Міжнародна інформаційна безпека – ключовий напрям діяльності Шанхайської Організації Співробітництва: 2006–2017 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародна інформаційна безпека - ключовий напрям діяльності Шанхайської Організації Співробітництва: 2006-2017 рр.

Після розпаду СРСР та ліквідації структур, діяльність яких була спрямована на захист інформації, забезпечення інформаційної безпеки на пострадянському просторі набуло актуальності й стало одним з ключових напрямів діяльності регіональних міжнародних організацій: Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), Шанхайської організації співробітництва (далі - ШОС), Союзної держави Росії та Білорусі і військово-політичної міжнародної організації - Організації Договору про колективну безпеку (далі - ОДКБ). Так, у військовій галузі співпраці держав-учасниць СНД було прийнято найбільшу кількість нормативно-правових документів, пов'язаних із забезпеченням інформаційної безпеки та міждержавним інформаційним обміном. Об'єктивно це пояснюється існуванням перехідної структури - Об'єднаних збройних сил СНД, на яку покладались завдання збереження єдиної системи управління військами та реформування Збройних Сил колишнього СРСР. Проте розробка й прийняття інших законодавчих актів щодо формування спільного інформаційного простору держав-учасниць Співдружності здійснювались зі значним запізненням, а їхній зміст не завжди відповідав геополітичним реаліям. Також поза сферою нормативно-правового врегулювання залишились питання проведення інформаційно-психологічних операцій та інформаційних кампаній [4; 5].

Одним із напрямів діяльності ОДКБ є захист спільного інформаційного простору, удосконалення й уніфікація законодавства держав-членів у галузі інформаційної безпеки, організація спільної протидії загрозам в інформаційній сфері. З цією метою було створено низку інформаційно-аналітичних структур із залученням зацікавлених міністерств, відомств, організацій, наукових установ. Одним з перспективних напрямів діяльності ОДКБ є навчання фахівців відповідних спеціальностей (журналістів, фахівців з міжнародних відносин та економічних спеціальностей) Міжнародна інформаційна безпека - ключовий напрям діяльності Шанхайської організації співробітництва… з основ планування, ведення інформаційно-психологічних операцій та протидії їм. Окремо слід вказати на підготовку фахівців із захисту інформації у цивільних вишах та підготовку військових фахівців. Цікавим також є досвід проведення спільних операцій постійної дії у інтернет-се - гментах держав-учасниць Договору та у спільному інформаційному просторі на зразок операції «ПРОКСІ», що проводилася у Киргизстані навесні 2010 р. Зауважимо, що рішенням Ради колективної безпеки ОДКБ від 23 грудня 2014 р. був створений Консультаційний координаційний центр ОДКБ з питань реагування на комп'ютерні інциденти, а 10 квітня 2015 р. відбулося перше засідання Ради Консультаційного координаційного центру (ККЦ) ОДКБ, на якому Головою Ради було обрано представника Російської Федерації (далі - РФ). [6].

Інформаційна політика та інформаційна безпека є основними складовими діяльності Союзної держави Росії та Білорусі. Для цих країн надзвичайно важливим є об'єднання спільних зусиль та взаємодія у сфері захисту інформаційного простору і протидії деструктивним впливам.

Враховуючи, що чотири республіки колишнього СРСР: Республіка Казахстан, Республіка Таджикистан, Киргизька Республіка та Республіка Узбекистан є державами-членами Шанхайської організації співробітництва (далі - ШОС), метою статті є дослідження в історичній ретро - спективі діяльності цієї впливової регіональної організації у галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки та аналіз законодавчих ініціатив Російської Федерації як держави-члена ШОС з питання, що досліджується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наших попередніх наукових студіях було визначено основні напрями діяльності ОДКБ і СНГ щодо становлення системи керівних органів в галузі інформаційної безпеки; проаналізовано зміст основних нормативно-правових документів та порядок їх розробки й затвердження, з'ясовано основні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки та їх результативність, узагальнено досвід підготовки фахівців [4; 5; 6]. Окреме дослідження присвячено історіографічному аналізу проблематики інформаційної безпеки на пострадянському просторі [7].

Діяльність ШОС у сфері забезпечення інформаційної безпеки є предметом наукових розвідок зарубіжних та українських вчених. Зокрема, велику увагу дослідженню цієї проблематики приділяють фахівці Національного дослідницького інституту світової економіки та міжнародних відносин імені Є.М. Примакова НАН РФ, Російського інституту стратегічних досліджень, ПІР-цен - тру (провідної неурядової організації, що спеціалізується на дослідженні проблем забезпечення міжнародної інформаційної безпеки), Інституту проблем інформаційної безпеки Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, а також політологи: Н. Ромашкіна, О. Демидов,

О. Федоров, О. Бедрицький, А. Крутських, А. Стрельцов. Зауважимо, що попри ґрунтовний аналіз проблематики міжнародної інформаційної безпеки та пошуку шляхів взаєморозуміння у цій сфері між РФ та США, роботи російських дослідників мають виражений пропагандистський характер: автори наголошують на «миротворчих» ініціативах РФ у цьому напрямку, акцентують увагу на внесок російських експертів у розробку низки законодавчих документів [9]. Серед українських науковців діяльність ШОС досліджували: Є. Дьякова, О. Грицун, Є. Макаренко [8; 12; 17].

Основою джерельної бази цієї студії є офіційні документи, розміщені на інтернет-порталі Шанхайської організації співробітництва (https://rus.sectsco.org/), Міністерства закордонних справ Російської Федерації (https:// www.mid.ru), аналітичні огляди, виступи та інтерв'ю провідних фахівців у сфері інформаційної безпеки.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж розпочати висвітлення основних напрямів діяльності Шанхайської організації співробітництва з питання, що досліджується, зауважимо, що на міжнародному рівні дотепер відсутній єдиний понятійний апарат з інформаційної безпеки. Не зазнали успіху й спроби держав-учасниць ОДКБ розробити термінологію з цього питання та уніфікувати нормативно-правову базу. Щоправда, у 2014 р. було презентовано Словник-довідник з інформаційної безпеки для парламентської асамблеї ОДКБ, виданий у Санкт-Петербурзі, проте суттєвих зрушень у цьому напрямку не відбулось [9].

Слід також додати, що РФ - держава-учасник більшості інтеграційних утворень на пострадянському просторі - тривалий час є ініціатором обговорення тріади питань щодо безпеки інформаційного простору: запобігання мілітаризації інформаційної сфери, протидія екстремізму й теро-ризму, кримінальні злочини із застосуванням можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно, більшість документів з інформаційної безпеки, що «просуваються» від імені ШОС та інших регіональних організацій, містять положення, які відповідають поглядам РФ у цій сфері та її національним інтересам.

ШОС, створена у 2001 р. у м. Шанхаї, з червня 2017 р. об'єднує 8 країн: Республіку Казахстан, Китайську народну республіку, Російську Федерацію, Киргизьку Республіку, Республіку Узбекистан, Республіку Таджикистан, Ісламську Республіку Пакистан та Республіку Індія. Існують угоди про партнерство ШОС з ООН, СНД, ОДКБ. Серед республік колишнього СРСР, які є учасниками інших інтеграційних утворень, Республіка Білорусь з 2015 р. має статус держави-спостерігача у ШОС.

Чому саме ШОС стала своєрідним «рупором» РФ у напрямі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки (далі - МІБ)? Низка законодавчих ініціатив РФ у цій сфері, запропонованих на розгляд Генеральної Асамблеї ООН протягом 1998-2004 рр., не отримала підтримки; виникли розбіжності між поглядами російських фахівців та фахівців зі США і Великобританії (т. зв. «три моделі інформаційної безпеки») [2]; Саме тому РФ була змушена «…перенести акценти на регіональний рівень» [2, 122].

Щодо іншої міжнародної організації - ОДКБ - створення власної системи інформаційної безпеки у її рамках розпочалось у листопаді 2006 р., а відповідна Програма спільних дій, прийнята Рішенням Ради колективної безпеки ОДКБ, була затверджена лише у 2008 р. [6].

Розглянемо діяльність ШОС щодо забезпечення міжнародної інформаційної безпеки за проблемно-хронологічним принципом. Так, 16 серпня 2007 р. у м. Бішкек відбулося чергове засідання голів держав-членів організації, за підсумками якого було опубліковано Спільне комюніке: лідери шістьох країн підписали Бішкекську декларацію і затвердили «План дій держав-членів ШОС щодо забезпечення міжнародної інформаційної безпеки», підготовлений з ініціативи РФ, у якому зафіксовано наміри сторін протистояти викликам і загрозам в інформаційній сфері з врахуванням спільних поглядів на проблему [24].

У жовтні 2007 р. у Пекіні відбулося засідання Групи експертів держав-членів ШОС з проблем міжнародної інформаційної безпеки, де було ухвалено рішення про офіційне утворення групи й узгодження засад її діяльності. Головою групи було обрано представника РФ як держави, що ініціювала розгляд питань міжнародної інформаційної безпеки у рамках ШОС. Групі було доручено відпрацювати План дій та визначити шляхи й засоби розв'язання проблематики забезпечення МІБ у рамках ШОС [18].

Співпраця держав-учасниць ШОС у галузі інформаційної безпеки de facto розпочалась 16 червня 2009 р. з моменту підписання Єкатеринбурзької декларації про співпрацю у забезпеченні інформаційної безпеки. Відповідно до пункту 7 цього документа, актуальність забезпечення міжнародної інформаційної безпеки визначена ключовим елементом загальної системи міжнародної безпеки [13]. Наступним кроком у цьому напрямі стало підписання Угоди між урядами держав-членів ШОС щодо співробітництва у галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки, яка вступила у дію лише 5 червня 2012 р. [25].

Зокрема, у п. 1 Угоди визначено загрози у галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки; основні напрями, форми й механізми співробітництва та засади захисту інформації. Цікавими для нашого дослідження є зміст додатків до Угоди. У додатку 1 запропоновано Перелік основних понять у галузі забезпечення МІБ: «інформаційна безпека», «міжнародна інформаційна безпека»; «інформаційна війна», «інформаційні ресурси», «інформаційна зброя», «неправомірне використання інформаційних ресурсів», тощо. Як зауважує О. Демидов, ці поняття «…використовуються майже в тій формі, в якій вони існують у національному законодавстві РФ» [9, 137].

У додатку 2 міститься Перелік основних загроз у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки, їхніх витоків та ознак, а саме:

- розробка та застосування інформаційної зброї, підготовка і ведення інформаційної війни;

- інформаційний тероризм;

- інформаційна злочинність;

- використання домінуючого положення в інформаційному просторі на шкоду інтересам і безпеці інших держав;

- поширення інформації, яка завдає шкоду суспільно-політичної та соціально-економічної систем, духовної, моральної і культурної середовищі інших держав;

- загрози безпечного, стабільного функціонування глобальних і національних інформаційних інфраструктур, що мають природний і (або) техногенний характер [25]. Угоду ратифікували чотири держави-члени ШОС: РФ, КНР, Казахстан і Таджикистан.

Після підписання Угоди Голови держав-членів ШОС виступили зі спільною Заявою з міжнародної інформаційної безпеки [14]. Зокрема, у документі висловлювалася стурбованість використанням ІКТ у злочинних, терористичних та військово-політичних цілях, несумісних із забезпеченням міжнародної безпеки. Голови держав заявили про спільні погляди на проблеми, пов'язані з міжнародною інформаційною безпекою, та про намір об'єднати зусилля в рамках ШОС з метою протистояння цим загрозам. Тобто, «…коли на рівні ООН процес просування ідеї забезпечення інформаційної безпеки почав заходити у глухий кут, країни ШОС заклали основу регіонального співробітництва у цій сфері» [2, 123].

Слід заважити, що ініціативи РФ у сфері забезпечення МІБ було продовжено у Єкатеринбурзі (вересень 2011 р.), коли на Другій зустрічі високих представників ШОС російськими експертами було презентовано проект концепції Конвенції про забезпечення МІБ, відпрацьований за участі Ради безпеки РФ, Інституту проблем інформаційної безпеки МДУ ім. М.В. Ломоносова та низки федеральних органів РФ, як своєрідну альтернативу Будапештській конвенції Ради Європи 2001 р. щодо боротьби із кіберзлочинністю [16].

У проекті Конвенції запропоновано варіант 20 основних термінів з інформаційної безпеки, визначено перелік загроз в інформаційному просторі, принципи забезпечення МІБ, заходи щодо запобігання та врегулювання воєнних конфліктів у інформаційному просторі, а також низка питань правничого характеру щодо ратифікації і денонсації Конвенції. Зауважимо, що РФ очікувала підписання проекту цього документа ще у 2012 р., проте його (документа) положення суттєво відрізнялись від положень Стратегії операцій у кіберпросторі Міністерства оборони США (The 2011 U.S. Department of Defense Strategy for Operating in Cyberspace), яка дозволяє активно протидіяти кіберопераціям та застосовувати кіберзброю у відповідь.

Під час обговорення Конвенції деякі експерти зауважили, що більшість запропонованих термінів були запозичені з Доктрини інформаційної безпеки РФ у редакції 2000 р. та втратили актуальність. Крім цього, запропонована термінологія потребувала доопрацювання, зокрема, з урахуванням сучасного стану кібершпіонажу та ігноруванням інтересів всіх учасників інформаційного обміну [21].

12 вересня 2011 р. Постійні представники Росії, Китаю, Таджикистану і Узбекистану при ООН направили спільний лист Генеральному Секретареві ООН Пан Гі Муну з проханням поширити проект «Правил поведінки в галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки», прийнятий на саміті Шанхайської організації співробітництва в Астані у червні 2011 р., як офіційний документ Генеральної Асамблеї ООН. Головним завданням «Правил» стало вироблення кодексу відповідальної поведінки держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки з урахуванням військово-політичних, кримінальних і терористичних викликів і загроз. Документ передбачає «…протидію використанню інформаційних і телекомунікаційних технологій в цілях, не сумісних з завданнями забезпечення міжнародної стабільності, миру і безпеки, дотримання прав і свобод людини в інформаційному просторі, повагу суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності усіх держав, а також створення багатостороннього прозорого і демократичного міжнародного механізму регулювання мережі Інтернет» [22]. РФ закликала всі зацікавлені сторони брати активну участь у дискусіях з цього питання. «Ми переконані, що ця ініціатива стане першим кроком на шляху до вироблення універсального документа ООН, який буде націлений на комплексне забезпечення міжнародної інформаційної безпеки, максимально враховуючи інтереси світової спільноти» [22].

Проте просування від імені ШОС «Правил» знову виявилося невдалим. У вересні 2014 р. за підсумками чергового саміту ШОС, було підписано Душанбинську декларацію Голів держав-чле - нів ШОС. Так, п. 5. Декларації зобов'язує держави-члени ШОС активізувати зусилля щодо створення «…мирного, безпечного, справедливого і відкритого інформаційного простору, ґрунтуючись на принципах поваги державного суверенітету і невтручання у внутрішні справи інших країн» [11].

З цією метою в січні 2015 р. було запропоновано нову редакцію «Правил» від імені держав-чле - нів ШОС як офіційний документ ООН. Голови держав-членів ШОС закликали до розробки відповідного міжнародно-правового документа центральної координуючої ролі ООН; підтвердили зобов'язання не застосовувати інформаційно-комунікаційні технології з метою порушення міжнародного миру і безпеки, а також для втручання у внутрішні справи інших держав і підриву їхньої політичної, економічної і соціальної стабільності; утримуватися від застосування сили або загрози силою у ході розв'язання міжнародних спорів, що виникають у цифровій сфері [19].

У червні 2015 р. за підсумками засідання Групи урядових експертів (ГУЕ) ООН з міжнародної інформаційної безпеки було визнано, що до сфери використання інформаційно-комунікаційних технологій застосовується міжнародне право, однак у разі необхідності воно може бути доповнене, у тому числі за рахунок прийняття нових норм. Прийнята більшістю доповідь була спрямована генсеку ООН для подання на майбутній 70-ї сесії Генасамблеї організації [20].

«.Особливістю ініціативи ШОС є її миротворчий характер. Якщо концепції західних держав передбачають регулювання кібервійн, цей документ передбачає запобігання конфліктам в інформаційній сфері», - інформує МЗС РФ [19].

Цікавого є й зміна підходів російських представників - т.зв. «тактика» малих кроків». Оскільки досягти домовленості у розв'язання глобальних питань не вдалося, йдеться про пошук порозумінь «малими кроками». Зокрема, про підписання угод про безпеку банківської сфери та об'єктів критичної інфраструктури [10].

В Астанинській Декларації глав держав - членів Шанхайської організації співробітництва, прийнятій 9 червня 2017 р., голови держав-членів ШОС висловили підтримку виробленню у рамках ООН універсального кодексу правил, принципів і норм відповідальної поведінки держав в інформаційному просторі і розглядають нову редакцію «Правил поведінки в галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки», поширену в січні 2015 р. від імені держав - членів ШОС, як офіційний документ ООН, важливий крок у цьому напрямі [1].

У контексті вищевикладеного виникає питання: якої оцінки заслуговують «миротворчі» заходи РФ в Естонії (2007), Грузії (2008), кібертаки на сайти державних органів влади й управління України, втручання у виборчі процеси західних держав? РФ, як ініціатор і розробник міжнародних правових документів з питань інформаційної безпеки, сама грубо порушує закладені в них принципи і норми поведінки.

Слід зауважити, що ініціатива РФ, поширена від імені ШОС у 2016-2017 рр. щодо вироблення у рамках роботи Групи урядових експертів ООН доповіді, основою якої мали стати вищевказані «Правила» та пропозиції щодо прийняття ГА ООН резолюції та яка мала закріпити ці правила, була заблокована західними країнами у червні 2017 р. [3].

Проте у 2017 р. було підписано Стратегію розвитку ШОС до 2025 р. Зокрема, держави-члени, спираючись на міжурядову Угоду про співробітництво в галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки від 2009 р. та інші документи, підтвердили наміри щодо співробітництва у сфері контролю за інформаційним простором, удосконалення механізму співробітництва у боротьбі проти використання ІКТ у терористичних цілях і протидії кіберзагрозам. Держави-члени ШОС висловили готовність продовжити роботу з прийняття ООН «Правил поведінки в галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки», формування єдиного міжнародного регулювання сфери ІКТ, розвивати співробітництво на цьому напрямі, підвищенні кваліфікації профільних спеціалістів [26]. Так, у червні 2017 р. відбулася Перша Міжнародна конференція з інформаційної безпеки в рамках ІХ міжнародного IT-Форуму у Ханти-Мансійську, за участю країн ШОС і БРИКС, до якої приєдналися і країни ОДКБ. За результатами роботи конференції прийнято пропозицію: сформувати Югорський міжнародний експертний клуб з інформаційної безпеки, як «площадку для роботи з зарубіжними ЗМІ, починаючи з постійних звинувачень на адресу РФ у хакерських атаках» [15].

Як зауважив спеціальний представник президента РФ Андрій Крутських: «Не всі держави поділяють наш миротворчий підхід… проте Росія має намір продовжувати процес перемовин. У найближчій перспективі міжнародні норми поведінки завдяки зусиллям учасників ОДКБ, БРИКС та ШОС почнуть отримувати конкретні риси» [23].

Висновки. Домінуючу роль у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки у ШОС відіграє РФ, яка просуває він імені цієї регіональної організації законодавчі ініціативи, пов'язані з її національними інтересами, які за окремими позиціями дублюють російські доктринальні документи. Розробка документів міжнародно-правового характеру, поданих від ШОС, здійснюється потужними науково-дослідними організаціями й установами РФ.

У наших подальших дослідженнях ми плануємо розглянути процес формування національних систем інформаційної безпеки у державах Центрально-Азійського регіону - республіках колишнього СРСР та проаналізувати зміст інформаційних кампаній, що проводяться РФ у цих державах.

Список використаних джерел і літератури

інформаційний шанхайський безпека міжнародний

1. Астанинская декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kremlin.ru/supplement/5206.

2. Бедрицкий А.В. Международные договоренности по киберпространству: возможен ли консенсус / А.В. Бедрицький // Проблемы национальной стратегии. - 2012. - №4 (13). - С. 119-136.

3. Выступление заместителя Секретаря Совета Безопасности Российской Федерации О.В. Храмова на Саммите по вопросам кибербезопасности (28 июня 2017 г., г Тель-Авив, Государство Израиль). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scrf.gov.ru/news/allnews/2242/

4. Гапеєва О.Л. Інформаційна безпека на пострадянському просторі: системно-історичний аналіз /

О.Л. Гапеєва // Грані. Науково-теоретичний альманах. - №140 (2016). - С. 93-99.

5. Гапеєва О.Л. Діяльність ОДКБ у сфері інформаційної безпеки: історична ретроспектива / О.Л. Гапеєва // Військово-історичний меридіан: електронне видання. - №14 (2016). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vim.gov.ua/images/sbor/vim_14_2016-135-145. pdf

6. Гапеєва О.Л. Інформаційна політика СНД та ОДКБ: історико-правовий аспект / О.Л. Гапеє // Гілея.- №117. - C. 90-93.

7. Гапеєва О.Л. Історіографічний аналіз проблематики інформаційної безпеки на пострадянському просторі / О. Гапеєва // Historical and Cultural Studies. - 2016. - Vol. 3. - С. 37-41.

8. Грицун О. Регулювання питань міжнародної інформаційної безпеки в межах міжнародних організацій / О. Грицун. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://aw.journalsofznu.zp.ua/archive/ visnik-4-2014-1Z24.pdf

9. Демидов О. Обеспечение международной информационной безопасности и российские национальные интересы / О. Демидов. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mail.pircenter.org/media/ content/files/10/13559089230.pdf

10. Демидов О. Игра про правила / О. Демидов, Е. Черненко // Россия в глобальной политике. - 2015. - №4. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.globalaffairs.ru/number/igra-pro-pravila-17640

11. Душанбинская декларация глав государств - членов Шанхайской организации сотрудничества. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kremlin.ru/supplement/4750.

12. Дьякова Є. Україна та Шанхайська організація співробітництва, перспективи співпраці / Є. Дьякова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64. exe?…2…

13. Екатеринбургская декларация Глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://repository.un.org/bitstream/handle/11176/171971/a_63_924-ru. pdf? sequence=5&isallowed=y.

14. Заявление глав государств-членов ШОС по международной информационной безопасности. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://infoshos.ru/ru/? id=94/

15. Инфофорум-Югра. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://infoforum.ru/conference/ conference/view/id/36

16. Конвенция об обеспечении международной информационной безопасности (концепция). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mid.ru/foreign_policy/official_documents/-/asset_publisher/ cptickb6bz29/content/id/191666

17. Макаренко Є. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: регіональний контекст/ Є. Макаренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2011. - випуск 102 (частина І). - С. 51-62.

18. О заседании в Пекине группы экспертов государств-членов ШОС по международной информационной безопасности. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mid.ru/mezdunarodnaa - informacionnaa-bezopasnost/-/asset_publisher/uscutiw2po53/content/id/389112

19. Об инициативе стран-членов ШОС «Правила поведения в области обеспечения международной информационной безопасности». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mid.ru/ mezdunarodnaa-informacionnaa-bezopasnost/-/asset_publisher/uscutiw2po53/content/id/916241.

20. Об итогах заключительного заседания Группы правительственных экспертов ООН по международной информационной безопасности. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mid.ru/foreign_ policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/1525144

21. Понятие свободы не абсолютно. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.gazeta.ru/ business/2012/02/09/3994965.shtml.

22. Правила поведения в области обеспечения международной информационной безопасности. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://rus.rusemb.org.uk/policycontact/6.

23. СМИ: РФ предложит ООН принять правила поведения в киберпространстве. - [Електронний ресурс]. - https://hitech.vesti.ru/article/674623/

24. Совместное коммюнике по итогам заседания Совета глав государств-участников ШОС от 18 августа 2007 г. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fmprc.gov.cn/rus/wjdt/gb/t353700.shtml

25. Соглашение между правительствами государств-членов Шанхайской организации сотрудничества о сотрудничестве в области обеспечения международной информационной безопасности. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ccdcoe.org/sites/default/files/documents/sco-090616-iisagreementrussian.pdf

26. Стратегия развития Шанхайской организации сотрудничества до 2025 года - [Елетронний ресурс]. - Режим доступу: http://infoshos.ru/ru/? id=125

Размещено на Allbest.ru