Кластеризація як чинник інноваційного розвитку національної економіки: світовий досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

І.О. Ночвіна

Анотація

Ключові слова: кластер, кластеризація, кластерний підхід, інновації, інноваціний розвиток, конкурентоспроможність.

Аннотация

Статья посвящена вопросам кластеризации национальной єкономики как ее инновационного развития. Определена сущность кластера и его роль в обеспечении инновационного развития. Ракрыты условия и приведены примеры эффективного функционирования кластерных структур в развитых экономиках. Сделан вывод о необходимости дальнейших исследований процесов кластеризации экономики Украины с учетом мирового опыта.

Ключевые слова: кластер, кластеризация, кластерный поход, инновации, инновационное развитие, конкурентоспособность.

Keywords: cluster, clustering, cluster approach, innovations, innovative development, competitiveness.

Постановка проблеми. В умовах посилення процесів глобалізації визначальною умовою конкурентоспроможності країни на світових ринках є її інноваційний розвиток. Як свідчить світова практика, одним із найефективніших засобів реалізації інноваційної політики держави та стимулювання інноваційних процесів є кластеризація. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки у зв'язку з необхідністю її модернізації на інноваційних засадах процеси кластеризації набувають особливого значення. Тому для України вивчення світового досвіду формування і розвитку кластерів як основи інноваційної економіки є актуальним.

Аналіз актуальних досліджень. Вагомий внесок у дослідження процесів кластеризації, їх впливу на економічний розвиток країн внесли зарубіжні і вітчизняні вчені:Е. Бергман, З. Варналій, І. Вишнякова, М. Войнаренко, М. Кітінг, Дж. Клегг, Е. Лемм ер, М. Портер, С. Соколенко, Е. Фезер, В.Шовкалюк та інші вчені. Питання кластеризації знаходяться в центрі уваги вітчизняних вчених О. Гусенко, В. Вергуна, В. Кулішова, С. Мицюк, О. Ступницького, М. Хмари. Концептуальні засади інноваційного розвитку висвітлені у публікаціях таких науковців, як О. Алимов, Н. Гончарова, В.Гриньов, М. Дражан, Л. Нейкова, Д. Черваньов, А. Чухно та інші. Проте в сучасній економічній літературі недостатньо уваги приділено проблемі взаємозв'язку між процесами кластеризації та прискоренням інноваційного розвитку економіки, вивченню світового досвіду формування кластерів та їх ролі у становленні інноваційної економіки.

Мета статті - дослідити процеси кластеризації та їх вплив на інноваційний розвиток світової та національної економік у контексті світового досвіду і можливостей його застосування в українських реаліях.

Виклад основного матеріалу. Фундатором теорії кластерів вважається американський економіст Майкл Портер. Він дав визначення кластера, дослідив умови виникнення кластерних об'єднань, їх структурні особливості й переваги в розвитку національної економіки. Досліджуючи конкурентні позиції більше 100 галузей різних країн, М. Портер звертає увагу на те, що найбільш конкурентоспроможні в міжнародних масштабах фірми однієї галузі не безсистемно розташовані в різних розвинених державах, а сконцентровані в одній і тій же країні, а часом навіть у одному регіоні країни. І це не випадково. Одна або кілька фірм, досягаючи конкурентоспроможності на світовому ринку, посилають свій вплив н найближче оточення: постачальників, споживачів і конкурентів. У свою чергу успіхи оточення впливають на подальше зростання конкурентоспроможності компанії. За М. Портером кластери - це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (університетів, агенцій зі стандартизації, торговельних об'єднань) у певних сферах, що конкурують між собою, але при цьому ведуть спільну роботу [5].

Головне у структурі кластерів - це розповсюдження інновацій та налагодження соціальних зв'язків по всій системі створення вартості і соціокультурних цінностей. Це дозволяє мінімізувати трансакційні і трансформаційні витрати та посилює конкурентоспроможність економіки. Єдине логістичне вікно для взаємодії з зовнішнім середовищем дозволяє налагоджувати кооперативні міжнародні зв'язки. На світовому ринку кластери присутні як єдині агенти мережі і конкуренції, що дозволяє їм виступати рівноправними суб'єктами і протистояти пагубним тенденціям конкуренції [3, с. 4].

Проведені дослідження свідчать, що на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою підвищення ефективності інноваційного розвитку [4, с. 48]. Саме для України, особливо в умовах зростаючої глобалізації та конкуренції, питання створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об'єднань набувають особливого значення та мають безумовну перспективу в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, в якій на перший план виходять володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

На думку науковців [1; 2; 6], в останні десятиліття кластеризація є найбільш успішним інструментом економічного розвитку у світовій економіці. Для України, процеси кластеризації у якій лише формуються, особливо актуальним є вивчення світової практики функціонування кластерних об'єднань та їх впливу на інноваційний розвиток національної економіки.

За оцінками експертів, кластеризацією охоплено близько 50% економік провідних промислово розвинених країн світу. У США у 380 промислово-інноваційних кластерах працює більше половини підприємств, а частка виробленого в них ВВП перевищує 60%, у країнах Європейського Союзу у кластерах зайнято 38% робочої сили. Повністю охоплені кластеризацією датська, фінська, норвезька, шведська промисловість. У 206 промислових кластерах Італії працює 43% загальної чисельності робочої сили галузі, а їх питома вага у національному експорті перевищує 30%. Успішно функціонують кластерні структури й у інших країнах: 168 кластерів або 19,9% від їх загальної кількості - у Великобританії, 32 - у Німеччині (хімія і машинобудування), 96 - у Франції (виробництво продуктів харчування, косметики), 61 - у Польщі, 96 - в Індії; у Китаї, де в 60 особливих зонах-кластерах працює понад 30 тис. фірм із чисельністю зайнятих 3,5 млн. чол. і загальним річним обсягом продажів на суму понад 200 мдрд. дол. [1, с. 36; 6, с. 53].

Аналіз понад 500 кластерних ініціатив, реалізованих протягом останніх 10 років у 20 країнах, показав, що висока конкурентоспроможність цих країн полягає в сильних позиціях окремих кластерів [6, с. 52].

В умовах зростаючої конкуренції країн на глобальному ринку значення кластерів буде збільшуватись, тому що крастери є територіями розвитку і набагато ефективнішими, порівняно з окремими підприємствами, навіть тими, які мають значний виробничо-технічний потенціал. Про це свідчать тенденції створення транскордонних кластерних структур в європейських країнах, а саме: в Австрії, Німеччині (Баварія) та Чехії (Богемія) - кластер з виробництва скла; в Німеччині та Нідерландах (прикордонні території) - кластери з виробництва пласмасових виробів, біотехнологій та металообробки; в Бельгії та Нідерландах (прикордонні території) - кластер високих технологій тощо. В європейських країнах відбувається активний процес створення наукомістких кластерів. Такі кластери створені в Австрії - кластер у Відні - «Біотехнології й молекулярна медична наука», Бельгії - кластер «Мультимедійна долина Фландрії», Великобританії - кластер високих технологій «Кембріджшир», Німеччині - кластер хімічної промисловості (Північна Рурська область), кластер корпоративної інформаційної системи (Нижня Саксонія), Ірландії - Дублінський кластер програмного забезпечення, Іспанії - кластер верстатобудування (Басконія) [6, с. 53 ]. інновація кластер міжнародний

Якщо донедавна кластери були привілею найбільш розвинених економік, то в останні роки спостерігається прояв цього феномена й у країнах з трансформаційною економікою. В Угорщині, Польщі, Чехії, Словенії кластеризація підтримується спеціальними програмами. Зокрема, в Угорщині функціонує більше 150 кластерів в таких галузях: будівництво, текстильне виробництво, термальні води, оптична механіка, автомобілебудування, деревообробка, електроніка та ін., а також більше 75 промислових парків, що об'єднують 556 компаній із числом працюючих 60 тис. чол. [2, с. 207].

Основною умовою формування і ефективного розвитку кластерів є державна політика їхньої підтримки, яка визначається багатьма національними особливостями. Проведені дослідження свідчать, що найбільш ефективними інструментами державної підтримки кластерів є:

- по-перше, пряме фінансування (субсидії, позики), яке досягає 50% витрат на створення нової продукції і технологій (Франція, США), надання позик без виплати відсотків (Швеція) і безоплатних позичок, що досягають 50% витрат на впровадження нововведень (Німеччина).

- по-друге, пільгове оподаткування для підприємств, у т.ч. звільнення від податків витрат на НДДКР, пільгове оподаткування університетів і науково-дослідних інститутів (Японія), зменшення державних мит і встановлення податкових пільг для індивідуальних винахідників (Австрія, Німеччина, США, Японія), а також звільнення від податків за заявками винахідників процесів діловодства, послуг патентних повірених (Нідерланди, Німеччина), створення спеціальної інфраструктури для їхньої підтримки у сфері страхування (Японія);

- по-третє, створення фондів впровадження інновацій з урахуванням можливого комерційного ризику (Великобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Нідерланди), державні програми по зменшенню ризиків і відшкодуванню ризикових збитків (Японія), законодавче забезпечення по захисту інтелектуальної власності і авторських прав [1, с. 37].

Практика реалізації кластерних стратегій пов'язана із функціонуванням грантових програм фондів, які підтримують кластерні ініціативи (наприклад, Національне агенство планування DATAR у Франції, Інформаційна система пошуку і класифікації кластерів CASSIS у Люксембурзі, Національна рада з конкурентоспроможності в США, Програма кооперації LINK у Великобританії); формуванням спеціальних інститутів, агенств, що входять у кластерні ініціативи та здатні ефективно виконувати свої функції з розвитку і побудови мережевих структур та їх інтернаціоналізації (центри експертизи - Фінляндія, центри переваг, консалтингові, маркетингово-аналітичні і брендінгові компанії - США); створенням бізнес-інкубаторів, технопарків, особливих (вільних) економічних зон як важливих складових інфраструктури і каталізаторів створення й ефективної діяльності інноваційних кластерів.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Світовий досвід кластеризації може стати в нагоді Україні для її подальшого інноваційного економічного розвитку.

Україна, як і більшість європейських країн, намагається досягти економічного рівня країн Західної Європи і розвинених країн світу. Вона має незначний, але власний досвід кластеризації окремих регіонів. У подальшому доцільно розглянути цей досвід, порівняти його з успішним досвідом інших країн, і особливо країн з транзитивною економікою, визначити основні проблеми та перспективи кластеризації вітчизняної економіки.

Література

1. Вергун В. Адаптація міжнародного механізму державної підтримки розвитку інноваційних кластерів / В. Вергун, О. Ступницький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжнародні відносини: зб. наук. праць. - К.: КНУ, 2014. - Вип. 1(42). - С. 36 - 40.

2. Гусенко О. С. Розвиток промислово-інноваційних кластерів у країнах Європи: стан та перспективи / О. С. Гусенко // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць Одеського національного економічного

університету. - Одеса, ОНЕУ, 2013. - Вип. 1 (48). - С. 202 - 208.

3. Кулішов В. В. Кластер - основа інноваційного розвитку економіки / В. В. Кулішов // Інноваційна економіка. - Вип. 2 (40). - 2013. - С. 3 - 6.

4. Мицюк С. Розвиток кластерів в національній економіці як ефективний механізм підвищення конкурентоспроможності / С. Мицюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Економіка: зб. наук. праць. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 123. - С. 48 - 50.

5. Портер М. Конкуренция / М. Портер ; [пер. с англ. О. Л. Пелявского и др. ; под ред. Я. В. Заблоцкого и др.]. - [Испр. изд.]. - М.: Вильямс, 2006. - 602 с. - (Библиотека Strategica).

6. Хмара М. Кластерний підхід у стратегії інноваційного розвитку зарубіжних країн / М. Хмара // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжнародні відносини: зб. наук. праць. - К.: КНУ, 2013. - Вип. 1(40). -С. 51 - 54.

Размещено на Allbest.ru