Міжрегіональне співробітництво Україна - ЄС: зміст, форми та інструменти взаємодії

міжрегіональний громада євроінтеграційний

- внутрішня регіональна політика (політика згуртованості) - поширюється на держави-члени ЄС і спрямована на усунення соціально - економічних нерівностей та структурних диспропорцій між різними регіонами ЄС, скорочення розриву між рівнем їх розвитку;

- зовнішня регіональна політика (політика добросусідства) - передбачає налагодження сталої дружньої взаємодії з країнами південного (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Марокко, Сирія, Туніс, Палестинська автономія) та східного (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Україна) кордону ЄС.

Також відповідно до підходу Є. Кіш, у європейській практиці існує чотири концептуальні підходи до розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва й міжнародної регіональної інтеграції [8]:

- міжрегіональна співпраця та інтеграція розглядається як процес усунення перешкод, що заважають інтеграції ринків товарів, послуг, капіталу та робочої сили;

- міжрегіональна та загальноєвропейська інтеграція розглядається як поступове передання своїх повноважень національною владою наднаціональній;

- «мережевий» підхід до міжрегіонального співробітництва та інтеграції, яка розглядає соціально-економічний простір як систему транснаціональних макрорегіонів, що перетинаються;

- концепція «червоного восьминога» - сценарій просторового розвитку Європи на найближчі 50 років, яким передбачається, що до 2026 р. і в дальшій перспективі в Європі найбільш розвинутою територією буде центральне ядро, але від нього протягнуться своєрідні «коридори розвитку» («щупальці»), які сягатимуть у всі, навіть віддалені, частини Європи.

Налагодження міжрегіональної взаємодії між Україною та європейськими державами почалося ще з середини ХХ ст. та умовно охоплювало кілька етапів: перший етап (середина 50-х рр. - початок 60-х рр.) - зародження й становлення контактів між регіонами; другий етап (початок 60-х рр. - перша половина 80-х рр.) - розширення географії співробітництва, виокремлення його основних форм; третій етап (середина - кінець 80-х рр.) - суттєве розширення прямих контактів між підприємствами, організаціями та установами споріднених регіонів України та Європи [12, с. 66].

Систематизація підходів до реалізації міжрегіонального співробітництва дозволяє виокремити низку наявних форм взаємодії на регіональному рівні, характерних для співпраці в широкому (співробітництво в кількох сферах відразу - програми сусідства, єврорегіони, угоди про транскордонну співпрацю та ін.) та вузькому масштабі (для взаємодії в окремій сфері - наприклад, у частині транспортної політики - транспортні коридори, інноваційної політики - технополіси, технопарки, у сфері підприємництва - міжрегіональні союзи промисловців, асоціації підприємців тощо).

Сучасна регіональна політика ЄС щодо країн Центральної та Східної Європи й України, зокрема, базується на таких принципах:

- субсидіарності - вищі суспільні одиниці мають право і мусять розв'язувати лише ті проблеми, на виконання яких нижчі структури не здатні;

- децентралізації - перерозподіл владних повноважень, ресурсів, бюджету, надання диференційованих дотацій із спільного бюджету та фондів ЄС на користь менш розвинутих регіонів з метою досягнення певного вирівнювання економічного розвитку та досягнення політичної стабільності;

- партнерства - передбачає співробітництво між суб'єктами різних рівнів (органи ЄС, держава, окремий регіон) територіально- адміністративних одиниць з моменту визначення спільної мети до завершення реалізації конкретного проекту;

- програмування - розроблення на основі партнерства стратегій розвитку з урахуванням пріоритетних довгострокових і короткострокових цілей;

Інструменти:

- політико-правові (укладання договорів про співпрацю, розроблення стратегій розвитку регіонів тощо)

- організаційні (кооперація, концентрація, спеціалізація тощо);

- фінансові (інвестиційні проекти, виконання урядових програм, міжнародні гранти, державно-приватне партнерство та ін.);

- інформаційні (виставки-ярмарки, інвестиційні форуми, форуми міжрегіонального співробітництва, міжнародні конференції, круглі столи, створення комісій, робочих груп з окремих питань тощо)

- концентрації - мобілізація наявних ресурсів для сприяння реалізації визначених цілей регіонального розвитку шляхом виявлення таких територіальних одиниць, що мають однакові чи подібні проблеми (низьку частку доходів, великий рівень безробіття тощо);

- адиціоналізму - означає, що фінансові ресурси, які надає ЄС окремим суб'єктам територіального та регіонального розвитку, мають бути доповнені за рахунок місцевих джерел (найчастіше близько 50% проекту фінансує держава- член ЄС, а внесок депресивних регіонів має становити щонайменше 20%) [13].

Нормативно-правовим підґрунтям міжрегіональної співпраці між Україною та країнами ЄС (рис. 1) є: конвенції, міжнародні угоди тощо (наднаціональний рівень), законодавчі акти в прикордонних регіонах (транскордонний рівень), нормативно-правова база держави (національний рівень), програмні документи окремих територій (регіональний рівень).

Рис. 2. Рівні регулювання міжрегіонального співробітництва

I - домашнє господарство;

II - територіальні органи влади: органи місцевого самоврядування, державні органи влади (селище, район, область);

III - держава;

IV - міжнародний рівень: загальноєвропейський, світовий

a - прямі контакти: торгівля товарами та послугами, місце роботи, освіта, медичне обслуговування тощо;

b - угоди про співробітництво, співпраця в усіх сферах життєдіяльності; c - законодавче середовище в державі; d - конвенції, міжнародні угоди тощо

Найбільш поширеним напрямком взаємодії на регіональному рівні до цього часу був розвиток транскордонного співробітництва. Так, на сьогодні в Україні діє 9 єврорегіонів (Буг, Верхній Прут, Дністер, Дніпро, Карпатський, Нижній Дунай, Слобожанщина, Донбас та Ярославна), що охоплюють територію Вінницької, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Луганської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернівецької, Чернігівської та Донецької областей. П'ять із цих єврорегіонів створено за участі держав-членів ЄС (а саме Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини).

Відповідно до статті 447 Угоди про Асоціацію Україна - ЄС [14] сторони зобов'язані підтримувати та посилювати залучення місцевих і регіональних органів влади до транскордонного й регіонального співробітництва та відповідних управлінських структур, з метою досягнення таких цілей:

- посилення співробітництва шляхом створення сприятливої законодавчої бази;

- підтримки та розвитку заходів з розбудови спроможності регіонів та держав;

- сприяння зміцненню транскордонних та регіональних економічних зв'язків та ділового партнерства.

Аналіз двосторонніх угод щодо співробітництва з країнами ЄС (табл. 2) дає змогу констатувати наявність тісних зв'язків та успішних міжрегіональних відносин України з державами Східної Європи, зокрема Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією.

Найбільш розвиненою на сьогодні є міжрегіональна співпраця між Україною та Польщею. За інформацією Міністерства закордонних справ України, майже між усіма регіонами нашої держави та польськими воєводствами укладено угоди щодо міжрегіонального співробітництва (зокрема всі 16 воєводств Польщі мають партнера серед областей України).

Таблиця 2. Двосторонні угоди щодо співробітництва, укладені між Україною та країнами ЄС

Найбільше з українськими регіонами співпрацюють Підкарпатське, Люблінське, Лодзьке, Сілезьке та Мазовецьке воєводства. У нашій державі найбільше партнерів у Польщі мають Львівська, Одеська, Івано- Франківська, Вінницька та Волинська області. Двосторонні угоди про партнерство, яких на сьогодні налічується понад 450 та кількість яких має тенденцію до зростання, є укладеними на рівні міст, районів і селищ (з української сторони) та міст, повітів і ґмін - з польської [15].

У цілому на сьогодні Україна бере участь у 3 з 12 програм сусідства, розроблених Європейською комісією, зокрема [10, с. 58]:

- програма сусідства «Польща - Білорусь - Україна» (Волинська, Закарпатська, Львівська області);

- програма сусідства «Угорщина - Словаччина - Україна» (Закарпатська область);

- транснаціональна програма CADSES (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Чернівецька та Тернопільська області).

Таким чином, міжнародне співробітництво можна розглядати як стратегічний пріоритет у взаємодії між Україною та державами ЄС, з одного боку, та як адаптаційний інструмент, що дозволяє більш ефективно пристосуватися до критеріїв членства й урахувати передовий європейський досвід у ключових сферах.

Висновки з даного дослідження. Загалом аналіз змісту й систематизація форм та інструментів міжрегіональної взаємодії між Україною та ЄС дали змогу констатувати таке: більшої поширеності та вивченості набуло питання транскордонного співробітництва, яке рядом науковців останнім часом уже розглядається окремо від категорії «міжрегіональне співробітництво», що вимагає розвитку та поглиблення співпраці між регіонами, які не мають спільних кордонів; міжрегіональна взаємодія є потужним інструментом адаптації до умов членства в ЄС і методом запровадження передового європейського досвіду на територіях країн Східного партнерства в межах зовнішньої регіональної політики ЄС; найбільш поширеною формою міжрегіональної співпраці на сьогодні залишаються єврорегіони; найбільш розвинені зв'язки між регіонами України та держав ЄС спостерігаються у сфері інвестицій, економічного та науково-технічного співробітництва, освіти, культури, науки, транспорту; найбільш сталими є міжрегіональні відносини України з державами Східної Європи, зокрема Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією; пріоритетами у сфері міжрегіонального співробітництва України - ЄС на сьогодні, окрім підтримки вже наявних зв'язків, має стати встановлення домінант міжрегіональної співпраці з метою визначення найбільш перспективних напрямків взаємодії, а також розвиток інноваційних форм співпраці, серед яких проекти, кластери тощо.

Перспективами може стати дослідження інструментів реалізації та поглиблення взаємовідносин України в частині міжрегіональної співпраці з ЄС у розрізі окремих територій Європи (країни Західної Європи, держави Вишеградської четвірки тощо), а також у розрізі окремих сфер співробітництва (енергетична, освітня, культурна, екологічна, транспортна і т.д.).

Література

1. Бабінова О.О. Міжрегіональне співробітництво: зміст, форми, роль та проблеми реалізації в Україні.

2. Бєлєнький П.Ю. Формування та розвиток системи міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні / П.Ю. Бєлєнький, Н.А. Мікула // Регіональна економіка. - 2001. - № 3. - С. 61-73.

3. Сторонянська І. Міжрегіональні інтеграційні процеси в Україні: тенденції та перспективи розвитку: монографія / І. Сторонянська. - Львів: ІРД НАН України, 2009. - 392 с.

4. Лагно В.Т. Розвиток міжрегіонального співробітництва України та країн ЄС / В.Т. Лагно // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Державне управління». - 2014. - Т. 15. - Вип. 291. - С. 162-173.

5. Протокол №2 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями // Практичний порадник державного службовця з організації регіонального співробітництва / уклад. Л.Л. Прокопенко, В.М. Берестяний, А.П. Лимар [та ін.]. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1 : Нормативно-правова база співробітництва регіонів України та держав-членів Європейського Союзу. - 140 с.

6. Гречана С.І. Міжрегіональне співробітництво як сучасний чинник економічного зростання / С.І. Гречана // Економіка та право. - 2015. - № 3 (42). - С. 51 - 56.

7. Монастирний В.М. Шляхи вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва / В.М. Монастирний // Актуальні проблеми державного управління. - 2013. - № 2. - С. 97 - 104.

8. Кіш Є.Б. Система міжрегіонального співробітництва України з країнами ЦЄ.

9. Міжрегіональне співробітництво у системі нової регіональної політики України / [С.О. Біла, І.Г. Бабець, І.В. Валюшко, Я.А. Жаліло та ін.]; за ред. Я.А. Жаліла. - К.: НІСД, 2011. - 32 с.

10. Прокопенко Л. Л. Розвиток регіонального співробітництва України в контексті європейської інтеграції : монографія / Л.Л. Прокопенко, О.М. Рудік, І.Д. Шумляєва; за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2008. - 132 с.

11. Тихомирова Є.Б. Моделі регіональної політики ЄС / Є.Б. Тихомирова // Проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. - К.: КиМУ, 2011. - Вип. 3. - С. 53 - 66.

12. Моделі і механізми регулювання єврорегіонального співробітництва України: монографія / За заг. ред. І.В. Артьомова, О.М. Ващук, О.М. Руденко. - Ужгород: МІ 111 «Гражда», 2013. - 612 с. - (Серія «Євроінтеграція: український вимір»; вип. 21).

13. Кіш Є. Регіональна політика Європейського Союзу і стратегічні імперативи для України.

14. Черніков Д. Регіональна політика та Угода про Асоціацію між Україною та ЄС / Д. Черніков, Р. Хорольський, О. Синьоокий. - К.: ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив», 2015. - 32 с.

15. Міжрегіональне співробітництво між Україною та Польщею / Посольство України в Республіці Польща.

16. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: монографія / Надія Мікула. - Л.: ІРД НАН України, 2004. - 395 с.

Размещено на Allbest.ru