"Третій сектор" Польщі в офіційних документах ЄС

Виклад основного матеріалу. В європейському контексті громадські організації виконують роль посередника при взаємодії Європейської комісії, Європейського парламенту, Економічним та соціальним комітетом, Комітетом з регіональних питань та з Радою Європи. Творення європейської політики за участю громадських організацій дозволяє виробити спільну політику у формуванні європейської громадської думки.

Вперше європейський «третій сектор» в офіційних документах Європейського Союзу з'явився у 90-х рр. ХХ ст. у «Зеленій книзі суспільної політики», датованій 1993 р., а згодом у «Білій книзі суспільної політики» - 1994 р. Першочергова суть громадських організацій за даними книгами полягала у суспільній діяльності та взаємодії між різними державами та ЄС. «Біла книга» оцінює важливість «третього сектору», роль якого визначає як «систему раннього попередження політичних дискусій» [10, s. 71]. Згідно з цією книгою ми дізнаємося, що організації можуть бути включені в процес управління за умови, що вони будуть «відповідальними, надійними і відкритими».

«Третій сектор» активно налагоджував діяльність з інституціями ЄС у сфері громадської та суспільної активності через місцеві та регіональні організації. Питання взаємодії згадувалося в: Установчому трактаті Європейської Спільноти у контексті суспільного діалогу (арк. 138-139), Європейському економічно-господарському комітеті (арк. 257) та у додатку до Маастрихтського трактату (№ 23 та 38). Саме у цьому додатку було вказано на суспільно корисну діяльність організацій [8]. Окремо слід виділити відносини неурядових організацій з Європейською комісією та Європейським парламентом. Ще Європейська комісія у 1997 р. видала так зване «Повідомлення» стосовно неурядових організацій у Європі, але згодом була змушена заморозити свою співпрацю з «третім сектором» до часу реформування діяльності Європейської комісії.

Важливе місце у вивченні взаємодії інституцій ЄС та неурядового сектору займає Європейський економічний і соціальний комітет. У другій половині 1990-х рр., з ростом значущості неурядового сектору Комітети ЄС більш активно беруть участь у справах сектору та сприяють розвитку громадянського суспільства. З власної ініціативи Європейської комісії почали видаватися роздуми про ставлення до сектору громадських організацій: «Думки про співпрацю благодійних асоціацій як економічних партнерів суспільства і допомогу в області соціального обміну» (грудень 1997), «Думка про громадські організації і фундації в Європі» (січень 1998), «Думки про роль і вклад громадських організації у побудові громадянського суспільства в Європі» (вересень 1999). Дані документи підводили загальну думку про співпрацю неурядових секторів різних країн стосовно діяльності у межах Європейського Союзу [8].

Наступним кроком взаємодії громадських організацій і Економічним та соціальним комітетом стало видання першої Конвенції організацій громадського суспільства у 1999 р. Дана конвенція ще називається «Дім для неурядових організацій». Варто зазначити, що даний документ був спрямований на демократизацію правового поля стосовно громадського сектору у Європейському Союзі. Подальша доля даного документа розглядалась на Міжнародній конференції та закінчилась з підписанням Ніццького трактату у 2000 р. Даний трактат ініціював: проведення зустрічей з представниками громадських організацій двічі на рік, обговорення основних проблем і цілей діяльності, проведення дискусій стосовно взаємодії та співпраці [11].

У Польщі євроінтеграційний курс розвитку країни починає свій відлік з літа 1990 р., коли було ініційовано переговорний процес з укладання Європейської Угоди. Новим етапом стало підписання в 16 грудня 1991 р. Європейської Угоди (або Угоди про асоціацію) між Польщею та ЄС, яка закладала основи членства Польщі в Європейському Союзі, започатковувала основи всебічної законодавчої уніфікації, економічних та суспільних перемін. Угода про асоціацію набула чинності 1 лютого 1994 р. [12].

Коли 7 лютого 1992 р. було підписано Маастрихтську угоду, що набула чинності 1 листопада 1993 р., країни - члени ЄС та країни-претенденти в черговий раз узаконили та розширили повноваження загальноєвропейського «третього сектору». Таким чином, Польща, як країна - претендент на вступ приєдналась до умов Маастрихтського договору [3]. Відповідно до Європейської угоди Польща взяла на себе зобов'язання наблизити своє законодавство до законодавства ЄС. З метою виконання вищезазначених завдань у Польщі 24 лютого 1994 р. було утворено Комісію експертів з гармонізації польського права з правом ЄС, яка розробила довгострокову програму адаптації польського законодавства до acquis communautaire [13]. Було визначено 23 пріоритетні сфери адаптації законодавства, які охоплювали більше сфер, ніж було передбачено в Європейській угоді. Згодом було розроблено плани внесення змін до чинного законодавства і, де необхідно, плани розроблення нових законів із відповідним обґрунтуванням у зазначених сферах, після чого складались відповідні звіти, деякі з яких стали основою для розробки законодавчих заходів з гармонізації.

Необхідно зазначити, що взагалі адаптація національного законодавства до acquis communautaire - це дуже динамічний процес, і цілком природно, що він не обмежувався визначенням конкретних сфер адаптації та певними актами законодавства ЄС, оскільки поняття acquis communautaire включає в себе не тільки власне нормативно-правові акти ЄС (регламенти, директиви, рішення, резолюції та ін.), а й загальні принципи права ЄС, рішення Європейського суду, спільні стратегії, спільні дії та спільні позиції в рамках спільної зовнішньої політики і політики безпеки та ін.

У 1996 р. сталась помітна подія у процесі взаємодії «третього сектору» Польщі та ЄС, було створено першу «Платформу Європейських Суспільних Неурядових Організацій», мета якої полягала у загальноєвропейській діяльності, що включала в себе локальні організації, які працювали на користь суспільства. Окрім «Платформи», діяли й інші міжнародні організації, які перебрали на себе роль суспільно корисних та вважалися провідними у Європейському Союзі, а саме: Amnesty International, Caritas, Greenpeace, Charities Aid Foundation [9, s. 37].

Наступним кроком для польського громадського сектору стало підписання Амстердамського договору 2 жовтня 1997 р. (набув чинності 1 травня 1999 р.), згідно з яким проголошувалося розширення Європейського Союзу на Схід.

Згідно з Амстердамським договором Польща розпочала активний процес переорієнтації на шлях європейської інтеграції. У 1997 р. було розроблено Національну стратегію інтеграції Польщі, яка була основою широкої програми гармонізації законодавства і виконавчої діяльності, з підготовки Польщі до майбутнього членства в Європейському Союзі [16].

Загалом стратегія зумовлювалася також перебігом реалізації Європейського договору та станом підготовки Польщі до членства, висновком Єврокомісії щодо заявки Польщі на членство, а також документом «Партнерство для членства». Документ, який прийняла Рада Міністрів 23 червня 1998 р., містив напрями пристосувань і графік їх реалізації на 1998-2002 рр. Серед завдань були короткотермінові - ті, які були реалізовані в 1998 р. без додаткової підтримки програми PHARE, за допомогою міжнародних фінансових інституцій. Середньотермінові завдання було заплановано реалізувати до 2002 р. - із залученням кредитів міжнародних інституцій, програми PHARE, а з 2000 р. - зі спеціальних передвступних фондів ЄС. Завдання також можна класифікувати на ті, що стосувалися окремих секторів, та горизонтальні, орієнтовані на багато галузей [4, с. 101]. Серед інших інституцій, причетних до процесу гармонізації у Польщі, відзначимо Національну раду з європейської інтеграції та Комісію європейського права, яка функціонувала з липня 2000 р. до жовтня 2001 р.

Важливою складовою вивчення європейського, а зокрема і польського «третього сектору», є наявність загальноєвропейських документів, які не є міжнародними договорами, тобто не передбачають ратифікацію і подальше чітке виконання їх норм відповідними державами, проте відіграють роль у становленні громадських організацій. Перший - Фундаментальні принципи статусу неурядових організацій в Європі, прийняті учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи 5 липня 2002 р., із Пояснювальним меморандумом до них [14]. Другий - Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі № СМЖес (2007)14 [15].

У 2004 р. Польща вступає в Європейський Союз. У діяльності неурядових організацій розпочався новий етап, який характеризувався наявністю партнерства, що було обов'язковою умовою для отримання коштів так званих структурних фондів. Наслідком цього стало, зокрема, запрошення представників неурядових організацій в Моніторинговий і Управляючий комітет.

Таким чином, дослідивши загальні риси європейського та польського «третього сектору» та проаналізувавши їх відображення у документах ЄС, ми зробили такі висновки: по-перше, «третій сектор» у Європейському Союзі має багаторічну та складну історію, що супроводжується надскладною інституалізацією та регламентацією в різних інституціях Європейського Союзу. По-друге, Польща із своїм громадським сектором на інтеграційному шляху пройшла всі законодавчі та установчі етапи. По-третє, починаючи від літа 1990 р. та до травня 2004 р. польський громадський сектор працював на благо польського суспільства, узгоджуючи свою діяльність з інституціями Європейського Союзу. Найбільш важливим періодом для «третього сектору» Польщі виступає підписання Амстердамського договору та підписання національної стратегії інтеграції Польщі у 1997 р. Перспективним напрямом подальшого дослідження є вивчення діяльності громадських організацій Польщі з детальним описом сфер діяльності «третього сектору».

1. Вінніков О. Громадські організації у Європейському Союзі: як вони утворюються та діють? / О. Вінніков. - К., 2010. - 25 с.

2. Беззубенко А. Загальний контекст та становище польського третього сектору в 1989-2004 рр. / А. Беззубенко // Гілея : наук. вісн.: зб. наук. пр. - 2013. - Вип. 73. - С. 85-87.

3. Білецький В.С. «Третій сектор» як основа громадянського суспільства // Віртуальна русь.

4. Федонюк С. Інституційна європеїзація в Польщі в процесі вступу до ЄС / С. Фе- донюк // Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи. - 2012. - Т. 1. - С.99-103.

5. Усаченко Л. М. Зарубіжний досвід неурядових організацій: функціональні моделі

6. Козак С. Неурядові організації Європейського Союзу: порівняльний аналіз громадських організацій України / С. Козак. - К.: ВПЦ «Київ. ун-т», 2002. - 48 с.

7. Golinowska S. Polityka Spoleczna a process mtegraqp Polski z Unia Europejska / Stanislawa Golinowska // Nowa dylematy polityki spolecznej. - № 65. - S. 1-32.

8. Kozlicka R. Pozycja organizacji pozarz^dowych w Unii Europejskiej

9. Sasinowski H. Spoleczenstwo obywatelskie i jego rola w budowie demokracji / H. Sasinowski // Ekonomia i Zarz^dzanie. - 2012. - Tom 4, Nr 1. - S. 30-46.

10. Dialog spoleczny: najnowsze dyskusje i koncepcje / red. Rafal Towalski. - Warszawa : CPS «Dialog», 2007. - 118 s.

11. Traktat z Nicei zmieniaj^cy Traktat o Unii Europejskiej, Traktat ustanawiaj^cy Wspolnot? Europejsk^ oraz niektore zwi^zane z nimi akty prawne

12. Traktat o Unii Eurupejskiej

13. Europe Agreement establishing an association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Poland, of the other part // Official Journal (L). - 1993. - P. 0002-0180.

14. Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи) Страсбург, 5 липня 2002 р.

15. Рекомендация CM/REC(2007)14 Комитета министров государств-членов. Принята Комитетом министров на 1006 заседании заместителей министров от 10 октября 2007 г.

16. Narodowa strategia integracji: styczen 1997 / Komitet Integracj I Europejskiej. - Warszawa : Kom. Integracji Europejskiej, 1997. - 72 s.

Размещено на Allbest.ru