Сучасні українсько-польські взаємини: аналіз історіографічних джерел

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Сучасні українсько-польські взаємини: аналіз історіографічних джерел

Стійкий дослідницький інтерес, притаманний історії сучасних українсько-польських взаємин, безперечно, пріоритетних для нашої держави, зумовлює необхідність вивчення сформованого історіографічного доробку й наступне окреслення на цій підставі аспектів теми, що потребують продовження наукових пошуків.

Виходячи з того, що, згідно з усталеним теоретико-методологічним підходом, історіографічним джерелом є будь-яке наративне чи документальне джерело, яке містить інформацію про розвиток історичних знань та постає при цьому результатом свідомої пізнавальної діяльності суб'єкта у певних соціально-культурних обставинах, а також з огляду на походження, зміст, специфіку та характер матеріалу, в джерельній базі історіографії сучасних українсько-польських взаємин вважаємо за доцільне виокремити кілька їх груп. Предметом основної уваги в джерельному комплексі є узагальнюючі спеціальні історичні праці, колективні та індивідуальні монографії, наукові статті, дисертаційні роботи, матеріали наукових конференцій. Певне місце в ньому, окрім того, займають матеріали преси, підручники і навчальні посібники, публіцистика, довідково-енциклопедичні видання, бібліографічні покажчики. Неоднакові за науковою значущістю та історико-пізнавальною цінністю, походженням та мірою документальної достовірності, у сукупності вони уможливлюють проведення історіографічного аналізу процесу та результатів дослідження сучасних українсько- польських взаємин, виявлення прогалин у вивченні проблеми, означення перспективних напрямів наступних досліджень.

Пріоритетне місце в джерельному комплексі посідають узагальнюючі спеціальні історичні праці. Підготовлені одноосібно чи у співавторстві, характерні потужним джерельним комплексом, вони висвітлюють широке коло проблем з історії України та Польщі, їх зовнішньої політики, місця й ролі у світовому співтоваристві. Безпосередньо не торкаючись проблеми українсько-польських взаємин, такі дослідження відображають історичні умови й конкретні обставини суспільно-політичної ситуації, у яких вони здійснювалися. Упродовж аналізованого часу з друку вийшло чимало таких робіт. Найбільш вартісними серед них, на нашу думку, є підготовлені Інститутом історії України НАН України колективні праці «Все про Україну» (У 2-х тт. - К., 1998), «Історія України: нове бачення» (К., 1996, 1999), «Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001)» (К., 2001), «Політична історія України. ХХ століття» (у 6-ти т. - К., 20022003) та «Державотворчий процес в Україні 1991-2006» (К., 2007), а також нещодавно опублікована узагальнююча колективна праця «25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави» (К., 2016), у якій на новітніх теоретико-методологічних засадах авторський колектив академічного Інституту історії України висвітлив двадцятип'ятирічний досвід розбудови незалежної української державності.

Безпосередньо проблемам зовнішньої політики України, її ґенези в світлі геополітичних трансформацій у Європі та світі, а також взаєминам із сусідніми та іншими державами, міжнародними організаціями присвячені узагальнююча праця науковців Інституту історії України НАН України «Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин» (К., 2004, 2014, 2015), колективні дослідження під науковою редакцією Кудряченка (К., 2009-2011), одноосібні розвідки О. Івченка «Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан» (К., 1997), А. Гальчинського «Україна на перехресті геополітичних інтересів» (К., 2002), ін. Апелюючи до геополітичної та цивілізаційної своєрідності України, яка, попри проголошення ключовими зовнішньополітичними орієнтирами інтеграції до ЄС, надалі зберігала тісні зв'язки з РФ та іншими державами СНД, а також з огляду на внутрішні реалії, ці праці характерні спробами незаангажованого аналізу поступу нашої держави на міжнародній арені, обґрунтування досягнутих успіхів, пояснення прорахунків.

Безперечно, вартою уваги, є праця львівських істориків Л. Зашкільняка та М. Крикуна «Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів» (Л., 2002). Ставши для української історіографії свого роду прецедентом у царині дослідження історії РП, вона досі залишається найбільш ґрунтовним описом польської історії в Україні. І хоча аспектам українсько-польських взаємин у ній приділено небагато уваги, проаналізовані події й тенденції розбудови РП дозволяють сконструювати ситуацію, у якій офіційна Варшава вибудовувала свою політику щодо нашої держави.

Підпорядкованість українсько-польських відносин інтеграційним процесам на європейсько- атлантичному просторі зумовила необхідність звернення до досліджень С. Андрущенко (Гринько), О. Горенка, О. Ковальової, М. Кордона, В. Копійки, В. Манжоли, Г. Перепелиці,

І.Тодорова, Т. Шинкаренко, ін., у яких аналізуються проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції, зокрема, аспекти взаємин України й Польщі з ЄС і НАТО.

У джерельному комплексі неабиякий інтерес викликають монографічні праці. Як правило, найбільш поширений вид історіографічних джерел, а водночас, головний рушій розвитку науки, у цьому випадку вони представлені невеликим доробком. Першою відомою нам спробою наукового осмислення комплексу взаємин між двома державами сучасного періоду на рівні монографій є дослідження львівських авторів К. Кіндрата й С. Трохимчука [1], що вийшло з друку в 2002 р. Дещо згодом історіографія історії українсько-польських взаємин сьогоденної доби поповнилася колективною монографією тернопільських істориків Л. Алексієвець та Гевко [2], дослідженнями Л. Стрільчук [3], М. Янкова [4]. Їх спільною ознакою є осмислення міждержавної взаємодії крізь призму внутрішніх та зовнішніх детермінант, в тому числі з урахуванням ролі, яку партнерство між державами відіграє у забезпеченні стабільності та порядку в регіоні ЦСЄ та Європі загалом, місця польського чинника у розбудові України, її долученні до Євросоюзу та інших міжнародних структур. Відомими є монографії, у яких висвітлені лише окремі аспекти взаємин між Києвом та Варшавою. Так, у роботах

B. Борщевського [5], Є. Савельєва, В. Мельника та С. Чеботаря [6] дослідницьким пошуком охоплені питання економічного співробітництва держав-сусідів, у розвідках Кулини [7], Р. Федана [8] - транскордонні взаємини, у праці Л. та В. Стрільчук [9] - розвиток соціокультурної складової співпраці.

Наукові статті в тематичних збірниках, журналах, наукових записках і вісниках університетів, найбільш масово представлені в джерельному комплексі проблеми, на відміну від монографій, є в рази більш «мобільними» та мають, як правило, більш виразну проблемно- тематичну спрямованість, оперативно реагують на появу нових джерельних матеріалів, науково-теоретичних та практичних запитів. Відображаючи часто суперечливі погляди на відповідні аспекти проблеми, наукові статті спричиняють до наукових дискусій, розгортання яких де-факто відображає не лише зміст конкретної історіографічної ситуації, але також і її розвиток. Початково поодинокі, з часом їх відчутно побільшало. І хоча наукові статті, як правило, торкаються лише окремих аспектів сучасних взаємин між державами, спроби комплексного їх вивчення також відомі.

Згідно зі сформованою на сьогодні практикою, логічним продовженням синонімічного ряду наукової продукції «стаття - монографія» є дисертаційне дослідження. Протягом двох останніх десятиліть в Україні успішно захищено кілька десятків дисертаційних робіт з історії українсько - польських стосунків сучасного нам періоду. Йдеться, передусім, про дисертацію Д. Горуна, яка, по суті, започаткувала вивчення проблеми на такому рівні, а також дослідження І. Афанасьєва, О. Бабак, М. Басараба, О. Білянського, Н. Буглай, В. Гевко, О. Знахоренко, І. Ільчук, Л. Ковач, В. Лишко, Н. Медведчук, В. Моцока, А. Пивоварова, Л. Стрільчук, Н. Чорної, ін., предметом наукового пошуку в яких стали політичні, торговельно-економічні, військові, соціокультурні, правові та інші аспекти взаємин між Україною та Польщею. Попри спільні чітко визначені параметри (мета і завдання, об'єкт і предмет, хронологічні й територіальні межі тощо), дисертаціям притаманні неоднакові структурованість та ґрунтовність, об'єктивність і виваженість авторських оцінок та інтерпретацій. Разом з тим, у сукупності вони не лише формують потужну теоретико-концептуальну та фактологічну основу для подальшого дослідження проблеми, але й закладають передумови для підготовки комплексної історіографічної праці, адекватної сучасному стану історичної науки, сприяють нарощуванню наукових знань з окресленої теми у майбутньому.

Неабияке значення для збагачення знань з історії українсько-польського співробітництва мають матеріали наукових та науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів. Скликані з ініціативи наукової та (чи) політико-владної громадськості України та Польщі для обговорення ключових - з позиції обох сторін - аспектів міждержавних взаємин, у 1990-х рр. поодинокі [10], з активізацією співпраці та набуттям нею виразного європейського контексті в ХХІ ст. вони стали масовими та набули системного характеру [11]. Прикметно, що розгляд сьогоденного співробітництва між державами науковці часто поєднують з обговоренням «важких питань» спільного минулого, неоднакове трактування якого досі залишаються каменем спотикання, і не лише для наукової громадськості, але й для двох народів загалом. Скликані для розгляду найбільш нагальних (з позиції як історичної науки, так і викликів державної розбудови) питань, такі заходи є важливими, передусім, з огляду на можливість представлення науковцями нових поглядів щодо тих чи інших питань, обговорення їх із колегами.

Репрезентативною та органічною складовою джерельного є періодичні видання, в яких упродовж трохи більше, ніж двох десятиліть було опубліковано чимало тематичних праць. Звернення до них за умови паралельного опрацювання інших джерел дозволяє комплексно вивчити сучасні відносини двох держав, розглянути їх у взаємозв'язку з подіями минувшини та невіддільно від процесів, які на регіональному та глобальному рівнях відбуваються сьогодні. В Україні найбільш вартісні, на нашу думку, розвідки з історії українсько-польських взаємин періоду незалежного державотворення опубліковані в газетах «День», «Дзеркало тижня», журналах «Віче», «Грані», «Зовнішні справи» («Політика і час»), «Людина і політика», «Політична думка», «Політичний менеджмент», «Стратегічна панорама», «Стратегічні пріоритети», «Сучасність» та ін. Виняткової уваги, безумовно, заслуговують часописи «Український історичний журнал», «Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки», що друкуються Інститутом історії України НАН України, щорічник «Зовнішня політика: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети» Дипломатичної академії України при МЗС України, ін.

Чільне місце в доробку за тематикою відведено навчальній літературі - підручникам та посібникам для студентів ВНЗ. На сьогодні цей сегмент джерел представлений великою кількістю праць з історії України та країн із регіону ЦСЄ, європейсько-євроатлантичної інтеграції, міжнародних відносин [12]. Підготовлені з урахуванням принципів сучасної історіографії, роботи характерні не лише високим рівнем науковості та доступності, але й об'єктивністю висвітлення подій і тенденцій розвитку сучасного світу. Попри те, що відносини України й Польщі зазнають у них, як правило, побічного висвітлення, ці праці дозволяють виявити зміст глибинних передумов їхнього розвитку, осмислити ключові напрямки співпраці у світлі сучасних геополітичних трансформацій, означити перспективи на найближче майбутнє. Характерна великою кількістю фактологічного матеріалу, а водночас, плюралізмом думок і підходів до обґрунтування подій та явищ сьогодення, можливим з огляду на відсутність цензури, впродовж аналізованого періоду підручникові література відчутно додала в якості.

Історична публіцистика, підготовлена здебільшого не професійними істориками, а представниками суміжних галузей наукового пізнання, політичними та громадськими діячами, привертає увагу не стільки фактологічним матеріалом, як його осмисленням, подачею в авторській інтерпретації. Маючи на меті вплив на суспільну думку, її трансформацію у бажаному для автора напрямку, публіцистика позначена плюралізмом поглядів та інтерпретацій. Адресовані широкій громадськості, такі праці відображають суспільні запити, неоднорідність яких, як наслідок, спричиняє множинність варіантів «прочитання» проблеми.

Численні узагальнюючі статті-гасла з зовнішньої політики України, зокрема, щодо Польщі, містять у собі довідково-енциклопедичні видання, серед яких - 10-ти томна «Енциклопедія історії України» (К., 2003-2013), 2-х томна «Українська дипломатична енциклопедія» (К., 2004), словник-довідник «Україна в міжнародних відносинах» (Вип. 1-6) (К., 2009-2016). Характерні відображенням найновішого наукового доробку в аспекті трактування змісту понять, термінів, категорій, вони дозволять прослідкувати ґенезу історичної думки.

Бібліографічні покажчики, характерні акумулюванням інформації про видання з проблеми та покликані, таким чином, полегшити дослідникам її пошук, які в джерельному комплексі будь - якої теми, зазвичай, посідають важливе місце, в історіографії сучасних українсько-польських відносин представлені вкрай обмежено. У цьому континуумі на сьогодні маємо лише невелику кількість упорядкованих публікацій із проблем зовнішньої політики України, її взаємин з ЄС і НАТО [13].

Аналіз історіографічних джерел, у підсумку, засвідчує актуальність дослідження сучасних українсько-польських взаємин, з однієї сторони, та необхідність продовження наукових пошуків із наступною підготовкою відповідних конкретно-історичних досліджень, з іншої. Репрезентований великою кількістю різнотипних історіографічних джерел, джерельний комплекс, безперечно, є цілком достатнім для створення комплексного історіографічного дослідження за тематикою. Разом з тим, було з'ясовано, що, в той час, як окремі аспекти проблеми неодноразово ставали предметом ґрунтованого аналізу, комплексного дослідження з історії сучасних українсько-польських взаємин у доробку українських науковців досі бракує. Підготовка узагальнюючої наукової праці, в русі «подієвої історії» за тематикою, таким чином, на сьогодні є вкрай актуальною та залишається на часі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Кіндрат К. Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліть: монографія / К. Кіндрат, С. Трохимчук. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2002. - 112 с.

2. Алексієвець Л. Україна і Польща: шляхи співробітництва (1991-2004 рр.) / Л. Алексієвець, В. Гевко. - Тернопіль: РВЦ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - 153 с.

3. Стрільчук Л. Україна - Польща: від добросусідських відносин до стратегічного партнерства (кінець ХХ - початок ХХІ ст.): монографія / Людмила Стрільчук. - Луцьк: Волинські старожитності, 2013. - 607 с.

4. Янків М. Україна і Польща: стратегічне партнерство в системі геополітичних координат (політико-економічний та секторальний аналіз): монографія / Мирон Янків. - Львів: Світ, 2011. - 398 с.

5. Борщевський В. Українсько-польське економічне співробітництво в умовах євроінтеграції: монографія / Віктор Борщевський. - Львів: Аверс, 2007. - 328 с.; Його ж. Україна і Польща в умовах розширеного ЄС: економічна оптимізація та глобальне партнерство: монографія. - Львів: Аверс, 2009. - 227 с.

6. Савельєв Є.В. Українсько-польські економічні відносини у контексті стратегічного партнерства: монографія /Є.В. Савельєв, В.В. Мельник, С.І. Чеботар.- Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 334 с.

7. Кулина С.Я. Державне регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин: монографія / С.Я. Кулина; За ред. І. р. Михасюка. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2007. - 228 с.

8. Федан р. Регіональні фактори активізації транскордонної співпраці Польщі та України: монографія / р. Федан. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - 336 с.

9. Стрільчук Л.В. Інституційні складові українсько-польських гуманітарних взаємин і співробітництва: монографія / Людмила Стрільчук, Віталій Стрільчук. - Луцьк: Волинські старожитності, 2013. - 258 с.

10. Українсько-польські відносини у XX столітті: державність, суспільство, культура: Програма міжнар. наук. конф. (15-16 квітня 1999 р.). - Тернопіль, 1999. - 21 с.; Україна і Польща у Східно-Центральній Європі: спадок і майбуття // Зб. наук. пр. - Київ, 1999. - 159 с.

11. Роль Паризької «Культури» в становленні українсько-польського взаєморозуміння. Україна і Польща стратегічне партнерство // Зб. наук. пр. міжнар. кр. столу (25-26 травня 2000 р.). - Київ, 2002. - 111 с.; Україна і Польща - стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє // Зб. наук. пр. - Ч. ІІ. - К., 2002. - 238 c.; Україна - Польща: шлях до європейської співдружності: Програма ІІІ міжнар. конф. молод. вчених (16-17 травня 2002 р.) - Тернопіль, 2002. - 15 с.; Міжнар. конф. «20 років українсько-польських відносин: випробування часом та спільна перспектива на майбутнє». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dipacadem.kiev.ua/news/mizhnarodnakonferenciya-20-rokiv-ukrajinsko-polskyx-vidnosyn- vyprobuvannya-chasom-ta-spilna-perspektyva-na-majbutne

12. Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: навч. посіб. / П.О. Демчук. - Київ: «ППП», 2004. - 264 с.; Історія Центрально-Східної Європи: навч. посіб. / За ред. Л. Зашкільняка. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - 658 с.; Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: навч. посіб. / М.В. Кордон. - Київ: ЦУЛ, 2008. - 172 с.; Крапивін О.В. Євроатлантична інтеграція України: навч. посіб. / О.В. Крапивін, І.Я. Тодоров. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - 328 с.; Кріль М.М. Історія країн Центрально-Східної Європи (кінець ХХ - початок ХХІ ст.): навч. посіб. / М.М. Кріль. - Київ: Знання, 2013. - 278 с.

13. Європейський вектор розвитку: стратегія інтеграційної політики України: бібліограф. покажч. / уклад. З.М. Горова, В.В. Косенко. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru