Нафта і продукти її переробки з давніх часів і дотепер вважаються одними із найважливіших для задоволення потреб споживачів усіх країн практично у всіх сферах життєдіяльності людства.

Вважається, що нафту людство виявило ще у VII-IV тисячолітті до нашої ери. Населення збирало її з поверхонь родовищ і використовувало у своєму побуті. Проте, у промислових масштабах видобуток і переробка нафти були розпочаті у ІХ тисячолітті.

На теперішній час торгівля нафтою і нафтопродуктами є, з одного боку, прибутковим бізнесом внаслідок високого попиту, а, з іншого боку, - багатоаспектною проблемою. Існування останньої пов'язана з тим, що світовий видобуток нафти переважно здійснюється в країнах із невисоким або ж середнім рівнем економічного розвитку (Ближній і Середній Схід), а її переробка при високій інтенсивності споживання зосереджена в економічно розвинутих країнах. Причому потреба останніх у нафтопродуктах є настільки значною, що маючи власні родовища нафти, завжди виникає потреба в імпорті.

Україна, маючи значні поклади нафти (розміщені у Передкарпатті, у Дніпровсько-Донецькій западині та на шельфі Чорного й Азовського морів), запасів яких вистачить на сотні років, забезпечує нафтопродуктами власного виробництва лише близько 10-12% загальної потреби в них і тому значним чином залежить від кон'юнктури розвитку світового ринку [1].

Враховуючи унікальність нафти та продуктів переробки цієї копалини, їхню значущість у формуванні вартості кінцевих товарів виробничого і побутового споживання, забезпеченні багатогранних потреб життєдіяльності суспільства та енергетичної безпеки держави вважаємо за необхідність дослідити сучасний розвиток світового нафтового ринку.

світовий ринок нафтопродукт

Аналіз останніх досліджень і публікацій

(складено на основі [8])

Аналіз інформації рис. 1 свідчать про позитивний світовий тренд у зростанні як попиту, так і пропозиції нафти. При цьому у 2013 році мала місце ситуація незадоволеного попиту, оскільки його розміри були більшими за обсяги пропозиції. Ситуація на світовому ринку нафти в інші роки характеризувалася її надлишком.

В останньому році дослідження (2016 р.) відбулося стрімке зростання попиту на нафту, задоволення якого було забезпечено країнами ОПЕК. Основний обсяг зростання був покритий Іраном, який після зняття міжнародного ембарго досить швидко повернувся до рівня, що мав місце до встановлення санкцій. Наприкінці 2016 р. країни ОПЕК досягли угоди про обмеження видобутку нафти, до якої приєднався ряд виробників поза альянсом, в тому числі Росія. Успішне виконання цієї угоди має призвести не тільки до балансування світового ринку нафти, але і до зниження надлишкових запасів нафти і нафтопродуктів.

Інформацію щодо обсягів нафтовидобутку найбільшими країнами світу в середньому за добу та оцінки їх динамічних змін наведено у табл.1.

З табл. 1 видно, що протягом 2012-2016 рр. загальними зусиллями країн-найбільших нафтовидобувачів щорічно видобувалося понад 72 млн. барр. /добу. Причому за досліджуваний період намітилася стійка тенденція зростання обсягів видобутку нафти, що в річному вимірі визначається коливанням від 0,2 до 2,3%, або що разом за 2012-2016 рр. дало приріст у 3,8%.

Таблиця 1. Динамічні зміни обсягів світового видобутку нафти країнами-найбільшими видобувачами у 2012-2016 рр.

Джерело: складено авторами на основі [9]

Аналіз динамічних змін за країнами світу за табл.1 показав, що у переважній більшості країн видобуток нафти зростав. Найбільший приріст мав місце у Іраку (+58%), США (+36,8%), Бразилії (+21,8%) і ОАЕ (+16,4%). При цьому скорочення обсягів видобутку відбувалося у Венесуелі (-15,3%), Китаї й Ірані (по - 2,3%) та Кувейті (-0,8%).

Між тим найбільш інформативною та важливішою з точки зору визначення перспектив розвитку світового ринку нафти і нафтопродуктів є оцінка динамічних змін за останні роки, що видно за ланцюговими темпами росту. Так, у 2015 р. відбувся найбільший приріст обсяг видобутку нафти, що забезпечено зростанням показника, перш за все, у таких країнах як Ірак (+12,7%), США (+7,4%), ОАЕ (+7%). У 2016 р. відбулося сповільнення приросту до 0,5%, але при цьому мало місце найбільше зростання у Іраку на 32,6%, Ірані на 15,9% при одночасному зменшенні обсягів у Китаї (-7,2%) та США (-5,7%).

У табл.2 представлена оцінка зміни ринкових позицій найбільших нафтовидобувачів світу за той же період.

Таблиця 2. Ринкові позиції найбільших нафтовидобувачів світу у 2012-2016 рр.

Джерело: складено авторами на основі табл.1

З інформації табл.2 видно, що у трійку лідерів світового ринку нафти входять Саудівська Аравія, Росія та США. Причому за розміром ринкової частки конкурентні позиції Саудівської Аравії і США поліпшуються, тоді як у Росії погіршуються. Оцінка рейтингу цих країн показує на те, що у 2015 р. абсолютне лідерство Росії було втрачено, тоді як Саудівська Аравія у 2015 р. вийшла на 1-ше місце на світовому ринку і у 2016 р. утримала першість. Водночас звернемо увагу на близькість ринкових часток Саудівської Аравії і Росії (близько 14%).

До групи країн із середньою конкурентною позицією можна віднести Ірак і Китай, ринкові частки яких становлять 5-6%, однак якщо Ірак стрімко нарощує свою ринкову частку після зняття ембарго, піднявшись у рейтингу за 4 роки з 7 на 4 позицію, то у Китаю повільно зменшується ринкова частка і водночас погіршується рейтингова позиція.

До групи країн із слабкою конкурентною позицією слід віднести ОАЕ, Кувейт, Венесуелу та Бразилію, ринкові частки яких становлять 3-4%. Однозначності у зміні ринкових позицій цих країн немає, оскільки рейтинги ОАЕ і Бразилії зростають, тоді як інших країн - погіршуються.

У сучасній торгівлі реалізація сирої нафти залежить від комплексу характеристик, які покладені в основу наукової її класифікації. Комплексну характеристику нафти надає її марка. Марки нафти характеризуються хімічним складом і місцем походження, що безпосередньо впливає на її вартість. Всього існує 3 марки нафти в світі, які прийнято вважати еталонними: британська північноморська нафта Brent; американська нафта WTI; близькосхідна нафта Middle East Crude.

Проведемо дослідження відносно того, як змінювався рівень ціни на нафту марки Brent (рис.2).

Рис. 2. Динаміка цін на нафту марки Brent

(складено на основі [8])

За інформацією рис.2 видно, що найнижчий рівень ціни на нафту зазначеної марки спостерігався у 2001 році, а найвищим - у 2012 році. Після 2012 року ціна на нафту почала поступово знижуватися і у 2016 році її рівень склав 46,1 $/барр. Ціна за 2017 рік була розрахована як середнє значення за 10 місяців поточного року. Причому загальний тренд зміни ціни на нафту є зростаючим, що дає надію країнам-експортерам у розширенні масштабів видобутку та підготовці нових родовищ.

Опрацювання наукової та статистико-аналітичної інформації [1-10] та оцінка її відповідності прогресивним тенденціям розвитку суспільства на постіндустріальному та неоіндустріальному (інформаційному) етапах надало авторам встановити наступні основні характеристики сучасного розвитку світового ринку нафтопродуктів:

явища, які відбуваються на нафтовому ринку, є проявом загальних закономірностей розвитку ринкової економіки, а отже його розвиток є об'єктивним процесом, що залежить від стану ринкової кон'юнктури, що, в свою чергу, потребує постійного дослідження основних елементів ринку, які є спільними з елементами інших типів ринків;

різний рівень соціально-економічного розвитку окремих країн світу обумовлює різну інтенсивність споживання нафти і нафтопродуктів;

уповільнення темпів розвитку світової економіки і зниження рівнів споживання первинної енергії передвизначають зниження загального приросту споживання нафти у світі;

монопольний характер розвитку даного ринку, який сформувався внаслідок дії об'єктивних і суб'єктивних факторів, серед яких: неоднорідність розміщення нафтових родовищ, формування потужних світових організацій, які діють в інтересах нафтовидобувачів або світової спільноти загалом;

загострення протиріч між основними гравцями ринку, що мають різні політичні, економічні та інші інтереси, і водночас висока сила дії на характер функціонування даного ринку комплексу різноманітних ризиків;

світовий ринок не є монолітний, він розвивається фрагментарно у розрізі окремих регіонів світу;

динамічний розвиток інновацій та нових технологій у сфері видобутку нетрадиційних видів енергоресурсів, зокрема технологій видобутку сланцевої нафти у США (т. зв. сланцева революція) та підвищення ролі альтернативних джерел енергії, призводить до зміни структури пропозиції енергоресурсів загалом, що позначається на обсягах і структурі попиту і пропозиції на нафтовому ринку;

формування міжнародної політики протидії глобальній зміні клімату і реалізація урядами країн міжнародних зобов'язань у сфері низько вуглецевого розвитку, що зменшує споживання нафти і залежність країн від її поставок та т. ін.

Виходячи із трендів щодо цін, обсягів пропозиції і попиту, перспектив розвитку світової економіки можна стверджувати, що у найближчій перспективі місткість ринку нафти і нафтопродуктів буде продовжувати зростати. До того ж постійно зростає рівень автомобілізації населення, що передбачає зростання світової потреби в нафтовому паливі та нафтових мастилах.

На рис.3 відображено динаміку світової потреби у нафті з прогнозом на 2021 рік.

Рис.3. Світова потреба у нафті з прогнозом на 2021 рік

(складено на основі [10])

З рис.3 видно, що у 2021 р. очікується зростання загальної світової потреби у "горючій рідині" до рівня 102,8 млн. барр. /добу, або на 6,4% у порівняно з 2016 р. Причому близько половини приросту світового попиту на нафтопродукти в 2016 р. було забезпечено споживанням в нафтохімічному секторі. Значну частку потреби у нафті становить вантажний транспорт та авіація. У середньостроковій перспективі є очікування, що нафтохімічна галузь, нарівні з транспортним сектором, стане ключовим джерелом зростання попиту на продукцію нафтопереробки.

Цінова політика по нафтовому ринку буде визначатися поведінкою основних гравців енергетичного ринку світу. Так, очікується, що країни ОПЕК будуть змушені у найближчі роки продовжувати утримувати ціни на нафту на низькому рівні задля того, щоб довести нерентабельність видобутку сланцевої нафти. Але у довгостроковому періоді експерти ОПЕК прогнозують зростання цін на нафту до 2040 р. до рівня 200 дол. /барр., що пояснюють переходом галузі у новий інвестиційний цикл [10].

Важливим фактором майбутнього розвитку світового нафтового ринку його експерти називають також зростання популярності електромобілів, наслідком чого буде відмова від споживання бензину та інших нафтопродуктів, а відтак - закриття до 2035 р. близько ј нині працюючих у світі нафтопереробних заводів [10].

Оцінка перспектив розвитку українського ринку нафтопродуктів потребувала додаткового аналізу його сучасного стану. Так, опрацювання аналітичних оглядів внутрішнього нафтового ринку на основі [5-7; 10; 12] показало наступне:

потенціал нафтовидобувної промисловості країни ставлять 126 відкритих нафтових родовищ. Однак основні обсяги запасів української нафти відносяться до найбільш низької промислової категорії С1, яка характеризується найнижчою надійністю;

нафтопереробна промисловість країни включає 6 нафтопереробних заводів (НПЗ) і один газопереробний завод (Шебелінський ГПЗ), який виробляє бензин А-95 за стандартом Євро-5;

на теперішній час із 6 НПЗ працює лише один (Кременчукзький НПЗ, який належить ПАТ "Укртатнафта" і перебуває під контролем групи "Приват"). Діяльність інших НПЗ призупинена з питань економічної або технічної недоцільності їх теперішнього функціонування, або ж близькості перебування до зони АТО. Серед основних причин недоцільності роботи зупинених НПЗ - техніко-технологічна відсталість нафтопереробного виробництва;

нафтопереробний потенціал України включає також близько 20 підприємств зі значно меншими потужностями, які спроможні переробляти нафту і газовий конденсат;

вітчизняне виробництво нафтопродуктів переважно залежить від імпорту нафти;

рівень використання виробничих потужностей діючих в Україні НПЗ становить близько 57%, що недостатньо для задоволення потреб внутрішнього ринку.

Ключовими факторами, які впливають на сучасний розвиток вітчизняного ринку нафтопродуктів і, за своєю сутністю, проблемами, що перешкоджають забезпеченню ефективності його функціонування, є:

недостатність інвестицій для оновлення техніко-технологічної бази виробництва;

невизначеність поставок нафти на НПЗ;

наявність у діях учасників ринку нафтопродуктів антиконкурентних узгоджених дій;

очікування трейдерами зростання закупівельних цін на нафту;

формування цін на нафтопродукти з використанням тіньових схем тощо.

Дія вище зазначених факторів не узгоджується із техніко-технологічною базою лідерів світового ринку нафтопродуктів та підходами до формуваннями ними цінової політики, які попри монопольний тип даного ринку носить ринковий характер.

Витоками існування системних проблем функціонування внутрішнього ринку нафтопродуктів в Україні є, по-перше, бездіяльність державних органів щодо розвитку і водночас захисту вітчизняного товаровиробника, а, по-друге, відсутність у товаровиробників за цих умов бажання модернізувати виробництво, розширювати асортимент нафтопродуктів, працювати в напрямку підвищення їх якості, гнучкого керування цінами при зміні ринкової кон'юнктури тощо.

Для підтвердження вищезазначеного та з метою виявлення перспектив розвитку вітчизняного ринку нафтопродуктів проведемо порівняльну оцінку середньої ціни на бензин у різних країнах світу (рис.4).

Рис. 4. Порівняння середнього рівня ціни на бензин станом на 11.12.2017 року

(складено на основі [11])

З рис.4 видно, що існує суттєва різниця в цінах на бензин у різних країнах при середній ціні бензину станом на 11.12.2017 р. у 1,1 $ за літр. Вона обумовлена різними рівнями податків та субсидій на бензин. Слід підкреслити, що Україна у наведеному списку стоїть на 2-му місці після Китаю за рівнем цін, що перевищують 1 долар США. І це дуже прикро, оскільки рівень життя в країні постійно падає, у тому числі на тлі подорожчання нафтопродуктів. Такі перспективи є не втішними для економіки країни, оскільки пересічному громадянину з кожним разом стає все складніше розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Майбутній розвиток нафтопереробної галузі України пов'язаний зі створенням умов розвитку української нафтовидобувної промисловості, зокрема в частині інвестування у нарощування видобутку, розвідки та освоєння нових родовищ.

З метою захисту внутрішнього ринку нафтопродуктів від суттєвих коливань світових цін необхідно розробляти та приймати комплекс превентивних заходів щодо мінімізації збитків як споживачів, так i бюджету. Адміністративні методи, що, як правило застосовується Антимонопольним комітетом України, вже давно перестали діяти, тому мають бути задіяні саме ринкові підходи до вирішення проблем. Для цього АМКУ як регулятор ринку має не тільки з'ясовувати причини подорожчання бензину, зокрема, та констатувати їх у своїх звітах, але й займатися документальною перевіркою процесів формування собівартості виробництва нафтопродуктів в Україні.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напряму