Причетність Росії до ескалація ситуації в Україні, слугує прискоренню втрати європейського ринку збуту енергоресурсів. При всьому енергетична стратегія Росії передбачає створення на її базі Євразійського газового вузла. Введення в дію хоча б частини східних газопроводів російська газотранспортна інфраструктура дасть можливість РФ експортувати газ як в Європу так і до країн АТР. Саме тому, Росія намагається диверсифікувати свій газонафтовий вектор та зміцнювати енергетичну дипломатію з Китаєм, Японією, Південною Кореєю та іншими країнами АТР. У свою чергу навіть часткова переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків з Європи на Азію означатиме шлях до подальшої консервації експортно-сировинної моделі російської економіки з її авторитарно-олігархічною політичною надбудовою[2, с. 87]. Так, для КНР важливим є експорт газу з Росії, що дасть можливість цій державі вирішити екологічні проблеми (електростанції країни працюють на вугіллі). Ще у 2000 р. під час офіційного візиту В. Путіна до Японії обговорювалося питання будівництва енергетичного мосту між двома країнами щоб з'єднати таким чином Сахалін і Токіо. Заслуговує на увагу програма «Розвиток міжнародних транспортних коридорів» з метою зміцнення євразійських транспортно-економічних зв'язків. Не менш актуальним є питання розвитку єдиних інтегрованих транспортних систем Європи й Азії. Ось далеко неповний перелік спектру можливостей розширення енергетичної геополітики РФ в Євразії. Проте для їх втілення необхідно залучення значних інвестицій у російський енергетичний сектор, що на фоні загострення відносин Росії із Заходом видається малоймовірним[28].

На фоні примарності збільшення постачання Росією енергоносіїв до Європи, Кремль упродовж останніх років актуалізував питання диверсифікації нафто- та газопостачання за рахунок Китаю. Відкриття у 2010 р. (постачання нафти розпочалося з 2012 р. - О.К.) нафтопроводу «Східна Сибір_Тихий океан» ознаменувало зближення двох найбільших постачальників і споживачів нафти в регіоні. До того ж, Росія була зацікавлена у диверсифікації постачання енергоресурсів, тоді як Китай у диверсифікації їх споживання, що мало слугувати запорукою їх енергетичної безпеки. При всьому, обидві сторони до зміцнення енергетичних зв'язків проявляють певну насторогу, зокрема Росія остерігається перетворитися на сировинний придаток Китаю, тоді як для Пекіна є неприйнятною надмірна залежність від російських енергоносіїв, які та може використати у якості інструменту політичного тиску як це простежується у випадку з Європою. Тому, Китай намагається залучити альтеративні постачання нафти й газу _ відповідно з Казахстану та Туркменістану з тим щоби знизити енергетичну залежність від країн Близькосхідного регіону. Адже, Китай окрім розвитку інфраструктури готовий інвестувати у енерговидобувну галузь зазначений центральноазіатських країн, що є причиною геополітичного занепокоєння Росії відносно наростання конкуренції постачань енергоресурсів до КНР[46].

Надзвичайно важливим для Росії у 2014 р. став початок реалізації проекту газогону «Сила Сибіру» щодо постачання природнього газу до Китаю, вартість якого оцінюється на рівні 55 млрд. дол. Контрактом, укладеним між російським «Газпромом» та китайським «CNPC» передбачається забезпечення щорічного постачання російського газу в розмірі 40 млрд. м³. упродовж 30 років на суму 400 млрд. дол. Газопровід має слугувати своєрідним доповнення існуючого нафтопроводу «Східна Сибір_Тихий океан». Тому, у разі реалізації проекту «Сила Сибіру» РФ фактично перетвориться на монополіста у постачанні енергоресурсів до КНР. Проект «Сила Сибіру» необхідний Росії ще й через посилення конкуренції на цьому шляху центральноазіатських гравців. Так, Туркменістан після введення в експлуатацію газопроводу «Центральна Азія_Китай», здатен експортувати до Китаю біля 30 млрд. м³ газу. Казахстан проявляє зацікавленість відносно побудови нових трубопроводів, які б виключали транзитну залежність та контроль Росії. Укладення угоди відносно проекту стало наріжним каменем східної політики Росії після двадцяти років безрезультатних переговорів. Планується, що найближчим часом обсяг постачань газу до КНР дорівнюватиме четверті обсягів експорту блакитного палива до країн Європи. Далі із введенням ще однієї газотранспортної лінії «Алтай» РФ матиме змогу постачати до КНР 40% природнього газу від європейських обсягів. Але при всьому слід звернути увагу на високу вартість даного проекту, зумовлену тим, що більшість газової промисловості РФ зосереджено в північно-західній частині Російської держави. За прогнозами експертів, навіть до середини 2030-х рр. даний газопровід навряд чи досягне своєї повної потужності. Тим часом, Китай через інвестування у розробку центральноазіатських родовищ зможе частково регулювати забезпечення газопостачання. Тому, для РФ більш вигідною є газова угода РФ з Китаєм, яка включає маршрут через Алтайський край, що імовірно проходитиме через «вузьку щілину» між Монголією і Казахстаном. Це дозволяє Росії отримати доступ до майже безмежних енергоресурсів Західного Сибіру та експортувати газ у двох альтернативних напрямках - як до Європи так і до Китаю[39].

Швидка зміна енергетичного вектора РФ задля збереження прибутковості «Газпрому» і «Роснафта» видається малоймовірною на фоні жорсткого відстоювання Пекіном дешевої ціни на енергоресурси та прихованого етнічного важеля на російському Далекому Сході та Східному Сибірові, адже варто згадати хоча б те, що населення Китаю приблизно вдесятеро разів більше ніж Росії. Водночас, РФ змушена буде тримати прийнятну для Китаю ціну в силу прагнення знайти підтримку у протистоянні із Заходом. Так, ціна, за якою буде здійснюватися постачання, має складати близько 350 дол. за 1 тис. м³, що на 100 дол. менше аніж скажімо нещодавня ціна газу для України. Також річні обсяги в цілому не будуть перевищувати українські, що є досить незначним для такого енергетичного мегаринку, як китайський. Все це свідчить про явні ризики для РФ на фоні зниженням прибутковості енергетичного сектору. Росія так і не спромоглася економічно розвинути Далекий Схід, що позбавило її можливості відігравати роль великої держави в Азії. У свою чергу Китай, як регіональна наддержава, все більше звертає свій погляд на вказаний регіон, розцінюючи при цьому Росію як молодшого брата[27].

Пекін зацікавлений передовсім у дешевих російських енергоресурсах на які буде диктувати свої цінові умови як реципієнт, а не Москва як власник енергоресурсів. Донедавна Китай збирався фінансувати лінію газопроводу «Сила Сибіру» на власній території, проте вже у жовтні 2014 р. офіційний Пекін відмовився вкладати необхідні кошти, хоча й надалі розраховує отримувати дешевий газ. Також на початку 2015 р. було повідомлено про призупинення будівництва газової магістралі «Сила Сибіру», пробний пуск якої планувався вже на 2019 р. Водночас існує також інформація про плани масштабної закупівлі Китаєм каталізаторів енергії Россі, здатних реалізувати реакцію холодного термоядерного синтезу з позитивним виходом енергії, що у недалекому майбутньому мають слугувати новим енергетичним джерелом і тим самим значно зміцнити економічну безпеку КНР. До того ж, у Росії з'явилися конкуренти у постачанні газу до Китаю у особі центральноазіатських країн. Так, ще у 2009 р. було запущено газопровід Казахстан_Китай, котрий є складовою частиною системи транспортування природнього газу з родовищ Туркменістану через Узбекистан і Казахстан до КНР. Крім того, збільшено пропускну спроможність нафтопроводу «Казахстан_Китай», який розпочав роботу у 2005 р. Все це позбавляє Росію монополії на постачання енергоресурсів до Китаю, у чому зрештою й зацікавлене керівництво останнього. Тим не менш, Росія готова жертвувати економічними вигодами через постачання газу Китаю по заниженій ціні з тим щоби залучитися певною підтримкою Пекіну у балансуванні протистояння із Заходом та отримати в майбутньому кредитну підтримку[20, с. 83].

Ще одним енергетичним вектором Росії у плані диверсифікації експорту енергоносіїв стає Індія інтереси котрої як споживача енергоресурсів співпали з інтересами Росії як їх постачальника. Ще у 2010 р. між РФ та Індією було укладено угоду «Про вдосконалення співпраці в нафтогазовій галузі» у рамках якої індійська нафтогазова компанія «ONGC» виявила зацікавлення у побудові нафтопроводу із Росії. У ході візиту до В. Путіна у грудні 2014 р. до цієї країни сторони підписали кілька угод стосовно постачання нафти й газу, а також електроенергії та сприяння побудові АЕС. Перспективи різкої переорієнтації постачання енергоресурсів мали стати черговою відповіддю Росії на введення санкцій з боку Заходу на фоні різкого здешевлення нафти. Даний проект нафтопроводу знайшов підтримку в Китаї, який прагнув отримати статус транзитера російської нафти до Південної Азії. Такий знак «доброї волі» з російської сторони мав окрім економічної ще й політичну складову, оскілки покликаний був «прискорити» вступ Індії до ШОС. Утім, висока вартість даного проекту навряд чи слугуватиме його втіленню, а Нью-Делі, на думку експертів, вигідніше було б закуповувати нафту в Ірану або ж транспортувати її з Росії на південь Азії з допомогою танкерів[5].

Висновки

Отже, однією з цілей розширення геополітичного впливу РФ у Євразійському та Європейському регіонах було встановлення монополії на видобування, транзит та експорт енергоресурсів. Утім, намагання монополізувати Росії свій статус країни-постачальника та країни-транзитера поки не увінчалися успіхом. Зрештою лише один стратегічний проект «Північний потік» Росії вдалося частково реалізувати. Даний газопровід мав на меті зниження залежності РФ від країн-транзитерів у постачанні газу до ЄС в обхід України та Білорусі. Наступний ініційований Росією проект газопроводу «Південний потік» носив здебільшого політичний аніж економічний характер та мав на меті викреслити Україну й Туреччину зі списку транзитних країн. Обравши у якості транзитної газової ланки Болгарію з крахом проекту РФ змушена була повернутися до перемовин з Туреччиною задля обговорення спільного проекту газопроводу до ЄС. Утім, завдяки твердій позиції ЄС на фоні загострення української кризи, інспірованої та керованої саме РФ, даний проект так і не був втілений. Тому, основним мотивом диверсифікації енергоресурсів для Росії було передовсім геополітичне ослаблення таких пострадянських держав як Україна, Білорусь, країни Балтії та Грузія, які відіграють ключову роль у транзитуванні російських енергоресурсів. Заради цього РФ готова навіть жертвувати економічними вигадами про що свідчить нерентабельність фактично всіх газопроводів скерованих в обхід Української держави. Також у зв'язку з кризою в російській економіці, викликаної санкційним тиском значні сумніви викликає політика Росії щодо диверсифікації постачання своїх енергоносіїв до Європи по дну Чорного моря (проект «Турецький потік»), а також до Китаю (проект «Сила Сибіру») та Індії. Пропозиція енергоресурсів по прийнятній ринковій ціні, покликана слугувати пошуку Росією нових ринків збуту сировини в умовах падіння її економіки, а також союзників в умовах наростання ізоляційного тиску з боку Заходу. Проте, фактичний зрив реалізації зазначених проектів у зв'язку з їх низькою рентабельністю на фоні зниження цін на енергоносії руйнує наміри Росії перетворитися на нафтогазову імперію сучасності. Зрештою сприяння побудови АЕС, як у випадку з Туреччиною, Угорщиною та Іраном свідчить про намагання розширити геополітичний вплив через посилення залежності від російського ядерного палива ТВЕЛ як додаткового важелю енергетичної геополітики. Попри все енергетичний вплив РФ в Європі та євразійському просторі поступово знижується, передовсім через падіння цін на енергоносії у зв'язку з надлишковим обсягом на світовому ринку, а також завдяки політиці диверсифікації імпорту вуглеводнів.

Список використаних джерел

1. Амзин А. Шредер поступил на службу в «Газпром» [Электронный ресурс] / А. Амзин. - Режим доступа: http://lenta.ru/articles/2005/12/13/million

2. Арбатов А.Г. Россия: основной имперский путь? / А.Г. Арбатов // Россия в глобальной политике. _ 2005. _ №6. _ С.78_87.

3. Бишоф Б. Зависит ли Европа от российской трубы? [Электронный ресурс] / Б. Бишоф. - Режим доступа: http://inosmi.ru/inrussia/20051125/223919.html

4. Волкан О. Евразийский газовый хаб [Электронный ресурс] / О. Волкан // Независимая газета. - 2015. - 13 января. - Режим доступа: http://www.ng.ru/ng_energiya/2015-01-13/9_hub.html

5. Восточный поход: Россия строит нефтепровод с Индией [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.vestifinance.ru/articles/42116

6. «Газпром» не получил допуск к газопроводу OPAL [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dsnews.ua/economics/-gazprom-ne-poluchil-dopusk-k-gazoprovodu-opal-16072014184700

7. «Газпром» окончательно купил «Белтрансгаз» [Электронный ресурс]. _ Режим доступа: http://mir24.tv/news/economy/4452249

8. «Газпром» сворачивает свое присутствие в Европе [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dw.de/газпром-сворачивает-свое-присутствие-в-европе/a-18364107

9. Гончар М. Арктика: холодная война во льдах [Электронный ресурс] / М. Гончар // Зеркало недели. - 2014. - 24_31 января. _ Режим доступа: http://gazeta.zn.ua/international/arktika-holodnaya-voyna-vo-ldah-_.html

10. Гончар М. Победа газократии над демократией, или О российских потоках европейской газовой коррупции [Электронный ресурс] / М. Гончар, М. Алинов, А. Чубик // Зеркало недели. - 2014. - 8-15 августа. - Режим доступа: http://gazeta.zn.ua/energy_market/pobeda-gazokratii-nad-demokratiey-_.html

11. Гончар М. ТАР vs Nabucco West: промежуточные газополитические итоги [Электронный ресурс] / М. Гончар, А. Чубик // Зеркало недели. - 2013. - 19 июля_9 августа - Режим доступа: http://gazeta.zn.ua/energy_market/tar-vs-nabucco-west-promezhutochnye-gazopoliticheskie-itogi-_.html

12. Девеккио А. А что если греки собираются выйти из еврозоны с помощью... Путина? Электронный ресурс] / А. Давеккио. - Режим доступа: http://inosmi.ru/world/20150408/227365646.html#ixzz3Wf86AJpf

13. Експерти про «Турецький потік» РФ: психічна атака на Євросоюз та тиск на Україну [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/eksperti-pro-tureckiy-potik-rf-psihichna-ataka-na-yevrosoyuz-ta-tisk-na-ukrayinu-403014.html

14. ЕС будет добиваться энергонезависимости от РФ, заверила Могерини Керри [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ria.ru/world/20150121/1043670715.html

15. ЕС и «Газпром» обсудили возможную утилизацию газопровода OPAL [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://zn.ua/ECONOMICS/es-i-gazprom-obsudili-vozmozhnuyu-utilizaciyu-suhoputnoy-chasti-severnogo-potoka-129618_.html

16. ЕС отказался продлевать «Северный поток» до Великобритании [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.charter97.org/ru/news/2014/10/27/122930/

17. ExxonMobil Начинает добычу денег в России [Электронный ресурс] // Коммерсантъ - 2015. - 18 марта. - Режим доступа: http://www.kommersant.ru/doc/2688753

18. Закрытие проекта «Южный поток»: разочарование Болгарии и радость Турции [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ruposters.ru/archives/10309

19. Зверев П.Б. Проблемы управления устойчивым развитием национальной энергетики: международный аспект / П.Б. Зверев // Евраз. интеграция: экономика, право, политика. - 2009. _ №5. - С. 37_43.

20. Карлик А.Е. Проблемы обеспечения энергобезопасности стран ЕврАзЭС в условиях кризиса / А.Е. Карлик, О.Л. Гаранина // Евраз. интеграция: экономика, право, политика. - 2010. _ №7. - С. 81_85.

21. Лауриненайте Ю. South Stream versus Nabucco: кто кого? [Электронный ресурс] / Ю. Лауриненайте // Geopolitika. - 2010. - 7 января. - Режим доступа: http://inosmi.ru/russia/20100107/157433313.html

22. Норвегия может потеснить Россию на европейском газовом рынке [Электронный ресурс]. _ Режим доступа: http://fakty.ua/197250-norvegiya-mozhet-potesnit-rossiyu-na-evropejskom-gazovom-rynke

23. Организация Договора о коллективной безопасности [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Организация_Договора_о_коллективной_безопасности

24. Ответы президента России В. Путина на вопросы журналистов по окончании саммита Организации Черноморского экономического сотрудничества. Стамбул 2007. - 25 июня [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://archive.kremlin.ru/text/appears/2007/06/135986.shtml

25. Примаков Е. Россия в начале ХХІ веке / Е.Примаков // В кн.: Россия в глоабальом мире 2000_2011 гг. Хрестоматия. - Т.1. - С. 11_16.

26. Притчин С. Диспетчерская для всей Евразии[Электронный ресурс] / С. Притчин. - Россия в глобальной политике. - 2015. _ №1. - Режим доступа: http://www.globalaffairs.ru/number/Dispetcherskaya-dlya-vsei-Evrazii-17311

27. Путин повернулся спиной к Западу и теперь РФ станет «младшим братом» с сырьем для Китая (За материалами издания Financial Times) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://censor.net.ua/news/286424/putin_povernulsya_spinoyi_k_zapadu_i_teper_rf_stanet_mladshim_bratom_s_syrem_dlya_kitaya_financial_times

28. Рогов С.М. Евразийская стратегия России [Электронный ресурс] / С.М. Рогов. _ Режим доступа: http://www.iskran.ru/russ/rogov/ecstroit1-01.html

29. Романова Т. Россия и ЕС: диалог на разных языках [Электронный ресурс] / Т. Романова // Россия в глобальной политике. - 2006. _ №6. _ Режим доступа: http://www.globalaffairs.ru/number/n_7769

30. Россия собирается экспортировать нефть в США через Мурманск [Электронный ресурс] // Независимая газета. - 2003. _ 17 апреля. - Режим доступа: http://www.ng.ru/news/34776.html

31. Транспортная система Актау-Баку-Тбилиси-Джейхан [Электронный ресурс]. _ Режим доступа: http://www.kmg.kz/manufacturing/oil/aktau_dzheikhan/

32. Шумилин А.И. Энергетическая стратегия России и США / А.И. Шумилин. - М.: Междунар. отношения, 2008. - 168 с.

33. Cohen A. Europe's Strategic Dependence on Russian Energy [Electronic source] / A. Cohen // The Heritage Foundation, «Backgrounder». _ 2007. _ 5th November. - Access mode: http://www.heritage.org/research/reports/2007/11/europes-strategic-dependence-on-russian-energy

34. Crooks E. Europe is "sleepwalking" towards gas dependence [Electronic source] / E. Crooks, Dinmore G. _ Financial Times. - 2007. - 14th November. _ Access mode: http://www.ft.com/intl/cms/s/0/98056192-9253-11dc-8981-0000779fd2ac.html#axzz3RdFN3q1f

35. Elliott L. Stakes are high as US plays the oil card against Iran and Russia [Electronic source] / L. Elliott. - Access mode: http://www.theguardian.com/business/economics-blog/2014/nov/09/us-iran-russia-oil-prices-shale

36. Evans-Pritchard А. Europe scrambles to break gas dependence on Russia, offers Ukraine military tie [Electronic source] / A. Evans-Pritchard // The Telegraph. - 2014. - 21th March. - Access mode. _ http://www.telegraph.co.uk/finance/financialcrisis/10715577/Europe-scrambles-to-break-gas-dependence-on-Russia-offers-Ukraine-military-tie.html

37. Goble P. Nabucco After Budapest: Old Problems, New Challenges and a Changed Role for Azerbaijan / P. Goble // Azerbaijan in the World. The Electronic Publication of Azerbaijan Diplomatic Academy. _ Vol. I. _ 2009. - 1th February. _ Access mode: http://www.ada.edu.az/biweekly/issues/164/20090329011708234.html

38. Goldman М. Moscow's New Economic Imperialism [Electronic source] / M. Goldman // Current History. - 2008. -October. - P. 322_329.

39. Gustafson T. Russia may pivot to the east but it cannot escape its European destiny / T. Gustafson // Financial Times. - 2014. - 19th November.

40. Herszenhorn D. Russia Heightens Dispute With Ukraine Over Natural Gas [Electronic course] / D. Herszenhorn. // The New York Times - 2015. - 24th February. _ Access mode: http://www.nytimes.com/2015/02/25/world/europe/russia-warns-ukraine-over-natural-gas-supply.html?_r=1

41. Maci№їek P. Rosjanie ponownie lobbuj№ za "Jamaіem 2". Nowa oferta dla Warszawy [Zasobуw elektronicznych] / P. Maci№їek // Defence24. - 2014. _ 25 Listopada. _ Tryb dostкpu: http://www.defence24.pl/analiza_rosjanie-ponownie-lobbuja-za-jamalem-2-nowa-oferta-dla-warszawy

42. Mankoff J. Eurasian Energy Security / J. Mankoff. _ New York: Council on Foreign Relations, 2009. - 50 p.

43. Marketos T. Eastern Caspian sea energy geopolitics: a litmus test for the U.S. - Russia_China struggle for the geostrategics: a litmus test for the geostrategic control of Eurasia [Electronic source] / T. Marketos // Eastern Caspian sea energy geopolitics - 2009. - Vol. 3. - Access mode: http://www.cria-online.org/6_2.html

44. Marshall I. Goldman, Petrostate: Putin, Power,and the New Russia / І. Marshall. _ New York: Oxford University Press, 2008. - 244 р.

45. Oliver C. EU courts Azerbaijan and Turkmenistan gas as Russian links sour [Electronic course] / C. Oliver. // Financial Times. - 2015. - 25th February. - Access mode: http://www.ft.com/intl/cms/s/0/f73e0e3c-bc05-11e4-a6d7-00144feab7de.html#axzz3Tc8LlRUy

46. Page J. Russian Oil Route Will Open to China [Electronic source] / J. Page // The wall street journal. - 2010. _ 26th September. - Access mode: http://www.wsj.com/articles/SB10001424052748704082104575515543164948682

47. Papava V. Russian energy politics and the EU: How to change the paradigm [Electronic source] / V. Papava , M. Tokmazishvili // Caucasian Review of International Affairs. - 2010. - Vol. 4 (2). - P. 103_111.

48. Smith K. Russian Energy Politics in the Baltics, Poland, and Ukraine: A New Stealth Imperialism? / К. Smith _ Washington, D.C., Center for Strategic and International Studies, 2004 - 33 р.

49. The Lugar Energy Initiative - Energy is National Security [Electronic source]. - Access mode: http://lugar.senate.gov/energy

Размещено на Allbest.ru