Сучасні тенденції розвитку офшорного сектора світової економіки

Постановка проблеми. Сучасний фінансовий ринок залежить не так від наявності достатньої суми вільних фінансових коштів для покриття фінансових потреб національних економік, як від рівня сформованості та захищеності фінансових потоків до національних економік. Одними з найактивніших контрагентів на фінансовому ринку є офшори, які одночасно можуть бути посередниками, накопичувачами, перетворювач та постачальниками фінансових ресурсів. Динаміка накопичення коштів на офшорних рахунках показує, що у 2005 р. в офшорних центрах зберігалося близько 18 трлн дол США, у 2012 р. 26, у 2014 р. 32, а за останніми даними на початок 2016 р. в офшорах перебуває понад 36 трлн дол США [1]. Іншими словами, за 10 років обсяги фінансових активів, що зберігаються в офшорах, подвоїлися. Для розуміння обсягів виведення коштів до офшорів, достатньо розуміти, що 303 із 500 найбільших американських корпорацій, що формують перелік American Fortune 500, станом на початок 2016 р. зберігали на офшорних рахунках понад 2,4 трлн дол США, із яких не було сплачено податків на суму понад 695 млрд дол США [2]. Аналогічна ситуація спостерігається і з найбільшими компаніями інших розвинених країн світу (наприклад, російські компанії на початок 2015 володіли 1,3 трлн дол США на офшорних рахунках, а компанії із країн, що розвиваються, загалом володіють понад 12 трлн дол США на офшорних рахунках [1]). Тому, зважаючи на обсяги податкових втрат від виведення прибутків до офшорів, уряди більшості розвинених країн світу здійснюють політику зниження рівня офшоризації власних економік і, як наслідок, зниження рівня податкових втрат від виведення прибутків до офшорів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед наукової спільноти України питаннями офшоризації економіки займаються В. І. Островецький, В. Ф. Столяров, П. О. Черномаз, К. В. Гурін, І. М. Бондаренко, О. М. Тимченко, П. О. Фененко та ін. Однак зазначені науковці аналізують процеси офшоризації саме української економіки, а питання офшоризації світової економіки, сучасні тенденції мінімізації впливу офшорів у розвинених країнах й особливості їх співпраці з окреслених питань залишаються недостатньо дослідженими.

Методологія дослідження. У ході дослідження використано методи активного та пасивного моніторингу для огляду та подальшого аналізу сучасних тенденцій антиофшорної політики в розвинених країнах світу, метод опосередкованого порівняння та метод непрямих аналогій для визначення можливих напрямів і наслідків впливу сучасних тенденцій світової антиофшорної політики та визначення тих напрямів розвитку української антиофшорної політики, яка буде максимально ефективною в національних реаліях.

Метою статті є аналіз сучасних антиофшорних тенденцій у розрізі розвинених країн світу та аналіз напрямів розвитку світової системи протидії використанню офшорів у фінансово-економічних операціях.

Результати дослідження. Основними учасниками процесу зниження рівня значущості офшорів у світових фінансових потоках є країни ЄС і США, однак у їхніх діях не спостерігається односпрямованості. Так, 24 серпня 2016 р. Казначейство США випустило нормативний документ Про державні розслідування Європейською комісією порушень норм трансфертного законодавства (The European Commission's Recent State Aid Investigations Of Transfer Pricing Rulings [3]), який містить низку ключових моментів, що свідчать про різноспрямованість поглядів на протидію офшоризації світової економіки з боку США та ЄС. Це виявляється в тому, що Казначейство США відкрито виступає проти запровадження норм Base Erosion and Profit Shifting Initiative (BEPS), оскільки вони передбачають можливість ретроспективного впливу і, теоретично, можуть призвести до податкових втрат США. Серед інших, не менш важливих загроз податковій безпеці США з боку BEPS, наведено такі:

Усумнівною є можливість дотримання країнами членами ЄС двосторонніх податкових угод між ними та урядом США;

може призвести до необхідності передачі податків, зібраних у США, до країн членів ЄС, що суперечить законодавству США; призведе до скорочення інвестиційних потоків між США та країнами ЄС;

створить прецедент для запровадження іншими країнами податкових норм, які можуть призвести до податкових втрат бюджету США внаслідок ретроспективного аналізу сплачених податків [4].

Відповідно, Казначейство США цим документом наполегливо рекомендує країнам ЄС згорнути ініціативу BEPS та повернутися до використовуваної раніше практики отримання фінансової інформації в податкових цілях через систему спеціальних міжурядових запитів, яка, з одного боку, є вигідною США, а з іншого є значним кроком назад у процесах боротьби із виведенням прибутків до офшорів поза національними системами оподаткування. У підсумку зауважено, що у випадку відсутності співпраці з боку ЄС, урядом США буде вжито відповідні заходи (однак конкретні заходи не зазначено).

Поряд зі зростанням напруженості у сфері податкової політики між США та ЄС, яка, за прогнозами експертів [5], може перерости в повноцінну "податкову війну", спостерігається низка інших тенденції у процесах деофшоризації.

Насамперед спостерігаються зміни у структурі офшорних центрів внаслідок BREXIT (вихід Великої Британії з складу ЄС) суттєво зменшилась роль Гібралтару як одного з європейських офшорних центрів. Відповідно до законодавства Гібралтару, компанії, що займаються наданням послуг азартних ігор за межами Гібралтару, оподатковуються податком на прибуток підприємств (корпоративний податок) за пільговими ставками та можуть бути створені через інститут номінальної власності, тобто зазначення кінцевих бенефіціарів не є обов'язковим у реєстраційних документах. Зменшення ролі як офшорного центра відображається у скороченні кількості новостворених компаній, зменшенні активів існуючих і поступовому переміщенні хостів азартних ігор до інших європейських юрисдикцій (наприклад, онлайн-сектор азартних ігор, у т. ч. багатокористувацькі комп'ютерні ігри, онлайн-казино, онлайн-сервіси букмекерських контор тощо, переміщаються до Люксембургу, материнські компанії розважальних закладів, що надають послуги азартних ігор, переміщаються до Болгарії, де ставка корпоративного податку становить 10 % тощо) [6].

Головною причиною такого явища є те, що Гібралтар належить до групи офшорів, які перебувають під патронатом Великої Британії, однак після проведення BREXlT Велика Британія відмовилася від підтримки офшорних ініціатив Гібралтару, що призвело до руйнування механізмів мінімізації сплати податків через проміжні посередницькі британські компанії. Для збереження офшорних переваг наразі Гібралтар проводить переговори з іншими країнами ЄС про укладання додаткових податкових угод для створення альтернативних механізмів проміжних компаній. Зацікавленість у співпраці із Гібралтаром виявляють Іспанія та Франція на умовах автономної території у складі цих країн, що є неприйнятним з боку Гібралтару, тому очікується, що Гібралтар повністю припинить надавати офшорні послуги [7].

Водночас спостерігається зростання тиску з боку країн ЄС і на інші офшорні центри, які є залежними територіями Великої Британії (Ангільські о-ви, Бермудські о-ви, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, о-ви Гернсі, Мен, Джерсі та Теркс і Кайкос), що представлено в оновленому переліку країн і територій для податкових цілей [8]. Зазначений перелік розроблено в межах BEPS як базу для визначення країн і територій, що мають високий рівень корпоративної секретності, спеціальні низькоподаткові режими та/або нульовий рівень корпоративного податку (або його аналогів). Оскільки Велика Британія вийшла зі складу ЄС, країни та території, підконтрольні їй, також потрапили до цього переліку і повинні вжити заходів для усунення механізмів мінімізації та ухилення від сплати податків. Наразі наведений перелік країн не передбачає жодних регулятивних заходів з боку ЄС, однак до кінця 2017 р. буде розроблено механізми одностороннього впливу на країни, що входять до даного переліку, відповідно до сфери, де необхідно внести зміни до законодавства.

Наступною тенденцією в офшорному секторі світової економіки є поступове зменшення кількості банків, представлених в офшорних центрах. Динаміка свідчить: кількість банків, що представлені в офшорних центрах, що є залежними територіями Великої Британії, зменшилась із 47 (2008) до 32 (2014), а у 2016 р. одним із великих міжнародних банків HSBC було виведено понад 80 % своїх офшорних активів до неофшорних зон (наприклад, із дочірньої структури в Монако у 2016 було виведено понад 9 млрд дол США, а саму дочірню банківську структуру було розформовано [9]), тобто спостерігається швидке згортання офшорної складової банківських послуг зазначеного банку. Така ситуація є характерною не лише для банківської сфери, а і для офшорного сектора світової економіки загалом. Хоча обсяги коштів, що зберігаються на офшорних рахунках, зростають, кількість новостворених компаній у 2015 р. порівняно з 2008 р. зменшилась на 25 % (відповідно до аналізу реєстрів компанії Mossack Fonseca та Bahamas Papers [10]). Основною причиною є удосконалення регулятивних заходів та зниження рівня секретності офшорних операцій, що призводить до зростання ризиковості таких операцій та підвищення їх вартості. А це вже суперечить основній концепції офшоризації "максимальний прибуток із мінімальним ризиком". Зважаючи на це невеликі компанії, які раніше користувались офшорами як інструментом податкової мінімізації, зменшують кількість контрагентів у таких операціях і максимально починають використовувати стратегії податкової мінімізації через неофшорні юрисдикції.

Водночас для великих компаній скорочення присутності невеликих учасників офшорного сектора світової економіки є позитивним явищем, оскільки вони можуть застосовувати більшу кількість вільних офшорних ресурсів. Прикладом є обсяг податків, сплачених такими великими компаніями, як Facebook, Uber, eBay та Apple у країнах ЄС. Так, тільки у Великій Британії ці компанії через використання європейських офшорних центрів зуміли знизити рівень податкового навантаження у понад 100 разів. Так, Facebook у 2015 р., сплатив податків на суму 4,1 млн фунтів стерлінгів, що в тисячу разів більше, ніж у 2014 р. (4,1 тис фунтів стерлінгів), однак за підрахунками фахівців це лише від 5 до 8 % від реальної суми податків, які повинні бути сплачені з доходів, отриманих у Великій Британії [11]. Основна частина прибутків була виведена до європейських офшорних юрисдикцій (Люксембург, Нідерланди й Ірландія). Uber, отримавши прибуток у розмірі 420 млн фунтів стерлінгів, у Великій Британії сплатив податків на суму 411 тис. фунтів стерлінгів, тоді як основні прибутки компанії було переведено до компаній у Нідерландах і далі до офшорів як плату за "специфічні послуги, надані іншими компаніями" [12]. Також активно використовує податкові переваги офшорних центрів eBay. Так, у звіті для акціонерів за 2015 р. компанія декларує 1,1 млрд фунтів стерлінгів прибутку у Великій Британії, однак обсяг податків, сплачених компанією у Великій Британії, становить 1,1 млн фунтів стерлінгів. Відповідно до податкової звітності це податки із прибутків, отриманих від надавання консультаційних послуг і послуг із підтримки та супроводження бізнес-процесів, тобто такі, що не пов'язані з основним профілем діяльності компанії. Тоді як прибутки від основної діяльності, а саме надання рекламних послуг, отримувалися швейцарським відділенням компанії і як ліцензійні платежі переводилися до європейських офшорних центрів й оподатковувалися вже там [13].

Наведені офшорні механізми мінімізації податкового навантаження перебувають у межах законодавства Великої Британії та рамкових норм ЄС, однак призводять до значних податкових втрат. Зважаючи на це, у країнах ЄС відбувається створення та запровадження інноваційних методик протидії використанню офшорних центрів як методу мінімізації податкових платежів.

Інноваційною, однак не новою, є ідея запровадження альтернативного мінімального корпоративного податку [14]. Нині розглядають три варіанти сутності такого податку. Перший варіант полягає у встановленні загального рівня корпоративного податку на прибуток, отриманий за межами материнської країни в розмірі меншому, ніж розмір корпоративного податку на прибутки, отримані в материнській компанії. Такий варіант розробляють та активно пропагують США, які пропонують встановити ставку корпоративного податку на прибутки, отримані за межами США, на рівні 19 %, тоді як середній рівень корпоративного податку на доходи, отримані на території США, становить 31,9 % [15]. Водночас, нічого не зазначено про особливий податковий режим штату Делавар, який пропонує компаніям, що зареєстровані на його території, сплачувати корпоративний податок на прибуток, отриманий за межами США, за ставкою 0 %. Недоліком цього підходу є те, що у випадку запровадження такої системи виграють тільки США, оскільки буде порушено принцип територіальності сплати корпоративного податку на прибуток і виникне подвійне оподаткування для компаній, які змушені будуть сплачувати податок і за місцем отримання доходів, і за місцем реєстрації. Водночас основні принципи зазначеного підходу не відповідають європейській ініціативі Base Erosion and Profit Shifting (BEPS), оскільки не передбачають відкритого обміну податковою інформацією чи прозорості самої податкової системи окремих країн.

Другий варіант розробляється та імплементується ЄС і базується на принципах відкритості та територіальності. Тобто, пропонується сплачувати корпоративний податок із прибутку за законодавством тих країн, у яких зазначений прибуток було отримано. Забезпеченням цього є відкрита система обміну податковою інформацією та прозорість податкових систем країн учасниць такої системи. У ЄС цю ініціативу оформлено в BEpS та процесі country-by-country reporting. Логічним продовженням BEPS є унітарна податкова система, тобто однакові ставки корпоративного податку й однакові принципи визначення бази оподаткування у всіх країнах, які співпрацюють у межах BEPS, оскільки це є одним із найефективніших методів протидії офшоризації національних економік та зниження обсягів коштів, що виводяться до офшорів поза національним оподаткуванням [16]. Першим кроком до унітарної податкової системи в межах BEPS є встановлення альтернативного мінімального рівня корпоративного податку за аналогією до США, однак з урахуванням напрацювань у сфері country-by-country reporting, що дозволить таргетувати податкові потоки і протидіяти насамперед виведенню прибутків до низькоподаткових юрисдикцій поза національним оподаткуванням [14].

Третій варіант передбачає встановлення альтернативного корпоративного податку на прибутки, отримані міжнародними компаніями всередині конкретної країни на основі попередньо розрахованої суми податку, який має бути сплачений. Основною ідеєю такого підходу є те, що фінансова звітність повинна аналізуватися фахівцями податкової служби і вони мають розраховувати суми податків, які повинні бути сплачені конкретною компанією. Оскільки у випадку використання офшорних механізмів мінімізації податкових платежів суми реальних прибутків можуть бути значно занижені, то для розрахунку податкових платежів повинні використовуватись альтернативні механізми, які хоч і дають приблизну оцінку, однак із використанням методів апроксимації та спеціального математичного апарату, повинні бути приведені до середньозважених показників, які, з одного боку, очікуються дещо заниженими, однак будуть значно вищими ніж ті, що розраховуються компанією із використанням офшорних механізмів податкової мінімізації. У зв'язку зі значним обсягом роботи з аналізу фінансової звітності, таку систему пропонують уводити для найбільших компаній, решта компаній має працювати в межах звичайного податкового поля.

З погляду інтересів України, окреслені тенденції розвитку офшорного сектора світової економіки мають позитивний вплив, оскільки відбувається переорієнтація фінансових потоків з України до офшорів й, у перспективі, спостерігатиметься скорочення обсягів виведених прибутків у зв'язку зі зростанням ризиковості офшорних операцій через ті офшорні центри, які є територіями, підконтрольними Великій Британії, а використання альтернативних механізмів є більш затратним і менш привабливим.

Водночас світові податкові ініціативи щодо запровадження альтернативного мінімального корпоративного податку на прибуток, отриманий за межами країни реєстрації, в американському варіанті для України є менш цікавим, оскільки передбачає, що усі прибутки американських корпорацій та їхніх пов'язаних бізнес-структур будуть оподатковувати у США й Україна отримає тільки податкові збитки, оскільки запровадження аналогічного законодавства не створить жодних додаткових податкових прибутків. З іншого боку, податкова ініціатива ЄС у частині альтернативного мінімального корпоративного податку на прибуток як першого року до запровадження унітарної податкової системи, є більш прийнятною для України, хоча і передбачає розкриття всієї податкової інформації в межах ініціативи country-by-country reporting.

Висновки

З огляду на проаналізовані тенденції, у світовій спільноті спостерігається боротьба інтересів світових економічних і політичних центрів у межах розвитку міждержавної антиофшорної системи. Насамперед це пов'язано із погіршенням взаємовідносин США та ЄС, що має ознаки податкової війни. Водночас, зважаючи на рівень розвитку податкової системи України та динамічність її зміни в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ми маємо долучитися до нових податкових ініціатив ЄС як активний учасник правотворчого процесу та вносити зміни до податкового законодавства, орієнтуючись не на застарілі норми та правила, які вже не дозволяють досягати високої ефективності податкового процесу, а на нові тенденції та ініціативи, що дозволить використовувати передовий досвід для зниження рівня офшоризації національної економіки та повернення частини прибутків, раніше виведених до офшорних центрів.

Список використаних джерел