Креативна інтелектуалізація Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

,

Креативна інтелектуалізація Європейського Союзу

Постановка проблеми

економічний креативізація ресурс європейський

Сучасна сфера економічної діяльності в ЄС далеко не завжди може вважатися лише виробничою, адже у структурі ВВП держав-учасниць чітко простежується домінування послуг, питома вага яких, як правило, перевищує 70%. Значна частина цього виду економічної діяльності продукується в креативній сфері, яка скерована задоволення емоційних, рекреаційних, культурних, інтелектуальних та інших потреб населення. З кожним роком попит та відповідні запити на такі нові потреби суспільства зростає, що приводить до значних секторальних змін в їхній структурі. Водночас суттєво посилюються вимоги щодо якості послуг, їхньої технологічності та цінової доступності. Відтак стає зрозумілим, чому креативна складова національних економік рік від року постійно збільшує свою значущість, матері- алізуючись, за R. Florida, у так званому креативному класі [1], за M. Storper - у креативній економіці [2], за A. Booth та M. Coles - у креативній свідомості людей [3].

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Варто підкреслити, що у сучасній науковій літературі та численних інструктивних та директивних матеріалах Європейського Союзу терміни «креативізація» та «інтелектуалізація» виявилися доволі детермінованими і такими що, з одного боку, передбачають структурну диференціацію кожного з секторів, а з іншого - несуть у собі об'єднуючу (інтегративну) основу, а у деяких випадках й ототожнюють їх. Так, A. Faggian та R. Franklin пов'язують в єдине ціле гуманітарний (людський) капітал та міграцію студентів й викладачів у коледжах і університетах, які об'єднують у собі діючий та наступний інтелект різних країн [4]. Багато вчених, як вітчизняних, так і зарубіжних, досліджують питання креативізації та інтелектуалізація економіки, а саме R. Florida, M. Storper, A. Booth та M. Coles, О. Литун та С. Мойсеєнко та ін.

Метою статті є дослідити креативізацію та інтелектуалізацію економічного простору ЄС та визначити його креативну модель.

Виклад основного матеріалу

Спробу виокремити інтелектуально-креативні ресурси як основу наукомісткої економіки здійснили російські науковці. На їхню думку, креатив- ність є основою трьох вимірів ідентифікації економіки знань: числа патентів та винаходів за певний період, питомої ваги зайнятих у реалізації нового проекту та кількості визнаних творчих рішень компанії. Натомість інноваційну складову, як вважають автори, визначає значна більшість індикаторів, до числа яких відносять: рівень комерціалізації (що є доволі дивним, адже, мова в цілому не йде про якісно нові маркетингові ходи); продуктивність праці для високотехнологічного виробництва; рівень заощаджень за результатами використання нових технологій; питому вагу високотехнологічних товарів та послуг в загальному обсязі продаж тощо [5, с. 2-3].

Досить цікаву спробу поєднання існуючих на цей час теорій і методологій креативізації ринку здійснив у своїй докторській дисертації А. Горн, якому вдалося дослідити розвиток ринку інтелектуально-креативних послуг. На його думку, інноваційна інтелектуально-креативна діяльність є нічим іншим, як прогнозуванням «нових інтелектуально-креативних послуг з метою періодичного змінення будь-якої базової діяльності та підвищення її ефективності...» [6, с. 4].

У численних дискусіях, що мають місце в державах Європи та США, доволі частими стають оцінки носіїв інтелекту в процесі їх обміну знаннями, вміннями та навичками або ж набутими компетенціями. Е. Климова та Т. Климова обґрунтовують з огляду на це новий тип споживача і водночас відтворювача споживчих благ, називаючи його X-PEOPLE [7, с. 34]. Автори глибоко переконані, що технологізація, інформатизація, еко- логізація та інші тренди сучасного суспільства доволі швидко змінюють й споживача, а відтак звичайні підходи маркетингу, якими фахівці успішно користувалися впродовж XX ст., вже у ХХІ ст. вважаються безнадійно застарілими. Звідси виникала й цілком обґрунтована нова назва - х-людина, поведінка, уподобання та смаки якої можуть бути в нових економічних та технологічних умовах непередбачуваними.

Значно далі пішла російська дослідниця О. Зубеєва, яка взяла на себе сміливість обґрунтувати концепцію нанолюдини в системі стратегічного менеджменту інноваційного підприємництва. Основна логіка дослідниці зводиться до того, що вже найближчим часом нанотехнологі'ї будуть домінувати в усіх сферах виробництва товарів та послуг, навіть у традиційних. Відтак можна очікувати, що зміна людської поведінки також відбуватиметься доволі активно і залежатиме від наноло- гіки, зокрема у сфері управління виробничими процесами [8].

Іншим шляхом пішов американський дослідник T. Kelley, для якого мистецтво інновацій зумовлює креативне лідерство, що, вочевидь, базується на інтелекті і зумовлює реле- вантний напрям розвитку, креативного лідерства тієї чи іншої фірми [9].

Доволі цікавим є підхід до управління інтелектуально-кре- ативними ресурсами банківських операцій, що був запропонований С. Насибяном. Для нього базовими є основні моменти освіти, що включають:

- запровадження сучасних технологій у менеджменті, формування нового типу організаційної поведінки, розвиток в колективі навичок лідерства, науково обґрунтоване управління конфліктами;

- використання загальноприйнятих (світових, європейських) стандартів, правил та процедур;

- аналіз зовнішнього регуляторного середовища (до цього ще варто додати й міжнародної конкурентоспроможності).

Важливими інформаційними інструментами управління ін- телектуально-креативними ресурсами, за С. Насибяном, мають стати фотографії робочого дня, оцінка інноваційної активності того чи іншого співробітника, інтелектуально-креативні карти діяльності працівника, що визначають весь спектр його інтелектуальних операцій, що здійснюються [10].

Разом із тим слід зазначити, що сучасна активна креативізація Європейського Союзу відображає у цілому глобальні тенденції, проте має й свою специфіку, яка чітко визначає консолідований характер наднаціональних і національних підходів до планування та підтримки секторальних стратегій.

Відтак виходить, що зростаюча творча синергетика європейського суспільства значною мірою базується на інтелектуалізації того економічного простору, в межах якого знаходиться та чи інша країна. Водночас слід визнати, що створюваний інтелектуальний (креативний) продукт являє собою поєднання творчих ідей, економічних ризиків та захисту інтелектуальної власності. Він поширюється не лише на технологічні відкриття та удосконалення, а й на сферу арт- та медіа-індустрії. Отже, реально утворюється мульти- креативна сфера, яка, з одного боку, передбачає формування значних секторальних переваг, що зумовлені вертикальною інтеграцією компаній та консорціумів, а з іншого - горизонтальною інтеграцією новітніх продуцентів, спонукальними мотивами організації яких виступає фактичнототальна кластерізація Європейського Союзу, в тому числі класу так званих творчих індустрій. Натомість домінуючим процесом сучасного розвитку ЄС виступає все ж таки інтелектуалізація європейського економічного простору.

Разом із тим перехід у творчу сферу передбачає формалізацію авторського права на мистецькі твори, телеформати, книги, музику, наукові та дослідницькі розробки, а також інші творчі доробки, на які майже неможливо отримати патент чи ліцензію, попри те, що в основі їх розроблення лежить всебічна реалізація творчого капіталу та аутсорсингова модель його трансферу. Креативні особи, котрі задіяні у цій сфері, є, по суті, фрілансерами, які у разі успіху отримають доволі велику грошову винагороду, натомість у разі невдачі - не отримують нічого, тобто їхня діяльність є ризикованою по суті (рис. 1).

На пропонованій на рис. 1 схемі добре проілюстровано загальний технологічний процес створення інтелектуальних продуктів в ЄС, до яких, як випливає з рисунку, відносять не лише технічні розробки та удосконалення. На наше глибоке переконання, в основі цього процесу лежить освітня модель, окремі компоненти якої можуть сприяти творчому становлення особистості, натомість всі інші - ні. Верхня горизонталь заявленої схеми доволі добре характеризує рух робітника-професіонала, що передбачає отримання ним загальної середньої освіти, персональну професіоналізацію, подальшу практичну діяльність та можливе виникнення, в сфері його активності, нових креативних ідей, які далеко не завжди можуть втілюватись в обґрунтовані креативні пропозиції, хоча, у цілому, така можливість не виключається.

Друга, вертикально-горизонтальна лінія передбачає існування прямої моделі створення та руху інтелектуальних продуктів: загальна освіта, університетська освіта, постдиплом- ний творчий розвиток і далі - мультикреативна діяльність, і вже на завершальній стадії - формалізація, поширення та комерціалізація інновацій. Разом із тим наявною в сучасному ЄС є й додаткова, або ж опосередкована, лінія, в межах якої центральною ланкою виступає виконавча діяльність, яка може трансформувати креативні пропозиції фахівців з університетською освітою, спираючись при цьому на можливі креативні ідеї робітників, в технічні удосконалення з подальшим, але не обов'язковим, рухом до мультикреативної сфери в процесі перманентного розроблення все новий й нових інтелектуальних продуктів. Типовим прикладом такого руху може вважатися технічний дизайн. Водночас творча виконавча діяльність може приводити до прямого переходу до мультикреативної діяльності та подальшого створення інтелектуальних продуктів. На схемі добре видно, що описаний вище процес взаємодії базується як на світових потоках (трансферах) знань, так і на ідентифікаційних сигналах, що виступають інформаційним каркасом комунікативної моделі Європи.

Наведене вище дозволяє позиціонувати креативну модель інтелектуалізації європейського економічного простору в такий спосіб:

- по-перше, процес інтелектуалізації в ЄС тісним чином пов'язаний з технологічним процесом, інноваційним розвитком та зростаючим попитом на нові види товарів та послуг, що передбачає наявність високої кваліфікації у фахівців сучасного рівня, потреба в підготовці яких вже не може бути задоволеною за рахунок лише внутрішніх ресурсів робочої сили та працівників інтелектуальних сфер;

- по-друге, глобальний попит на нові продукти не може бути задоволений лише за рахунок нових технічних рішень, адже потребує значної кількості креативних елементів, які суттєво підвищують його споживчі, в тому числі естетичні якості;

- по-третє, охорона прав інтелектуальної власності вже не охоплює лише окремі країни, а є міжнародною по своїй суті, відтак цивілізаційно успішною може вважатися лише та країна, яка приєднується до міжнародних угод, що гарантують автору повне відшкодування його інтелектуальних і матеріальних прав на винахід, нове технічне рішення, нову форму дизайну, авторський твір, витвір мистецтва тощо;

- по-четверте, творчий доробок сучасного автора може бути комерціалізований ще на початку його створення, тобто на рівні продуктивної ідеї.

Рисунок 1. Креативізація створення та руху інтелектуальних продуктів

Рисунок 2. Генезис розвитку креативно-інтелектуальної комерціалізації в ЄС

Складено автором.

Насамперед це відноситься до виробництва кінофільмів, телеформатів, промислового дизайну. Пітчинг (продаж ідей) стає все більш поширеним в Європейському Союзі і потребує розроблення чіткої ре- гламентарної бази та вироблення спільної позиції держав- учасниць щодо трансферу творчих ідей та забезпечення авторських прав на них;

- по-п'яте, створення мережного суспільства у світі буде вже найближчим часом суттєво впливати на прискорений рух інтелектуальних продуктів, їх відозміну, секторальну та креативну дифузію, а також поглиблену диференціацію нематеріального розвитку. Відтак уже найближчим часом креативізація інтелектуальної діяльності стане неодмінним ресурсом і водночас селективною умовою здійснення в ЄС повного інноваційного циклу.

Графічне відображення подібних процесів знайшло своє втілення в глобальних моделях креативно-інтелектуальної комерціалізації в Європейському Союзі (рис. 2).

Як випливає зі схеми, наведеної на рис. 2, глобальний пітчинг дедалі буде ставати все більш розповсюдженим явищем і перетворювались за допомогою групи розробників у наукові винаходи або після закупівлі нематеріальної суті ідеї з боку ТНК та МСБ трансформуватися в технічні удосконалення, які шляхом креативізації, інтелектуалізації та комерціалізації можуть утворювати принципово новий продукт, що користуватиметься попитом на глобальному ринку.

Водночас наукові винаходи в ЄС можуть селективно об'єднувати діяльність ТНК та МСБ через участь у різних програмах, створення державно-приватного партнерства, а також колабораністичних схемах приєднання на більш пізніх або ж ранніх стадіях відтворення інтелектуального продукту.

Висновки

Креативізація суспільного життя в ЄС охоплює не лише творчу сферу, а й проникає фактично в усі інші сектори національних економік, створюючи, таким чином, принципово інші основи розвитку цілих напрямів галузевої інтеграції (промисловий дизайн, електронна музику, сучасне технологічне мистецтво, техноарт тощо). Подібного роду дифузія забезпечує формування нового ринку ідей - пітчингу, який дозволяє втілюати продуктивні пропозиції креативного автора в конкретні інноваційні проекти, реалізуючи, таким чином, віртуальну, аутсорсингову, технологічну модель мережного суспільства, вплив якого на свідомість, поведінку та вибір споживачів буде важко ідентифікувати та спрогнозувати.

Список використаних джерел

1. Florida R. The Flight of the Creative Class: The New Global Competition for Talent. - New York: Harper Collins, 2007. - 348 p.

2. Storper M. The resurgence of regional economies, ten years later: the region as a nexus of untraded interdependencies / M. Storper // European Urban and Regional Studies. - 1995. - №2. - P. 191-221.

3. Booth A., Coles M. A micro foundation for increasing returns in human capital accumulation and the undei--participation trap / A. L. Booth, M. Coles // European Economic Review. - 2007. - №51. - P. 1661-1681.

4. Faggian A., Franklin S. Human Capital Redistribution in the USA: The Migration of the College-bound / Alessandra Faggian, Rachel S. Franklin // Spatial Economic Analysis. - 2014. - №4 (Vol. 9). - P. 376-395.

5. Литун О., Моисеенко С. Интеллектуально-креативные ресурсы как основа наукоемкой экономики / О.Н. Литун, С.С. Моисеенко // Optimus Template. - 2010. - №27 [Електрон. ресурс] Режим доступу: http://www.ozakaz.ru/index.php/home/81-intelectkreativ

6. Горн А. Развитие рынка интеллектуально-креативных услуг (теория и методология / Автореферат. д.э.н. Спец. - 08.00.05 - Экономика и управление. - Самара: Самарский государственный экономический университет, 2009 [Електрон. ресурс] Режим доступу: http://refdb.ru/look/2461073-pall.html

7. Климова Э., Климова Т. X-PEOPLE: новый тип потребителя или новая ценность / Э.Н. Климова, Т.В. Климова // Креативная экономика. - 2014. - №4 (88). - С. 34-41.

8. Зубеева Е. Концепция наночеловека в системе стратегического менеджмента инновационного предприятия / Е.В. Зубеева // Креативная экономика. - 2014. - №7. - С. 131-137.

9. Kelly T. The art of innovation: Lessons in Creativity from IDEO, America's Leading Design Firm. - NY: Hardcover, 2001. - 396 p.

10. Насибян С. Подходы к управлению интеллектуально-креатив- ними ресурсами банковских организаций / С.С. Насибян // Российское предпринимательство. - 2006. - №11. - С. 97-98.

Размещено на Allbest.ru