Структура державного сектора Китаю за стратегії пекінського консенсусу

THE STRUCTURE OF CHINESE PUBLIC SECTOR UNDER THE STRATEGY OF BEIJING CONSENSUS

Адекватна оцінка масштабів державного сектора країни виступає для дослідника відправною точкою аналізу структури економіки країни, специфічних рис її національної моделі, вектору її руху та потенціалу розвитку. Дослідження елементів державного сектора також створює фундамент для ідентифікації його функціонального призначення в контексті результативності розбудови держави суспільного добробуту, а також успіхів у забезпеченні редистрибутивної справедливості. Вивченню його масштабів та структури в Китаї, який спирається на власну модель державного капіталізму, присвячена дана стаття.

Ключові слова: масштаби державного сектора, структура державного сектора, Пекінський консенсус, Китай.

Адекватная оценка масштабов государственного сектора страны выступает для исследователя отправной точкой анализа структуры экономики страны, специфических черт ее национальной модели, вектора ее движения и потенциала развития. Исследование элементов государственного сектора также создает фундамент для идентификации его функционального назначения в контексте результативности развития государства общественного благосостояния, а также успехов в обеспечении редистрибутивной справедливости. Изучению его масштабов и структуры в Китае, который опирается на собственную модель государственного капитализма, посвящена данная статья.

Ключевые слова: масштабы государственного сектора, структура государственного сектора, Пекинский консенсус, Китай.

Adequate assessment of the public sector scale provides to researchers a starting point for the analysis of the economy's structure, the specific features of its national model, the vector of its movement and development potential. The investigation of the public sector elements also provides a foundation for the identification of its functionality in the context of welfare-state building, as well as success in ensuring redistributive justice. The subject of this article is to study public sector scale and structure in China, where it is based on its own model of state capitalism. For this purpose comparative methods and statistical analysis of country's government finance statistics are used. Because in China there is an economic model in which the state controls society and directs it to the objectives recognized by its leaders as a priority, then in relation to the institutions of government in this country one should not use the term "public sector", but the "government sector". The study revealed the features of Chinese statistics in fixing of the government sector activities, disparities in the distribution of functions and resources between the central government and sub-national administrative units. Also it identified potential risk points to the stability of the Chinese model of state capitalism.

Keywords: the scope of the government sector, the structure of the government sector, Beijing consensus, China.

Постановка проблеми. Усі науковці, які досліджують особливості економічного розвитку Китаю протягом останньої чверті ХХ - початку

ХХ ст., акцентують увагу на важливості внеску державного сектора країни в економічну динаміку. Успіхи КНР у забезпеченні високих темпів економічного зростання, побудовані не просто на активному втручанні держави в ринкові механізми, а й на збереженні державних підприємств у стратегічних галузях і державної власності на активи, оформлені в модель китайського державного капіталізму, кинули тінь на домінуюче в парадигмі мейнстріму бачення держави як небажаного економічного агента, масштаби та повноваження якого потрібно регламентувати правилами та скорочувати.

Логіка діяльності державного сектора Китаю підкоряється принципам так званого Пекінського консенсусу, протилежного Вашингтонському, що має за мету відродження величі нації на умовах стійкості та внутрішньої стабільності політичної системи, засобами інтенсивного економічного розвитку та оновлення суспільства. Обмежуючи волатильність ринків та ставлячи під державний контроль ресурсні потоки, влада країни підтримує економічні відносини на базі державного капіталізму. Адекватна оцінка ефективності функціонування останнього потребує встановлення масштабів та структури державного сектора Піднебесної, що уможливило б компаративні дослідження та запозичення китайського досвіду іншими країнами. економіка державний країна

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема динаміки економічних розмірів державного сектора цікавить науковців з часів А. Вагнера, який першим дослідив тенденцію до його невпинного зростання [1]. Сьогодні для оцінки масштабів участі держави в економіці класична теорія суспільного сектору в першу чергу звертається до аналізу частки ВВП, перерозподіленої через державний бюджет [2, с. 160--164]. Детальне вивчення її довгострокової динаміки у зв'язках з іншими макро-економічними та соціальними параметрами для країн ОЕСР здійснили Танзі та Шукнехт [3], а огляд сучасного періоду представлений у [4]. Вдалий підхід до класифікації наукових теорій, які виникли на інтерпретації тенденції Вагнера щодо розмірів держави, запропонували Т. Гаррет та М. Райн [5]. Вони умовно розділили їх на такі, що віддають зверхність суспільству над державою (Баумоль, Родрік, Чиказька школа), та ті, які пояснюють їх збільшення автономністю держави по відношенню до суспільства (Нісканен, Оутс, Б'юкенен).

У цьому контексті цікавим видається порівняння динаміки структури державного сектора в Китаї за доби державного капіталізму (після 1978 р.) із тенденціями та їх інтерпретаціями, поширеними в розвинутих країнах.

Мета статті полягає в оцінці розмірів державного сектора КНР, що дає підстави виснувати про "вартість" держави для економіки, ефективність абсорбції та редистрибуції нею коштів суспільства та успішність її діяльності як гаранта добробуту населення.

Для просування до неї у межах даної статті автор оперує елементами компаративного та статистичного аналізу. Проблемою їх застосування для аналізу випадку КНР слід відзначити недостатність офіційних статистичних даних, які пропонуються Національним бюро статистики Китаю (N680): вони не завжди відповідають міжнародним стандартам, частина з них (особливо стосовно регіонів) не публікується або не доступна англійською мовою. У рамках даного дослідження автор не ставить за мету заповнити білі плями у статистичній інформації щодо КНР, а тому за потреби звертатиметься до висновків інших дослідників стосовно обсягів фінансових ресурсів, якими оперують державні інститути країни.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз масштабів державного сектора в сукупному продукті країни можна здійснити за двома напрямками: 1) підсумувавши витрати центрального і місцевих урядів, а також державних підприємств, в обсягах яких матимуть своє відображення функції, взяті на себе державою в межах національного господарства; 2) додаючи доходи, отримані центральним і місцевими органами влади, а також державними компаніями, величини яких нададуть свідчення про структуру джерельної бази державного сектора країни. Оціночні судження за кожним із підходів доцільно здійснювати на основі не стільки абсолютного, скільки відносного виміру, порівнюючи витрати і доходи держави із загальною величиною створеного країною продукту.

У порівнянні з іншими країнами - світовими лідерами (табл. 1) обчислені через витрати державного бюджету сучасні масштаби державного сектора КНР були до 2013 р. феноменально низькими - усього близько чверті ВВП. Такий показник є нетиповим для розвинутих держав Західної Європи, де від країни до країни він коливається довкола половини сукупного продукту, але цілком характерний для країн, що розвиваються (наприклад, понад 30% у Республіці Корея). Держава в Китаї активно витрачає на оборону та правопорядок, а от витрати перерозподільчого та соціального характеру зростають значно повільніше (табл. 2).

Таблиця 1

Частка сукупних державних витрат в економіці деяких країн (у середньому за рік у % до ВВП)