Сучасні інтеграційні ланцюги постачання в міжнародному бізнесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні інтеграційні ланцюги постачання в міжнародному бізнесі

Майорова І.М.

Анотації

Досліджено загальні тенденції сучасних інтегрованих ланцюгів постачань міжнародного бізнесу і визначено, яким чином вітчизняні бізнес-структури можуть бути учасниками світових виробничих або дистриб'юторських мереж.

Исследованы общие тенденции современных интегрированных цепей снабжений международного бизнеса и определенно, каким образом отечественные бизнес-структуры могут быть участниками мировых производственных или дистрибьюторских сетей.

The new possibilities given by logistic result in further expansion of service of services in the field of inter-branch and interoperates co-operation, achievement of efficiency on the basis of consolidation of material streams and functioning of the systems of multipleaccess of participants of logistic networks to information.

Today's and future world economy develops in the direction of fundamentally new economy and new mutual relations of traditional subjects of market. Time, quality and flexibility, become the most critical factors in the systems of logistic.

All-embracing cоoperation characteristic for a modern world economy implies a wide collaboration between enterprises in the areas of sales, service, chainless of deliveries, and also integration of processes on the base of logistic information technologies. If in the period of domination of conception of ERP of effort of enterprises were concentrated mainly on perfection into operating activity, then presently managers paid attention on up of functioning of ten, and sometimes and hundreds of the different on a profile enterprises included in different business-alliances.

In the article the general tendencies of the modern integrated chains of supplies of international business are investigational and certainly, how home businesses can be the participants of world productive or distributive networks.

Ключові слова: міжнародні логістичні системи, постачальники логістичних послуг, союзи фірм, міжфірмова логістика, економія за рахунок масштабів діяльності.

Вступ

Важлива характерна риса міжнародної логістичної системи - її потреба у високому рівні координації, засобом якої служить системна інтеграція. Ключем до досягнення глобального рівня логістики є інтеграція внутрішніх і зовнішніх операцій, а також формалізація її структури і процесів. З вище сказаного витікає, що, фірми і організації міжнародного бізнесу повинні володіти можливістю управляти логістичними операціями з будь-якої точки земної кулі. інтегрований бізнес міжнародний

Одній з найважливіших характеристик сучасного процесу управління міжнародним бізнесом під впливом глобальної конкуренції є тенденція виникнення нових форм організації і управління виробничими і збутовими процесами, які розраховані саме на глобальний ринок, а не на суму ринків окремих країн.[6,с.198]

Виробничі процеси розбиваються на всю більшу кількість стадії, і окремі стадії розміщуються в різних країнах залежно від наявності в них чинників виробництва. В рамках цього процесу утворюються транснаціональні компанії. При цьому зникають вертикально інтегровані компанії, цілком розташовані в одній країні. У свою чергу, країни починають спеціалізуватися не на окремих товарах, а на окремих виробничих процесах, що супроводжується зростанням внутрігалузевої торгівлі і торгівлі компонентами і проміжними товарами. Наприклад, в 1990--2010 рр. частка імпортуємих компонент в загальному обсязі імпорту Австрії збільшилася на 17 п. п., Канади - на 8, Німеччині - на 5, Японії - на 0,2 і США - на 0,5 п. п.[1,с.3]

Постановка завдання. Для підтримки на високому рівні міжнародних логістичних систем дуже важливі союзи між вантажоперевізниками і спеціалізованими логістичними підприємствами. Аналіз наукових публікацій зарубіжних вчених: Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Д.Ж., Нормундс Круминьш, Калвис Витолиньш, Harvey N.S, James L., Heskett, Кристофер М., Сергєєва В. І., Саркисова С.В та ін..; і українських: Омельченко В.Я., Омельченко А.П., Кузнецова В.Г., показав, що без подібних союзів жодна компанія не може вести комерційно ефективні міжнародні операції і підтримувати серйозні контакти з виробниками, споживачами, оптовиками і роздрібними мережами по всьому світу. Сенс такого партнерства полягає в тому, щоб припинити дублювання операцій і безплідне витрачання ресурсів, зосередивши свій бізнес в тих сферах, де кожен з партнерів володіє особливими перевагами, і тим самим полегшити шлях до сумісних успіхів. [3,с.56]

Для того, щоб компанія могла реально скористатися перевагою гнучкості, потрібний високий ступінь інтегрованості всього вартісного ланцюжка, причому на двох рівнях.[4,с.56] Наступним важливим об'єктом внутрішнього аналізу є реальна можливість укріпити відносини з ключовими партнерами по союзу настільки, щоб налагодити управління ними. [4,с.102] Ключовим чинником в даній ситуації є рішення питання: чи здатні внутрішні підрозділи використовувати загальні методи роботи і сумісні інформаційні системи. Гнучке пристосування до специфічних вимог окремих ринків має велике значення для довгострокової життєздатності союзу.[4,с.488]

Мета статті: дослідити загальні тенденції розвитку сучасних інтегрованих ланцюгів постачань у міжнародному бізнесі і визначити, яким чином вітчизняні бізнес-структури можуть бути учасниками світових виробничих або дистриб'юторських бізнес мереж.

Методологія дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження послугували наукові роботи українських і зарубіжних учених з питань розвитку міжнародного бізнесу, логістичних систем. У процесі дослідження було використано загальноприйняті методи наукового пізнання: аналіз і синтез, наукове абстрагування, метод аналогій, кількісний і якісний аналіз, зіставлення і порівняння.

В якості основних параметрів, що характеризують структуру ланцюга постачання використано: потенціал рентабельності ланцюга постачання і його логістичну потужність; для виявлення вузьких місць в ланцюзі постачання -- показник загальної продуктивності; для визначення стратегічної спрямованості проектних рішень проведено дослідження ланцюга постачання за погодженості функціональних циклів логістики, обґрунтування форм інтеграції і координації дій учасників та маневреність ланцюга постачання, як можливість трансформації його структури в залежності від зміни навколишнього середовища.

Джерельну базу становлять закони України, постанови Кабінету міністрів України, матеріали відомих світових консалтингових компаній, наприклад Andersen Consulting, Європейської логістичної асоціації, Американської логістичної асоціації, міжнародної Ради з ланцюгів постачання (Supply Chain Counsil, скорочено - SCC) тощо.

Результати дослідження. Ідея інтегрованої логістики ґрунтується на тому, що підприємства, які є складовими ланцюга постачання, чітко розуміють необхідність підпорядкування своєї діяльності одній і тій же меті - робота на загальний кінцевий результат, пов'язаний із задоволенням виявленої потреби. Для цього компанії мобілізують свої зусилля і направляють їх у бік координації дій.

Міжфірмова інтегрована логістика базується на двох важливих правилах: - для максимального задоволення кінцевого споживача підприємства, які діють усередині одного і того ж ланцюга постачань, повинні кооперуватися; - підприємства, що входять в один ланцюг постачань, повинні конкурувати не один з одним, а з підприємствами, що діють в інших ланцюгах постачань.[7, с.108]

З розвитком контрактних відносин поступово зникають і вертикально інтегровані ТНК. Все більший розвиток отримують контрактні відносини між незалежними компаніями, які спеціалізуються на виробництві визначених компонент. Ці відносини можуть мати форму аутсорсингу, коли виробник кінцевої продукції не просто купує потрібні йому вироби на відкритому ринку, а замовляє їх спеціалізованим виробникам, які можуть бути розташовані в інших країнах (офшорінг). Такого роду контрактні відносини були розроблені компаніями з розвинених країн, але їх узяли на озброєння і пристосували до своєї специфіки і компанії з країн, що розвиваються. Більш того, останні стають сьогодні лідерами в управлінських інноваціях. [6, с.35]

Так, китайські виробники мотоциклів з міста Шонгкинг, замість того щоб вимагати від своїх постачальників виготовлення товарів строго певної специфікації, задали їм тільки базові параметри (такі як розмір і вага), а останнє залишили на розсуд дизайнерів в компаніях-постачальниках. Цей метод "локалізованої модуляції" дозволив істотно скоротити витрати і поліпшити якість виготовленої продукції.[8, с. 19]

Аутсорсинг набув широкого поширення і в торгівлі послугами, перш за все у сфері офшорного програмування і інших послуг, що надаються за допомогою сучасних засобів комунікації. Одними з піонерів в роботі на принципах аутсорсинга у сфері послуг були індійські компанії.

Історично, початок інтегрованих ланцюгів постачань на рівні державного управління пов'язаний з США. У США зі вступом до дії Закону про національну кооперацію в області досліджень і розробок (National Cooperative Research and Development Act) в 1984 р., широка практика укладання угод про реалізацію сумісних проектів отримала офіційний статус, закріплений ухваленням в 1993 р. поправок до законодавства про виробничу кооперацію (Production Amendments). Забагато таких союзів побудовано на базі компетентності спеціалізованих сервісних фірм, які здатні створювати ефективні і дієві системи логістики, що зв'язують між собою продавців і покупців. При цьому логістичні операції володіють чотирма властивостями, які є опорою для встановлення тісних господарських зв'язків: взаємозалежність, ключова роль спеціалізації, співвідношення сил і кооперація. [4, с. 258]

Через це постачальники логістичних послуг, що беруть участь в союзі, усвідомлюють взаємну залежність. Розвиток інформаційних технологій помітно впливає на розвиток співпраці. Так деякі спеціалізовані вантажоперевізники: Schneider National, Roadway, Federal Express, United Parcel Service, створили надійні системи оперативного контролю за рухом транспортних засобів, що забезпечують споживачам повну і безперервну інформацію про очікувані і фактичні терміни доставки.

З кінця 1990-х рр. почали створюватися безліч біржових ринків, на яких заключалися угоди між компаніями, при цьому більшість цих біржових операцій здійснювалися в сильно концентрованих секторах глобального ринку, наприклад, автомобілебудування, хімічна промисловість і сталеливарне виробництво, де число покупців і продавців вже чітко визначене.

Більш ініціативні роздрібні торговці ініціювали створення інтернет-бірж, які з'явилися логічним продовженням систем електронного обміну даними (EDI), що виникли за десять років до того. Завдяки цьому такі компанії, як Tesco, Sainabury і Wal-Mart створили власні системи обміну інформацією з постачальниками про продажі, прогнози, даними моніторингу попиту і пропозиції, а також виробничими планами. [10, с. 268-270]

Як відомо, більшість фірм виграють від економії за рахунок масштабів діяльності і зазнають збитки від її відсутності. Отже, компанія, ключову сферу компетентності яких складає надання однієї з важливих послуг, володіє сильною привабливістю для фірм, які потребують цієї послуги. Дана ситуація і викликає високий ступінь спеціалізації в повсякденних операціях. Потреба в логістиці безпосередньо залежить від ринкової прийнятності основних господарських стратегій виробників, оптових і роздрібних торговців. Ринкова стратегія найбільш процвітаючих постачальників логістичних послуг будуватися саме на кооперації. [6, с. 268-270]

У відомій книзі Крістофера М. описана еталонна модель ланцюга постачань - SCOR (Supply Chaon Operation Reference - Керівництво по управлінню ланцюгами постачань). Основою SCOR-моделі служить чотирьохрівнева піраміда (рис.1)

Рівень 1 Визначає рамки і змістовність Референтної Моделі Ланцюгів Постачань, всі бізнес-процеси компанії однозначно групуються в базисні процеси: Plan, Source, Make, Deliver, Return На цьому рівні компанія формує конкурентні цілі для свого ланцюга постачань.

Рівень 2 Дає визначення 26 основним категоріям процесів, які можуть бути структурними елементами конкретного ланцюга постачань. Організації можуть формувати ідеальні або фактичні операції, використовуючи ці процеси.

Рівень 3 Забезпечує інформацією, необхідною для успішного процесу формулювання цілей розвитку і планування удосконалень ланцюга постачань. Сюди включаються визначення необхідних удосконалень, постановка ефективних цілей для бенчмаркингу, визначення кращого досвіду і програмного забезпечення, що забезпечує функціонування удосконалень. [2]

Рис. 1. Схема референтної моделі Supply Chain Operations Reference model (SCOR) (адаптовано автором за даними [2])

Рівень 4 Визначає процедури впровадження удосконалень ланцюга постачань компанії. Ці процедури не визначаються в SCOR моделі, оскільки вони унікальні для кожної конкретної компанії.

Референтна модель операцій в ланцюгах постачань - Supply Chain Operations Reference model (SCOR), - була розроблена і розвивається міжнародною Радою з ланцюгів постачань (Supply Chain Counsil, скорочено - SCC) як міжгалузевий стандарт управління ланцюгами постачань. SCOR - це модель, яка задає стандарт для опису взаємин між учасниками ланцюга постачань, містить бібліотеку типових бізнес-функцій і бізнес-процесів по управлінню ланцюгами постачань. Ця модель допомагає не тільки оцінити поточну діяльність, але і оцінити ефективність реінжинірингу бізнес-процесів компанії.

Рада з ланцюгів постачань була створена в 1996 році як незалежна некомерційна організація; на сьогоднішній день до її складу входять вже 800 провідних компаній світу, серед яких виробники, дистриб'ютори, провайдери логістичних послуг, розробники програмного забезпечення.

Життєздатність союзу залежить від трьох ключових чинників: вироблення сумісних стратегічних і оперативних цілей, двосторонньої (взаємної) оцінки результатів і наявності формального або неформального механізму зворотного зв'язку.

У 1996 р. Алан Маккинон проаналізував основні напрями змін у формуванні логістичних ланцюгів постачань [9, с.11-14 ]:

- посилений контроль над вторинною дистриб'юцією;

– реструктуризація логістичних систем;

– застосування логістики "швидкого реагування" (QR).

– раціоналізація первинної дистриб'юції завод-склад;

- збільшення об'ємів вторинної обробки пакувальних матеріалів і застосування спеціального устаткування для переробки або вторинного використання;

- впровадження систем управління ланцюгами постачань (SCM) і "ефективної реакції на споживача" (ECR). Управління ланцюгами постачань (Supply Change Management - SCM), а в його рамках і "система ефективної реакції на споживача" (Efficient Consumer Response - ECR) допомагають і роздрібним торговцям і їх постачальникам ефективніше координувати свою діяльність

Таким чином, логістику бізнес організації можна розглядати як інтегрований процес по забезпеченню створення споживної вартості з найменшими витратами. До недавнього часу основним чинником успіху вважалася виключно ринкова орієнтація. Проте, для забезпечення стабільної рентабельності підприємства/фірми необхідно правильно вибирати і комбінувати ресурси. Концепція ресурсної орієнтації, яка сформувалася в 80-х роках в економічно розвинених країнах, неминуче приводить нас до переосмислення ролі інтегрованої логістики. З цієї точки зору інтегрована логістика має наступні особливості, які надають пряму дію на ефективність: --- формування і використання ключових компетенцій, що припускає особливо ефективне поєднання ресурсів, яких конкуренти не мають в своєму розпорядженні;

-- збереження стабільних ключових компетенцій в довгостроковій стратегічній перспективі;

-- можливість клієнтів отримувати і використовувати вигоди для себе, готовність оплачувати додаткові послуги. [6, с. 78-84]

Відступ від ідеї інтегрованої логістики на рівні конкретного підприємства приводить до наступних негативних наслідків: [5, с. 88-91]

-- у підприємства з'являються різні цілі, що часто конфліктують між собою;

-- відбувається дублювання зусиль і зниження продуктивності;

-- погіршуються комунікації і виникають затримки у русі потоків інформації між окремими структурними підрозділами підприємства, що, у свою чергу, перешкоджає координації між ними і приводить до нижчої ефективності, вищим витратам і кінець кінцем до погіршення обслуговування споживачів; підвищується ступінь невизначеності функціонування ланцюгів постачань і збільшується тривалість затримок;

-- з'являються непотрібні запаси буферного, страхового призначення між окремими елементами, такі, наприклад, як запаси незавершеного виробництва;

--- важлива інформація, наприклад загальні логістичні витрати, стає недоступною;

-- логістика в цілому отримує на підприємстві нижчий статус.

На практиці інтегрувати всю логістику в рамках підприємства достатньо складно. У внутрішньофірмовому ланцюзі постачань виконується безліч різних видів діяльності, усіляких типів операцій, що використовують різні системи і розосереджені на широкому географічному просторі. Рішенням може стати поступова інтеграція, яка приходить з часом.

Не дивлячись на наявні ознаки інтеграції з виробництвом, а вони властиві не тільки фізичному розподілу, але і матеріальному менеджменту, в цілому такий підхід зберігає розділення функцій постачання і збуту, подолати яке можна лише одним шляхом - об'єднанням двох функцій в одну, що відповідає за всі переміщення матеріалів на рівні підприємства.

Основні переваги міжфірмової інтегрованої логістики виявляються в наступному: [5, с. 102-108]

- можливість обміну інформацією і ресурсами між підприємствами;

- нижчі витрати, що отримуються завдяки збалансованості проведених операцій, нижчі запаси, зменшується число експедицій, економія на масштабі, усунення видів діяльності, на які нераціонально витрачався час або які не додавали корисності і прибутковості;

- поліпшення показників роботи завдяки точнішим прогнозам, досконалішому плануванню, продуктивнішому використанню ресурсів, більш обґрунтованому встановленню пріоритетів;

- вдосконалення матеріального потоку, оскільки інтеграція дозволяє переміщати його швидше і надійніше;

- якісніше обслуговування споживачів, пов'язане із зменшенням часу виконання замовлення, швидшою доставкою і повнішим обліком запитів окремих споживачів;

- вища гнучкість, яка дозволяє підприємствам швидше реагувати на зміни в умовах бізнесу;

- можливість досягнення сумісності використання стандартизованих процедур, що дозволяє усувати дублювання зусиль, інформації і операцій, що виконуються в ході планування;

- стабільність показників якості продукції і менше число його перевірок як результат реалізації програм інтегрованого управління якістю.

Існує декілька основних способів співпраці підприємств на предмет організації міжфірмової інтегрованої логістики. Найбільш простій з них - ведення сумісного бізнесу. В цьому відношенні представляє інтерес досвід японських фірм, які створюють так звані "кейрецу" (keiretsu) - групи підприємств, що працюють спільно, але без формального партнерства. Сьогодні "кейрецу" є найбільшими фінансово-промислово-торговими конгломератами, які мають для японської економіки визначальне значення. Їх формування йшло по лінії концентрації торговельно-промислових груп ("сого сеся") навколо банків Фує, Дайіті, Санва і Токійського банку шляхом реалізації стратегії консолідації усередині груп і розширення взаємної участі в капіталі при нарощуванні об'ємів операцій між груповими фірмами. Аналітики доводять, що "концентрація виробництва, капіталу і сучасних технологій у функціонально інтегрованих конгломератах "кейрецу" сприяє зниженню витрат за рахунок підвищення продуктивності праці і отриманню ефекту від економії з масштабів; між групами йде інтенсивне суперництво ("надмірна конкуренція") у всіх сферах, що стимулює прагнення до проникнення на нові ринки збуту".[5, с. 22]

Розвиток міжфірмової інтегрованої логістики найбільш важливий між наступними ланками в ланцюзі постачань: [2]

- постачальник - служба постачання виробника;

- служба постачання виробника - виробництво;

- виробництво - служба маркетингу;

- служба маркетингу - служба збуту;

- служба збуту - посередник (оптовий і/або роздрібний продавець);

- посередник - споживач.

Логістична інтеграція на рівні цих ланок дозволяє значно понизити рівень запасів матеріально-технічних ресурсів, підвищити рівень використання транспортних засобів і складських потужностей, усунути дублювання окремих логістичних функцій.

Сучасні інтегровані процеси управління дозволяють організовувати та оптимізувати бізнес більшості транснаціональних виробництв, зокрема нафтохімічних. Очікується, що світова нафтохімічна промисловість надалі стане ще більше консолідованою: інтенсивна конкуренція змушує невеликі та середні компанії об'єднуватися. Хімічні компанії також підвищують активність у сфері інтеграційних процесів, прагнучи за посередництва мегаоб'єднань підвищити продуктивність і прибуток.

Управління логістичними операціями в глобальному масштабі надзвичайно складний процес. Тим паче, що в справжніх умовах існує безліч варіантів міжнародної торгівлі: від традиційної орієнтації на експортно-імпортні операції до реалізації концепції "підприємства без громадянства". Немає єдиної універсальної моделі подібних систем управління. Кожне підприємство знаходить власні рішення. Узагальнюючи діяльність багатьох компаній і фірм, перерахуємо успішно працюючі моделі: [3,с. 120-126]

1. Продажі готовій продукції по всьому світу, але забезпечення матеріально-технічного постачання і виробництва в одному центрі (в основному у власній країні). Постачальницька логістика: сировина, напівфабрикати і комплектуючі надходять від місцевих компаній. Складніше із збутовою логістикою. Готова продукція розвозиться по "країнах і континентах". Ця модель для компаній, чистих експортерів, чия основна стратегія - продати товар, але не організовувати його виробництво в загальносвітовому масштабі. Тобто створення вартості сконцентроване в основному в одному місці.

2. Організація виробництва в одному центрі (найчастіше у себе в країні), але постачання сировини, напівфабрикатів і комплектуючих з багатьох країн. При даній моделі матеріально-технічне постачання і дистрибуція готової продукції здійснюються на дальні відстані в загальносвітовому масштабі. Логістичні операції як в рамках постачальницької, так і збутової логістики достатньо складні, оскільки здійснюються на дальні відстані з і в багато країн. Проте, як і в першій моделі, основна вартість створюється в одному центрі.

3. Організація основного виробництва в одному центрі (в основному у власній країні) з подальшим комплектуванням і передпродажним обслуговуванням в інших країнах або регіонах. Це означає перенесення деяких виробничих потужностей в інші центри, зазвичай у якості невеликих, або малих місцевих підприємств. Отже, деяка вартість створюється поза головним виробничим підприємством. Але всі комплектуючі імпортуються з головного центру. . Подібні операції називають "викруткною збіркою", оскільки не є джерелом створення значної додаткової вартості. Такі операції не дуже заохочуються місцевим законодавством і місцевими властями. Характерний приклад тут - робота світових автомобільних виробників в Україні і країнах СНД.

4. Реєстрація і робота як національна компанія, закупівля значної частки основних матеріалів на місцевих ринках. Постачальницька логістика в даному випадку відносно проста, оскільки постачання йдуть з місцевих ринків. Але перешкодами тут можуть стати внутрішні умови і їх можливі зміни. Готова продукція призначається для місцевих ринків, але у разі значного об'єму виробництва може експортуватися. Дана модель заохочується місцевими властями, оскільки сприяє підготовці і тренінгу національних кадрів і вносить внесок до розвитку національної економіки.

5. Створення мережі повністю незалежних компаній, які забезпечуються з місцевих ринків і поставляють на них готову продукцію. Прикладом може служити мережа закусочних "Макдональдс" і інші подібні мережі ресторанів, у тому числі і в Україні. Міжнародні логістичні операції тут нульові. Подібного роду моделі основні. Проте можливі їх варіації і доповнення, оскільки універсальних моделей не існує, і кожне підприємство само вибирає шляхи свого міжнародного розвитку і співпраці.

Нагадаємо, що існує декілька основних теорій, що пояснюють спеціалізацію країн на виробництві тих або інших товарів, що беруть участь в міжнародній торгівлі. Класичні теорії пов'язують розміщення виробництва з наявністю порівняльних переваг в продуктивності при випуску того або іншого товару або з відносною наявністю чинників виробництва.

Нова теорія торгівлі приділяє увагу ефектам віддачі від масштабу. Якщо у країни є великий внутрішній попит, для задоволення якого потрібне крупне виробництво, то вона може стати продуктивнішою при випуску відповідного товару завдяки економії на масштабах виробництва або іншим показниками.

Зрозуміло, що Україна не може конкурувати з Китаєм і Індією за абсолютною вартістю робочої сили, але може бути продуктивнішою за рахунок агломераційних ефектів. До речі, з часом, в результаті вирівнювання рівнів добробуту, агломераційні ефекти гратимуть все більшу роль при ухваленні рішень про розміщення виробництва в тих або інших країнах.

Відзначимо, що у зв'язку з величезними масштабами ринку Китаю і Індії, а також тим, що ці країни змогли швидко забезпечити підготовку великої кількості непогано освічених інженерних кадрів, в даний час міняється і географія розміщення дослідницьких і дизайнерських підрозділів у виробничих ланцюжках. Все більше прикладних досліджень і розробок, особливо пов'язаних з доведенням продукції з урахуванням специфіки місцевого попиту або місцевої організації виробництва, переноситься в ті ж країни, де організовано і саме виробництво. У роботі Д. Луги и Д. Трефлера такого роду інновації названі інкрементними".[11] Коли внутрішній попит або масштаби внутрішнього виробництва в країнах, що розвиваються, були невеликі, подібного перенесення стадій інноваційного процесу не відбувалося. Тепер же ця практика стає все більш поширеною, і перш за все стосовно Китаю, а згодом і до Індії. Більш того, Індія знайшла свою міжнародну спеціалізацію у сфері послуг, значна частина яких (особливо офшорне програмування) пов'язана з інкрементними інноваціями. Україна з урахуванням таких особливостей як: обмежений внутрішній попит і обмежені потенційні об'єми внутрішнього виробництва, повинна шукати свою нішу перш за все на тих стадіях інноваційного процесу, на яких проводяться фундаментальні дослідження і формується принципова ідея продукту, а не займатися доведенням його до остаточної відповідності смакам споживача або технологічним можливостям виробника.

У серії робіт Р. Хаусманна із співавторами вивчається вплив експорту на розвиток економік, які розвиваються швидкими темпами. [12, с.10-12] Зокрема, в них досліджуються можливості диверсифікації експорту. Диверсифікація економік рідко здійснюється шляхом переміщення вгору по вертикальних виробничих ланцюжках. Іншими словами, якщо країна виготовляє тканини, то невірно думати, що природним напрямом диверсифікації для неї буде виробництво одягу. На практиці тканини і одяг виготовляють різні країни. Диверсифікація економіки відбувається у напрямі тих товарів, які пред'являють схожі вимоги до використання ресурсів і устаткування, людського, капіталу і інституційного середовища. Тобто, якщо країна виготовляє настільні комп'ютери, то вона може освоїти і виробництво ноутбуків, а надалі - і мобільних телефонів.

З сказаного ясно, що успіх азіатських країн в останніх 40 років пов'язаний з тим, що вони змогли знайти свою спеціалізацію в достатньо щільному з погляду відстані між товарами кластері електронних товарів і потім просто її розширювати. Тому природна, або "органічна", диверсифікація української економіки надзвичайно утруднена.

При структурі економіки, що склалася, необхідно шукати інструменти стимулювання інвестицій у виробництво не тільки найближчих товарів, але і що знаходяться в тій агломерації, де потім можна легко здійснювати "органічну" диверсифікацію. Необхідні державні інститути, які б підтримували б гнучкість економічної структури України і стимулювали б на експериментування (зрозуміло, направлене на підвищення продуктивності) з боку як бізнесу, так і держави у сфері інститутів, які підтримують бізнес.

Висновки

Таким чином, логістику бізнес організації можна розглядати як інтегрований процес по забезпеченню створення споживної вартості з найменшими витратами. Проте, для забезпечення стабільної рентабельності підприємства використовується концепція ресурсної орієнтації, яка сформувалася в 80-х роках в економічно розвинених країнах, неминуче приводить нас до переосмислення ролі інтегрованої логістики. На практиці інтегрувати всю логістику в рамках підприємства достатньо складно.

Існує декілька основних способів співпраці підприємств на предмет організації міжфірмової інтегрованої логістики. Найбільш простій з них - ведення сумісного бізнесу. Аналітики доводять, що концентрація виробництва, капіталу і сучасних технологій у функціонально інтегрованих конгломератах сприяє зниженню витрат за рахунок підвищення продуктивності праці і отриманню ефекту від економії з масштабів; між групами йде інтенсивне суперництво у всіх сферах, що стимулює прагнення до проникнення на нові ринки збуту.

Україна не може конкурувати з Китаєм і Індією за абсолютною вартістю робочої сили, але може бути продуктивнішою за рахунок агломераційних ефектів. До речі, з часом, в результаті вирівнювання рівнів добробуту, агломераційні ефекти гратимуть все більшу роль при ухваленні рішень про розміщення виробництва в тих або інших країнах. Україна з урахуванням таких особливостей як: обмежений внутрішній попит і обмежені потенційні об'єми внутрішнього виробництва, повинна шукати свою нішу перш за все на тих стадіях інноваційного процесу, на яких проводяться фундаментальні дослідження і формується принципова ідея продукту, а не займатися доведенням його до остаточної відповідності смакам споживача або технологічним можливостям виробника.

Література

1. Crossman G.M. Rossi-Hansberg E. Trading Tasks: A Simple Theory of Offshoring NBER Working Paper No 12721. December 2006. P.3

2. Модель SCOR [Електроний ресурс]: по даним міжнародної Ради з ланцюгів постачання Supply-Chain Council. Режим доступу: http://www.supply-chain.org/.

3. Саркисов С.В. Формирование международных логистических систем предприятиями России в условиях глобализации мировой экономики / С.В. Саркисрв. -- М.: Анкил, 2007. -- 264с.

4. Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид ДЖ. Логистика: интегрированная цепь поставок. 2-е изд. / [Пер. с англ. Н.Н. Барышниковой, Б.С. Пинскера]. -- М.: ЗАО "Олимп - Бизнес", 2008. -- 640с

5. Омельченко В.Я.. Управление материальными потоками в микроэкономике переходного периода. Монография./ Омельченко В.Я., Омельченко А.П., Кузнецов В.Г. -- Севастополь: "Вебер".-- 2003.-- 263с.

6.Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність./ Філіпенко А.С. -- К.: Знання, 2007. -- 670 с.

7. Сергеев В.И. Менеджмент в бизнес-логистике. Монографія/ Сергеев В.И. -- М,:Фи-линъ, 1997.-- 680с.

8. Омельченко В.Я. Стратегия развития логитсических систем в условиях глобализации мировой экономики. Монография./ Омельченко В.Я-- Донецк,: ДонНУ, 2007.-- 398с.

9. Логистика и управление розничными продажами: ведущие эксперты о современной практике и тенденциях [Текст] / Под ред. Джона Ферни, Ли Спаркса.-- 2-е изд., стер. -- Новосибирск: Сиб. Унив. Изд-во, 2007. -- 263с

10. Ring L J and Tigert, D.J. (2001) Viewpoint: the decline and fall of Internet grocery retailers, International Journal of Retail and Distribution Management, 29 (6), pp 266-273

11. Ruga D., Trefler D. Wake up and Smell the Ginseng: The Rise of Ineremental Innovation in Low-Wage Countries// NBER Working Paper No 1157. August 2005.

12. Hausmann R., Hwand J., Rodrik D. What You Export Matters// Journal of Economic Growth. 2007. Vol. 12, No1

Размещено на Allbest.ru