Стратегічний прогноз як концептуальне підґрунтя зовнішньої політики держави
Визначення місця і ролі стратегічного прогнозу в концептуальному забезпеченні зовнішньополітичного курсу держави, його особливості, функції та завдання. Значення стратегічних прогнозів для передбачення ходу розвитку політичних подій міжнародного масштабу.
Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.04.2018 |
Размер файла | 22,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний авіаційний університет
УДК 32: 303. 442. 3
Стратегічний прогноз як концептуальне підґрунтя зовнішньої політики держави
Н.Ф. Ржевська
д. політ. н., доц., професор кафедри міжнародної інформації
Прогнозування міжнародних відносин, до якого пропонуємо віднести прогнозування стратегічне, є найскладнішим різновидом гуманітарного прогнозування. Динаміка сучасних глобальних, а отже - субконтентальних і субрегіональних змін є настільки стрімкою, масштабною й глибокою, що може слугувати вагомим підґрунтям того, щоб говорити про ущільнення й стиснення сучасного геополітичного простору. Подібна ситуація, у свою чергу, створює нову проблему: наш розум відчуває наростаючу потребу реальної оцінки віртуальної картини майбутньої світобудови й майбутнього світопорядку.
Обґрунтовуючи багатовимірні характеристики прогнозування зовнішньої політики держави ми звертаємося до праць К. Волта, Р. Даллека, Ф. Зелікова, П. Кенеді, Р. Кеохейна, Г. Кіссінджера, Ч. Краутхаммера, Дж. Маккорміка, Дж. Мієршеймера, Г. Моргентау, Дж. Ная, М. Олбрайт, К. Райс, Д. Розенау, Дж. Фрідмана, В. Анікіна, Р. Арзумяна, І. Бестужева-Лади, А. Богатурова, К. Боришполець, К. Гаджієва, Д. Гвішіані, С. Гріняєва, О. Дегтярьова, Ю. Курносова, В. Лі, Н. Нарочницької, О. Панаріна, К. Сімонова, А. Уткіна, теоретиків і практиків вітчизняної аналітики: І. Бутовської, В. Горбатенка, Ю. Кальниша, О. Литвиненка, Б. Парахонського, С. Телешуна, В. Фесенка, В. Чалого.
Мета статті - визначити місце та роль стратегічного прогнозу в концептуальному забезпеченні зовнішньополітичного курсу держави.
Ми керуємося тим, що в якості підґрунтя зацікавленості прогнозом завжди виступають вагомі мотиви, в першу чергу - масштабного характеру [1]. Практика ж управління зовнішньополітичними процесами підтверджує: чим вищий рівень прогнозування, тим ефективнішим і результативнішим є планування й управління. Для органів вищого політичного керівництва наявність стратегічних прогнозів означає можливість отримати передбачення ходу розвитку політичних подій міжнародного масштабу.
Проблеми майбутнього, закономірно, посідають усе більш важливе місце в політиці, економіці, ідеології та праві. Одна з найхарактерніших ознак нашого часу полягає в тому, що вперше робиться спроба безпосередньо вирішити питання майбутнього людства як єдиного цілого, що стає можливим завдяки міжнародній взаємодії. Проте майбутньому ще не приділено належної уваги в зовнішньополітичних концепціях держав і просто - в політичному мисленні. Фахівці констатують: «у держав відсутнє розуміння розвитку майбутнього» [2, с. 102], а відповідно, не маючи необхідної уяви про майбутнє, складно приймати активну участь у його формуванні. Саме це потребує значної у уваги до теорії й практики прогнозування в сфері зовнішньої політики.
Прогнозування необхідне для того, щоб зробити політику стабільною й послідовною, а отже - ефективною. Політика з чітко означеними цілями, яка послідовно здійснюється за наявності інших рівних умов, має більш значний вплив на міжнародні відносини, ніж політика прагматична, яка не має чіткої перспективи і прямує від одної перспективи до іншої [3, с. 43-44 , 51].
Проблематика прогнозних досліджень у міжнародних відносинах протягом останніх років набуває особливої значимості. У світі зростає ступінь нестабільності й тенденції до її зниження, на жаль, не спостерігається, а навпаки - зростають. Вироблення механізмів і засобів, які дозволяють прогнозувати кризові ситуації та потенційні конфлікти, стає життєво важливою проблемою для політиків з міжнародного експертного співтовариства.
Наука про політику ґрунтується на тому, що кожна концептуальна ідея, покладена в основу діяльності влади, має певні наслідки для держави і суспільства, а діяльність глобальних акторів міжнародної системи на світових і регіональних просторах суттєво доповнює свою результативність впливом на дво- і багатосторонні відносини, рівень їх стабільності чи кризовості, політико-правове і нормативне забезпечення можливостей міжнародних організацій приймати й реалізовувати загальнозначущі рішення. Відтак, національні політичні й державні діячі активних держав-учасниць світової політики зацікавлені в постійному й адекватному концептуальному забезпеченні своїх стратегій на міжнародній арені. З цією метою використовують потенціал аналітичних інституцій, зокрема, «мозкових центрів», співробітники яких на постійних засадах досліджують реальні події в своїх країнах і за кордоном, маючи на меті визначати загальні обриси і напрями політики, наповнюючи її й політиків певними ідеями.
«Як усі складні типи політичної й соціальної активності стратегічне прогнозування має подвійну природу. Мова йде не про біполярність, яка передбачає існування двох протилежностей, а про подвійність - наявність об'єктивної й суб'єктивної частини» [4, с.4]. Об'єктивна включає елементи, що є невід'ємними атрибутами, завдяки яким стратегічний прогноз може розрізнятися за масштабами, як регіональний або глобальний та за галуззю дослідження (бізнес, військова, політична сфера). У всіх випадках об'єктивні моменти присутні й не можуть бути прогнозовані. Суб'єктивна природа стратегічного прогнозування містить у собі унікальні елементи, саме ті, які роблять прогнозний продукт самобутнім. До них можна віднести особовий склад експертів, які здійснюють дослідження, загальний контекст, у межах якого проводяться ці дослідження, специфічні риси регіону, вимоги конкретного замовника та інше Об'єктивна й суб'єктивна складова взаємодіють між собою, а результатом цієї взаємодії є неперервні зміни обох іпостасей стратегічного прогнозу.
Стратегічний прогноз потребує всебічної й цілісної оцінки явища, підпорядкування й узгодження процесів, які протікають на кількох рівнях і площинах. Ми наполягаємо на тому, що особливістю стратегічного прогнозування є те, що йому необхідно доводити й обґрунтовувати перед політичним істеблішментом свою потрібність і необхідність нині й саме в даний момент, ураховуючи, що показати могутність і правдивість своїх прогнозів він зможе лише в майбутньому. Це означає, що стратегічне прогнозування потребує присутності на політичній арені не лише політичного, а й державного діяча, який міг би дивитися за горизонт своєї особистої кар'єри. У свою чергу, аналітики з корпорації «REND» стверджують, що поява таких політиків у ХХІ столітті є досить поодинокою, що й змушує розробляти підходи, які б дозволили стратегічному прогнозуванню розвиватися й за відсутності таких особистостей [4, c.9].
Наприклад, в межах американського розвідувального співтовариства завдання стратегічного прогнозування виконує спеціально сформована при Раді з національної розвідки «Група стратегічного майбутнього». Завданням групи є не просто демонстрація відповідної активності, а й формування культури стратегічного прогнозування в розвідувальному співтоваристві США.
Зовнішня політика, представлена як певний процес і явище розробки, прийняття і практичної реалізації владними структурами інтересів тієї чи іншої держави на міжнародній арені. Його невід'ємною складовою завжди залишатиметься забезпечення стратегічними прогнозами національної безпековової стратегії, відповідних власних безпекових інтересів і цілей із урахуванням позицій союзників та існуючих і потенційних викликів і загроз.
Оскільки розробка, прийняття і реалізація політичних рішень різних рівнів, переважно, відбувається в рамках усталених і публічно проголошених норм та відомих обставин, ми вважаємо, що зовнішня політика є насамперед прерогативою історико-політологічних досліджень, а стратегічне прогнозування можна розглядати як концентроване зусилля, спрямоване на виявлення та дослідження ключових властивостей саме альтернативних версій зовнішньополітичного курсу держави.
Такий підхід оцінювання стратегічного прогнозування стає вирішальним у критичних ситуаціях для певної держави чи міжнародних відносин і міжнародної системи в цілому. Йдеться не тільки про виявлення і подання певних зовнішньополітичних цілей та особливостей відповідної діяльності, а також - про мотивації сил, які їх визначають і здійснюють, про оцінювання причиново-наслідкових зв'язків між цілями і мотивами, з одного боку, та ефективності зовнішньополітичної дії, з іншого.
Наступною, дуже важливою за значенням функцією стратегічного прогнозування, вважають ідентифікацію й чітке представлення нових цілей, які ставить перед собою держава чи міжнародна організація, або ж включення поправок у старі цілі та модифікацію, здійснюваних у зовнішньому світі дій.
І, нарешті, стратегічне прогнозування кожного разу сприяє ефективному порівнянню і співставленню механізмів досягнення стратегічних цілей із використанням альтернативних підходів на засадах остаточного цілісного вибору з кількох версій.
Окрім того, стратегічне прогнозування у своїй глибинній сутності та оригінальності найпростіше пізнається саме через постановку ключових питань, на які під час дослідження шукає відповіді прогнозист. У цьому випадку найбільш відповідною є вже зазначена вище точка зору Р. Куглера, яку ми доповнюємо суттєвим авторським міркуванням - обов'язково враховувати особливості світосприйняття представника конкретної держави, яка досить тривалий час переживає складний і критичний перехідний етап становлення й розвитку зовнішньої політики та пошуку механізмів її прогнозування [5].
У цьому сенсі, першим завданням, традиційно, завжди виступає й має виступати чітке й максимально відповідне вимогам та потребам суспільства визначення цілей, яких необхідно досягнути завдяки провадженню певного зовнішньополітичного курсу, а також причини вибору саме такої стратегічної парадигми.
Далі, відповідно ступеню значимості, слідує з'ясування причин вибору того чи іншого пріоритетного набору механізмів досягнення вже попередньо окреслених цілей, потрібних для цього ресурсів та їх загальної вартості для держави, суспільства й громадян.
Третім завданням є обґрунтування підстав для існування та появи довіри до запропонованих механізмів реалізації розроблених і проголошених цілей на засадах верховенства демократичних норм, прав людини, національних інтересів тощо.
Четверте - це з'ясування й аргументація потенційних наслідків здійснюваної зовнішньої політики, реалізації намірів і т.ін.
П'яте - аргументоване цілісне визначення меж ефективності обраного зовнішньополітичного курсу та представлення політикам і суспільству тих цілей і механізмів, застосування яких може стати помилковим і навіть руйнівним.
Шосте - повторна спроба оцінити зв'язок між затратами на реалізацію поставлених цілей та їх ефективністю, включно з пропозицією відмовитися від другорядних завдань та сконцентрувати ресурси і можливості на досягненні головного.
Сьоме - виявлення ризиків для національних інтересів унаслідок потенційного провалу обраних механізмів чи помилковості у поданні базових і другорядних цілей.
Восьме - обов'язкове врахування можливості згубного впливу реалізації однієї із визначених цілей на досягнення цілей в інших сферах життєдіяльності держави і суспільства.
Дев'яте - максимально цілісний підхід до презентації цілей і засобів їх реалізації з концентрацією особливої уваги на тих аспектах, які є найбільш перспективними.
Десяте - співставлення задля порівняння й пошуку додаткових шляхів підвищення ефективності обраної чи пропонованої політики, власних проектів із уже існуючими
Одинадцяте - таке ж, як і на попередньому етапі, порівняння вартості чи витратності пропонованого певним дослідником зовнішньополітичного курсу з вартістю і витратністю тієї міжнародної політики, що вже проводилася державою або ж пропонується іншими науковими школами, «мозковими центрами» чи окремими вченими.
Дванадцяте - концентрація аналітичних зусиль на пошуках варіативних сценаріїв у випадку неможливості досягнення поставлених цілей тими політичними силами, які перебувають при владі, а також доведеній низькій вірогідності їх заміни в органах державного управління «більш відповідними» партіями і діячами.
Тринадцяте - представлення цілісної картини стану й перспектив із урахуванням усіх елементів стратегічного прогнозу, представлених вище, з метою розробки остаточної версії положень, висновків і рекомендацій.
Слушно зауважити, що стратегічний прогноз вирізняється серед домінуючих суб'єктивістських шляхів представлення альтернатив варіантам державної політики більшою практичністю, гнучкістю і ситуативністю, адресністю, концентрацією на прийнятті рішень зовнішньополітичного характеру й механізмах їх реалізації замість «пошуку істини», деталізацією політичних кроків і процедур, представленням надмірної кількості питань для розгляду, виділенням складності та концентрованим наданням наукового статусу об'єкту дослідження, яким є політика.
Обов'язковим атрибутом ефективності стратегічного прогнозу, з нашої точки зору, є мінімальна політична заангажованість дослідника. Прогностична робота в рамках виконання заздалегідь представленої жорсткої схеми «цілі - механізми їх досягнення», зазвичай, веде до мінімальної і короткотривалої ефективності, а часто - до прямого обману суспільства авторитетом науки чи науковця. Обов'язковим є паралельне застосування системного підходу й стратегічного аналізу, які у конкретного випадку вибору об'єкта і предмета дослідження будемо розглядати не окремо, а як складову стратегічного прогнозування.
Досвід концептуального забезпечення зовнішньої політики США провідними науково-дослідницькими центрами цієї держав засвідчує, що відмова владних інститутів чи політичних партій Америки від застосування представлених незалежними науковцями рекомендацій може призвести до руйнівних наслідків. Те ж саме можемо стверджувати про відносно низьку ефективність стратегічного прогнозу, спрямованого на внесення поправок до окремих елементів запланованого і впроваджуваного діючою адміністрацією Сполучених Штатів зовнішньополітичного курсу. Річ у тім, що традиційно реалізація публічно проголошеної президентом і його урядовим кабінетом програми дій і визначених у ній цілей, з ідеологічних і рейтингових міркувань мало залежить від оригінальної інтерпретації науковців та експертів.
Ефективне політичне прогнозування можливе лише за умови постійного коригування прогнозів з урахуванням найновішої інформації. Прогнозування не можна розглядати як безумовну констатацію, що характеризується дієсловами «буде», «станеться». Воно має слугувати в якості умовної, інструментальної діяльності, що вкладається у формулу: «Може бути або станеться за певних умов». Такий підхід, що знайшов відображення у працях В. Базарова-Руднєва, Б. де Жувенеля, Д. Белла, І. Бестужева-Лади, ряду інших футурологів, на сьогодні викристалізувався у концепцію «технологічного прогнозування» і є альтернативою спрощеним передбаченням, що виступають під іменем прогнозування й намагаються, як правило, дати відповіді на запитання: «Хто переможе на виборах?», «Яким буде курс долара?», «Хто стане президентом?» тощо [6, с.37].
Таким чином, прогнозист у галузі політики «виступає в ролі технолога, який показує, за яких саме умов і за допомогою яких засобів може бути досягнутий той чи інший стан бажаного майбутнього» [7], а стратегічний прогноз створює умови цілісному підходу при постановці наукової проблеми та її розв'язанні, поєднує в собі теоретичні, концептуальні й прикладні цілі та завдання, дає можливість вийти на точні положення, узагальнення і висновки шляхом перевірки вже після його втілення в конкретних зовнішньополітичних діях.
зовнішньополітичний міжнародний стратегічний
Список літератури
1. Нэсбит Дж., Эбурдин П. Что нас ждет в 90-е годы. Мегатенденции. Год 2000 / Дж. Нэсбит, П. Эбурдин. - М.: Республика,1992. - 416 с.
2. Kugler R.L. Policy Analysis In National Security Affairs: New Methods for a New Era / R. L. Kugler. - Washington, DC: National Defense University Press, 2006. - 639 p.
3. Лукашук И.И. Внешняя политика России и международное право / И.И. Лукашук . - М., 1997. - 54 с.
4. Гриняев С. Стратегический анализ и планирование в США на современном этапе: точка зрения экспертов REND. Аналитический доклад / С. Гриняев, Р. Арзумян. - М.: Центр стратегических оценок и прогнозов, 2012. - 28 с.
5. Kugler R.L. Policy Analysis In National Security Affairs: New Methods for a New Era / R. L. Kugler. - Washington, DC: National Defense University Press, 2006. - 639 p.
6. Бестужев-Лада И.В. Методика долгосрочного упреждающего анализа данных в технологическом прогнозировании / И.В. Бестужев-Лада // Социологические исследования. - 2000. - №1. - С.37-41.
7. Горбатенко В.П. «Аналіз майбутнього» та його роль в управлінні соціально-політичними процесами / В.П. Горбатенко // Політичний менеджмент. 2006. - №2 (17). - Режим доступу http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=22&c=219
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз стратегічних документів зовнішньополітичного курсу США за президенства Б. Обами. Приведення стратегії Вашингтону у відповідність з політичними реаліями світу і фінансово-економічними можливостями держави. Формування стратегічних імперативів.
статья [24,8 K], добавлен 11.09.2017Загальнонаукові методи дослідження зовнішньої політики держави. Головні напрямки політики Швеції. Оцінка її місця на політичній арені світу. Аналіз зв’язків держави як впливового актора міжнародних відносин. Сценарії розвитку відносин Швеції з Україною.
курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.12.2014Сутність та принципи міжнародних відносин. Зовнішня політика держави. Роль армії в забезпеченні зовнішньої політики держави. Функції та засоби зовнішньої політики. Тенденції у зовнішній політиці держав, які визначають роль, місце армії на сучасному етапі.
реферат [40,5 K], добавлен 14.01.2009Висвітлення розвитку Республіки Абхазії в політичній та економічній сферах; її еволюція у сфері демократичних перетворень. Показ значення етнічного складу населення для вирішення подальшої долі держави. Визначення ролі Росії як держави – патрона Абхазії.
статья [27,8 K], добавлен 24.04.2018Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012Дослідження ключових аспектів суспільно–політичних реалій України. Аналіз становища держави в умовах політичної кризи 2013–2015 років. Вплив суспільно–політичного розвитку України на євроінтеграційний поступ держави та на її співпрацю з Радою Європи.
статья [21,8 K], добавлен 11.09.2017Стандарти економічної дипломатії, її політичні цілі. Сутність економічної дипломатії. Забезпечення представництва держави при міжнародній організації. Напрями зовнішньої політики України. Тенденції розвитку економічної дипломатії в умовах глобалізації.
лекция [40,5 K], добавлен 09.08.2011Дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку держави. Проблема залучення України до міжнародного поділу праці і напрямки її вирішення. Процес входження країни у світові господарські структури.
реферат [245,3 K], добавлен 24.02.2015Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009Особливості здійснення зовнішньоторговельної політики держави на сучасному етапі. Засади сучасної зовнішньоторговельної політики України, шляхи її удосконалення. Підвищення ефективності торговельних відносин з основними зовнішньоторговельними партнерами.
курсовая работа [106,5 K], добавлен 22.11.2016Міжнародні відносини та зовнішня політика. Класифікація та принципи міжнародних відносин. Функції, засоби та принципи зовнішньої політики. Принцип відповідності нормам міжнародного права та поважання прав людини. Тенденції у зовнішній політиці держав.
реферат [38,9 K], добавлен 14.01.2009Завдання зовнішньої політики держави. Китайські культурні обміни, реалізовані в рамках "культурної дипломатії". Поширення китайської мови в інших країнах. Діяльність Інститутів Конфуція. Формування нової "поліцентричної системи міжнародних відносин".
реферат [18,3 K], добавлен 08.02.2013Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007- Роль і суть співпраці України з міжнародними організаціями у галузі охорони навколишнього середовища
Особливості ролі держави у сфері охорони навколишнього середовища. Характеристика міжнародного екологічного законодавства. Визначення пріоритетів та основні шляхи удосконалення міжнародної співпраці України у галузі охорони навколишнього середовища.
курсовая работа [107,2 K], добавлен 17.05.2014 Розкриття сутності поняття "платіжний баланс", його функції. Класифікація та характеристика структурних компонентів платіжного балансу. Вплив розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти на розвиток міжнародних економічних відносин.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 20.03.2014Німеччина як суб’єкт міжнародного середовища бізнесу: національний потенціал і рейтингові позиції у світовій економіці. Характеристика та оцінка ефективності абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі у динаміці; співробітництво з Україною.
курсовая работа [277,7 K], добавлен 19.11.2010Проблема глобального егоїзму країн-лідерів. Зростання значення і місця інтелектуальної і гуманітарної глобальної інтеграції. Регіональне і глобальне навколишнє середовище для економічного розвитку України. Захист економічного суверенітету держави.
контрольная работа [27,2 K], добавлен 23.04.2008Предмет і завдання курсу "Міжнародні економічні відносини". Світове господарство та особливості його формування. Особливості розвитку МЕВ у системі світового господарства. Міжнародна економічна інтеграція. Економічна єдність світу і глобальні проблеми.
курс лекций [176,7 K], добавлен 11.11.2009Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.
дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016Поняття міжнародної правосуб’єктності держави. Реалізація норм міжнародного права. Роль Організації Об'єднаних Націй в демократизації та гуманізації міжнародних відносин. Україна у світовому співтоваристві. Нові тенденції в розвитку міждержавних відносин.
курсовая работа [78,6 K], добавлен 30.03.2014