Енергетична політика Європейського Союзу у Чорноморському регіоні
Аналіз енергетичних проблем Європейського Союзу (ЄС) в межах Чорноморського регіону, виокремлення основ європейської енергетичної політики. Оцінка перспектив забезпечення енергетичної безпеки ЄС. Аналіз офіційних документів у сфері енергетичної політики.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2018 |
| Размер файла | 218,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК: [338.2:620.9]
Енергетична політика ЄС у Чорноморському регіоні
Анастасія Гавюк
Дмитро Сав'юк
м. Чернівці
Анотація
Європейський Союз виступає одним з головних імпортерів енергоресурсів на світовому ринку, що автоматично надає європейській енергетичній політиці неабиякого значення у зовнішньополітичній діяльності ЄС. Зокрема, значущим напрямком у даному контексті виступає взаємодія ЄС з країнами Чорноморського регіону в питаннях енергетики. Незважаючи на те, що усі країни регіону відрізняються за розміром, динамічністю, економічним розвитком, проблемами безпеки та зовнішньополітичними пріоритетами, існує один спільний знаменник, який може сприяти зміцненню співпраці або, навпаки - спричинити конфлікт у басейні Чорного моря, - це енергетична політика.
Ключові слова: енергетична політика, енергетична безпека, Чорноморський регіон, ЄС, енергоресурси, Європейська Енергетична Хартія, диверсифікація шляхів енергопостачання.
Abstract
Anastasiia Gaviuk, Dmytro Saviuk. EU energy policy in the Black Sea region.
The European Union is one of the major importers of energy resources in the world market which automatically gives European energy policy an extremely important role in the framework of the EU foreign policy. In this context, the EU's interaction with the Black Sea countries in energy issues stands in particular focus of the international community. Notwithstanding the fact that all the countries in the region vary in terms of size, dynamics, economic development, security issues and foreign policy priorities, there is one common denominator that can foster cooperation or, on the contrary, - cause conflict in the Black Sea region. And that is energy policy.
Keywords: Energy policy, energy security, the Black Sea region, EU, energy, European Energy Charter, diversification of energy supplies.
Вступ
Посилення конкурентної боротьби за доступ до сировинних ресурсів між учасниками міжнародних відносин, що відбувається на тлі швидкого вичерпання світових запасів вуглеводнів, призводить до виникнення нових проблем та викликів: різкі коливання цін на енергоносії, проблема надійності поставок, пошук нових джерел енергії та оптимальне використання існуючих тощо. Такі перспективи обумовлюють зростання наукового інтересу до енергетичних контактів між найбільшими країнами-імпортерами та потужними державами-експортерами. До прикладу, Європейський Союз виступає значним імпортером енергоресурсів на світовому ринку, що автоматично надає європейській енергетичній політиці неабиякого значення у зовнішньополітичній діяльності ЄС. Зокрема, значущим напрямком у даному контексті виступає взаємодія ЄС з країнами Чорноморського регіону в питаннях енергетики.
Теоретична складова дослідження. Основна мета даної статті полягає у комплексному аналізі енергетичних проблем Європейського Союзу в межах Чорноморського регіону, дослідженні напрямків енергетичної безпеки. Основна увага зосереджена на виокремленні основ європейської енергетичної політики, оцінці перспектив забезпечення енергетичної безпеки ЄС, а також виявленні шляхів її виконання та зростання надійності в майбутньому. Географічні межі дослідження охоплюють Чорноморський, Каспійський регіони та прилеглі до них країни, а також країни Європейського Союзу. Основні завдання стосуються огляду питання щодо шляхів залучення Європейського Союзу до співпраці з Чорноморськими країнами в енергетичній сфері, аналізу офіційних документів в даній сфері. Серед методів, що були застосовані в процесі даного дослідження слід виділити методи аналізу даних, порівняльний, історичний методи, огляд статистичних даних тощо.
Основна частина
На Євросоюз припадає приблизно 20 % світового споживання енергії, хоча показники 2013 р. були нижчими, ніж у 1990 р. Як показують нові дослідження1, такий різкий спад щорічного споживання енергії у 2013 р. на більше, ніж 9%, порівняно з 2006 р., відображає, з одного боку, затяжні економічні проблеми в Єврозоні, а з іншого - зусилля держав-членів та представників бізнесу скоротити енергоспоживання та підвищити його ефективність2. Адже, відповідно до нового плану Єврокомісії, до 2050 р. Європейський Союз поставив перед собою мету скоротити споживання енергії та викидів парникових газів на 85-90%, у порівнянні з показниками 1990 р.
Однак, незважаючи на такі спроби, Європа все одно зберігає значну залежність від імпорту енергоресурсів, більша частина яких надходить з-за кордону, включаючи Росію, Близький Схід, а також Чорноморський та Каспійський регіони. Слід зауважити, що в межах Чорноморсько-Каспійського регіону зосереджені значні запаси вуглеводнів: 18,8 % світової нафти, що видобувається, припадає на країни цього басейну. Їх же частка у видобутку природного газу складає 29,9 %. Нерозвідані запаси нафти у надрах землі оцінюються в 18,9 % від загальних світових, а запаси газу - у 46,5 %. Тож, після регіону Перської затоки, Чорноморський регіон є другим за величиною джерелом нафти і природного газу разом з його багатими запасами корисних копалин і металів. Саме тут розташовані родовища Баку, які завжди мали глобальне значення. Завдяки своєму багатству даний регіон був переслідуваним об'єктом під час двох світових воєн, та й до тепер.
Збільшення останніми роками енергоспоживання відбулось унаслідок зростаючої залежності країн ЄС від імпорту енергоресурсів (рис. 1). Залежність країн ЄС від імпорту пояснюється незначною наявністю власних ресурсів, а також є наслідком укладання вигідних контрактів на постачання енергоресурсів з інших країн.
За даними Євростату найменшу залежність від імпорту енергоресурсів у 2011 р. мали Естонія (12%), Румунія (21%), Чехія (29%), Нідерланди (30%), Польща (34%) та Великобританія (36%). Данія була єдиною країною ЄС, що є чистим експортером енергоресурсів. Найбільшу залежність від енергоімпорту мають Мальта (101%), Люксембург (97%), Кіпр (93%) та Ірландія (89%).
У 2011 році п'ятьма найбільшими споживачами енергії в ЄС були Німеччина (316 мільйонів тон нафтового еквіваленту; падіння споживання з 2008 року дорівнювало 7,7%), Франція (260 мільйонів тон, - 4,6%), Сполучене Королівство (199 мільйонів тон, - 9,4%), Італія (173 мільйони тон, - 4,8%) та Іспанія (129 мільйонів тон, - 9,4%). На них разом припало дві третини споживання ЄС. Загалом у 2011 році рівень залежності ЄС від імпорту енергоресурсів складав 54%8.
Рисунок 1. Залежність від імпорту енергоресурсів у країнах ЄС
З геополітичної точки зору, Чорноморський регіон займає вигідне положення. Перебуваючи на перехресті найважливіших торговельних шляхів і фінансових потоків з Європи в Азію, із Півночі на Південь, він стає особливо важливим в період формування нових енергетичних політик та нових регіональних стратегій. Також, його географічна близькість до ЄС є стимулюючим фактором для встановлення активного співробітництва ЄС із країнами цього регіону.
Таким чином, незважаючи на те, що усі країни регіону відрізняються за розміром, динамічністю, економічним розвитком, проблемами безпеки та зовнішньополітичними пріоритетами, існує один спільний знаменник який може сприяти зміцненню співпраці або, навпаки - спричинити конфлікт у басейні Чорного моря, - енергетична політика.
Після розпаду СРСР та виникнення нових кордонів перед, країнами ЄС постали нові проблеми, пов'язані з відсутністю необхідних міжнародних договорів у новоутворених суб'єктів міжнародного права, а також з необхідністю створення уніфікованого правового регулювання відносин у сфері енергетики на міжнародному рівні. Такого роду обставини зумовили створення загальновизнаних основ розвитку енергетичної співпраці ЄС з державами Євразії, що відображається у відповідній нормативно-правовій базі Європейського Союзу, яка утворює в межах Чорноморського регіону окрему мережу політичних проектів та документів.
Загалом Європейський Союз доклав значних зусиль, спрямованих на стимулювання демократичних та економічних реформ, забезпечення стабільності та підтримки розвитку в Чорноморській зоні шляхом широкомасштабних програм співробітництва. Безпосереднє відношення до них мають три програми ЄС: передвступний процес у випадку з Туреччиною, Європейська політика сусідства та Стратегічне партнерство з Російською Федерацією. Окрім того, Європейська Комісія зробила свій внесок до широкого загалу галузевих ініціатив регіонального значення9.
Одним з перших проектів у даному контексті був представлений у червні 1991 р., коли прем'єр- міністр Нідерландів Р. Любберс на засіданні Європейської Ради у Дубліні запропонував створити Європейське енергетичне співтовариство. Ідея створення енергетичного товариства ЄС трансформувалась у глобальну структуру. У грудні 1991 р. більшість західноєвропейських держав, а також Австралія, Канада, Туреччина, США та Японія підписали у Гаазі Європейську Енергетичну Хартію10. Зауважимо, що даний документ став лише політичною декларацією намірів її учасників щодо співпраці в енергетичному секторі й закріпив основні принципи такої співпраці. У грудні 1994 р. після тривалих переговорів в Лісабоні був підписаний остаточний текст договору. Договір до Енергетичної Хартії вступив у дію 16 квітня 1998 р. після національних процедур ратифікації. До 1 січня 2008 р. договір підписали 52 країни. При цьому 47 країн, включаючи Україну, передали депозитарію свої ратифікаційні грамоти (акти про приєднання до договору)11. Даний договір став юридично зобов'язуючим багатостороннім документом, що стосується міждержавної співпраці в енергетичному секторі. Його основна мета - зміцнення правових норм у питаннях енергетики шляхом створення єдиного поля правил, яких повинні дотримуватись усі уряди. Процес Хартії охопив країни Європейського Союзу, Центральної і Східної Європи, Російську Федерацію, Центральну Азію і Кавказ, а також Японію, Австралію і Монголію12.
Цікаво, що 30 липня 2009 р. було підписано розпорядження Прем'єр-міністра Російської Федерації, яке передбачало повідомлення іноземних держав про рішення РФ відкликати підпис під Договором до Енергетичної хартії. Так завершилися багаторічні дискусії, що велися в Росії навколо Хартії з 17 грудня 1994 р., коли РФ її підписала. Тож, напружений діалог між ЄС та РФ з питання приєднання останньої до Договору до Енергетичної Хартії, що тривав з січня 2000 р., теж завершився нічим13.
Наступна програма INOGATE - програма енергетичного і технічного співробітництва між Європейським Союзом, країнами Східної Європи та Центральної Азії. Вона стартувала у 1996 р. і була розширена у 2004 р. на основі політичного діалогу «Бакинська ініціатива». Програма переслідує чотири основні мети: конвергенцію енергетичних ринків на основі принципів ЄС, підвищення енергетичної безпеки, підтримку сталого енергетичного розвитку та залучення інвестицій в енергетичні проекти загального та регіонального інтересу14. Проте, INOGATE досі не став потужним рушієм об'єднання інтересів зацікавлених сторін, а залишився допоміжним інструментом технічної і консультативної допомоги країнам-партнерам.
Чорноморська синергія (Black Sea Synergy), започаткована у 2008р., мала на меті консолідувати співпрацю країн регіону у сферах енергетики, транспорту, екології, міграції, боротьби з транскордонною злочинністю. Однак, розвиваючись переважно у форматі двосторонніх відносин ЄС з країнами регіону, ініціатива не перетворилася на вагомий об'єднавчий фактор.
Наступний документ - Резолюція Європейського Парламенту про Стратегію ЄС у Чорному морі від 20 січня 2011 р., що наголошує на необхідності посилення уваги ЄС до Чорноморського регіону в контексті безпекових питань, насамперед в енергетичній сфері. Серед іншого, наголошується на необхідності активізації взаємодії для реалізації енергетичних проектів у рамках Південного енергетичного коридору, Набукко (Nabucco) і тристороннього проекту AGRI15.
Серед інших проектів Європейського Союзу можна виділити, також, Європейську Оборонну Стратегію, прийняту Європейською Комісією у грудні 2003 р., та Політику Добросусідства ЄС 2004 р., які проголошували каспійські ресурси стратегічно важливими, проте конкретної програми дій ЄС у сфері енергетики ними не передбачалося16.
8 березня 2006 р. Європейська Комісія представила «Зелений Документ», який закликав уряди європейських країн встановити основи нової Європейської енергетичної політики та діяти спільно. У ньому вказувалося, що кожна з держав-членів може приймати рішення, орієнтуючись на свої національні інтереси, однак, в силу глобальної взаємозалежності енергетична політика Європейського Союзу повинна переслідувати три головні завдання: стабільність, конкурентоспроможність та безпеку17.
Слід зауважити, що у своїй сукупності дані документи дозволили активізувати зусилля ЄС в реалізації альтернативних проектів доставки енергоресурсів із Чорноморсько-Каспійського регіону, котрі потребують, однак, значних інвестицій та доопрацювань, а також залежать від здатності європейських країн домовитися з країнами- постачальниками.
Відомо, що після вступу Румунії та Болгарії до ЄС, Чорне море стало третім морем Європи (після Середземного та Балтійського). Однак, тут же існує й ареал, який контролюється Москвою, і це території, що простягаються від Азовського моря до Грузії, включаючи сепаратистський район Абхазію18. Хоча, з огляду на російсько-українські домовленості щодо перебування російського Чорноморського флоту у Севастополі до 2042 р.19, а також на історичний факт анексії Росією території Криму, Москва значно розширила свою військову і політичну присутність у регіоні. До речі, саме румунський Президент Траян Бесеску у недавньому інтерв'ю заявив, що Румунія відчуває дискомфорт від перебування російського контингенту у Придністров'ї та Чорноморського флоту РФ у Криму20.
Таким чином, через наявність російського фактору в Чорноморському басейні та постійних криз навколо транспортування російського газу через територію України, стратегічне значення даного регіону набирає ще більшої ваги для енергобезпеки та енергетичної співпраці між ЄС та державами Чорноморського регіону, що ведеться з метою пошуків альтернативних шляхів доставки вуглеводнів для зменшення своєї залежності від Російської Федерації.
Як вказується у повідомленні Єврокомісії від 29 жовтня 2014 р., ЄС виділив 647 млн. євро на фінансування газових проектів в регіонах Балтії, Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. «Підтримувані проекти дозволять збільшити енергетичну безпеку Європи і допомогти покласти край ізоляції енергетичних мереж країн-членів ЄС»21. Також, Єврокомісія планує спрямувати фінансові ресурси на завершення формування єдиного європейського енергетичного ринку та інтеграції відновлювальних джерел енергії до електромереж22. Наприклад, 25 лютого 2015 р. єврокомісар з енергетики Марош Шефчович представив у Брюсселі свій проект Енергетичного союзу, який повинен бути створений до 2030 року23. Згідно з чорновим варіантом документа, ЄС має намір використовувати всі свої зовнішньополітичні інструменти, щоб встановити стратегічні енергетичні партнерства з альтернативними Росії постачальниками, в тому числі з Азербайджаном, Туркменією і Алжиром24.
Нова концепція готувалась і на тлі українсько- російського конфлікту, адже Москва, як найважливіший енергопостачальник, знову і знову використовує свій енергетичний вплив для політичного тиску. За допомогою Енергетичного союзу усі країни ЄС, як очікується, зможуть продемонструвати більшу згуртованість. По суті йдеться про уніфікацію енергетичної інфраструктури й законодавства, а також створення єдиного енергетичного ринку. Як зазначив Єврокомісар: «Європа дійсно втомилася кожного літа обговорювати, як пережити наступну зиму. У найбільшої економіки світу не повинно бути подібних побоювань у XXI столітті»25. Він наголосив, що європейців слід зробити менш залежними від енергопостачання з Росії, і водночас - привабити інвесторів26.
Проте, дана ситуація ускладнюється одночасним пожвавленням діяльності російської дипломатії щодо реалізації проектів «Північний» та «Південний» потоки, що, власне, зводить нанівець всі європейські зусилля щодо диверсифікації енергопостачання. Росія сприймає регіон Чорного моря виключно своєю зоною домінування та активно розробляє економічні проекти з диверсифікації поставок газу до Європи в обхід території України - наприклад, «Південний потік», який мав бути прокладений по дну Чорного моря27. Однак, із таким швидким плином подій, не все, що планувалося стосовно «Південного потоку», вдалося втілити у життя. На початку грудня 2014 р. в політичних колах почалась активно обговорюватися заява російського президента В. Путіна щодо відмови Росії від реалізації цього проекту. Доречно зауважити, що «Південний потік» був радше політичним проектом, аніж торговим, адже завдяки йому Кремль намагався оминути свого головного партнера по транзиту газу до Європи - Україну. До того ж російська сторона хотіла таким чином перешкодити будівництву вище згаданого європейського проекту «Набукко».
З огляду на значне зближення між Росією та Туреччиною, сьогодні проводиться робота над організацією будівництва нового газопроводу «Турецький потік»28, аналогічного «Південному потоку». В ході офіційного візиту російського президента В. Путіна до Туреччини 1 грудня 2014 р. «Газпром» та турецька компанія «Botas» підписали меморандум про взаєморозуміння в питаннях будівництва даного газопроводу потужністю у 63 млрд. кубометрів за рік, 14 млрд. кубометрів з яких передбачається для Туреччини. Решту, близько 50 млрд. кубометрів, - РФ налаштована постачати до ЄС, до кордону Туреччини з Грецією29. Однак, наскільки реалістичними є амбіції Москви, залишається питанням часу.
Дуже важливо розуміти чому Чорноморський регіон впливає на безпеку ЄС і яким чином ЄС реагує на наявні регіональні виклики. Країнами, що піднімали останніми роками цю проблематику, були європейські країни, які безпосередньо розташовані в регіоні, зокрема, Болгарія та Румунія. Готуючись до свого вступу до ЄС, Румунія поступово стала найактивнішим членом ЄС, який просував ідею стратегічної важливості Чорноморської зони, підкреслюючи потребу у підвищенні стратегічної ролі ЄС у ньому. Ще в 2007 р. на щорічній зустрічі дипломатів тодішній президент Румунії Т. Бесеску заявив про наміри Румунії стати європейським дистриб'ютором нафти і газу з Каспійського моря. І, незважаючи на важкий економічний стан, вона має амбіційні плани щодо об'єднання газотранспортних систем Молдови, Болгарії, Сербії та Угорщини. «Відносини з країнами Сходу, зокрема з країнами Каспійського регіону, чи то з Казахстаном, чи Азербайджаном, залишаються пріоритетними. Ресурси цих країн дозволяють створити альтернативні шляхи поставок до нинішньої системи Європейського союзу»30.
Отож, після розширення ЄС у 2007 р. Румунія «відчула, що процес не має зупинятися на ній», та що «вона відповідальна і має працювати на стабільність поза межами своїх кордонів»31. Як вказується в державній стратегії 2006 р., своїми основними завданнями у Чорноморському регіоні Румунія вважає: створення та посилення стабільної, демократичної та процвітаючої зони східного сусідства, а також залучення Чорноморського регіону до європейських та євроатлантичних цінностей та процесів32.
Питання енергетичної безпеки сьогодні займає одне із ключових положень, які стоять на порядку денному румунського МЗС. Варто зауважити, що Румунія у своїй енергетичній політиці намагається виконувати взяті на себе зобов'язання, співпрацюючи з усіма інституціями та урядовими структурами в даній сфері. Румунська влада підтримує цілі, принципи та проекти Європейського Союзу, пов'язані з енергетичною безпекою та розвитком стабільного економічного середовища, зосереджуючи значну увагу на скороченні пагубних впливів на зміну клімату33. Підтримка Європейської Енергетичної Стратегії стосовно безпеки енергопостачання, підвищення конкурентоспроможності внутрішніх ринків та підтримки сталої енергосистеми є основою для її стабільного економічного розвитку. До того ж, Румунія прагне активно залучатися до виконання енергетичних проектів, що мають важливе значення для Центральної та Південо-Східної Європи, а саме - газопроводу «Набукко» та Пан'європейського нафтопроводу (PEOP), з участю у будівництві трубопроводу «Констанца- Трієст». Також, вона підтримує додаткові пропозиції, такі як проект магістрального газопроводу AGRI (Азербайджан-Грузія-Румунія) для транспортування скрапленого газу із зони Каспійського моря до Європи34.
На окрему увагу заслуговує проект Пан'європейського нафтопроводу (PEOP), котрий повинен зв'язати румунський чорноморський порт Констанца з італійським містом Трієст, що розташоване на березі Адріатичного моря. Він розрахований на перекачку до 90 млн. т. сировини за рік35. Трубопровід довжиною 1319 км повинен відкрити можливості для доставки сирої нафти з країн Каспійського регіону - Азербайджану, Туркменістану, Казахстану - до Центральної і Західної Європи, оминаючи вкрай завантажену протоку Босфор, де нафтоналивні танкери мусять довго простоювати в очікуванні своєї черги.
Таким чином, експерти вважають, що новим нафтопроводом значно розвантажиться танкерний транспорт у Босфорі, Дарданеллах та Адріатичному морі. Щоправда за оцінками міністрів енергетики Румунії, Сербії, Словенії, Італії та Хорватії та представників Єврокомісії у 2007 р. вартість будівництва даного об'єкту визначалася приблизно в 4 млрд дол., що в нинішніх умовах може дещо пригальмувати даний проект36. Планується, що в італійському м. Трієст даний нафтопровід буде підключено до Трансальпійського нафтопроводу TAL (Trans Alpine Pipeline) для доставки сирої нафти до Австрії та Німеччини. Також, проект передбачає одне відгалуження на північ Італії - для забезпечення потреб зональних нафтопереробних заводів37.
Слід зауважити, що незважаючи на те, що більшість аналітиків у сфері енергетики сприймають контроль Державною нафтовою компанією Казахстану «КазМунайГаз» 75% акцій «The Rompetrol Group» (TRG), найбільшої нафтогазової компанії Румунії38, в якості «Троянського коня» у Європі, румунська влада, все ж, вбачає у цьому кроці шанс для набуття Румунією головної ролі у справі контролю енергоресурсів по всій Європі39.
Однак, в ході роботи над проектом, невдовзі виявилися проблеми, пов'язані із суперечками Італії, головного актора у порту Трієст, зі своїми хорватськими та словенськими партнерами. Більше того, хорватський виконавчий голова компанії «JANAF» Анте Марков в адресу Італії зауважив «відсутність належної волі до виконання проекту». Проте, незважаючи на суперечки між учасниками проекту, Європейське товариство й надалі підтримує важливість та переваги проекту Пан'європейського нафтопроводу40.
Щодо проекту AGRI, слід зазначити, що в його рамках планується транспортування азербайджанського скрапленого газу до Чорноморського узбережжя, його скраплення на спеціальному терміналі та його подальше транспортування морем до терміналу, розташованого у румунському порту Констанца. Потім цей газ передбачається переводити у стан природного газу і спрямовувати на задоволення потреб Румунії та європейських країн. В рамках цього проекту будуть створені термінали в портах Констанца (Румунія) та Кулеві (Грузія). Даний проект має на меті капіталізувати природні ресурси Азербайджану, реалізувати роль Грузії як транзитної держави та стратегічне положення Румунії у процесі забезпечення прямого доступу азербайджанського газу до Європи, а також використати потенціал Угорщини як посередника на центральноєвропейському газовому ринку.
Варто відмітити ще один проект ЄС, що безпосередньо стосується Румунії, - Стратегію для Дунайського регіону ЄС, в якій лишній раз підкреслюється необхідність розширювати стратегію ЄС для Дунайського регіону у напрямку Чорноморського регіону, що доводить геостратегічне значення останнього. «Для цілей міжнародної торгівлі та транспортування вуглеводнів в регіоні необхідно розвивати Чорноморські і морські Дунайські порти ЄС, у тому числі нафтові та газові термінали та інфраструктури перевезень41. Також, ЄС вважає за необхідне модернізувати інфраструктуру в Чорноморському регіоні і установити зв'язок з європейськими транспортними коридорами. Варто зауважити, що все це віддзеркалює позицію Румунії в Чорноморському регіоні і надає преференцій саме румунським економічним проектам.
Таким чином, в рамках енергетичної політики ЄС можна говорити про очевидну перемогу Румунії, яка поступово перетворюється на одного з ключових гравців на газовому полі Європи. До прикладу, румунська компанія «Transgaz» нарівні з німецькою «RWE», австрійською «OMV», турецькою «Botas», болгарською «Bulgargaz» і угорською «MOL» є учасником проекту «Набукко»42. Крім того, російський «Газпром» наполегливо пропонував румунам взяти участь у проекті «Південний потік»43.
Щодо України, енергетична сфера виступає одним з основних напрямків її співробітництва з ЄС. Це ґрунтується на взаємозалежності та спільних інтересах, і підкріплюється стратегічним курсом України на повноцінну інтеграцію до ЄС. На лінії постачання вуглеводнів «схід-захід» Україна є ключовим транзитером, що, однак, не підтверджується її фактичним місцем у європейських енергетичних відносинах.
енергетичний політика європейський чорноморський
Висновки
Нехтування ситуацією в енергетичній сфері України з боку Європейського Союзу і її використання Росією для досягнення власних амбітних зовнішньополітичних цілей підривають енергетичну безпеку всієї Європи. Дестабілізація ситуації призводить до зростання недовіри між країнами, які є постачальниками, транзитерами і споживачами, різкого коливання цін на енергоносії і погіршення умов функціонування економіки. Отже, підтримання та розвиток рівноправних, прозорих і взаємовигідних відносин при співпраці з ЄС в енергетичній сфері має обов'язково супроводжуватись активним діалогом між Україною і Європейським Союзом, розширенням зв'язків між вітчизняною енергетичною системою та системою ЄС, а також диверсифікацією шляхів і джерел постачання енергоносіїв, що є невід'ємною частиною національної безпеки держави загалом.
Як бачимо, сьогодні проблема використання енергоресурсів радше дестабілізує ситуацію у регіоні, ніж сприяє співпраці. Адже усі країни Чорноморського регіону залучені до енергетичної політики, а суперечки з приводу транспортування нафти і газу за участі усіх головних гравців регіону будуть продовжуватися і в майбутньому через суперечливі інтереси. Таким чином, Європі слід і надалі працювати над диверсифікацією шляхів енергопостачання, а також розширювати «Південний енергетичний транспортний коридор» для того, щоб урізноманітнити поставки зокрема до Південно-Східної Європи. До того ж усі потенційні маршрути повинні бути чітко спланованими та оціненими як з точки зору енергетичної безпеки, так і економічної ефективності.
Література
1. EU energy consumption level falls to 20-year low. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://www.theguardian.com/environment/2015/feb/09 /eu-energy-consumption-level-falls-to-20-year-low.
2. European energy regulations could be strengthened under commission plans. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://www.theguardian.com/ environment/20 15/feb/06/european-energy-regulations- could-be-strengthened-under-commission-plans.
3. Energy roadmap 2050. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2012. Електронний ресурс. [Режим доступу]: https://www.energy.eu/pubhcations/Energy-Roadmap- 2050.pdf.
4. Симонич П. В Каспийском море таятся большие запасы углеводородного сырья// Промышленные ведомости. - 2005. - № 7. - 5 июля.
5. Erhan Buyukakinci. Security Issues and Patterns of Cooperation in the Black Sea Region// GUUAM- Myth or Reality in the Aspect of the Black Sea Regional Security, 20 June 2001, Simferepol.
6. Michael Weiss. Russia Stages a Coup in Crimea// The Daily Beast. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.thedailybeast.com/articles/2014/ 03/01/so-russia-invaded-crimea.html.
7. EU27 energy dependence rate at 54% in 2011.
8. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
9. http://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/5113 225/8-10072008-AP-EN.PDF/e7bff59b-d8e8-48aa- bf98-c08d5eb34afc?version=1.0.
10. EU27 energy dependence rate at 54% in 2011.
11. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
12. http://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/5113 225/8-10072008-AP-EN.PDF/e7bff59b-d8e8-48aa- bf98-c08d5eb34afc?version=1.0.
13. Повідомлення Комісії для Ради та Європейського Парламенту. Брюссель, 11.04.2007. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://eeas. europa.eu/enp/pdf/pdf/com07_160_uk.pdf.
14. Заключний документ Гаазької конференції з Європейської енергетичної хартії. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/995_061.
15. Статус ратификации Договора к энергетической хартии. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://zakon1 .rada.gov.ua/laws/show/995_056/page.
16. Там само.
17. Седляр Ю. О. Енергетична дипломатія ЄС у Чорноморсько-Каспійському регіоні// «Політологія». - Наукові праці. Том 122. Випуск 109. С. 134.
18. Программа INOGATE. Отчет о состоянии дел за 2011 г. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://inogate-tag.org/inogate/pdf_files/INOGATE_ Status_Report_RU.pdf.
19. Гончар М. Енергетична безпека в Чорноморському регіоні: стан, проблеми, тенденції/ М. Гончар, С. Жук, А. Чубик // Крим, Україна в координатах Чорноморської безпеки. Інформаційно - аналітичні матеріали до фахової дискусії на тему «Крим: безпека і розвиток». Центр Разумкова. - 2011.- С. 67-78.
20. Там само.
21. GREEN PAPER A European Strategy for Sustainable, Competitive and Secure Energy Brussels, 8.3.2006 COM(2006) 105 final. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://europa.eu/documents/ comm/green_papers/pdf/com2006_105_en.pdf.
22. Ruxandra Ivan. New Regionalism or No Regionalism? University of Bucharest, Romania and Universite Libre de Bruxelles, Belgium; 2012.
23. Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4. rada. gov.ua/laws/show/643_359.
24. Артем Филипенко. Україну посадили біля калюжі. Європейський Союз не побачив Україну у чорноморському регіоні// Тиждень/UA [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tyzhden.ua/ World/7656.
25. Energy: EU invests €647 million in key energy infrastructure. European Commission Press release. Brussels, 29 October 2014. Електронний ресурс. [Режим доступу]: http://europa.eu/rapid/pressrelease_IP-14-1204_en.htm.
26. Там само.
27. ЄС хоче домовоитись з Азербайджаном і Туркменістаном про постачання газу// Центр досліджень енергетики. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eircenter.com/news/yes-xoche- dmovoitis-z-azerbajdzhanom-i-turkmenistanom-pro- postachannya-gazu/.
28. Там само.
29. Там само.
30. ЄК закликає країни об'єднуватись в Енергетичний союз для зменшення залежності від РФ // Центр досліджень енергетики. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eircenter.com/news/ yek-zaklikaye-krayini-obyednuvatis-v-energetichnij-soyuz-dlya-zmenshennya-zalezhnosti-vid-rf/.
31. 27Офіційний сайт «Газпром». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gazprom.com/ about/production/projects/pipelines/south-stream/.
32. 28Росія повідомила ЄС про відмову від "Південного потоку"// Дзеркало тижня. 12 грудня, 2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/rosiya-povidomila-yes-pro- vidmovu-vid-pivdennogo -potoku-159003_. html.
33. Эрдоган хочет назвать новый газопровод «Турецким потоком»// Дзеркало тижня, 11 грудня 2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zn.ua/ECONOMICS/erdogan-hochet-nazvat- novyy-gazoprovod-tureckim-potoko m-161483_.html.
34. Romania, dispecerul energetic al UE//Jurnalul.ro. - 19 Sep 2007. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://jurnalul.ro/baniafaceri/economia /romania-dispecerul-energetic-al-ue- 103060.html.
35. Asmus R., «Next Steps in Forging a Euro- Atlantic strategy for the wider Black Sea», the German Marshall Fund, Washington, 2006, p. 17.
36. Documentul de politica, strategie, performanta si coordonare a politicilor 13. structurale pentru anul 2005 si perspectiva 2006-2008. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.cdep.ro/proiecte/2004/ 600/20/9/anexa03_14.pdf.
37. Офіційни сайт МЗС Румунії. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.mae.ro/en/ node/2160.
38. Там само.
39. Пономарев В. Румынский маршрут// «Expert Online», 03 мар 2010. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://expert.ru/2010/03/3/rymun_marschrut/.
40. ROMANIA MINISTRY OF ECONOMY Presentation Sheet of the Investment Project Pan European Oil Pipeline (PEOP) Constanta - Trieste pipeline. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://www.minind.ro/invest/new/Oil_and_Gas_Sector /CONPET/OG.C. 1.09_peop_Engl.pdf.
41. 37Румыния рассчитывает на Россию в проекте нефтепровода Констанца-Триест// OilNews. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://oilnews. com.ua/a/news/Ruminiya_rasschitivaet_na_Rossiyu_v _proekte_nefteprovoda Konstantsa%E2%80%93Triest/197741.
42. KazMunaiGaz vrea sa se extinda agresiv in Eu- ropa, folosind ca rampa Rompetrol Rafinare. http://www.mediafax.ro/economic/kazmunaigaz-vrea- sa-se-extinda-agresiv-in-europa-folosind-ca-rampa- rompetrol-rafinare-11111089.
43. Romania, dispecerul energetic al UE// Jurnalul.ro. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://jurnalul.ro/bani-afaceri/economia/romania- dispecerul-energetic-al-ue-103060.html.
44. Shaking off old shackles: The Pan-European Oil Pipeline. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://www.evs-translations.com/blog-com/pan- european-oil-pipeline/.
45. Стратегія ЄС стосовно Дунайського регіону. Panorama Inforegio № 37, 2011. http://ec.europa. eu/regional_policy/sources/docgener/panorama/pdf/m ag3 7/mag3 7_uk.pdf.
46. Україна - Румунія: В очікуванні перезавантаження. Електронний ресурс [Режим доступу]: https://news.pn/ua/politics/20509.
47. Артем Филипенко. Україну посадили біля калюжі// Тиждень.ua, 2011. Електронний ресурс [Режим доступу]: http://tyzhden.ua/World/7656 (02/03/2015).
48. The Southern Gas Corridor and Turkey's Role as an Energy Transit State and Energy Hub. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://file.insightturkey.com/Files/Pdf/insight-turkey- vol_15_no_1_2013_winrow.pdf.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні принципи та завдання енергетичної політики Європейського Союзу, її правова основа. Забезпечення енергетичної безпеки країн-членів, шляхи підвищення ефективності. "Енергетичний трикутник" ЄС-Україна-Росія: взаємовідносини, інтереси, протиріччя.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 09.12.2013Дослідження основних підходів Великобританії до розробки політики у сфері зміни клімату. Аналіз довгострокових тенденцій забезпечення британської економіки енергетичними ресурсами. Вивчення ризиків міжнародної енергетичної безпеки та співпраці з Росією.
реферат [35,2 K], добавлен 19.06.2010Зародження європейської політики у сфері конкуренції: створення міжнародного антимонопольного законодавства і Генерального директорату з питань конкуренції Європейської комісії - аналіз її діяльності і політики, повноваження, досягнення та проблеми.
курсовая работа [38,4 K], добавлен 22.10.2011Історія формування Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС, а також аналіз здобутків російської історичної науки у дослідженні проблеми участі Великої Британії в цій політиці. Перелік наукових видань з питань європейської політики Британії.
статья [29,3 K], добавлен 11.09.2017Історичні передумови створення спільної оборонної політики. Аналіз Європейської безпекової та оборонної політики (ЄБОП) як політики в процесі дедалі тіснішої інтеграції всередині ЄС та у взаємовідносинах з іншими міжнародними організаціями з безпеки.
контрольная работа [43,4 K], добавлен 08.10.2016Значення енергетичного фактору в системі забезпечення життєво важливих інтересів США. Роль держав регіону Перської затоки в енергетичній політиці Сполучених Штатів. Особливе значення поствоєнного Іраку щодо забезпечення енергетичної безпеки Америки.
статья [45,2 K], добавлен 11.09.2017Дослідження ролі агропромислового комплексу Європейського Союзу у світовій торгівлі агропродукцією. Вивчення основних цілей, складових та принципів спільної сільськогосподарської політики. Аналіз сучасного етапу формування спільної аграрної політики.
курсовая работа [3,5 M], добавлен 31.03.2015Зарахування проблем Европейського союзу до магістрального напряму наукових досліджень, базові лінії розмежування стосовно політичного процесу в межах ЄС. Вертикальні та горизонтальні напрями ієрархічної класифікації аналізу європейської політики.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 20.10.2011Історичні особливості формування й реалізації політики Британії щодо східного розширення Європейського Союзу. Вплив Сполученого Королівства на здійснення зовнішньої діяльності та заходів безпеки. Конфронтаційна європейська політика уряду Девіда Кемерона.
статья [51,8 K], добавлен 11.09.2017Суть самітів Європейського Союзу з питань "Східного партнерства". Особливість поширення в країнах демократії, забезпечення прав і свобод людини та покращення соціально-економічного становища. Аналіз активності Грузії у Південному газовому коридорі.
статья [20,0 K], добавлен 11.09.2017Состав інституцій Європейського Союзу та органи, що з ними співпрацюють. Історія створення євро як європейської валютної одиниці, переваги її введення. Верховенство права як фундаментальний принцип Європейського Союзу. Список країн, що користуються євро.
презентация [3,6 M], добавлен 15.01.2012Передумови створення, головне призначення та етапи розширення Європейського Союзу кінця ХХ - початку ХХІ ст. Європейська політика сусідства та "Східне партнерство" як основні стратегії розширення. Взаємовідносини Європейського Союзу з Росією та Україною.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 16.06.2011Створення Європейського валютного механізму як засіб попередження фінансових криз. Основні положення та функціювання Європейської валютної системи. Теорія оптимальних валютних зон. Становлення та проблеми розширення Європейського валютного союзу.
курсовая работа [354,3 K], добавлен 09.02.2011Історія створення та роль у розвитку світового співтовариства Європейського союзу і Північноатлантичного союзу. Загальна характеристика та особливості правових аспектів євроінтеграції. Аналіз зовнішньої політики України, спрямованої на євроінтеграцію.
курсовая работа [35,1 K], добавлен 01.07.2010Обґрунтування необхідності використання основних засад спільної аграрної політики країн Європейського Союзу щодо сталого розвитку аграрної сфери України. Характеристика факторів зміцнення економіки в контексті реалізації стратегії "Європа-2020".
статья [147,4 K], добавлен 05.10.2017Митна політика та митне право Європейського Союзу. Договір про Співтовариство. Джерела митного права Співтовариства. Основні принципи тарифного та нетарифного регулювання. Єдиний митний тариф Співтовариства. Створення Міжнародної Торговельної Організації.
реферат [29,2 K], добавлен 10.11.2011Історія створення Європейського Союзу (ЄС), його розширення як процес приєднання європейських країн. Характеристика основних етапів Європейської інтеграції. Особливості новітньої історії Європейської інтеграції. Підтримка громадянами України вступу до ЄС.
презентация [1,3 M], добавлен 18.04.2015Поняття та фактори продовольчої безпеки, що її забезпечують. Критерії продовольчої безпеки. Основні засади політики продовольчої безпеки країн Європейського Союзу. Перспективи розвитку та стратегічні напрямки забезпечення продовольчої безпеки країн ЄС.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 20.06.2012Аспекти політики Європейського Союзу (ЄС) щодо африканських країн, які включають політичний діалог, сприяння розвитку, контроль міграцій, переговори щодо укладення економічних угод нового типу. Цілі та принципи партнерства між ЄС та Африканським Союзом.
статья [41,5 K], добавлен 11.09.2017Заснування у 1957 р. ЄЕС і Європейського співтовариства по атомній енергії з метою поглиблення економічної інтеграції у світі. Етапи розширення Європейського Союзу, його економічні наслідки та проблеми у політичному, правовому та процедурному аспектах.
курсовая работа [27,8 K], добавлен 02.04.2011
