Українсько-молдовські відносини 1991-2014 роки: огляд вітчизняної та зарубіжної історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКІ ВІДНОСИНИ 1991-2014 рр.: ОГЛЯД ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Актуальність вивчення розбудови ефективних взаємин між Україною та Молдовою обумовлюється багатовіковим історичним минулим, географічним розташуванням, значною протяжністю спільного кордону, тісними культурними зв'язками, а також поєднанням політико-стратегічних інтересів. Розширення ЄС на схід, «кольорові революції» у пострадянських країнах, локальні конфлікти, інспіровані Росією, роблять ці країни природними союзницями у зовнішній політиці. Разом з тим, в українській історичній науці проблема вивчення двосторонніх відносин між Україною та Молдовою на сучасному етапі є недостатньо розкритою. Зокрема, немає узагальнень щодо вивчення українсько-молдовських відносин у сучасній історіографії. Тому метою статті є огляд здобутків української та зарубіжної історіографії, присвяченій відносинам між Україною та Республікою Молдова у період після 1991 р., та виявлення малодосліджених тем з означеної проблематики.

Історіографія проблеми становлення двосторонніх міждержавних відносин між Україною та Республікою Молдова, їх розвитку та поглиблення у нових геополітичних реаліях є доволі широкою та включає в себе дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних (молдовських, російських, європейських) науковців та експертів. При цьому варто зауважити, що одночасно зі становленням нових незалежних держав України та Республіки Молдова та розвитком їх міждержавних відносин у 1990 -х рр. розпочинається перегляд історіографії обох країн, що пов'язано не лише з різким зниженням ідеологічної залежності від союзного центру, але й відкриттям на загал неопублікованих або заборонених раніше документів та історико-публіцистичних напрацювань.

Саме з 1990-х рр. фактично було започатковано новітній етап у розвитку історичної науки з переглядом історії обох держав у складі Радянського Союзу і більш давніх періодів, а також відносин України та Молдови з сусідніми країнами. Про це свідчить проведення ряду міжнародних наукових семінарів, конференцій, круглих столів, а також розширення проблематики та розроблення наукових концепцій щодо розбудови взаємин між державами пострадянського простору загалом та між Україною і Республікою Молдова зокрема. Відрізняючись між собою за науково-теоретичним рівнем аналізу та оціночними характеристиками, приклади нової хвилі історіографії займають певне місце у становленні історіографії розвитку українсько-молдовських відносин впродовж досліджуваного періоду.

Літературу, присвячену даній темі, за проблемним методом можна поділити на такі групи за об'єктом дослідження: глобальні загальнополітичні процеси та роль у них України та Молдови; співробітництво України та Молдови з ЄС та НАТО; участь України та Молдови в інтеграційних об'єднаннях на пострадянському просторі; двостороннє українсько-молдовське співробітництво; перебіг та врегулювання придністровського конфлікту; внутрішньополітичній розвиток України та Молдови.

Для початку розглянемо праці, у яких описані загальнополітичні процеси, що відбувались у досліджуваний період. Однією з найбільш вагомих загальних монографій є «Велика шахівниця» американського політолога З. Бжезинського, у якій не лише окреслено глобальну геополітичну ситуацію у світі на середину 90-х рр. ХХ століття, але й зроблено подальші висновки та прогнози. При цьому, значну увагу приділено країнам пострадянського простору та обумовлено можливості їх зовнішньополітичної спрямованості і важливість їхнього вибору для спокою та безпеки усієї Європи у контексті протистояння гегемоністській політиці Росії. Так, З. Бжезинський вважав, що Україна з початку 1990-х рр. була лідером неформального блоку пострадянських держав, серед яких згадувалася і Молдова, що мав на меті протистояти прагненням Росії перетворити Союз незалежних держав (СНД) на інструмент політичної інтеграції [1, с.114].

Питання співробітництва України та Республіки Молдова з євроатлантичними структурами, у зв'язку з проголошеними державами намірами долучитись до ЄС і НАТО, стало одним з актуальних для дослідників. На розвиток українсько-молдовських відносин впливали наміри обох держав долучитися до загальноєвропейських інтеграційних процесів. Тому питання розвитку відносин обох держав з ЄС впродовж усього досліджуваного періоду не залишалось поза увагою вчених. Питання розвитку відносин ЄС з країнами пострадянського простору особливо цікавили російських дослідників, серед яких варто назвати А. Язькову [2], В. Влах [3], Е. Ковтун [4], М. Юн [5], які досліджували програми та ініціативи ЄС, в яких беруть участь Україна та Молдова. В. Кириллов та І. Путінцев у своїй статті «Відносини Молдови та ЄС у 1998-2012 рр.» [6] вказали визначним для активного розвитку відносин Республіки Молдова з ЄС 2003 р., коли до влади прийшла Комуністична партія Республіки Молдова, поділяючи таким чином історію цих відносин на «до» і «після». Часто вивчення питання вказаного співробітництва відбувалось у вигляді порівняння перспектив євроатлантичної інтеграції для обох держав з інтеграцію на пострадянському просторі. Своє бачення щодо цього, наприклад, виклала співробітник МДІМВ О. Шишкіна [7] у статті «Конкуренція Росії та ЄС як ключових зовнішньополітичних партнерів Білорусі, Молдови та України». На розвиток відносин Молдови з ЄС звертали увагу також молдовські З. Шишкан [8], Ч. Чобану [9], а молдовський дослідник Н. Попеску та британський політолог Е. Вільсон, зокрема, у 2009 р. опублікували своє спільне бачення протидії Росії Програмі Європейської політики сусідства на теренах колишнього СРСР [10].

Змістовна колективна праця «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього» Інституту всесвітньої історії НАН України є узагальнюючим результатом академічних досліджень аналізу актуальних проблем і перспектив розвитку відносин Україна - ЄС та ґрунтується на широкій джерельній базі.

Цікавою є думка авторів монографії про те, саме зіткнення інтересів ЄС та Росії на європейській частині пострадянського простору (Молдова, Україна, Грузія, Білорусь) визначає перемінний успіх демократичного розвитку у цих країнах [11].

Інтерес до подальшої інтеграції України та Молдови до ЄС зріс після підписання державами Угоди про асоціацію. Виникла потреба по-новому оцінити попередні погляди дослідників та здобутки держав на шляху до євроінтеграції. Зокрема, з'явились праці українських авторів: «Угода про асоціацію Україна - ЄС: перспективи та механізми імплементації. Аналітична доповідь» О. Сушка [12], «Молдова на шляху євроінтеграції: взаємовідносини влади та опозиції» Т. Ляшенко [13]; стаття «Реалізація зовнішніх та внутрішніх вимірів у процесі європейської інтеграції Республіки Молдова: розвиток та сучасність» молдовської дослідниці К. Морарі [14]; про порівняння перспектив Молдови у нових геополітичних реаліях пише С. Лаврьонов у статті «Молдова між жорнами «великої політики» [15].

Серед найновіших видань варто вказати колективну монографію Інституту Європи РАН «Європейський Союз у пошуку глобальної ролі: політика, економіка, безпека» 2015 р. У ній, зокрема, лаконічно описано розвиток двосторонніх відносин з ЄС пострадянських країн, серед яких Україна та Молдова. Привертає увагу те, що у монографії автори намагаються максимально об'єктивно викласти свій погляд на основні події у Молдові та особливо Україні, уникаючи при цьому пропагандистських кліше [16].

Проблему розвитку відносин пострадянських держав з НАТО зокрема та в рамках гарантування безпеки загалом висвітлювали такі українські дослідники, як О. Парахонський та Г. Яворська, які у спільних аналітичних записках Національного Інституту стратегічних досліджень «Актуальні виклики та загрози регіональній безпеці: висновки для України» [17]; та «Системна криза міжнародної безпеки: Близькосхідно-Чорноморський простір» [18]; вказують на активізацію відносин НАТО з Україною та Молдовою після початку російської агресії в Україні.

Стисло розвиток відносин Молдови з НАТО до 2 014 р. окреслив Р. Шевченко [19]. Молдовські дослідники Б. Банташ та В. Анікін у своїй статті «Г еополітичні перспективи Республіки Молдова у сучасних умовах» вказували про необхідність збереження нейтралітету Молдови у зв'язку з її співпрацею з НАТО в рамках «Партнерства заради миру» [20]. Також цікавими є погляд їх колег В. Жука, І. Русанду та В. Унгуряну [21], які навпаки, вказували на необхідність розвитку відносин з НАТО на противагу російській експансії, але не вбачали у «замороженому» Придністров'ї потенційної загрози для безпеки України як додаткового важеля впливу Росії.

Втім, нові реалії, що склалися після 2014 р., змушують переглянути ці спостереження. Це намагалися зробити молдовські дослідники А. Лаврик [22] та В. Кройтору [23], які у свої статтях звернули увагу на різке підвищення загрози для регіональної безпеки у контексті російської агресії та можливого «розмороження» Придністровського конфлікту.

Тим не менш, не дивлячись на достатню кількість праць відносин окремо України та Молдови з ЄС і НАТО, недослідженою залишається проблема взаємодії України та Молдови у рамках євроатлантичних інтеграційних утворень.

Що ж до участі України та Молдови в інтеграційних структурах на пострадянському просторі, то це питання також знайшло відображення у науковій літературі. Так, на етапи формування СНД у 1990 рр. звернув увагу В. Воробйов [24]. Особливу цікавість у дослідників викликала діяльність ГУАМ, що отримала статус альтернативного СНД інтеграційного об'єднання. Зокрема, прослідкувати за розвитком діяльності ГУАМ та її зв'язків з євроатлантичними організації можна у праці таких авторів як Т. Стародуб та О. Данильчук [25]. Розвиток відносин України та Молдови у рамках ГУАМ окреслено у статті С. Пинзаря [26]. У статтях російського дослідника А. Дмітрієва «Наша відповідь ГУУАМ» [27] та його молдовського колегиК. Флорі «ГУАМ або союз ображених на Росію» [28] висловлена протилежна позиція. Зокрема, у праці А. Дмітрієва чітко обґрунтовувалось бачення автора у необхідності утворення «санітарного кордону» з невизнаних держав навколо Росії задля забезпечення її інтересів. Варто зауважити, що статтю було опубліковано на сайті російського Інституту національної стратегії у 2005 р. Це дає змогу вважати, що агресія Росії проти України у 2014 р. задля залучення її до «санітарного кордону» обговорювалась у наукових колах як мінімум з середини 2000-х рр. Спробу порівняти розвиток СНД та ГУАМ здійснив у 2008 р. російський дослідник А. Грозін [29]. інтеграційний конфлікт співробітництво

Разом з тим, варто зазначити, що 2014 р. став поворотним не лише для України, але й для регіону, до якого належить і Молдова, та світу загалом, що значно вплинуло на форми діяльності та активність України та Молдови у різних інтеграційних об'єднаннях. Це питання поки що залишається недостатньо розкритим.

Питанню двосторонніх відносин між Україною та Молдовою присвячено кілька публікацій. Так, українсько-молдовським відносини були проаналізовані у підрозділі «Молдовсько-українське міждержавне співробітництво: пошук нових моделей співпраці» дисертації Г. Мельничук [30], де стисло окреслено політичні, економічні та соціальні зв'язки між обома державами. Дослідження доведено до 2005 р. З того часу, очевидно, зовнішньополітичний курс Республіки Молдова якісно змінився, а двосторонні відносини з Україною поглибилися внаслідок низки обставин.

Окремих аспектів розвитку двосторонніх відносин між Україною та Молдовою торкались О. Новосьолов у статті «Становлення українсько- молдавських взаємин 1992-2000 рр.» [31] та Л. Чекаленко, яка присвятила українсько-молдовським відносинам підрозділ у своєму підручнику «Зовнішня політика України» [32]. Важливими також є погляди на українсько -молдовські відносини С. Пирожкова, екс-Посла України у РМ (2007-2014 рр.) [33], а також молдовського політолога О. Нантоя [34], які дають експертну оцінку тим чи іншим подіям двосторонньої співпраці між державами-сусідками.

Складним є питання різниці у висвітленні тих чи інших подій в Україні або Молдові у авторів з різних держав. Особливо чітко суперечності у поглядах можна прослідкувати на прикладі висвітлення Придністровського конфлікту. Якщо українські, переважна більшість молдовських та ряд інших іноземних дослідників описують причини, хід та наслідки подій у Придністров'ї початку 1990-х рр. як прояв сепаратизму та наступ на молдовський суверенітет, а також нерідко вказують на підтримку невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) з боку Росії, то російські історики та політологи здебільшого схильні сприймати їх як абсолютно легітимний, на їх точку зору, процес, повторюючи у своїх працях офіційну риторику російської держави. Серед них можна вказати О. Цуканову [35, 36], С. Маркедонова [37], О. Вергузя [38]. Тема Придністров'я відновила свою актуальність для російських дослідників після підписання Молдовою та Україною Угод про асоціацію з ЄС, відкриття європейських ринків для обох держав, а також російської агресії на сході України. Так, С. Маркедонов разом з А. Гущіним підготували низку рекомендацій для МЗС Росії щодо Придністровського конфлікту за нових тенденцій у Європі загалом та Україні і Молдові зокрема [39].

Приклад російських дослідників наслідують також історики Тирасполського університету, що підтримують т.зв. «ПМР»: П. Шорніков [40], В. Гросул [41], які намагаються довести ідентичність та самобутність Придністров'я; а також їх колеги О. Лєонтьєва [42] та Н. Бабилунга [43], А. Дирун [44]. Подібними поглядами відзначаються також молдовські дослідники В. Статі [45], В. Царанов [46]. Український автор В. Пінцак [47] та норвежець П. Колсто [48] у своїх працях «Військово-політичне протистояння 1992 року у Республіці Молдова» та «Національна інтеграція та насильницький конфлікт у пострадянських суспільствах. Приклади Естонії та Молдови» відповідно обґрунтовують тезу про етнічну природу придністровського конфлікту. Показово, що В. Статі, В. Царанов та В. Пінцак публікували вказані статті відверто антирумунського і при цьому проросійського характеру в одному журналі - «Русин». Цей журнал характеризується спрямованістю на «вивчення історії, культури та мови корінного населення Карпато -Русинських земель» та видається на базі Томського державного університету (Росія) з 2015 р.; до того, з часу заснування у 2005 р., видавався у Кишиневі громадською організацією «Русь». Наскільки виправдана ідея виокремлення русинського етносу у регіоні, вказаному вище - тема окремого дослідження.

Більш виваженим баченням Придністровської проблеми на фоні внутрішньо- та зовнішньополітичного розвитку Молдови є погляди молдовського дослідника Н. Попеску [49], який вказував на зацікавленість Росії у збереженні «замороженого» статусу конфлікту у Придністров'ї. Його думку розділяє російський політолог А. Дев'ятков, який присвятив вивченню російських інтересів у неврегульованому конфлікті на Дністрі ряд публікацій [50, 51, 52]. Цікавою є також спільна стаття російських істориків В. Колосова та Д. Зайця «Молдова та Придністров'я: національне будівництво, територіальні ідентичності, перспективи вирішення конфлікту» [53], у якій вони на противагу, зокрема, В. Пінцаку та П. Колсто, зазначають про відсутність етнічного підґрунтя для розвитку придністровського конфлікту; на думку авторів, коріння протистояння на Дністрі початку 1990 -х рр. у кризі ідентичності та слабкості Молдовської держави. Подібною точкою зору на придністровський конфлікт відзначилась також російська дослідниця Н. Харитонова [54]. Підтримує колег і вищезазначений А. Дев'ятков, який намагається охарактеризувати розгортання та перебіг Придністровського конфлікту неупереджено [55]. У своїй дисертації А. Дев'ятков називає Придністров'я архетипом «русского мира» та вказує на його роль у контексті зіткнення інтересів РФ ти Європи на пострадянському просторі [56].

Надзвичайно важливим для вивчення українсько-молдовських відносин 1991-2014 рр. є питання ролі України у врегулюванні придністровського конфлікту. У зв'язку з цим необхідно назвати монографію українського конфліктолога-міжнародника Г. Перепелиці «Конфлікт у Придністров'ї: причини, прогноз розвитку та проблеми врегулювання» (2001 р.), де він не лише чітко вказав причини конфлікту, але й надав розгорнуту оцінку діяльності України як посередника у придністровському конфлікті у 1990-х рр. [57]. Серед українських дослідників також варто вказати В. Коцура та його працю «Етнополітичний конфлікт у Придністров'ї у контексті українсько - молдовських міждержавних відносин» [58]. На роль України у переговорному процесі звертали увагу також молдовські автори В. Дякону, що прослідкував динаміку переговорів та ініціатив до 2008 р. [59]; і Л. Літра [60], який у матеріалі для Інституту світової політики (США) обґрунтував важливість врегулювання придністровського конфлікту для України як ключового завдання під час головування України у ОБСЄ (2013 р). Темі активної зацікавленості у врегулюванні придністровського конфлікту, але разом з тим амбівалентності політики України у цьому питанні присвячена праця польського автора М. Косєнковського «Україна і Придністров'я» [61]. Висновки вищезазначених авторів дозволяють краще зрозуміти участь України у переговорному процесі у врегулюванні придністровського конфлікту. Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту у Придністров'ї зокрема на пострадянському просторі загалом дослідив І. Гончаренко у своєму дисертаційному дослідженні, побіжно згадавши про ініціативи України [62].

Краще зрозуміти внутрішньополітичний розвиток України та Молдови, його вплив на зовнішню політику держав дають змогу праці низки авторів, серед яких варто вказати Є. Блажевича та А. Добровольську, які у статтях збірника «Країни пострадянського простору: виклики модернізації» Інституту всесвітньої історії НАН України дослідили окремі питання політичного розвитку Молдови та України [63]; також статті «Політичні процеси на пострадянському просторі: тенденції, протиріччя, перспективи» Г. Іскакової [64], «Особливості формування молдовської державності після набуття незалежності» Н. Нечаєвої-Юрійчук [65], «Молдова на шляху євроінтеграції: взаємовідносини влади та опозиції» Т. Ляшенко [66]. Тенденції розвитку Молдови було окреслено у російській колективній монографії під редакцією директора МДІМВ Є. Кожокіна [67]. А російська дослідниця Л. Олейник [68] у своїй дисертації порівняла розвиток політичних процесів у Молдові, Україні та Росії, проаналізувавши основні тенденції, етапи та динаміку трансформаційного процесу. Це дало змогу зрозуміти соціально-економічні умови розпаду Радянського Союзу, та які «стартові можливості» для внутрішньополітичного розвитку отримали Україна та Молдова. Цікавою є стаття В. Костюченко «Вплив міжнародної міграції на посткризовий розвиток Молдови та України», у якій автор провела змістовний аналіз міграційних процесів у Молдові та Україні, охопивши період 2007-2010 рр. [69]; тему міграції продовжив А. Макухін у статті «Сучасна міграційна ситуація у Республіці Молдова та Придністров'ї як низка «виходів» населення» [70], який звертав увагу на зменшення кількості у Молдові української етнічної спільноти, що дало змогу прослідкувати динаміку міграції у обох державах, та М. Кияк в аналітичній записці «Сучасний стан забезпечення національно-культурних потреб представників молдовського етносу в Україні» для Національного інституту стратегічних досліджень [71].

Таким чином, історіографічний огляд з питання відносин між Україною та Молдовою засвідчує, що достатньо широко розкриті лише деякі аспекти двосторонніх відносин: наприклад, діяльність України по врегулюванню придністровського конфлікту; крім того, добре розкриті дослідниками питання розвитку відносин окремо України та Молдови з євроатлантичними структурами та з СНД, а також з певними державами - Румунією та Росією. При цьому мало вивченим залишається питання взаємодії України та Молдови у вищевказаних міжнародних організаціях. Це, а також розвиток українсько - молдовських відносин до 2014 р. потребують більш поглибленого вивчення з використанням нових історичних джерел та у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції.

Список джерел та літератури

1. Бжезинський З. Велика шахівниця / Бжезинський З. - Львів-Івано- Франківськ: Лілея-НВ. - 2000. - 236 с.

2. Влах В.К. Проект «Восточное партнерство»: проблемы и перспективы развития на современном этапе / В.Влах // Власть. - М.: Ин-т социологии РАН. - 2015. - № 2. - С. 26-32.

3. Ковтун Е. Западные новые независимые государства и Восточное партнерство ЕС. Вызовы, проблемы и перспективы /Е. Ковтун // Восточное партнерство. Цели - опыт - вызовы. Анализ процесса имплементации в государствах охваченных программой / [Под. ред. П. Байора]. - Краков. - 2013. - С. 119-132.

4. Юн. С.М. Европейская политика соседства и урегулирование постсоветских конфликтов / С. Юн // Вестник Томского государственного университета. - Томск. - 2013. - № 375. - С.112-115.

5. Кириллов В.Б. Отношения Молдавии и ЕС в 1998-2012 гг. / В. Кириллов, И. Путинцев // Вестник МГИМО-Университета, М. - 2012. - № 6. - С. 2633.

6. Шишкина О.В. Конкуренция России и ЕС как ключевых внешнеполитических партнеров Белоруссии, Молдавии, Украины / О. Шишкина // Конкуренция и конфликтность в мировой экономике и политике (Мировое развитие. Выпуск 10) [/ Отв. ред. Ю.Д. Квашнин, Н.В. Тоганова, С.В. Уткин]. - М.: ИМЭМО РАН. - 2013. - С. 127-133.

7. Siscan Z. Analysis of the EU - Republic of Moldova Relations in the Context of the EU 2014-2020 Finansial Perspective / Z. Siscan. - Chisinau. - 2012. - 123 p.

8. Popescu N. The Limits of Enlargement-lite: European and Russian Power in the Troubled Neighbourhood / N. Popescu, A. Wilson // European Council on Foreign Relations. - 2009.

9. Ляшенко Т. Молдова на шляху євроінтеграції: взаємовідносини влади та опозиції / Т. Ляшенко // Наукові записки ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. - 2015. - Вип.4 (78). - С. 361-376.

10. Лаврёнов С.Я. Молдова между жерновами «большой» политики / С. Я. Лаврёнов // Пространство и время. - 2015. - №1-2 (19-20). - С. 53-62.

11. Европейский Союз в поиске глобальной роли: политика, экономика, безопасность: монография [/ Л.О. Бабынина и др.;под общ. ред. Ал.А. Громыко и М.Г. Носова]. Федеральное гос.бюджет.учреждение И-нт Европы Российской акад.ю.наук. - М.: Весь Мир, 2015. - 592 с.

12. Парахонський Б.О. Актуальні виклики та загрози регіональній безпеці: висновки для України / Б.Парахонський, Г.Яворська; за заг. ред Кононенка К.А.: аналіт доп. - К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2014. - 48 с.

13. Банташ Б. Геополитические перспективы Республики Молдова в современных условиях / Б.Банташ, В.Аникин // Moldoscopie (Probleme de analiza politica). - 2010. - Nr.2 (XLIX). - Chisinau: CEP USM. - Р. 120-129.

14. Juc V. Consolidarea securitatii politice a Republicii Moldova: aspect geopolitice / V. Juc, I. Rusandu // Moldoscopie (Probleme de analiza politica). - 2010. - Nr.2 (XLIX). - Р. 148-155.

15. Стародуб Т. С. Питання співробітництва ОДЕР-ГУАМ з ОЧЕС, ЄС, НАТО у формуванні системи безпеки у Чорноморсько-Каспійському регіоні / Т. Стародуб, О. Данильчук // Стратегічна панорама. - 2009. - №1. - С. 91-100.

16. Пынзарь С. Молдова - ГУАМ / С. Пынзарь // Центральная Азия и Кавказ (специальный выпуск). - 2008. - №3-4 (57-58). - С. 144-153.

17. Дмитриев А. Наш ответ ГУУАМ. Проект Института национальной стратегии / А. Дмитриев // Нижний Новгород. Агенство политических новостей. - 29.03.2005.

18. Грозин А. СНГ и ГУАМ / А. Грозин // Центральная Азия и Кавказ (специальный выпуск). - 2008. - №3-4 (57-58). - С. 240-249.

19. Мельничук Г. Нейтральний статус як гарантія національної безпеки Республіки Молдова / Г. Мельничук // Русин. - 2010. - №2 (20). - С. 123129.

20. Новосьолов О. Становлення українсько-молдавських взаємин 1992-2000 рр. / О. Новосьолов // Русин. - 2010. - №2 (20). - С. 117-122.

21. Пирожков С. Україна та Молдова: від сусідства до партнерства / С. Пирожков // Україна дипломатична : наук. щорічник. - 2007. - Вип. 8. - С. 550-568.

22. Цуканова О. Этапы молдово-приднестровского конфликта / О. Цуканова // Пробелы в российском законодательстве. - 2011. - №2. - С. 246-249.

23. Цуканова О. Основные этапы переговорного процесса в области урегулирования молдово-приднестровского конфликта / О. Цуканова // Бизнес в законе. - 2011. - №3. - С. 135-139.

24. Маркедонов С. Де-факто государства постсоветского пространства: выборы и демократизация / С. Маркедонов // Вестник Евразии. - 2008. - № 3. - С.77-98.

25. Вергузь А.С. Миротворческая операция в Приднестровье - решающий фактор поддержания мира и стабильности в регионе / А. Вергузь // Армия и общество. - 2012. - №1. - С. 25-30.

26. Маркедонов С. Приднестровье: дилеммы мирного урегулирования / С. Маркедонов, А. Гущин // Российский совет по международным делам. - 21.01.2016.

27. Шорников П. Статус русского языка и гражданский конфликт в Молдавии: историография вопроса / П. Шорников // Русин. - 2007. - №3 (9). - С. 36-56.

28. Гросул В.Я. История Приднестровской Молдавской Республики. Т.2./ В.Гросул. - Тирасполь: Риопгу, Приднестровский Государственный Университет им. Т. Г. Шевченко, 2001. - 448 с.

29. Леонтьева О.В. Политические элиты Молдовы и Приднестровья в современном политическом процессе / О.Леонтьева // Politbook. - 2014. - № 2. - С.153-167.

30. Бабилунга Н. Распад СССР и кризис Молдавской государственности / Н. Бабилунга // Русин. - 2010. - № 4 (22). - С. 112-135.

31. Дирун А.В. Динаміка суспільно-політичного розвитку Республіки Молдова в контексті етнополітичного конфлікту : автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Дирун А. В.; Одеська нац. юрид. акад. - Одеса, 2005. - 18 с.

32. Стати В. Между русскими и румынами / В. Стати // Русин. - 2012. - № 1 (27). - С. 130-136.

33. Царанов В. Молдавское государство: извилистый путь развития / В. Царанов // Русин. - 2009. - № 2 (16). - С. 7-32.

34. Пінцак В. Військово-політичне протистояння 1992 року у Республіці Молдова / В. Пінцак // Русин. - 2010. - №2 (20). - С. 111-116.

35. Девятков А. Приднестровский вопрос как лабиринт российской внешней политики / А. Девятков // Вестник Центра пограничья. - 2009. - №5 (8). - С. 18-21.

36. Девятков А.В. Перед вызовом европеизации: политика России в приднестровском урегулировании (1992-2012 гг.) / А. Девятков. - Тюмень: Из- во Тюменского гос. ун-та, 2012. - 164 с.

37. Девятков А. Перспективы урегулирования приднестровского конфликта / А. Девятков // Вестник Евразии. - 2006. - №2. - С. 134-153.

38. Харитонова Н.И. Приднестровье: война и перемирие (1990-1992 гг.) / Н. Харитонова // Новый исторический вестник. - 2008. - №17. - С. 187-197.

39. Девятков А. Приднестровская идентичность: мифы и реальность / А. Девятков // Европа: Международный альманах. - 2012. - Вып. VIII. - С.28- 34.

40. Девятков А.В. Политика России в отношении Приднестровской Молдавской Республики (1992-2009 гг.) автореф.дисс. канд. ист. наук: 07.00.15 / Девятков А. В.; ГОУ ВПО «Тюменский государственный университет». - Нижний Новгород, 2010. - 31 с.

41. Перепелица Г. Конфликт в Приднестровье причины, причины, прогноз развития и проблемы урегулирования / Г. Перепелица. Национальный институт стратегических исследований. - К.: Стилос, 2001. - 147 с.

42. Коцур В.В. Етнополітичний конфлікт у Придністров'ї у контексті українсько-молдовських міждержавних відносин / В. Коцур. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2013. - 272 с.

43. Diaconu V. Transtristrian Conflict: Frozen, yet solvable / V. Diaconu // Central Asia and the Caucasus. - 2008. - № 3-4 (51-52). - Р. 320-328.

44. Litra L. Ukraine's contribution to regional security: The case of Transnistrian conflict / L. Litra // Institute of World Policy. - 2013.

45. Moldova: Arena of International Influences [/Ed. by M. Kosienkowski and W. Schreiber] [Electronic Resource] - Mode of Access: https://goo.gl/9natA2. (Last Access: October 7, 2017). - Title from the Screen.

46. Гончаренко І.О. Діяльність ООН та ОБСЄ у врегулюванні конфліктів на пострадянському просторі (90-ті роки ХХ століття) : автореф. дис. канд. іст. наук : 07.00.02 / Гончаренко І. О.; Дипломат. акад. України при Мін. .закорд. справ України. - К., 2009. - 24 с.

47. Країни пострадянського простору: виклики модернізації: збірник наукових праць [/за заг. ред. канд.іст.наук, доцента А.Г. Бульвінського]. ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». - К: Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України», 2016. - 306 с.

48. Іскакова Г. Політичні процеси на пострадянському просторі: тенденції, протиріччя, перспективи / Г. Іскакова // Політичний менеджмент. - К. - 2007. - №3. - С. 128-134.

49. Нечаева-Юрийчук Н. Особенности формирования молдавской государственности после обретения независимости / Н. Нечаева-Юрийчук // Русин. - 2010. - №4 (22). - С. 136-144.

50. Ляшенко Т. Молдова на шляху євроінтеграції: взаємовідносини влади та опозиції / Т. Ляшенко // Наукові записки ІПіЕНД ім.. І.Ф. Кураса НАН України. - 2015. - Вип.4 (78). - С. 361-376.

51. Молдавия: современные тенденции развития [/ Под. ред. Е.М. Кожокина]. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. - 494 с.

52. Костюченко В.Н. Влияние международной миграции на посткризисное развитие экономики Молдовы и Украины / В.Н. Костюченко // Социально-экономическое развитие Украины и Республики Молдова в условиях глобализации: Междунар. симп. (23-24 мая 2012 г., г. Киев): сб. науч. ст. [/отв. ред. А.А. Мазараки]. - К.: Киев. нац. торг. -экон. ун-т., 2012. - С. 57

70. Макухин А.В. Современная миграционная ситуация в Республике Молдова и Приднестровье как череда «исходов» населения / А. Макухин // Politbook. - 2015. - № 1. - С. 69-82.

Анотація

Стаття присвячена аналізу основних груп праць української та зарубіжної історіографії. Основну увагу приділено розподілу існуючих історичних праць на декілька груп за основним об'єктом дослідження. Серед них: праці, присвячені огляду глобальних та європейських політичних процесів; українсько-молдовському співробітництву з ЄС та НАТО; участі України та Молдови у інтеграційних процесах на пострадянському просторі; двосторонньому українсько-молдовському співробітництву; ходу та врегулювання конфлікту у Придністров'ї; політичному розвитку України та Молдови. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу різних точок зору українських, молдовських (у тому числі і придністровських), російських та інших авторів на такі питання, як придністровський конфлікт, проєвропейський та пронатівський курс України та Молдови, роль Росії у придністровському конфлікті. Автор підкреслює, що зміни у політичному розвитку обох держав, а також зміни у міжнародних відносинах значним чином вплинули на активність досліджень, що вивчають двосторонні відносини України та Молдови, а також такі проблеми, як придністровський конфлікт та конфлікт а Донбасі (Україна). Зроблено висновок, що навіть за наявності чисельних публікацій, орієнтованих на українсько -молдовські відносини, у цій темі ще залишається багато недосліджених проблем.

Ключові слова: Україна, Молдова, історіографія, двосторонні відносини, євроатлантична інтеграція, пострадянський простір, Придністров'я

Размещено на Allbest.ru