Чорноморський вимір українсько-румунських відносин з перспективи сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 327 (477:498): (262.5)

Чорноморський вимір українсько-румунських відносин з перспективи сьогодення

Юлія Червенюк

м. Чернівці

Анотація

Нинішні відносини між Україною та Румунією в зоні Чорного моря розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, крім того, двостороннє співробітництво між Києвом і Бухарестом стає більш реальним у зв'язку зі збільшенням російської присутності в регіоні та ескалації українсько-російського конфлікту, що створює пряму загрозу європейської системи безпеки. Автор звертає особливу увагу на українсько-румунське співробітництво в галузі енергетики, перспектив та перешкод в досягненні зовнішніх інтересів двох країн.

Ключові слова: енергетика, безпека, відносини між Україною та Румунією, «криза в Криму», російський фактор.

Abstract

Iuliia Cherveniuk. The Black Sea dimension of Ukrainian-Romanian relations.

Modern Ukrainian- Romanian relations in the Black Sea region develop under the influence of internal and external factors, moreover, bilateral cooperation between Kyiv and Bucharest becomes more actual in terms of increasing Russian presence in the region and escalation of the Ukrainian-Russian conflict, which creates a direct threat for the European collective security system. The author pays the main attention to the Ukrainian-Romanian energy cooperation, perspectives and obstacles for realization of external interests of both countries.

Keywords: energy, security, Ukrainian-Romanian relations, «Crimea crisis», Russian factor.

Геостратегічна важливість Чорноморського регіону

Географічне розташування Чорноморського регіону - як регіону «трьох морів», сполучної ланки між Каспієм і Середземномор'ям - робить його надзвичайно чутливим з точки зору геополітики. Останніми роками басейн Чорного моря перетворився на центр тяжіння геополітичних, військово-політичних та фінансово-економічних інтересів основних глобальних та регіональних гравців. ЧР набув нової геостратегічної якості як важлива сполучна ланка у транспортуванні енергоносіїв з Каспійського регіону до Європи та арена боротьби за вплив на процеси в широкому географічному просторі, що охоплює Європу, Центральну (Середню) Азію і Близький Схід. Також ситуація в регіоні обтяжується наявністю «заморожених» та активних конфліктів¹.

Отож у басейні Чорного моря перетинаються інтереси Російської Федерації (РФ), кавказьких та балканських держав, Туреччини та Європейського Союзу (ЄС). США також зацікавлені у збільшення власної присутності в регіоні. Для ЄС вихід до Чорного - це потенційне поле для маневрування у контактах з Москвою та можливість диверсифікації енергоносіїв².

Стратегічна важливість Чорноморського регіону полягає в тому, що басейн Чорного моря виступає природним сполучником між потужними регіонами видобутку і споживання вуглеводневих енергоресурсів. Видобувні регіони - це Росія, а також Каспійський регіон з ресурсами Західного Казахстану, Туркменістану та Азербайджану, які є частиною широкого Арктично-Аравійського вуглеводневого поясу. Регіон споживання - це Європейський Союз та його сусіди: Туреччина, Грузія, Румунія, Україна, Молдова, Білорусь³.

Згідно концепції морської сили, ключові гравці регіону - Росія, Туреччина та США - формують регіональну систему безпеки та співпраці в басейні Чорного моря, а також впливають на реалізацію зовнішньополітичних інтересів інших чорноморських держав⁴. Варто наголосити, що українсько- російська криза, яка розпочалася із нелегітимної анексії Автономної Республіки Крим Росією (березень 2014) та переросла у війну на сході України безпосередньо впливає на систему відносин у сфері енергетики та безпеки у ЧР.

Російська агресія дестабілізує ситуацію у всьому регіоні, а також підсилює конфронтацію між США та РФ. Власне, варто наголосити, що подібна ситуація створює напруження у відносинах між членами НАТО та Росією. У даному контексті важливою виступає позиція Румунії, котра засуджує російську агресію⁵, та активно виступає за вирішення безпекових питань у контексті північноатлантичного альянсу. Зокрема, слід підкреслити, що з 2015 року в Румунії розпочинається експлуатація бази ПРО в Девеселу (йдеться про одну з двох наземних баз для ракет-перехоплювачів у Європі для системи ПРО НАТО)⁶.

Енергетична кооперація виступає пріоритетним чинником ЧР. Стратегія Росії щодо енергоресурсних та енерготранзитних регіонів Чорного моря, Каспію та Південного Кавказу має двоступеневий алгоритм - встановлення контролю над конкуруючими проектами, а в разі неможливості - блокування їх розвитку всіма доступними засобами, включно з ескалацією напруженості в зоні «заморожених конфліктів», безпосередньо наближених до стратегічних комунікацій. Власне, анексія Криму Росією демонструє процес блокування потенційних енергетичних проектів в регіоні, зокрема йдеться і про українсько-румунську енергетичну співпрацю (видобуток вуглеводнів на Скіфській площі).

Також, варто додати, що нарощення потенціалу військово-морських сил (ВМС) у провідних країнах регіону (РФ, Туреччина) об'єктивно здатне призвести до мілітаризації Чорномор'я, де починають розвиватися проекти з розвідки та видобутку вуглеводнів та вуглеводневий транзит, а також розширюється термінальна та трубопровідна інфраструктура⁷.

Румунський чинник в басейні Чорного моря.

В даному контексті позиція Румунії є надзвичайно важливою, адже одним із пріоритетних напрямків чорноморської політики Румунії виступає формування її статусу ключового гравця в регіональному вимірі та транспортера енергоносіїв з Каспію і Центральної Азії на європейський ринок⁸.

Варто наголосити, що Румунія є досвідченим розробником чорноморського шельфу. Пошукові роботи тут розпочалися ще в 1975 р., а перший видобуток нафти - в 1987р.⁹ Протягом 19812003 рр. державній компанії Petrom, яка тривалий час мала виключні права на розробку румунської частини шельфу, вдалося пробурити 70 свердловин. У результаті були відкриті кілька нафтових і газових родовищ¹⁰. Вуглеводні з родовищ чорноморського шельфу становлять близько 18% сукупного видобутку компанії Petrom у Румунії¹¹.

Отож, офіційний Бухарест основну ставку робить на енергетику, а заразом прагне якомога ефективніше використовувати своє геополітичне положення і сформувати статус посередника між Європою та Росією. Проте, відносини на лінії Москва - Бухарест почали погіршуватися ще у 2003 році, коли Румунія розпочала свій шлях інтеграції у євроатлантичні структури. Вступ Румунії в НАТО, надання дозволу на розміщення на своїй території американських військових баз та цілковита підтримка близькосхідної політики США стали причиною недовіри з боку Росії. Інтеграція Румунії до ЄС додатково підсилила відчуття недовіри з боку російської влади, котра негативно оцінила появу нових акторів у регіоні - США, НАТО та ЄС, що з'явилися в ЧР частково завдяки членству Румунії в цих організаціях¹². Слід підкреслити, що румунсько-американські відносини, маючи статус стратегічних, також певною мірою детермінують напрямки безпекової та енергетичної політики Румунії, котра прагне підсилити свою позицію в євроатлантичних структурах.

Румунія бере активну участь у розробці енергетичних ініціатив ЄС, зокрема йдеться про Резолюцію Європарламенту про Стратегію ЄС на Чорному морі та проекту Пан'європейського нафто проводу (Pan-European Oil Pipeline, РЕОР) Констанца- Трієст, що є частково конкурентним для Одеса- Броди¹³.

Основними інтересами Румунії в Чорноморському регіоні є: закріплення статусу регіонального лідера; активна участь в економічних проектах з розвитку демократії, безпеки та стабільності в регіоні; підтримка і розвиток ініціатив щодо поліпшення транспортної, енергетичної та комунікаційної інфраструктури, підвищення екологічної безпеки, розвитку торгівлі, туризму, науки і технології; поглиблення регіональної співпраці в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Чорноморського форуму, Blackseafor; поглиблення відносин між ЄС і регіональними структурами¹⁴.

У контексті українсько-російського конфлікту виникає потреба пошуків нових моделей співпраці в енергетичній та безпековій сфері в Чорноморському регіоні, в чому першочергово зацікавлена Румунія. Використовуючи своє вигідне географічне положення - вихід до Чорного моря та дельту Дунаю (котра збільшується щороку на 2-5 метрів), яка є однієї із найважливіших річок Європи, Румунія збільшує свою роль у регіоні. Після вступу країни в ЄС, транспортна система Дунаю опинилася в єдиному економічному просторі ЄС, а Європа отримала безпосередній і необмежений митом контакт з Чорним морем. Для ЄС Румунія виступає не тільки важливим ринком збуту, але й відіграє важливу роль у сфері енергетичної безпеки ЄС, оскільки лежить на шляху транзиту нафти та газу з Каспійського моря та Центральної Азії¹⁵.

Актуальна ситуація в ЧР визначає спільні інтереси Києва та Бухаресту, а саме - обидві держави шукають можливості стабілізації ситуації в регіоні, диверсифікації енергоресурсів та зменшення залежності від російського газу¹⁶. Українсько- російський конфлікт, що розпочався на початку 2014 року анексією Автономної Республіки Крим (АРК) та переріс у військові дії на сході України, поглиблює занепокоєння Румунії. Таким чином, боротьба із російськими впливами у чорноморському регіоні безпосередньо зближує Румунію та Україну.

Вирішення проблеми енергетичної безпеки виступає пріоритетним завданням для Румунії та України. Дану проблему варто розглядати в двох аспектах, де Румунія виступає як і споживачем російського газу, так і транспортером сировини на європейський ринок. Варто додати, що незважаючи на наявність власних покладів газу та нафти, Румунія імпортує 40% сировини, в основному з Росії, і платить найвищу ціну серед решти країн ЄС.

Сьогодні проблема залежності країн Центральної Європи та Балкан від російського газу набирає все більшої актуальності. ЄС імпортує 45% газу з Росії, 35% - з Алжиру та 20% - з Норвегії¹⁷.

Отже, Румунія перш за все зацікавлена в енергетичній співпраці та подальшій стабілізації в ЧР. На сьогоднішній день існує значний потенціал кооперації Румунії та України в енергетичній сфері, проте, «кримська криза» і подальша агресія РФ перешкоджають розвитку енергетичних проектів на шельфі Чорного моря. В даному випадку прослідковується описана вище енергетична стратегія Росії, котра спрямована на блокування проектів, що мають на меті диверсифікацію енергоносіїв та зменшення залежності від російської сировини. Відповідно така політика РФ суперечить не тільки зовнішньополітичних інтересам Румунії та України, а й ЄС, зокрема.

Український чорноморський потенціал: загрози та перспективи

Україна, як і Румунія, є піонером у розвідці та розробці чорноморського шельфу, для чого ще в 1979 р. було створене спеціалізоване підприємство «Чорноморнафтогаз». Сумарні початкові видобувні ресурси вуглеводнів українського сектору акваторій Чорного та Азовського морів, за даними ДП «Науканафтогаз», станом на 1 січня 2010 р., складають 2,324 млрд. т. умовного палива¹⁸.

Зокрема, на північно-західному шельфі Чорного моря відкрито вісім газових і газоконденсатних родовищ. Всього на балансі ДАТ «Чорномонафтогаз» перебуває 17 родовищ, з яких 11 газових, чотири газоконденсатних і два нафтових. В акваторіях Чорного та Азовського морів до фонду нафтогазоперспективних об'єктів Державної служби геології і надр України віднесено 37 об'єктів, підготовлених до глибокого буріння, 58 виявлених перспективних об'єктів, 87 прогнозних¹⁹.

Незважаючи на свій чорноморський потенціал, сьогодні Україна ризикує стати аутсайдером шельфових розробок, порівняно з Румунією чи Туреччиною, які залучили і продовжують залучати провідні світові компанії з інвестиціями та технологіями. Такий підхід спричиняє втрату Україною суб'єктності в ЧР та остаточний перехід у тінь Росії, з якою і намагатимуться мати справу провідні гравці²⁰. Проте, основним фактором, котрий гальмує потенційний розвиток енергетичної діяльності на шельфі Чорного моря є політична дестабілізація в регіоні, пов'язана із анексією Криму та зростаючою російською агресією по відношенню до України.

Таким чином, сучасна ситуація у ЧР здебільшого детермінована російським чинником та ескалацією українсько-російського конфлікту. Захоплення Криму Російською Федерацією призвело до значного збільшення морської сили Росії, а саме - її здатності використовувати морський простір з метою досягнення політичного ефекту.

Захоплення Криму також призвело до значного збільшення морських кордонів Росії в басейні Чорного моря. РФ поширила свій контроль на Керченську протоку і отримала безперешкодний доступ до Азовського моря²¹. Геополітичні зміни такого роду суперечать інтересам Румунії, котра вважає чорноморську політику пріоритетною, а відповідне збільшення присутності РФ у ЧР ускладнює регіональну співпрацю, зокрема українсько- румунську енергетичну кооперацію в басейні Чорного моря.

Отож, нині серед пріоритетних завдань України - протистояння російській воєнній агресії та збереження контролю над південними областями. У даному вимірі стабільність на півдні України входить і в інтереси Бухареста. Адже отримавши відкритий доступ до Придністров'я і захопивши все українське чорноморське узбережжя, Росія змінить регіональну картину ЧР, що в свою чергу ускладнить реалізацію румунських стратегічних інтересів у Чорномор'ї. Реалізація такого сценарію може також спричинити некерованість українсько-молдовської придністровської ділянки, що призведе до того, що не лише Придністров'я, а й вся Молдова опиниться у пастці «русского мира»²².

Варто зауважити, що питання безпеки та енергетики в ЧР тісно пов'язані, а сучасна конфліктогенна ситуація в регіоні гальмує потенційно важливі енергетичні проекти.

До прикладу, влітку 2014 р., румунська компанія OMV Petrom оголосила про відкриття нових покладів вуглеводнів у Чорному морі в межах Скіфської площі. Триває розвідка родовища. Якщо вдасться довести його комерційну рентабельність і залучити інвестиції обсягом близько 100 мільйонів євро, за 3-4 роки можна буде розпочати промисловий видобуток²³.

Варто додати, що підписання угоди про видобуток вуглеводнів на Скіфській ділянці Чорного моря може одразу поповнити державний бюджет України на 2,6 мільярда гривень і в перспективі збільшити національний видобуток природного газу на 5-10 мільярдів метрів кубічних на рік. Проте, «кримська криза» гальмує переговорний процес. Перемовини з провідними нафтогазовими компаніями світу на чолі з Exxon Mobil тривають вже більше року, але масштабна і багатообіцяюча угода досі не підписана.

Таким чином, залучити такі інвестиції в нестабільний регіон буде важко, тож Румунія вкрай зацікавлена у стабілізації становища в Чорноморському басейні, щоб ситуація, яка виникла навколо Скіфської площі (розробляти її мав консорціум компаній Shell, OMV Petrom та «Надра України» на чолі з ExxonMobil в українському секторі Чорного моря, але поки що утримується, з огляду на анексію Криму Росією), не повторилася.

Все вищесказане цілком мотивує Румунію до поглиблення і розширення співпраці з Україною. Адже Бухарест мусить усвідомлювати, що його ініціативи в регіоні матимуть більшу вагу, якщо Румунія продовжуватиме курс на підтримку Києва²⁴.

Також слід зауважити, що «кримська криза» актуалізує роль Румунії в ЧР та активізує США. Вашингтон зацікавлений у підтримці Румунії, на противагу російсько-турецькому тандему.

В даному контексті, розширена підтримка Румунії США не тільки створить буфер проти можливої подальшої російської експансії, а й допоможе підтримувати менш концентрований баланс сил в регіоні. В свою чергу відповідна політика Сполучених Штатів забезпечить їм більш гнучкий і вільний доступ до ЧР²⁵.

Отже, зрозуміло, що ситуація в ЧР формується з різновекторних геополітичних й політико-безпекових орієнтацій регіональних держав, впливів глобальних центрів сил і їхньої боротьби за економічний та політичний контроль над регіоном, об'єднання ЧР в контексті однієї всеохоплюючої стратегії сьогодні є малоймовірним²⁶.

Таким чином, енергетична політика залишається «ахіллесовою п'ятою» України впродовж усього часу її незалежності. Теж стосується і стратегії України в Чорному морі. Жодна із стратегічних можливостей, що їх відкриває вихід до моря, а саме - збільшення видобутку власних енергоресурсів і диверсифікація постачання вуглеводнів, за 24 роки використана не була. Єдиним винятком є будівництво терміналу «Південний» та нафтопроводу Одеса - Броди, які, проте, до середини 2010 р. використовувалися з метою, протилежною призначенню - транзиту російської, а не каспійської нафти. Це призвело до того, що Україна бездіяльно спостерігала за активністю РФ з реалізації обхідних проектів, що скорочували обсяги транзиту її територією²⁷.

Сьогодні Україна має енергетичний потенціал в ЧР, проте, актуальна ситуація в регіоні значно ускладнює розвиток енергетичних проектів, а також українсько-румунську співпрацю в енергетичній сфері, незважаючи на наявні можливості до диверсифікації енергоносіїв та зменшення залежності від російської сировини. Як вже згадувалося вище, РФ всіляко блокує подібні проекти, і агресивна політика Москви по відношенню до України виступає тому підтвердженням.

Отож, в басейні Чорного моря перетинають інтереси міжнародних та регіональних акторів, що у свою чергу надає ЧР геополітичної ваги, особливо в енергетичній сфері. Геостратегічна важливість регіону полягає у вигідному положенні на перетині шляхів транспортування енергоносіїв із Росії та Каспію на європейський ринок. Сучасні енергетичні тенденції з тяжінням до диверсифікації енергоносіїв та зменшення залежності від російського газу створюють умови конфронтації між РФ та державами Європейської Спільноти. Нині у басейн Чорного моря активно включаються ЄС та НАТО, створюючи багатосторонню модель взаємодії в регіоні, власне, підсилюючи конфронтацію на лінії Схід - Захід.

Актуальна ситуація в регіоні значно ускладнення українсько-російським військово-політичним конфліктом, який починаючи з березня 2014 - з анексії Криму Росією, значно дестабілізує та мілітаризує ЧР. Варто підкреслити, що російська агресія деформує систему кооперації в регіоні та перешкоджає реалізації альтернативних енергетичних проектів, котрі потенційно направлення на зменшення ролі РФ в регіоні. Не менш важливим є той факт, що конфліктогенна ситуація в регіоні Чорного моря та на сході України цілком підриває систему колективної безпеки в Європі, що все більше непокоїть передових міжнародних акторів.

У контексті сучасної енергетичної та безпекової ситуації в ЧР, геополітична вага Румунії, як чорноморської держави, зростає. Сьогодні офіційний Бухарест відкрито декларує свою пріоритетну зацікавленість у розвитку чорноморського напрямку зовнішньої політики Румунії та збільшенні власної присутності в регіоні. Проте, російська агресія перешкоджає реалізації стратегічних цілей держави і відповідно детермінує міжнародну позицію Бухаресту по відношенню до «кримської кризи» та українсько-російського конфлікту загалом. Виходячи з даних обставин, актуалізується співпраця між Україною та Румунією, особливо в сфері енергетики та безпеки. Варто розглядати сучасні українсько-румунські відносини з точки зору перспектив та перешкод на шляху реалізації спільних проектів, що в свою чергу, підкреслює зацікавленість Румунії у стабілізації ситуації в регіоні та подальшій кооперації між Києвом та Бухарестом на шляху диверсифікації енергоносіїв та зменшення залежності від російської сировини. Обидві держави зацікавленні у збільшення власного транспортного потенціалу в ЧР та розробці альтернативних енергетичних проектів.

Оскільки басейн Чорного моря належить до широкого Арктично-Аравійського вуглеводневого поясу, існують перспективи розвитку проектів по видобуванню та транспортуванню вуглеводнів в регіоні. Згідно результатів досліджень румунської компанії Petrom в межах Скіфської площі знайдені значні поклади вуглеводнів, видобуток котрих зміг би потенційно полегшити вирішення «газового питання». Оскільки Скіфська площа розташована в межах української акваторії ЧР, даний проект є надзвичайно важливим саме для України, проте, факт анексії Криму тимчасово заморозив розвиток розробки покладів. Власне, даний приклад демонструє, по-перше, російську тактику блокування альтернативних енергетичних проектів, котрі направленні на зменшення залежності від російського газу, по-друге, перспективність енергетичної кооперації між Україною та Румунією.

Незважаючи на важливість співпраці Києва та Бухаресту, офіційно українсько-румунські відносини досі не набули статусу стратегічних. Більше того, стосунки між Україною та Румунією розвивалися в умовах територіальних претензій та недовіри. Сьогодні ми можемо говорити про нову еру українсько-румунських відносин та поглиблення співпраці на шляху подолання спільних зовнішньополітичних перешкод.

Аналізуючи українську ситуацію, слід підкреслити важливість співпраці із Румунією, особливо беручи до уваги спільний потенціал чорноморської енергетичної співпраці. Проте, ескалація українсько-російського конфлікту значною мірою перешкоджає двосторонній співпраці, та несе загрози для системи колективної безпеки Європи загалом.

чорноморський румунський енергетичний безпека

Література

1. Aleksander Goncharenko, «The wider Black Sea area: New geopolitical realities, regional security structures and democratic control: A Ukrainian view», NATO defence College Occasional Paper, 11/2. pp. 23-32.

2. Tomasz Kapusniak, Polityka czarnomorska Rumunii, Lublin 2010, s.13.

3. М. Гончар, Енергетична складова Чорноморського регіону: перспективи і загрози, с. 26, http://www.razumkov.org.ua/upload/UA-TR_2011_ ukr.pdf

4. Deborah Sanders, Maritime Power in the Black Sea, p.36.

5. Basescu, despre criza din Ucraina: Ce a facut Ru- sia e o agresiune, Romania trebuie sa se impl, http://www.ziare.com/international/ucraina/criza-din- ucraina-basescu-spuna-ca-romania-trebuie-sa-se- implice-1286232

6. After Ukraine, Black Sea Becomes Contested Zone for Russia, NATO, http://www.world politicsreview.com/articles/14556/after-ukraine-black- sea-becomes-contested-zone-for-russia-nato

7. М. Гончар, Енергетична складова Чорноморського регіону: перспективи і загрози, с. 27-29, http://www.razumkov.org.ua/upload/UA-TR_2011_ ukr.pdf

8. Tomasz Kapusniak, Polityka czarnomorska Rumunii, Lublin 2010, s. 42

9. Інформація з Офіційного сайту компанії Petrom, http://www.petrom.com

10. Черное золото Черного моря, http://www. cisoilgas.com/article/Black-gold-of-the-Black-Sea

11. Kliewer-Houston, G. `Drilling & Production', Offshore, 1 Jul. 2010, http://www.offshore-mag.com

12. Tomasz Kapusniak, Polityka czarnomorska Rumunii, Lublin 2010,, s. 31.

13. PanEuropean Oil Pipeline - commercial and technical issue. - ІЕА Oficial site, http://www.iea.org/work/2009/forum/Transnafta2.pdf;

14. Максименко І. Українсько-румунські відносини у контексті розширення ЄС на схід, Стрете- гічні пріоритети №3 (8), 2008, с. 229.

15. Tomasz Kapusniak, Polityka czarnomorska Rumunii, Lublin 2010, s. 12.

16. Там само, s.21.

17. L. Kudlicki, Rumunia i Bulgaria: specyfika nowych czlonkow Unii Europejskiej, „Bezpieczenstwo narodowe», nr I-II - 2007/3-4, www.bbn.gov.pl/download.php?s=1&id=929

18. Ливень О. Перспективы освоения нефтегазового потенциала украинских акваторий Черного и Азовского морей, http://www.uaenergy.com.ua

19. Крим, Україна в координатах чорноморської безпеки, http://www.uceps.org/upload/Prz_5nn_Krym _2011_Bezpeka.pdf

20. Енергетична безпека в Чорноморському регіоні, с.74-75, http://www.uceps.org/upload/Prz_5nn_ Krym_2011_Bezpeka.pdf

21. The Crimian crisis and Russia's maritime power in the Black Sea, http://defenceindepth.co/2014/ 10/27/the-crimean-crisis-and-russias-maritime-power- in-the-black-sea/Україна, Румунія і Чорне море: вікно можливостей на тлі російсько-української війни, http://gazeta.dt.ua/international/ukrayina-rumuniya-i- chorne-more-vikno-mozhlivostey-na-tli-rosiysko- ukrayinskoyi-viyni-_. html

22. Там само.

23. Україна, Румунія і Чорне море: вікно можливостей на тлі російсько-української війни, http://gazeta.dt.ua/international/ukrayina-rumuniya-i- chorne-more-vikno-mozhlivostey-na-tli-rosiysko-ukrayinskoyi-viyni-_.html

24. The New Strategic Reality in the Black Sea, http ://www. neweasterneurope.eu/interviews/1197-the- new-strategic-reality-in-the-black-sea

25. Потреба формування Чорноморської стратегії України крізь призму Кримської кризи 2014, http://uaforeignaffairs.com/ua/zs/anglomovna-versija/ view/article/potreba-formuvannja-chornomorskoji- strategiji-ukrajini-k/Енергетична безпека в Чорноморському регіоні, с.76, http://www.uceps.org/upload/Prz_5nn_ Krym_2011_Bezpeka.pdf

Размещено на Allbest.ru