Інтеррегіональні схеми сучасних міжнародних взаємодій: перспективи участі України
Огляд форм інтеррегіональних взаємодій: бірегіоналізма, трансрегіонального інтеррегіоналізма, гібридного інтеррегіоналізма. Форми участі України в схемах співробітництва. Характеристики зовнішньої інтеррегіональної стратегії України як буферної держави.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.05.2018 |
| Размер файла | 15,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інтеррегіональні схеми сучасних міжнародних взаємодій: перспективи участі України
Постановка проблеми
інтеррегіональний співробітництво стратегія
В період формування багатополярної системи міжнародних відносин кількість інтеррегіональних зв'язків між світовими регіонами та регіональними угрупуваннями поступово зростає. Проведення зустрічей в інтеррегіональній формі подібно Європейському Союзу -- МЕРКОСУР свідчить про необхідність створення певних механізмів керування інтеррегіональними відносинами.
На сьогоднішній день в регіональних спільнотах виникла проблема у поглибленій економічній співпраці паралельно із розвитком політичного діалогу. Ця проблема стала причиною появи нових інтеррегіональних відносин, які містять в собі різного роду схеми міжрегіональних взаємодій з елементами глобального управління, крок за кроком формуючи основу нового світового порядку -- багатостороннього регіоналізму. Різноманітні перешкоди на шляху формування багатостороннього регіоналізму створюють ті регіони, які знаходяться в процесі свого становлення, є слабкими та такими, що не мають змоги претендувати на роль центру регіонального тяжіння.
Участь України в інтеррегіональних організаціях є на сьогоднішній день надзвичайно актуальним питанням. Причиною цьому є подання Україною восени 2014 року заявки на членство в міжнародній організації інтеррегіонального формату ASEM (Asia -- Europe Meeting / Форум «Азія -- Європа»), яка об'єднує 51 країну Європи та Азії [1].
Участь України в інтеррегіональних відносинах вимагає чіткого розуміння передусім керівництвом країни особливостей феномену інтеррегіоналізму, а також формування нормативно-концептуальних основ зовнішньої інтерре- гіональної стратегії України [2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси формування інтеррегіональних схем взаємодії в сучасних міжнародних відносинах, теоретичні та концептуальні основи дослідження інтеррегіоналізму є предметом наукових праць таких відомих вчених регіональної компаративістики як: Дж. Гільсон, М. Олівет, Ю. Руланд, А. Якобс, Р. Ролофф, Ф. Содербаум, К. Дент, Дж. Най, А. Харрелл, Б. Хеттне, Х. Хен'ї, Х. Цар- данідіс, Ш. Бреслін, Б. Б'юзан, Х. Веем, Д. Туссі, Р. Хайгготт та інші.
Окрім цього, теоретичні і практичні аспекти становлення нового регіоналізму та питань, пов'язаних із формуванням регіональних та ін- террегіональних схем взаємодії, розглядаються в працях Б. Бузана, Р. Вейрінена, Д. Лейка, В. Міхє- єва, П. Моргана, О. Уівера, Г. Широкова та інших.
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Відсутність у вітчизняних наукових працях доробків, присвячених вивченню феномену інтеррегіоналізму, обумовили мету даної статті: дослідити вже існуючі інтеррегіональ- ні схеми взаємодій у світі та визначити форми участі в них України, виходячи із інтересів її регіональної та національної безпеки. Мета статті обумовлює завдання дослідження:
— дослідити форми інтеррегіональних взаємодій із наведенням конкретних прикладів;
— дослідити формати участі України в різноманітних інтеррегіональних мережах співробітництва;
— визначити функціональні та структурні характеристики зовнішньої інтеррегіональної стратегії та політики України як буферної держави та з'ясувати від яких чинників залежить ефективність її реалізації.
Виклад основного матеріалу дослідження
Сучасна система міжнародних відносин характеризується появою нових форм інтеррегіональ- них взаємодій. Саме поняття «інтеррегіоналізм» означає міжнародно-економічний та міжнародно- політичний феномен, який містить в собі різноманітні процеси формування зв'язків між двома окремими регіонами. Згідно іншого визначення, інтеррегіоналізм -- це сталі відносини в різних сферах взаємодії між інституціолізованими регіональними системами співробітництва.
Феномен інтеррегіоналізму полягає не лише у тісному взаємозв'язку між регіонами, але й у формуванні абсолютно нової методики їх співпраці. Зміцнення вже існуючих схем інтеррегіо- нальних взаємодій та поява нових сприяє формуванню нового глобального світоустрою, який фактично є відображенням процесу впровадження в дію регіональних планів та ініціатив. При формуванні мегарегіональних просторів береться до уваги не лише географічний, але й культур- но-цивілізаційний, історичний, геоекономічний та геополітичний критерії. Проте не слід ігнорувати географічними межами. За висловлюванням Е. Харрелла «без певних географічних обмежень «регіоналізм» перетворюється у розпливчасте поняття, яким складно оперувати» [3, с. 38].
Під поняттям «регіоналізм» слід розуміти процес взаємодій на міжнародній арені обмеженої кількості країн, які межують між собою географічно, та мають взаємозалежні економіки.
Деякі науковці стверджують, що політика держав щодо міжнародних відносинах визначається, насамперед, внутрішньо-економічними інтересами, проте стрімке зростання взаємозалежності між країнами та процеси глобалізації створюють спільні політичні та економічні інтереси усіх держав, й саме ця єдність значною мірою стимулює посилення їх співпраці. Таким чином держави взаємодіють одна з одною з метою збільшення власних економічних вигод та зменшення втрат.
Розвиток та посилення просторового співробітництва створює усі умови для формування міжнародних коаліцій, основними суб'єктами яких виступають недержавні гравці (ТНК, мережі інститутів громадянського суспільства та інші), а, отже, механізми регіонального співробітництва, що впроваджуються, відбуваються поза контролем державних урядів [4].
В регіональній компаративістиці існуючі схеми інтеррегіональних взаємодій мають чітку ти- пологізацію. Х. Хен'ї виділяє три форми інтер- регіоналізму (табл. 1) [5].
На сьогодні Україна приймає активну участь в різноманітних формах інтеррегіонального співробітництва:
— на бірегіональному рівні: формат ЄС -- ОЧЕС (як держава -- член ОЧЕС);
— на трансрегіональному рівні: запрошений гість на саміти ASEM, з перспективою прийняття України до організації;
— на рівні гібридного інтеррегіоналізму другого типу: у форматі ЄС -- країни Східної Європи, на яких поширено ініціативи ЄС «Східне партнерство» та «Чорноморська синергія».
Що стосується міжрегіонального співробітництва Причорноморських регіонів України з країнами Європейського Союзу, то тут варто згадати про таку форму міжнародних відносин як інтер- регіональне співробітництво.
Інтеррегіональне співробітництво -- відносно нова форма міжнародних відносин, яка передбачає інтеграцію прикордонних регіонів сусідніх країн і територій, які не мають спільного кордону, до реалізації трансрегіональних програм і проектів за підтримки центральних і місцевих органів влади. Втілення в реальність такої форми співробітництва надає певні переваги при дотриманні наступних принципів:
— залучення економічно розвинених регіонів поряд з регіонами, що тільки починають розвиватись до реалізації спільних проектів;
— підвищення рівня конкурентоспроможності окремих сфер і галузей економіки регіонів-учас- ників на основі міжрегіональної співпраці;
— стратегічне планування міжнародного співробітництва вітчизняних регіонів відповідно до планів Європейського Союзу та одержання фінансової допомоги для реалізації спільних проектів;
— визначення конкурентних переваг регіонів та пріоритетних напрямів співпраці як основи розробки міжнародних проектів, концентрації на фінансових, матеріальних, технологічних, трудових ресурсах та їх ефективному використанні;
— зміцнення зовнішньоекономічної безпеки регіонів на основі покращення технологічної структури і підвищення рівня наукомісткості промислового виробництва в результаті реалізації міжнародних науково-дослідних проектів та обміну науково-технічними розробками між регіонами України та країн-членів ЄС.
Виокремлення поняття «інтеррегіональне співробітництво» зумовлено його відмінністю від інших форм міжрегіонального співробітництва. Формування основних напрямів інтеррегіонально- го співробітництва потребує врахуванням факторних переваг кожного регіону. В межах інтеррегі- онального співробітництва суб'єкти дотримуються «правил», встановлених не лише національними інституціями, а й наднаціональними.
Таблиця 1 Типологізація інтеррегіональних взаємодій
|
Отже, в межах моделі інтеррегіонального співробітництва існує можливість розв'язання актуальних проблем розвитку українського Причорномор'я на основі максимального використання конкурентних переваг та посилення слабких сторін регіонів за рахунок сильних сторін їх партнерів.Назва |
Опис |
Учасники |
|
|
Бірегіоналізм |
Відносини між регіональними організаціями (угрупуван- нями). Мета: досягти такого рівня інституціоналізації двостороннього формату, який би дозволив підвищити ефективність реалізації спільних інтерпросторових проектів, передусім у таких сферах як: економіка, енергетика, транспорт та логістика. |
ЄС - МЕРКОСУР, ЄС - АСЕАН, ЄС - ОЧЕС, МЕРКОСУР - АСЕАН |
|
|
Трансрегіональний інтеррегіоналізм |
Охоплює не лише регіони, які межують між собою географічно, а й інші частини світу. Ця форма відносин є менш регульованою, тому в ній можуть брати участь як державні так і недержавні актори міжнародних відносин. Суб'єкти трансінтеррегіональних схем взаємодій можуть представляти різноманітні системи цінностей, тобто належати до різних культурно-історичних типів, проте це жодним чином не впливає на розвиток взаємодії в рамках зазначеного просторового формату. |
АSЕМ - FEALAC (форум співробітництва «Східна Азія - Латинська Америка») |
|
|
Гібридний інтеррегіоналізм |
Відносини між окремою державою та окремою регіональною групою; відносини між повноцінним регіональним об'єднанням та регіональною структурою, яка перебуває на етапі свого формування та має низький рівень інсти- туціалізації; відносини між великими державами, які представляють собою більше двох регіонів та розвиток яких регулюється великою кількістю укладених угод. |
ЄС - Російська Федерація, ЄС - Китай, АСЕАН - Китай, АСЕАН - Австралія; ЄС - Африка; ЄС - країни Карибського та Тихоокеанського басейнів; IBSA - трьохстороння ініціатива, що включає в себе такі країни як Індія, Бразилія, ПАР |
Участь України в різноманітних інтеррегіональних схемах повністю відповідає її сучасній зовнішньополітичній доктрині, яка включає в себе інтеррегіональні механізми співпраці з метою врегулювання політичної ситуації в країні, вихід із економічної та енергетичної кризи, та абсолютне припинення військових дій на сході країни.
Зовнішня стратегія України на сучасному етапі визначається її функціональними ознаками як буферної держави тому, що:
A) географічне розташування між двома гео- політичними центрами, що спричиняє потребу у формуванні власної інтеррегіональної стратегії з урахуванням сучасної ситуації на міжнародній арені;
Б) на території України знаходиться значна кількість транспортних коридорів та вузлів, що вказує на функціональність у питанні використання транзитного потенціалу нашої країни сусідніми державами та геополітичними центрами;
B) Україна розміщена на перетині трьох різних культур та світів: західноєвропейського, російського та мусульманського (Автономна Республіка Крим), що обумовлює необхідність впровадження зовнішньої політики на принципах рівновіддаленості.
Ефективність реалізації зовнішньополітичної стратегії України на міждержавному, регіональному чи інтеррегіональному рівнях значною мірою залежить від того, чи дійсно Україна є самостійною під час прийняття різних політичних рішень, чи не керують нею ззовні. Версія, що Україна може бути лише частиною геополітичного сценарію певної наддержави (або кількох держав) є цілком реалістичною. За будь-яких умов влада країни повинна забезпечити захист національного суверенітету та територіальної цілісності.
Як свідчить історія, в більшості випадків зовнішня політика буферних держав ґрунтується на принципах нейтралітету та позаблоковості (наприклад, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн), що надає можливість за певних умов бути посередником при розв'язанні конфліктних ситуацій між іншими країнами. Проте нейтралітет потребує належного забезпечення, а саме наявність відповідного рівня військової організації та бойового оснащення держави; наявність ядерного потенціалу як основної гарантії захисту власної незалежності та стримування загарбницьких намірів сусідніх держав. Також гарантом безпеки буферної держави може виступати третя сторона (держава або група держав, які не мають географічних кордонів із буферною країною). Як правило це держава/група держав, яка є геопо- літичним центром певного регіону, має в своєму арсеналі ядерну зброю та займає ключову позицію в інтеррегіональних структурах та фінансових організаціях. На сьогоднішній день таким критеріям відповідають декілька держав: США, Великобританія, Франція. Однак, виникають наступні питання. Що може Україна запропонувати цим країнам взамін на гарантію своєї безпеки? Чи захочуть ці країни вступати в конфлікт із іншими геополітичними центрами заради України? Отже, українській владі слід плідно працювати для того, щоб третя сторона виступила гарантом безпеки та суверенітету України.
Висновки
Сучасна система міжнародних відносин зазнає суттєвих змін, які полягають в тому, що поряд із державно-центричним світом, виникають тенденції до створення нового -- мульти- центричного, який передбачає формування нових форм інтеррегіональних взаємодій: бірегіоназіму, трансрегіоналізму, гібридного інтеррегіоналізм. Теорія інтеррегіоналізму дозволяє зрозуміти явище інтерпросторової взаємодії.
Інтеррегіоналізм охоплює широке коло сфер співробітництва між різними учасниками міжнародних відносин.
Україна приймає участь у різноманітних формах інтеррегіонального співробітництва, що повністю відповідає її сучасній зовнішньополітичній доктрині, з метою врегулювання політичної ситуації в країні, вихід із економічної та енергетичної кризи, та абсолютне припинення військових дій на сході країни. Для подальшого втілення зовнішньополітичної доктрини Україні необхідно розширювати взаємодію з іншими регіонами світу.
Ефективність реалізації зовнішньої інтер- регіональної стратегії України, як буферної держави, залежить від того, чи дійсно вона є незалежною та автономною у прийнятті політи- ко-управлінських рішень та чи буде українська влада й надалі активно підтримувати військову сферу держави. Для України на сьогоднішній день відновлення її ядерного потенціалу є запорукою збереження її незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету.egy.
Список літератури
1. Україна подала заявку на членство в ASEM / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.capital. ua/ru/news/31534-ukraina-podala-zayavku-na-chlenstvo-v-asem - Назва з екрану. - Дата звернення: 10.10.2014.
2. Стародуб-Підберезна Т.С. Сучасні інтеррегіональні схеми взаємодій: перспективи для України // Актуальні проблеми сучасної науки. - Матеріали ХІ Міжнародної наукової інтернет-конференції 21-23 жовтня 2014 року. - Київ. - 2014. - С. 83-98.
3. Hurrell A. Regionalism in Theoretical Perspective / A. Hurrell. - Published in: Regionalism in World Politics. Regional Organization and International Order / Ed. by L. Fawcett and A. Hurrell. Oxford: Oxford University Press, 1997. - 342 р. - Р. 37-73.
4. Keohane R., Nye J. Power & Interdependence / Robert O. Keohane, Joseph S. Nye (4th Edition) Series: Longman Classics in Political Science Paperback: Cambridge: Publisher: Pearson. 2011. - 368 p.
5. Hanggi H. Interregionalism: empirical and theoretical perspectives / H. Hanggi. - Paper prepared for the Workshop «Dollars, Democracy and Trade: External Influence on Economic Integration in the Americas». - Los Angeles, CA. - May 18, 2000. - P. 1-14.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Теоретичні основи організації зовнішньої торгівлі. Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю. Сучасні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [76,1 K], добавлен 10.04.2007Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012Рівень економічного розвитку України, її місце в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Участь країни в процесах міжнародної міграції капіталу та торгівлі. Удосконалення системи міжнародних економічних відносин та співробітництва.
курсовая работа [206,2 K], добавлен 10.12.2009Основи секторального економічного співробітництва України та Європейського Союзу (ЄС), діагностика його розвитку. Напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору.
курсовая работа [362,7 K], добавлен 01.06.2014Сутність міжнародних транспортних відносин. Особливості міжнародних водних, повітряних, наземних, трубопровідних перевезень. Перспективи України як транзитної держави. Концептуальні основи договорів щодо регулювання міжнародних транспортних перевезень.
курсовая работа [518,3 K], добавлен 13.12.2012ООН як універсальна система міжнародного співробітництва. Глобальна міжнародна співпраця та ООН. Валютно-фінансові, економічні та соціальні організації системи ООН. Переваги участі України в міжнародних спеціалізованих економічних організаціях системи.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 12.01.2012Дослідження проблем зовнішньої політики України, а також головних аспектів співпраці України з міжнародними організаціями. Аналіз українсько-польських стратегічних взаємин. Особливості співробітництва України та Чеської республіки в рамках ОБСЄ.
контрольная работа [24,0 K], добавлен 12.09.2011Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО). Співпраця України з МЕО. Основні напрямки співпраці. Взаємодія України з торговими організаціями. Україна та СОТ. Історія сворення. Поточний стан відносин. Переваги участі в СОТ.
курсовая работа [69,9 K], добавлен 08.09.2008Функції міжнародних організацій в світовій системі. Класифікація і економічна характеристика провідних міжнародних організацій і їх значення в процесі міжнародної глобалізації. Членство та перспективи та наслідки вступу України до міжнародних організацій.
дипломная работа [751,0 K], добавлен 14.09.2016Дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку держави. Проблема залучення України до міжнародного поділу праці і напрямки її вирішення. Процес входження країни у світові господарські структури.
реферат [245,3 K], добавлен 24.02.2015Сучасний стан торговельного співробітництва між Україною та США. Огляд двосторонніх договорів як базису економічної співпраці. Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами і послугами. Шляхи нарощення експорту української продукції до США.
статья [109,9 K], добавлен 19.09.2017Передумови включення України до "миротворчих країн". Початкові засади та розробка завдань щодо миротворчих дій; негативні чинники та критика. Місія України в Іраку у складі коаліційних військ, битва за Ель-Кут. Діяльність Міністерства Внутрішніх Сил.
курсовая работа [68,7 K], добавлен 03.05.2015Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009Значення інтеграції України до світового господарства. Перспективи розвитку економічних відносин України і Європейського союзу. Участь України в економічній інтеграції країн СНД. Приєднання України до СОТ як довгостроковий фактор стабільного розвитку.
контрольная работа [30,4 K], добавлен 07.02.2011Передумови розвитку співробітництва України та Туреччини, стан договірно-правової бази. Характеристика розвитку торгівельно-економічного та двостороннього інвестиційного співробітництва країн. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічних відносин.
курсовая работа [135,5 K], добавлен 25.05.2010Огляд етапів та основних напрямків сумісної роботи України та Міжнародного Валютного Фонду. Ризики та першорядні заходи у ході організації співпраці з цією міжнародною організацією. Вимоги до України з її боку: минулий досвід та нові правила сьогодення.
контрольная работа [480,8 K], добавлен 22.05.2014Сутність, форми і система показників зовнішньої торгівлі. Основні проблеми та суперечності у розвитку зовнішньої торгівлі України та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення торгівельних відносин. Роль і місце України в світовому господарстві.
курсовая работа [97,3 K], добавлен 18.01.2011Європейська інтеграція як вектор розвитку зовнішньої політики України. Аналіз впливу неврегульованості питань по демаркації та делімітації державного кордону та прикордонного співробітництва. Причини та значення територіальних суперечностей України.
дипломная работа [93,2 K], добавлен 17.03.2010Становлення США як світового економічного лідера. Характеристика економіки США на сучасному етапі. Особливості зовнішньої економічної політики США. Стан та перспективи економічного співробітництва США та України. Проблеми та перспективи.
курсовая работа [54,1 K], добавлен 30.03.2007
