Оцінка масштабів міжнародних контрактних відносин набуває, як було зазначено вище, особливого значення в питаннях їх впливу на інші макроекономічні агрегати. Особливий інтерес не лише для науковців, але й керівників урядів представляє вплив контрактних відносин на міжнародний та національний ринки праці, зміну їх структури як в розрізі геопросторової концентрації, так і якісної секторальної трансформації.

Методологічним підґрунтям для пояснення логіки та масштабів експансії транскордонних контрактних форматів бізнесу слугує відома в економічній теорії ідея порівняльних переваг. Адже коли мова йде про контрактні відносини, як перерозподіл виробничих процесів за межами національних кордонів, стимулом до якого є нижча оплата праці, то у цьому випадку маємо справу із використанням порівняльних переваг за рахунок більш дешевої робочої сили та економії коштів [9].

Окреслений феномен має біполярні наслідки; з одного боку, при масовому переміщенні національних виробничих потужностей закордон (як це було в США та ЄС в 90-х роках XX ст. - першій декаді XXI ст.), працездатне населення даної країни буде втрачати робочі місця, що вплине на інші соціально-економічні процеси. З іншого боку, за рахунок аутсорсингової діяльності за рубежем спостерігається значне збільшення продуктивності праці національних компаній, яка в свою чергу надасть виробникам можливість знизити ціну на свої товари, стимулюючи таким чином підвищений попит та створюючи резерв для подальшого розвитку компаній, а відтак призводить до створення додаткових робочих місць у країні походження.

Окрім проблеми взаємозв'язку працевлаштування й контрактних відносин, вочевидь виникають й інші питання, зокрема, яким має бути співвідношення між контрактними відносинами та розміром країни (ВВП) щоб не виникало проблем соціальних втрат, економічної безпеки тощо. Наскільки вагому тенденцію в розвитку контрактних відносин демонструють найбільші країни світу та наскільки відчутні для їх ринку праці ті зміни, що провокують контрактні відносини?

Аналіз контрактних відносин, в більшості випадків, базується на розрахунках непрямих індексів. До таких відносять індекс Р. Фієнстра та Г. Хансона. Згідно їх розрахунків ступінь інтегрованості країни до системи міжнародної кооперації через контрактні відносини можна оцінити як частку витрат на імпортоване проміжне споживання в загальних витратах на неенергетичні ресурси [6; 7]. Формула виглядає наступним чином:

де Ij придбані матеріали для виробництва країни j галуззю i, Q загальні витрати (за виключенням енергетики) використані галуззю i ^Mj - загальний імпорт товарів у та Dj їх внутрішній попит; t - період часу.

Внутрішній попит (чи споживання товарів та послуг KpaiHHj) може бути розрахований як сума витрат на транспортування та імпорт за виключенням експорту. Цей індекс дає змогу оцінити інтенсивність контрактних відносин на рівні певної галузі. Він відфільтровує вміст проміжної торгівлі галузі, яка, у свою чергу, відображає рівень інтенсивності контрактних відносин. Дані для першої складової формули містяться в таблиці витрати-випуск, а для другої - в торговельній статистиці.

Перевагою окресленого підходу є те, що він дає змогу оцінити рівень інтенсивності розвитку контрактних відносин в розрізі як реального сектору окремої економіки так і з огляду сектору послуг. Крім цього, інтенсивність контрактних відносин можна оцінити як у вузькому, так і в широкому значенні. В першому випадку, вибір галузей зводиться до двох можливих; у другому - враховується імпортоване проміжне споживання всіх галузей.

інтегрованість країна міжнародний коопераційний зв'язок

Наступним підходом, який дозволяє виміряти рівень інтегрованості країн в систему міжнародних контрактних відносин є методика Дж.М. Кампа та Л.С. Голдберга з їх індексом "вертикальної спеціалізації" (1997р.). Дослідники визначають цей індекс для пари країн, беручи за основу частку імпортованих проміжних товарів, використаних у виробництві. Зауважуючи збільшення вертикальних ланок в міжнародній торгівлі, вони намагаються оцінити рівень можливої множинності проміжних ланок у торгівлі різними товарами, використовуючи таблицю витрати-випуск, що містить інформацію на рівні сектору економіки [3].

Д. Хуммельс далі розвиває методичний інструментарій вимірювання вертикальної спеціалізації у частині розрахунків вмісту вартості імпортованих товарів в експорті країни. Автор формулює своє визначення наступним чином: імпортовані товари, які використовуються лише для виготовлення товарів, що будуть йти на експорт [2]. Рівноцінно буде сказати: іноземна додана вартість у національному експорті. Модифікована формула для галузевого рівня виглядає наступним чином:

де mj представляє імпортовані проміжні товари в галузі j галуззю і, Y - валовий випуск галузі і та Xj_t частка експорту галузіу у валовому експорті товарів та послуг.

Отже, якщо галузь і не використовує імпортованих проміжних товарів чи вона не експортує свої товари, то індекс буде дорівнювати нулю. Більше того, так як структура торгівлі має певний вплив, то в сукупності вираз нормується за рахунок валового експорту.

Як вже прийнято в розрахунках даних методів, автор використовує таблицю витрати-випуск, показники доданої вартості, валовий випуск та експорт. У широкому значенні також враховуються імпортовані проміжні товари, що непрямо використовуються у виробництві товарів та послуг, як і в попередній версії формули.

Інша група показників визначає участь імпортованих проміжних товарів в валовому виробництві. Прикладом такого індексу є звужена формула X. Егера та Дж. Егера, яка включає лише проміжні товари імпортовані із закордону та використані у виробництві тієї ж галузі.

Він побудував свої розрахунки інтенсивності контрактних відносин між Австрією та Східною Європою, використовуючи таблицю витрати - випуск Австрії [4]:

де, А це загальний обсяг національного та міжнародного аутсорсингу галузі і, а В та С виступають в якості ваг для А.

Якщо говорити більш конкретно, то А - це торгівля галузі проміжними товарами та послугами як з національми так і з закордонними контрагентами. Тим часом, В представляє собою відкритість до імпорту галузі і, а С - це частка імпорту з країни - контрагента в загальному імпорті. Трансгранична зміна контрактні відносини, в такому випадку, визначається як відношення до валового імпорту галузі і, а не до валового проміжного споживання галузі як зазначалося в методиці Фієнстра та Хансона.

Відповідно, формулюючи класифікацію індексів інтегрованості країн у систему міжнародних контрактних відносин, слід спиратися на такі основні методики: ті, що за основу беруть частку імпортованого проміжного споживання в валовому споживанні; ті, що дають змогу оцінити вертикальну спеціалізацію; й ті, що ґрунтуються на частці імпортованого проміжного споживання в валовому випуску. Всі ці підходи, зазвичай оцінюються на певному рівні агрегації (для країни чи галузі). Прикладами всіх трьох індексів є вищевикладені співвідношення (формули) (1), (2) та (3). Відповідно, усі із окреслених методик із їх індексами на рівні галузі будуть, в якійсь мірі, апелювати до трьох раніше згадуваних груп показників.

Д. Хоргос розглядає два додаткових індекси, що не були раніше представлені в нашій статті: індекси, які базуються на імпортованому проміжному споживанні в валовому імпорті, та ті, що базуються на доданій вартості виробництва [6]. інтенсивності участі країни у міжнародних контрактних відносинах.

Вони виражені через співвідношення валового використання імпортованого проміжного споживання та валового виробництва. Зокрема, коли і = j, дані індекси дають оцінку у вузькому аспекті й чисельник, в такому випадку, це всього на всього діагональне значення показника в матриці використання імпорту.

Визначимо прикладний потенціал окреслених вище методик та проведемо розрахунки на основі четвертої формули, відповідно до наявної статистичної інформації. Розрахунок індексу інтенсивності використання контрактних відносин серед 40 країн світу за 1995, 2000, 2005 та2011 роки представлено в таблиці 1. Країни у порядку спадання від більшого до найменшого значення індексу були відсортовані в рейтинговому порядку для кожного року окремо. У випадку відсутності або недоступності даних для певної країни в таблиці використовується позначення "нд" - немає даних.

Отримані величини індексу були пораховані за формулою (4а), де за базу бралися значення валових витрат галузі, а сам показник був зважений на валовий випуск галузі. Отримані показники для 40 країн світу свідчать про те, що європейські країни є найбільш інтегрованими до системи міжнародної кооперації в розрізі контрактних відносин: Ірландія, Люксембург, Естонія, Угорщина, Словаччина, Бельгія, Нідерланди, Австрія, Швеція, Норвегія та Португалія знаходяться на початку рейтингу. Більшість з цих країн протягом 20 років не змінили свої позиції в рейтингу та, й навіть, збільшили свої показники інтегрованості.

Таблиця 1

Індекс інтенсивності використання контрактних відносин країнами, 2011рік

Розраховано авторами на основі джерел [11-18]

Так, наприклад, Люксембург, в 2000 році посів перше місце серед 40 досліджуваних країн з коефіцієнтом 53,3, а в 2005 році він збільшився до 57,33 й в 2011 - до 59,73. Це свідчить про те, що з кожним роком дана країна у своїх валових витратах на виробництво нарощує в проміжному споживанні імпортну складову.

В першу десятку країн за інтенсивністю використання контрактних відносин у міжнародних коопераційних відносинах протягом аналізованого періоду входить Тайвань, в 2011 році з показником 28,43 зайняв 6 місце в рейтингу. Південна Корея в 2011 році посіла в рейтингу 12 місце, збільшивши свій показник до 22,38 з 19,83 у 2005 році. Щодо європейських країн слід відзначити Естонію, яка також займає одне з перших місць в рейтингу протягом аналізованого періоду; це підтверджують і інші дослідження, згідно яких ця країна є чи не одним з найбільших аутсорсерів у світі [10].

Показовою є зміна позицій за останній доступний для аналізу рік - 2011; в своїй більшості коефіцієнти для країни з вибірки зросли на декілька пунктів, що свідчить про інтенсифікацію як процесів інтеграції так і посилення коопераційних зв'язків між країнами світу. Тим не менш, з коефіцієнтом менше 15,00 на нижніх щаблях списку знаходяться такі розвинені країни як США, Японія та Австралія. З одного боку можна зробити висновок, що ці країни у меншій мірі ніж лідери рейтингу залучені до коопераційних процесів шляхом аутсорсингу, а відтак урядам країн немає підстав стверджувати, що іноземні виробники забирають їх робочі місця та частину можливого продукту.

Насправді ж мова йде про те, що в продукції цих країн розмір національної доданої вартості набагато більший від тієї, що створюється за кордоном за рахунок підрядника. Достатньо лише взяти до уваги сформований механізм ціноутворення на продукцію американського гіганта Apple [7]. Логічним є місцезнаходження Китаю на останніх щаблях рейтингу, так як у виробництві продукції як на експорт так і для внутрішнього споживання він, в основному використовує власні ресурси (в т. ч. напівфабрикати та проміжні товари) й власну робочу силу, тобто не є схильним до аутсорсингу.

Як видно з таблиці 1, менші економіки (за ВВП) знаходяться в першій десятці всі чотири роки. Така ситуація не є несподіваною, так як всі ці індекси відносяться до методів оцінки відкритості економіки, які добре відомі в економічній теорії, коли, в своєму загальному вираженні, великі країни демонструють невеликі значення показників. Це природньо, так як великі економіки продукують більший розмір витрат, ніж малі; таким чином, стримуючи відповідну ступінь залучення до міжнародної торгівлі. Внаслідок цього, менші економіки у більшій мірі покладаються на офшоринг як на форму міжнародної торгівлі, ніж більші країни.

Такі країни як Люксембург, Ірландія, Угорщина, Тайвань, Австрія, Словаччина, Чеська республіка, Естонія та Словенія є наочними прикладами. З іншого боку, деякі з великих економік послідовно з'являються на нижніх щаблях рейтингу, зокрема США, Японія, Китай, Індія та Бразилія. В середині цього рейтингового списку ми можемо спостерігати групу великих країн, таких як: Німеччина, Канада та Іспанія.

Зміни в рейтингу є незначними, окремі з великих економік демонструють себе зі сторони таких, що зазнали стрімкої динаміки залучення послуг з офшорингу, втрачаючи можливість для виробництва на власній території, зокрема США, Іспанія та Німеччина. Китай, Бразилія та Японія демонструють значну позитивну зміну протягом 2000-2010 рр. Можна констатувати також, що зміна показників інтенсивності використання міжнародних контрактних відносин для цих країн співпадає із лібералізацією регуляторної системи у сфері торгівлі [5].

Варто визнати, що для більш обґрунтованих висновків щодо тренду за показником інтенсивності використання контрактних відносин для країн з вибірки, необхідний більш значний масив джерельної бази, у той час як нами використано дані лише для 4 точок в часі. Незважаючи на отриману нерівність за останні роки, такі великі економіки як США, Китай, Бразилія, Індія чи Японія до цих пір, знаходяться далеко від компромісного значення проміжної торгівлі та офшорингу. Примітно, що такі країни як Канада, Німеччина та Іспанія залишаються на периферії інтеграційних процесів. Достовірна причина цьому не відома, одначе можна зробити припущення. У всіх випадках країна походження (або країна ресурсів) знаходиться прямо на кордоні з великим і відкритим ринком, який за своєю природою, є дуже подібним географічно або культурно або і так і так.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити такі узагальнення:

інтенсифікація участі країн у системі міжнародної кооперації, у тому числі у форматі контрактних відносин, не пов'язаних із інвестуванням - це певна маніфестація зростаючої мобільності факторів виробництва та новітня інтерпретація концепції порівняльних переваг;

проблематика пошуку методик оцінювання рівня інтегрованості країн в міжнародні контракті зв'язки має не лише вузький теоретичний вимір. Вона напряму торкається можливих регуляторних модернізацій, пов'язаних із прагненням урядів країн, що активно використовують транскордонні контрактні угоди, повернути частину доданої вартості, а відтак і робочі місця на батьківщину;

серед активних суб'єктів міжнародних контрактних відносин варто виокремити не лише країни з великими та розвиненими економікам, що переміщують робочі місця далеко за кордон, а й відносно малі за обсягом ВВП країни. Розрахунки засвідчили, що саме, малі відкриті економіки виступають найбільш активними замовниками контрактних відносин.

Подальші дослідження окресленої проблематики стосуються більш поглибленого аналізу макроекономічних ефектів участі країн у системі міжнародної кооперації з виокремленням їх впливу на різні групи держав з огляду участі у створенні та розподілі глобальної доданої вартості. Потребує також подальшого аналізу ідентифікація секторальних відмінностей у використанні транскордонних контрактних відносин, зокрема у частині їх специфіки для виробничого сектору та сфери послуг.

Список використаних джерел

1. Yukon Huang. America's Trade Deficit With China Doesn't Matter // The Wall Street Joumal14.04.2017 [Electronic resource] - Mode of access: https: // www.wsj.com/artides/americas-trade-deficit-with-china-doesnt-matter-1490n4994

2. Hummels, David, Dana Rapoport, and Kei-Mu Yi., 1998. “Vertical Specialization and the Changing Nature of World Trade." Federal Reserve Bank of New York Economic Policy

3. Review June: 79-99. Jose Campa & Linda S. Goldberg, 1997. "The Evolving External Orientation of Manufacturing Industries: Evidence from Four Countries," NBER Working Papers 5919, National Bureau of Economic Research, Inc.

4. Hartmut Egger & Josef Falkinger, 2001. "A Complete Characterization of the Distributional Effects of International Outsourcing in the Heckscher-Ohlin Model," CESifo Working Paper Series 573, CESifo Group Munich.

5. Castellani D., De Benedictis L., Horgos D. (2013) Can we really trust offshoring indices? Structural Change and Economic Dynamics 25: 159 - 172.

6. Daniel Horgos, 2007. "Labor Market Effects of International Outsourcing: How Measurement Matters," SOEPpapers on Multidisciplinary Panel Data Research 58, DIW Berlin, The German Socio-Economic Panel (SOEP).

7. Feenstra, R. C., & Hanson, G. H. (1996). Globalization, Outsourcing, and Wage Inequality. American Economic Review, 86 (2), 240-45

8. Feenstra, R. C. (2010), Offshoring in the Global Economy: Microeconomic Structure and Marcoeconomic Implications, The MIT Press, Cambridge, MA.

9. Grossman G. M., Rossi-Hansberg E. (2008). Trading Tasks: A Simple Theory of Offshoring, American Economic Review 98: 5, 1978-1997

10. Schworer T. (2013). Offshoring, Domestic Outsourcing and Productivity: Evidence for a Number of European Countries. Review of World Economics, 149, 131-149.

11. Statista data International monetary fund [electronic resource]. - Access: URL: http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/groups. htm#mae/. - Name of the screen.

12. Statistical data International monetary fund [electronic resource]. - Access: URL: http://data. imf.org/regular. aspx? key=60947517/. - Name of the screen.

13. Statistical data International monetary fund [electronic resource]. - Access: URL: http://data. imf.org/regular. aspx? key=60979251/. - Name of the screen.

14. Statistical data United nations conference on trade and development [electronic resource]. - Access: URL: http://unctadstat. unctad.org/wds/TableViewer/tableView. aspx? ReportId=17629/. - Name of the screen.

15. Statistical data Organization for economic co-operation and development [electronic resource]. - Access: URL: http://stats. oecd.org/#/. - Name of the screen.

16. Statistical data United Nations [electronic resource]. - Access: URL: http://www.un.org/ru/databases/. - Name of the screen.

17. Statistical data United Nations Conference on Trade and Development [electronic resource]. - Access: URL: http://unctad.org/en/Pages/Statistics. aspx/. - Name of the screen.

18. International Trade Centre: Exports 2000-2011: International Trade in Services - Access: http://www.intracen.org/statistics-export-service-country/. - Name of the screen.

Размещено на Allbest.ru