Порівняльна характеристика Великобританії та Туреччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН

1.1 Загальні відомості по Великобританії

1.2 Загальні відомості по Туреччині

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН

2.1 Характеристика показників відкритості економіки

2.2 Аналіз показників відкритості економіки Великобританії

2.3 Аналіз показників відкритості економіки Туреччини

2.4 Порівняльний аналіз показників відкритості економіки країн

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ

3.1 Зовнішньоторгівельне співробітництво Великобританії з Україною

3.2 Зовнішньоторгівельні стосунки Туреччини та України

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

На сучасному етапі розвитку світової спільноти відбувається швидка інтернаціоналізація економічного розвитку, що призводить до посилення взаємозалежності економік усіх країн. Національні економіки стають ланками єдиного економічного простору, в якому будь-які дії одного або декількох суб'єктів міжнародної економіки зачіпають інтереси всіх (або багатьох) інших, тобто набувають глобального характеру. Розвиток процесів глобалізації став характерною ознакою сучасного розвитку цивілізації. Глобалізація підвела людство до межі, за якою міжнародна економіка перестає бути простою сукупністю національних господарств, а дедалі більше стає єдиним ринком, єдиним виробничим і фінансовим простором.

Зростаюча відкритість економік представляє можливість для зростання і підвищення стандартів життєвого рівня в усьому світі. Варто лише поглянути на динаміку зростання торгівлі, яка значно перевищує темпи ВВП, на велику кількість міжнародних організацій, об'єднань регіонального чи світового рівня, які створені з метою виконання різнопланових завдань: економічних, соціальних, культурних, питань безпеки тощо. Звичайно, процес відкритості економіки супроводжується проблемами, які потрібно вчасно вирішувати. економіка зовнішньоторгівельний співробітництво

Що ж стосується економічного аспекта відкритості, то тут саме поняття є доволі дискусійним. У публікаціях учених зустрічаємо різноманітні підходи до визначення відкритої економіки та чинників, які її формують. На основі цих чинників визначають показники, які використовують для порівняння відкритості економік країн.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН

1.1 Загальні відомості по Великобританії

Велика Британія - держава на заході Європи, розташована на Британських островах (Великобританія, Ірландія, Мен, Оркнейські-о-ви, Шетландські о-ви тощо). Від материкової Європи відокремлена протокою Ла-Манш. Сухопутний кордон має лише зІрландією. Одна із найбільш економічно-розвинутих країн Європи та світу, член "великої сімки". Ще у кінці 19-го століття британська колоніальна імперія, над якою ніколи не заходило Сонце, була найбільшою в світі. Сьогодні Велика Британія та її колишні колонії утворюють Британську Співдружність націй (Commonwealth).

Паспорт країни [2]

1. Офіційна назва: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

2. Площа: 244,7 тис. км²

3. Кількість населення: 63,7 млн. осіб (2014).

4. Густота населення: 260 осіб/км²

5. Етнічний склад населення: англійці - 83,6%, шотландці - 8,6%, валлійці - 4,9%, північні ірландці - 2,9%, африканці - 2,0%, індуси - 1,8%, пакистанці - 1,3%

6. Домінуюча релігія: християнство. Релігійний склад: англікани, римо-католики, пресвітеріани, методисти - 71.6%, мусульмани - 2.7%, індуїсти - 1%, інші - 1.6%, атеїсти - 23.1%

7. Офіційна мова: англійська, також існують офіційні регіональні мови: в Уельсі - валлійська; в Шотландії - шотладдська та шотландська гельська, в Північній Ірландії - ірландська; в графстві Корнуоллі - корнська.

8. Державний устрій: унітарний; однак історичні землі Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія мають певну автономію у вирішенні внутрішніх питань.

9. Форма державного правління: конституційна монархія.

10. Адміністративно-територіальний устрій: Англія (39 графств, 6 метрополітенівських графств, Великий Лондон), Уельс (8 графств), Шотландія (9 районів та острівна територія), Північна Ірландія (26 округів), острів Мен, Нормандські острови.

11. Столиця: Лондон (8,4 млн. осіб, 2014).

12. Рівень урбанізації: 80%. Найбільші міста: Лондон (8,4 млн. осіб), Манчестер (503 тис.осіб, агломерація - 2,2 млн. осіб), Бірмінгем (1,1 млн. осіб), Лідс (758 тис. осіб), Глазго (581 тис. осіб).

13. ВВП: 2387 млрд. дол. США (2016).

14. ВВП на душу населення: 37300 дол. США (2016).

15. Грошова одиниця: фунт стерлінгів.

16. Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 14 (2014).

17. Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС, НАТО, СОТ, ОЄСР, Британська Співдружність.

18. Державне свято: День народження королеви. Незалежна - з 10 століття, у сучасних межах - з 1927 року.

19. Походження назви: "британія" - від германського племені бриттів.

20. Поетична назва: туманний Альбіон.

Географічна характеристика Великої Британії

Велика Британія розташована на північному заході Європи на острові Великобританія та північно-східній частині острова Ірландія, а також великій кількості дрібніших островів та їх архіпелагів (Нормандські острови, Оркнейські острови, Шетландскі острови).

Всього нараховується понад 5 тис. островів. Омиваєтся Атлантичним океаном і його морями: Північним на сході, Ірландським - між Великобританією та Ірландією. Довжина берегової лінії - 12429 км. Від континенту відокремлюється протокою Ла-Манш (Па-де-Кале). Сусідом Великої Британії є Ірландія (360 км кордону), Франція, Бельгія, Нідерланди, Норвегія тощо - розташовані найближче у материковій Європі. Загальна площа країни - 244,820 тис.км², з них внутрішні води -- 3,230 тис.км.кв. Протяжність острова Великобританія з півночі на південь становить 966 км, а найбільша його ширина - 488 км.

Британія володіє наступними заморськими територіями: Ангілья, Бермуди, Британська антарктична територія, Британська територія в Індійському океані, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Монтсеррат, острів Піткерн, острів Святої Єлени (включає острів Вознесіння та Трістан-да-Кунья), острови Теркс і Кайкос. Крім того, вона очолює Британську Співдружність Націй - політичне й економічне утворення, що складається з 49 незалежних держав і колоніально залежних країн.

Острівне положення країни зумовило її ізольованість від решти Європи, що не могло не проявитись у особливостях історичного розвитку країни. Мешканці Великої Британії зберегли особливий, властивий лише їм консерватизм. Саме тут та в Ірландії змогли вижити нащадки стародавніх кельтів та збереглись їх мови. Територій країни, за невеликим виняткоми, не торкнулись війни, що точились у Європі, і практично із 11 століття нога іноземного завойовника не ступала на територію Великобританії.

Оточення Світового океану (жодна точка Британії не віддалена від моря далі, ніж на 160 км) та відкритість до просторів Атлантики перетворила Велику Британію у 18-у столітті у найпотужнішу морську державу, а над Британською Імперією, за справедливим виразом сучасників, "ніколи не заходило сонце".

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини.

Рельєф. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона. В цілому гірські райони займають близько половини площі країни і мають досить складну геологічну будову.

Кліматичні умови

Клімат Великобританії помірний, типово-океанічний, вологий, із незначними добовими та сезонними температурними коливаннями. М'якість клімату обумовлюється великою мірою впливом Гольфстріму. Найбільший вплив океану прослідковується у кліматичних умовах Шотландії, для якої характерне прохолодне літо та помірно-холодна зима з хмарною, вітряною і дощовою погодою.

На крайньому південному заході зима достатньо тепла, дощова, на сході та півночі - більш прохолодна. Середня температура січня від +7°C на південному заході до +4°C на сході. Літо прохолодне, вологе на північному заході і тепліше та більш сухе на південному сході країни. Середня температура липня від 13 °C на півночі до 16,5 °C на південному сході. Середньорічна кількість опадів на західному узбережжі становить 1000-1500 мм, у північній його частині - 2000-3000 мм, на південному сході країни - 600-750 мм.

Гідрографія

Річкова мережа густа завдяки великій кількості опадів та стабільності їх надходження, однак річки невеликі через незначні розміри самої острівної території Великобританії. Повноводність протягом року, відсутність льодоставу та високі морські припливи, які проникають далеко у гирла річок, сприяють розвитку річкового судноплавства. Головні ріки: Северн -- 355 км, Темза -- 332 км, Трент -- 298 км, Мерси -- 109 км, Клайд -- 170 км.

Більшість річок впадає у Північне море (Темза, Колн, Стор, Уз, Уеленд, Уитем, Деруент, Тіс, Тайн, Твід, Форт, Дон, Спей, Б'юллі), річки Ірландського моря - Северн, Рібл, Льйун, Іден, Клайд, до протоки Ла-Манш впадають невеликі річки, що беруть початок у Даунсах (Ейвон, Фром, Екс, Теймар), до Атлантики - річки ПівнічноїІрландії (Банн). Гірські ріки Шотландії та Уельсу, на яких побудовано більше 60 ГЕС, використовуються для вироблення електроенергії. Низькі вододіли полегшили сполучення річок каналами у єдину систему водних шляхів.

Судноплавними є ділянки Темзи, Мерсея, Тейна, Уіра, Тіса, Клайда. Озера Великої Британії зосереджені головним чином в Шотландії (Лох-Несс - 56 км.кв, Лох-О, Лох-Ломонд, Лох-Монар тощо), Північній Ірландії(Лох-Ней - 396 км.кв) та у Камберлендських горах (національний парк "Лейк-Дістрікт"), останній має значний рекреаційний ресурс.

Грунти

За механічним складом переважають глинисті та суглинисті грунти. У грунтовому покриві низовинних областей півдня та сходу Великобританії домінують бурі лісові грунти з окремими ділянками дерново-карбонатних (на вапнякових грядах) та родючих алювіальних грунтів у долинах річок. У гірських районах поширені гірські підзолисті грунти з ділянками торфяних напівболотних грунтів на високих плато.

Рослинний світ

М'який океанічний помірний клімат країни дозволив розвинутись тут багатому видовому складу рослинності. У доісторичні часи більшу частину території Великобританії вкривали густі ліси з дуба, бука берези та інших листяних порід, із домішками хвойних - сосни, ялини.

Проте після більш як 20 століть господарського освоєння територія є переважно знелісненою. Ділянки сучасних лісів займають 10% площі країни і зазвичай розташовані на територіях з дуже пересіченим рельєфом або піщаними ґрунтами, малопридатними для землеробства. Найбільш лісистими ареалами є північний схід Шотландії та південний схід Англії.

Величезні старі дерева зберігаються у королівських лісах, тобто у таких районах, як Нью-Форест, які спочатку відводилися для королівських полювань, проте деякі з них ніколи не були дуже залісені. Після 1919 р. і особливо після 1945 р. уряд став заохочувати створення як державних, так і приватних межевих лісосмуг з швидкорослих хвойних дерев. Так, на 1997 рік у країні було здійснено лісовпорядкування на площі близько 2 млн. га. Проте на рівнинних землях все одно переважають поля і пасовища.

Тваринний світ

Фауна Великобританії подібна до решти країн північної та центральної Європи. Більшість раніше широко поширених лісових тварин, таких як дикі кабани, північні олені і вовки вимерли, але благородний олень досі трапляється у шотландських горах, а козуля - у лісах Шотландії і південної Англії. Поширені м'ясоїдні (єноти, лисиці, видри, горностаї і ласки), гризуни (щури, миші, білки) і комахоїдні (їжаки, кроти, землерийки). Кролики є скрізь, і їх кількість збільшується.

Інший представник цього сімейства заєць, живе як у горах, так і на рівнині. Подібно до інших країн у даних широтах, види амфібій та рептилій Великобританії не є багаточисельними: перші представлені трьома видами тритонів і п'ятьма видами жаб і ропух, у той час як рептилії представлені трьома видами змій, з яких лише гадюка є отруйною, і трьома видами ящірок. У Північній Ірландії змій немає.

Населення

Станом на 2010 рік населення Великобританії складає 61,1 млн.осіб. За кількістю населення ця країна займає 4-е місце в Європі та 3-є в ЄС. З 2001 по 2008 рік населення зростало із середньою швидкістю 0,5% на рік, що більше, ніж у період з 1970-их по 1990-ті роки. Середня густота населення - 250 чол./км². Основна частина жителів сконцентрована в Англії - 51,5 млн.осіб, яка є однією з найзаселеніших територій світу (356 осіб/км²). Населення Шотландії складає біля 6 млн.осіб (65 осіб/км²), Уельсу 3 млн.осіб (142 осіб/км²) та ПівнічноїІрландії 1,9 млн.осіб (125 осіб/км²). У підсумку, найбільш заселеними територіями є південний схід Англії, а також Мідленд, найменша густота населення спостерігається у гірських районах півночі Шотландії.

Демографічна ситуація. Як і в інших країнах Західної Європи, у Великобританії низька народжуваність на фоні значної тривалості життя, тому для країни характерне старіння нації. Останній великий сплеск народжуваності припадав на 1960-і роки, зараз народжуваність тримається на більш-менш високому рівні, але великою мірою за рахунок новоприбулих мігрантів. На 2014 рік народжуваність складала 10,65 промілле, смертність 10,02 промілле, Індекс дитячої смертності складає 4,85 промілле, природний приріст +2,8 промілле.

Найбільші темпи природного приросту населення спостерігаються у Північній Ірландії, найменші - в Англії. Вікова структура свідчить про зростання частки осіб похилого віку, яка перевищила частку молоді вперше у 2007 році: 0-14 років - 16,7%, 15-64 роки - 67,1%, 65 років і старше - 16,2%. Середній вік населення: 39,8 років; чоловіки - 38,6 років, жінки - 40,9 років.

Найбільшими містами Великобританії у їх адміністративних межах є: Лондон (7,2 млн.осіб), Бірмінгем (970 тис.осіб), Глазго (630 тис.осіб), Ліверпуль (469 тис.осіб), Лідс (443 тис.осіб), Шеффілд (440 тис.осіб), Едінбург (430 тис.осіб), Брістоль (420 тис.осіб), Манчестер (394 тис.осіб), Лейчестер (331 тис.осіб), Ковентрі (303 тис.осіб), Кінгстон-апон-Халл (301 тис.осіб), Бредфорд (293 тис.осіб), Кардіфф (292 тис.осіб), Белфаст (276 тис.осіб), Сток-он-Трент (259 тис.осіб), Вулвергемптон (251 тис.осіб), Ноттінгем (250 тис.осіб), Плімут (243 тис.осіб), Саутгемптон (234 тис.осіб).

Національний склад населення

Населення Великобританії складається з корінних британців (85%) та з вихідців із інших країн, переважно колишніх складових Британської імперії. Серед британців англійці становлять 83,6%, шотландці - 8,6%, валлійці - 4,9%, північноірландці - 2,9%. Англійці населяють Англію, велику частину Уельсу і утворюють компактні поселення в деяких районах на півдні Шотландії.

Релігія

Кожен громадянин Великобританії має право сповідувати свою релігію. Британія -- це переважно християнська країна: 71,6% жителів формально є християнами. 10 % громадян належать до Римської католицької церкви, а 20% британців є прихожанами Англіканської церкви, яка офіційно має статус державної.

У Шотландії налічується 1,1 мільйона членів Пресвітеріанської церкви, що єдержавною церквою Шотландії. У Північній Ірландії приблизно половина населення відносить себе до протестантів, а майже 40 % жителів складають католики. В Уельсі Англіканська церква втратила статус державної в 1920 році. Це означає, що зараз там немає офіційної державної церкви, а найбільш численними конфесіями є інші протестантські течії. Найбільш авторитетною з них є Пресвітеріанська Церква Уельсу.

Священнослужителі офіційно визнаних церков Великобританії можуть отримувати заробітну плату від держави, якщо вони працюють у в'язницях або лікарнях. Серед нехристиянських релігій поширені іслам - 2,7%, індуїзм - 1%, сикхізм - 0,6%, іудаїзм - 0,5%, буддизм - 0,3%, інші релігії сповідують 0,3%. В країні зростає частка осіб, які вважають себе атеїстами або не визначились із конфесією віросповідання - таких 23,3%.

Загальна характеристика господарства Великої Британії

Економіка Великої Британії за обсягами ВВП є 7-ою за розмірами у світі і 3-ою в ЄС після Німеччини(традиційно) та Франції . У 2016 році ВВП Великобританії становив 2184 млрд. дол. США, а за паритетом купівельної спроможності - 2128 млрд. дол. США. Із доходом на душу населення 33700 дол. США. Великобританія посіла 35 місце у світі. У період світової фінансово-економічної кризи економіка країни переживала рецесію (майже 5% у 2009 році).

Найбідніші 10% населення володіють 2,1% ВВП, у той час як 10% найбагатших - 28,5% ВВП. Розподіл сімейних доходів - індекс Джині - близький до оптимального (34-36).

Господарство Великої Британії має усі ознаки постіндустріальної фази розвитку: у сільському господарстві та супутніх галузях виробляється 1,2% ВВП, у промисловості 23,8% ВВП, у сфері послуг 75%. Понад 80% усіх зайнятих зайняті у сфері послуг, 18% - у промисловості і лише 1,4% - у сільському господарстві. Таким чином, частка сільського господарства в структурі британської економіки є дуже низькою, практично найнижчою серед великих розвинених країн Європи.

Зовнішньоекономічна діяльність Великої Британії

Зовнішня торгівля, незважаючи на зниження частки у світовому торговельному обороті, залишається важливою складовою господарської діяльності країни. Для неї характерним є дефіцит торгового балансу. Близько третини продукції імпортується.

У 2016 році обсяг експорту становив 357,3 млрд. дол. США (10 місце в світі). Основними статтями експорту є продукція точного та транспортного машинобудування (40%), електрообладнання (10%), енергоносії (7%), продукти харчування (15%), продукція хімічної промисловості (14%). Партнерами по експорту виступають США - 14,71%, Німеччина - 11,06%, Франція - 8%, Нідерланди - 7,79%, Ірландія - 6,89%, Бельгія - 4,65%, Іспанія - 4,0%.

Обсяг імпорту у 2016-му році становив 486 млрд. дол. США (7 місце в світі), завозяться фосфорити, майже усі кольорові та рідкісні метали, частково залізна руда, машини та обладнання (38%), продукти харчування та напівфабрикати (20%), паливо (5%), електротехнічні вироби. Імпорт здійснювався з Німеччини - 12,87%, США - 9,74%, Китаю - 8,88%, Нідерландів - 6,94%, Франції - 6,64%, Бельгії - 4,86%, Норвегії - 4,84%, Ірландії - 4,01%,Італії - 3,99% [4].



1.2 Загальні відомості по Туреччині

Туреччина - країна на заході Азії, яка межує на сході з Вірменією,Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході зГрецією, на північному заході з Болгарією. Туреччина омивається чотирма морями: Чорним, Середземним, Егейським і Мармуровим. Це одна з небагатьох країн, які розташовані в двох частинах світу. Завдяки своєму унікальному ЕГП, Туреччина контролює морський шлях із Середземного моря у Чорне, а також торговельні шляхи з Близького Сходу до Европи.

Паспорт країни [1]

1. Офіційна назва: Турецька Республіка

2. Площа: 783,56 тис. км²

3. Кількість населення: 77,8 млн. осіб (2010)

4. Густота населення: 100 осіб/км²

5. Етнічний склад населення: турки - 75%, курди - 18%, інші - 7%

6. Домінуюча релігія: іслам. Релігійний склад населення: мусульмани - 99,8% (переважно суніти), інші - 0,2%

7. Офіційна мова: турецька

8. Державний устрій: унітарний

9. Форма державного правління: парламентська республіка

10. Адміністративно-територіальний поділ: 81 іль, кожен іль поділяється на райони (ільче)

11. Столиця: Анкара (4,32 млн. осіб)

12. Рівень урбанізації: 69%. Найбільші міста: Стамбул (16,8 млн. осіб), Ізмір (3,1 млн. осіб), Бурса (1,56 млн. осіб), Адана (1,52 млн. осіб)

13. ВВП (2016):

- офіційний: 608 млрд. дол. США

- за паритетом купівельної спроможності (ПКС): 863,3 млрд. дол. США

14. ВВП на душу населення (за ПКС): 11200 дол. США

15. Грошова одиниця: турецька ліра

16. Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 92 (2011)

17. Членство в міжнародних організаціях: ООН, ОЧЕС, ЄБРР, МАГАТЕ, МБРР, МВФ, НАТО, ОЕСР, ОБСЄ, СОТ

18. Державне свято: 29 жовтня. Рік здобуття незалежності: 1923

19. Походження назви: від племені тюрків

Географічна характеристика

Туреччина розташована на східній півкулі, між 25⁰ 40` і 44<sup>0</sup> 48` східної довготи та 35⁰ 51` і 42<sup>0</sup> 06` північної широти. Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км². Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в Азії і тільки 3 % - у Європі

Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території зі заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі - чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним.

Європейська й азіатська частини Туреччини відділений одна від одної водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташоване одне з гарніших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.

Рельєф. Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, великі сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.

Клімат. Територія Туреччини знаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф, дуже важкі умови циркуляції повітря, наявність кліматичної поясності - усе це визначило велику розмаїтість кліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опади переважають у степу до 500 мм у роки.

Річкова система й озера. Територія Туреччини, за винятком Канійської рівнини, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Велика швидкість плину робить їх майже незамерзаючими, навіть у високогірних районах. Основні ріки: Єфрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ирмак (1355 км), Сакарья (824 км).

Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: Кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, запрудно-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв. ) - солоне, бесточне, Туз (1500 кв. км. ) - солоне.

Населення

Населення Туреччини складає близько 62 млн. чоловік, і велика частина з них по національності турки.

Крім турків тут проживають біля мільйона арабів (уздовж сірійської границі), кілька десятків тисяч вірменів і євреїв, у Стамбулі - близько 100 тис. греків.

Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.

Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і саме малонаселене - Ханяри.

Основне населення країни - турки (приблизно 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982 р. , турками вважаються всі "хто пов'язаний узами громадянства з турецькою державою". Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважаються турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т. д.

Релігії

Туреччина є світською державою, виступаючи першовідкривачем-«піонером» такого суспільного ладу в ісламському світі. Ататюрк скасував Іслам як державну релігію1928 року й, відповідно, сформував законодавчу базу щодо унеможливлення впливу релігійного керівництва на владні чинники. Турецька Конституція передбачаєсвободу віросповідання і сумління. Близько 99 відсотків населення декларує свою релігійну приналежність. Однак, незалежні опитування показують, що близько 3% дорослого населення не визначили свій зв'язок з релігією, стверджуючи, що «не мають релігійних переконань» або «не вірять в релігійні доктрини».

Загалом переважна більшість населення країни мусульмани, переважно суніти (85-90%). Існує велика меншина алавітів (10-15%), в рамках шиїтської спільноти послідовників ісламу, а також деякі інші нечисленні суфійські практики. У країні запроваджена релігійно-світська інституція на чолі з Керівником у справах релігій(Diyanet Іслер Baюkanlэрэ), він тлумачить Ханафі -- ісламські школи права і несе відповідальність за діяльність та функціювання в країні 75 000 зареєстрованих мечетей і розподіл місцевих та провінційних імамів.

Крім того, офіційні урядові дані свідчать про наявність в країні 100 000 осіб, що сповідують інші, не мусульманські вірування. Це переважно християни, здебільшогоВірменської Апостольської церкви, Ассирійської Церкви Сходу і Грецької православної церкви (64000 осіб) та віряни юдеї, переважно сефарди (26000 осіб).

Історично склалося, що Православна церква мала свій головний осередок у Царгороді (Константинополі), теперішньому Стамбулі. Від четвертого століття православний світ формувався навколо Константинополя, що став осідком Константинопольського патріарха. Проте нині турецький уряд не визнає екуменічного статусу ПатріархаВарфоломія I, який є найстаршим серед рівних єпископів в традиційній ієрархії православного християнства, тому діяльність духовенства та керівництва цієї Церкви відбувається за суттєвого обмеження. Більшість земель та майна Церкви і духовні школи, в тому числі духовна семінарія Халкі, були конфісковані, а християн, як і раніше, широко переслідують у Туреччині.

Туреччина славиться численними релігійно-культовими спорудами, частина з яких має світове значення. У країні діє велика кількість мечетей -- 78 000. Крім того, зареєстровано 321 громаду різних християнських вірувань і напрямків зі своїми церквами, існують 36 юдейських синагог, а також численні історичні культові споруди, які вважаються культурною спадщиною країни.

Господарство Туреччини

Туреччина за багатьма ознаками належить до групи країн, що розвиваються. Виробнича сфера та сфера послуг у Туреччині займають однакову питому вагу - по 50 %. У виробничій сфері серед галузей господарства найбільш розвиненою є промисловість.

Основою турецької промисловості є обробні галузі.

Виробництво електроенергії здійснюється на 50 ГЕС і 30 ТЕС.

Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі.

Харчова промисловість виробляє 36 % усієї продукції обробної промисловості.

Текстильна промисловість - одна з найбільш розвинених галузей. Найбільші текстильні комбінати знаходяться в Адані, Стамбулі, Ізмірі, Кайсері, Денізлі, Бурсі та інших містах.

У країні розвинене виробництво штучних і синтетичних волокон, готового одягу, білизни (Стамбул, Ізмір). Працюють невеликі шовкоткацькі виробництва.

Здавна розвинене в Туреччині килимарство, виробництво ручної пряжі, в т.ч. мохеру, в'язаних виробів.

Шкіряна і взуттєва промисловість представлена майстернями і фабриками, їх продукція експортується у Європу.

Нафтохімічна і хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють заводи в Батмані, Ізмірі, Мерсіні. Почав працювати Середньоазіатський завод в Кириккале.

Хімічна промисловість. Налагоджено випуск фосфатних і азотних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і стимулювання їх росту, мила, пральних порошків, зубних паст, одеколонів, туалетних вод, лаків і фарб, деяких видів барвників.

Гумова промисловість представлена виробництвом автомобільних шин (Стамбул, Ізмір).

Машинобудівна і електротехнічна промисловість розвивається за рахунок створення складальних підприємств з участю приватного іноземного капіталу.

У сільському господарстві зайнято більше половини всього працездатного населення, створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни складає 20-25 %.

Важливими зерновими культурами є ячмінь і кукурудза.

Рис культивується в місцях з жарким кліматом при штучному зрошенні (Середземноморський і Чорноморський райони).

Зовнішня торгівля

Туреччина має від'ємний баланс зовнішньої торгівлі, але він компенсується доходами від туризму. Головний об'єм зовнішньої торгівлі припадає на країни ЄС, США, Центральну та Східну Європу. Туреччина подає на зовнішній ринок продукцію легкої (текстиль, шкіряні вироби) і харчової промисловості (сухофрукти, чай, фундук, тютюн), метали і металопродукти, побутову техніку, хімічні та будівельні матеріали. В імпорті переважають енергоносії, промислове обладнання, споживчі товари та озброєння.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН

2.1 Характеристика показників відкритості економіки

Відкрита економіка - економіка, де всі суб'єкти економічних відносин можуть без обмежень здійснювати операції на міжнародному ринку товарів, послуг, капіталів та інших факторів виробництва. На відміну від закритої економіки тут спостерігається свобода зовнішньоторговельних операцій, встановлюється вільний валютний курс, а регулювання відбувається через валютні резерви і нормативи. Відкрита економіка означає, що країни беруть активну участь в МРП, експортують та імпортують значну частку випущеної продукції та послуг, експортують фактори виробництва (праця, капітал, технологію) і вільні для їх імпорту, що країни отримують і надають кредити на світових фінансових ринках і включені в систему міжнародних фінансово-економічних відносин. Світовий досвід свідчить про те, що країни із закритою економікою в кінці кінців стають біднішими, ніж ті, які беруть участь в світогосподарських зв'язках, оскільки перші ізольовані від нових ідей і технологій, від іноземних інвестицій, інформації і т. д.

Кількісна оцінка ступеня функціональної відкритості здійснюється на основі системи відносних величин: експортної, імпортної та зовнішньоторговельної квот. Експортна квота - показник, що характеризує значимість експорту для економіки в цілому і окремих галузей за тих чи інших видів продукції. Поняття «експортна квота» визначає ступінь орієнтованості промисловості (галузі) країни на зовнішні ринки. Зростання експортної квоти у виробництві є свідченням інтенсифікації міжнародних торгово-економічних зв'язків та підвищення конкурентоспроможності, кооперації та спеціалізації відповідних галузей і сфер національних економік в міжнародних господарських зв'язках.



де, E_k - експортна квота;

E - обсяг експорту країни.

Імпортна квота - це виражене у відсотках відношення обсягу імпорту до ВВП , що характеризує залежність країни від світових ринків товарів і послуг:

де, I_k - імпортна квота;

I - обсяг імпорту країни.

Зовнішньоторговельна квота - показник, що характеризує співвідношення між вартістю експортно-імпортних поставок країни та валовим внутрішнім продуктом. Визначається як відношення сукупної вартості експорту та імпорту, поділеної наполовину і співставленої з вартістю вироблених товарів і послуг, за винятком тієї частини, яка витрачається в процесі виробництва повністю, тобто предметів праці. Зовнішньоторговельна квота - це виражене у відсотках відношення зовнішньоторговельного обороту (сумарного обсягу експорту та імпорту) до ВВП країни, яке характеризує інтенсивність її міжнародних торговельних зв'язків:

де, К_зт - квота зовнішньоторговельна;

Е, І -- річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни;

ВВП -- валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Індекс рівня глобалізації країн світу (KOF Index of Globalization) створений у 2002 році при Швейцарському економічному інституті (KOF Swiss Economic Institute) за участю Федерального Швейцарського технологічного інституту (Swiss Federal Institute of Technology). Індекс позиціонується як комбінований показник, який дозволяє оцінити масштаб інтеграції тієї чи іншої країни в світовий простір і виконати порівняння різних країн за його компонентами.

Автори проекту визначають глобалізацію як процес, який руйнує національні кордони, інтегрує національні економіки, культури, технології та управління, а також виробляє складні відносини і взаємозв'язки, опосередковані через різноманітні потоки, що включають людей, капітали, ідеї і так далі. Тому Індекс включає в себе змінні, що вимірюють економічні, соціальні та політичні аспекти глобалізації.

Всі країни, досліджувані в рамках Індексу, оцінюються по 24 показникам, об'єднаним в три основні групи глобальної інтеграції:

Економічна глобалізація - обсяг міжнародної торгівлі, рівень міжнародної ділової активності, торговельні потоки, міжнародні інвестиції, тарифна політика, обмеження і податки на міжнародну торгівлю, і так далі.

Соціальна глобалізація - рівень культурної інтеграції, відсоток іноземного населення, міжнародний туризм, міжнародні особисті контакти, обсяг телефонного трафіку, поштових відправлень, транскордонних грошових переказів, інформаційні потоки, розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури, і так далі.

Політична глобалізація - членство держав у міжнародних організаціях, участь в міжнародних місіях (включаючи місії ООН), ратифікація міжнародних багатосторонніх договорів, кількість посольств і інших іноземних представництв в країні, і так далі.



2.2 Аналіз показників відкритості економіки Великобританії

Аналіз і оцінка рівня відкритості економіки країни мають важливе значення при реалізації зовнішньоекономічної політики, зокрема, торгівельної, митної, валютної.

Згідно до статистичних даних економіки великобританіїї маємо наступні показники ВВП, імпорту та експорту країни (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Показники зовнішньої торгівлі Великобританії у 2016 році [10,11]

Показник	2016 р
ВВП (млрд. дол.)	2650,1
Імпорт	581,6
Експорт	412,1
Зовнішній товарообіг	993,7

На основі даних таблиці 2.1. можна розрахувати показники відкритості економіки:

1. Експортна квота

Е_кЕ/ВВП 100 = 412,1/2650,1*100= 15,5%

2. Імпортна квота

І_к І/ВВП100 = 581,6/2650,1*100=21,9%

3. Зовнішньоторговельна квота

З_к(Е+І)*0,5/ВВП100 = 993,7*0,5/2650,1*100=18,7%



Що стосується індексу глобалізації, то згідно даних KOF Swiss Economic Institute маючи цей показник на рівні 87.26 займає 8 місце у загальному рейтингу країн світу.

Як видно з розрахунків країна має показники відкритості дещо менші 20%, що свідчить про відкритість економіки країни.

2.3 Аналіз показників відкритості економіки Туреччини

Відкритість економіки країни є складною системою, для розуміння та належної оцінки якої необхідно використати сукупний показник. Побудова такого показника відкритості економіки є питанням складним та потребує комплексного обґрунтованого підходу.

Згідно до статистичних даних економіки Туреччини маємо наступні показники ВВП, імпорту та експорту країни (табл. 2.2.)

Таблиця 2.2. Показники зовнішньої торгівлі Туреччини у 2016 році [10,11]

Показник	2016 р
ВВП (млрд. дол.)	735,7
Імпорт	197,8
Експорт	150,1
Зовнішній товарообіг	347,9

На основі даних таблиці 2.2. можна розрахувати показники відкритості економіки:

1. Експортна квота

Е_кЕ/ВВП 100= 150,1/735,7*100=20,4%

2. Імпортна квота



І_к І/ВВП100= 197,8/735,7*100=26,8%

3. Зовнішньоторговельна квота

З_к(Е+І)*0,5/ВВП100= 347,9*0,5/735,7*100=23,6%

Що стосується індексу глобалізації, то згідно даних KOF Swiss Economic Institute маючи цей показник на рівні 71.33 займає 42 місце у загальному рейтингу країн світу.

Згідно до показників, Туреччина має показники відкритості в межах 20-25%, що також свідчить про занадто відкриту економіку.

2.4 Порівняльний аналіз показників відкритості економіки країн

Провівши детальний аналіз показників відкритості економіки Великобританії та Туреччини, ми з'ясували, що ці 2 країни знаходяться майже на одному рівні за показниками відкритості економіки (див. табл. 2.3.).

Таблиця 2.3. Показники відкритості економіки Великобританії та Туреччини за 2016 р. в % [10,11]

Показник	Країна
	Великобританія	Туреччина
Імпортна квота	21,9	26,8
Експортна квота	15,5	20,4
Зовнішньоторгівельна квота	18,7	23,6

Але, незважаючи на більш менш однакові показники відкритості, індекс глобалізації сильно відрізняється. Великобританія посідає 8 місце в світі,що на 34 позиції віще ніж індекс Туреччини.



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ

3.1 Зовнішньоторгівельне співробітництво Великобританії з Україною

Великобританія визнала Україну 31 грудня 1991 p., а дипломатичні відносини було встановлено 10 січня 1992 р. Для сучасної України Великобританія - важливий стратегічний партнер. Як член "великої вісімки", Ради Безпеки ООН, вона є авторитетною державою, що має великий досвід міжнародного спілкування, професійну армію, кваліфікований дипломатичний персонал. Англія - визнаний лідер у банківських, фінансових, страхових сферах, світовій торгівлі, в неї унікальний досвід приватизації в промисловості, модернізації важкого машинобудування.

Україна та Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії мають також багато спільних інтересів у торговельно-економічній та інвестиційній сфері. Основні напрямки економічної співпраці українських та британських компаній і підприємств включають, зокрема, інвестиції британських компаній в економіку України; традиційну торгівлю товарами; надання послуг, в першу чергу туристичних; участь у виставках, ярмарках, конференціях тощо.

Яскравими прикладами вдалого співробітництва в інвестиційній сфері стали проекти будівництва масло переробного заводу компанією Cargill та вкладення коштів у Прилуцьку тютюнову фабрику компанією British American Tobacco.

Найбільшими торговельними партнерами України серед британських компаній залишаються Procter & Gamble (товари побутової хімії), GlaxoSmithKline (ліки), British American Tobacco та Rothmans International (тютюнові вироби), Cargill (сільськогосподарська техніка), Zeneca International (агропромислова хімія), які через представницькі офіси своїх компаній в Україні налагодили збут товарів масового споживання. Деякі з них (Cargill, Zeneca International) також імпортують товари українського виробництва, насамперед сільськогосподарські. Нетоварний сектор двостороннього економічного співробітництва представлений у першу чергу, британською часткою „великої шістки” світових лідерів аудиту і консалтингу: Deloitte and Touche, Ernst and Young, KPMG, PriceWaterhouseCoopers, які працюють безпосередньо в Україні. Крім того, в Україні працюють британські юридичні, страхові та транспортні фірми (Baker&McKenzie, Lawrens Graham Aon Group International British Airways тощо) [9].

3.2 Зовнішньоторгівельні стосунки Туреччини та України

Економізація зовнішньої політики Туреччини є традиційною її рисою, яка визначає геоекономічні інтереси цієї країни.

На даний момент товарообіг між двома країнами становить $4-5 млрд доларів США на рік (українські й турецькі оцінки відрізняються), що менше, ніж показники до рецесії. Саме цим викликана наполегливість турецьких партнерів у питанні підписання угоди про ЗВТ.

Набрання чинності ЗВТ з ЄС, згідно з правилами митного союзу між Туреччиною та ЄС, надає можливість безмитного доступу до турецького ринку українським експортерам.

Досягнення взаємоприйнятного компромісу щодо угоди є важливим питанням, яке потребує врегулювання й узгодження сторонами в рамках переговорів про створення ЗВТ.

Істотною відмінністю в позиціях сторін є протиріччя щодо товарів, на які поширюватиметься режим ЗВТ.

Наприклад, Туреччина виступила з пропозицією виключити з режиму ЗВТ аграрні товари, оскільки турецькі виробники відчувають конкуренцію з боку українських.

Своєю чергою, аграрна сфера є стратегічною для України в економічних відносинах із Туреччиною. За повідомленням міністра аграрної політики та продовольства України Олексія Павленка, у 2015 році українському АПК вдалося досягти практично повної зовнішньоторговельної переорієнтації із російського ринку на ринки країн Азії, ЄС, Африки.

Туреччина стала четвертою у загальноторговельному обігу аграрної продукції України ($993,4 млн, що становить 5,3% експорту).

Для турецьких партнерів інтерес до підписання ЗВТ з Україною та відкриття компаній в Україні полягає у використанні переваг, зокрема, того факту, що Україна має спільний кордон із чотирма країнами ЄС та дешевшу робочу силу. Крім того, для деяких секторів турецької економіки, зокрема текстилю, присутність на українському ринку означає доступ до європейського та російського ринку [8].

Також у світлі російських санкцій проти Туреччини та обмеження можливостей російських громадян відвідувати країну з метою туризму Анкара покладає надію саме на українських відпочивальників.



ВИСНОВОК

Проаналізувавши показники відкритості економіки двух країн з різним рівнем розвитку, були зроблені висновки щодо адекватності використання існуючих підходів. Результати показали, що, наприклад, для економіки Великобританії певні закономірності мають інший характер, ніж показники туреччини. Це є підґрунтям для переосмислення поняття відкритості.

На нашу думку, відкрита економіка має два аспекти: спостережувана та політика відкритості. Найчастіше використовуються показники спостережуваної відкритості, які дають неоднозначну відповідь про ступінь участі країни у світовому господарстві. Також мало уваги приділяється явищу фінансової відкритості, яке пов'язане із мобільністю ринку капіталу. Усі ці аргументи підтверджують необхідність перегляду системи існуючих показників відкритості економік з метою повнішого відображення економічної реальності. У перспективі подальші дослідження цієї тематики необхідно зосередити на удосконаленні цієї системи та активного її впровадження у щоденну практику.



СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Економічна і соціальна географія світу, 10-11 клас. Туреччина. (підручник) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ukrmap.su/uk-g11

2. Великобританія. Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.vip-travel.com.ua/britan_geo.php

3. Аніловська Г.Я. Відкрита економіка: проблеми економічної безпеки [Текст] / Г.Я. Аніловська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 1.

4. Антоненко І. Відкрита економіка в умовах глобалізації суспільства [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2010_14/ Antonenko%20.pdf

5. Даниленко О.Л. Відкрита економіка як передумова взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків [Електронний ресурс] / О.Л. Даниленко. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ ONG/ Economics/2_danilenko%20o.l..doc.htm

6. Кремень О.І. Відкритість економіки та напрями її оцінки [Електронний ресурс] / О.І. Кремень. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_31/Zmist/1PDF.pdf

7. Поумер Маршалл. О степени открытости экономики [Електронний ресурс] / Маршалл Поумер. - Режим доступу: http://www.ecfor.ru/pdf.php?id=2001/4/04

8. Черепніна О.І. Взаємозумовленість трансформаційних процесів і розвитку світового господарств [Текст]/ О.І. Черепніна // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №1(31)

9. The Heritage Foundation [Дані офіційного сайту] [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.heritage.org/index/

10. The World Bank [Статистичні дані офіційного сайту] [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://data.worldbank.org/

11. The World Trade Organization [Статистичні дані офіційного сайту] [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.wto.org/

Размещено на Allbest.ru

...