Патріотичні партії сучасного ЄС: особливості інституційного дизайну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патріотичні партії сучасного ЄС: особливості інституційного дизайну

Філатов Б.А.

Сучасна партологія перебуває перед непростим викликом перегляду класичних концепцій та пошуку рішень для політичних сил з метою їх підвищення і спроможності зростання громадської активності. Поняття масової партії дедалі більше ставиться під сумнів у академічному та експертному спів товаристві. Політичні науки намагаються визначити джерела й ресурси мобілізаційної спроможності неформальних громадських рухів індивідуальної та мережної політичної участі. В цьому контексті питання розвитку патріотичних політичних сил виходить далеко за межі суто ідеологічних дискусій. Все більшої актуальності набуває питання широкого розуміння незалежності партій від їх атрибутивної ідейної акцентуації, тобто номіналізації ідеологічного спектру в назві партії.

Тема політичного патріотизму стає дедалі більш актуальною та поширеною для багатьох країн сучасної Європи. Проблеми міграції, загроза національним інтересам, геополітичні зсуви, впливають на стан громадської думки та симпатії індиферентних або нейтральних громадян. Ренесанс правих політичних сил у сучасній Європі зумовлений хвилеподібним розвитком конфігурації партійних систем і парламентських форм правління, в яких гегемонія однієї частини політичного спектру (лівих, екологістських партій тощо) змінюється домінуванням консервативних й народних політичних сил. Специфіка інституційної конфігурації патріотичних політичних сил сучасного ЄС заслуговує на увагу через особливу роль, яку зіграли партії і політичні групи даного спрямування у Революції Гідності в Україні.

Під особливостями інституційного дизайну патріотичних політичних сил сучасні політологи (див. С. Ніколені [18]) розуміють не лише їх організаційну структуру, але й значення і роль у політичній системі кожної країни ЄС в цілому. Важливим питанням наукового пошуку є функція політичних сил у кожному суспільстві, зміст якої може ранжуватися (залежно від національних традицій та політичного спектру) від суто репрезентативної до комунікаційно-артикуляційної. Ключовим параметром є їх значення стосовно нагальних суспільних проблем, які раніше були за межами активного суспільного обговорення.

Проблеми інституційного дизайну сучасних політичних партій вивчають як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Зокрема, Т. Астахова розкрила конституційно-правовий аспект діяльності політичні партії в системі інститутів громадянського суспільства [1], О. Віннічук вивчає інституційний дизайн лобізму в умовах демократії [2], Н. Колісніченко розкриває політичні партії як основний інституційний канал рекрутування та підготовки суб'єктів політичної діяльності [4], О. Стойко досліджує консервативні партії Східної Європи [8], Н. Девінз та Е. Девід встановлюють обмеження інституційного дизайну поляризації партій [9], Дж. К'юпер розкриває інституції глобальної демократії [17], Б. Нванкво вивчає інституційний дизайн африканських демократій [19]. Однак, існує потреба в уточненні специфіки інституцій- ного дизайну патріотичних політичних сил сучасного ЄС, їх функціонального значення у межах політичної системи окремих країн та європростору в цілому.

Метою статті є встановлення специфіки розвитку патріотичних політичних партій сучасної Європи у контексті їх інституційної еволюції.

Інституційна еволюція партій сучасного ЄС пов'язана, передусім з консолідацією носіїв правих настроїв у суспільстві. З цієї причини праві політичні партії Європи тяжіють до міжнародної співпраці з метою вибору тактики для інституційної компенсації за умов порівняно невеликої популярності. На цій основі сучасні націоналістичні праві партії Європи стають комунікаційними осередками, які визначають підготовку політичних кампаній партійних лідерів. Згідно з аналітичним матеріалом В. Хейл, у червні 2016 року відбулася зустріч представників австрійської Партії Свободи і Французького національного фронту Марін Ле Пен, які провели акцію «Патріотична весна». У 2016 році такий захід відбувся вже вдруге поспіль. Його очолив лідер австрійської партії Свободи Хайнц-Крістіан Страхе. Також до неї приєдналися партія «Альтернатива для Німеччини», яку очолює Фрауке Петрі. Лідери європейських правих партій зустрілися на горі Зукшпіце, яка є найвищою горою в Німеччині. Серед інших учасників у акції брали участь представники Нідерландської партії Свободи та Бельгійської партії фламандців [11].

Інституційна еволюція сучасних європейських правих партій також пов'язана з метою залучення уваги до своєї діяльності. Політичні партії ЄС правого спрямування нерідко влаштовують показові судові процеси, залучаються до публічної презентації резонансних політичних справ. В цілому можна стверджувати, що загальне середовище партійної системи ЄС не є сприятливим для правих і патріотичних політичних сил. Про це, зокрема, неодноразово заявляв одіозний бельгійський політик Франк Крейелман.

Поряд з цим, в окремих країнах ЄС, які мають особливе ставлення до Союзу, існують вкрай протилежні тенденції. Як вважає британська дослідниця Д. Фостер, День народження королеви Великобританії відкрив новий вид прояву патріотизму: вуличні вечірки стали основою для підвищення націоналізму середнього класу. Значного поширення набуло вшанування звичаїв часів Британської Імперії [10].

Прикметною рисою інституційної еволюції європейських правих політичних сил стає їх діяльність щодо акумулювання та використання загальних патріотичних настроїв у суспільстві. У таких країнах, як Великобританія, Бельгія, Іспанія властивістю соціальної активності громадян є добровільні збори під час національних свят, використання національної символіки, тощо. За таких умов праві політичні сили намагаються якомога повніше використати «стихійний, неорганізований» патріотизм. З цією метою вони застосовують інституційну мімікрію - перетворюються на громадські рухи, намагаються продемонструвати близькість своїх позицій до позицій простих громадян. Як свідчить приклад Великобританії, «британський націоналізм середнього класу має дві сторони. По- перше, крайньо праву, представлену у карикатурній формі футбольними вболівальниками з англійськими національними прапорами і, по-друге, прояви правих поглядів середнього класу, зокрема, святкування дня народження королеви на фоні британського прапору. Ці два види націоналізму не є повністю ізольованими. Перший є відверто расистським, інший виступає з апологетикою Британської Імперії. Апологети Британської

Імперії серед британського середнього класу уникають критики колоніальної історії Британії. Стверджується, що якщо декілька років тому британські патріоти були б висміяні, то тепер тренд демонстрації проявів націоналізму є загальнопоширеним» [10].

Нерівномірність поширення націоналістичних й патріотичних настроїв у суспільстві змушує праві патріотичні сили Європи гнучко реагувати на зміну громадської думки й використовувати моменти посилення правих настроїв. Розрізнення націоналістичних й патріотичних ідейних переконань в багатьох випадках є суто умовним. Тому однією з рис інституційної еволюції правих та патріотичних політичних сил є зменшення акценту на ідеологічних і доктринальних положеннях. Перехід до популістських гасел відбувається незважаючи на традиційну для консерваторів поміркованість у соціальних питаннях. Навіть опоненти правих в умовах глобальної соціально-економічної кризи та кризи міграції у Європі, активно поєднують «патріотичну» риторику з вимогами широких соціальних дотацій та підвищення соціальних стандартів. Як стверджує британський аналітик Т. Пені, представник керівної еліти британських лейбористів О. Сміт виступив з патріотичною промовою щодо партійного лідерства. Сміт апелював до національної місії Великобританії, намагаючись виступити як суперник Джеремі Корбіна у змаганні за партійне лідерство. Зазначається, що Оуен Сміт намагається привабити членів партії на основі контрасту з Дж. Корбіном, який має «недостатньо патріотичні позиції» [20]. Таким чином, псевдо-права політична позиція стає інструментом партійних маніпуляцій.

Використання бренду патріотизму лівими та ліво- центристськими політичними силами змушує патріотичні та праві партії радикалізувати свої вимоги, виступати за першість у захисті традиційних цінностей. Враховуючи універсальність патріотичних настроїв (незалежно від партійної та ідейної приналежності громадян), для патріотичних сил залишається значний простір для зростання. Однак, ці умови можуть бути ефективно використані лише за наявності вірної інституційної моделі, яка має поєднувати комунікаційну привабливість, властиву маргінальним і популістським політичним силам, організаційну дисперсність та ідеологічну гнучкість. Процес виходу Великої Британії з ЄС довів, що успішно опанувати протесті настрої можуть раніше неінституалізовані гравці (йдеться про раптову появу Партії незалежності Великобританії, яка акумулювала електоральну підтримку як лейбористів, так і консерваторів). Звідси, партії повинні формувати дуже сильне аналітичне й прогностичне ядро, яке буде передбачати зростання стихійних патріотичних настроїв у суспільстві, для того, щоб у слушний момент відповісти на його запити та потреби. У матеріалі П. Хітченса стверджується, що Британія потребує нових патріотичних лідерів [13]. Не зважаючи на результати голосування по виходу Великої Британії з ЄС. У розвідці Л. Ріда обґрунтовано, що у США патріотизм є меморіальним. Його прояви пов'язані із звичними святами, наприклад, з різдвяними. Коли люди перебувають у святковій атмосфері, поширюється тенденція «святкового патріотизму». Це відбувається зазвичай під час святкування Дня Незалежності, Дня Прапору і Дня Пам'яті у США [21].

Трансформація інституційної моделі патріотичних політичних сил в сучасній Європі пов'язана з розвитком так званого «буденного патріотизму» як сукупності проявів соціального світовідчуття. Патріотична ідентичність стає основою для сприйняття громадянами навколишнього світу та їх поведінки. Це спричиняє необхідність для патріотичних політичних сил у демократичних суспільствах відповідати загальним уявленням населення щодо патріотизму. Для забезпечення такого стану найбільш вдалою інституційною формою є «децентралізовані громадські партії», які концентрують свою увагу на локальних спільнотах, уникаючи відстоювання абстрактних ідеологічних положень. За контрастом з Європою, американські експерти вважають, що патріотизм не є сліпою вірою до лідерів. Патріотизм також не є просто засобом, який спонукає до голосування. Патріотизм заснований на ідеях, які пов'язані з народженням країни. Людина є патріотом Америки, якщо поділяє ідеї засновників цієї держави, які поклали своє життя на розбудову країни. Основою патріотизму у США є ідея свободи. Справжній патріотизм не пов'язаний з успіхом певних політиків, з підсумками урядової політики або з процесами в економіці, ситуацією на фондових ринках тощо [13].

На відміну від країн сталої демократії, специфічними рисами патріотичних політичних сил трансформаційних країн, є радикалізація патріотичних настроїв, концентрація зусиль на певних соціальних проблемах та висока мотиваційна спроможність. Вона дозволяє розгорнути за порівняно короткий термін значну за масштабами масову політичну силу. Приклад сучасної Угорщини засвідчує, що тривале домінування лівих політичних сил (1998-2010 рр.) призвело до значного невдоволення населення, яке резонувало із результатами перших років перебування Угорщини у складі ЄС та світовою фінансово-економічною кризою. Звідси патріотична риторика угорських правих партій - громадських рухів засвідчила не лише високу переконливість патріотичних ідей, але й здатність поширювати соціал-популістські гасла та маніпулювати громадською думкою. Згідно даними сайту Йоббік («Руху за кращу Угорщину») [15], Угорщина повинна належати угорцям [14]. Політика ЄС визнається неефективною у питаннях боротьби з тероризмом та напливу мігрантів. Основними закликами партії Йоббік є «Ми не хочемо міграції, ми не хочемо тероризму», які висуваються на масових заходах. Стверджується, що Європейська комісія наполягала на ідеї, що емігранти, які наповнюють Європу, повинні бути розселені по всіх країнах ЄС [11].

Можливість вдало використати основні теми, які потребували вирішення в угорському суспільстві, зробила партії Йоббік і Фідес основними правлячими партіями в Угорщині з 2010 року, надали їм можливість успішно пройти кілька електоральних кампаній. Такий результат не є характерним для країн розвинених демократій - старих членів ЄС, оскільки в парламентських республіках спостерігається тенденція до зміни урядових коаліцій та втрати позицій правлячими партіями у міжвиборний період.

Саме інституційна гнучкість угорських патріотичних сил, які одночасно є ідеологічними партіями та масовими громадськими рухами дозволила їм забезпечити широку підтримку населення в умовах зростання значення соціальних медіа [16]. Однак, слід зважити й на тривалість сприятливої ситуації, поглиблення мігрантської кризи та затяжний період економічної рецесії в ЄС. У цей період спостерігалося зростання євроскептицизму та поширення враження про невиправданість багатьох сподівань щодо перебування у Європейському Союзі. Згідно з матеріалами Британської національної партії, європейські політики дедалі більше схиляються до патріотичних рухів. Акцентовано увагу на тому, що в Австрійська патріотична партія отримала контроль над нижчою палатою Парламенту [22].

Успіхи правих і патріотичних партій у Європі засвідчують, що хвиля поширення правих настроїв серед населення континенту триває. Зазначений період імовірно буде мати вплив до моменту значного економічного пожвавлення та зростання соціальних стандартів і доходів населення. Інституційна модель правих партій як партій передусім кадрових, та таких, які розраховують на успіх в результаті поширення етностереотипів та загострення протистоянь на національному ґрунті, спростовує уявлення щодо патріотичних партій як розгалужених і стабільних структур [7]. Скоріше патріотичні партії в Європі очікують слушного моменту для висування правих гасел й отримання електоральних дивідендів, ніж розраховують на широку роботу у масах. Успіх правих політичних сил у сучасній Європі пов'язаний передусім із банкрутством ліволіберальних та лівоцентристських парламентських урядових коаліцій, ніж із успішною розбудовою мобілізаційних партійних структур їх консервативних і правих опонентів. У Швейцарії, антиемігрантська й антиісламістська Швейцарська народна партія перемогла з найбільшим результатом - 29, 4%, й отримала 65 місць з 200 у Національній Раді. Разом з Вільною демократичною партією Швейцарії, яка отримала третє місце, ці сили формують достатньо сильний правий фланг у парламенті. У Швеції шведські демократи очолюють соціологічні опитування. Вони, як стверджується, можуть сформувати урядову коаліцію у майбутньому Парламенті. Французький лідер Марін Ле Пен та її партія Національний фронт, набрала велику кількість голосів під час регіональних виборів у грудні 2016 р. Марі Ле Пен, найбільш вірогідно, отримає президентство в регіоні Па-де-Кале й очолює дані опитувань [22].

Значення й структура патріотичних політичних сил в Європі зростає не лише через їх відповідність політичному моменту, але також у зв'язку з послідовністю позицій правих сил, які зберігають критичні позиції щодо проблем культурної інтеграції мігрантів, розширення спільних політик ЄС та спільної відповідальності членів Євросоюзу протягом тривалого часу. Інституційна спроможність правих та патріотичних сил проявляється у можливості швидкого переходу від маргінального стану до стану правлячих чи урядових сил і навпаки. Таку можливість дає збереження організаційного ядра, яке проявляє свою високу адаптивність щодо зміни політичної ситуації. У Нідерландах Партія Свободи Гірта Вільдерса очолює опитування, у Данії - Данська народна партія формує коаліційний уряд і перебуває на третьому місці у національному рейтингу, у Німеччині Національно-демократична партія (НДП) набула великої кількості нових членів, Партія «Альтернативи для Німеччини», яка зародилася на основі націоналістичного руху «Пегіда», також отримує значні результати на виборах у регіональні парламенти. У Польщі Партія Права і Справедливості отримала 29% на парламентських виборах і сформувала уряд. В Угорщині результати показують патріотичні сили, які представлені Прем'єр-міністром В. Орбаном, який стверджує, що Угорщина ніколи не стане ісламською державою [22].

Маємо погодитися з тим, що висновок стосовно кінцевого пункту еволюції інституційної форми правих та патріотичних політичних сил в сучасній Європі має ґрунтуватись на більш широкому кількісному та якісному аналізі електоральних результатів. Однак кількісна присутність правих та патріотів в органах місцевого самоврядування і державного управління є наслідком того, що патріотичні сили активно намагаються здобути популярність серед широких верств локальних громад. При цьому вони значною мірою випробовують на міцність своє електоральне ядро. Крім того, включення до відносно закритих партійних структур широких верств громадян і визначення як оптимальної інституційної моделі широкого громадського руху містить небезпеку втрати ідейної послідовності та зростання компоненту популізму у відстоюванні політичних інтересів. Одного разу публічно заявивши про свою масову підтримку популістичним гаслам, праві та патріотичні сили можуть втратити можливість групового відстоювання своїх інтересів за умови, коли вони втратять статус правлячих та урядових політичних сил. При цьому інституційна стабільність патріотичних політичних сил буде залежати від стану мінливої громадської думки, що також може спричинити непередбачуваність в електоральних результатах.

Висновки

політичний партія патріотизм деідеологізація

Як бачимо, класичні партологічні схеми визначають ідеологічні уподобання політичних сил, як основи їх мобілізаційної спроможності і маркер електоральних уподобань їх прибічників. Водночас як свідчить досвід сучасної ЄС, політика мультикультуралізму призвела не лише до поширення принципів толерантності та ціннісної універсалізації, але також призвела до тенденції пошуку ідеологічно нейтральними громадянами власної політичної репрезентації. Інституційна конфігурація правих політичних сил у країнах ЄС еволюціонує не відповідно до популярності або непопулярності правої ідеї у конкретному соціумі, але відповідно до можливостей політичних акторів опанувати популістські очікування у певній політичній ситуації. Досвід країн-старих членів ЄС засвідчив, що медійний порядок денний популістського патріотизму став формуватися, передусім, непартійними політичними суб'єктами. Це спонукало традиційні політичні партії до організаційних змін, які дали можливість діяти більш динамічно. Як свідчить приклад Великобританії, події, які передували доленосному референдуму щодо її виходу з ЄС у жовтні 2016 року, маргінальні право-радикальні групи активно використовували протестний потенціал «стихійного» патріотизму. Загальне невдоволення «Брекситом» частини британського суспільства активно використали шотландські політичні сили, які просувають у політичний порядок денний від'єднання Шотландії від решти Сполученого королівства.

Як свідчать приклади Центральної і Східної Європи, ренесанс правих сил після 2010 року ґрунтувався не на підтримці правої або націоналістичної ідеології, а на основі несприйняття стагнації у період правління соціал-демократичних та ліберальних урядів. Звідси в Угорщині ідеологічні праві партії об'єдналися у національну суперпартійну структуру під назвою «Фідес», що дозволило їм не лише перемогти у 2010 році, але й тривалий час утримувати владу. Приклад Чехії засвідчив, що класичні праві ідеологічні тези й націоналістична риторика, не повною мірою відповідає інвестиційним партійним-проектам патріотичного спрямування (наприклад, «ТОП 9»), які здатні посісти досить вагоме місце у взаємодії з іншими політичними партіями.

В цілому, можна стверджувати, що патріотичні політичні сили Європи використовують механізми інституційної мімікрії для того, щоб уникнути маргінальності та використати протестний потенціал громадської думки на чергових виборах у своїх країнах. Перспективою подальшого розгляду теми, порушеної в даній статті є розгляд особливостей інституційного дизайну патріотичних політичних партій сучасної України.

Список використаних джерел

1. Астахова Т. В. Політичні партії в системі інститутів громадянського суспільства: конституційно-правовий аспект [Текст] / Т. В. Астахова // Актуальні проблеми держави і права. - 2012. - Вип.64. - С.128-137.

2. Віннічук О. В. Інституційний дизайн лобізму в умовах демократії [Текст] / О. В. Віннічук // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. - 2014. - Вип.8. - С.171-174.

3. Кафарський В. І. Політичні партії та групи тиску: проблеми взаємовідносин та правового регулювання [Текст] /В. І. Кафарський // Університетські наукові записки. - 2006. - №2. - С.403-410.

4. Колісніченко Н. М. Політичні партії як основний інституційний канал рекрутування та підготовки суб'єктів політичної діяльності [Текст] / Н. М. Колісніченко // Університетські наукові записки. - 2009. - №3. - С.261-267.

5. Раупова І. Діяльність Європейської Народної Партії в рамках Ради Європи: її вплив на позиціонування України [Текст] /І.Раупова // Вісник Львівського університету. Сер.: Міжнародні відносини. - 2012. - Вип.31. - С.143-148.

6. Рева Т. С. Правоекстремістські партії: термінологічний аналіз [Текст] / Т. С. Рева // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2013. - №3. - С.201- 204.

7. Симонян Ю. Ю. «Піратські партії» - парадоксальне явище? [Текст] / Ю. Ю. Симонян // Митна справа. - 2013. - №4 (2.2). - В. 271-276.

8. Стойко О. Консервативні партії Східної Європи [Текст] / О. Стойко // Studia politologica Ucraino-Polona. - 2011. - Вип.1. - С.162-166.

9. Devins N. Not-So-Independent Agencies: Party Polarization and the Limits of Institutional Design [Text] / Neal Devins, E. David // Boston University Law Review. - 2008. - P.459-498.

10. Foster D. The Queen's birthday has unleashed a pernicious new patriotism [Electronic resource] / D. Foster. - Retrieved from URL: https://www.theguardian.com/commentisfree/2016/jun/10/queen- elizabeth-90th-birtday-street-parties-middel-class-nationalism- british-empire

11. Firm preventive measures are needed against terrorism [Electronic resource]. - Retrieved from URL: http://jobbik.com/firm_ preventive_measures_are_needed_against_terrorism

12. Hale V. `Patriotic Spring': Populist Parties to Meet in Vienna [Electronic resource] / V. Hale. - Retrieved from URL: http://www. breitbart.com/london/2016/06/10/patriotic-spring-parties-vienna/

13. Hitchens P Forget the EU vote - all Britain really needs is

patriotic leaders [Electronic resource] / P Hitchens. - Retrieved from URL:http://www.dailymail.co.uk/debate/article-3909314/PETER-HITCHENS-Forget-EU-vote-Britain-really-needs-patriotic-leaders. html#ixzz4TPdOMFVl

14. Hungary shall belong to hungarians as long as we breathe [Electronic resource]. - Retrieved from URL: http://jobbik.com/ hungary_shall_belong_to_hungarians_as_long_as_we_breathe

15. Jobbik welcomes the success of RMDSZ and expresses sympathy for the abandoned people's party [Electronic resource]. - Retrieved from URL: http://jobbik.com/jobbik_welcomes_the_ success_of_rmdsz_and_expresses_sympathy_for_the_abandoned_ peoples_party

16. Joseph S. Social Media, Political Change, and Human Rights [Electronic resource] / S. Joseph // Int'l & Comp. L. Rev. 145 (2012). - Retrieved from URL: http://lawdigitalcommons.bc.edu/iclr/ vol35/iss1/3

17. Kuyper J. W. Designing Institutions For Global Democracy: Flexibility Through Escape Clauses And Sunset Provisions [Electronic resource] / J. W. Kuyper // Ethics and global politics. - Vol.6. - No4 (2013). - Retrieved from URL: http://www.ethicsandglobalpolitics.net/ index.php/egp/article/view/19163

18. Nikolenyi C. Institutional Design and Party Government in Post-Communist Europe [Text] / C. Nikolenyi. - Oxford: Oxford university press, 2014. - 217 p.

19. Nwankwo B. O. Institutional Design and Functionality of African Democracies: A Comparative analysis of Nigeria and Uganda [Text] / B. O. Nwankwo. - Digital-Print-Service, Berlin, 2003. - 388 p.

20. Penny T. U.K. Labour's Smith Makes Patriotic Pitch for Party Leadership [Electronic resource] / T. Penny. - Retrieved from URL: https://www.bloomberg.com/news/articles/2016-07-26/u-k-labour-s- smith-makes-patriotic-pitch-for-party-leadership

21. Reed L. W. The True Meaning of Patriotism [Electronic resource] / L. W. Reed. - Retrieved from URL: https://fee.org/articles/ the-true-meaning-of-patriotism/

22. Shetlandman European politics heading straight to the Patriotic right movements [Electronic resource] / Shetlandman. - Retrieved from URL: https://www.bnp.org.uk/news/national/european- politics-heading-straight-patriotic-right-movements

Размещено на Allbest.ru