Прикордонні регіони України та Румунії: реалії розвитку й перспективи транскордонного співробітництва

Досліджуються реалії розвитку прикордонних регіонів України та Румунії, акцентується увага на обопільній зацікавленості сусідніх країн у результатах співпраці, прогнозуються перспективи транскордонного співробітництва.

Ключові слова: євроінтеграція, Європейський Союз, транскордонне співробітництво, прикордонні регіони.

регіон прикордонний україна румунія

Vasyl Garagonych, Ivan Garagonych. The border regions of Ukraine and Romania: Realities of her prospects for cross-border cooperation. Westudy the reality of border regions of Ukraine and Romania, focuses on the mutual interest of neighboring countries as a result of cooperation prospects projected CBC.

Keywords: European integration, European Union, cross-border cooperation, border regions.

Vasyl Garagonych, Ivan Garagonych. Regiunile limitrofe din Ucraina si Romania: realitati siperspective de cooperare transfrontaliera.

Regiunile limitrofe din Ucraina si Romania: realitati si perspective de cooperare transfrontaliera Cercetand realitatile dezvoltarii regiunilor de frontiera ale Ucrainei si Romaniei, se acorda o atentie sporita interesului reciproc al tarilor vecine intr-o cooperare mai fructuoasa. Sunt prognozate rezultatele cooperarii, perspectivele cooperarii transfrontaliere multilaterale.

Cuvinte cheie: integrare europeana, Uniunea Europeana, cooperare transfrontaliera, regiuni limitrofe.

Провідною тенденцією сучасного європейського розвитку дедалі більше стає потужний регіональний рух. Поглиблення процесів євроінтеграції і розширення Європейського Союзу сприяють приверненню уваги до прикордонних регіонів як до зон міждержавної взаємодії теоретиків і практиків транскордонного співробітництва. Регіональна політика європейських країн актуалізує роль регіонів у налагодженні взаємовигідної спів- праці1. Для сучасної України, яка є найбільшою за територією країною Європи, транскордонне співробітництво є особливо актуальним, оскільки з 25 її регіонів 19 - прикордонні, а зовнішній кордон - найпротяжніший серед європейських країн. Серед усіх держав СНД Україна має найдовший кордон з ЄС - 1152 км, через який межує з територіями чотирьох європейських країн - Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, яка у 2007 р. останньою із перерахованих держав долучилася до Євросоюзу2.

На сучасному етапі чи не найважливішим стратегічним завданням у сфері зовнішньої політики України є її наближення до стандартів і вступ до Європейського Союзу. В реалізації євроінтегра- ційної стратегії нашої країни чільне місце посідає транскордонне співробітництво (ТКС), яке Європейська рамкова конвенція від 21 травня 1980 р. трактує як «будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домов- леностей»3.

Нині транскордонне співробітництво виступає організованою, як правило, інституційованою формою транскордонних зв'язків. На новому східному кордоні у системі відносин Схід-Захід ТКС здебільшого виконує три основні функції: практичну, комунікаційну та геополітичну.

Практична функція пов'язана з вирішенням конкретних економічних, соціальних, екологічних проблем мешканців прикордоння. Вона покликана сприяти вирішенню щоденних турбот людей, їх інтересів, поліпшенню здоров'я та благополуччя.

Комунікаційна функція спрямована на наведення та зміцнення стосунків між Сходом і Заходом, встановлення міжцивілізаційного діалогу народної дипломатії. Реалізація геополітичної функції покликана попереджувати конфлікти, формувати у громадян східноєвропейських держав взаємне неупереджене толерантне ставлення як до сусідніх країн, так і до Європейського Союзу загалом4.

У дослідженні реалій розвитку прикордонних регіонів України і сусідніх країн, зокрема Румунії, зроблено чимало. Це численні роботи наших колег та й наші власні розвідки5. Досить об'ємно історіографія проблеми відображена у колективній монографії «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього»6. І все ж наукові дослідження не завжди встигають за динамікою подій. А тому чимало аспектів прикордонної тематики вимагають подальшого дослідження і вивчення досвіду реалізації регіональної політики в країнах ЄС особливо з огляду на досить вагомі її результати. Практика розвитку європейського регіоналізму є особливо актуальною і корисною для України в умовах проголошеної децентралізації на етапі формування принципово нової схеми взаємовідносин між центром і регіонами. З огляду багатоаспектності й динамічності розвитку прикордонних регіонів України й Румунії метою даної статті є з'ясування реалій та перспектив транскордонного співробітництва.

Інституційну структуру українсько-румунського транскордонного співробітництва складають єврорегіони, які прийнято вважати однією з потенційно найдієвіших форм ТКС, що мають значні можливості. З початку 1990-х років на кордонах України і нових членів

Євросоюзу було створено чотири єврорегіони (три з участю румунської сторони), до участі в яких було залучено шість українських областей. Це Карпатський єврорегіон (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), який був створений у 1993 р.; «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія) - 1998 р.; «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія) - 2000 р.

Україна була залучена до чотирьох програм транскордонного співробітництва - три програми сусідства для сухопутних кордонів (дві з них з участю румунської сторони): Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна (68,638 млн. євро); Румунія - Україна - Молдова (126,718 млн. євро) і багатосторонню програму Чорного моря (17,306 млн. євро)7.

Лідером освоєння транскордонних програм Європейського Союзу в Україні стала Закарпатська область. В рамках програм сусідства «Угорщина - Словаччина - Україна - Румунія» були профінан- совані чотири проекти від Закарпатської області на загальну суму 2,75 млн. євро8.

Українсько-румунський транскордонний регіон охоплює Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Одеську області України й п'ять повітів (жудеців) Румунії, а саме: Сату-Маре, Марамуреш, Сучава, Ботошань та Тулча. Площа регіону становить 100 872 кв. км, населення - 8,3 млн. осіб9.

Згідно даних Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на території Закарпатської області проживали 32 152 румуни, що складало 2,6% всього населення області.

У жовтні 2013 р. на Закарпатті відбулось виїзне засідання Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України.На ньому було оприлюднено цікаві цифри. З 66 національно-культурних товариств з обласним статусом, які діють в Закарпатті, румунських всього 4. Відзначалося також, що з метою повнішого забезпечення етнокультурних потреб національних меншин Закарпатська обласна рада прийняла ряд програм. Серед них - програма забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 20112015 роки, програма «Центр культур національних меншин Закарпаття» на той же період10.

18-19 січня 2008 р. в Марамуреші українською і румунською сторонами була підписана Програма спільних дій з співробітництва між регіонами. На її виконання в Закарпатті і Марамурешському повіті проведена низка культурно-освітніх заходів. Зокрема, фестиваль румунського народного мистецтва «Мерцішор», фестиваль «Гуцульська бринза», у яких взяли участь і художні самодіяльні колективи Марамурешського повіту.

Поновлено дію пункту пропуску «Солотвино». Проект ЄС «Транскордонне співробітництво для сталого розвитку общин» у прямому розумінні дозволив з'єднати мостом українське Солотвино і румунський Сігет.

У рамках програми спільних дій Закарпатським відділенням Асоціації міст і общин України на території Виноградівського, Хустського, Тячівсь- кого і Рахівського районів реалізовувався проект створення п'яти центрів інформаційного обслуговування громадян.

У липні 2010 р. у рамках програми сусідства «Україна - Румунія» на території регіону завершилось виконання проектів «Транскордонне партнерство для сталого розвитку общин» і «Поліпшення протипаводкового захисту й екологічне оздоровлення навколишнього середовища на українсько- румунській ділянці річки Тиса»11.

Другий проект охоплював на українській території Тячівський і Рахівський райони, де проживали 135 тис. чоловік. Ще 62 тис. мешкали на території повіту Марамуреш (Румунія). Загальна вартість проекту із терміном реалізації 24 місяці складала 891тис.936 євро у вигляді гранту Єврокомісії і 10 відсотків від цієї суми як внесок української сторони. Мета проекту - мінімалізація збитків від швидкоплинних повеней і поліпшення екологічної ситуації на прикордонній українсько-румунській ділянці річки Тиса протяжністю майже 65 км.

Ще одна проблема для населення обох прикордонних районів - своєчасне попередження про паводок і складання прогнозу про можливий рівень води в річках на його пікових стадіях. Для цього проектом було передбачено створення оснащеного комп'ютерами інформаційного протипаводкового центру в басейні р.Тиса на базі Тя- чівського міжрайонного управління водного господарства. Власне, кошти проекту були використані на розширення вже існуючої в Україні автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи (АІВС) «Тиса». Встановлення двох нових автоматизованих гідровимірювальних станцій у с. Хмелєв Рахівського і у смт.Солотвино Тячівського районів дозволило забезпечити надійними даними моніторинг повеневої ситуації у всьому регіоні.

Колишній Закарпатський державний університет (нині об'єднаний з УжНУ) брав участь у «Програмі транскордонного співробітництва 2007-2013 ЄІСП Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна», у рамках якої здійснювався проект «Вивчення, дослідження та використання міжкордонного культурного надбання». Термін реалізації проекту у 2011-2012 рр. складав вісімнадцять місяців, а його загальний бюджет становив 187,074 євро. Метою проекту була активізація співпраці між державними органами України (Закарпатська область) та Румунії (повіти Сату-Маре і Марамуреш) в галузі освіти, дослідження історії та захисту культурного надбання. Зокрема, у ході реалізації проекту активізувалася співпраця між ЗакДУ і Повітовим музеєм Сату-Маре12.

У 2012-2014 рр. реалізовувався проект «Кордони очима людей» за програмою ENPI Європейського Союзу в сегменті Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна. У його рамках планувалося створити систему інформаційного сервісу (СІС) транскордонних процесів, яка забезпечуватиме добування, зберігання, пошук, обробку, передачу та практичне використання інформації щодо генеалогії, актуального перебігу та прогнозованого розвитку сучасних прикордонних процесів13.

2 жовтня 2013 року в Ужгороді відбулася зустріч голови Закарпатської облдержадміністрації з генеральним консулом Румунії в Чернівцях Елеонорою Молдован.

Йшлося про співпрацю в економічній, освітній, культурній і туристичній сферах та про відкриття нових українсько-румунських пунктів перетину кордону «Біла Церква - Сігет» і «Яблунівка - Ре- мете». На сьогодні найдовша ділянка кордону України в Закарпатті саме з Румунією - 203,9 км. Проте на ній діють лише три пункти пропуску: Дяково - Халмеу (окремо для автомобільного і залізничного сполучення) і Солотвино - Сігету Мармацієй.

Голова ОДА наголосив, що Закарпаття зацікавлене у розбудові прикордонної інфраструктури та відкритті нових пунктів пропуску. Пані генконсул переконана, що підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС сприятиме і вирішенню питань щодо відкриття пунктів пропуску. Вона також запевнила, що у налагодженні контактів із Закарпаттям зацікавлені керівники місцевих громад та бізнесмени Румунії14.

Нині транскордонне співробітництво між Закарпаттям та прикордонними регіонами Румунії здійснюється відповідно до чинних угод: Угоди про міжрегіональне співробітництво між Закарпатською областю та повітом Марамуреш; Угоди про торгівельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Закарпатською областю і повітом Сату-Маре. Сьогодні в Закарпатті працюють 9 підприємств з іноземними інвестиціями румунського походження, загальна сума яких перевищує 1,8 млн. доларів США.

23 жовтня 2013 року до Закарпаття завітала офіційна делегація з румунського повіту Мараму- реш на чолі з префектом Антоном Рогіяном. Гості приїхали, щоб обговорити можливості та умови будівництва між двома країнами мосту та нового пункту пропуску через річку Тиса, які б з'єднали українське село Біла Церква та територію між румунськими населеними пунктами Сігет та Тиса.

Наголошувалося, що будівництво мосту та відкриття нового пункту пропуску матимуть ряд позитивних наслідків. Зокрема, очікується серйозне пожвавлення експортно-імпортних торгівельних зв'язків двох країн. Окрім того, саме цей пункт пропуску суттєво скоротить дорогу подорожуючих в одному з найбільш популярних туристичних напрямків - до Болгарії, Хорватії та Чорногорії15.

8 квітня 2014 р. закарпатська делегація на чолі з головою ОДА Валерієм Лунченко побувала в Румунії, де обговорили транскордонний проект «Система швидкого реагування в надзвичайних ситуаціях». Він фінансується програмою транскордонної співпраці ENPI Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна і впроваджується в населеному пункті Мойсей, що в повіті Марамуреш в Румунії, та в українському селі Середнє Водяне на Рахів- щині. Проект передбачав закупівлю автомобілів швидкої допомоги, пожежних машин та снігоприбиральної техніки. Його загальний кошторис - більше 490 тис. євро. Українським учасникам проекту дісталося 140 тис. з цієї суми16.

На зміну інструменту сусідства і партнерства, одним із компонентів якого була програма прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна 2007-2013, бюджет якої складав трохи більше 41 мільйона євро, прийшов інструмент сусідства 2014-202017.

Таким чином, транскордонне співробітництво прикордонних регіонів України та Румунії має не лише певні здобутки, а й добрі перспективи. Підтвердженням цьому може слугувати щойно розпочата Ужгородським національним університетом реалізація наукового проекту «Інноваційний університет - інструмент інтеграції в європейський освітній і науковий простір», що фінансується Міжнародним Вишеградським фондом18.

На жаль, є фактори, які гальмують українсько - румунську взаємодію.Так, в засобах масової інформації час від часу з'являються повідомлення про румунську агресію щодо України19 чи маячня окремих політиків з ідеями «поділити Україну на чотирьох», повернувши при цьому Чернівецьку область Румунії20. «Ідеї поділити території України між сусідніми країнами можуть виникати тільки у хворій уяві», - так відреагувало МЗС України на висловлювання деяких російських політиків.

Не додає стабільності відносинам України з сусідніми державами факт масової видачі окремими з них слідом за Румунією своїх паспортів громадянам України. У поєднанні з просуванням «ідеї Великої Румунії» це створює напруження між офіційним Києвом і окремими столицями21, що не може не позначатися негативно на прикордонні цих держав і транскордонних взаєминах між ними.

На нашу думку, розвитку транскордонного співробітництва з країнами-сусідами не сприятиме і ліквідація Україною деяких консульських установ у низці країн наприкінці 2014 року. У цей перелік потрапило і генеральне консульство у Сучаві (Румунія), працівники якого докладали чимало зусиль для поглиблення транскордонної взаємодії сусідніх територій. «Що стосується Сучави, то було взято до уваги, що це місто знаходиться неподалік від кордону України» - така аргументація власних дій Міністерством закордонних справ України є не надто переконливою22. Якщо згадати, що кілька років тому з тією ж метою економії коштів МЗС України ліквідувало свої представництва у прикордонних областях (зокрема в Ужгороді), то нині на фоні декларацій про децентралізацію будь-які міжнародні питання доведеться вирішувати аж у Києві. І все ж, попри такі мінорні реалії буття прикордонних регіонів України і Румунії, динаміка розвитку транскордонного співробітництва вселяє обґрунтований оптимізм на перспективу.

Література