Особливості єврорегіонального співробітництва у сфері міждержавного регіонального управління

Розглянуто теоретичні основи єврорегіонального співробітництва. Досліджено трактування суті єврорегіону та розглянуто види єврорегіонів, що функціонують на території України та сусідніх держав. Проаналізовано особливості функціонування різних єврорегіонів та розглянуто їх основні завдання. Представлено органи, на основі яких здійснюється міждержавне регіональне управління в рамках єврорегіонів. Здійснено узагальнення щодо міждержавного регіонального управління, яке реалізується в межах функціонування єврорегіонів, що функціонують на території України та сусідніх держав.

Ключові слова: міждержавне регіональне управління, єврорегіональне співробітництво, держава.

In the article there are theoretical foundations of Euro-regional cooperation considered. Interpretation of the merit of Euro-region was studied and types of Euro-regions, functioning in Ukraine and neighboring states, were considered. Main features of the various Euro-regions are analyzed and their main tasks are considered. Were presented the authorities basing of which the inter-state regional administration within Euro-regions is carried out. Were made certain generalizations about inter-state regional administration unleashed within Euro-regions, which function in Ukraine and neighboring states.

Key words: inter-state regional administration, Euro-regional cooperation, state.

співробітництво міждержавний регіональний єврорегіон

У сучасних умовах міждержавне регіональне управління спрямовується на врегулювання відносин, що виникають у межах єврорегіонального співробітництва. Оскільки євроінтеграційні прагнення України є на даний час одним із пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної державної політики, то формування та функціонування єврорегіонів на території Української держави сприятиме її входженню до європейської системи безпеки, удосконаленню соціальної й економічної систем та сфери захисту прав людини, формуванню сучасної моделі ринкової економіки, закріпленню міжнародного образу країни як конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої. У зв'язку з цим питання міждержавного регіонального управління в межах єврорегіонів набуває щораз більшої доречності та актуальності.

Проблема регіонального розвитку та управління висвітлюється в роботах В. Бутова, Т Безверхнюк, З. Герасимчук, Л. Зайцевої, К. Зубкова, В. Керецмана, Ф. Кожуріна, А. Круглашова, Н. Межвєдєва, О. Оболенського, А. Ремхельда, С. Романюка, З. Тітенко, О. Топчієва. Разом з тим питання міждержавного регіонального управління в контексті його реалізації на єврорегіональному рівні практично не досліджувалося в науковій літературі, що визначає актуальність тематики даної статті.

Метою статті є обґрунтування змісту поняття “єврорегіональне співробітництво”, розгляд єврорегіонів, що діють на території України та сусідніх держав, і узагальнення результатів дослідження з метою розуміння сутності міжрегіонального регіонального управління на єврорегіональному рівні.

З огляду на багатоаспектність проблеми вдосконалення відносин у сфері міждержавного регіонального управління, у першу чергу дослідження слід розпочати з визначення суті єврорегіону як основного територіального утворення, що існує на міждержавному рівні в умовах реалізації євроінтеграційної спрямованості України.

Оскільки кордони регіону можуть збігатися, а можуть і не збігатися з межами адміністративно-територіального поділу, а також регіон може об'єднувати територію кількох одиниць [3], то цілком доцільно вести мову про єврорегіони як про території, у межах яких здійснюється транскордонне співробітництво і які сформувалися як унаслідок порозуміння органів місцевого самоврядування двох і більше країн, так і внаслідок міждержавних домовленостей. Метою їх створення є активізація співпраці спільнот та місцевих владних органів, що перебувають у суміжному прикордонні, у сфері розвитку економічних, культурних, освітніх, туристичних, наукових, екологічних, інфраструктурних та інших взаємовідносин.

Міждержавне регіональне управління, що здійснюється у сфері регулювання діяльності єврорегіонів, залишається в компетенції як органів влади держав, у межах яких сформовано певний єврорегіон, так і у віданні місцевих органів влади, що здійснюють безпосереднє керівництво в межах підпорядкованих їм територій. У зв'язку з цим формування єврорегіонів не загрожує суверенітету держав, адже для їх створення необхідна згода місцевих або центральних органів влади на прикордонному локальному рівні. Крім того, функціонування єврорегіональних формувань здійснюється на основі власних статутів, що складені в рамках законодавства країн -- учасниць єврорегіональної співпраці і не можуть йому суперечити [4].

Кожен процес , кожне явище в суспільстві повинні мати передумови для свого виникнення. Не є винятком і єврорегіони, існуванню яких передували певні причини їх формування. Передусім ідеться про історичні передумови, на основі яких створюються єврорегіони. У цьому випадку слід зазначити, що певні території можуть мати спільну історію розвитку, що сприяє їх тісній співпраці й формуванню на цій основі територіальної спільноти. Також єврорегіони створюються завдяки політичним, економічним та соціологічним передумовам у контексті спільних політичних інтересів та цілей окремих територій, напрямів їх економічного розвитку та шляхів покращання соціального забезпечення та підвищення рівня життя населення [3].

Загалом, мета формування єврорегіонів полягає в тому, аби усувати перешкоди, що існують у сфері перетинання кордонів, зміцнювати економічну, соціальну та культурну співпрацю, зводити до мінімуму негативні екологічні наслідки від господарської діяльності суб'єктів сусідніх держав, посилювати безпеку здійснення підприємницької діяльності та розвивати туризм.

Відповідно до мети створення перед єврорегіонами ставляться такі основні завдання:

- сприяння розвитку регіонів, що входять до складу цього міждержавного формування;

- розвиток економіки, торгівлі, інфраструктури, туризму, освіти, культури та інших сфер життєдіяльності єврорегіонів;

- співпраця щодо обміну інформацією та передовим досвідом у рамках транскордонного співробітництва;

- підвищення соціальних стандартів та поліпшення життєвого рівня населення, яке мешкає у прикордонних зонах;

- виконання екологічних програм у напрямі зменшення забруднення навколишнього середовища;

- сприяння запобіганню й подоланню негативних наслідків, що трапилися через техногенні катастрофи та аварії;

- загальне поліпшення прикордонної співпраці та прикордонного руху в межах єврорегіонів [1].

Виходячи з мети та завдань єврорегіонів, аналізу їх статусу та значення для розвитку транскордонної співпраці та для налагодження міждержавних відносин ці територіальні формування поступово починають формуватися як справжні суб'єкти міжнародного права та ставати реальними учасниками міжнародних відносин. Україна є активним учасником транскордонної співпраці, і початок єврорегіональної співпраці за участю української сторони припадає на 1993 р., коли було сформовано Карпатський єврорегіон. Міждержавне регіональне управління в цих територіальних формуваннях здійснюється на основі визначених керівних органів влади, покликаних здійснювати регуляторні, координаційні та контрольні функції.

У табл. 1 наведено інформацію про єврорегіони, що створені на території України та сусідніх держав.

Слід зазначити, що для таких єврорегіонів, як “Дніпро”, “Слобожанщина”, “Ярославна”, “Донбас” і “Дністер”, характерною є відсутність у їх складі регіонів країн Євросоюзу.

Розгляд та оцінювання діяльності єврорегіонів на території Української держави дає можливість краще зрозуміти суть та перспективи розвитку міждержавного регіонального управління. Розпочати цей аналіз варто з Карпатського регіону, зі створенням якого розпочалася єврорегіональна співпраця на теренах Української держави. Сформований у 1993 р., він діє на підставі Угоди та Статуту, які було ухвалено в цьому ж році. Основними передумовами його формування стала зміна геополітичної ситуації в східно- та центральноєвропейських країнах, а також прийняття нормативних актів, які мали на меті стимулювання міжрегіонального співробітництва, зокрема Мадридської конвенції про транскордонне співробітництво.

Перед єврорегіоном було поставлено завдання різнопланового характеру, що охоплювали співпрацю у сфері економіки, соціального розвитку, культури і туризму. Зокрема, ішлося:

- про співробітництво в зазначених напрямах, завдяки якому будуть розвиватися території держав, що входять до складу Карпатського єврорегіону;

- налагодження професійних контактів між спеціалістами, які працюють у різних галузях життєдіяльності адміністративних одиниць єврорегіону;

- сприяння добросусідських відносин та налагодження співпраці на міжнародному рівні;

- активізація посередництва єврорегіону з міжнародними організаціями та установами, які бажають співпрацювати з державами-учасницями єврорегіональної співпраці.

Міждержавне регіональне управління на рівні Карпатського регіону, як було визначено, повинно реалізовуватися в рамках діяльності ради, виконавчого директора, секретаріату та робочої комісії. Проте в 2008 р. з боку України було сформовано такий керівний та координаційний орган, як Українська національна рада, що складалася з голів обласних рад та державних адміністрацій областей, що увійшли до складу Карпатського єврорегіону. Поряд із цим було створено Національне представництво України в Карпатському єврорегіоні як виконавчу структуру зазначеного єврорегіонального формування на базі функціонування Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати - Україна”. У свою чергу, ця Асоціація розпочала свою діяльність роком раніше, для того щоб сприяти розвитку областей, які перебувають у складі Карпатського єврорегіону, координувати та регулювати діяльність місцевих громад у сфері транскордонної співпраці України та сусідніх держав, на території яких функціонує зазначений єврорегіон.

Таблиця 1

Єврорегіони, що створені на території України та сусідніх держав

Через два роки після створення Карпатського регіону було сформовано єврорегіон “Буг”, до основних завдань якого можна віднести:

- організацію та координацію взаємодії між сторонами в економічній, культурній, екологічній та освітній сферах;

- взаємну допомогу в розробленні проектів, що можуть мати спільний інтерес для двох сторін;

- налагодження добросусідських стосунків між учасниками єврорегіону;

- визначення потенціалу та перспектив розвитку взаємовигідної співпраці між сусідніми державами.

Управління діяльністю єврорегіону здійснюється радою, президією та секретаріатом, які є його керівними органами і виконують представницькі, дорадчі та координаційні функції з метою реалізації основних завдань і цілей зазначеного територіального формування. Також рада уповноважена створювати постійні робочі групи, які повинні вирішувати спільні завдання, що виникають у процесі взаємодії учасників єврорегіону.

У 1998 р. було створено єврорегіон “Нижній Дунай”, до складу якого поряд з румунськими та молдовськими територіями увійшла Одеська область України. Вищим органом управління було затверджено Раду єврорегіону, також було сформовано дев'ять комісій, які покликані були відповідати за регіональний розвиток, економічну, торговельну, туристичну, транспортну, комунікаційну, освітню, культурну, демографічну та інші види політики в рамках розвитку “Нижнього Дунаю”. Найбільш перспективним напрямом його діяльності було визнано економіку та торгівлю, зважаючи на територіальне розміщення єврорегіону у припортовій зоні та його основне завдання - налагодження торговельних відносин з румунськими партнерами.

Поряд з економічним розвитком акцент ставився на налагодженні культурних взаємозв'язків між територіями сусідніх держав. Зокрема, ішлося про зміцнення міжетнічних зв'язків між українцями, які проживають у різних країнах територіального формування, та допомоги українській діаспорі, яка проживає на румунській та молдовській території.

Метою єврорегіону “Верхній Прут”, створеного у 2000 р., стало налагодження тісної співпраці між територіями сусідніх держав в економічній, освітній, культурній та науковій сферах, а також у царині спорту. Зокрема, основними його завданнями стали: розроблення й упровадження у виробничий процес інновацій, передових технологій та нових проектів співробітництва; поліпшення економічних і торговельних взаємовідносин; упровадження в життя сучасних європейських напрацювань, що стосуються сфери безпеки здійснення підприємницької діяльності; удосконалення формування комунікаційних мереж та побудови інфраструктурних об'єктів; вжиття заходів щодо зменшення забруднення вод Чорного моря, Дністра та Дунаю; розроблення спільних заходів щодо зменшення наслідків техногенних катастроф та аварій, які мають згубний вплив на довкілля; підвищення рівня міждержавної взаємодії в рекреаційній та туристичній сферах.

Управління єврорегіоном “Верхній Прут” здійснюється в ієрархічному порядку такими структурними підрозділами:

- Рада керівників адміністративно-територіальних одиниць - членів єврорегіону;

- Рада єврорегіону;

- виконавчий голова Ради єврорегіону;

- секретаріат Ради єврорегіону;

- робочі комісії єврорегіону та експертні групи.

Слід зазначити, що єврорегіональна співпраця України реалізовується як у сфері здійснення євроінтеграційних прагнень, так і в східному напрямі. Яскравим прикладом є єврорегіон “Слобожанщина”, створений у 2003 р. з метою налагодження глибшої співпраці з Російською Федерацією. Основними напрямами діяльності можна визначити такі:

- проведення місцевими органами влади періодичних конференцій з питань міждержавної співпраці;

- розроблення нормативної та методологічної бази, що регламентує прикордонну співпрацю в рамках єврорегіону;

- формування програмних комітетів зазначеного територіального утворення;

- видання інформбюлетеня “Слобожанщина”;

- співпраця в економічній, будівельній, транспортній, туристичній, фармацевтичній та фінансових сферах.

За схожим принципом того ж року було створено і єврорегіон “Дніпро”, головною метою якого стало сприяння транскордонному співробітництву між Україною, Республікою Білорусь та Російською Федерацією. Завданнями цього територіального формування стали:

- розвиток економіки, комунікацій, транспорту та зв'язку, освіти, транспорту, культури та інших сфер діяльності єврорегіону;

- налагодження контактів між суб'єктами господарювання прикордонних територій, населення та державними органами влади;

- усебічний розвиток територій, що входять до складу єврорегіону.

У 2007 р. було створено єврорегіон “Ярославна” на основі домовленостей між Україною та Російською Федерацією. Основною метою його формування стало поглиблення партнерських взаємовідносин між державами та розширення співпраці в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах діяльності. Перед єврорегіоном ставилися завдання відпрацювання спільних дій щодо вирішення проблем міждержавного співробітництва.

Спільним для всіх розглянутих єврорегіонів є підхід до міждержавного регіонального управління, у рамках якого здійснюється керівництво, координація та регулювання взаємовідносин між сусідніми державами [1].

Підсумовуючи діяльність єврорегіонів, слід відзначити, що їх створення позитивно вплинуло на розвиток транскордонного співробітництва та реалізацію проектів, що стали взаємовигідними для сторін укладення таких угод. Завдяки єврорегіональній співпраці було здійснено заходи, що сприяли формуванню прикордонної інфраструктури, розширенню та поглибленню взаємовідносин в економічній та торговельній сферах, покращанню співпраці в екологічному та гуманітарному напрямах. Проте діяльність єврорегіонів ще вимагає значних зусиль,для того щоб поліпшити прикордонну співпрацю зі сторони українських партнерів та активізувати їх діяльність у системі єврорегіонального співробітництва. Головними перешкодами тому, щоб українська сторона могла нарівні з територіальними формуваннями інших держав реалізовувати взаємовигідну співпрацю, стали: низький рівень залучення суб'єктів, що знаходяться на території України, до транскордонного співробітництва; недостатнє залучення висококваліфікованих кадрів до єврорегіональної співпраці; брак фінансових коштів для повноцінної реалізації проектів, що розробляються учасниками; відсутність системної та скоординованої діяльності, на основі якої українська сторона змогла би якісно та чітко здійснювати покладені на неї обов'язки у процесі транскордонної співпраці.

Список використаних джерел

1. Про комісію з розробки Концепції державної регіональної політики України : розпорядження Президента України від 30 верес. 1999 р. № 241/99-рп, остання редакція від 16 лют. 2000 р.

2. Романюк С. А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості. Регіональні дослідження : монографія / С. А. Романюк. - К. : УАДУ, 2001. - 112 с.

Размещено на Allbest.ur