Євроскептицизм як виклик сучасному трансатлантичному простору безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОСКЕПТИЦИЗМ ЯК ВИКЛИК СУЧАСНОМУ ТРАНСАТЛАНТИЧНОМУ ПРОСТОРУ БЕЗПЕКИ

Юлія Басняк (м. Чернівці)

У статті стверджується, що перманентний євроскептицизм, котрий є атрибутивною характеристикою сучасного політичного життя країн Європи, змушує перебувати в кризі сучасну політичну та інституційну системи Євросоюзу. Євроскептики, не відкидаючи існуючі економічні моделі - швидше навіть підтримуючи неоліберальні підходи, ідею вільного ринку, тим не менш, слугують відкритими чи прихованими противниками єдиної Європи.

Ключові слова: євроскептицизм, політичні партії, взаємозалежність, анти європейці, виклики трансатлантичній безпеці.

євросоюз устрій політичний

Julia Basnjak. Euroscepticism as a challenge to contemporary transatlantic security space. The article states that permanent euroscepticism, which is attributive characteristic of modern political life of Europe, to be in crisis makes the current political and institutional system of the European Union. Eurosceptics not rejecting existing economic model - even faster supporting neo-liberal approaches, the idea of the free market nonetheless serve as open or hidden adversaries united Europe.

Keywords: euroscepticism, political parties, interdependence, anti Europeans transatlantic security challenges.

Iuliia Basniak. Euroscepticism - o provocare a sistemului de securitate in spatiului transatlantic.

In articolul prezent este abordat euroscepticismul ca o particularitate a vietii politice europene. Drept consecinta a acestei politici este criza institutiilor europene. Euroscepticii nu exclud criza modelului economic de astazi, sprijina abordarile neoliberale, ideea comertului fara frontiere, dar totodata, se pronunta impotriva unei Europe unite.

Cuvinte cheie: euroscepticism, partide politice, interdependent, anti-europeni, securitate trans- atlantica.

Сучасний неприхований антиамериканізм і тріумф євроскептичних та популістських партій на останніх виборах до Європарламенту разом із невеселими показниками на деяких парламентських перегонах, що вже відбулись у країнах ЄС, свідчить не на користь світлого майбутнього Євросоюзу. Путін нині діє точково, фінансуючи євроскептиків та ефективну інформаційну пропаганду. Все це руйнує ЄС ізсередини, розриває ниточки єдності, що так зміцнювали Європу. Останній потрібне перезавантаження, і, вочевидь, воно почнеться з держав Сходу, де все ще пам'ятають жахи СРСР і, відчуваючи на собі тиск Росії, змушені мислити швидше, щоб йому протистояти. Щоправда, без нової трансатлантичної єдності того точно не відбудеться.

Під євроскептицизмом у цій статті розуміється ідейно-політичний рух в сучасній Західній Європі, який виступає проти членства країн в Євросоюзі, або пропонує докорінні інституційні перетворення всередині самого ЄС. Євроскептицизм може бути представлений як форма регіоналізму в контексті розгляду Євросоюзу як особливого наддержавного утворення. Перманентний євроскептицизм є атрибутивною характеристикою сучасного політичного життя країн Європи, змушує перебувати в кризі сучасну політичну та інституційну систему Євросоюзу. Варто припустити, що саме євроскептицизм послугував ідейному безсиллю сучасної Європи супроти російської агресії в Україні.

Гасла євроскептицизму використовують як праві, так подекуди центристські і ліві політичні сили. Серед них є помірковані, радикали і екстремісти. Варто розглянути більш детально зміст ідеології та політичних практик євроскептиків.

Великобританія. У Великобританії існує безліч організацій євроскептиків. Це такі організації як: група Брюґґе (очолюється доктором Мартіном Холмсом, віце-президентом є лорд Ламонт, колишній міністр фінансів в уряді М.Тетчер); Бізнес за Стерлінг (складається з бізнесменів , що противляться введенню євро, таких як сер Стенлі Колмс, глава Dixons group, сер Джон Крейвен, глава Дойче Морґан Ґренфелл і лорд Хенсон, пер- консерватор і колишній голова Hansen PLC і т. д.); Конгрес за демократію; Рух за демократію (колишня Партія Референдуму - включає близько 100 000 членів); Європа націй; Європейський фонд; Вільна Британія; Асоціація волі; Глобальна Британія; Новий Альянс; Демократична партія; Товариство Magna Carta; „Елресфордська Рада Єврореалі- стів”; Британська Асоціація міри і ваги (виступає за збереження традиційних для Британії міри і ваги, відмінних від континентальних ) і т. д.

Франція. Відкритий євроскептицизм сповідують політичні партії Національного Фронту та Руху за Францію.

Іспанія. В Іспанії головними політичними силами анти ЄС та навіть спільного простору безпеки є Іспанська Альтернатива (Alternativa Espanola), Карлістська Традиціоналістська громада (Comu- nion Tradicionalista Carlista), Іспанський Католицький рух (Movimiento Catolico Espanol) і Іспанська молодіжна дія (Accion Juvenil Espanola), Національна демократія (Democracia Nacional).

Німеччина. У ФРН ніколи своєї зневаги до євроінтеграції не приховували партії націоналістичного правого штибу: Республіканська партія (Die Republikaner), Німецький народний союз (Deutsche Volksunion), Націонал-демократична партія Німеччини (НДПН).

Данія. Найактивіншими супротивниками Лісабонської угоди є партії стратегічно важливої для трансатлантичного простору безпеки, це Данська Народна партія, Християнська Народна партія, Червневий рух.

Викладемо основні тези євроскептиків. Євроскептики виступають проти утворення європейської супердержави. Вся мета договірної бази ЄС - це створення нової країни - „Сполучених Штатів Європи”. Здійснювана нині концепція Сполучених Штатів Європи означає Європу, в котрій ні нації, ні держави не є суверенними. Рішення в такій Європі приймаються на наднаціональному рівні, наприклад, за системою більшості, і тому багато національних демократій будуть змушені обов'язково прийняти те, від чого вони хотіли б відмовитися1.

План полягає в тому, щоб перетворити Спільний ринок в єдиний уряд. „Будь, хто прочитає цю угоду вперше, дійде висновку, що намір - це не що інше, як утворення нової держави, названої Європою” підсумовує один із провідних британських євроскептиків, член Консервативної партії Великобританії Джон Редвуд в своїй книзі „Смерть Британії”2.

Євроскептики стверджують, що політики, які зараз біля влади в Європі, підмінили ідею, що лежить в основі європейської інтеграції. У 1975 році британський народ проголосував за спільний ринок, вірячи, що він буде асоціацією незалежних, вільних торгівельних національних держав, але підмінили поняття і трапилось зворотнє: „Мета європейської інтеграції - це утворення держави під назвою Європа. Цей „спільний ринок” вже має прапор, гімн , верховні суди, парламент і могутню виконавчу владу в Брюсселі”3.

Юлія Басняк. Євроскептицизм як виклик сучасному трансатлантичному ... тутів, один Верховний суд, що тлумачить або навіть змінює закони, і одну зовнішню політику.

Аналізуючи інститути Європейського Союзу, євроскептики твердять, що найбільш могутнім органом ЄС є не обраний виборцями Європарла- мент, а Рада міністрів , що складається з представників виконавчої влади держав-членів, Комісія та Європейський Суд. Таким чином, більше влади мають призначені чиновники, а не народні представники.

Одна з „хитрих” особливостей Європейського Союзу полягає у відсутності будь-якої офіційної опозиції тому, що пропонує Європейська комісія Redwood John, Op. cit. - P. 32.

Легко було об'єднати дві Німеччини з єдиною мовою і почуттям національної ідентичності , відмічають євроскептики, але набагато більш складно об'єднати країни, що не мають ані єдиної мови, ані єдиної національної ідентичності. У світовій історії дуже мало прикладів держав, які б співіснували з таким великим числом різних мов, релігій та історичного досвіду, що зараз представляють із себе країни Західної Європи Ibid. - P.33.. Це дуже небезпечний експеримент. Якщо він потерпить крах, на цьому місці утворюється набагато більше окремих держав, ніж існує в даний час.

Що стосується монархії, то досить складно уявити собі, яку роль, наприклад, британський монарх може грати в європейській «супердержаві». Адже може виявитися, що в ЄС з'явиться церемоніальний чи політичний глава держави, якому британський монарх змушений буде принести присягу!

Цікаво, що таку думку поділили різноманітного спектру політики Фененко А. В. Проблемы федерализма и кризис национального государства в современной Европе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. main.vsu.ru/-cdh/Articles/01-10a. htm. Введення єдиної валюти - це головний акт, що передує утворенню Європейської супердержави. У Британії (і не тільки), є люди, які вважають єдину валюту заходом лише чисто технічного характеру. Введення єдиної валюти має політичну мету замасковану під суто технічний намір. І цією метою є утворення єдиної федеральної держави Redwood John, Op. it. - P.29..

Євроскептики помічають, що ідеологи ЄС майстерно оперують словами. Наприклад, вони поділяють людей, називаючи «проєвропейців» прихильників ЄС, а противників ЄС - «антиєвропейці». «Концепція Європи», що реалізується в даний час, також супроводжується доктриною історичної неминучості, яка може виражатися в різних формах, як в утопічній вірі в прогрес, так і в марксистських концепціях. Прихильники ідеї такої Європи зазвичай говорять тим, хто помічає її недоліки, що, звичайно, недоліки є, але це ціна, котру треба заплатити за такий «прекрасний політичний ідеал». По суті, вони, помічають євроскептики, не мають раціональних аргументів на свою користь. Це свого роду віра, відзначають євроскептики, проти якої не діють раціональні аргументи.

Європа точно буде сильнішою, якщо Франція залишиться Францією, Іспанія Іспанією, Британія Британією. Кожна з власними традиціями та ідентичністю. Буде нерозумно намагатися пристосувати їх до якого-небудь виду єдиної європейської ідентичності.

Проте в даний час Європейський союз є централізованою бюрократичною безвідповідальною і корумпованою структурою, яка зазіхає на незалежність та диктує політику, за яку ніхто ніколи не голосував ні на яких виборах. Партія стверджує, що знаходиться в небезпеці, правова система, національність, право на вільну мову, право на свободу асоціацій, поліція, збройні сили, сільське господарство, право вільної торгівлі і, нарешті, національні парламентські системи. Повноваження затверджувати закони, податки, економічну та сільськогосподарську політику всі ці функції поступово привласнює собі Європейський Союз.

У проекті Руху за Францію , що носить назву «Інша Європа », мається глава , присвячена Туреч- чини Le Projet Europeen [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.autre-europe.org/projet/ projetl4.htm. Її підзаголовок звучить як «Партнерство , а не входження». Там, зокрема, говориться: «Кожен знає, що Туреччина не є європейською країною в тому сенсі, в якому Франція, Німеччина, Італія або навіть Росія (sic!) є європейськими». Туреччина може брати участь у митному союзі, але не може стати складовою частиною Союзу. Вступ Туреччини є морально незахищеним, політично нерозсудливим, фінансово безвідповідальним» Ibid.. Туреччина не є європейською країною ні з географії , ні за своєю історією, ні за своєю культурою Turquie. Non a la Turquie dans l'Europe [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. autre-europe.org.. Європейці мають у своїй емоційній спадщині англійський сад, німецьку оперу, іспанську літературу і т. д. Все це добре знайоме європейцям. Але що ж «турецького» входить до емоційної спадщини європейців , виключаючи спогади про поїздки в Туреччину? Varaut A. L'elargissement de l'Europe a la Turquie [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.autre-europe.org/ponctuel/universitempf. html. Таким чином , те, що складає культурну основу і визначає європейців, те, що робить їх такими, не має значних точок дотику з Туреччи- ною Ibid.. Відносини з Туреччиною також погіршують відносини з Росією. Відносини Євросоюзу з Росією і так вже не надто гладкі після розширення ЄС. І тим більш шокуючим є той факт, що ЄС відмовляє Росії в асоціації з європейською сім'єю, коли очікує прийняти Туреччину до свого складу L'elargissement de l'OTAN deplait a Mouscou. Actualites Generales. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. autre-europe.org.. Що стосується НАТО то крайні євроскептики закликають до перегляду існуючих з ними угод, щоб не було ніякого підпорядкування мондіалізму, втрати ідентичності, свободи і незалежності. Суверенітет і національну економіку слід вберегти від підпорядкування її таким організаціям, як ЄС і НАТО.

Існують дві конкуруючі ідеї Європи. Перша представляє з себе технократію, злиття технократичних еліт, державного планування соціал- демократичного спрямування.

У сучасний час дуже багато рішень приймається на рівні Союзу , і, крім того, далеко не в Європарламенті, а на зустрічах Ради і Комісії . Перший - вирішує всі питання при закритих дверях, а другий не є відповідальним перед народним органом. Ці два парадокси знаходяться в повному протиріччі з демократичним духом, який повинен був лежати в основі єдиної Європи, на думку її родоначальників, заявляється в програмі[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.alleanza-nazio-nale.it/portale/index.pl?iid =2165..

Європа в даний час переживає кризу, що йде ще з часів закінчення Другої світової війни, викликаний крахом останніх європейських імперій і втратою головної ролі Європи у визначенні міжнародної політики. Конфлікти ж 1990 -х рр. ще сильніше показали безсилля і помилковість нинішньої європейської політики і політичну дезорганізацію Європи. Європа не є нічиїм партнером, оскільки вона не має військової сили. Вона не має також і зовнішньої політики, оскільки не бере на себе відповідальність за рішення, а виступає допомогою ООН, організації, яка останнім часом демонструє все своє безсилля. З п'яти країн-переможниць у Другій світовій війні, чотири є державами, що відіграють незначну роль у визначені міжнародної політики. Система ООН загрузла в бюрократії, в процедурах і правилах, і не має значення, які цілі вона переслідує, бо риторика гуманітаріанізму ліквідовує будь-який політичний реалізм. Єдину Європу слід будувати на реалістичній основі, а не на міфах і утопіях. Таким чином, повинна бути відроджена військова промисловість і європейська військова система, союзна з системою США, в рамках Північно-атлантичного альянсу. Однак, слід відродити багатополярну систему, зруйновану в період холодної війни і 1990-х рр. зробивши таким чином Європу важливим актором на міжнародній арені.

Більшість побоювань щодо майбутнього ЄС пов'язані з тим фактом, що європейську інтеграцію розглядають як вулицю з одностороннім рухом у напрямку до більш тісної вулиці, тобто інтеграції, яку всі повинні прийняти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.viniers2004.com и http://www.aute- europe.org Redwood J. The Death of Britain? The UK's Constitutional Crisis. - London: Macmillan Press ltd, 1999. - Р. 23. Speech by John Redwood, MP Warwick Debate, University of Warwick 15 May, 1996 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.brugesgroup. com/eu/the-european-union-anti-americanism-and- the-eu-latest-grab-for-power.htm?xp=speechwww. brugesgroup.org. 4 5 6 7 8 9 10 II 12 13 14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.conservatives.com/news/article.cfm?obj_id =88336&speeches..

Гнучкий підхід ставить важливе питання про те, в яких сферах діяльності політика держав-членів має бути спільною, а в яких загальні правила необов'язкові. Кожній державі-члену повинна бути дарована здатність проводити ту політику, яка напряму значно не торкається її внутрішніх справ. Окремі держави-члени можуть мати право вирішувати чи зберегти їм за собою національний контроль в повній мірі чи співпрацювати з іншими державами. Тобто співпраця націй Європи має йти серією частково співпадаючих різних комбінацій держав-членів. Такий підхід використовувався, наприклад, в НАТО, коли Франція стала членом цієї організації, але відмовилася підпорядковувати свої власні збройні сили окремому командуванню НАТО. Таким чином, прецедент існує, і вони повинні бути розвинені, так щоб країни просувались вперед разом, але при цьому окремі країни укладали специфічні домовленості. Європейський Союз повинен дати країнам-членам шанс розвивати свій власний європейський підхід, який відповідає їх національним традиціям в рамках ЄС. Вони протистоять не тільки її змісту, а й самій ідеї, що ЄС повинен мати свою Конституцію. Це все демонструє протиборство двох концепцій Європи - Європи як асоціації національних держав, пов'язаних один з одним договором, і концепцією єдиної спільності (названої державою чи ні) зі своєю власною правосуб'єктністю, що черпає повноваження зі своєї власної Конституції. Але в умовах зростаючої глобалізації необхідна ще більш «гнучка Європа», яка повинна поставити глобальну конкурентоспроможність у центр своєї діяльності, щоб можливо було конкурувати з Китаєм, Індією та азіатськими економіками. Проте, єдина Конституція ЄС означає саме більшу централізацію, більше регулювання і меншу гнучкість, тобто повну протилежність тому чого потребує Європа. Вона не вирішує проблеми, а, навпаки, створює ще більше.

Таким чином, євроскептицизм, незважаючи на все розмаїття ідейно-політичних відтінків і позицій є сучасною серйозною формою виклику трансатлантичній безпеці, оригінальною формою антинаддержавного регіоналізму.

Размещено на Allbest.ru