Участь України у міжнародному трансфері технологій та обміні результатами науково-технічної діяльності характеризується рядом проблем, найбільш суттєвими з яких є: незначні обсяги реалізації вітчизняної високотехнологічної продукції на ринках країн ЄС, незадовільна структура вітчизняного експорту, відсутність закордонних охоронних документів, незначні обсяги науково-технічного обміну, високий ступінь інерційності розвитку науково-технологічної сфери, особливо людського капіталу, а також невизначеність довгострокових наслідків новітніх технологій.

Вирішення цих проблем набуває актуальності розвитку трансферу технологій у сфері послуг. Серед заходів сприяння активізації процесів трансферу технологій у сфері послуг та запобіганню можливих негативних проявів у контексті зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом видається доцільним виокремити: посилення контролю за імпортом технологій, розробка урядової програми фінансування патентування науково-технічних розробок, сприяння розвитку транскордонного науково-технологічного співробітництва, розробка організаційно-економічних заходів зі сприяння просуванню вітчизняних технологій на світовий ринок, формування інституціонального базису міжнародного трансферу технологій у сфері послуг.

Аналіз основних досліджень та публікацій

Вагомий внесок в дослідження сучасного ринку послуг та окремі питання трансферу технологій висвітлювалися у працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Теоретичні аспекти та визначення поняття "трансфер технологій" можна знайти у роботах українських вчених, зокрема В. Стадника, Л. Федулової, А. Шпака, В. Соловйова, Ю. Бажала. Проаналізувавши праці О. Андросової, І. Балабанова, М. Катешової, О. Саліхової, С. Золотарьова, є підстави стверджувати, що в науковій літературі мало уваги присвячено проблемам розвитку сучасної української системи трансферу технологій. Однак донині немає єдиного чіткого визначення сутності значення "трансфер технологій у сфері послуг". Мало вивченою лишається і проблематика прийняття в організаціях рішень щодо здійснення трансферу технологій у сфері послуг.

Формулювання мети

Дослідити стан та основні тенденції розвитку трансферу технологій у сфері послуг України в умовах останніх років економічної кризи.

Виклад основного матеріалу

Трансфер технологій - це передача "систематичного знання про виробництво продукції, про застосування процесу чи про надання послуги…", причому є переміщенням технології (системних знань) з використанням інформаційних засобів [1, c.43]. Можна погодитися з думкою В. Денисюка, що міжнародний трансфер технології потрібно розглядати в ширшому розумінні, а саме: це сукупність економічних відносин у сфері використання нових системних знань про виробництво продукції, про застосування процесу чи надання послуги між її власником (розробником) і споживачем - резидентами в одній країні, а для випадку міжнародного трансферу технологій - резидентів з нерезидентами країни.

Сфера послуг на сьогодні характеризується високими темпами розвитку, поступово займаючи домінуюче становище у світовій економіці, що зумовлює необхідність значної уваги маркетингової наукової спільноти до даної сфери дослідження. Крім того, динамічні зміни у сучасному світі і в даній сфері зокрема призводять до швидкого застаріння наявних наукових підходів і, відповідно, відкривають нові горизонти для подальших досліджень і розробок.

Україна за рівнем розвитку сфери послуг суттєво відстає від розвинутих країн, втім дана сфера навіть в наявних, не зовсім сприятливих умовах, демонструє пристойну динаміку розвитку. За 10 років з 2002 по 2013 рр. обсяг наданих послуг у вартісному виразі зріс у 7 разів і досяг за підсумками 2012 р.329 млрд. грн (23 % ВВП) [2]. У структурі послуг домінуюче становище належить діяльності у сфері транспорту та зв'язку (57,2 % від загального обсягу) та операціям з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданню послуг підприємцям (30,8 %), що відповідає загальносвітовій практиці [2]. На сьогодні широкого розмаху набуває ресторанно-готельна галузь.

Вітчизняна готельна галузь стає невід'ємною складовою світового готельного господарства. Цьому сприяє швидкий темп інтеграції до європейського суспільства та швидке зростання українського бізнесу. В усьому світі готельно-ресторанний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40 %, при цьому досягаючи в "туристичних" зонах відмітки 100 %. [2].

Щодо України, то на думку спеціалістів, донедавна оператори ринку працювали в досить непоганих умовах: наявність не дуже вимогливих до рівня сервісу платоспроможних клієнтів дозволяло досягати рентабельності 50 %. Саме у цей період у країні з`явилось немало нових приватних готелів та ресторанів, а старі "гравці" мали можливість частково, або повністю реконструювати власні фонди.

Сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється. Вибагливість клієнтів щодо рівня сервісу, конкуренція між гравцями та несприятлива економічна ситуація змінили правила гри у готельно-ресторанному бізнесі на суворіші. Сьогодні вітчизняні готельні та ресторанні марки мають використовувати можливості економіки для того, щоб в нашій країні говорили не тільки про популярні європейські готельні індустрії, але й про вітчизняні, які мають потенціал для конкуренції.

У виробництві ресторанно-готельних послуг основними типами трансферу технологій є наступні:

1. Технічні, пов'язані з впровадженням нових видів техніки, пристосувань, інструментів, а також техніко - технологічних прийомів праці в обслуговуванні. Найбільш помітна тенденція в сучасній сфері послуг пов'язана з впровадженням комп'ютерної техніки, поширенням інформаційно-технологічних нововведень, що полегшують роботу з клієнтами та удосконалити в цілому весь процес сервісного виробництва. Наприклад, сенсорні дисплеї меню. Гості та відвідувачі готелю можуть легко знайти і вивчити меню всіх внутрішніх ресторанів, кафе і барів з зображеннями страв та коктейлів, а також отримати різну додаткову інформацію про внутрішні послуги.

2. Організаційно-технологічні, пов'язані з новими видами послуг, більш ефективними формами обслуговування та організаційними нормами праці.

3. Керуючі, орієнтовані на вдосконалення внутрішніх і зовнішніх зв'язків організації, що використовують методи і форми менеджменту.

4. Комплексні, що охоплюють одночасно різні аспекти і сторони сервісної діяльності.

Водночас розвиток ресторанно-готельного бізнесу з використанням франчайзингу - організація ресторанного бізнесу, коли власник торговельної марки (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франчайзі) використовувати її для виконання узгоджених умов. У розвинених країнах франчайзинг є одним з найбільш практичних способів збільшення продажів і частки ринку. Середня прибутковість інвестицій усіх франчайзі в розвинутих країнах, досягнута за значний період часу, оцінюється на рівні 25 %, що є дуже високим показником. Тому очікується, що кількість франчайзі в Європі буде рости щорічно на 10-15 %. Слід зазначити, що дотепер відсоток банкрутств франчайзі був досить низьким і за останні п'ять років склав 8% загальної кількості франчайзі в Європі.

Інформацію щодо динаміки окремих найбільших у структурі експорту та імпорту груп послуг за 2007-2011 рр. подано у табл.1-3 [3].

Таблиця 1. Динаміка окремих послуг, що мають найбільшу частку в структурі експорту за 2007-2011 рр., тис. дол. США

Проаналізувавши сферу послуг, можна відмітити, що експорт послуг за галузями, який в минулому році становив 13 млрд. 527 млн. 575,9 тис. дол., що в порівнянні з 2011 р. становить 98,1 %. Серед галузей вищого рівня в структурі експорту левову частку займає транспорт з абсолютним показником 8 млрд. 527 млн. 356,9 тис. дол., що за відносним показником складає 63,04 % від всього обсягу експорту послуг здійснених у 2012 р. У транспортній галузі найбільша частка належить трубопровідному 3 млрд. 248 млн. 222,6 тис. дол., який займає практично одну четверту - 24,01 % всього імпорту послуг. Далі розмістилися залізничний - 1 млрд. 580 млн. 907,5 тис. дол., повітряний - 1 млрд. 508 млн. 998,6 тис. дол. та морський - 1 млрд. 241 млн. 075,1 тис. дол. транспорт, яким належить по 11,69 %, 11,15 % та 9,17 % від загального обсягу експорту послуг.

Таблиця 2. Динаміка окремих послуг, що мають найбільшу частку в структурі імпорту за 2007-2011 рр., тис, дол. США.

Також вагомий показник серед галузей вищого рівня належить: різним діловим, та технічним послугам - 1 млрд.891 млн.754,1 тис. дол., що становить 13,98 %, комп'ютерним послугам - 794 млн.444,2 тис. дол. (5,87 %), послугам в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях - 580 млн.421 тис. дол. (4,29 %), подорожам (туризм) - 571 млн.782 тис. дол. (4,23 %) та послуги з ремонту - 565 млн.918,5 тис. дол. (4,18 %). Всі інші галузі не мають значної частки [4].

Зовнішньоторговельні операції послугами проводились 9203 юридичними особами-підприємствами з партнерами 230 країн світу. Позитивне сальдо становило 6821,3 млн. дол. (за 2011 р. - відповідно 7 млрд.557 млн. дол.).

У табл.3 відображено динаміку експорту-імпорту послуг та зовнішньоторговельне сальдо за 2007 - 2011 рр.

трансфер технологія послуга міжнародний

Таблиця 3. Динаміка експорту-імпорту послуг та зовнішньоторговельне сальдо (2007-2011 рр.), тис. дол. США

В даний час введення у господарський обіг об'єктів інтелектуальної власності у сферу послуг являє собою досить складний і трудомісткий процес. Одним з істотних перешкод для впровадження нових наукових розробок є незатребуваність інновацій більшістю господарюючих суб'єктів, фізичних осіб в цілому, а також недостатній рівень економічного розвитку, що дозволяє необхідне фінансування інноваційної системи. Формуванню ефективної інноваційної інфраструктури необхідні системні дії, що сприяють розвитку університетської інфраструктури для забезпечення реалізації інноваційного циклу від пошуку та підтримки перспективних науково-дослідних робіт (НДР.) до реалізації наукомісткого продукту на ринку за рахунок створення умов для інтеграції науки, освіти і виробництва на основі наявних науково-дослідного, організаційного і технічного потенціалів, а також необхідна реалізація мережевої взаємодії з бізнес спільнотою, провідними університетами, дослідницькими центрами [5, c.260].

Основні форми трансферу технологій у сфері послуг на комерційній основі подано на рис.1 (складено автором).

Рис. 1. Форми трансферу технологій у сфері послуг

Основними інструментами некомерційного трансферу технологій у сфері послуг є: вільна науково-технічна інформація: наукові і професійні технічні журнали, періодика та інша спеціальна література, бази і банки даних, патентні видання, документи, довідники, доповіді і виступи на: міжнародних конференціях, семінарах, симпозіумах, ярмарках, виставках. Стажування вчених і фахівців в університетах та організаціях; обмін ліцензіями і технічною інформацією на паритетній основі; створення невеликих фірм венчурного типу фахівцями з однієї або із різних країн; створення великими корпораціями закордонних маркетингових підрозділів.

Ринок виставкових послуг на території України ще тільки формується. Виставкові заходи - каталізатор розвитку трансферу технологій у сфері послуг, адже недарма усі регіональні органи влади в іноземних країнах надають велику допомогу своїм виставковим центрам з метою їх розвитку.

Висновки