Особливості міграційних процесів до країн Східної Європи (1991—2013 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 325.54(4--11)«1991/2013»

Особливості міграційних процесів до країн Східної Європи (1991--2013 рр.)

Касьянова М. М.,

Вивчено та проаналізовано особливості міграційних процесів до країн Східної Європи (1991--2013 рр.). Досліджені відмінності сучасних міграційних процесів від явищ, характерних для минулих століть. Спроби зрозуміти сутність міграційних процесів, пояснити їхні причини та характер є важливою складовою світової політичної науки. Вони призвели до формування кількох теоретичних підходів, покликаних вирішити це наукове завдання. Сучасні теорії та концепції пояснюють причинно-наслідкові взаємозв'язки міграції, пропонуючи розглядати їх в двох категоріях: на макро- і мікрорівні. Такий підхід необхідний для дослідження закономірностей міграційної поведінки. Розроблені теорії та концепції є основою побудови різного класу моделей і гіпотез, важливих при прогнозуванніміграції.

Ключові слова: міграція, міграційні процеси, теоретичні підходи.

Історія людської цивілізації завжди була пов'язана з міграційними процесами. Проте переміщення людей ще ніколи так не впливало на соціальне та політичне життя країн, як сьогодні.

Історіографія даної теми представлена працями сучасних науковців. Серед авторів, які досліджували особливості міграційних процесів, слід назвати В. О. Новожилова [1], О. Краузе [2], А. В. Лисицкого [3] та ін.

Джерельну базу дослідження склали періодичні видання, такі як Галицький економічний вісник [4], Русский Newsweek [5] та ін.

Мета наукової статті полягає у комплексному аналізі особливостей міграційних процесів до країн Східної Європи кінця XX - початку XXI ст.

Сучасні міграційні процеси мають суттєві відмінності від явищ, характерних для минулих століть. По перше, змінився напрям основних міграційних потоків. Якщо раніше масові міграції в основному спрямовувались в бік менш розвинутих територій, то сьогодні навпаки люди рухаються в більш розвинуті регіони. По друге, сучасні міграції не пов'язані з процесами колонізації та завоювання територій. По третє, розпалась синхронність технологічного розвитку та демографічних процесів, які стимулювали міграцію. Якщо раніше розвинуті країни характеризувались найбільшим зростанням населення, то сьогодні ситуація діаметрально протилежна. По четверте, сучасні міжнародні міграції представляють собою масові міжкультурні переміщення, які перетинають етнічні, культурні та релігійні кордони [1].

Однією з особливостей сучасної міграції є те, що вона проявляється в якості складової глобалізаційних процесів. Глобалізація - це об'єктивний процес становлення економічних, науково-технічних, соціально- політичних, культурних та інших відносин між країнами; практична діяльність держав, їх лідерів та інших суб'єктів щодо організації взаємопов'язаного та взаємозалежного функціонування регіонів та континентів країн світового співтовариства [6]. Ціллю її зовнішньополітичних аспектів є більш комфортне й якісне існування та співіснування державних акторів міжнародних відносин. Це багатогранний процес, який призводить до зростання світової взаємозалежності структури, культури та суб'єкта, що супроводжується стиранням традиційних кордонів [7]. Процес глобалізації, який А. Турен називає «найяскравішою рисою сучасності» [8], характеризується різким підсиленням та диверсифікацією міграційних потоків. Міграція є результатом впливу процесу глобалізації на економіку окремих країн. Глобалізація передбачає підвищення трудової мобільності населення, його здатності мігрувати в пошуках кращих умов життя. Такій ситуації сприяє здійснення прямих інвестицій, формування транснаціональних корпорацій, процес урбанізації та інші чинники [2]. Сучасні виклики глобалізації суттєво впливають на причини та передумови міграційних процесів. У свою чергу, наслідки міграції як такої, впливають на процеси глобального характеру, а подекуди мають значущу роль у зміні геополітичної картини світу.

Наступною специфічною рисою сучасних міграційних процесів є збереження тісних зв'язків мігрантів з Батьківщиною. Сьогодні стан розвитку людської цивілізації залишає переселенцям потужніші канали зв'язку - завдяки підвищенню доступності засобів комунікації та розвитку світової транспортної системи. Внаслідок розвитку глобалізації міжнародної економіки в світовому господарстві постійно зростають масштаби робочої сили, яка залучена до процесів тимчасової міграції. Таким чином, спостерігається зростання циркулюючої міграції, коли все більша кількість людей не обирають нову країну проживання, а живуть в ній внаслідок ряду економічних, політичних, соціальних та інших причин. Після вирішення окремих важливих для себе проблем (покращення економічного становища, радикальні зміни на Батьківщині) вони повертаються додому або переїжджають до третьої країни [3]. В цьому полягає суттєва відмінність від минулих століть, коли більшість мігрантів намагались змінити постійне місце проживання.

Міграція грає все більшу роль в перерозподілі грошових потоків. Специфічним фактором є зростання ролі мігрантів в економічному житті своєї Батьківщини. В сучасних умовах залишається незмінним той факт, що мігранти, які покинули рідний дім в пошуках кращої долі, отримують більшу заробітну платню, ніж їхні співвітчизники, що залишились в складних економічних умовах метрополії. В результаті, мігранти, все ще пов'язані з Батьківщиною та озброєні досягненнями світової фінансової системи, отримують можливість спрямовувати частину свого заробітку в її економіку. Вони можуть надавати значну фінансову допомогу своїм родичам або ж вкладати кошти в економіку рідної держави за рахунок підприємницької діяльності або інвестицій. Сучасною тенденцією є зростання трансфертів грошових переказів до країни-донора. При цьому їхні обсяги та розміри зростають швидшими темпами, ніж кількість самих міжнародних мігрантів. Впродовж 1970-2005 рр. обсяги надходження грошових переказів у світі (переважно з розвинених держав у країни, що розвиваються) зросли у 13 разів, тоді як кількість мігрантів - лише у 2,3 рази. Вони не тільки починають відігравати важливу роль для родин, які залишилися вдома, а й стають справжнім генератором розвитку економік країн - реципієнтів грошових трансфертів мігрантів. Наприклад, в 2006 р. офіційні грошові перекази до країн, що розвиваються, становили близько 200 мільярдів доларів США. В 2008 році перекази таджикських мігрантів на Батьківщину склали 2 млрд. доларів США - майже половину ВВП та два річних бюджети держави [9]. Африка в цей період щорічно отримує перекази на суму в 40 млрд. доларів США [10]. Це значно більше за обсяги міжнародної технічної допомоги цим країнам, за обсяги портфельних інвестицій.

Спроби зрозуміти сутність міграційних процесів, пояснити їхні причини та характер є важливою складовою світової політичної науки. Вони призвели до формування кількох теоретичних підходів, покликаних вирішити це наукове завдання.

Згідно мальтузіанського погляду, який був історично першим в науковому середовищі, причини міграції напряму пов'язані з демографічною ситуацією, тобто - чисельністю населення. Країни з «надлишком» населення виступають донорами мігрантів. Зазвичай в цій ролі виступають держави з високим рівнем народжуваності [11].

Говорячи про спеціалізовані дослідження, перш за все варто згадати теорію факторів «притягування- виштовхування». Її розробив англійський вчений Ернест Равенштайн. Під час досліджень міграційних процесів він прийшов до висновку, що людям необхідно мати чітку систему мотиваційних чинників для того, щоб залучитися до міграції. У 1889 р. науковець сформулював «Закони міграції населення», в яких спробував пояснити свій погляд на причини цього явища. Згідно з його теорією, міграційні процеси спричиняються низкою специфічних факторів - комплексу соціально-економічних характеристик регіону, які впливають на формування його привабливості в очах людей. Равенштайн виділив чинники «притягування- виштовхування», які впливали на міграційні потоки. їх можна умовно розділити на дві групи:

- притягуючі - тобто ті, які формують позитивне уявлення про територію та спричиняють міграцію населення до неї. До них можна віднести високий рівень життя, заробітної платні, привабливі природні умови тощо;

- відштовхуючі - такі обставини, які призводять до неможливості людини проживати на окремій території та змушують її покинути регіон в пошуках кращої долі (у випадку, коли незадовільними є економічні умови проживання) або ж з метою зберегти своє життя та здоров'я (у випадку загострення конфліктності в регіоні, загрози переслідувань або ж при наявності екологічної катастрофи) [12].

Таким чином, причинами міграції вчений визначив несприятливі умови на одній території (безробіття, надмірні податки, жорстке законодавство тощо), які «виштовхують» людей із місця проживання, та сприятливі умови на інших територіях, які «притягують» їх до переселення в ці місцевості. З точки зору походження мігранта дослідник виділив зовнішні (чинники притягування) та внутрішні (чинники виштовхування) фактори, які обумовлюють переселення [2]. На думку Е. Равенштайна та згідно з виведеними ним законами, основною причиною міграції є кращі економічні умови в іншій місцевості у порівняні з Батьківщиною мігранта. Для неї характерні декілька рис, з яких найважливішими є наступні: масштаби міграції скорочуються зі збільшенням відстані; міграція частіше відбувається у декілька етапів; міграція населення є двосторонньою; мобільність людей визначається їх особистісними характеристиками (стать, вік, приналежність до певного соціального прошарку тощо). Теорія щодо притягуючих та виштовхуючих чинників зазначала, що найбільший вплив на міграцію населення справляють внутрішні фактори або фактори виштовхування.

В XX ст. справу Е. Равенштайна продовжили декілька вчених. Джордж Кінгслі Зіпф розглядав вплив відстаней на міграційні процеси. Він висунув припущення, що масштаби міграційного потоку з одного місця в інше залежить від того, наскільки вони віддалені один від одного, оскільки саме це визначає кількість коштів, які необхідно витратити на переселення. Він розробив так звану гравітаційну модель міграції, яка пояснювала інтенсивність міграційного руху залежністю від відстаней та окремих показників значущості територій (зазвичай під цим розумілась кількість населення) [13]. Таким чином, в якості передумов міграції Зіпф розглядав лише два фактори, один з яких був константним. Семюєль Стоффер висунув твердження, що відстань та населення двох пунктів не можуть бути головною детермінантою міграційного процесу. Він зазначав, що кількість людей, які переміщуються на певні відстані, є прямо пропорційною кількості перспектив, які відкриваються перед ними, та зворотно пропорційною кількості обставин, що втручаються в процес. Такими обставинами дослідник вважав всі явища, які можуть завадити розвитку міграції (видатки на транспортування, місцеве законодавство, недостатня поінформованість населення, негативне ставлення корінних мешканців до мігрантів тощо) [14]. Еверетт Лі стверджував, що з місцями вибуття та прибуття мігранта пов'язані дві групи факторів, які здійснюють на нього вплив - позитивні та негативні. Ці сили можуть бути чисельними та різноплановими. Особливу увагу дослідник приділив розгляду перешкод, що втручаються в міграційний процес, та аналізу обмежень, які діють в його рамках. До найбільш розповсюджених перешкод Лі відносив такі чинники, як відстань, наявність фізичних та політичних бар'єрів, кількість необхідних для міграції коштів тощо. Він відзначав, що в окремих випадках вони можуть не лише стримувати, а й запобігати міграції [15]. Комплексний підхід Лі та його модель враховувала всі сили (економічні, політичні, соціальні, культурні, природні), які діють на мігранта. На його думку, сама міграція є балансом між притягуючими та відштовхуючими факторами в місцях вибуття та прибуття, який формується під впливом перешкод, що втручаються в процес. Для мігранта це проявляється в суб'єктивній оцінці обставин при прийнятті рішення щодо необхідності переїзду. В результаті згаданий баланс формується на основі раціонального мислення людини [16]. Саме його наявність є передумовою міграції.

Теорія факторів «притягування-виштовхування» була покладена в основу інших, більш пізніх теорій міграції. Найбільш відомими з них є неокласична економічна теорія (1962-1969 рр.), теорія сегментованого ринку (1979 р.) та теорія глобальних систем (1988 р.).

Прихильники неокласичної школи вбачали причину трудової міграції в географічних відмінностях, що впливають на попит та пропозиції робочої сили. Відповідно концепції неокласичної економічної теорії, у країнах (регіонах) з надлишковою робочою силою спостерігається низька заробітна плата, а в регіонах, що характеризуються дефіцитом робочої сили, - висока. Розмір заробітної плати приймається за основний фактор виштовхування у регіонах походження мігрантів і тяжіння у регіонах прибуття [17].

Теорія сегментованого ринку праці пояснює міграцію населення структурними потребами економік розвинених країн. Прихильники цієї теорії вважають, що розвинені країни є дуалістичними: вони мають первинний ринок із кваліфікованою і високоопла- чуваною працею та вторинний ринок із некваліфіко- ваною низькооплачуваною працею, яка є непривабливою для місцевих жителів. Отже, приплив іммігрантів в таку країну є необхідним для заповнення робочих місць на вторинному ринку праці [18].

Відповідно до положень теорії глобальних систем, міграція є результатом впливу процесу глобалізації на економіку окремих країн. Глобалізація передбачає підвищення трудової мобільності населення, його здатності мігрувати у пошуках кращих умов життя. Такій ситуації сприяє здійснення прямих інвестицій, формування транснаціональних корпорацій, активізація процесів урбанізації та інші чинники [2].

В 1990-і роки американський соціолог Дуглас Массей розробив синтетичну теорію міжнародної міграції. На його думку, це явище є наслідком широких процесів інтеграції в політичному, економічному та соціальному житті. Вступаючи в полеміку з науковцями середини XX ст., він наполягав на домінуванні притягуючих факторів над відштовхуючими в міграційних потоках. Д. Массей також доводив, що різниця в доходах не може бути основним міграційним фактором, та окремо вивчав вплив розвиток міграційної інфраструктури, яка відповідає за зв'язок мігранта з Батьківщиною та діаспорою, на інтенсифікацію руху населення [16].

Ряд сучасних теорій та концепцій пояснюють причинно-наслідкові взаємозв'язки міграції, пропонуючи розглядати їх в двох категоріях: на макро- і мікрорівні. На макрорівні відбувається певне поєднання масштабів, напрямків, інтенсивності міграційних потоків між різними регіонами з параметрами соціально- економічного розвитку цих територій (величиною заробітної плати, рівнем зайнятості, наявністю житлових умов, числом незайнятих робочих місць, екологічною та етнонаціональною ситуацією). Вважається, що виявлення характеру таких взаємозв'язків в залежності

від складу мігрантів (їх віку, статі, рівня освітньої та професійної підготовки) являє собою істотний момент будь-якого дослідження міграції. В умовах планової економіки переважала концепція планомірної міграції робочої сили, відповідно до якої головним фактором, що обумовлює міграційний процес на макрорівні, є планомірне розміщення виробництва. Міграція розглядалася в першу чергу як інструмент розподілу та планомірного перерозподілу трудових ресурсів між регіонами. Ігнорування матеріальних стимулів міграції зумовлювало величезний вплив організаційного механізму функціонування та регулювання процесів переселення. На мікрорівні здійснюється вивчення міграційної реакції окремих індивідів, родин або домогосподарств на зміну тих чи інших показників, умов життя, важливих з точки зору прийняття рішення про міграцію. Такий підхід необхідний для дослідження закономірностей міграційної поведінки [19].

Отже, розроблені теорії та концепції є основою побудови різного класу моделей і гіпотез, важливих при прогнозуванні міграції. Наприклад, серед концепцій, що пояснюють міграційну поведінку на мікрорівні, широкого поширення набула теорія людського капіталу Гаррі Беккера, яка стала основою різних підходів у моделюванні територіальної рухливості населення та робочої сили [20]. Відповідно до неї рішення про переміщення мігранта засноване на раціональному порівнянні наявного рівня життя з можливою його зміною в районі передбачуваного вселення та оцінці очікуваної вигоди від такого переміщення.

міграційний поведінка світовий політичний

1. Новожилова Е. О. Современные международные миграции: причины, особенности, последствия / Е. О. Новожилова // Общество. Среда. Развитие (Terra Humana). - 2013. - № 1 (26). - С.105.

2. Краузе О. Зовнішня трудова міграція населення України / О.Краузе // Галицький економічний вісник. - 2010. - №2 (27). - С.26-34.

3. Лисицкий А. В. Особенности современных мировых миграционных процессов / А. В. Лисицкий // Ученые записки Российского государственного социального университета. - 2008. -№1. -С.14.

4. Галицький економічний вісник. - 2010. - 2 (27).

5. Русский Newsweek. - 2009 (234). - №12.

6. Карапетян Л. М. О понятии «глобализм» и «глобализация» / Л. М. Карапетян // Философские науки. - 2003. - №3. - С.58.

7. Золин А. В. Понятие глобализации / А. В. Золин // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 7: Философия. Социология и социальные технологии. - 2007. - №6. -С.55-56.

8. Турен А. Способны ли мы жить вместе? / А. Турен // Новая постиндустриальная волна на Западе / Под ред. Иноземцева. - М., 1999.-С.484-485.

9. Саркорова А., Рагозин Л., Седаков П. Трудности без перевода / А. Саркорова, Л. Рагозин, П. Седаков // Русский Newsweek. - 2009 (234). - №12. - С.32.

10. Рагозин Л., Архипова И., Седаков П. Огонь, беда и первые трупы / Л. Рагозин, И. Архипова, П. Седаков // Галицький економічний вісник. - 2009 (234). - №12. - С.31.

11. Немерюк Е. Е., Аникин Л. С. Теоретические подходы к исследованию причин миграции / Е. Е. Немерюк, Л. С. Аникин // Известия Саратовского университета. Новая серия: Социология. Политология. - 2014. - Т.14, Вып.З. - С.24.

12. Kaitmazova К. R., Caberti А. N. Types of Modem Migration / К. R. Kaitmazova, A. N. Caberti // Научный альманах стран Причерноморья. - 2016. - №1 (5).

13. Zipf G. Human Behavior and the Principle of Least Effort / G. Zipf. - Cambridge: Addison-Wesley Press, 1949. - 573 p.

14. Stouffer S. Intervening Opportunities: A Theory Relating Mobility and Distance / S. Stouffer // American Sociological Review. - 1940. - №5. - P.845-867.

15. Lee E. S. A Theory of Migration.Demography / Everett S. Lee. - 1966. - Vol.3, No.l. - P.47-57. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/2060063?seq=l#page_ scan_tab_contents

16. Василенко П. В. Зарубежные теории миграции населения / П. В. Василенко // Псковский регионологический журнал. - 2013,-№16.

17. Романчиков В. I., Романенко О. І. Міжнародні економічні відносини / В. I. Романчиков, I. О. Романенко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 256 с.

18. Орехова Т. В. Методологические подходы к изучению проблем создания и функционирования транснациональных интеграционных структур / Т. В. Орехова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ; 2005. - С.14.

19. Моисеенко В. М., Чудиновских О. С. Теория человеческого капитала и миграция в России / В. М. Моисеенко, О. С. Чудиновских // Проблемы прогнозирования. - 2000. - №4. - С.131.

20. Becker G. S. The Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education / Gary S. Becker. - University of Chicago Press; 3 edition. - 1994. - 412 p.

21. References

22. Novozhilova E. O. Sovremennye mezhdunarodnye migracii: prichiny, osobennosti, posledstvija / E. O. Novozhilova // Obshhestvo. Sreda. Razvitie (Terra Humana). - 2013. - № 1 (26). - S.105.

23. Krauze O. Zovnishnja trudova migracija naselennja Ukrai'ny / O. Krauze // Galyc'kyj ekonomichnyj visnyk. - 2010. - №2 (27). - S.26-34.

24. Lisickij A. V. Osobennosti sovremennyh mirovyh migracionnyh processov / A. V. Lisickij // Uchenye zapiski Rossijskogo gosudarstvennogo social'nogo universiteta. - 2008. -№1. - S.14.

25. Galyc'kyj ekonomichnyj visnyk. - 2010. - 2 (27).

26. Russkij Newsweek. - 2009 (234). - №12.

27. Karapetjan L. M. О ponjatii «globalizm» і «globalizacija» / L. M. Karapetjan ll Filosofskie nauki. - 2003. - №3. - S.58.

28. Zolin A. V. Ponjatie globalizacii / A. V. Zolin // Vestnik Volgogradskogo gosudarstvennogo universiteta. Serija 7: Filosofija. Sociologija і social'nye tehnologii. - 2007. - №6. - S.55-56.

29. Turen A. Sposobny li my zhit' vmeste? / A. Turen // Novaja postindustrial'naja volna na Zapade / Pod red. Inozemceva. - M., 1999. - S.484-485.

30. Sarkorova A., Ragozin L., Sedakov P. Trudnosti bez perevoda / A. Sarkorova, L. Ragozin, P. Sedakov // Russkij Newsweek. - 2009 (234).-№12.-S.32.

31. Ragozin L., Arhipova I., Sedakov P. Ogon', beda і pervye trupy / L. Ragozin, I. Arhipova, P. Sedakov // Galyc'kyj ekonomichnyj visnyk. - 2009 (234). - №12. - S.31.

32. Nemerjuk E. E., Anikin L. S. Teoreticheskie podhody k issledovaniju prichin migracii / E. E. Nemerjuk, L. S. Anikin // Izvestija Saratovskogo universiteta. Novaja serija: Sociologija. Politologija. - 2014. - T.14, Vyp.3. - S.24.

33. Kaitmazova K. R., Caberti A. N. Types of Modem Migration / K. R. Kaitmazova, A. N. Caberti // Nauchnyj al'manah stran Prichemomor'ja. - 2016. - №1 (5).

34. Zipf G. Human Behavior and the Principle of Least Effort / G. Zipf. - Cambridge: Addison-Wesley Press, 1949. - 573 p.

35. Stouffer S. Intervening Opportunities: A Theory Relating Mobility and Distance / S. Stouffer // American Sociological Review. - 1940. - №5. - P.845-867.

36. Lee E. S. A Theory of Migration.Demography / Everett S.

37. Lee. - 1966. - Vol.3, No.l. - P.47-57. [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.jstor.org/stable/2060063?seq=l#page_scan_tab_

38. contents

39. Vasilenko P. V. Zarubezhnye teorii migracii naselenija / P. V. Vasilenko // Pskovskij regionologicheskij zhumal. - 2013. - №16.

40. Romanchykov V. I., Romanenko О. I. Mizhnarodni ekono- michni vidnosyny / V. I. Romanchykov, I. O. Romanenko. - K.: Centr uchbovoi' literatury, 2008. - 256 s.

41. Orehova T. V. Metodologicheskie podhody k izucheniju problem sozdanija і funkcionirovanija transnacional'nyh integracionnyh struktur / T. V. Orehova // Problemy razvitija vneshnejekonomicheskih svjazej і privlechenija inostrannyh investicij: regional'nyj aspekt. Sbomik nauchnyh trudov. - Doneck: DonNU, 2005. - S.14.

42. Moiseenko V. M., Chudinovskih O. S. Teorija cheloveches- kogo kapitala і migracija v Rossii / V. M. Moiseenko, O. S. Chudinovskih // Problemy prognozirovanija. - 2000. - №4. - S.131.

43. Becker G. S. The Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education / Gary S. Becker. - University of Chicago Press; 3 edition. - 1994. - 412 p.

Kasianova M. M.., PhD, the doctoral student ofNationalPedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv),Associate Professor at the Department of International Relations and Foreign Policy of Donetsk National University (Ukraine, Vinnytsia), k.manna81@rambler.ru

Characteristics of migration processes in the countries of Eastern Europe in 1991--2003 years

The proposed article is devoted to the study and analysis of the characteristics of migration to the countries of Eastern Europe (1991--2013 biennium). The differences from the modern migration phenomena characteristic of past centuries. Attempts to understand the nature of migration, explain their causes and nature is an important part of world political science. They led to the formation of several theoretical approaches designed to solve a scientific problem. Modern theories and concepts to explain the causal relationship of migration, offering to consider them in two categories: the macro and micro level. Such an approach is necessary to study the migration patterns of behavior. The theory and the concept is the basisfor building a differentclass ofmodels and hypotheses importantin predicting migration.

Keywords: migration, migration processes, theoretical approaches.

Размещено на Allbest.ru