Концепції інтеграції національних інноваційних систем до глобальної інноваційної мережі

Сьогодні поняття НІС має усталене тлумачення відповідно до його класичного трактування, запропонованого авторами цього терміну. Загальні риси всіх визначень НІС полягають у системності складної структури взаємопов'язаних елементів; впливі формальних і неформальних інститутів на темпи і масштаби інноваційного розвитку та у визначені головної функцій НІС у створенні і поширенні нових знань і технологій. Зазначимо використання методологічного підходу НІС в державних регулятивних документах, зокрема, в Україні є чинною прийнята у 2009 році «Концепція розвитку національної інноваційної системи» [4]. У таблиці 1 на основі аналізу публікацій наведені найбільш вживані визначення цього терміну на сьогоднішній день.

Взаємозв'язок між НІС та глобальною інноваційною мережею ілюструє участь країни у глобальних ланцюгах доданої вартості. М. Портер і С. Стерн використовували потенціал національної інноваційної системи для спрямування емпіричних досліджень в детермінанти продуктивності НДДКР на рівні країн, зокрема щодо вивчення відносин в міжнародному патентуванні [1-7]. Розглянемо основні показники інтеграції НІС до глобальної інноваційної мережі.

В країнах з різним рівнем економічного розвитку сам процес формування відрізняється за часом, потужністю інноваційних мереж, кількістю стейкхолдерів, обсягами використаних при формуванні ресурсів, диверсифікацію фінансування, результативністю мереж, рівнем кінцевої комерціалізації. Зокрема, здійснення інновацій, виробництво високотехнологічної продукції та зовнішня торгівля нею передбачають сьогодні взаємодію між світовими центрами науки, інноваційними компаніями, диверсифікацію інноваційної діяльності, участь у міжнародній виробничій кооперації. Разом з тим, при дослідженні необхідно враховувати відмінність у розмірах економік та кількості населення, а також повноту та можливу методичну відмінність статистичних спостережень в країнах, що розвиваються. Тому для забезпечення співставності результатів дослідження нами запропоновано використовувати передусім відносні показники, які розраховуються авторитетними міжнародними організаціями (наприклад, Світовим Банком, Міжнародним Валютним Фондом) містяться у відкритому доступі. Для емпіричного аналізу інтеграції НІС до глобальної інноваційної мережі нами запропоновано використовувати такі показники для країн та груп країн з різним рівнем розвитку: питома вага загальних витрат на освіту у ВВП (%); ВВП на одного зайнятого (тис. дол. США); загальні витрати на освіту на душу населення (у доларах США); питома вага витрат держави на вищу освіту у ВВП (%); питома вага витрат на освіту від загальної величини державних витрат, (%); питома вага витрати на дослідження і розробки у ВВП (%); кількість дослідників на мільйон осіб; питома вага державних витрат на 1 студента ВНЗ від ВВП на душу населення (%); рівень освіти, серед населення старше 25 років (%); частка інженерних спеціалістів серед випускників ВНЗ (%); коефіцієнт мобільності спеціалістів (%); кількість університетів у топ-500 за даними рейтингу Шанхайського університету; кількість патентних заявок, поданих нерезидентами за рік; кількість патентних заявок, поданих резидентами за рік; питома вага осіб з вищою освітою від загальної чисельності робочої сили; кількість техніків у НДДКР у розрахунку на 1 мільйон осіб за рік; кількість наукових статей, опублікованих протягом року в індексованих та рецензованих виданнях; кількість користувачів мережі Інтернет на 100 мешканців; питома вага високотехнологічного експорту у ВВП (%); питома вага високотехнологічного імпорту у ВВП (%); питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації (%); частка підприємств, які реалізують інновації та впроваджують нові технологічні процеси (%).

Висновки. Концепція НІС передбачає системність складної структури взаємопов'язаних елементів; впливі формальних і неформальних інститутів на темпи і масштаби інноваційного розвитку та у визначені головної функцій НІС у створенні і поширенні нових знань і технологій. Глобальні інноваційні мережі відрізняються формою прояву відповідно до галузевої специфіки та інституціональних зв' язків між основними стейкхолдерами, які складають ядро мережі. Інтеграція НІС до глобальних інноваційних мереж залить від:

? рівня розвитку країн (розбіжностей у структурі та особливостях формування НІС в промислово розвинених країнах, в країнах з аграрною, аграрно-індустріальною та постіндустріальною економікою);

? відмінностей у часі та тривалості інтеграції;

? відмінностей у потужністі (потенціалі) НІС;

? кількості стейкхолдерів;

? інституціоналізації звязків між основними стейкхолдерами;

? обсягів використаних ресурсів, диверсифікації фінансування;

? результативністю мереж, рівнем кінцевої комерціалізації.

Запропоновано авторську вибірку відносних показників для використання у емпірічних дослідженнях для здійсннення кількісних оцінкок інтеграції у глобальні інноваційні мережі НІС, що функціонують в економіках різного розміру та рівня розвитку.

Література

1. Anttiroiko, A.-V. Metropolitan Strategies for Global Innovation Networking: the Case of Helsinki / Anttiroiko, A.-V., Laine, M. & Lonnqvist, H. // International Journal of Innovation and Regional Development. 2016. Vol. 7, No. 1, pp. 20-35.

2. Freeman C. The National System of Innovation in historical perspective / C. Freeman // Cambridge Journal of Economics. 1995. 19. рр. 5-24.

3. Lundvall B. A. National innovation system: towards a theory of innovation and interactive learning / B. A. Lundvall // Pinter, London. 1992. 317 p.

4. Nelson R. National Innovation Systems: a Comparative Analysis / R. Nelson. New York: Oxford University Press. 1993. 541 p.

5. Концепція розвитку національної інноваційної системи [Електронний ресурс] : Розпорядження КМУ

від 17 черв. 2009 р. № 680-р // Законодавство України. Сайт ВРУ. Режим доступу:

http://zakon1 .rada.gov.ua/laws/show/680-2009-%D1%80

6. Цихан Т. В. О формировании национальных инновационных систем [Текст] / Цихан Т. В. // Теория и практика управления. № 5. 2004. С. 23-32.

7. Resende M. F. С. National Innovation System and external constraint on growth/ M. F. da Cunha Resende, D. A. Raposo Torres // Brazilian Journal of Political Economy. 36 (4). 2016. pp. 748-768.

8. Федулова Л. Розвиток національної інноваційної системи України [Текст] / Л. Федулова, М. Пашута // Економіка України. 2005. № 4. С. 35-47.

9. Шарко М. Модель формування національної інноваційної системи України [Текст] / Шарко М. // Економіка України. 2005. № 8. С. 25-30.

10. Stem S. The determinants of national innovative capacity / S. Stem, M. E. Porter, // NBER working paper series, 2000, pp. 1-6.

11. Galperina L.P. The Concept of Smart Economy as the Basis for Sustainable Development of Ukraine / Galperina L.P., Girenko A.T., Mazurenko V.P. // International Journal of Economics and Financial Issues (IJEFI). Vol 6. -No. 8S (2016). Pp. 307-314.

12. Dagnino G. B. Structural dynamics and intentional governance in strategic interorganizational network evolution: A multilevel approach / Dagnino G. B., Levanti G., Mocciaro Li Destri A. //Organization Studies. 2016. Т. 37. №. 3. С. 349-373.

13. Archibugi D. The policy implications of the globalisation of innovation / D. Archibugi and S. Iammarino // Research Policy. 1999. Vol. 28. pp. 317-336. (цитовано за Anttiroiko, A.-V. Metropolitan Strategies for Global Innovation Networking: the Case of Helsinki / Anttiroiko, A.-V., Laine, M. & Lonnqvist, H. // International Journal of Innovation and Regional Development. 2016. Vol. 7, No. 1, pp. 22).

14. Barnard H. and Chaminade C. Global Innovation Networks: Towards a Taxonomy [online] / Barnard H. and Chaminade C. // WP 2011/04, January 2012, CIRCLE, Lund University, Lund, Sweden. http://www4.lu.se/upload/CIRCLE/workingpapers/201104_Barnard_Chaminade.pdf (Accessed 23 March 2017)

Размещено на Allbest.ru