Застосування класичного контролінгу в сучасних економічних умовах: приклад Нової Зеландії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Застосування класичного контролінгу в сучасних економічних умовах: приклад Нової Зеландії

Applications of a classic controlling under the contemporary economic conditions on an example of New Zealand

УДК 338.246.025.2 (931)

Скнарь А.О. канд. економ. наук, професор

Анотації

Проаналізовано модель класичного контролінгу на прикладі Нової Зеландії. Дослідження проведено в численних галузях, де контролінг впливає на ефективність внутрішньої економічної політики та підтримує її розвиток на макро- та мікрорівнях. Вплив контролінгу може слугувати як зразок для перехідних економік. Класичні контролінгові функції (які покривають фінансовий контроль, аудит, процедури відповідності, тощо) та галузі застосування розкриті зі специфікою умов Нової Зеландії, де публічний та напівпублічний сектори відіграють вагому роль.

Ключові слова: контролінг, аудит, новозеландські стандарти, модель управління, планування, бюджетування.

Проведен анализ классического контролинга на примере Новой Зеландии. Исследование проведено во многих отраслях, где контролинг влияет на эффективность внутренней экономической политики и поддерживает ее развитие на макро- и микроуровнях. Влияние контролинга может служить как образец для переходных экономик. Классические контролинговые функции (которые включают финансовый контроль, аудит, процедуры соответствия и др.) и области применения раскрыты со спецификой условий Новой Зеландии, где публичный и полупубличный секторы играют существенную роль.

The author analyzed a classic controlling model on the example of New Zealand. The research goes through a number of areas where controlling makes an impact the effectiveness of internal economic policy and influences its development on macro - and micro-levels. The impact of controlling could serve as an example for transitional economies. Classic controlling functions (covering financial control, audit, compliance procedures etc.) and application areas are disclosed with the explanations of the specifics of New Zealand environment, where public and semipublic sectors play significant roles.

Вступ

Досвід організації контролінгу в зарубіжних країнах дає змогу визначати найбільш оптимальні способи управління суб'єктами господарювання і для української економіки. Особливий інтерес становить система контролінгу в країнах, що використовують повноваження держави для контролю та стимулювання економічної активності. Прикладом може бути Нова Зеландія, де використовуються елементи Британської економічної системи. Нова Зеландія є частиною Співдружності (як наслідок колишньої потужної Британської імперії) і використовує Британську парламентську систему.

Постановка завдання. Історично, публічні фінанси до ХХ ст. не мали ефекту від розподілу доходів. До 1878 р. основу податкових надходжень становити лише митні та інші збори. Прямі податки не мали змоги розвиватись в країні, де інтереси, пов'язані з заборгованостями (внутрішніми та зовнішніми), знаходились у центрі політичної та економічної ситуації. Тарифи на імпорт та непрямий вплив на коливання зовнішнього боргу були об'єктами контролю та управління в той час. Проблема стабілізації залежної економіки таким чином складалась тоді (і тепер) з двох елементів: 1) стабілізувати внутрішні грошові заходи; 2) стабілізувати внутрішній потік (тобто зовнішні витрати). Simkin C. The Instability of a Dependent Economy. Economic Fluctuations in New Zealand. - London: Oxford University Press. 1951. - PP. 48-52, 202. Публічні фінанси вимагали жорсткого контролю в той час, коли Новозеландський експорт залежав напряму від коливань на світовому ринку на чітко визначені базові продукти: м'ясо, масло, молоко, вовну, зернові. Індустріальне виробництво і будівництво не відігравали значної ролі і завжди слідували циклам економічних коливань.

Суттєвим для економіки Нової Зеландії є коливання курсу долара. Завищений курс місцевої валюти впродовж останніх років опосередковано впливав на зростання інфляції, а також зробив конкуренцію експортерів на зовнішніх ринках надзвичайно складним завданням. Виходячи із наведеного вище, доцільним є проведення дослідження, яке б актуалізувало місце класичного контролінгу в системі заходів з підвищення ефективності діяльності підприємств, дало порівняльні характеристики застосування класичного контролінгу в сучасних економічних умовах на прикладі Нової Зеландії.

Методологія. Теоретико-методологічною основою проведеного дослідження є загальнонаукові методи наукового пізнання і економіко-математичного моделювання.

Результати дослідження

Порівняльний аналіз застосування класичного контролінгу в країнах колишньої Британської імперії дає змогу визначити основні аспекти економічної політики та модель управління економічним розвитком цих держав.

Специфікою новозеландського класичного контролінгу є те, що на макрорівні він не замикається виключно публічним сектором, а й зачіпає напівпублічний сектор. Напівпублічний сектор представлений у трьох сегментах:

1) коли товари та послуги надаються урядом за ціну, винагороду або встановлену платню та організовані через публічні підприємства;

2) приватні підприємства, які виконують різноманітні завдання уряду на конкретній основі;

3) неприбутковий приватний сектор, який також виконує завдання, вартість яких перекладається на користувачів, дотації та пожертви або гранти від уряду.

Уряд Нової Зеландії поступово (відповідно до міжнародної фінансової ситуації) переходить до концентрації зусиль на підтримці внутрішнього ринку. Таким чином, ще на початку 2000-х років позицією Міністерства економічного розвитку було заохочувати більше іноземних прямих інвестицій (але вже кращої якості, ніж в минулому, тобто з більш бажаними характеристиками) через гарантований доступ до державного сектора. Саме тут існування офісу контролера стає не стільки обмежуючим, а кваліфікуючим та дорадчим, спонукаючим до розвитку. Лише проекти з особливо важливими для народного господарства характеристиками отримали суттєву підтримку. Остаточним кроком у формуванні економічної політики було проголошення наприкінці 2007 р. (на основі економічних досліджень) відміни основних грантів та кредитних гарантійних елементів стратегічного інвестиційного фонду в аспекті програми інвестиційних надходжень. Biesebroeck J.V. Governments at the Bidding Table // New Zealand Economic Papers. ? 2008. ? 42 (2), P. 213?232. Відповідне економіко-математичне моделювання стосується пошуку рівноваги із застосуванням теорії ігор для ймовірних субсидій та інтервенцій. Історично Нова Зеландія відігравала роль постачальника сільськогосподарської продукції (переважно для Великобританії, копіюючи основи її господарської системи). Ситуація дещо змінилась з приєднанням Великобританії до Європейського союзу, коли назрілим завданням для Нової Зеландії стало не лише пошук ринків стосовно традиційних продуктів, а й диверсифікація експортного продукту.

З наявністю лише біля двох мільйонів робочої сили, Нова Зеландія підтримує достатнього рівня продуктивність - біля 26 тис. доларів США (на одиницю населення у 2007 р.), що є суттєвим зростанням порівняно з початком 2000-х років (13 тис. доларів). При цьому імпорт почав стрімко зростати, зсуваючи торгівельний баланс до негативного. Asia &Pacific Review 2007 (Volume 24) World of Information. The Economic and Business Report. P. 197?206. Нова Зеландія впевнено відходить від зовнішніх запозичень з метою наближення до 20 % зовнішнього боргу у валовому внутрішньому продукті. Але бізнес-середовище все ще перебуває в стані завищених закупівельних та капітальних витрат, так само як і високою вартістю робочої сили на щільному ринку зайнятості (загальне безробіття біля 4 %, але є суттєвий дефіцит кваліфікованих спеціалістів), простежується ізольованість як від основних сировинних ринків, так і від торгівельних шляхів.

У таких умовах нова політика субсидування Новозеландських підприємств, які інвестують за межі країни, може привести до активного виводу капіталу, але натомість, має первинним ефектом здорову конкуренцію для проектів, оптимізацію розташування підрозділів міжнародних та регіональних корпорацій. Неактивне залучення інвестицій має певні переваги, такі як скорочення внутрішніх ризикових проектів, превентивне ухилення від активної боротьби за інвестиції з потужним сусідом - Австралією, та головне, підтримка проектів, спрямованих на економічну трансформацію (структурні реформи). Досягнення динамічної рівноваги для внутрішніх та зовнішніх фінансових потоків є ціллю. Для визначення реального стану такого пропорційного розвитку, а також для контролю цільового фінансування стратегічного інвестиційного фонду необхідне проведення ґрунтовних та неупереджених досліджень. Залучення офісу контролера та головного аудитора до цього є природним.

Офіс контролера та головного аудитора є державною організацією та надає переважно послуги з аудиту організаціям та підприємствам як приватної, так і державної форми власності. Виконання таких послуг відбувається в основному на контрактному базисі, а також частково покривається фінансуванням з боку платників податків (пряме бюджетне фінансування), та з боку суміжних організацій.

Особлива увага приділяється чіткості розподілу власних витрат (фінансових і людських ресурсів, а також обладнання та сторонніх послуг) між поточними проектами.

Витрати часу своєчасно аналізуються та мають процес затвердження. Також підлягають затвердженню всі зовнішні документи та внутрішні журнальні транзакції, що мають відношення до витрат «офісу». Подібні затвердження отримуються до проведення обліку таких транзакцій - таким чином діяльність самого контролера є прозорою, що легко простежується.

Процес накопичення та обліку фінансових транзакцій є таким, що передбачає:

- провадження фінансового контролю;

- моніторинг та звітність розбіжностей між плановими і фактичними доходами та витратами;

- задоволення всіх вимог фінансової звітності;

- задоволення всіх зовнішніх вимог і податкової звітності;

- активний аналіз ключових контрольних рахунків.

При цьому аналіз не замикається на фінансових рахунках й перекладається на додаткові аналітичні виміри (можливі такі як департамент, проект, сегмент, бізнес-група). Офіс контролера є окремим економічним суб'єктом з власними витратами та дохідною частиною.

Основні напрями походжень налічують:

- послуги з аудиту та оцінки;

- аудит виконання та запити;

- парламентські послуги;

- тимчасові поточні активності.

Для більш ефективного і чіткого розподілу витрат та доходу використовуються як реєстри часу для виконавців (ресурсу), так і автоматизовані бізнес-процеси (необхідні для планування та підтримання виконання поточних завдань.) Автоматизація стосується таких завдань, як перевірка реєстрів часу, корекція розкладу робіт, аналіз робіт, що були проінвойсовані, тощо.

Безпосереднє виконання робіт проводиться: 1) офісом головного аудитора; 2) організацією Аудит Нової Зеландії; 3) аудиторськими фірмами приватного сектору.

Специфіка підпорядкування офісу контролера та головного аудитора полягає в тому, що ця особа є службовцем Парламенту, при цьому її мандат, обов'язки та повноваження регулюються Актом про Публічний Аудит від 2001 р. З одного боку, контролер є незалежним як від виконавчого, так і від Парламенту в безпосередньому виконанні функцій офісу, але, з іншого боку, - відповідальний перед Парламентом за керування публічними ресурсами, наданими контролеру.

Парламент вимагає незалежної оцінки того, що організації публічного сектора діють і обліковують свої операції відповідно до цілей та напрямів, встановлених Парламентом. Подібні мотиви мають і місцеві органи влади. Вони відповідальні за фінансування місцевого бюджету. Таким чином, контролер надає незалежну оцінку як для Парламенту, так і для представників громади.

Незалежне оцінювання стосується річного аудиту та проміжних аудиторських перевірок публічних інституцій, виконання контролінгової функції (включаючи аудит відповідності), аудит продуктивності та похідні дослідження, відповіді та запити платників податків і зборів, а також членів Парламенту, надання дозволів і затверджень. відповідно до Акту про Місцеву Владу [Local Authorities Act 1968]. З наведеного вище лише річний аудит та контрольна функція є обов'язковими та регулярними, решта - визначається контролером та його офісом. Функції та роль головного аудитора в Новій Зеландії виконуються з 1840 р. (формально підтверджені останніми редакціями Акту про публічний аудит 2001р. та Акту про Публічні фінанси 1989 р.)

Але для того, щоб виконувати свої функції ефективно, додаткові послуги надаються в міру необхідності: рекомендації Парламенту, рекомендації та роз'яснення для публічних інституцій, роботи в галузі бухгалтерського обліку та аудиту, міжнародні роз'яснення тощо.

Надзвичайно ефективна система управління офісу головного аудитора, де раціональність підпорядкування та налагоджені бізнес-процеси підтверджуються чисельністю персоналу близько 350 осіб (8 регіональних офісів) та біля 60 аудиторських фірм, що надають свої послуги як сторонні підрядні організації.

Функції та роль головного аудитора в Новій Зеландії виконуються з 1840 р. (формально підтверджені останніми редакціями Акту про публічний аудит 2001 р. та Акту про публічні фінанси 1989 р.)

Переведення звітності державного сектора до загально прийнятої бухгалтерської практики, тобто наслідування комерційної практики з 90-х років минулого сторіччя, надало можливість більш легкого аналізу результатів. Прикладом є активне застосування методу нарахувань, після якого невитрачені фонди бюджету стали більш ефективно керованими. Розкриття вірогідних заборгованостей є запобіганням приховуваних витрат проектів.⁶ Easton B. The Commercialization of New Zealand. Auckland University Press, 1997. P. 173-199.

Державний сектор є домінуючим для економіки Нової Зеландії, а також для ринку робочої сили. Витрати уряду становлять близько 40 % загальнонаціональних витрат, з яких близько третини є витрати на персонал. Держава (включаючи державні корпорації) працевлаштовує більш ніж 20 % загальної робочої сили. Об'єктами нагляду та контролю публічних підприємств стають всі елементи політики, адміністрування, витрат та забезпечення персоналом. При цьому дискутабельною є концепція прибутку, яка розвинена для приватних підприємств, але може застосовуватись і для публічного сектора.

Основними запитаннями є:

- як мають бути обліковані ті блага, які створені в результаті діяльності в межах публічної власності, тобто є загальнодоступними для суспільства, на відміну від доступних лише приватним власникам та акціонерам;

- як правильно розраховувати досягнення точки беззбитковості з урахуванням, з одного боку, необхідності забезпечення існування в довгостроковому аспекті (зі створенням резервів), а з іншого боку - запобігання прямого або непрямого стягнення податків зі споживачів через нераціонально завищені ціни.

Починаючи з кінця 80-х років і до сьогодні час здобуття прогресу в економічних та фінансових результатах державних департаментів, торгових підприємств і корпорацій є первинною метою процесів реструктуризації, що було вперше зазначено в Акті про підприємства державної власності 1986 р. Такі підприємства мають оперувати як успішний бізнес та для цього бути настільки ж прибутковими та ефективними, як і порівняні з ними приватні підприємства. Для цього основними рушійними механізмами були вибрані в Новій Зеландії такі:

- інституціональні елементи та забезпечення необхідного бізнес-середовища;

- вплив перехідного, трансформаційного періоду;

- швидкість та ефективність стратегічних та організаційних починань;

? зміни в культурі, ставленні та організаційних переконаннях.

Аналіз зазначених змін полягає в трьох складових елементах:

- порівняння станів продуктивності «до» та «після» змін;

- детальний аналіз трендів після збирання дивідендів, надходжень від використання активів та податків;

- порівняння продуктивності ключових публічних компаній (агреговано) зі зіставними іншими компаніями в тій же галузі господарства. Spicer B. Transforming Government Enterprises, Managing Radical Organizational Change in Deregulated Environments / Spicer B., Emanuel D., Powell M. - The centre for independent studies. NZ., 1996. - P. 137-140.

Головний контролер і аудитор стоїть на сторожі публічних інтересів та звітується службовцям Парламентських комітетів. Ця особа призначається головою уряду за рекомендацією парламенту на один термін (не більше 7 років), отримує винагороду за свою працю, що визначається незалежними службами та надає прохання щодо фінансування свого офісу безпосередньо до Парламенту (не вступаючи в перемовини з виконавчим урядом). Аудитори, що призначаються головним контролером для безпосереднього виконання аудиторських перевірок або інших контролінгових завдань, мають бути також незалежними - як за своєю сутністю, так і в ході виконання завдань. Етичні аудиторські стандарти включають застереження щодо персонального зв'язку з об'єктом аудиту (відповідно до членів родини), фінансового зв'язку (включаючи фінансові інвестиції), надання інших послуг об'єкту (наприклад проведення оцінки) та виконання будь-яких інших робіт для об'єкта аудиту чи перевірки. І все це підкріплюється чітким усвідомленням суспільства позитивної ролі держави (яка виконує волю народу) та повсякденним дотриманням легальних механізмів на рівні суб'єктів господарської діяльності та індивідів. Відповідна громадська думка сформована і незмінна, незважаючи на потенційні можливості для тимчасових зловживань та ухилень від встановлених правил.

Основними питаннями, на які головний контролер та аудитор знаходить відповіді, є такі:

1. чи виконують свої дії публічні об'єкти відповідно до парламентських намірів ефективно та в найбільш ефективній спосіб;

2. чи були дії публічних інституцій виконані в межах повноважень, наданих парламентом;

3. чи були ресурси залучені та задіяні (використані) економно; Чи не були кошти платників податків втрачені;

4. чи відповідають такі суб'єкти господарювання публічним очікуванням щодо відповідних стандартів поведінки?

5. чи надали публічні організації бухгалтерську та іншу звітність в повному та правильному вигляді; чи можуть управління та відповідні управлінські процеси та регламентні процедури бути приводом занепокоєння;

Як стає очевидно з наведеного вище, сам аудит чи перевірка бухгалтерської та податкової звітності є не єдиним (і навіть не першим) пріоритетом. Більш важливими є питання стратегічної та поточної відповідності встановленим принципам існування публічних інституцій.

В економіках, де публічний та приватний сектори співіснують, вони відіграють як вирішальну, так і операційну роль для формування ринку. В такій системі держава використовує свої повноваження для контролю та спрямування економічної активності. Публічний сектор зазвичай страждає від таких обмежень:

- відсутність системи виміру продуктивності урядової діяльності;

- відсутність стимулів заохочення до більшої ефективності;

- відсутність конкуренції як тиску для покращення продуктивності;

- факт, що зростаюча активність публічного сектора менш прив'язана до попиту і більш залежна від політичних та бюрократичних умов.

Все це мала зменшити система бюджетування (планування, програмування, бюджетування) Нової Зеландії, прийнята ще в 1969 р. Починаючи з 1977 р. головний контролер у своєму звіті визнав необхідність прийняття системи ефективного менеджменту та фінансової системи для операційних департаментів Public and Private enterprise in New Zealand /edited by R.C. Mascarenhas. - Wellington, N.Z.: New Zealand Institute of Public Administration, 1983. - P. 17?25. ). З точки зору контролера завжди існує необхідність в обліку ресурсів, покращенні фінансових і бухгалтерських звітів та якості інформації.

Контрольна функція передбачає надання незалежної оцінки поточних і капітальних витрат державних підрозділів та службовців Парламенту щодо їх цільового та законного використання, а також з дотриманням обсягу, суми, періоду придбання тощо.

Така контрольна функція відповідає конституційному принципу неможливості проведення витрат, займів та впровадження або використання податків з боку Уряду без погодження з Парламентом.

За рахунок комерціалізації системи державного управління і відповідних підходів до провадження як загальнодержавної, так і місцевої економічної політики механізми та методи мікрорівня фактично застосовуються для контролінгового аналізу на макрорівні для публічних організацій. Таким чином, класичний контроль для мікроекономічних суб'єктів є цілком придатним для використання і навіть є більш ефективним за певних історичних та геополітичних умов для публічних організацій порівняно з підходами міністерського керування, контрольно-ревізійних управлінь та рахункової палати.

Контролінг вимагає прозорості не лише для розглянутих суб'єктів господарювання, але і для самої контрольованої служби, цілей і завдань, визначених для його існування та результатів своєї діяльності.

При залученні сторонніх підрядних робіт з боку акредитованих аудиторських фірм, головний контролер і аудитор стежить за дотриманням з їхнього боку гідного рівня виконання таких робіт та високого рівня експертизи, а також за відповідністю їх стандартам аудиту, прийнятим для офісу головного контролера й аудитора. Також він стежить за відповідністю винагороди аудиторів роботам, що вони виконують для публічних організацій.

Цікавим є порівняння класичного контролінгу для країн, що відносилися до Британської імперії.

Аналогічна посада існує в Індії, яка є такою ж колишньою колонією Великобританії, як і Нова Зеландія. В Індії ця посада встановлена 5-м параграфом Конституції, за яким головний контролер і аудитор Індії призначається президентом, та звільняється лише в тому ж порядку, як і суддя Верховного Суду. Ця позиція відповідна судді також в аспекті заробітної платні та інших привілеїв. Функціональна діяльність головного контролера (comptroller) та аудитора визначена Актом про обов'язки, права та умови служби головного контролера і аудитора від 1971 р. (з доповненнями 1994 р.)

Такі ж посади Для деяких країн контролер в дійсності має назву комптроллер з 15 ст., як наслідок поєднання з Французькою базовою контролінговою термінологією. (''compte '' - з французької ? рахунок, "contreroule" - полистувати копії). існують і в інших країнах - Кенії, Танзанії та в Європейській Ірландії. Подібна ж роль (але дещо змінена) існує в США. Контролер штату для Сполучених Штатів Америки має більш широкі повноваження та зони відповідальності ніж, наприклад, контролер штату, повноваження насамперед стосуються розслідувань та досліджень щодо кожного долара. витраченого штатом (тобто бюджетних коштів). Як головна посадова особа щодо фіскальних питань, ця особа виступає своєрідним бухгалтером штату для всіх публічних фондів. Офіс контролера проводить численні аудиторські перевірки та атестації державних агенцій і локальних урядових інституцій. При цьому функції більш стосуються не планування чи провадження елементів економічної політики, а безпосередньо контролю.

Офіс національного аудиту Кенії є конституційним офісом з мандатом перевірки центрального уряду, місцевої виконавчої влади та державних корпорацій. Головний контролер і аудитор безпосередньо відповідальний за кожний транш використання консолідованого фонду, що призводить до попередніх затверджень більшою мірою, ніж до апостеріорних перевірок. Він виступає елементом системи планування і регулювання. З 2004 р. офіс отримав дещо більшу незалежність і складається з п'яти департаментів: фінанси, адміністрація та людські ресурси; центральний уряд; державні корпорації; місцеві уряди; спеціалізований аудит.

Для Танзанії головний контролер і аудитор є затвердженою посадою відповідно до Конституції зі змінами 2000 та 2004 рр. Він перевіряє всі доходи і видатки міністерств, урядових департаментів, публічних інституцій та інших органів, що отримують фінансування з консолідованого Фонду. Додатково він зобов'язаний проводити аудит виконання та продуктивності, звітуючи Парламенту Танзанії щодо економії, ефективності й ефекту використання громадських коштів та інших ресурсів.

Але найбільш класичним у розумінні колишньої Британської імперії прикладом контролера макрорівня є саме головний контролер і аудитор Нової Зеландії, виходячи з історичних передумов розвитку колишньої колонії, де всі процеси немов би законсервовані з часів підпорядкування Короні. Проте в самій Великобританії на сьогодні така функціональна одиниця не збереглась завдяки стрімким інтеграційним процесам.

Модель управління економічним розвитком Нової Зеландії в середині 90-х років була вибрана Світовим Банком Азіатського Розвитку за взірець. Основною її характеристикою була чітка спрямованість на розвиток і стимулювання ринків та інвестицій приватного сектора за рахунок перерозподілу зусиль від зменшення фінансування інфраструктурних проектів. Але добре управління економікою було в дійсності обмеженим, тобто метою є створення умов з дотриманням індивідуальних свобод - втілення ефективних пасивних форм електоральної демократії. З огляду на принципи відповідальності посадових осіб за надання конкретних специфічних результатів, прозорості, передбачуваності та участі основних зацікавлених осіб у налагодженні процесів, позиція головного контролера і його офісу є допоміжною, стимулюючою і спонукаючою.

Цілями Новозеландської політики є три аспекти:

1) управління агенцій публічного сектора (включаючи ті, що частково перетинаються з бізнесом) має бути більш жорстким та чітким;

2) виконавчий уряд на всіх рівнях має покращити свій інтелектуальний потенціал для створення середовища, що дасть можливість передбачувати зростання приватного сектора;

3) функція громадянського суспільства має бути розширена до участі всіх зацікавлених осіб у розвитку політики та в проектах національного і локального масштабу. Kelsey J. Reclaiming the Future. New Zealand and the Global Economy. ? Bridget Williams Books, Wellington, 1999. ? P. 96?120.

З 2007 р. глобальна фінансова криза зачепила новозеландську економіку через канали фінансових ринків і попит на експортну продукцію. З одного боку, суттєве зниження цін на молочну продукцію з другої половини 2008 р. на азійських ринках, а з іншого боку, негативний ефект на учасників офшорних ринків спричинений кредитною кризою, що ускладнило ситуацію. Уряду стало складніше фінансувати значний зовнішній борг.

Державний бюджет Нової Зеландії ґрунтується на принципах прозорості та фіскальної відповідальності, що прописані в законодавчому порядку. Перший принцип вимагає повної та чіткої комунікації довготермінової ситуації як засобу дисциплінування творців політики через реакцію ринку; другий принцип визначає, що рівень боргу (внутрішнього та зовнішнього) має бути вибраний та підтриманий з особливою обережністю. При цьому рекомендацією Організації економічної співпраці та Розвитку все ще є намагання покращити ефективність публічного сектора і податкової системи. OECD Economic Surveys. New Zealand - Volume 4, 2009. ? P. 88. Це стосується як контролю витрат, так і обмежень урядової власності в окремих галузях економіки.

Для керівників та вищого менеджменту публічних підприємств у Новій Зеландії існують такі очікування (які є підконтрольними елементами):

- податкові обмеження та чітке слідування фіскальному законодавству;

- ніяких додаткових механізмів оплати праці;

- результати діяльності мають бути як механізм нейтральними, а бажано і фіскально-позитивними;

- перемовини з контрагентами мають збільшувати продуктивність;

- надлишкові запаси та резерви мають бути скорочені;

- витрати під час будь-якої реструктуризації мають бути мінімальними;

- вплив на інші державні департаменти має бути прийнятий до уваги;

- керівники мають інформувати комісію з державних послуг про свою діяльність. Kelsey J. The New Zealand Experiment. - Auckland University Press, 1995. - P.137?144.

Затверджені концепції для фінансового обліку та звітності Нової Зеландії були опубліковані в 1993 р. після досліджень концептуальних доробок, розвинених Правлінням стандартів фінансового обліку, канадським інститутом кваліфікованих бухгалтерів, Австралійською фундацією бухгалтерських досліджень та комітетом міжнародних бухгалтерських стандартів. У результаті новозеландські принципи дуже схожі на всі зазначені вище, але найбільше на міжнародні стандарти. Основними відмінностями є:

1) унікальність новозеландських стандартів у тому, що вони є придатними до обох секторів - як до приватного, так і до публічного. Міжнародні стандарти застосовуються виключно до бізнес-орієнтованих суб'єктів;

2) новозеландські стандарти мають більш широкий набір цілей, приділяючи основну роль звітності щодо нефінансової інформації;

3) новозеландські стандарти віддають перевагу модифікованій історичній вартості перед історичною вартістю як основою вимірювання;

4) визначення актів у міжнародних стандартах спирається на очікувану майбутню економічну користь, розкриваючи саме визначення та критерії визнання Активів. У Новій Зеландії ці два елементи визначені окремо: розділяється можливість генерувати грошові потоки (майбутню користь) та забезпечення не грошових корисностей (які знаходяться в основному в площині надання послуг, такі як парки та бібліотеки). Smart M.J. Financial Accounting. A New Zealand Perspective / M.J Smart, D.H. Bourke. - Pearson Education New Zealand, AuckLand, 2005. - P. 40?41.

Таким чином, публічні аспекти економіки легко підлягають розкриттю в фінансовій звітності і тому контролер може більш чітко підходити до аналізу публічних організацій.

Для того, щоб зрозуміти як контролер має застосувати принципи своєї діяльності, потрібно розуміти, в якому середовищі він здійснює свої функції. Це стосується як державних витрат, так і державних надходжень.

Урядові витрати використовують майже всю суму податкових надходжень (близько 33 млрд NZD) та доходів від державного сектора (близько 2 млрд NZD). Hooper K. Tax Policy & Principles: a New Zealand Respective / { K. Hooper, J. Somerfield, J. Greenheld, K. Ritchie }- Wellington I Brooker's, 1998. - P. 79?96. Найбільші статті витрат: збройні сили, проводження законодавства, освіта, охорона здоров'я та соціальне забезпечення. Уряд запропонував податкові пільги для специфічних секторів економіки; фермерських господарств, лісового господарства та інших експортно-орієнтованих галузей для стимулювання зростання обсягів.

Близько 63 % загальних податкових зборів становлять різні варіації податку на доходи, 24 % ? податок на товари та послуги (аналог податку на додану вартість), решта є переважно акцизним збором та іншими зборами.

Впродовж десятиріччя частка загальних податкових надходжень у валовому внутрішньому продукті коливається від 33 до 38 %.

Лише близько 11 % від цієї загальної суми отримано як податок на дохід компаній. Зростає доля податків отриманих від осіб. Новозеландська податкова система не завжди дотримується принципу горизонтальної рівності.

Податкова система для індивідуальних платників податку є самооцінюваною, тобто сума податку залежить від чесності осіб та можливості податкових органів перевіряти подані декларації. Ухилення від встановленого податку в більшості випадків не можливе, бо вирахування здійснюють з джерел отримання доходів. Оптимізація бази оподаткування практично не спостерігається, але мають місце специфічні соціальні субсидії та податкові кредити.

Комісія з цінних паперів та біржі США встановили обов'язкові вимоги до звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) для всіх компаній США починаючи з 2016 р. Спираючись на цю ініціативу, фінансові інститути США будуть вимагати дотримання МСФЗ і для інших міжнародних компаній. Нова Зеландія вже перейшла на міжнародні стандарти. Шлях до міжнародних запозичень став більш легким, але є і свої недоліки: котролінговий фінансовий зеландія

- глобальний набір бухгалтерських стандартів не може на 100 % відповідати локальним унікальним аналітичним вимірам, які пов'язані з економічним, політичним, правовим та соціальним середовищем, в якому функціонують національні компанії;

- справедлива вартість може бути, на відміну від історичної, не зовсім акуратною, ненадійною і може стати приводом маніпуляцій;

- процес трансформації рахунків є досить складним.

Але розвиток і динаміка аналізу новозеландського фінансового ринку з огляду на міжнародні стандарти підсилює рівень впевненості міжнародних інвесторів у локальному ринку капіталів, що відбувається за підтримки команди реформування капіталу, заснованої Міністерством економічного розвитку. Wong N. Emerging trends and issues in business and research / N. Wong, M. Haigh; IFRS - Complexity - Financial Analysts // University of Auckland. Bussiness Reviewq. ? Vol. 10. No. 2. 2008. - P. 14?15.

Дуже сумнівно, чи міг би приватний сектор такої невеличкої країни як Нова Зеландія відповідати суспільним потребам в основних галузях настільки адекватно, як може бути зроблено Урядом. Це стосується насамперед гідроелектростанцій, портів, телеграфу, залізниці. Weststrate C.. Portrait of a modern mixed economy. New Zealand. - Wellington, Sweet & Maxwell (N.Z.) ltd., 1966. - P. 14?23. Фактично, вони є державними монополіями. В той же час, банківський та страховий бізнес передбачає участь як уряду, так і приватних підприємств.

Важливим запитанням щодо державних (публічних) підприємств є їх недостатня ефективність в теорії господарювання. На практиці ж, за рахунок участі державного контролера і аудитора ефективність використання ресурсів є досить високою. Меншим є лише відсоток ризикових операцій.

Висновки

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що уточнено місце класичного контролінгу в сучасних економічних умовах і показано порівняльний аналіз і зв'язок моделей управління економічним розвитком зі стимулюванням ринків та інвестицій публічного і приватного секторів. Контролер є вагомою фігурою економічної політики в умовах пріоритету саморозвитку економіки. Новозеландська модель як експериментальна для наслідування була вибрана декількома інституціями як експорт ідей та принципів для країн, що розвиваються.

Як зазначалося вище, класичний контролінг не лише може знайти своє місце на макрорівні в сучасних умовах, а і є рушійною силою подальшого розвитку економіки. Саме методи і умови застосування контролінгу будуть впливати на його успішність. Отримані результати послуговують теоретичним підґрунтям для наукових і практичних розробок у сфері застосування класичного контролінгу в сучасних економічних умовах.

Література

1. Simkin C. The Instability of a Dependent Economy. Economic Fluctuations in New Zealand. - London: Oxford University Press, 1951. - P. 48?52, 202.

2. Biesebroeck J.V. Governments at the Bidding Table / J.V. Biesebroeck // New Zealand Economic Papers, 1. - 2008. - 42(2). - P. 213?232.

3. Asia &Pacific Review 2007 (Volume 24) World of Information. The Economic and Business Report. ? P. 197?206.

4. Easton B. The Commercialization of New Zealand. / B. Easton. Auckland University Press, 1997. ? P. 173?199.

5. Spicer B. Transforming Government Enterprises, Managing Radical Organizational Change in Deregulated Environments / B. Spicer, D. Emanuel, M. Powell - The centre for independent studies. N.Z., 1996. - P. 137?140.

6. Public and Private enterprise in New Zealand / edited by R.C. Mascarenhas. - Wellington, N.Z.: New Zealand Institute of Public Administration, 1983. - P. 17?25.

7. Kelsey J. Reclaiming the Future. New Zealand and the Global Economy / J. Kelsey. Bridget Williams Books, Wellington. 1999. ? P. 96?120.

8. OECD Economic Surveys. New Zealand. - Volume 4. 2009. ? P. 88.

9. Kelsey J. The New Zealand Experiment. - Auckland University Press., 1995. - P.137?144.

10. Smart M.J. Financial Accounting. A New Zealand Perspective / Smart M.J. Bourke D.H. Pearson: AuckLand, Education New Zealand, 2005. - P. 40?41.

11. Hooper K. Tax Policy & Principles: a New Zealand Respective / { K. Hooper, J. Somerfield, J. Greenheld, K. Ritchie } - Wellington I Brooker's, 1998. - P. 79?96.

12. Wong N. Emerging trends and issues in business and research / N. Wong, M. Haigh; IFRS - Complexity - Financial Analysts // University of Auckland. Bussiness Reviewq. ? Volume 10. No. 2. ? 2008. - P. 14?15.

13. Weststrate C. Portrait of a modern mixed economy. New Zealand. - Wellington: Sweet & Maxwell (N.Z.) ltd., 1966. - P. 14?23.

Размещено на Allbest.ru

...