Характеристика основних концепцій політики безпеки адміністрацій Барака Обами щодо Азійсько-Тихоокеанського регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94-327(73:5-11)

Характеристика основних концепцій політики безпеки адміністрацій Барака Обами щодо Азійсько-Тихоокеанського регіону

Галаджій О.В.,

магістр історії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ), galadzhyn@ukr.net

Розглядається нова концепція політики США по забезпеченню безпеки у Азійсько-Тихоокеанському регіоні у період адміністрацій Барака Обами, та її втілення першою та другою адміністраціями. Автор вказує актуальність даного дослідження необхідністю системного підходу до розгляду політики безпеки Сполучених Штатів у АТР. Вказуються основні проблеми безпеки регіону та підходи Вашингтону до їх вирішення. Також визначаються основні напрями нової стратегії та оцінка ефективності їх застосування.

Ключові слова: зовнішня політика США, Азійсько-Тихоокеанський регіон, проблеми безпеки, «ребалансування».

тихоокеанський обама адміністрація безпека

Galadzhij О. V, master of history, Taras Shevchenko National university of Kyiv (Ukraine, Kyiv), galadzhyn@ukr.net

Characteristics of the concepts of security policy of Barack Obama's Asia-Pacific

The article reviews the new concept of US policy on security in the Asia-Pacific region during the Barack Obama's administrations, and its realization by the first and the second administrations. The author points that the relevance of this research is in the necessity of a systematic approach to studying the security policy of the United States in the Asia Pacific region. Also author opens the major security problems of the region and methods of solution that Washington is going to use. Also, the author defines the main directions of the new strategy and evaluation of their application.

Keywords: foreign policy of the United States, the Asia-Pacific region, security issues, «rebalancing».

Галаджий А. В., магистр истории, Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко (Украина, Киев), galadzhyn@ukr. net

Характеристика концепций политики безопасности администраций Барака Обамы по Азиатско-Тихоокеанскому региону

Рассматривается новая концепция политики США по обеспечению безопасности в Азиатско-Тихоокеанском регионе в период администраций Барака Обамы, и ее воплощение первой и второй администрациями. Автор указывает актуальность данного исследования необходимостью системного подхода к рассмотрению политики безопасности Соединенных Штатов в АТР. Указываются основные проблемы безопасности региона и подходы Вашингтона к их решению. Также определяются основные направления новой стратегии и оценка эффективности их применения.

Ключевые слова: внешняя политика США, Азиатско-Тихоокеанский регион, проблемы безопасности, «ребалансирование».

Актуальність теми дослідження полягає у необхідності системного розгляду та аналізу нового вектору зовнішньої політики США відносно вирішення питань безпеки у Азійсько-Тихоокеанському регіоні адміністраціями Барака Обами. У нових Стратегіях Національної безпеки зазначається, що безпека США залежить від регіональної, тому відбувається перехід до політики «ребалансування», відновлення лідерства Вашингтону на АТР. «Ребалансування» включається у політику «розумної сили», яка передбачає використання принципів розвитку, дипломатії та оборони - «3D», і яка заснована на застосуванні мирних інструментів впливу, підкріплених військами США у регіоні.

Необхідно зазначити в першу чергу значення робіт О. В. Шевчука щодо системи відносин у АТР у постбіполярний період, які розкривають саму її структуру, проте роботи Б. М. Гончара охоплюють більший період розвитку проблеми. Ю. В. Курнишова, В. Л. Кузнєцов та В. Ярмоленко описують основні теоретичні аспекти проблеми, в той же час Н. Д. Городня, С. В Пронь та М. А. Таран більш широко розкривають окремі проблеми у регіоні.

Відповідно до цього, ставимо такі цілі для даного дослідження, як аналіз завдань стратегії безпеки Сполучених Штатів у Азійсько-Тихоокеанському регіоні щодо вирішення проблем, розгляд ролі стратегії «ребалансування» у політиці Білого Дому відносно відновлення лідерства в АТР та оцінка основних результатів «ребалансування» у сфері безпеки регіону.

Стратегія національної безпеки першої адміністрації Б. Обами (травень 2010 р.) приділяє одночасно багато уваги вирішенню внутрішніх проблем держави і ролі США на міжнародній арені. Лідерство Америки визначається утворенням та поглибленням зв'язків з країнами регіону і мобілізацією процесів вирішення проблем у світі [16, p. 3-4].

У Стратегії зазначається, що необхідно забезпечити сильну зростаючу економіку та міцну індустрію. Для забезпечення безпеки регіону планується відстоювати власні інтереси та інтереси союзних країн. США прагнуть створити міжнародний порядок, у якому будуть вирішені проблеми нашого часу - екстремізм та тероризм, розповсюдження ядерної зброї та радіоактивних речовин. Також передбачається допомога країнам у економічній сфері та вирішення і упередження конфліктів на міжнародній арені. В основі забезпечення безпеки США подають дотримання прав людини [16, p. 1].

Для відновлення лідерства та боротьби з розповсюдженням ядерної зброї, Білому Дому потрібна міцна економіка та міжнародна підтримка, тому задля забезпечення безпеки необхідно реалізувати міжнародні форуми та міжнародну співпрацю.

Велику роль мало зіграти «залучення» держав різної сили (таких як КНР, Індія, Індонезія та Росія в АТР). «Залучення» визначається як концепція протилежна самоізоляції , а також як активна участь США поза національними кордонами не тільки у політичних, а й економічно-соціальних і культурних відносинах. Метою її визначено підтримку міжнародної системи, яка базується на певних нормах, правах і обов'язках усіх країн, а також розвиток інтересів США у призмі взаємовигідної співпраці і забезпечення національної безпеки.

Боротьба з розповсюдженням ядерної зброї є важливим моментом забезпечення безпеки, і у стратегії визначено дві ядерні проблеми у світі - Іранська та Корейська. Тому США планують домовитись з цими країнами про припинення використання ядерних ресурсів, замість яких збираються допомогти інтегруватись у міжнародні системи та організації, та досягти безпеки і процвітання без зберігання ядерної зброї [16, р. 1-24].

Політика нової адміністрації загалом характеризується як політика «розумної влади», на противагу попередніх адміністрацій республіканця Дж. Буша молодшого. Перші ідеї та концепція були сформульовані Хілларі Клінтон 13 січня 2009 року на засіданні сенатського комітету із закордонних справ, після затвердження її на посаду. Перш за все вона зазначила про необхідність зміцнювати позиції США щодо глобального лідерства, залишатись силою, що впливає на різні галузі людського життя. Вона так само наголосила на необхідності залучення інших держав для вирішення глобальних та регіональних питань. За її словами стратегія «smart power», або «розумної сили», - це вибір і поєднання правильних інструментів впливу, які є в наявності, для кожної окремої ситуації. Також вона наголосила на комплексних заходах 3 «Д» - дипломатії, розвитку і оборони (diplomacy, development, and defense) як основі для концепції розвитку подальшої зовнішньої політики США.

Щодо політики у АТР, вона зазначила, що союз з Японією є наріжним каменем американської політики в регіоні, який необхідний для збереження миру і процвітання, яка ґрунтується на спільних цінностях та взаємних інтересах. Крім того, вона згадала економічні та оборонні договори з РК, Австралією та деякими країнами АСЕАН, з якими мають спільні інтереси і підкреслила, що Китай є особливо важливим партнером у проведенні політики в регіоні з вирішення проблем безпеки, економіки, тероризму, зміни клімату та реформування фінансових ринків [8].

У промові 15 липня 2009 року Хілларі Клінтон зазначає, що в основі нової політики адміністрації Обами лежать свобода, демократія, справедливість і нові можливості. Також вона більш докладно описує політику «розумної сили» - вона виражається в конкретних підходах у п'яти областях. По-перше, намір оновлювати і створювати нові шляхи для співпраці з партнерами; по-друге, проводити принципову взаємодію з тими, хто не згоден із США; по-третє, затверджувати розвиток в якості основного стовпа американської влади; по-четверте, інтегрувати цивільну та військову діяльність в зонах конфліктів; по- п'яте, використовувати основні джерела американської потужності, в тому числі економічної потужності [4].

На виступі в Гонолулу 12 січня 2010 року, держсекретар Клінтон зазначила, що США та АТР дуже пов'язані - економічно, політично та навіть соціально. Політика Вашингтону тут спирається на двосторонні союзи із РК, Японією, Таїландом, Австралією та Філіппінами, які роблять значний внесок у систему безпеки регіону, проте також США активно співпрацює та налагоджує відносини з іншими країнами.

Іншим фактором є співпраця у форматі регіональних організацій. Ефективною себе вже показала АТЕС, а перспективною має бути створення ТТП як механізму поліпшення зв'язків між економіками регіону. Іншим корисним інструментом є Форум АСЕАН, на якому можна обговорювати та вирішувати проблеми безпеки регіону [12].

У своєму виступі у Гонконзі, 25 липня 2011 року Хілларі Клінтон зазначила, що Сполучені Штати намагаються оволодіти всіма аспектами відносин з іншими країнами, важливим питанням для США у АТР стоїть налагодження тісних стабільних економічних відносин із країнами регіону. У цьому випадку регіон особливо важливий саме майбутніми діловими партнерами [11].

США намагаються вбудувати розширені двосторонні зв'язки у міцний міжнародний порядок, щоб посилити регіональні інституції для покращення вирішення різноманітних питань у межах регіону для досягнення консенсусу за міжнародними нормами. Важливою ціллю у цій співпраці була організація народів для забезпечення регіональної стабільності та безпеки, як наприклад у районі Південно-Китайського моря [15].

Як писала у мемуарах Хілларі Клінтон, нова зовнішня політика США була зорієнтована на масштабні проекти і мала далекоглядні плани [1, р. 21]. Але, вона зазначає, що «ребалансування» передбачало не просто переміщення сил США з одного регіону до іншого, а утворення переваги США у АТР, не послаблюючи їх позиції у інших частинах світу [1, р. 41-45].

У Стратегії Національної Безпеки 2015 року стратегічними ризиками для Сполучених Штатів визначаються атака на державу, напади на громадян за кордоном та на союзників США. Також туди входять глобальні кризи, організована злочинність, розповсюдження та застосування зброї масового ураження, загрози епідемій вірусів та інфекцій, зміна клімату, порушення енергетичного ринку та проблеми, які можуть виникнути у слабких або несформованих держав - масові акти насилля [17, р. 1-5].

Як зазначається у Стратегії Національної безпеки, США - країна АТР, тому вона напряму зацікавлена у забезпеченні безпеки в цьому регіоні. Серед партнерів у регіоні - Японія, Республіка Корея, В'єтнам, Філіппіни, Австралія, Індонезія, Таїланд та Малайзія. А також, успішно проводиться політика у рамках таких регіональних організацій як АСЕАН та АТЕС. Китай визначається окремо пріоритетним партнером США, з яким уряд із задоволенням працюватиме над проблемами Корейського півострову, економічного розвитку Китаю, вирішення проблем тероризму та змін клімату [17, р. 24].

З 2011 року у зовнішній політиці США визначилась стратегія, яка передбачала переміщення пріоритетів політики до Азійсько-Тихоокеанського регіону, і яку назвали «Pivot to Asia», або «Rebalancing» [23].

Від друзів в Азії, Сполучені Штати очікують не більше, ніж їх активної прихильності до побудови та підтримання цих зусиль у всіх сферах, так щоб всі країни в АТР зіграти свою роль у пошуку та реалізації рішень загальних регіональних і глобальних проблем.

Хілларі Клінтон, міністр оборони Роберт Гейтс, його наступник Леон Панетта, і радник з національної безпеки Том Донілон, разом з повним спектром американських агентств і відомств, діяли для реалізації шести ключових дій для втілення нової зовнішньополітичної стратегії.

Першим пріоритетом є зміцнення альянсів США, які є основою взаємодії в регіоні та забезпечують мир і безпеку регіону. Американсько-південнокорейський союз стає міцнішим, спираючись на двосторонню співпрацю на півострові та у вирішенні проблеми разом по всьому світу.

Другим пріоритетом є розвиток відносин з країнами, що розвиваються, для поглиблення зв'язків у регіоні. До цих країн можна віднести Індію, В'єтнам, Філіппіни, Таїланд, - налагодження економічних відносин із цими країнами є стратегічно важливим для США.

Наступним пунктом є взаємодія США в економічному просторі АТР. Втягнення США у систему економічних відносин регіону дозволяють увійти до регіону, що дає можливість розширення впливу в регіоні.

Співпраця з регіональними організаціями також є важливим елементом програми «ребалансування». Співпраця у форматі форуму АСЕАН дає можливість США впливати на проблему на Корейському півострові, у районі ПКМ, на економічне протистояння із КНР, посилюючи країни, що розвиваються та дає можливість посилити вплив США у регіоні за рахунок економічної інтеграції в регіоні.

Підтримка загальнолюдських цінностей також є важливим елементом нової програми США.

У форматі шостого пункту - збільшення військової присутності. США регулярно проводять військові навчання із союзниками, залучаючи до них нових членів на умовах, що дозволять створити противагу збройним силам КНР, які весь час нарощуються [3].

Вже у січні 2012 року Пентагон спланував витрати більш як 450 млрд. дол. для переміщення американських морських та повітряних сил до АТР протягом 10-ти років. Патрік Кронін зауважив, що планувалось ввести близько 346 американських кораблів до регіону задля забезпечення військової присутності США в регіоні [18].

Деякі фахівці вважають, що політика «ребалансування» має на меті створення американської противаги в регіоні для китайських сил. У 2010 році, адмірал Роберт Вільярд назвав китайські військові проекти та ініціативи «досить драматичними», проте Китайська армія виявилась у досить непоганому стані.

Все ж США взяли активну участь у вирішенні питання Східно-Китайського моря та проблеми між Філіппінами та В'єтнамом і Китаєм [19].

Держдепартамент другої адміністрації Барака Обами очолив Джон Керрі, який проводить подальшу політику в тому ж руслі. Так як і Х. Клінтон, він розпочав роботу із турне по країнах Сходу і одними з перших відвідав країни Східної Азії. Виступ Джона Керрі 15 квітня 2013 року у Токіо визначав метою зовнішньої політики США створення мирного, економічно забезпеченого та соціально стабільного суспільства у Тихоокеанському регіоні [10].

У жовтні 2013 року на зустрічі у Токіо, міністри США та Японії підкреслили, що реорганізація збройних сил Сполучених Штатів в Японії є забезпеченням того, що вони підтримають стримування Китаю і готові захищати Японію, залишаючись політично стійкими. Це пов'язано із тим, що Вашингтон зменшує свій військовий контингент у Японії, дислокуючи його до Австралії [6].

Та все ж, політика Джона Керрі вважається не такою активною, як у Хілларі Клінтон. У 2013 році Китай прийшов до єдиної політики протидії «ребалансуванню» США - почав розвивати інфраструктуру та торгові шляхи у партнерстві із сусідніми країнами. Закономірно, що США підтримують країни, у яких є проблеми з Китаєм, а такі країни як Індонезія, М'янма і Таїланд підтримують гарні відносини і з Китаєм. Також, важливим моментом стало те, що багато сильних фігур із кабінету Клінтон пішли у відставку, а Джон Керрі не має такого ж впливу як Хілларі Клінтон [25].

На світовому економічному форумі в Давосі у січні 2014 року Джон Керрі зазначив, що є успіхи політики США у розвитку ТТП, співпраці у форматі АСЕАН та роботі з вирішенням Корейської проблеми із залученням Китаю до переговорів із КНДР [14].

Чак Хагель після поїздки до Азії зазначив про важливість співпраці у питанні безпеки всіх краї регіону. Під час зустрічі з японським колегою, він висловив основні принципи подальшої співпраці: підтримка діалогу, співпраця у сферах спільних інтересів і праця над усуненням розбіжностей шляхом відкритості та комунікації між країнами [13].

Важливим питанням також стала можливість втручання США у дискурс за спірні території у ПКМ між Китаєм та Філіппінами і В'єтнамом. Сполучені Штати весь час притримуються позиції нейтралітету, підкреслюючи, що не мають ніяких інтересів в районі, і виступають за мирне дипломатичне врегулювання проблеми [2].

Дрібні країни регіону вважають себе безсилими вплинути на ситуацію, проте вони є «середніми геополітичними гравцями», які можуть справляти вплив на політику в регіоні. До них відносяться Японія, Індія, Південна Корея, Австралія, В'єтнам і Малайзія. Об'єднання цих країн з однією метою здатне справити вплив на регіональну політику. Зустрічі представників таких країн для обміну інформацією та створення коаліцій для вирішення питань - нове явище в структурі регіону, і його називають «коаліція середніх сил» - «middle-power coalitions». Подібні структури можуть вирішити дві головні проблеми - гасло Китаю «Азія для азіатів», яким він намагається витіснити США та знаття напруги між Китаєм та США, «стримуючи» КНР, і не загострюючи відносини між КНР та США [21].

Після форуму АТЕС, на почату листопада Джон Керрі зазначив, що зустрівся з міністрами закордонних справ Китаю та Японії, з якими обговорив нові успіхи китайсько-японської економічної співпраці. Він підкреслив важливість співпраці США у форматі АТЕС, що дає можливість налагодження економічних відносин у всьому АТР [7].

У Австралії в листопаді 2014 року, Барак Обама зазначив, що США продовжують зміцнювати союзи в АТР - з Японією, з Кореєю, з Філіппінами, та Австралією. Тому в Австралію дислокуються морські піхотинці для взаємодії з місцевими ЗС. Вашингтон продовжуватиме також співпрацю з регіональними організаціями типу АСЕАН та АТЕС та розвиватиме ТТП, на 12 країн-членів якого припадало 40% світової економіки [9].

Деніел Рассел 4 лютого 2015 року зазначав, що цей рік має бути роком Транс-Тихоокеанського партнерства, ініціатива якого успішно здійснюється, і співпраця членів має велике значення для регіону [24]. Це найбільш масштабні економічні переговори у глобальному масштабі. Зараз співзасновниками ТПП є 12 країн - Австралія, Бруней, Канада, Чилі, Японія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сінгапур, В'єтнам та США, і ВВП організації складає 40% світового. Після укладання ТТП, очікується зростання доходів країн на 110 млрд. дол. щорічно, а доходи Китаю мають впасти на 35 млрд. дол. щорічно. Долучення АСЕН може призвести до генерування прибутку ще в 300 млрд. дол. на рік, проте, Вашингтон не виказує особливого ентузіазму щодо цієї угоди, що пов'язано з економічним протистоянням

КНР. Також, у форматі ТТП можна буде обговорювати регіональні проблеми, чого так прагне Америка [5].

Проте ці проекти займають занадто багато часу. Так, створення Китаєм Інвестиційного банку, виглядає більш привабливим у фінансовому плані, ніж ТТП [22].

Таким чином, США вважають себе частиною регіону і свою безпеку залежною від безпеки АТР. Забезпечення безпеки у АТР включає в себе глибоку співпрацю із країнами регіону, що призведе до економічного зростання Штатів.

Було випущено дві Стратегії Національної Безпеки США, у яких зазначались бачення безпеки, а також система міжнародних відносин, до якої прагнуть США. «Поворот на Схід» є корисним, оскільки у регіоні загострюється «Корейська проблема», а Тайванська проблема може призвести до масштабної війни. Крім того, інтерес США також обумовлений економічними факторами - Азія стала дуже привабливим регіоном для бізнесу. Проте Китай останні 20 років дуже посилив свої впливи в АТР, в той час як майже всі 90-ті роки США не приділяли достатньої уваги цьому регіону.

Також важливою ціллю для США є вирішення диспутів Південно-Китайського та Східно-Китайського морів, оскільки ці зони включають торгові шляхи із Заходу на Схід, а також на шельфі яких знайдено нафту та газ, тому за них змагаються Китай, В'єтнам, Філіппіни, Японія, Південна Корея та Тайвань. США намагається не долучатись напряму до диспутів, проте відстоює інтереси союзників.

Таким чином, Сполучені Штати взяли за завдання збереження балансу в регіоні, основні засоби здійснення цієї політики отримали назву «розумної влади», а загалом політика отримала назву «ребалансування» та «поворот на Схід». Вони направлені на забезпечення домінування США у регіоні. Перш за все, Вашингтон прагне обмежити впливи Китаю, використовуючи економічні та політичні важелі. Крім того, Білий Дім намагається долучитись до вирішення проблем безпеки регіону.

Проте, необхідно зазначити дві речі: перш з все, аналізуючи політику обох адміністрацій, можемо сказати, що більш успішною вона була за Хілларі Клінтон. Друге - загалом політика «ребалансування» успішна, незважаючи на зниження її ефективності з 2013 року, а весною 2015 року створення Китаєм Азійського банку інфраструктурних інвестицій підірвало впливи США, так само і ефективність їх політики в регіоні.

Таким чином, ми можемо сказати, що політика по відновленню лідерства США у АТР втілюється переважно успішно, проте виникли певні труднощі, які адміністрація Барака Обами має подолати найближчим часом, щоб не втратити завойовані позиції.

Список використаних джерел

1. Clinton H. Hard Chornes / Hillary Clinton - Simon & Schuster. - NY., 2014. - 656 p.

2. Don't Be a Menace to South (China Sea) - Brookings [Electronic resource]. - Access mode: http://www.brookings.edu/ research/opinions/2014/04/21-us-china-relations-ohanlon-steinberg (10.06.2015)

3. Explaining the US `Pivot' to Asia K. Campbell, B. Andrews / B. Andrews, K. Campbell // The Asia Group. - Chatman House, 2013. - P.9 [Electronic resource]. - http://chathamhouse.org/sites/files/ chathamhouse/public/Research/Americas/0813pp_pdf (10.07.2015)

4. Foreign Policy Address at the Council on Foreign Relations. Speech Hillary Rodham Clinton, Secretary of State - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www.state.gov/ secretary/20092013clinton/rm/2009a/july/126071.htm (10.07.2015)

5. From the Trans-Pacific Partnership to a free trade agreement of the Asia-Pacific? - Brookings [Electronic resource]. - Access mode: http://www.brookings.edu/blogs/future-development/posts/2015/05/05- tpp-trade-meltzer (30.05.2015)

6. Joint Statement of the Security Consultative Committee: Toward a More Robust Alliance and Greater Shared Responsibilities // U.S. Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www. state.gov/r/pa/prs/ps/2013/10/215070.htm\ (10.06.2015)

7. Kerry at Press Availability in Beijing - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://translations.state.gov/st/ english/texttrans/2014/11/20141108310717.html#axzz3ZqK3fTxX (10.06.2015)

8. Nomination Hearing To Be Secretary of State. Testimony Hillary Rodham Clinton Secretary of State. - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www.state.gov/ secretary/20092013clinton/rm/2009a/01/115196.htm (30.05.2015)

9. Obama in Australia on U.S. Policy in Asia-Pacific Region, Remarks by President Obama at the University of Queensland - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http:// translations.state.gov/st/english/texttrans/2014/11/20141115310899. html#axzz3ZqK3fTxX (10.07.2015)

10. Remarks on a 21st Century Pacific Partnership // U.S. Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www. state.gov/secretary/remarks/2013/04/207487.html (12.06.2015)

11. Remarks on Principles for Prosperity in the Asia-Pacific, Remarks, Hillary Rodham Clinton, Secretary of State, Shangri-La, Hong Kong, July 25, 2011 - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www.state.gov/secretary/20092013clinton/rm/2011/07/169012.htm (10.06.2015)

12. Remarks on Regional Architecture in Asia: Principles and Priorities - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http://www.state.gov/secretary/20092013clinton/rm/2010/01/135090. htm (10.07.2015)

13. Secretary Hagel's Remarks at People's Liberation Army National Defense University [Electronic resource]. - Access mode: http://www. cfr.org/regional-security/secretary-hagels-remarks-peoples-liberation- army-national-defense-university/p32744 (18.06.2015)

14. Secretary of State John Kerry At the World Economic Forum - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http:// translations.state.gov/st/english/texttrans/2014/01/20140124291610. html#axzz3ZqK3fTxX (18.06.2015)

15. The art of smart power. Hillary Clinton 18 July, 2012 - New Statesman [Electronic resource]. - Access mode: http://www. newstatesman.com/politics/politics/2012/07/hillary-clinton-art-smart- power (30.05.2015)

16. The National Security Strategy. May 2010. Washington D.C., 2010 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.whitehouse. gov/sites/default/files/rss_viewer/national_security_strategy.pdf (01.07.2015)

17. The National Security Strategy. Februsry 2015. Washington D.C. [Electronic resource]. - Access mode: https://www.whitehouse.gov/sites/ default/files/docs/2015_national_security_strategy.pdf (01.07.2015)

18. The Pentagon Pivots to Asia - Council on Foreign Relations [Electronic resource]. - Access mode: http://www.cfr.org/united-states/ pentagon-pivots-asia/p26979 (13.06.2015)

19. The Problem With the Pivot - Foreign Affairs [Electronic resource]. - Access mode: https://www.foreignaffairs.com/articles/ asia/2012-11-01/problem-pivot (22.06.2015)

20. The U.S.-China Rivalry Has Asia on Edge: Can «Middle Powers» Create Stability? - Brookings [Electronic resource]. - Access mode: http://www.brookings.edu/research/opinions/2014/08/15-us-china-rivalry-asia-edge-medcalf (19.06.2015)

21. The U.S. Needs a Refocused Rebalance - The Diplomat [Electronic resource]. - Access mode: http://thediplomat.com/2015/03/ the-u-s-needs-a-refocused-rebalance/ (12.06.2015)

22. U.S. Pivot to Asia - The Huffington Post [Electronic resource]. - Access mode: http://www.huffingtonpost.com/s-azmat-hassan/us- pivot-to-asia_b_5192406.html (20.06.2015)

23. U.S. Policy Priorities for the East Asian and Pacific Region in 2015 - Department of State [Electronic resource]. - Access mode: http:// fpc.state.gov/237218.htm (28.04.2015)

24. What Happened to the Asia Pivot in 2013? - Brookings [Electronic resource]. - Access mode: http://www.cfr.org/china/ happened-asia-pivot-2013/p32108 (20.12.2014).

Размещено на Allbest.ru