Аналіз термінологічного поля віртуальної дипломатії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Аналіз термінологічного поля віртуальної дипломатії

Вербицька В. В.

аспірантка кафедри міжнародних відносин

Із плином часу та розвитком досягнень науки і техніки класична дипломатія перестає в повному обсязі виконувати свої завдання. Стаття присвячена новому відгалуженню традиційної дипломатії, яке виникло внаслідок науково-технічного прогресу - віртуальній дипломатії. Головна мета дослідження полягає в аналізі термінологічного поля даного явища. У статті розглянуті існуючі у вітчизняних, а також у зарубіжних наукових джерелах терміни для опису та розкриття суті використання мережі Інтернет в цілях дипломатії. Всі терміни умовно згруповані. Описані характеристики кожної групи термінів, обгрунтована релевантність їх використання для опису явища віртуальної дипломатії. Виокремлено найбільш адекватний на думку автора термін, що в повній мірі розкриває суть окресленого явища та його задачі. Для досягнення мети, поставленої в рамках статті, було використано комплекс основних принципів та методів наукового пізнання, серед яких провідними є: системний аналіз, структурний функціоналізм, діалектика та синергетика, порівняння, критичний аналіз.

Ключові слова: дипломатична діяльність, мережа Internet, віртуальна дипломатія.

Ще 10-15 років тому поняття “віртуальне”, “віртуал”, “віртуальна реальність”, “віртуальний простір”, “віртуальний світ” використовувалися, як правило, в наукових і технічних публікаціях досить обмеженого кола вітчизняних вчених і спеціалістів (в основному в галузі комп'ютерних технологій), хоча ідея віртуального, саме поняття “віртуальність” і в той час не були неологізмами для гуманітарного лексикону. Провідні вітчизняні дослідники в області віртуалістики були роздратовані тим, що термін “віртуальна реальність” “огульно застосовується до величезної сфери дуже різнорідних явищ” [7, с. 53]. Останнім часом же, на думку М. М. Кузнєцова [2, с. 62], поняття з області віртуальної реальності стали придатні для будь- якого виду дискурсу.

Завдяки наявним на даний момент технологіям, те, що раніше вимагало обов'язкової фізичної присутності, в даний час має можливість існувати у віртуальному світі. Зокрема, інформація та новини стають моментально доступними, практично всі події в світі можна відслідковувати в режимі реального часу. Саме тому, сьогодні можна сміливо говорити про те, що віртуальний вимір міцно увійшов в процес здійснення дипломатичної діяльності. Сьогодні інноваційні технології не тільки є допоміжним засобом класичної дипломатії, а й сприяють формуванню нового її відгалуження - віртуальної дипломатії.

Актуальність досліджуваного питання полягає в тому, що оскільки існування дипломатії, що здійснюється завдяки інноваційним технологіям, зокрема мережі Internet, є породженням сучасності, а, отже, знаходиться в стадії активного розвитку, то дане явище не лише не повністю досліджене в науковій літературі і його сутність та головні характеристики ще підлягають розкриттю, але й навіть відсутня єдина узгоджена чи, принаймні, домінуюча думка, щодо вживаного терміну для окреслення цього явища.

На сьогоднішній день до питання відповідності традиційної дипломатії часу та технологічному прогресу звертаються не лише науковці, але й представники урядів різних держав. В зарубіжній науковій літературі дослідженню цієї проблеми присвячені роботи Дж. Ная, Дж. Купера, Б.Фултона, Е. Гільбоа, О. Грейч, С. Куліка та ін., у вітчизняній -О. Зернецькой, О. Нечета, О. Флюра та деяких інших. Проте, дані дослідження переважно стосуються сутності явища дипломатичної діяльності в мережі Internet, але фактично відсутній аналіз застосовуваних термінів та виокремлення серед їх маси домінуючого.

Метою даного дослідження є окреслення термінологічного поля дипломатії в мережі Internet та аналіз релевантності використання цих термінів в вітчизняній науковій літературі для найбільш повного розкриття сутності даного явища.

У своїй доповіді “Віртуальна дипломатія. Дипломатія цифрового століття” [14] О. Грейч вказує на те, що інформаційна революція, яка сталася в дев' яностих роках минулого століття завдяки поширенню всесвітньої павутини Internet, призвела до виникнення у традиційній дипломатії двох принципово нових характеристик.

З одного боку, нові засоби комунікації створили вільний потік контенту та інформації. В результаті цього інформація перестала бути доступною тільки обмеженому числу привілейованих чиновників і стала надбанням широкого кола громадськості. Це призвело до втрати урядами монополії на інформацію, якою вони колись володіли. У нових умовах секретність як характеристика дипломатії в значній мірі втратила свою актуальність, а на її місце прийшла нова - транспарентність (прозорість). Сьогодні транспарентність необхідна як в офіційних міжнародних відносинах, так і в державному і приватному партнерстві. Інформація і новини стають моментально доступними, практично всі події в світі можна відслідковувати в режимі реального часу.

Як зазначає з цього приводу О.Зернецька, “завдяки інтернету, поступово так скоротився простір і час обміну інформацією, а також збільшився феномен “присутності” індивіда в певних світових подіях, що на сучасному етапі динамічного розвитку ...суспільств, виникає і розвивається ефект “всеприсутності” індивіда в просторі” [1, с. 103]. Таким чином, склалася ситуація, коли широка громадськість може брати участь у веденні дипломатії.

З іншого боку, як вважає О. Грейч, інформаційна революція створила нову фундаментальну характеристику в дипломатії: швидкість. Іноді дипломатичні реакції і рішення повинні бути прийняті протягом декількох секунд. Глобальні ЗМІ передають новини з віддалених країн світу швидше, ніж будь-коли, провокуючи тим самим миттєві дипломатичні рішення. Дипломати перебувають під постійним тиском, в постійній необхідності приймати швидкі рішення. Політолог Е. Гільбоа підводить підсумок такої ситуації наступною заявою: “Якщо експерти із зовнішньої політики, розвідники, дипломати роблять швидкий аналіз на основі неповної інформації в найкоротші терміни, вони можуть приймати неправильні і неефективні рішення. І навпаки, якщо вони повною мірою використовують час, щоб перевірити інформацію і інтегрувати ідеї з різних джерел, а також провести поглиблений аналіз ситуації для вироблення рекомендацій (рішень), вони можуть виявити, що їх зусилля були марними, бо політики повинні були вжити негайних заходів у відповідь на виклики і тиск”[13].

Дж.Купер[10] у своїй статті під назвою “Дипломатія в інформаційну добу: наслідки для суті і управління” стверджує, що новий зміст дипломатії полягає в тому, що для аудиторій не існує більше чіткої різниці між внутрішніми і зовнішніми проблемами. Дипломатія в інформаційну добу повинна об'єднати широкий спектр економічних, соціально-культурних, екологічних, наукових та правових факторів, в поєднанні з політичними та військовими, а також брати до уваги появу нових акторів міжнародних відносин (урядові та неурядові організації, корпорації та приватні особи, а також зростання кількості регіональних урядових об' єднань), які можуть напряму спілкуватися з іноземними колегами без участі дипломатів або МЗС. Зараз це стає можливим завдяки застосуванню мережі Internet.

На сьогоднішній день паралельно існують декілька виразів, що використовуються для позначення способу ведення дипломатичної діяльності за допомогою ІКТ: цифрова дипломатія (digital diplomacy), інтернет- дипломатія (Internet diplomacy), електронна дипломатія (eDiplomacy), дипломатія електронних ЗМІ (digital media diplomacy), дипломатія соціальних мереж (social media diplomacy), Твіттер-дипломатія (Twitter diplomacy), або Твіпломатія (Twiplomacy), публічна дипломатія Веб 2.0. (public diplomacy Web 2.0.), кіберпарадіпломатія (cyberparadiplomacy), нова дипломатія та ін. Крім того, Євгеном Пантелєєвим було запропоновано термін “інноваційна дипломатія” [5].

А.Нечет у своїй статті “Розвиток віртуальної дипломатії в Україні” вказує, що в різних країнах переважають різні терміни, зокрема “мережева дипломатія в США; цифрова дипломатія у ФРН і Франції; кібердипломатія в Канаді; електронна дипломатія в Великобританії” [4, с. 83-84].

Таким чином, “в результаті, під один і той же термін різними експертами часто підганяється різне розуміння - без особливої ув'язки з офіційними роз'ясненнями комплексного і детального порядку”, зазначає С. Кулік у своїй аналітичній доповіді “Електронна дипломатія. Початок”[3].

На нашу думку, усі вживані терміни стосовно явища дипломатичної діяльності за допомогою мережі Internet можна умовно розділити на три групи:

“Інструментальні терміни”, тобто терміни, що мають своє походження з окреслення застосовуваного інструментарію здійснення дипломатичної діяльності. Зокрема до цієї групи термінів можна віднести такі терміни як “цифрова дипломатія” (digital diplomacy), “електронна дипломатія” (eDiplomacy), “публічна дипломатія Веб 2.0.” (public diplomacy Web 2.0.) тощо.

Цифрові технології (англ. Digital technology) засновані на тому, що всі рівні в межах смуги являють собою однаковий стан сигналу. Проте застосування даних технологій не обмежується лише мережею Internet, але й в тій самій мірі може стосуватися і мобільного зв'язку, і цифрового телебачення, і використання LCD-апаратури.

Широке поширення термін "електронна дипломатія" отримав з виходом навесні 2012 р. праці запрошеного в американський Інститут Брукінгса співробітника австралійського Інституту Лови Ф. Гансона “Революція і держдепартамент: поширення Е-дипломатії” [15]. Через півроку він опублікував другу частину дослідження: “Свіжоспечений і відправлений: Е-дипломатія та держдепартамент” [16]. Проте й в даному випадку в терміні зосереджується увага саме на способі передачі даних в мережі, а не на специфіці та сутнісних відмінностях дипломатичної діяльності в мережі Internet в порівнянні з традиційною.

У 2005 році Тім О'Рейлі в статті “Що таке Web 2.0” дав феномену Web 2.0 наступне визначення: методика проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим краще, чим більше людей ними користуються [17]. Суть цієї методики полягає в тому, що користувача залучають до наповнення і зміни змісту сайту (контенту). Фактично це означає, що кожен користувач ПК із доступом до світової веб-мережі має можливість висловлювати свою думку. Ця принципова зміна у функціонуванні мережі Internet якісно змінила його можливості у застосуванні, зробивши не лише презентаційним інструментом, але й інструментом відстеження громадської думки.

І хоча на початку 2000-х рр.. використання зазначених технологій тільки почало набувати поширення, на сьогоднішній день вони є домінуючими, а отже змістовне навантаження в використанні їх назв починає скорчується, оскільки вони перестають вказувати на відмінні риси цих технологій. Більш того, наповнення сучасної мережі Internet постійно змінюється та набуває нових якостей, а отже така характеристика, як “спосіб передачі даних” втрачає будь-який сенс, поступаючись більш новим можливостям мережі. Таким чином, використання “інструментальних термінів”, на нашу думку, на даний момент є не досить коректним, оскільки не розкриває специфіку дипломатії в мережі Internet.

“Галузеві терміни”, тобто такі терміни, що відображають певну можливу галузь здійснення дипломатичної діяльності в мережі Internet. До таких термінів можна віднести “дипломатія електронних медіа” (digital media diplomacy), дипломатія соціальних мереж (social media diplomacy), Твіттер-дипломатія (Twitter diplomacy), або Твіпломатія (Twiplomacy) тощо.

На сьогоднішній день нові технології дозволили молоді і суспільству в цілому, яким тепер доступні найкращі засоби для вираження своїх інтересів і відповідних дій, вийти за межі їх безпосереднього оточення і спілкуватися без кордонів. Зі збільшенням популярності цілодобових новин і широким використанням соціальних медіа уряди та посольства втратили своє “виняткове право” на інформацію, що надається громадськості, і більше не можуть повністю контролювати ні її зміст, ні швидкість поширення. У зв'язку з тим, що думки людей буквально переповнені 24-годинним новинним циклом, їх бажання знати більше й отримувати більш точні звіти про прийняті іноземними політиками рішеннях через горизонтальні ЗМІ суттєво зросла. Ми можемо спостерігати це на безлічі прикладів: від Сирії, Арабської Весни і Великої двадцятки до “Захоплення Уолл-стріт” та Вікі Лікс.

Як зазначає А. Сарухан, “сьогодні отримати інформацію стало набагато легше тоді, як контролювати коментарі - складніше, і ті кошти, які ми застосовуємо для впливу на політику і сприйняття, можуть бути використані проти нас не тільки тими, хто не згоден з поточною політикою або цією позицією, а й, що небезпечніше, вороже налаштованими учасниками світової арени” [18].

“Громадська думка не існує в вакуумі, проте розвивається та збагачується завдяки авторитетним лідерам в уряді та пресі”, - зазначив ще в 1998 році Б.Фултон в своєму проекті “Дипломатія в епоху інформації” [12]. І сьогодні цей вираз набуває особливого змісту, коли широка громадськість з того чи іншого питання дослухається не лише думки провідних політичних діячів та управлінців, але й до громадських та культурних діячів, спортсменів, акторів, журналістів тощо, які завдяки соціальним мережам можуть донести свою думку до широкого загалу будь-якої миті.

Проте дипломатична діяльність не обмежується лише формуванням громадської думки за допомогою тих чи інших соціальних ресурсів. Представник світового банку Р Кукос у своєму блозі пише, що “міжнародне співтовариство нині є свідком різкого зниження кількості дипломатичних представництв урядів і міжнародних організацій в усьому світі. Сильні міжнародні суб'єкти, такі як Німеччина, Франція або Великобританія, а також країни з меншою “вогневою міццю” на світовій арені, стали закривати свої посольства, консульства та інші види іноземних представництв з різних причин. Зокрема Великобританія вирішила скоротити свої посольства в Канаді через заходи жорсткої економії” [11]. Рішення даної проблеми Раду Кукос бачить у розвитку ІТ- технологій і як приклад наводить успішну реалізацію проекту Віртуального Посольства США в Тегерані.

Таким чином, окреслені вище терміни можна використовувати лише для означення певного різновиду дипломатичної діяльності в мережі Internet, проте вони не дають вичерпної інформації про дане явище.

“Конкретизуючі терміни”. До даної групи термінів, на нашу думку, треба віднести такі, що виокремлюють дипломатичну діяльність в мережі Internet як окремий різновид дипломатії, що має свої конкретні ознаки та завдання. Це стосується таких термінів як “кіберпарадіпломатія” (cyberparadiplomacy), “інтернет-дипломатія” (Internet diplomacy), “мережева дипломатія” (network diplomacy) та “віртуальна дипломатія” (virtual diplomacy).

На нашу думку саме ця група термінів є найбільше вичерпною щодо окреслення явища здійснення дипломатичних відносин завдяки мережі Internet, зазначаючи ключову відмінність такої дипломатії.

В середині 1990-х років в США у зв'язку із впровадженням концепту так званої “м'якої влади” Дж. С. Най [8] запропонував поняття “віртуальна дипломатія”. Метою впровадження цього терміну були розвиток і втілення в життя концепції нової дипломатії Америки. Перш за все під “віртуальною дипломатією” малися на увазі інструменти, методи та технології глибокого ненав'язливого ідеологічного впливу на світову спільноту, а також впровадження системи базових американських цінностей і ідеалів в масовій свідомості. Таким чином, в дипломатії США відбувся якісний перехід від концепту “realpolitik” до концептів “noopolitik” та “сyberpolitik”.

Мережева дипломатія (від англ. network diplomacy) - це поняття, яке виникло наприкінці ХХ-ХХІ ст., увійшло в дипломатичну практику як уточнююче і розширене вже після введення у політичний і науковий обіг поняття “віртуальна дипломатія”. Мережева дипломатія за визначенням більшою мірою стосується використання глобальних інформаційних мереж у проведенні державами світу своєї зовнішньої політики в інформаційну добу, коли кордони між внутрішньою і зовнішньою політикою стають все менш чіткими, коли ступінь інформаційних джерел зростає і вони великою мірою доступні для користування як державним зовнішньополітичним відомствам, так і науковцям, комерційним корпораціям і громадськості, які поступово стають акторами донедавна досить закритої сфери діяльності - дипломатії [6, с. 48].

Проте, на нашу думку, релевантним для вітчизняної наукової літератури є все ж таки термін “віртуальна дипломатія”. По-перше, він є більш вживаним, а подруге найбільш вичерпним, так як Інститутом миру США було запропоноване наступне визначення терміну “віртуальна дипломатія”:

в широкому розумінні - форма дипломатії, що асоціюється з появою глобальних інформаційно- комунікаційних мереж.

в вузькому розумінні - прийняття рішень, координація, комунікація та практика міжнародних відносин, що здійснюється за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій [9].

Також варто відзначити, що згадувані вище терміни, як то “нова дипломатія” та “інноваційна дипломатія” не можна віднести до жодної з виокремлених груп, оскільки дані поняття є досить широкими і не розкривають суть досліджуваного явища, а лише вказують на необхідність перегляду методів та інструментів традиційної дипломатії.

І хоча Євген Пантелєєв визначає запропонований ним термін “інноваційна дипломатія” як інструмент зовнішньої політики для впливу на громадську думку з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, зазначаючи, що “подібне визначення дозволяє при розгляді об'єкта дослідження уникнути штучної вузькості і несе в собі якийсь “запас міцності” на майбутнє” [5], проте даний термін охоплює усі можливі в майбутньому форми реалізації дипломатичної діяльності, що не обов'язково включатиме лише мережу Internet.

Тим не менш варто відзначити, що хоча Інтернет дозволяє ефективно і економічно вирішувати багато проблем за допомогою доступних засобів - електронної пошти, створення і підтримки своєї сторінки в мережі і тощо, а простота і зручність зворотного зв'язку дають можливість швидко, оперативно вносити зміни в тактику і стратегію, що проводяться, говорити про повну заміну традиційної дипломатії віртуальною зарано. На даний момент віртуальна дипломатія є лише складовою традиційних методів здійснення дипломатичної діяльності.

Таким чином, у традиційній дипломатії виникли дві принципово нові характеристики: створення засобами комунікації вільного потоку контенту та інформації, в результаті чого інформація перестала бути доступною тільки для обмеженого числа привілейованих чиновників, а також швидкість, через що дипломати перебувають в постійній необхідності приймати швидкі рішення.

Дипломатія в інформаційну добу повинна об'єднати широкий спектр акторів, які можуть напряму спілкуватися з іноземними колегами без участі офіційних представників МЗС, що можливо завдяки мережі Internet.

На сьогоднішній день паралельно існують багато визначень, що використовуються для позначення способу ведення дипломатичної діяльності за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Застосування того чи іншого терміну є переважним в залежності від країни його вживання.

Усі вживані терміни стосовно реалізації дипломатичної діяльності за допомогою мережі Internet можна умовно розділити на три групи: “інструментальні терміни”, “галузеві терміни”, “конкретизуючі терміни”. Найбільше вичерпною щодо окреслення здійснення дипломатичних відносин завдяки мережі Internet, є третя група, оскільки в даній групі термінів розкривається необхідність комплексного підходу до здійснення дипломатичної діяльності в мережі Internet.

Адекватним у використанні для вітчизняної наукової літератури є термін “віртуальна дипломатія”, що в широкому розумінні означає форму дипломатії, що асоціюється з появою глобальних інформаційно- комунікаційних мереж, в вузькому - прийняття рішень, координація, комунікація та практика міжнародних відносин, що здійснюється за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій.

Терміни, як то “нова дипломатія” та “інноваційна дипломатія” є досить широкими і не розкривають суть досліджуваного явища, а лише вказують на необхідність перегляду методів та інструментів традиційної дипломатії. На даний момент віртуальна дипломатія є лише складовою традиційних методів здійснення дипломатичної діяльності.

віртуальний дипломатія internet

Список використаних джерел

Зернецька О., Зернецький П. Трансформації віртуального простору та парадигми впливу мас-медійних дискурсів [Текст] / О.Зернецька, П. Зернецький // Політичний менеджмент. - 2005. - № 3 (12). - C.100-107

Кузнецов М. М. Виртуальная реальность - техногенный артефакт или сетевой феномен [Текст] /М. М. Кузнецов

// Виртуалистика: экзистенциальные и эпистемологические аспекты. - М.: Прогресс-Традиция, 2004. - C.60-68

Кулік С. “Електронна дипломатія. Початок” [Електронний ресурс]/ С.Кулік //Режим доступу: http://www.ifap.ru/library /book532.pdf - Назва з екрану

Нечет О. С. Розвиток віртуальної дипломатії в Україні [Текст]/ О. С. Нечет //Інформаційне забезпечення транскордонного співробітництва України. Студентська студія : Матеріали I Міжнародної науково-практичної Інтернет- конференції (14-15 травня 2013 р., м.Луцьк) : в 2 т. / [під заг.ред. Митко А.М.]. - Т.2. - Луцьк : СНУ імені Лесі Українки, 2013. - С. 82-85.

Пантелеев Е. Внешняя политика и инновационная

дипломатия [Електронний ресурс] / Є. Пантелєєв // Журнал Международная жизнь -25/12/2012 -

Флюр О.М. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики держави в контексті мережевої дипломатії [Текст] /О.М.Флюр //Актуальні проблеми міжнародних відносин - 2006 - Вип.59 (Ч.ІІ) - С.46-51

Хоружий С. С. Род или недород? Заметки к онтологии виртуальности [Текст] / С. С.Хоружий // Вопросы философии. 1997.- М. 6. -134С.

Nye J. S. Soft Power: The Means to Success in World

Ро1й^[Електроний ресурс]/ J. S. Nye // Центр Белфера по науке и международным отношениям (Гарвардский университет) :

URL:http://belfercenter.ksg.harvard.edu/files/joe_nye_wielding_soft_ power.pdf - Назва з екрану

Brown Sh. About Virtual Diplomacy Initiative. [Електронний ресурс]/ Sh Brown // U.S. Institute of Peace. - Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/about.html. - Назва з екрану

Cooper J.R. Diplomacy in the Information Age: Implications for Content and Conduct [Електронний ресурс]/ J.R. Cooper // iMP Magazine: Released. - July 23, 2001.- http://www.cisp.org/imp /july_2001/07_01cooper.html - Назва з екрану

Cucos R. Virtual diplomacy - anew way of conducting

international affairs? [Електронний ресурс] / R.Cucos //The World Bank (official website) - 14-03-2014 - Режим доступу:

Размещено на Allbest.ru