Історіографія зовнішньоекономічних зв'язків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 303.446.4:339.56 JEL: N01, N70

ІСТОРІОГРАФІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ

Н.О. Горін

Постановка проблеми. На сучасному етапі суспільного розвитку невід'ємною частиною товарного виробництва є вихід на міжнародні ринки. Зовнішньоекономічні зв'язки як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях характеризують затребу- ваність та конкурентоспроможність національної продукції. Вони відображають рівень включеності держави та її компаній в глобальні господарські відносини, є одним з головних показників її розвитку загалом. «Життя тече, як вічно повноводна торгова ріка. Якщо ми хочемо зрозуміти швидкість і характер її течії, нам необхідно вирушити до її витоків», пише Вільям Бернстайн. Потяг до обміну і торгівлі є частиною людської природи. Саме торгівля виступає тією сполучною ланкою, що забезпечує розвиток підприємств і держав, слугує запорукою добробуту її громадян. Адже, як слушно зауважив Фредерік Бастіа, якщо через кордони не пускати товари, через них пройдуть солдати. Кожна країна має свої особливості, як економічні, так і політичні, релігійні, соціальні, ментальні, географічні та інші, що формувались впродовж століть попереднього розвитку, безпосередньо або ж опосередковано впливали на ступінь, інтенсивність та характер економічних зв'язків між містами, землями, князівствами та державами. Завдання вивчення, наукового осмислення та історико- теоретичного узагальнення витоків і розвитку міжнародних економічних зв'язків України загалом, і торгових зокрема, передбачає опрацювання великої кількості літератури, присвяченої цьому питанню. Вивчення історії науки має в своїй основі використання як об'єкта дослідження писемних пам'яток і тематичних наукових досліджень, котрі писались в різних історичних умовах та на різній джерельній базі, про різні історичні періоди та географічні регіони, вектори та форми зовнішньоекономічних зв'язків, про торговельні контакти між містами, регіонами (землями) та країнами. З огляду на відсутність державності впродовж тривалого часу та ідеологічної деформації суспільної історичної свідомості актуальним завданням постає відродження економічної історіографії як джерельної бази дослідження економічної історії України загалом, і трансформації її зовнішньоекономічних зв'язків та контактів зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед останніх наукових публікацій, присвячених ретроспективі міжнародних економічних зв'язків України, низка публікацій стосувалась саме історіографічної тематики. Так, проблему економічного розвитку Правобережної України у ХУІ-ХУІІІ ст. у польській історіографії дослідив В. Берковський. Історичні джерела та публікації про торговельні зв'язки Південної України з Османською імперією проаналізовані у статті В. Тимченка. Дослідженням історії вивчення питань зовнішньої торгівлі українських губерній кінця ХІХ - початку ХХ ст. присвячені публікації О. Пилипенка та І.Жиленкової. Історіографічні та теоретико-методологічні аспекти вивчення української торгівлі, «виходу» її на зарубіжжя у XVIII - на початку ХХ ст. висвітлені в окремих статтях та монографіях О. Годуновського, О. Гуржія та О. Реєнта. Особливу увагу дослідники приділяють південним регіонам, котрі мали свою господарську специфіку. Загалом більшість сучасних праць мають вузько проблемний характер, присвячені або окремим локальним питанням зовнішньоторговельних контактів, або певним історичним періодам. З огляду на це, актуальним завданням постає аналіз, систематизація та узагальнення джерельної бази дослідження зовнішніх економічних зв'язків України.

Метою статті є систематизація, оцінка та характеристика джерел та наукових праць з історії міжнародних економічних зв'язків України на основі методологічних засад кумулятивності та еволюційності наукового пізнання.

Виклад основного змісту дослідження. Однією з перших та найбільш розвинених форм міжнародних економічних зв'язків є торгівля. Вона зародилася ще до нашої ери та почала поширюватись із формуванням перших національних держав. Звісно, що обсяги такої торгівлі були не значними, адже домінувало в ті часи здебільшого натуральне господарство. Проте потреби держав у сировині та продуктах, які неможливо або надто складно було самостійно виробляти, задовольнялись через канали міжнародної торгівлі, яка стала основною формою тогочасних міжнародних економічних відносин. Так, вже для полісів стародавньої Греції було притаманне домінування зовнішньої торгівлі над внутрішньою. Головними чинниками експорту сільськогосподарської продукції та ремісничих виробів були відмінності в розвитку продуктивних сил та нерівномірність розміщення природних ресурсів.

Соціально-економічний розвиток Русі був у центрі уваги багатьох істориків. Чільне місце в дослідженнях займало питання розвитку ремесла і торгівлі, зокрема зовнішньої. Головними джерельними ресурсами для науковців були дані археологічних експедицій, записи актових книг, нумізматичні знахідки, писемні джерела (літописи, збірники руського права, щоденники мандрівників і дипломатів) та закордонні джерела (античні, візантійські, західноєвропейські, скандинавські та східні)15.

Із постанням держави Київська Русь провідним фактором її економічного життя стала торгівля, особливо зовнішня. Вчені, зокрема В. Ключевський16, О. Єфименко17, К. Єгоров18, В. Бутенко19, П. Мельгунов20, П. Мілюков називають поширення зовнішньої торгівлі у Київській Русі унікальним явищем, адже вона сприяла розвитку міст, ремесел, промислів, налагодженню ділових та дипломатичних відносин між державами. Про економічні зв'язки з європейськими та східними країнами писали М. Гру- шевський Грушевський М.С. Історія України-Руси. Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1905. Т .3. 588 с., Н. Полонська-Василенко Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. Київ: Либідь, 1995. Т. 1. До середини XVII століття. 672 с., А. Чуткий Чуткий А. І. Нариси з економічної історії України. Київ: Темпора, 2013. Кн. 1. 616 с., Д. Дорошенко Дорошенко Д.І. Нарис історії України. (до половини XVII ст.). Київ: Глобус, 1992. Т. 1. 238 с., Й. Кулішер Кулишер И.М. История русской торговли. Петербург: Тип. Коминтерна, 1923. 328 с., І. Шекера Шекера І.М. Міжнародні зв'язки Київської Русі: З історії зовнішньої політики Русі в період утворення і зміцнення Древньоруської держави в VII- X ст. Відп. ред. К.І. Стецюк. АН Української рСр. Інститут історії. Київ: Вид- во АН УРСР, 1963. 199 с., Г. Вернадський Vernadsky G. Kievan Russia. New Haven: Yale Univ. Press, 1973. 430 p., Б. Рибаков, В. Потін Потин В.М. Древняя Русь и европейские государства в X-XIII вв. Ленинград: Советский художник, 1968. 237 с., А. Назаренко Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей ІХ-ХІІ веков. Москва: Языки русской культуры, 2001. 784 с., О. Сидоренко, О. Головко Головко О. Б. Русь у міжнародному житті Європи ІХ-Х ст. Київ, 1994. 29 с., Л. Данилова Данилова Л.В. Товарное производство на Руси (до XVII в.). Вопросы истории. 1954. № 1. С. 117-136., М. Левченко Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений IX- XIV. Москва: Изд. Акад. наук СССР, 1956. 567 с., В. Василевський, В. Пашуто, В. Даркевич38, І. Іванцов39, Ф. Дворнік40, С. Франклін та Дж. Шепард41 та ін. Дослідники здебільшого звертали увагу на напрями торгівлі й торгові каравани, торгові договори і торгові центри, аналізували роль Київської Русі як транзитного центру міжнародного руху товарів, оцінювали вплив зовнішньої торгівлі на розвиток товарного виробництва на Русі, досліджували участь Церкви в поширенні торгівлі, виокремлювали домінантні предмети експорту та імпорту Київської Русі.

Важливу роль у розвитку зовнішньоторговельних контактів відігравали окремі землі, які входили до складу Київської Русі, зокрема Галицька й Волинська. Ці території після ослаблення та роздроблення Русі на феодальні князівства, завдяки зручному географічному розташуванню, розвитку ремесел, покращенню торгової інфраструктури (митниць, складів, шляхів сполучень, засобів транспортування товарів і т.д.), посилюють свої економічні зв'язки з Візантією та країнами Сходу в ХІІІ - першій половині ХW ст. і стають потужним торговим осередком у східноєвропейському регіоні.

Джерельну базу дослідження зовнішньоторговельних зв'язків Галицької та Волинської земель складають писемні твори, матеріали археологічних експедицій, а також нумізматичні знахідки, які надають цінну історичну інформацію про напрямки і форми зовнішньоекономічних зв'язків, про розвиток торгівельно- грошових відносин між країнами, землями, краями та окремими містами. До писемних джерел можна віднести літописи (Київський літопис, Галицько-Волинський літопис, Хроніка Галла Аноніма), щоденники або описи подорожей мандрівників та монахів (монаха Юліана, Джованні дель Плано Карпіні, Гійома де Рубру- ка, Марко Поло, францисканця Одоріко Порденоне, домініканця Іордана Каталані).

Комплексне використання джерел дає можливість дослідити основні напрямки і форми економічних зв'язків Галицької та Волинської земель і їх інфраструктуру. Перші наукові розвідки зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель почалися в другій половині XIX ст. До вивчення цієї проблеми звернувся М. Грушевський в своїй багатотомній «Історії України-Руси». Зокрема, вчений досліджував трансформацію напрямів економічних контактів та їх інфраструктуру Грушевський М.С. Історія України-Руси. Нью-Йорк: Книгоспілка, 1955. Т-VI: Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків. 670 с.. Проблема торговельних шляхів та джерелознавчий аналіз імпортних товарів здійснені Я. Пастернаком. Окремим аспектам інфраструктури та характеристиці товарних груп привізних та вивізних товарів присвячені праці І. Крип'якевича, М. КотляраКотляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. Київ, 1998. 336 с., М. РожкаРожко М.Ф. Карпатські шляхи та їх оборона. Український історичний журнал. 1990. № 10. С. 86-97., А. Копитка. Проблеми міжнародних економічних відносин регіону в цілому та окремих міст були також предметом дослідження в наукових розвідках І. Свєшнікова Свешников И. К. Древнерусский город Звенигород и его торговые связи с Востоком. VI Междунар. конгресс славянской археологии, г. Прилеп (Югославия), 1990 г.: тез. докл., подготовл. совет. исследователями. АН СССР, Ин-т археологии. Москва: Наука, 1990. С. 195-197., С. Терського, А. Копитка Копитко А.Д. Галицька та Волинська землі і Візантія в системі міжнародних економічних зв'язків (ХІІІ - перша половина ХМ ст.). Король Данило Романович і його місце в українській історії. Матеріали міжнародної наукової конференції 29-30 листопада. 2001 р. Львів, 2002. С. 97-103; Копитко А.Д. З історії економічних зв'язків Північного Прикарпаття і Західної Волині з країнами Балтійського регіону (Х-ХШ ст.). Львівський нацональний університет імені Івана Франка. Наукові зошити історичного факультету. Львів, 2000. Вип. 3. С. 13-18; Копитко А. Економічні зв'язки Галицької і Волинської земель з Польщею і Чехією (Х - перша половина XIV ст.). Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукові зошити історичного факультету. Львів, 2001. Вип. 4. С. 25-38.. Роль нумізматичних джерел в економічних відносинах регіону з країнами Європи і Сходу аналізував М. Котляр Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. Київ, 1971. 175 с.. Про участь Галицької та Волинської земель у міжнародних економічних зв'язках та зростання їх ролі в системі зовнішньоекономічних зв'язків руських земель у XI11--XIV ст. згадує в свої ґрунтовній монографії О. Сидоренко Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (IX - сер. XVII ст.). Київ: Наукова думка, 1992. 229 с., яка цілковито присвячена дослідженню ролі українських земель в міжнародній торгівлі середньовічної доби. Використана автором широка джерельна база, що ґрунтується на архівних документах, літописах та щоденниках мандрівників і дипломатів, дає підстави стверджувати, що попри складні геопо- літичні та геоекономічні обставини, український народ створював внутрішній товарний ринок і займався міжнародною торгівлею з багатьма сусідами й далекими країнами Європи, Близького Сходу, Кавказу та навіть Азії. Дослідниця піддає критиці положення російської та польської історіографії стосовно розвитку і стану товарного виробництва в Україні від часу нашестя орд хана Ба- тия, а також обставини еволюції міжнародної торгівлі українських князівств і земель після ліквідації загарбниками державної незалежності цих утворень. О. Сидоренко обґрунтовує тезу про те, що економічні фактори сприяли консолідації роздроблених українських земель та живили ідею про відродження їхнього суверенітету.

Історію культурних та економічних взаємин східних слов'ян із чехами висвітлює А. Флоровський. Об'єктом досліджень сучасних польських дослідників, зокрема Я. Котлярчика, Ф. Персов- ськогоPrzemyslem we wczesnym sredniowieczu. Acta archaeologica Carpathica. та Т. Кєрсновської1970. T. XI. Fasc. 2. S. 239-269., є торговельні шляхи, що зв'язували Польщу з Галицько-Волинським князівством.

Литовсько-польський період української історії характеризується певними змінами, що відбулися в організації торговельного процесу. Характерним проявом економічного розвитку в цей час став розвиток цехового ремесла у містах, поширення латифундій в сільському господарстві, утворення інститут перекупництва в сфері обміну. Набуває розвитку спеціалізація серед купців: одні зосередилися на внутрішній ярмарковій торгівлі, інші віддали перевагу торгівлі міжнародній. Концентрація населення в містах Західної Європи викликала зростання попиту на продукти сільського господарства і промислів. Неухильне підвищення цін на ці товари не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку сприяло зростанню східноєвропейського експорту і поступовому перетворенню його на одну з найважливіших галузей зовнішньої торгівлі міст півночі, а насамперед через Ґданськ, якому відводилася роль основного торгового посередника між Західною Європою та українськими містами та регіонами. Місто Ґданськ (Данциг) було одним із ключових міст ганзейського економічного союзу. Після підписання Другого Торунського миру 1466 р. між Польщею та Німецьким Орденом у руках Ґданська зосередилася майже вся заморська торгівля.

Досить цінним для дослідження торговельної діяльності територій, які перебували у складі Польської та Литовської держав, є впорядкований В. Кравченком та Н. Яковенко збірник актових джерел «Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина»57. Зібрані матеріали дають можливість узагальнити мережу ярмарків та торгових шляхів, обсяг та номенклатуру товарів, специфіку грошового обігу. Окремі документи присвячені торговим зв'язкам місцевого купецтва з іншими регіонами України, Польщею, Білорусією, Литвою, Молдовою і Вала- хією, Росією, Кримом і Туреччиною. Чималий інтерес представляють відомості про участь України у балтійській торгівлі через Ґданськ. Значне місце у збірнику належить протоколам купецьких спорів, які достовірно фіксують тогочасні звичаї, побут, мову, купецькі традиції. Цінність цього видання полягає в тому, що ряд документів вперше вводяться до наукового обігу.

Питанню торгових шляхів та зовнішньоекономічних зв'язків окремих земель, воєводств, губерній України у XV - першій половині XVII ст. присвячені праці А. Верзілова Верзилов А. Очерки торговли Южной Руси с 1480-1569 гг. Земский сборник Черниговской губернии. 1898. № 1. С. 44-66., М. Грушевського⁹ Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. Київ: Наукова думка. 1995. Т. 6. 680 с., В. Берковського, І. Грекова Греков И. Б. Очерки по истории международных отношений Восточной Европы XIV-XVI вв. Москва: Издательство восточной литературы, 1963. 376 с. Дубровський В. В. До питання про міжнародну торгівлю в першій половині xVi11 ст. Записки історико-філологічного відділу ВУАН. Київ, 1931. T. XXVII., В. Дубровського , Г. Боряка, Я. Кіся Кісь Я.З історії торговельних зв'язків України в XVI - I пол. XVII ст. Історичні дослідження. Вітчизняна історія. Київ, 1982. Т. 8. С. 82-87., О. Подгарської Подгарська О. Економічні зв'язки Кам'янця-Подільського з містами Молдавії. Матеріали ІІІ-ої подільської історико-краєзнавчої конференції. Львів, 1970. С. 92-94., В. Чорного, І. Терещука, В. Пришля- ка Пришляк В.В. Торговельні шляхи Західної Волині в XVІ-XVІN ст. Тези, А. Чуткогореспубліканської конференції по Атласу історії культури Волинської обла, В. Колесника й І. Пасюкасті. Луцьк, 1991.. Окрема група досліджень, зокрема Р. Шияна71, Д. Олянчича72, О. Компана73, Н. Котляра74, В. Кривоноса75, Г. Іванюхи76, присвячена розвитку торгівлі в українських містах та їх міжнародним економічним зв'язкам. Про їх широкий спектр може свідчити історія міста Броди, яке в XVII-XVIIІ ст. знаходилось на перехресті торгових шляхів, що з'єднували Польщу й Литву з Молдовою та Туреччиною. Великий ярмарок у місті приваблював купців з цілої України та із-за кордону. Тут торгували і збіжжям, і худобою, і ремісничою продукцією. Зокрема, потужною була торгівля кіньми, яких сюди приганяли із Правобережної України, Молдавії, Криму, Туреччини і продавали польським, прусським та шведським купцям. Місцеві торговці перепродували товари на ринках Львова і Ґданська, на ярмарках Вроцлава, Лейпціга, Амстердама, Флоренції, Болонії, Венеції, у містах Угорщини та Саксонії77. Так, в середині XVIIІ бро- дівські купці на Лейпцігських ярмарках становили більше третини усіх купців Речі Посполитої78. До Бродів приїжджали численні групи східних купців, які реалізували тут свої товари, натомість

Чуткий А.І. Нариси з економічної історії України. Київ, 2013. Книга 1. На перехресті торгових шляхів. 616 с.

Отже, загальна широта зовнішньоторговельних зв'язків окремо взятого містечка Броди була досить значною, завдячуючи, зокрема, і розвитку транзитної торгівлі.

В контексті проведення дослідження щодо регіональних аспектів міжнародних торговельних контактів українських земель, їх участі в транзитній торгівлі можна виокремити публікації А.Войнаровського, М. Петрова Петров М. Місто Кам'янець-Подільський в 30-х рр. XV-XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико- топографічного розвитку. Міське і замкове управління. Кам'янець- Подільський, 2012. 480 с., О. Білецької² Білецька О. Поділля на зламі XIV-XV ст.: до витоків формування історичної області. Одеса, 2004. 416 с., Ю. Сіцінсько- го Сіцінський Ю. Поділля під владою Литви. Кам'янець-Подільський, 2009. 160 с., Л. Томіловича Томілович Л.В. Наддніпрянська ланка торгового шляху схід-захід в ХШ - сер. ХVІ ст. Vita Antiqua. Київ, 1999. № 2. C. 215-222., С. Стопенчука Стопенчук С. Деякі аспекти організації торгівлі на Верхньому Побужжі, які присвячені висвітленню торговельно-економічних зв'язків Подільської землі. Маючи стратегічне географічне розташування, Поділля впродовж усього часу свого існування володіло торговельними шляхами, які проходили між містами й державами. За допомогою цих життєво необхідних економічних артерій здійснювався і розвиток регіону загалом. Одним із них був північно-східний вектор, а передусім торговельні зносини з Великим князівством Литовським і Московською державою, а також містами, які входили до складу Ганзейського економічного союзу. Подільські міста стали місцем обміну між купцями країн Леванту і далекої півночі. Помітне місце серед усіх українських міст посідали Кам'янець і Луцьк, котрі сполучали Схід, Крим, Молдавію з литвинами та московитами.

Дослідження міжнародних торгових зв'язків проводилось також шляхом аналізу товарної номенклатури, відслідковування ланцюгів доданої вартості. Так, на основі фахових досліджень та архівних матеріалів Д. Тоїчкінв II пол. XVI ст. Історія торгівлі, податків та мита: зб. наук. пр. Дніпропе зумів провести ретельний аналіз міжнародних торгівельних поставок готових екземплярів холодної зброї в Україну, їх частин для місцевого монтажу, а також заліза та сталі, необхідних для виготовлення клинків для внутрішніх потреб та на експорт.

Ціла група праць в українській історіографії присвячена вивченню торгових зв'язків з окремими країнами. Про важливість молдавського торгового шляху для середньовічної торгівлі та особливості правового впорядкування торгових відносин між молдовськими та львівськими купцями у XV-XVI ст. пишуть М. Лихо- глядтровськ, 2011. № 1(3). С. 45-48., О. Огуй88, Є. Подградська89 та С. Ковальова90. Зокрема, С. Ковальова спирається у своєму дослідженні на аналіз тогочасних документів, зокрема таких: грамота молдавського господаря Олександра Доброго, лист Стефана Великого львівським купцям про право вільної торгівлі на території Молдови, борговий запис господаря Стефана Томші І львівському купцю Мельхеру, листи львівських та молдавських купців до місцевих адміністрацій. С. Ковальова наголошує на важливості таких контактів львівських торговців, адже Молдова мала добрі торгові зв'язки на той час із Польщею, а з Кракова до Сучави транзитом через Львів проходив важливий міжнародний торговий шлях, що з'єднував Західну Європу з південними та східними країнами. Тож молдавські та волоські господарі були зацікавлені у налагодженні систематичної торгівлі з львівськими купцями, для чого треба було вжити заходів для безпечного пересування останніх територією Молдавії та Валахії і встановити гарантії проти можливих суперечностей та непорозумінь з місцевою владою та місцевими купцями.

Питанню економічних та політичних стосунків України та Росії та географії торгових зв'язків між ними присвячені праці О. Сидоренко Сидоренко О.Ф. До питання про географію українсько-російських торговельних зв'язків у другій половині XVI - першій половині XVII ст. Історико- географічні дослідження в Україні. 1988. С. 61-67., І. Крип'якевича Крип'якевич І.П. Зв'язки західної України з Росією до середини ХVІІ ст. Київ, 1953., Ф. Шевченка Шевченко Ф.П. Політичні та економічні зв'язки України з Росією в середині ХVІІ ст. Київ, 1959., Б. Кафенгауза Кафенгауз Б.Б. Экономические связи Украины и России в конце XVII - начале XVIII столетия. Воссоединение Украины с Россией. Москва, 1954., А. Раздорського Раздорский А. Торговые связи Курска с Украиной в XVII веке (по материалам курской таможни). Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. Київ, 2000. Вип. 7. С. 174-184.. Про участь українських земель в європейській торгівлі Речі Посполитої пишуть О. Сидоренко Сидоренко О.Ф. До питання про участь України у європейській торгівлі Речі Посполитої. Україна і Польща в період феодалізму: зб. наук. пр. Київ, 1991. С. 47-60., А. Блануца Блануца А. Зовнішньоторговельні зв'язки України доби Ягеллонів: загальні тенденції. Історія торгівлі, податків та мита: зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2011. № 1(3). С. 37-40., Д. Олянчич Олянчичи Д.Г. Торговельні зносини України з Бреславлем у 18 ст. Наша культура. Варшава, 1936. № 1., В. Крот Крот В.А. Торговля Польши с Турцией в Причерноморье (XV - первая пол. XVI в.). Торговля и мореплавание в бассейне Черного моря в древности и средние века. Ростов-на-Дону, 1988., А. Вавжиньчик Wawrzynczyk A. Studia z dziejow handlu Polski z Wielkim Ksi^stwem Litewskim i Rosjq w XVI wieku. Warszawa, 1956.. Також вийшли окремі праці про торгові зв'язки з Угорщиною Шульга І. Г. З історії економічних зв'язків між Лівобережною Україною, Білоруссю, Італією103, Швецією104, Китаєм105, Османською імперією106.

Окремо варто згадати про міжнародні торгівельні зв'язки Запорізької Січі. Природно-історична спеціалізація та географічне положення краю, а також її багатогалузеве і досить розвинене господарство спонукало до розвитку різноманітних торговельних зв'язків. Серед торгових партнерів Запорізької Січі були Росія, Гетьманщина, Польща, Литва, Крим, Туреччина, Персія, Вірменія, Греція та інші країни. Інтенсивні торговельні контакти із Туреччиною розвивались ще початку XVIІ ст. і були формалізовані спеціальним договором у 1649 р. Одним з перших дослідників питання внутрішньої та зовнішньої торгівлі запорожців був А. Скальковський107. Вчений наголошує на важливій ролі торгівлі у наповненні скарбниці. Особливого розвитку набула транзитна торгівля. Важливою статтею доходу був соляний промисел, який орієнтувався виключно на експорт за посередництва чумаків. Серед сучасних дослідників торговельних зв'язків Січі можна ви-

Завальнюк К.В. Українсько-білоруські торговельні зв'язки у першій половині XIX ст. Історія України. 1998. № 20 (Травень); Завальнюк К.В. Торгівля промисловими товарами між Україною та Білорусією у другій половині XIX ст. Український історичний журнал. 1998. № 4.

Кривонос В. З історії українсько-італійських зв'язків в середині XIV- XV ст. Центральна і Східна Європа в XV-XVIII століттях: питання соціально-економічної та політичної історії. Львів, 1998. С. 144-151; Еманов А.Е., Попов А.И. Итальянская торговля на Черном море в XIII-XV вв. Торговля и мореплавание в бассейне Черного моря в древности и в средние века. Ростов-на-Дону, 1988.

Шаскольский И.П. Об основных особенностях русско-шведской торговли XVII в. Международные связи России в XVII-XVIII вв.: (экономика, политика, культура). Москва, 1966. С. 13-14.

Курц Б. Г. Як повстала державна караванна (валкова) торговля Росії з Китаєм у XVII віці. ЗІФВ ВУАН. Київ, 1929. Кн. ХХІ-ХХП. С. 249-296; Курц Б.Г. Русско-китайские сношения в XV!, XVII и XVIII ст. Xарьков, 1929.

Олянчичи Д.Г. До історії торгівлі України з Кримом (1754-1758) на основі меморіялу французького консуля Шарля Пессонеля. ЗНТШ. 1933. Т. 152; Іналджик Г. Османська імперія: класична доба 1300-1600. Київ, 1998. 287 с.; Тимченко В.М. Розвиток торговельного мореплавства між пів- нічнопричорноморськими регіонами Російської імперії та Туреччиною (1774-1853 рр.). Український історичний журнал. 2009. № 2. C. 66-77; Тимченко В.М. Роль турків в освоєнні й розвитку торговельної інфраструктури Півдня України та Криму (кінець XVІN - початок ХІХ ст.). Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст., 2006. 12. C. 126-135.

Скальковский А.А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края: 1730-1823. Одесса, 1836. Ч. І.: С. 1730 по 1796. 326 с.; Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ: Січ, 1994. 678 с. окремити праці Ю. Горобець108, Ю. Чермошенцевої109, О. Міру- щенка110. Зокрема, О. Мірущенко зазначає, що найбільш традиційною для Вольностей була транзитна торгівля, прибуток від якої Запорожжя отримувало вже тоді, коли торгівля власним продуктом тільки-но зароджувалась. Через Запорожжя проходили товари, які везли з Росії, Гетьманщини, Польщі до Туреччини й Криму та у зворотному напрямку. Частина товарів залишалась в Січі для внутрішніх потреб. Вчений наголошує, що вже із середини XVIN ст. транзитна торгівля поступається зовнішній, з якою остання була пов'язана як напрямками та предметами торгівлі, а особливо внутрішній торгівлі. Розвиток останньої став наслідком суттєвого зростання продуктивних сил Запоріжжя через його орієнтацію на збільшення свого економічного потенціалу. Разом з тим, з другої половини XVIII ст. російський уряд почав вживати заходи щодо контролю над південним напрямком транзитної торгівлі Запоріжжя, які особливо посилились після проведення у 1755 р. митної реформи. Вони конкретизувались регламентацією предметів транзитної торгівлі, що йшли потоком до Туреччини та Криму; впровадженням на Микитинському перевозі посади перекладача, який призначався Колегією іноземних справ і видавав білети усім, хто їхав у південному напрямку. Поступово

Горобець В. Юридичні засади торгівлі Війська Запорозького Низового доби Нової Січі. Наукові записки: зб. пр. молодих вчених та аспірантів Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Київ, 2010. Т. 21. С. 101-117.

1 9 Чермошенцева Н.М. С.Я. Боровий про торгівельні відносини єврейських купців та запорозьких козаків. Козацька спадщина. Дніпропетровськ: Пороги, 2006. Вип. 3. С. 214-216. Мірущенко О.П. Вплив геополітичного становища Нової Січі на економічний розвиток Запорозьких Вольностей. Наук. пр. іст. фак. Запоріз. держ. ун-ту. Запоріжжя: Просвіта, 2005. Вип. 19. С. 44-55; Грошовий обіг на запорозьких землях у ХVMІ ст. в контексті розвитку транзитної та зовнішньої торгівлі Вольностей. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україн: зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 13. С. 134-144.; Економічний розвиток війська Запорозького (Низового) у роки російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Київська старовина. 2005. № 3-4. С. 128-142.; Напрямки запорозької торгівлі наприкінці ХVN-ХVNI століття Південна Україна xVlІІ--ХІХ ст. Зап. наук.-дослід. лабораторії історії Південної України Запоріз. держ. ун-ту. Запоріжжя: РА «ТандемУ», 2003. Вип. 7. С. 248-251; Регулювання російським урядом економічних відносин Гетьманщини та Нової Січі у 40-60-х рр. ХVІІІ ст. Наук. пр. іст. фак. Запоріз. держ. ун-ту Запоріжжя: Тандем-У, 1999. Вип. 7. С. 53-61. посилювалось намагання російського уряду встановити контроль і над зборами з перевозів.

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. відбулись значні зміни в соціально-економічному житті України. Поступово занепадають традиційні форми торгівлі, змінюються форми й методи ку- півлі-продажу товарів, освоюються нові території, розширюються виробничі зв'язки між окремими містами та регіонами, покращується інфраструктура, удосконалюються засоби транспортування продукції. Господарський розвиток українських губерній супроводжувався становленням південноукраїнських міст, розвитком внутрішньої торгівлі, суднобудування та судноплавства, розширенням торгових зв'язків в межах азовсько- чорноморського басейну, що дало можливість стати, на думку Н. Полонської-Василенко, «основним постачальником сільськогосподарської продукції для Європи»Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: у 2-х т. К.: Либідь, 1995. Т. 2: Від середини 17 століття до 1923 року. С. 340.. Питанню налагодження та правового унормування міжнародних торгових зв'язків в означений період присвячені праці Н. МазуркевичаМурзакевич Н. Письма барона Антуаня графу Сегюру о пользе учреждения морской торговли Марсели с Херсоном. Записки Одесского общества истории и древностей российских. Одесса, 1883. Т. 13. С. 156-160., Г. НеболсінаНеболсин Г. Статистическое обозрение внешней торговли России. СПб., 1850. Ч. 1. 409 с.; Ч. 2. 495 с., В. ЗолотоваЗолотов В.А. Внешняя торговля Южной России в первой половине ХІХ века. Ростов: Издательство Ростовского университета, 1963. 192 с., А. СкальковськогоСкальковский А. Взгляд на историю торговли Черного и Азовского морей. Журнал Министерства внутренних дел. 1835. № 9. С. 337-364., Я. Рейх- мана Reychman J. Le commerce Polonais en mer Noire au XVIIIe siecle par le port de Kherson. Cahiers du monde russe et sovietique. Annee 1966. Vol. 7. Num. 7-2. P. 234-248., Ф. Захарієвича Захариевич Ф.А. Хлебная торговля в черноморских и азовских портах Южной России. СПб., 1854. 52 с., Т. Гончарука Гончарук Т.Г. Торгівля України І половини XIX століття: історія вивчення. Одеса, 1998., М. Федорова Федоров М.П. Конкуренция балтийских и черноморско-азовских портов. СПб., 1909; Федоров М.П. Обзор международной хлебной торговли. М., 1889., П. ЦитовичаЦитович П.П. Очерк основных понятий торгового права. Киев, 1886;, Г. ШершеневичаЦитович П.П Учебник торгового права. Киев, 1891., Л. Ніселовича122.Головними джерелами дослідження питань зовнішньоторговельних зв'язків ХІХ - початку ХХ ст. для дослідників є архівні фонди, в яких знаходяться відомості та рапорти митних та карантинних установ щодо перевезення товарів через кордон; імперські укази стосовно організації митної справи та тарифної політики (зокрема укази Катерини ІІ, Павла І та Олександра І); нормативні акти, що стосуються історії України і опубліковані в Повному зібранні законів Російської імперії; ділова документація міністерств, комітетів, департаментів та місцевих урядових установ, органів місцевого і станового самоврядування; міжнародні угоди Російської імперії, в тому числі торговельні; звіти й доповіді губернаторів, керівників митних постів, начальників морських портів, комітетів біржової торгівлі; статистичні документи державного, губернського та місцевого рівня; публікації в тогочасних періодичних виданнях, зокрема таких, як «Журнал Министерства внутренних дел», «Журнал Министерства государственного имущества», «Огляд сучасних подій сільського господарства Західної Європи» та ін.; матеріали ділового характеру, зокрема листування між купцями (з яким можна дізнатись про фінансові та інші суперечки між ними, встановити географію зовнішньоторговельних контактів), довідники, путівники, адрес-календарі; мемуаристич- на література учасників господарських та торгових процесів тих часів. Найбільш інформативними джерелами виступають довідникові та статистичні матеріали, котрі містять інформацію як про загальний вивіз продукції з країни, так і інформацію, виокремлену по губерніях. Джерела дослідження зовнішньоекономічної діяльності українських губерній Російської імперії узагальнено в сучасних публікаціях Ю. Головко123, А. Бойка, І. Лимана Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті ХУІІІ ст. Аналіз джерел. Київ, 2000; Бойко А.В., Лиман 1.1. Південна Україна в міжнародних торговельних зв'язках другої половини ХУІІІ століття (огляд архівних джерел). Международные отношения и государственные структуры в Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европе в IV^VIII вв. Материалы научной конференции. Запорожье, 1993. С. 52-56.,

Шершеневич Г.Ф. Система торговых действий: Критика основных понятий торгового права. Казань: Тип. Имп. ун-та, 1888. 352 с.

Нисселович Л.Н. О торговых книгах. СПб: Лито-Типография Берман и Рабинович, 1893.

Головко Ю.І. Джерела з історії зовнішньої торгівлі Південної України останньої чверті ХУІІІ - початку ХІХ ст. в державному архіві Херсонської області. Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 21. Київ, 2010. С. 162-172; Головко Ю.І. Матеріали фонду Новоросійської губернської креслярні Державного архіву Херсонської області як джерело до історії зовнішньої торгівлі та боротьби з контрабандою на півдні України наприкінці ХУІІІ - на початку ХІХ ст. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя: ЗНУ, 2009. Вип. ХХУІІ. С. 319-323.

О. Пилипенка Пилипенко О.Є. Опубліковані джерела з історії зовнішньоекономічної діяльності України у складі Російської імперії у ХІХ - на початку ХХ століть. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. 2007. Вип. 15. С. 124-134.. Зокрема, О. Пилипенко на основі аналізу документів доходить висновку, що торгова політика уряду здебільшого була спрямована на захист інтересів російських губерній імперії, що зокрема, проявлялось в забороні експорту української руди, цукру, продуктів харчування задля забезпечення дешевою сировиною російської промисловості.

Окремі аспекти тарифної політики царського уряду розглядають в своїх працях С. Гулішамбаров Гулишамбаров С.И. Всемирная торговля в XIX в. и участие в ней России. Санкт-Петербург, 1898. 244 с.; Гулишамбаров С.И. Международная торговля птицей и птичьими продуктами: Птица (живая и битая), перо, пух, яйца, гуано: ввоз и вывоз, таможенные тарифы. Санкт-Петербург, 1899. 199 с., В. ВітчевськийВитчевский В. Торговая, таможенная и промышленная политика России со времён Петра Великого до наших дней. Санкт-Петербург, 1909. 362 с.,

В. ПоляковПоляков В.А. Таможенная пошлина царского правительства и ее, В. Мукосєєввлияние на развитие отечественной промышленности в период разложения. Про особливості первісного нагромадження капіталу та ступінь розвитку капіталізму на українських землях пишуть І. Слабєєвфеодальной системы. Ленинград, 1976. та О. Шляховю У монографіїВ. Задорожного132 висвітлюється специфіка торгових відносин Галичини зі Східною Україною та Росією, аналізується значення транзитної торгівлі та відносин з європейськими країнами, зокрема з Австрією, Угорщиною, країнами Балканського півострова, німецькими землями, Італією та Францією.

Комплексним дослідженням стану та характеристикою розвитку зовнішньоторговельних зв'язків Російської імперії в ХІХ - на початку ХХ ст. займалися А. Осіпов133, В. Покровський134, О. Дружиніна135, М. Довнар-Запольський136, А. Волков137, І. Гольдштейн138, А. Жиро139, Б. Сокольський140, В. Федоровський141, А. Шор142, А. Шульц143, Л. Яснопольський144, І. Дусан145, М. Кече-

Задорожний Б.Є. З історії торгівельних зв'язків Галичини з Східною Україною і Росією у першій половині XIX ст. Український історичний журнал. 1978. № 12. С. 82-88.

Осипов А.Н. Русские сельскохозяйственные продукты на рынках Турции и Египта. Спб.: тип. В. Демакова, 1891. 90 с.

1 4 Покровский В.И. Сборник сведений по истории и статистике внешней торговли России. СПб., 1902. Т. 1. 331 с.

Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. Москва, 1959; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. Москва: Наука, 1970.

Довнар-Запольский М.В. Очередные задачи русского экспорта. Киев, 1912. 36 с.; Довнар-Запольский М.В. Русский вывоз и мировой рынок: в таблицах и диаграммах. Киев, 1914. 46 с.

Волков А.Ф. Курс международной хлебной торговли. Санкт- Петербург, 1910. 459 с.

Гольдштейн И.М. Анкета о причинах упадка ввоза русской пшеницы в Англию и о средствах к поднятию русского экспорта в эту страну. Санкт- Петербург, 1903. 56 с.

Жиро А. Торговля России с Францией. Париж, 1915. 32 с.

Сокольский Б. Экспорт русской муки в Англию (в связи с положением экспорта муки вообще). Санкт-Петербург, 1913. 20 с.

Федоровский В.К. Торговля России с Францией и Бельгией и наш вывоз сельскохозяйственных продуктов в эти страны. Москва, 1915. 227 с.

Шор А.С. Товарообмен между Россией и Германией за последние 20 лет. Санкт-Петербург, 1914. 67 с.

Шульц А.К. Исследование о производстве и торговле Германии продуктами полеводства за 30 лет, в связи с русско-германским торговым договором. Санкт-Петербург, 1913.

1 4 Яснопольский Л. Позиция России по отношению к новому русско- германскому торговому договору. Киев, 1914. 10 с.

Дуссан И.В. Торговые сношения России с Францией и Германией. К., 1916. 62 с.

джі-Шаповалов, М. Костров, М. Крюков, М. Соболєв, С. ОстапенкоОстапенко С.С. Задачи русского хлебного экспорта: К вопросу хлебного экспорта. Киев, 1912. 25 с., А. ЧелінцевЧелинцев А. Перемены в хлебной продукции европейской России в связи с общим развитием сельского хозяйства. Агрономический журнал: Издание Харьковского общества сельского хозяйства. Х., 1913. Кн. 7. С. 49., К. Кононенко, В. Золотов, Д. Опарін, Ф. Кунцевич, П. Лященко, Є. ДворецькийДворецкий Е.В. Статистика внешней торговли. Массовые источники по социально-экономической истории России периода капитализма. Москва: Наука, 1979. С. 346-381.. Серед зазначених дослідників домінувало прихильне ставлення до посилення протекціоністських заходів та запровадження додаткових мит для іноземних товарів, що мало би забезпечити зростання доходної частини бюджету й розвиток національної економіки. Деякі вчені, зокрема Є. Сташевський, Я. Балабан Балабан. Я.С. Внешняя торговля и Юг России. Одесса: Тип. Швейцара, 1915. 11 с.,Ф. Ястребова, В. Мезенцов, О. Слабченко, О. Оглоблин, І. Гуржій Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х років ХІХ ст. Київ, 1968; Гуржій І.О. Місце України в зовнішній торгівлі Росії (60-90-і роки X!X ст.). Український історичний журнал. 1962. № 5. C. 35-47; Гуржій І.О. Місце України в зовнішній торгівлі Росії кінця ХVІІІ першої половини ХІХ ст. Український історичний журнал. 1960. № 5. C. 51-63., О. ПоповПопов О. Загальний характер української зовнішньої торгівлі в перед характеризують роль правобережних та південних губерній України в хлібному експорті Російської імперії, зумовленого інтенсифікацією торгового землеробства. Цей процес супроводжувався як розширенням посівних площ, так і збільшенням валових зборів хліба, зумовлених підвищенням продуктивності праці в сільському господарстві та врожайності зернових культур. Вчені приводять цікаві статистичні відомості впливу митно-тарифної політики уряду на експорт зернових, характеризують основні шляхи вивозу товарів, досліджують динаміку цін й головні проблеми цінотворення, оцінюють зростаючу роль чорноморських портів та порівнюють їх із балтійськими, аналізують особливості збуту зернових в країни Європи. Основну частину хлібного експорту Правобережжя складала пшениця. Завдяки кліматичним умовам тут родило зерно високої якості, яке користувалося значним попитом на європейських ринках. Третина усього експорту зернових припадала на італійські порти, 24% - на Туреччину і Грецію, 17% - Велику Британію, 14% - Францію, решта 15% - Голландію, Данію, Прусію, Австрію й інші країни. Сусідство з аграрними регіонами Австро-Угорщини зумовлювало й особливості продажу збіжжя через сухопутні кордони. Вивезення його було хвилеподібним і зростало тоді, коли в сусідніх країнах був неврожай та природно зростав попит на хліб. Шлях від виробника до споживача був надзвичайно довгим та складним. Так, доставка хліба з правобережних губерній до Туреччини тривала від одного до двох місяців, а до Великобританії й Нідерландів - від трьох до чотирьох місяців. Торгівля збіжжям була заняттям ризикованим, попри сталий попит на цей товар, можна було отримати як великі прибутки, так і зазнати чималих збитків.

Науковці вказують на те, що в середині ХІХ ст. відбулись потужні економічні зміни, котрі вплинули не лише на розвиток сільського господарства і промисловості, але й сприяли розширенню зовнішньоторговельних зв'язків імперії. Зокрема, О. Оглоблин показав розвиток української торгівлі як окремого цілісного процесу у міжнародному контексті, відтворив складні економічні й політичні умови, в яких відбувалася консолідація української економіки. Яскраво показавши суперечності між розвитком українського господарського життя й інтересами інших країн, насамперед, Росії та Польщі, вчений обґрунтовує поняття української економіки, як економіки національної. Вперше в українській історіографії дослідивши систему митних заходів Росії, вчений переконливо довів, що економічна політика царського уряду, змінюючи структуру української промисловості й зовнішньої торгівлі, не дозволяла Україні у повній мірі скористатися з свого економічного потенціалу. Шляхом аналізу російської митної політики О. Оглоблин досліджує етапи підпорядкування українського господарства інтересам імперії. Хоча подальша господарська спеціалізація регіонів зумовила злиття окремих територіальних ринків в єдиний всеукраїнський, проте він все більше входив та розвивався в рамках та інтересах загальноросійського.

Після здобуття Україною незалежності еволюціонувала й іс- торико-економічна наука, змінились вектори та методика досліджень, відбулась переоцінка окремих питань соціально- економічного розвитку України у складі Російської імперії. Вітчизняним дослідникам, зокрема Б. Круглякувоєнні роки. Україна. 1926. Кн. 5; Попов О. Хлібна торгівля України. Перед, К. Завальнюкувоєнна криза українського хлібного експорту. Х.: Радянський селянин, 1927. 80 с.,

С. Джулаю168, О. Пилипенку169, В. Степаненку170, Д. Решетчен- ку171, І. Жиленковій172, О. Крижановській173, І. Довжуку174, А. Філі- нюку та Т. Ігнатьєвій175, М. МоскалюкуУкраїни, 2011. 365 с.; Реєнт О.П. Загальні тенденції розвитку, найголовніші, О. Гордуновському і О. Гуржіюосередки та реверсні особливості української торгівлі в ХІХ - на початку, О. Сердюку та О. РеєнтуХХ ст. Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. 2017. Вип. 26. С. 7., Г. Казьмирчуку та

Джулай С.Н. Азово-Черноморские порты во внешней торговле Российской империи 70-90-е гг. XIX столетия. Культура народов Причерноморья. 1999. № 11. С. 49-51.

Пилипенко О.Є. Зовнішньоекономічні зв'язки українських земель у складі Російської імперії (1861-1914 pp.): монографія. Київ: АМУ, 2008. 280 с.; Пилипенко О.Є. Індустріальні регіони України у зовнішній торгівлі Російської імперії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Наукові праці Національного університету харчових технологій. 2014. Т. 20. № 6. С. 56-67.

Степаненко В.В. Місце Північного Причорномор'я у зовнішній торгівлі Росії на межі ХІХ-ХХ століть: загальноукраїнський та регіональний аспекти Емінак: Науковий щоквартальник. 2010. № 1-4(5). С. 52-57; Степаненко

В. Великий капітал у північно-чорноморській торгівлі (1890-1914 рр.) Емінак: Науковий щоквартальник. 2007. № 1(1). С. 47-51.

Решетченко Д.В. Правобережна Україна в міжнародній торгівлі зерном наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. Український історичний журнал. 2007. № 4. С. 69-82.

Жиленкова І.М. Зовнішня торгівля України в контексті інтересів промислового й аграрного капіталу Російської імперії (1890-ті рр. - 1914 р.): монографія. Київ: Фоліант, 2016. 667 с.

Крижановська О.О., Гордуновський О.М. Організація, розвиток та напрямки хлібної торгівлі в Україні у ХІХ ст. Черкаси, 2010. 320 с.

Довжук І.В. Зовнішня торгівля під російської України у післяреформе- ний період. Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. 2006. № 11.

142-153.

Філінюк А.Г., Ігнатьєва Т.В. Торговельно-економічні зв'язки Правобережної України в умовах інкорпорації та геополітики Російської імперії (кінець XVIII - 50-ті роки XIX століття). Кам'янець-Подільський, 2006. 316 с.

Москалюк М. Українська зовнішня торгівля в другій половині XIX - на початку XX ст. Пам'ять століть: Історичний науковий та літературний журнал. 2007. № 6. С. 70-76.

Гордуновський О.М., Гуржій О.І., Реєнт О.П. Торгівля в Південній Україні: організація товарообігу та людський потенціал (кінець XVIII - початок ХХ ст.). Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. Київ: Інститут історії України, 2017. 155 с.; Гордуновський О.М., Гуржій О.І., Реєнт О.П. Український хліб і його реалізація в XVIII - на початку ХХ ст. (Нариси з історії та економіки). Київ: Ін-т історії України НАНУ, 2013. 224 с.; Реєнт О.П. Загальні тенденції розвитку, найголовніші осередки та реверсні особливості української торгівлі в ХІХ - на початку ХХ ст. Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. 2017. Вип. 26.

Реєнт О.П., Сердюк О.В. Сільське господарство України і світовий продовольчий ринок (1861-1914 рр.): монографія. К.: Ін-т історії України: НАН

Т. СоловйовійКазьмирчук Г.Д., Соловйова Т.М. Соціально-економічний розвиток Правобережної України в І чверті XIX століття. Київ, 1998. вдалось позбутись імперських та радянських догматів та імперативів історичних досліджень, переорієнтуватись на об'єктивний аналіз господарсько-економічних відносин, більше уваги приділити саме ролі українських територій та господарств в поширенні торгових міжнародних контактів, розширенні їх географії та збільшенні асортименту вивізної продукції. В сучасних працях вже з'являється регіональна тематика наукових пошуків, аналізуються причин, що гальмували розвиток вивізної торгівлі й призводили до фінансових втрат вітчизняних виробників. Також варто відмітити праці О. КрижанівськогоКрижанівський О.П. Церква у соціально-економічному розвитку Правобережної України XVIII - І половини XIX ст. Київ, 1991. та А. Зінченка^{1 1} Зінченко А.Л. Церковне землеволодіння в політиці царизму на Правобережній Україні наприкінці XVIII - першій половині XiX століття. Київ, 1994., які прослідкували специфіку діяльності церковних та монастирських господарств, їх поступову переорієнтацію із внутрішнього на зовнішній ринок.

Про непрості обставини розвитку зовнішньоекономічних відносин України в період національно-визвольних змагань 19171921 рр. писав сучасник тих подій О. Андерсон Андерсон О. Внешняя торговля Украины в 1918 году. К., 1919. 216 с.. Автор докладно аналізує основні міжнародні угоди УНР та Української Держави: мирний договір з державами Четверного союзу, додаткові угоди з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною, економічна угода з Центральними державами; законодавчі акти гетьманського уряду щодо реалізації торговельно- економічних договорів. Подальша інкорпорація українських земель до складу Радянського Союзу обумовила специфіку зовнішньоекономічних контактів окремих республік, що встановлювались та підтримувались в умовах державної монополії на всі зовнішні зносини, як економічні, так і політичні. Вони визначались геополі- тичною доктриною СРСР, його економічною спроможністю та розвивались в рамках формування військово-політичних блоків держав Центральної та Східної Європи.

економічний кумулятивність пізнання торгівельний

Висновки

Застосування ретроспективного методу дозволило системно простежити найбільш помітні риси і тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України в дослідженнях українських та зарубіжних науковців, виявити суперечливі та дискусійні положення у їхніх дослідженнях. Проблемним моментом дослідження історії зовнішніх торгових зв'язків України є відсутність власної державності та необхідність аналізу зовнішньоторговельних контактів українських земель під владою сусідніх державних утворень. На основі аналізу фахової літератури виявлено перспективні напрями подальших досліджень.

Насамперед, якісні зрушення в подоланні усталених стереотипів щодо економічних зв'язків українських земель, напрямів та структури зовнішньоторговельної діяльності можливі завдяки розширенню джерельної бази досліджень, зокрема введення в науковий обіг закордонних архівних документів. Ретельне дослідження торгових зв'язків між українськими та польськими, чеськими, угорськими, прибалтійськими та іншими містами країн Центральної, Північної та Західної Європи дасть можливість побачити більш повну картину зовнішніх економічних зв'язків України. Окремої уваги потребує питання торгових зв'язків у південному напрямі, зокрема торгові зв'язки Запорізької Січі із Кримським ханством та Туреччиною. Також предметом подальших наукових пошуків має стати питання зовнішньоекономічних зв'язків України в радянський період, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю, а економічні зв'язки були частиною політики та військової стратегії країни.

Література

1. Anderson, O. (1919). Foreign trade of Ukraine in 1918. Kyiv [in Russian].

2. Ancient Rus in the light of foreign sources: Khrestomatiya v 5-ti t. Mos^w, 2009. T.1,5; 2010. T. 2, 3, 4 [in Russian].