Поняття, сутність та особливості функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Європейському Союзі та Україні

АНОТАЦІЯ

Джерело: складено автором на основі [5]

Майже в усіх європейських країнах із перехідною економікою держава сприяє кооперативній діяльності, усвідомлюючи значення кооперативів як для розвитку національної економіки в перехідний період, так і для інтеграції національних економік у світове господарство [15]. Уряд Угорщини, наприклад, прийняв закон, який сприяє діяльності ощадних і кредитних кооперативів, оскільки це відповідає нормам ЄС.

Своєю чергою, ЄС також всіляко намагається сприяти розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у країнах ЦСЄ через такі програми, як EFL (банк із кредитування землі с/г призначення), COGECA (комплексний сервіс підтримки с/г кооперативів із фінансування, управління, планування), SAPARD, ACDI / VOCA [18]. Так, за програмою ACDI / VOCA, яка діяла в Угорщині, Росії, Грузії, Україні, проводилося навчання управлінського персоналу, розроблялися проекти розвитку та розширення діяльності кооперативів, досліджувалася проблема ціноутворення [18].

Найчисленніша група кооперативів у країнах ЄС займається заготівлею, переробкою і збутом (оптовим і роздрібним) сільськогосподарської продукції, це -- обслуговуючі кооперативи. Нині рідко бувають збутові кооперативи у чистому вигляді. Для кооперативів цієї сфери характерним є здійснення певної обробки, пакування отриманих від фермерських господарств товарів.

У країнах ЄС сектор обслуговуючих кооперативів займає вагоме місце в економіці та в соціальних аспектах. У Данії, наприклад, вони переробляють 90% усього товарного молока [14], виробляють стільки ж відсотків масла і стільки ж -- сиру на експорт. Також значною кількістю підприємств представлений сектор м'ясокомбінатів, одним із найбільших є Danish Crowngroup (58 млрд. DKK ~ 8,2 млрд. USD) [16]. Крім великих м'ясокомбінатів кооператорам належать і невеликі підприємства з переробки відходів. На таких підприємствах виробляють і цінну сировину для фармацевтичної промисловості (наприклад, екстракт гормонів із підшлункової та інших залоз). Ефективність і високу рентабельність цих допоміжних підприємств у Данії засвідчує те, що вартість виробленої ними продукції складає приблизно 20% сумарної вартості продукції всіх м'ясокомбінатів [14].

До другої великої групи входять кооперативні товариства, головною функцією яких є оптова закупівля засобів виробництва з наступним постачанням їх у господарства своїх членів. У низці випадків ці кооперативи займаються і реалізацією окремих видів сільськогосподарської продукції, головним чином, рослинницької. Ця група надає надзвичайно вагому допомогу своїм членам у виробничо-технічному забезпеченні процесу виробництва.

У країнах Скандинавії та Фінляндії кооперативи приймають найбільшу участь у переробці м'яса та молока. На них припадає 80% реалізованої на внутрішньому і зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції [13], що є одним із найвищих показників серед кооперативів інших країн Заходу. Зокрема, у Швеції і Фінляндії обслуговуюча кооперація поставляє сільським товаровиробникам приблизно 60% засобів виробництва.

У Фінляндії кооперативи переробляють 90% товарного молока, а їх частка в забої худоби міжнародному ринку -- до 70%, висока їх участь і у випуску спирту та оливкової олії [17].

Крім того, наприклад, у Нідерландах, що вважаються в Європі «законодавцями» обслуговуючої кооперації, більше половини реалізації продукції припадає на переробно-збутові кооперативи, досить висока їхня участь у переробці м'яса, овочів і фруктів. Зокрема, кооперативи реалізують більше 80% товарного молока, майже всі овочі, 95% фруктів і 90% вовни [18], виробництво різноманітної м'ясної продукції досягає 80% [17].

Хоча у Франції і ФРН фермерські господарства не повністю охоплені кооперативами, все ж таки ними реалізується на внутрішньому і зовнішньому ринках половина продукції аграрного сектору. Французькі кооперативи з переробки і збуту виробляють і реалізовують майже 90% вершкового масла, близько 85% сиру, 80% молочного порошку, 60% згущеного молока і 65% цукру [17].

Високі показники постачання характерні для Франції та ФРН, де значну роль відіграють кооперативи у поставках добрив та кормів (близько 50%), а у Франції через кооперативи поставляється фермерам майже 2/3 насіння зернових [28]. У ФРН на кооперацію фермерів припадає 36% поставок машин та обладнання і 44% пального [17].

Кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні за видами станом на 01.04.2014 р.

Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація України не інтегрована у світовий кооперативний простір, не представлена ані в європейських, ані в інших міжнародних організаціях. При цьому більшість учасників кооперативного руху, у тому числі й науковців і дослідників, не знайомі чи мало знайомі з історією, теорією і практикою сучасного кооперативного руху. Тому висвітлення світового досвіду, інтеграція української сільськогосподарської кооперації у світовій кооперативний процес -- це той елемент потенційної програми, який може суттєво вплинути на кооперативні процеси в Україні. Власне, тільки в об'єднанні світового досвіду та української практики можна сформувати ефективні механізми стимулювання самоорганізації сільського населення і сільського бізнесу в кооперативи.

Важливим напрямом розбудови аграрного сектору економіки України є розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Проте на сьогодні за обсягами та якістю надання послуг вони не задовольняють зростаючих потреб виробників сільськогосподарської продукції та її споживачів, адже понад 60% трудомісткої сільськогосподарської продукції повсякденного споживання (картоплі -- 99%, овочів -- 88%, фруктів -- 87%, молока -- 82% та м'яса -- 60%) виробляється в особистих селянських і фермерських господарствах та фізичними особами -- сільськогосподарськими товаровиробниками, які не мають постійно діючих каналів реалізації такої продукції [11], особливо у віддалених від приміської зони селах, згодовується худобі або псується. Частина її потрапляє до кінцевих споживачів, але через посередників, чи продається селянам на стихійних ринках.

У 2009 р. була прийнята «Державна цільова програма розвитку сільськогосподарчих обслуговуючих кооперативів до 2015 року» [5], що стало серйозним поштовхом для розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) в Україні. Особливість цієї державної цільової програми полягала в тому, що вперше у новітній історії України із держбюджету було виділено 90 млн. грн., які були направлені у регіони на підтримку СОК. Важливість цих коштів у тому, що з'явилась можливість утвореним сільгоспкооперативам відшкодувати 90% вартості придбаних технічних ресурсів. Унаслідок цього в 2009 р. відбулось зростання кількості сільгоспкооперативів -- із 400 до 655. У 2010 р. трапився черговий спад -- до 430 об'єднань у зв'язку з відсутністю реалізації програми та державної підтримки [6]. І вже 2011 р. характеризується черговим зростанням кількості СОК (табл. 2).

Аналізуючи дану таблицю, маємо змогу спостерігати майже повну відсутність постачальницьких кооперативів, що негативно впливає на розвиток та підтримку вже існуючих кооперативів, оскільки постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. Велику частку також займають кооперативи, які не функціонують. Критичну ситуацію можемо спостерігати у Сумській, Харківській, Тернопільській областях, де майже всі кооперативи не функціонують; трохи краще ситуація в Полтавській, Рівненській, Житомирській областях. Загалом, приблизно половина кооперативів не функціонує, як результат -- статистика кількості обслуговуючих кооперативів скорочується вдвічі.

Станом на 1 січня 2015 р. нараховується 613 обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів [6]. Це обумовлено підтримкою регіональних органів влади, виділенням коштів з обласних бюджетів на підтримку розвитку сільськогосподарської кооперації.

Існують значні перспективи розвитку в сільськогосподарській обслуговуючій кооперації, яка є ключовим механізмом самоорганізації сільських товаровиробників, захисту невеликих селянських, фермерських господарств від недобросовісних посередницьких структур та залежності від них. Такий вид кооперації сприяє:

- підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки оптимізації витрат товаровиробників на придбання засобів виробництва, проведенню окремих технологічних операцій, здійсненню маркетингових досліджень, а також збільшенню прибутку від реалізації продукції;

- розширенню доступу сільськогосподарських товаровиробників, особливо особистих селянських та фермерських господарств, до агросервісних послуг;

- удосконаленню для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, більш ефективному використанню каналів збуту, досягненню міцних позицій на ринку, адаптації до ринкових умов;

- створенню додаткових робочих місць у сільській місцевості, поліпшенню соціального захисту сільського населення, підвищенню рівня життя на селі [10].

Недостатній рівень розвитку кооперативного сегмента аграрних ринків призводить до скорочення чисельності осіб, самозайнятих в особистих селянських господарствах, відпливу працездатного населення із сільської місцевості, руйнування її соціальних об'єктів та інженерної інфраструктури.

Розв'язання проблеми можливе тільки за умови державної підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як важливої соціально-економічної інституції підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, активного розвитку сільської місцевості та підвищення рівня й якості життя сільського населення в цілому.

Висновки. Обслуговуючі с/г кооперативи, мають важливе значення, тому що виступають об'єднанням фізичних та/або юридичних осіб -- виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів. В Україні існуючі організаційно-економічні та правові умови не сприяють зростанню та розвитку кооперативного руху на селі. Водночас об'єднання селян у кооперативи сприятиме ефективній реалізації ресурсного потенціалу сільського господарства при збереженні робочих місць, соціальному розвитку сільських територій. Поряд зі зміцненням фермерства та крупнотоварного приватного виробництва необхідно розвивати кооперативний рух на селі, який має стати важливим фундаментом структурної перебудови сільського господарства. З цією метою необхідно здійснити таке.

Сформувати фінансове забезпечення розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації шляхом щорічного передбачення в бюджеті України не менше 1% від дохідної частини бюджету на підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у поєднанні з підтримкою обласних та місцевих бюджетів.

Провести інтеграцію вітчизняного кооперативного руху в міжнародні структури за допомогою:

адаптації законодавства та підтримки державною інтеграційних міжнародних кооперативних процесів;

сприяння зі сторони влади виходу на зовнішні ринки безпосередньо виробників продукції через обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи.

Розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації здійснювати в системі заходів:

підтримки особистих селянських господарств;

розвитку фермерських господарств;

підтримки розвитку сільської місцевості;

реформування адміністративної та бюджетної системи всіх рівнів.