Зовнішня політика ірландії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Конституційно-правові механізми зовнішньої політики Ірландії

1.1 Специфіка державного устрою

1.2 Роль влади в міжнародних політичних рішеннях

2. Вектори зовнішньої політики Ірландії

2.1 Історія зародження зовнішньої політики Ірландії

2.2 Сучасний вектор зовнішньої політики Ірландії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

ірландія зовнішній політика інтеграція

Ірландія - демократична правова держава з республіканською формою правління (парламентська республіка) та конституцією, яка прийнята в 1937 р.

Зовнішня політика Ірландії орієнтована на придбання мирного і дружнього співробітництва між країнами, заснованого на міжнародному праві і моралі. Офіційно держава проводить політику нейтралітета і неучасті в бойових блоках. Разом з тим у багатьох важливих міжнародних питаннях. Особливий інтерес держава проявляє до проблеми Північної Ірландії виступаючи за її мирний висновок і відіграючи роль посередника між частиною північних ірландських політичних сил і урядом Англії.

В рамках ООН Ірландія жадає допомагати міжнародним прагненням в таких областях, як роззброєння, права людини, формування економіки і культури. Двічі вона була представлена в Раді Безпеки, з 1958 бере участь в миротворчих операціях ООН.

Будучи членом ЄС, підписала Маастрихтські угоди 1992 і погодилася з їх положеннями про загальну політику в області міжнародної безпеки та інтернаціональних діях. Таким чином, Ірландії сприймає у формулюванні та втіленні в життя зовнішньої політики ЄС.

Ірландія сприяє країнам, що розвиваються, будучи членом ряду міжнародних організацій, вона задіяна в багатьох програмах розвитку і в даний час витрачає на ці цілі біля 0,3% ВНП. Розряд ірландських організацій («Консерн», «Трокер», «Гоал», «Горта» і ін.) сприяють акціям, пов'язаних з гуманітарною підтримкою і розвитком країн світу в цілому.

Ірландія підтримує справи зі 102 країнами світу, в 40 з них є посольства.

1. Конституційно-правові механізми зовнішньої політики Ірландії

1.1 Специфіка державного устрою

Інноваційна зовнішня політика республіки Ірландія багато в чому обумовлена її членством в Європейському об'єднанні, бажаючи двосторонніх відносинах з Сполученими Штатами і Сполученим Королівством ще мають важливе значення для країни. Ірландія жадає до незалежності у зовнішній політиці, тому не є членом НАТО і здавна проводить політику військового нейтралітету.

Верховний орган законодавчої влади - парламент, що складається з 2-ух палат: палата громад (Дойл) і сенат (шенад). Верховний орган влади очолюється премєр-міністром (складається з 16 департаментів, очолюваних міністрами), голова держави - президент. Всі вони тим чи іншим чином впливають на зовнішню політику своєї держави.

Порядок функціонування уряду прописаний в ст. 28 конституції Ірландії. На чолі виконавчої влади в Ірландії варто прем'єр-міністр і уряд. Прем'єр-міністр призначається президентом і є лідером парламентської більшості, що дозволяє впливати на внутрішню та зовнішню політику. Члени кабінету також призначаються главою держави за рекомендацією прем'єр-міністра. Уряд може налічувати не менше семи і не більше 15 членів, вони несуть колективну відповідальність перед Палатою представників. Їх обов'язки, зафіксовані основним законом, куди входить щорічна оцінка очікуваних витрат і доходів держави з наступною передачею документів в нижню палату парламенту. Судячи про роль президента у зовнішній політиці можна сказати, що він є більше офіційним лицем, аніж людина, яка зможе самостійно узгоджувати закони та напрямки зовнішньо-політичних відносин.

Прем'єр-міністр призначає свого заступника, який може виконувати його функції в разі, якщо сам прем'єр-міністр не може цього робити з тієї чи іншої причини. Прем'єр-міністр, його заступник і міністр фінансів повинні бути членами Палати представників, інші міністри можуть бути членами будь-якої з палат парламенту, однак тільки два члена кабінету можуть бути депутатами Сенату.

Прем'єр-міністр визначає кандидатуру свого заступника, а також інших членів кабінету, які після схвалення нижньої палати призначаються на ці посади президентом. Прем'єр-міністр також дає рекомендації глави держави з питання прийняття або відхилення прохання про відставку того чи іншого члена кабінету. Згідно з Основним законом, в обов'язки глави уряду також входить інформування президента про внутрішньо-і зовнішньополітичної ситуації. Тільки члени уряду можуть вносити на розгляд до Палати представників законопроектів, що стосуються розподілу державних фінансів.

Прем'єр-міністр зобов'язаний піти у відставку, якщо він позбавляється підтримки більшості депутатів в Палаті представників, в цьому випадку інші міністри також позбавляються своїх портфелів. При цьому склад уряду продовжує виконувати свої функції до моменту призначення нового кабінету.

Таким чином, для країни характерна концентрація влади в кабінеті і його домінування в політичному процесі. Діяльність уряду не обмежується лише виконавчої сферою: як було зазначено вище, його члени також мають право законодавчої ініціативи у сфері між політичного характеру.

Главою держави є президент. Згідно ст. 12 конституції, він обирається загальним таємним голосуванням на 7-річний термін, один і той же людина може займати цей пост більше двох разів. На позицію глави держави може балотуватися будь-який громадянин Ірландії, допущений до голосування і досягнувши віку 35 років. При цьому кандидат повинен користуватися підтримкою не менше ніж 20 депутатів парламенту (будь-яких з палат), а також Рад не менше чотирьох адміністративних округів. Президент не може бути членом жодної з палат парламенту і не повинен займати будь-якого іншого поста, крім президентського. Також президент не має права залишати країну під час терміну свого перебування на посаді глави держави при відсутності згоди уряду.

Президент може бути зміщений зі своєї посади за допомогою процедури імпічменту. Вона може бути ініційована групою, що складається з не менше ніж 30 депутатів кожної з палат легіслатури. Для схвалення імпічменту «за» повинні проголосувати не менше 2/3 від повного складу кожної з палат.

В обов'язки президента входить призначення прем'єр-міністра та інших членів уряду згідно вищеописаної процедури. За порадою прем'єр-міністра президент також може приймати відставку членів уряду. Глава держави скликає і розпускає Палату представників, в разі, якщо прем'єр-міністр втратив підтримку більшості в парламенті, президент на свій власний розсуд може відмовити главі кабінету в розпуску органу легіслатури. Глава держави також підписує законопроекти, прийняті парламентом, є головнокомандуючим і має право на помилування засуджених. Президент звертається до нації з промовами, що стосуються тих чи інших актуальних проблем, а також є гарантом конституції. Президент також має право запросити Верховний суд провести перевірку будь-якого законопроекту на його відповідність конституції.

Президент не несе відповідальності перед парламентом і перед судами. При цьому в основному законі зазначено, що свої функції президент виконує за порадою уряду.

У разі, якщо президент з тієї чи іншої причини не може виконувати покладені на нього обов'язки, його функції бере на себе Комісія, що складається з верховного судді, а також голів верхньої і нижньої палати парламенту (ст. 14).

Таким чином, президент Ірландії по суті не має реальними владними повноваженнями, а скоріше виступає в ролі номінального гаранта конституції, виконуючи свого роду церемоніальні функції.

Вищим органом законодавчої влади Ірландії є двопалатний парламент. Згідно ст. 15 конституції країни, національний парламент складається з президента, верхньої палати (сенату) і нижньої палати (Палати представників).

Законодавчої прерогативою володіє тільки парламент, він не має право приймати закони, що суперечать положенням конституції. У парламенті можуть бути створені пропозиції, які відповідають за окремі сфери соціально-економічного життя суспільства. Конституція забороняє приймати закони, тим чи іншим чином дозволяючи застосування смертної кари. Парламент повинен проводити хоча б одне засідання в рік, засідання проходять публічно, за винятком особливих випадків.

Палата представників складається з 166 членів. Депутатом може стати будь-який громадянин Ірландії, який досяг віку 18 років і має право голосувати. Вибори проходять прямим таємним загальним голосувальним методом єдиного перехідного голосу. Депутати представляють виборчі округи, площа і чисельність виборців в яких встановлюється законом. Згідно з конституцією, загальна чисельність депутатів Палати представників також встановлюється законом, але не повинна бути менше одного депутата на 30 тисяч жителів і більше одного депутата на 20 тисяч громадян. Кількість депутатів від кожного округу має в рівній пропорції відповідати чисельності виборців цієї електоральної одиниці по всій країні. При цьому перегляд розподілу на виборчі округи повинен здійснюватися раз в 12 років відповідно до даних найбільш свіжого перепису населення. Згідно з конституцією, термін скликання нижньої палати парламенту не повинен перевищувати 7 років, на сьогоднішній день вибори в орган легіслатури проходять раз в 5 років.

Сенат складається з 60 членів, причому 11 членів призначаються урядом, а 49 обираються непрямим голосуванням: троє обираються Національним університетом Ірландії, троє - університетом Дубліна і 43 - професійними «колегами» з числа фахівців у найбільш важливих галузях господарства країни. Обрання проходить за пропорційною системою єдиного перехідного голосу.

Згідно вищеописаної процедури розгляду законопроектів і прийняття законів, очевидно, що більшу перевагу має Палата представників, в той час як Сенат швидше виконує дорадчу і коригувальну функцію.

Варто відзначити, що главою виконавчої влади, в руках якого зосереджена реальна політична влада в країні, стає лідер парламентської більшості, а уряд формується за його рекомендацією з числа депутатів правлячої партії або коаліції. При цьому в разі, якщо уряд втрачає підтримку більшості в парламенті, вони змушені піти у відставку. Таким чином, депутати парламенту, перш за все його нижньої палати, грають важливу роль в політичному процесі в Ірландії.

1.2 Роль влади в міжнародних політичних рішеннях

Президент Ірландії на міжнародній політичній арені багато в чому вважається представницькою посадою, вся повнота влади зосереджена в руках прем'єр-міністра, відповідального перед парламентом. Як правило, на пост глави держави обираються заслужені і шановані люди, які відійшли від реальної політичної боротьби. Сьогодні цю роль виконує Майкл Хіггінс, відомий політичний діяч, соціолог, поет, письменник, популярний телеведучий.

Президент підписує і оприлюднює закони, виконує обов'язки головнокомандувача і призначає урядовців, однак робить це, консультуючись з іншими інститутами влади - прем'єр-міністром, урядом в цілому або парламентом. На зовнішній політичній арені президент виступає, як лице країни і не вирішує ніяких питань самостійно, а тільки при узгодженні з прем'єр-міністром.

Прем'єр-міністр навпаки є головною людиною у затвердженні питань у зовнішній та економічній політиці. Всі питання зовнішньо-політичного характеру, виносяться на голосування прем'єр-міністром де він має парламентську більшість і після прийняття зовнішньо політичних рішень, президент їх затверджує та після чого оприлюднює.

Прем'єр-міністр підтримує постійні відносини між президентом і міністром закордонних справ Імоном Гілмором і давати поради з питань зовнішньо політичної політики.

В цілому, вплив лобі на зовнішню політику Ірландії розглядається як допомога, або навіть послуга в законодавчому процесу з боку публічної більшості. Для того щоб стати значимою політичною силою, будь-якій групі інтересів, в тому числі і етнічної, необхідна організація, головною метою якої є вплив на політиків з метою прийняття ними вигідних для групи рішень. Щоб ефективно брати участь в політичному процесі, етнічна організація не досить розвинена на відмінну як у США і не впливає зовнішню політику країни [12].

Багато в чому це пов'язано з тією зростаючої значенням, яку почали виконувати в міжнародних відносинах інформаційні технології. Вони формують зараз новий рівень зв'язків між країнами решітка, формуючи глобальну інфраструктуру і проникаючи практично в усі сфери міждержавної життя. Нинішній світ підпорядкований негласному правилу: справжнє явище лише тоді значно, коли про нього широкому загалу розповіли засоби масової інформації. Бажаючи дипломатія вважається досить консервативною сферою, такі суворі зміни не могли обійти її стороною. Як свідчить приклад більш розвинених і функціональних гравців вселенської арени, в їх відносинах із зовнішнім світом одна з пріоритетних ролей віддається зараз ЗМІ.

З тих часів, як світове громадську думку стало принциповим причиною міжнародних відносин, роль медіа-ресурсу у зовнішній політиці Ірландії дуже швидко зростає. Загальновизнаним лідером тут проявили себе США, які на глобальному рівні змогли створити пристрій, що забезпечує інформаційну допомогу власних інтересів у всіх регіонах світу.

Аналітики констатують, що перехід до інформаційного соціуму ірландських ЗМІ міняли стратеги в протистоянні ІРА, протестантськими терористами і силовими структурами Сполученого Царства. Часто ЗМІ Ірландії стають тим інструментом, який дозволяє створити умови публічної допомогою. Впливаючи на громадськість через медіа ресурс, журналістські видання.

На приклад ЗМІ сприяло активізації в кінці 2007 р переговорів по приводу долі Святої Землі, що викликали низку коментарів з боку майже всіх політиків [12].

Отже аналізуючи політичну гілку Ірландії, можна відзначити той факт, що на зовнішній політичній арені, вплив на прийняття рішень має верхня палата парламенту та прем'єр-міністр, а вразі його відсутності - його заступник, а президент виступає людина яка виражає думки прийняті прем'єр-міністром та парламентом.

2. Вектори зовнішньої політики Ірландії

2.1 Історія зародження зовнішньої політики Ірландії

Міністерство закордонних справ Ірландії було створено в січні 1919 року згідно з рішенням Дойла незважаючи на фактичне двовладдя, що панувало в країні, для роботи над інтернаціональним визнанням самопроголошеної республіки. Програма, прийнята в жовтні 1917 року на з'їзді партії Шинн Фейн, містила заявкові побажання ролі Ірландії в прийдешній світовій конференції по підсумками Першої світової війни для визнання права країни на визнання (одним з аргументів за ймовірний успіх була допомога ірландської діаспори, яка мешкала в демократичних Сполучених Штатах Америки, і власне президента Вільсона). Внаслідок цього першої зовнішньополітичної акцією новітнього міністерства була акредитація Шона О'келлі і Кавана Даффі на Паризькій мирній конференції і їх звернення до неї, а ще 2 листи (22 лютого і 31 березня) від О'келлі до президента конференції Ж. Клемансо і всім її співучасникам (згідно зі звітом, була розіслана 71 копія делегатам і 140 копій у французької газети), в яких висловлювалися претензії на міжнародне визнання республіки і її повноправний вступ до Ліги Націй. У квітні Дойл прийняв резолюцію про готовність вступити в Лігу Націй, в травні в Парижі був серед іншого висланий офіціозний меморандум про визнання Ірландії незалежною суверенною державою, але офіціозний протест на ці папери так і не пішов. У той же час діянь О'келлі і Даффі протидіяла британська пропаганда. Згідно уцілілим документам, Вільсон не підтримав Ірландію, давши зобов'язання британському прем'єру Ллойд-Джорджу, у впевненості, що в разі розгляду ірландського питання на конференції в Великобританії піде депутатський криза і відставка уряду [2].

В кінці червня 1919 року президент конференції відправив муніципальному секретарю США офіційний лист, в якому доповідав про неможливість розгляду ірландського питання. Незважаючи на невдачу, ірландське керівництво продовжило роботу згідно з визнанням, зайнявшись пропагандою у Франції (Шон О'келлі), Італії, США та Великобританії (Арт О'Брайен). Під час наданої інформаційної боротьби виникла ірландська література, в тому числі офіціозний видрукуваний орган ірландського уряду, «Ірландський бюлетень» (з листопада 1919 року, Дублін). Була заснована консульська робота, 1-і консули були вислані в Буенос-Айрес, Женеву, Геную, Нью-Йорк. У червні 1919 (і по 1920 року) в США на чолі з ірландським президентом Де Валерою працювало завдання для збору коштів на роботу консулів [2].

У той же час йшла переписка між Мак Картеном і невизнаним офіційно в якості посла представником Української РСР Мартенсом, яка навесні 1920 привела до проекту договору між РРФСР і Республікою Ірландія. Акт передбачав взаємодопомогу в забезпеченні міжнародного визнання незалежності обох держав, передбачалося формування торгівлі, залучення професіоналів і мед підтримки в Росію. У лютому 1921 року сталась зустріч Маккартена з Литвиновим в Ревелі, під час якої російська сторона радила спрямуватися в Москву, в Наркоміндел, слідом за тим відбулася зустріч з Чичеріним, в ході якої стиль йшла вже більш про моральну допомогу Росією Ірландії. Після підписання в березні 1921 року англо-російської угоди поступово стала висвітлюватись безперспективність переговорів, і в червні 1921 року Маккарті покинув країну [2].

У 1932 році Міністерство закордонних справ було перейменовано в міністерство зовнішніх відносин, і повернуло назву в 1971 році [3].

2.2 Сучасний вектор зовнішньої політики Ірландії

Історично, головну роль в структурі зовнішньоторговельного обороту Ірландії грає сусідня Англія, яка є одним з головних торговельних партнерів країни. Але, в продовж останніх 20 років спостерігається зниження обсягів економічних зв'язків: так в 1983 році експорт Ірландії в Сполучене Королівство дорівнював 38%, а імпорт звідти - 49%; то до 2009 року ці характеристики впали по 18% і 31%, тому. При цьому, роль торгових відносин з США міцно росла за останні 15 років за рахунок функціонального інвестування американськими компаніями коштів в економіку Ірландії за вдяки зовнішній політиці яку проводить країна [7]. Це проявлялося у зростанні обсягів ірландського експорту в Північну Америку, який підріс з 10% в роках, по 20% в 2008 році. Імпорт з США в рух цього часу ще міцно ріс практично по 16% в 2009 році [8].

Істотне зміцнення торговельних взаємозв'язків з Європою почалося після переходу країни на валюту євро. Обсяг експорту в ЄС підріс в період 1970-2000 років з 21% по 45%, тим не менш Ірландія є єдиною країною-членом ЄС, яка має в якості основних торгових партнерів дві країни, які не належать євро-зоні. Торгівля з азіатськими державами ще значно зросла в рух крайніх 20 років, що має місце бути в обсягах імпорту. Він потроївся, сягнувши показника в 18% від загального показника, а обсяг експорту Ірландії в Азію потроївся і дорівнює 10%. Зокрема, Китай став четвертим після США, Англії та Німеччини постачальником імпортних продуктів в Ірландію [8].

Головні ринки збуту харчової продукції: Англія (39%), континентальна Європа (35%), інші країни (26%). У загальній частці експорту товарів харчової промисловості 1-і місця займають молоко (32%), яловичина (22%), напівфабрикати (19%) і напої (12%), інші мають найбільш низькі показники - буженина і сімейна птаха (6%) , морепродукти (4%), овочі (2%) [8].

Ірландія імпортує величезна кількість енергоносіїв для власних потреб: по 90% потрібного їй природного газу [6].

Сучасна спрямованість зовнішньої політики Республіки Ірландія в чому обумовлена її членством в Європейському об'єднанні, бажаючи працювати з Сполученими Штатами Америки та Сполученим Королівством Англії є ще необхідними для країни. Ірландія, одна з небагатьох країн-членів ЄС, які є позаблоковими.

Обумовлено це тим, що держава тяжіє до незалежності у веденні зовнішньої політики, тому не є членом НАТО і проводить політику військового нейтралітету. Така політика була засобом стримування, так як держава є стратегічно важливим приміщенням для розміщення американських військ в Західній Європі. Згідно його словами, ірландських сил захисту, починаючи з 1960 року політика нейтралітету допомагала їм вдало виконувати миротворчі місії ООН в Конго, Кіпрі, Лівані та Боснії і Герцеговині.

Зовнішньоекономічна політика приурочена до розвитку Ірландії в період між кризами 2002 і 2008 рр. У 2003-2004 р економіка країни поступово оправлялася від спаду. Спритність зростання ВВП, що впав з 4,4% в рік, витоку відроджуватися, і в 2005-2007 рр. зберігався на рівні 5-6%. Роль первинного сектора ірландської економіки, що з'єднує аграрно-промислову і дієву гілку, до 2000-х рр. істотно знизилася і склала тільки біля 5% від ВВП.

Ірландія - юна держава, яка домоглася незалежності лише в 1922 році. Але вона є батьківщиною старої культури.

З кінця 1980-х по 2008 року в Ірландії була одна з найбільш динамічних економік у світі. У цей період кількість працюючих фактично зросла вдвічі. Але в 2008 році Ірландія пережила «дев'ятий вал», коли зіткнулася з кризою в галузі фінансів, зайнятості, урядових витрат. На щастя, витримавши цей «шторм», Ірландія зараз твердо йде по шляху економічного оздоровлення. У 2014 році вже 4-ий рік поспіль Ірландія відзначає народногосподарське зростання. Ступінь експорту в даний момент більше, ніж в період кризи, формуються робочі місця, скорочується безробіття. В кінці 2013 року Ірландія стала першою країною в євро-зоні, яка вийшла з програми підтримки ЄС і МВФ. Ірландія цілком повернулася до стандартного ринкового фінансування, і їхній відсоток по облігаціях завоював безпрецедентно невисокий рівень. Бізнес, інвестори, глобальні ринки знову висловлюють переконаність в майбутньому Ірландської економіки [8].

Експорт став ключовою рушійною силою у відновленні Ірландської економіки. Його ступінь в даний момент істотно більше по зіставленню з кращими показниками докризового, 2007 року. Чисельність нових робочих місць, зроблених завдяки залученими іноземних інвестицій, а ще невеликими і середніми експортуючими компаніями, в 2013 році було більше, ніж за останні 10 років.

Чому? Ірландська економіка є однією з найбільш розкритих і прогресивних економік. Журнал «Forbes» називає Ірландію найкращою державою в світі для ведення бізнесу. Конкурентоспроможність Ірландії істотно збільшилася завдяки зниженню вартості робочої сили, цін на комерційну нерухомість і інші витрати бізнесу.

Складна діяльність вплинула і на формування ірландської культури і спільноти як багатогранне і комплексне явище. Однак світ в результаті лише виграв від даних важких форм забезпеченості літературної, музичної та культурної спадщини, яким ділилася з ним Ірландія.

Природно, інноваційна Ірландія сильно відрізняється від тієї, яка була раніше. Пройшли ті часи, коли економіка і соціальне життя були засновані більшою мірою на сільському господарстві. Інноваційна Ірландія урбаністічна і економічно розвинена. З тих часів як в 1950-х роках економіка країни стала розкритою, слідом за тим почалося надихаюче народногосподарське зростання. В даний момент Ірландія є членом Європейського союзу. У ній розміщуються інноваційні виготовлення інформаційно-комунікаційного, фармацевтичного та інших секторів економіки.

З самого початку свого членства в Організації Об'єднаних Націй Ірландія вносить вклад в формування її політики, граючи головну роль в просуванні курсу ядерного нерозповсюдження. Ірландія протягом тривалого часу прихильна завданню знищення ядерної зброї і запобігання подальшого поширення потенціалу створення ядерної зброї. Ірландія була конкретним співучасником переговорів, що закінчилися підписанням Контракту про нерозповсюдження ядерної зброї в 1968 році. У символ визнання даної ролі міністр зовнішніх справ Ірландії Френк Айкен був запрошений в Москву для підписання цього контракту, і на церемонії сказав завершальну річ. Ірландія продовжує роботу в галузі контролю над озброєннями. У травні 2008 року в Дубліні пройшла завершальна конференція, на якій була досягнута домовленість порівняно Конвенції згідно касетних боєприпасів.

Ірландська зовнішня політика продиктована переконанням розкритою, експортно-орієнтованою демократичністю країни. Членство і активна участь в таких організаціях, як ООН, Європейський Союз, Організація по безпеці і співпраці в Європі і Комітет Європи, дає можливість захищати інтереси Ірландії на світовій арені, з усією відповідальністю ставлячись до обіцянок по підтримці інтернаціонального напрямку і не компрометуючи бойовий нейтралітет країни.

Членство в Європейському об'єднанні стало для Ірландії центральним контекстом досягнення цілей вітчизняної зовнішньої політики. Воно сприяє оформленню політики 28 країн-членів, в тому числі 2-ох незмінних членів Ради Безпеки ООН.

Вселенська народногосподарська криза показує взаємопов'язану природу глобальної економіки.

Зрозуміло, що виклики XXI століття є воістину глобальним і може існувати, тільки якщо у міжнародного співтовариства є бажання разом над цим діяти. Велика глобалізація і взаємозв'язок вимагають більшої прихильності принципу багатосторонніх відносин і його ВНЗ. Дана релігія в ефективну різнобічність є наріжним каменем зовнішньої політики Ірландії [10].

У вересні 1973 року Ірландія встановила дипломатичні відносини з Радянським Союзом. З тих часів зв'язки безперервно заглиблювалися, істотно зросли економічні, політичні, освітні та культурні контакти і обміни між нашими країнами і народами.

З держав БРІКС Росія є більш близькою до Ірландії в області економіки, а ще по відстані і відповідно ВВП на душу населення, і напевно, вона сама цивілізована і соціально близька держава. Майже всі ірландці, які мають досвід роботи в Росії, помічають, як зрозуміло проводиться схожість в роботі. Цьому свідчать надзвичайно вражаючі числа експорту в Росію, які за останнім часом зросли в 2 рази.

Керівництво Ірландії вирішує рішучі кроки для розвитку і схвалення торгівлі, в тому числі через створення дієвої системи видачі віз, програми скасування віз, функціональну допомогу бізнесу посольством і Ірландською радою згідно торгівлі та технологій, а ще постійні економічні та політичні консультації на рівні урядів. Ірландський президент заявив, що усвідомлює вдосконалення систем і регулювання, щоб Ірландія залишалася конкурентоспроможною, дієвим і принциповим торгашеським партнером Росії.

Але в даний час Ірландія переживає важкий період. Ірландія брала участь у формуванні політики Європейського союзу щодо України, яку підтримує і зараз. При безумовній повазі міжнародного права і наявності доброї волі у всіх сторін ці проблеми можуть бути подолані і Європейський Союз та Ірландія зуміють поглибити і закріпити свої зв'язки з Росією в найближчі роки [11].

Ірландія активно розвиває міжнародне економічне співробітництво завдяки створенню стабільного і привабливого бізнес-середовища. З-поміж механізмів залучення іноземних інвестицій та стимулювання співпраці з іноземними компаніями варто відзначити зниження Ірландією податкового навантаження та застосування корпоративної ставки оподаткування у розмірі 12.5%, що поширюється на всі види прибутку від комерційної діяльності.

Україна також не залишилася в стороні при співпраці з Ірландією, оскільки за даними Держстату України, за січень-травень 2016 року експорт українських товарів до Ірландії склав 33,4 млн. дол. США (що на 24,9% більше відповідного періоду минулого року) , імпорт - 33,01 млн. дол. США (збільшився на 8,1%). У І кварталі 2016 року експорт послуг склав 7 млн.дол. США (збільшився на 15,3%), імпорт послуг склав 13 млн.дол.США (збільшився на 88,4%).Торговельне сально є позитивним для України і становить 372 тис. дол. За даними Держстату, станом на 01 квітня 2016 р. загальний обсяг інвестицій Ірландії в Україну склали 85,5 млн. дол., що у 16,3% більше у порівняні до відповідного періоду минулого року.

Висновки

Оглядаючи головні результати, отримані в ході вивчення даної теми, необхідно відзначити, що вже в самому початку свого шляху в Європейських товариства Ірландська Республіка являє собою країну яка відшукала шляхи динамічного розвитку, модернізації і готової до неминучих інтеграційних процесів. Розряд негативних віянь, що описують Ірландію 1950-1960-х років значна роль держави в економіці, аграрний напрямок економіки, відсталість інфраструктури та ринкових інститутів. Труднощі, які передбачалися для економіки Республіки, бажаючи і проявилися на головному кроці, але вже тоді стала видна зворотна сторона входження Ірландії в Єдиний базар, яка виявилася позитивною. Крім такого, вливання в країну іноземного капіталу і індивідуальності місцевої ресурсної бази дозволили створити передумови для розвитку більш технологічних продуктів, то є, з часом перетворити ірландське створення в більш передове.

Ірландію ще характеризує старовинна залежність від Сполученого Королівства, в силу такого, що зовнішньополітичні орієнтири країни бажаючи і мають рідне трансатлантичне обмірювання, проте орієнтовані і на формування євро спрямованості, надана взаємозалежність зіграла в популярній ступені негативну роль в розвитку Республіки.

Можна констатувати, що серед основних напрямків зовнішньої політики Ірландії виділяється Європейський Союз і пошук шляхів розвитку даного наднаціонального об'єднання. Іншими важливими напрямками є трансатлантичне і взаємодія в рамках Британських островів. За час участі в європейських інтеграційних процесах Ірландська Республіка значно модернізувалася, всередині ірландського суспільства докорінно змінилося ставлення до ряду найважливіших зовнішньо- і внутрішньополітичних питань. Ці зміни сприяють подальшому розвитку Ірландії в якості постіндустріального суспільства.

Відповідно, одним з чинників упередженого ставлення населення Ірландії до європейської політико-економічної інтеграції (що виявилося в результатах референдумів) стали не до кінця з'ясовані перспективи участі Ірландії у воєнно-політичних складових зовнішньої політики й політики безпеки Євросоюзу.

Список використаних джерел

1. Ireland and the United Nations. Архивировано 17 февраля 2011 года.

2. Полякова Елена Юрьевна. Ирландия в XX веке. учебное пособие. -- М.: «КДУ», 2009. -- С. 56-69. -- 170 с. -- ISBN 978-5-98227-159-4.

3. Полякова Елена Юрьевна. Ирландия в XX веке. учебное пособие. -- М.: «КДУ», 2009. -- С. 79. -- 170 с. -- ISBN 978-5-98227-159-4.

4. Mitchel J. 1869. The History of Ireland from the Treaty of Limerik to the Present Time. V. 2., p. 244--247

5. Fitzgerald G. 1973. Towards a New Ireland. Dublin. p.67

6. ЮЛИЯ НАЗАРОВА. Покорение Ирландии. «Газпром» выходит на газовый рынок страны, RBCdaily (14.01.08). Проверено 26 февраля 2011.

7. Ireland top location for US Multinational Profits. Finfacts.ie.

8. Ирландия » Структура и особенности внешней торговли Ирландии.

9. Борисенко А.И. Ирландия и политика ЕС по оказанию финансовой помощи странам еврозоны // Современная Европа, 29 №4, 2011. С. 95-108.

10. Борисенко А.И. Антикризисная политика правительства Ирландской Республики в конце 2008 - начале 2009 гг. // Вестник МГУ, Серия 8, Июль 2010. С. 90-98.

11. Емельянов А.Л., Козиевская Е.В., Яценко Е.Б., Борисенко А.И. Международный опыт привлечения бизнеса к программам содействия международному развитию // Вестник международных организаций, №2, 2011. С. 5-10.

12. Encyclopaedia of Ireland, Dublin, Statistical abstract of Ireland, Dublin, 2005.

Размещено на Allbest.ru