США і партнерство України з ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут історії і політології Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника

УДК 327

США і партнерство України з ЄС

Остап'як В.І.

кандидат політичних наук, викладач

Проведено аналіз розвитку партнерства між США та ЄС в системі міжнародних відносин крізь призму інтеграції України. Здійснено спробу довести доцільність побудови якісно нових форм Європейського партнерства. Також розглянуто проблеми застосування та використання зовнішньополітичного тиску в системі міжнародних відносин.

Ключові слова: глобалізація, трансформація, партнерство, США, ЄС.

міжнародний партнерство інтеграція

Ostapyak V. I., PhD (in Political Science), teacher of the Institute of History and Political Science of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

The analysis of the development of partnership between the U.S. and the EU in the system of international relations through the prism of integration of Ukraine was carried out. An attempt to prove the feasibility of construction of new forms of European partnerships was made. Also, the problems of application and use of foreign pressure in international relations were considered.

Keywords: globalization, transformation, partnership, the USA, EU.

Остапьяк В. И., кандидат политических наук, преподаватель, Институт истории и политологии Прикарпатского национального университета имени Василия Стефаника

США и партнерство Украины с ЕС

Проведен анализ развития партнерства между США и ЕС в системе международных отношений сквозь призму интеграции Украины. Предпринята попытка доказать целесообразность построения качественно новых форм Европейского партнерства. Также рассмотрены проблемы применения и использования внешнеполитического давления в системе международных отношений.

Ключевые слова: глобализация, трансформация, партнерство, США, ЕС.

Проведення аналізу розвитку партнерства в системі міжнародних відносин виявляє свою актуальність. Достатньо вагомим та багатоаспектним в системі міжнародних відносин виступає дослідження побудови нових форм партнерства між США та ЄС, як новими гравцями на теренах пострадянського простору. Спостерігаємо тенденцію за якою глобальні зміни залежать не тільки від економічних чи політичних показників, але й від вдало з формованої системи партнерства. Проведення дослідження трансформації системи міжнародних відносин варто проводити з врахуванням впливу найбільших та найпотужніших країн світу, зокрема Китаю, Росії, США та ЄС. Можна помітити, що саме ці країни формують новітню систему сучасного світу побудовану на багато полярності. Сьогодення в усіх аспектах диктує нові виклики для системи колективної безпеки, яку можливо побудувати на засадах вдалого партнерства за умов знаходження компромісу між усіма провідними гравцями політичного життя світу. Варто також звертати увагу на проблеми, які носять багатолітній характер в глобальних вимірах, які також можливо вирішити тільки при наявності вдало побудованої системи партнерства, яка полягає в побудові тісних політичних традицій [1, с. 217].

Спостереження трансформацій політичного життя світу доводять, що в найближче десятиліття більшість провідних гравців Європейського регіону будуть здійснювати пошук, нових та ефективних форм партнерства. При побудові новітніх партнерських утворень основну увагу в Євро-Азійському регіоні буде приділено пострадянським країнам, зокрема Україні. Проте, попри побудову міцних дипломатичних, політичних і культурних зв'язків значної уваги буде приділено побудові міцних воєнних блоків та союзів. В цьому контексті наша держава з її вельми вдалим геополітичним розташуванням буде відігравати провідних ролей в системі колективної безпеки ЄС та Азії.

Протягом декількох десятків років проведено пошук та досліджено безлічі проблем, що стосуються інтеграції та побудови різних союзів, проте питання дослідження та побудови міжнародного партнерства малодосліджені. Питаннями трансформацій перехідних суспільств та суспільств, що трансформуються в системі міжнародних відносин займаються такі науковці, як В. Ананьїна, О. Білорус, О. Гончаренко, В. Горбуліна, В. Грубов, М. Дзюба, Є. Марчук, О. Маначинський, В. Смолянюк, С. Пирожков, Г. Перепилиця, Є. Макаренко, Б. Канцелярук та інші.

Достатньо цікавими видаються доробки закордонних дослідників в галузі політичної проблематики трансформацій та політичного партнерства, зокрема Г. Кісінджеру, З. Бжезинському, У. Вейєрмейєру, Дж. Наю, У. Оуенсу, М. Клею, Д. Томасю, Л. Джонсону, Б. Шварцу, А. Гіршману, М. Хоффману, С. Хатінгтону, Дж. МакКінлі, та іншим.

Дослідження політичного процесу пошуку вдалих систем партнерства у міжнародних відносинах доволі складний процес. Складність дослідження полягає в розмежуванні понять союзів, блоків та інших форм співробітництва, які входять понятійний ряд такого явища, як партнерство.

Досліджуючи різнобічні аспекти партнерства США та ЄС спробуємо здійснити аналіз залежностей розвитку України від ЄС та інших гравців на світовій арені. Проводячи аналіз спробуємо відповісти на питання місця та ролі РФ та Республіки Білорусь у побудові міцних партнерських союзів. Досліджуючи вплив США на систему міжнародних відносин спробуємо дати оцінку рефлексіям Російської Федерації на проблеми безпеки в глобальному світі. Проте, основним завданням дослідження виступає спроба виділити пошук Україною вдалих систем партнерства побудованих на принципах демократії та економічного росту.

Сучасна дійсність політичного життя, життя в пост біполярному світі торкнулася ЄС в контексті кардинальних змін партнерства і побудови глобальних алгоритмів безпеки [2]. Спроба трансформувати партнерство країн Балтії і Республіки Польщі, здійснили прорив в країнах пострадянського простору. Такі трансформаційні перетворення довели ефективність демократизації країн пострадянського простору та високу ефективність партнерства між США та країнами колишнього соціалістичного табору. Це трансформування віддзеркалилося в політичному житті багатьох країн зокрема Україну, Республіку Білорусь і особливо сучасної РФ, котра намагається зберегти лідерські позиції та відновити втрачену могутність. Внаслідок вищезазначених змін відбуваються не тільки внутрішньополітичні трансформації цих країн, але й зміна побудови партнерства у всій системі міжнародних відносин.

Колективна безпека в сучасному світі та в країнах пострадянського простору потребує окремої увага, позаяк саме безпека та партнерство будуть відігравати провідних ролей у сучасному та майбутньому політичного життя планети. Достатньо яскравою та неординарною є участь РФ у побудові партнерства в євразійському просторі. Попри значну кризогенність та конфліктність Москва намагається силовими методами реконструювати минулу міць і потужність, проте ці спроби приречені на невдачу, у зв' язку з залежністю Кремля від економічних дефініцій Заходу.

США намагаючись створити та зміцнити власні позиції в системі міжнародних відносин допускаються низки прорахунків, які негативно впливають на репутаційну складову, імідж держави та негативне ставлення партнерів до політики подвійних стандартів. Можемо спостерігати, що: до партнерських союзів, блоків та воєнізованих формування можна віднести низку прозахідних та демократичних утворень, позаяк саме НАТО відіграє ключових позицій у побудові сучасної колективної партнерської безпекової функції. Ця організація користується значним впливом на світовій арені та здійснює значний вплив на політику позаблокових країн. Завдяки існуванню НАТО більшість тоталітарних країн агресивно рефлектують на розширення партнерства цього союзу. Основні опозиційні до Північноатлантичного альянсу країни, в першу чергу містять в собі елементи тоталітарного чи авторитарного управління. Звичайно Китай, що формує лідируючі партнерські схеми розвитку в АТР негативно ставиться до будь якого розширення НАТО та намагається утворити власні військові союзи [3];

США утворює також вдалі партнерські відносини у економічній сфері, що призводить до віддзеркалення цих процесів у політиці. Поширення вільних ринків, конкурентного міжнародного економічного середовища позитивно впливає на розвиток партнерства та добросусідських відносин з демократичними країнами. Проте такі дії поширення та підпорядкування світової економіки та прив'язання до долара мають негативний підтекст. Бачимо, що економіки, котра будучи залежною від економічної системи США достатньо постраждала від фінансового колапсу 2008 року. Зокрема фінансова криза негативно вплинула на економіку і політику України.

Бачимо, що пропри спротив міжнародному партнерству США Китай одночасно виступає партнером цієї країни. КНР зумівши в культурному середовищі поєднати принципи конфуціанства і прозахідний стиль економіки здійснив якісний прорив на світову економічну арену, і завдяки тактичному використанню партнерства формується як світовий політичний лідер.

Отже, простежуються певна закономірність у реалізації зовнішньої політики США в глобальних вимірах. Ми спостерігаємо, як Сполучені Штати Америки шляхом реалізації різних важелів та використання сучасних економічних та політичних підходів допомагають трансформувати систему міжнародних відносин. Як у кожній системі, у суспільстві, зокрема у глобальному суспільстві, відбуваються певні трансформаційні процеси розвитку. Розвитку політичної системи передує розвиток його економічної складової і як доводив Й. Шумпетер, що будь-який розвиток має свої етапи піднесення та спаду. У своїй праці “Капіталізм, соціалізм і демократія” Й. Шумпетер зазначає, що капіталізм приречений на самознищення, з чим можливо погодитися. Проте автори не погоджуються з тим, що можливо на сучасному етапі глобалізації впровадити більш досконалу політичну систему, ніж демократичну. Відповідно, як відомо, демократична система існування сучасного західного світу побудована не тільки на демократії, але й на капіталістичній системі економіки. Автори вважають, що попри всі економічні та політичні спади та підйоми, демократична політична система буде розвиватися та трансформуватися під впливами США.

Дещо іншу позицію щодо трансформаційних перетворень у системі міжнародних відносин займає Російська Федерація, яка жорстко відстоює власні економічні, військові (безпекові) і політичні інтереси. Перебуваючи в процесах інтеграції та глобалізацій, Москва намагається посилити власний вплив не тільки на сусідні держави, але й на віддалені регіони, які входять в сферу її інтересів. При цьому Президент РФ, В. Путін декларує та підтримує демократичний шлях розвитку суспільства. Однак, Російській Федерації притаманні риси не демократичного, а авторитарного типу суспільства [4].

Перетворення країн пострадянського простору проходять протягом останніх років дедалі активніше. Можна спостерігати, як країни Прибалтійського регіону успішно інтегрувалися в ЄС при сприянні Вашингтона. Яскравим прикладом трансформацій варто вважати Грузію, котра після проведення революції залучившись підтримкою “Заходу” і США спромоглася врегулювати Абхазький конфлікт та трансформувалася у демократичне суспільство з високим рівнем лояльності суспільства до влади.

Проте викликає зацікавленість питання спроможності трансформацій Російської Федерації в правову, демократичну країну не візантійського, а європейського зразка. На думку авторів, в Росії присутні безліч стереотипних факторів, котрі перешкоджають глобалізації та трансформації на шляху перебудови в сучасне міжнародне, мультикультурне суспільство з дотриманням всіх прав і свобод громадян. Основними чинниками, що гальмують демократичні трансформації в Російській Федерації виступають:

по-перше, ряд економічних факторів та система економіки побудованої за прорадянським зразком, здатна діяти тільки в умовах авторитарного режиму, орієнтованого на військово-промисловий комплекс. Бачимо дещо подібну систему економіки в КНР, проте Китай спромігся модернізувати економіку, виходячи з зовнішніх факторів (тобто врахував запити глобального середовища, сформованого стратегіями США);

по-друге, наявність у Росії правлячої еліти та великого прошарку населення орієнтованого та вихованого за принципами імперського домінування та базованого на реалізації менталітету і концепції “Руського міру” та боротьбі з зовнішнім ворогом [5].

В реалізації зовнішніх стратегій та в процесах поширення демократії США намагаються концентрувати увагу і на ряді інших регіонів світу. Зокрема автори підкреслюють домінуюче значення Близького Сходу в системі міжнародних відносин. Іран, Ірак та ряд інших впливових країн Близького Сходу відіграють провідні ролі в побудові сучасної світо- системи та процесів трансформації, залучаючи в сферу економічних і політичних інтересів США, Російську Федерацію та Китай. Також можемо спостерігати вплив США на проблеми врегулювання Сирійської військової кризи та проблеми розповсюдження зброї масового ураження.

Автори роблять висновок таким, що США, намагаючись корелювати процеси розвитку в системі міжнародних відносин, глобалізує світ, трансформує суспільства різних типів, з різними домінуючими релігійними та культурними особливостями. Вашингтон спромігся знайти універсальну систему, та виробити особливий підхід в процесах глобалізації. На нашу думку, підхід США в реалізації зовнішньої політики достатньо суперечливий, проте він в політичному аспекті відповідає запитам глобалізації. Підхід реалізується завдяки пропозиції того, на що сподіваються всі пересічні індивіди. Тобто, на поширенні демократії, яка в собі включає такі особливості як дотримання прав людини, забезпечення основних свобод та доступі до певних матеріальних і економічних благ.

Попри наявні конструктивні особливості таких трансформацій є певні негативні тенденції, які пов'язані саме з методами поширення демократії американського зразка, які є подекуди достатньо жорсткими. Особливо це помітно на спробі подолати тероризм після подій 11 вересня. Та реалізацію законів, що порушують права людей, що можна помітити завдяки скандалу “Сноудена”.

Попри те, що у науковій літературі тематика впливу Америки на трансформації у системі міжнародних відносин є достатньо поширеною, вона потребує подальшого аналізу та дослідження, позаяк у процесах дослідження не використовувалися поняття кореляції та співзалежностей трансформаційних перетворень та впливів на них США. Видається цікавим в подальшому також дослідити вплив вестернізації та мультикультурних прозахідних країн на систему міжнародних відносин та їхню взаємозалежність.

Список використаних джерел

1. Плахов В. Традиция и общество: Опыт философско- социологического исследования / В. Плахов. - М.: Наука, 1982. - 325 с.

2. Кулаков А. О возможных границах уровней безопасности противостояния в международной политике / А. Кулаков // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - № 11.

3. Схема еволюції стратегії НАТО [Електронний ресурс]. - http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_2009_07/20090728_stra tegic_concept.pdf

4. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах. - М., 1996.

5. Указ Президента Российской Федерации от 21 июня 2007 года №796 “О создании фонда “Русский мир” [Електронний ресурс]. - http://document.kremlin.ru/page.aspx71095311

References

6. Plahov V. Tradicija i obshhestvo: Opyt filosofsko- sociologicheskogo issledovanija / V. Plahov. - M.: Nauka, 1982. - 325 s.

7. Kulakov A. O vozmozhnyh granicah urovnej bezopasnosti protivostojanija v mezhdunarodnoj politike / A. Kulakov // Mirovaja jekonomika i mezhdunarodnye otnoshenija. - 2000. - № 11.

8. Shema evoljucii' strategii' NATO [Elektronnyj resurs]. - http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_2009_07/20090728_stra tegic_concept.pdf

9. Avtoritarizm i demokratija v razvivajushhihsja stranah. - M., 1996.

10. Ukaz Prezidenta Rossijskoj Federacii ot 21 ijunja 2007 goda №796 “O sozdanii fonda “Russkij mir” [Elektronnyj resurs]. - http://document.kremlin.ru/page.aspx71095311

Размещено на Allbest.ru