Фінансово-правове регулювання офшорних механізмів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 347.73:336.227.5

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ

ЛЕЩЕНКО РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник	доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Орлюк Олена Павлівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри інтелектуальної власності
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, професор Касьяненко Любов Михайлівна, Національний університет ДПС України, завідувач кафедри фінансового права
	кандидат юридичних наук, доцент Воротіна Наталія Вікторівна, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник

Захист відбудеться “15” вересня 2015 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зала № 12.

Автореферат розіслано “14” серпня 2015 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Левчук

АНОТАЦІЯ

Лещенко Р.М. Фінансово-правове регулювання офшорних механізмів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. - Київ, 2015.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-правових основ офшорних механізмів. Здійснено класифікацію офшорних юрисдикцій та досліджено історію їх виникнення та поняття. Детально проаналізовано поняття, функціонування, організаційно-правові форми та статус офшорних компаній. Запропоновано шляхи вдосконалення фінансово-правове регулювання офшорних механізмів в Україні та окреслено тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів. З метою повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих грошей на розвиток економіки України наголошено на необхідності прийняття Закону України “Про легалізацію капіталів”. Обґрунтовано доцільність створення на території анексованого Криму офшорної юрисдикції.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, легалізація капіталу, офшор, офшорна юрисдикція, офшорна компанія, податки, податкові пільги, прибуток підприємств, ухилення від оподаткування.

офшорний юрисдикція капітал легалізація

АННОТАЦИЯ

Лещенко Р.Н. Финансово-правовое регулирование оффшорных механизмов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Министерство образования и науки Украины. - Киев, 2015.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретико-правовых основ оффшорных механизмов. Осуществлена классификация оффшорных юрисдикций и исследованы история их возникновения и понятие. Детально проанализированы понятие, функционирование, организационно-правовые формы и статус оффшорных компаний. Предложены пути совершенствования финансово-правового регулирования оффшорных механизмов в Украине и определены тенденции и перспективы международно-правового регулирования оффшорных механизмов. С целью возвращения капиталов оффшорных компаний и направление этих средств на развитие экономики Украины отмечена необходимость принятия Закона Украины “О легализации капиталов”. Обоснована целесообразность создания на территории аннексированной АР Крым оффшорной юрисдикции.

В диссертации дается определение оффшорной компании как компании, имеющей место регистрации в оффшорной зоне, на территории, где международному бизнесу предоставляются льготы ведения хозяйственной деятельности, проводимой за пределами территории страны в виде низкого уровня налогообложения (в некоторых случаях его отсутствия), отсутствия валютного и финансового контроля.

Обращается внимание на то, что для исключения минимизации налоговых обязательств резидентов Украины с помощью использования оффшорных компаний в Налоговый кодекс Украины предложено внести изменения и ввести специальный налог с операций с нерезидентами, имеющими оффшорный статус. В этих изменениях следует определить, что плательщиками этого налога должны быть резиденты Украины, которые проводят оплату товаров (работ, услуг) или производят другие платежи на счета нерезидентов, имеющих оффшорный статус, или осуществляют расчеты через таких нерезидентов. Этот налог должен зачисляться в бюджет при перечислении средств на счета нерезидентов, имеющих оффшорный статус. Объектом обложения налогом является сумма платежа, которая уплачивается в пользу нерезидента, имеющего оффшорный статус.

Устанавливается, что оффшорные механизмы являются инструментами, с помощью которых оффшорная компания достигает цели ее создания. Все механизмы использования оффшорных компаний практически всегда строятся на внешнеэкономическом обмене. В зависимости от направления деятельности, с правовых позиций, механизмы использования оффшорных компаний могут быть такими: 1) деятельность оффшорных компаний без “скрытой” цели, когда ее операции являются законными и не влияют негативно на бюджет как страны регистрации, так и страны осуществления деятельности; 2) оффшорные компании, которые планируют свою деятельность таким образом, чтобы не нарушать законодательство страны регистрации; 3) оффшорные компании, которые занимаются международным налоговым планированием; 4) компании, которые используют оффшорный статус с целью сокрытия незаконной и преступной деятельности, или же используют оффшорную юрисдикцию для налогового мошенничества.

Отмечается, что внедрение трансфертного ценообразования в Украине стало значительным шагом к преодолению утечки финансовых капиталов из страны. В то же время до сих пор остается нерешенной проблема отсутствия в государстве учета иностранных филиалов украинских предприятий, что значительно усложняет процесс регулирования трансфертного ценообразования и возвращение оттока капитала. Указанное требует соответствующих изменений в действующее законодательство. В частности, в Налоговый кодекс Украины предлагается внести уточнение, согласно которому при определении хозяйственных операций, которые являются контролируемыми, будет учитываться критерий полученных налогоплательщиком доходов или прибыли с каждым контрагентом, а не вся сумма сделки.

Обосновывается, что в мире оффшорные юрисдикции действуют как альтернатива государствам с высоким уровнем налогообложения. К ним обращаются субъекты хозяйствования, как правило, из экономически развитых стран. Оффшорные юрисдикции становятся конкурентами на мировом уровне, предотвращая установлению налоговой монополии. Ликвидация оффшорных юрисдикций может привести к введению одного повышенного уровня налогообложения в странах для всех налогоплательщиков. В случае запрета осуществлять операции с оффшорными юрисдикциями это может вызвать искажение финансовых потоков и повлиять на режим свободной торговли во всем мире.

Подробно проанализировано, что оффшорные юрисдикции являются специальным механизмом стимулирования инвестиционной деятельности и увеличения поступлений в бюджеты депрессивных территорий, экономический эффект в которых достигается благодаря расширению базы налогообложения и снижению налоговой нагрузки.

Для решения задач по международно-правовому регулирования оффшорных механизмов предложено создать единую международную регулирующую организацию оффшорных механизмов (ОРОМ).

Ключевые слова: инвестиционная деятельность, легализация капитала, оффшор, оффшорная юрисдикция, оффшорная компания, налоги, налоговые льготы, прибыль предприятий, уклонения от налогообложения.

ANNOTATION

Leschenko R. Financial and legal regulation of offshore mechanisms. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of legal sciences degree on speciality 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - Taras Shevchenko National University of Kyiv of the Ministry of Education and Science of Ukraine. - Kyiv, 2015.

The dissertation is devoted to the comprehensive study of the theoretical and legal foundations of offshore mechanisms. Classification of offshore jurisdictions and researched the history of their origin and concept. Analyzed in detail the concept, functioning, legal form and status of offshore companies. Suggested ways of improving the financial and legal regulation of offshore mechanisms in Ukraine and identifies trends and prospects of international legal regulation of offshore mechanisms. With the aim of returning capital offshore companies and direction of this money to develop the economy of Ukraine noted the need for the adoption of the draft law “On legalization of capital”. Expediency of creation on the territory annexed Crimea offshore jurisdiction.

Keywords: investment, money-laundering, offshore, offshore jurisdiction, offshore company, tax, tax incentives, profits of enterprises, tax evasion.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Прийняття Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року ознаменувало новий етап розвитку науки фінансового права і породило значний науковий інтерес до питань оподаткування. Такий інтерес обумовлений як активним проведенням податкової реформи, так і складністю й практичною значущістю для економіки країни наявності якісного податкового законодавства та успішного розв'язання проблем в його змісті. Крім того, сьогодні відсутні комплексні дослідження проблем фінансово-правового регулювання офшорних механізмів в Україні з урахуванням чинного Податкового кодексу України, міжнародного законодавства та нового праворозуміння даного явища країнами “Великої двадцятки”.

У ряді існуючих робіт як наукового, так і практичного характеру висвітлені лише окремі аспекти правового регулювання офшорних механізмів. У той же час необхідно вивчати й удосконалювати систему офшорних механізмів із урахуванням національних інтересів та міжнародно-правових вимог. Помилки в застосуванні норм права, багато спірних питань, пов'язаних із оподаткуванням, свідчать про складність і казуїстичність законодавства, що регулює офшорні механізми. Незбалансоване правове регулювання офшорних інститутів сприяє значному виведенню капіталів із України, ухиленню від сплати податків, що, в свою чергу, веде до значних втрат доходів бюджетів та інших негативних наслідків для розвитку української економіки.

Формування чіткої правової позиції України з приводу фінансово-правового регулювання офшорних механізмів повинно позитивно позначитися не тільки на “припливі” іноземних інвестицій, а й на бюджетних надходженнях. Удосконалення фінансового законодавства та забезпечення послідовності проведення в нашій країні податкової реформи повинно сприяти створенню якісної основи фінансово-правового регулювання офшорних механізмів. Все вищезазначене у цілому свідчить про актуальність обраної теми для дисертаційного дослідження.

Ступінь наукової розробки. Окремі питання проблематики офшорних механізмів, виходячи з різнобічності цього явища і можливості віднесення його до різних галузей права, зокрема фінансового, адміністративного, міжнародного, а також частково і кримінального, тією чи іншою мірою досліджували у своїх працях вчені ближнього зарубіжжя, зокрема А. Л. Апель, А. С. Булатов, В. І. Бутов, Н. М. Васильєв, В. П. Вишневський, А. А. Вознюк, А. В. Зимелєв, Л. С. Кабир, Н. В. Смородинська. Серед вітчизняних авторів цьому питанню приділяють увагу у своїх працях Д. А. Верлан, Л. К. Воронова, І. Г. Галкін, Д. Д. Коссе, Ю. Г. Козак, Е. В. Локатарьова, В. Н. Сліпець та ін. Серед європейських та американських вчених, які висвітлюють різні аспекти застосування офшорних схем у податковому плануванні, доцільно назвати таких, як Г. Арнольд Шерман, Т. Беннет, Д. Гриффітс, Р. Л. Дернберг, К. Коттке, Дж. Пеппер та ін.

Із метою всебічного розкриття фінансово-правового регулювання офшорних механізмів в роботі також використовувалися здобутки представників інших юридичних наук, зокрема К. М. Андропова, М. О. Баймуратова, О. О. Бондаренко, Ю. О. Волкової, Р. О. Гаврилюка, О. А. Гарасюка, Д. О. Гетманцева, М. Я. Голомші, В. Р. Костюка, О. А. Орєхової, А. В. Панчишина, П. М. Панченко, Л. П. Супрун, І. Д. Шеламової, П. Ю. Ямко, а також іноземних та вітчизняних економістів, зокрема Ван Хорн Дж. К., В. Ю. Железняк, М. І. Карліна, О. О. Кахович, І. М. Кобушко, В. А. Кокориної, К. В. Крикуненко, Н. О. Кухарської, М. А. Левицького, М. Ю. Масаліна, М. І. Матузова, Є. В. Остропольської, І. В. Сіваченко, Д. Л. Ушакова, Б. А. Хейфец, Н. Шексон, А. В.Череп.

На основі аналізу й узагальнення практики застосування офшорних механізмів, чинного національного та міжнародного законодавства, праць зазначених вище авторів, а також інших авторів, що послужило науково-практичною базою даного наукового дослідження, дисертант вважає за необхідне здійснити фінансово-правове дослідження функціонування офшорних механізмів, зробити й обґрунтувати на цій основі власні висновки і пропозиції.

Емпіричною базою дослідження стала діяльність контролюючих органів України у сфері оподаткування, а також іноземна практика фінансових органів у процесі недопущення ухилення від оподаткування у зв'язку з виходом національного бізнесу до офшорних юрисдикцій.

Нормативно-правову основу дослідження склали акти конституційного, фінансового, податкового законодавства України та іноземних держав, директиви та регламенти Європейського Союзу (ЄС), міжнародні стандарти, документи Організації об'єднаних націй (ООН) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), акти міжнародних фінансових організацій, зокрема, Базельського комітету з питань банківського нагляду, Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ), Ради з фінансової стабільності (РФС) тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає завданням та цілям, визначеним “Стратегією реформ - 2020”, проголошеною Президентом України у вересні 2014 року, а також випливає із завдань Програми Кабінету Міністрів України, прийнятої 8 грудня 2014 р. Розв'язання завдань, поставлених у дисертації, може розглядатися як одна з теоретичних передумов для практичної реалізації кроків, визначених для України у процесі її євроінтеграційного руху відповідно до підписаної у 2014 році Угоди про Асоціацію з ЄС.

Обраний напрям дослідження також відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011 - 2015 рр., затвердженими Загальними зборами Національної академії правових наук України 24.09.2010 р.

Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах науково-дослідних робіт “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського союзу” № 065Ф 042-01 (державний реєстраційний номер 0101U003579) та “Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти” № 11 БФ 042-01 (державний реєстраційний номер 0111U008337), які включені до тематичного плану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження виступає комплексне дослідження фінансово-правового регулювання офшорних механізмів.

Окреслена мета дослідження зумовила постановку та розв'язання наступних задач:

- дослідити історію виникнення та розвитку офшорних юрисдикцій;

- розглянути поняття і класифікацію офшорних юрисдикцій;

- проаналізувати поняття, організаційно-правові форми та спеціалізацію офшорних компаній;

- обґрунтувати поняття і розкрити сутність фінансово-правового статусу офшорних компаній через призму різних видів податків і зборів;

- визначити легальні механізми використання офшорних компаній як засобу фінансово-правової оптимізації;

- виявити нові тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів;

- напрацювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення фінансово-правового регулювання офшорних механізмів у законодавстві України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері правового регулювання та правореалізації в сфері функціонування офшорних механізмів.

Предметом дослідження є фінансово-правове регулювання офшорних механізмів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дозволяють здійснити комплексний аналіз фінансово-правового регулювання офшорних механізмів. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі і дозволяє вирішувати наукові завдання, що визначаються в дисертації, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

За допомогою системно-функціонального методу офшорний механізм, офшорні компанії, офшорні юрисдикції досліджено як фінансово-правові категорії, розроблено понятійний апарат та розкрито їх основні елементи (підрозділи 1.1, 1.2), розкрито фінансово-правовий механізм офшорних компаній (підрозділ 2.1). Застосовуючи історико-правовий та порівняльно-правовий методи, автор досліджує національне та іноземне законодавство, що регулює використання офшорних юрисдикцій та місце фінансово-правового механізму офшорних компаній (підрозділи 1.1, 2.2, 3.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, що застосовується у процесі втілення фінансово-правового механізму офшорних компаній (підрозділ 3.1).

Формально-юридичний метод дозволив авторові тлумачити правові норми, які регулюють особливості фінансово-правового механізму офшорних юрисдикцій та офшорних компаній (підрозділи 2.2, 3.2), обґрунтувати теоретичні висновки й пропозиції та визначити шляхи удосконалення чинного податкового законодавства України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що здійснено комплексний аналіз проблемних питань фінансово-правового регулювання офшорних механізмів та сформулював авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики, а саме:

вперше:

- науково обґрунтовано, що для уникнення штучної мінімізації податкових зобов'язань резидентів України за допомогою використання офшорних компаній до Податкового кодексу України слід внести зміни та запровадити спеціальний податок з операцій з нерезидентами, що мають офшорний статус;

- запропоновано під терміном “офшорна юрисдикція” вважати державу чи територію держави, яка не оподатковує або ж оподатковує за ставкою менше 16 % прибуток юридичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність на відповідній території; зазначений термін запропоновано включити до Податкового кодексу України;

- запропоновано під поняттям “офшорна компанія” розуміти компанію, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент. Зазначене поняття запропоновано включити до Податкового кодексу України;

- обґрунтовано авторський підхід, згідно з яким під фінансово-правовим статусом офшорних компаній пропонується розуміти їх права, обов'язки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосуб'єктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. При цьому офшорні компанії є учасниками фінансово-правових відносин, а саме відносин з їх реєстрації, сплати податків, подання фінансової звітності, відкриття рахунків в банках та інше;

- запропоновано на території анексованої АР Крим після її повернення Україні створити офшорну юрисдикцію;

- сформульовано й обґрунтовано, що для вирішення завдань щодо міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів необхідно утворити єдину міжнародну регулюючу організацію офшорних механізмів (ОРОМ);

удосконалено:

- теоретичні аспекти діяльності офшорних механізмів у частині обґрунтування запровадження трансфертного ціноутворення в Україні, що стало значним кроком до подолання витоку фінансових капіталів з країни. Із цією метою запропоновано до Податкового кодексу України внести уточнення, відповідно до якого при визначенні, які саме господарські операції є контрольованими, братиметься критерій отриманих платником податків доходів або прибутків з кожним контрагентом, а не вся сума операції;

- розкриття особливостей чинного законодавства України, яке не забороняє створювати резидентам офшорні компанії. Адже ані Податковий кодекс України, ані Кримінальний кодекс України не передбачають відповідальності за намагання створити офшорну компанію;

- теоретичні підходи щодо розуміння та суті спеціальних (вільних) економічних зон та доведено їх відмінність від офшорних юрисдикцій;

- зроблений висновок про те, що головною метою існування офшорних компаній є створення легального механізму зниження податкового тягаря та міжнародного податкового планування під час ведення бізнесу, управління фінансами, розміщення валюти на рахунках банків, захисту активів, структурування міжнародного бізнесу, що знаходяться за межами реєстрації;

дістали подальшого розвитку:

- дослідження офшорних механізмів, що є інструментами, за допомогою яких офшорна компанія досягає мети її створення;

- вивчення досвіду міжнародних фінансових організацій та іноземних країн, які запроваджують на рівні національного законодавства обмеження відносин із офшорними компаніями;

- постановка проблеми необхідності розробки та прийняття законодавчого акта, спрямованого на повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих грошей на розвиток економіки України. Із цією метою слід ухвалити Закон України “Про легалізацію капіталів”. При цьому проведення легалізації капіталу має бути разовим; має бути забезпечено конфіденційність інформації про декларанта; потрібні гарантії щодо звільнення від будь-якої відповідальності за задекларовані капітали; легалізація повинна бути неконфіскаційною.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - при подальшій розробці теоретичних проблем податкового права, а також у процесі дослідження особливостей фінансово-правового регулювання офшорних механізмів, організаційно-правового статусу офшорних компаній та суті офшорних юрисдикцій;

- у сфері правотворчості - для вдосконалення чинного податкового та фінансового законодавства, із метою попередження ухилення від оподаткування. Матеріали кандидатської дисертації були використані при розробці проекту Закону України “Про внесення змін Податкового кодексу України” (щодо протидії тіньовому відпливу капіталу з України через нерезидентів, що мають офшорний статус) реєстр. № 3125 від 27.05.2013 року та Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” № 1636-VII від 01.08.2014 року;

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників із навчальних дисциплін “Фінансове право”, “Емісійне право”, “Податкове право”, розробки спецкурсу “Фінансово-правове регулювання офшорних механізмів” та викладанні зазначених курсів (акт про впровадження в навчальний процес КНУ імені Тараса Шевченка);

- у правозастосовній діяльності контролюючих органів при визначенні особливостей оподаткування резидентів України, а також судових органів у процесі розв'язання податкових спорів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Наукові положення та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства обговорювалися на кафедрі фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на таких конференціях та круглих столах: науково-практичному круглому столі “Проблеми теорії фінансового права в сучасний період” (13 листопада 2013 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Актуальні питання державотворення в Україні” (23 травня 2014 р., м. Київ), науково-практичному круглому столі “Проблеми теорії фінансового права в сучасний період” (21 листопада 2014 р., м. Київ), науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні засади правової науки: сучасний вимір” (25 грудня 2014 р., м. Запоріжжя), міжнародній науково-практичній конференції “Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення” (5 березня 2015 р., м. Київ).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, серед яких п'ять - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук, чотири з яких входять до переліку фахових видань, визначених чинним законодавством України, та одна - в іноземному виданні, 5 - тез доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 201 сторінку. Обсяг основного тексту викладено на 168 сторінках. Перелік використаних джерел із 168 найменувань подано на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з відповідними науковими програмами і темами, визначені об'єкт, предмет, мета й задачі дослідження, охарактеризовано використані в роботі методи, її наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію і публікацію основних положень дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1 “Теоретико-правові основи офшорних механізмів” складається з двох підрозділів, де у теоретико-правовій площині висвітлено історію виникнення, поняття та класифікацію офшорних юрисдикцій, з'ясовано поняття, організаційно-правові форми та спеціалізацію офшорних компаній.

У підрозділі 1.1 “Офшорні юрисдикції: історія виникнення, поняття та класифікація” розглянута історія виникнення офшорних юрисдикцій на фоні аналізу наукової літератури з цього питання. При дослідженні поняття “офшор” доведена відсутність уніфікованого підходу до визначення поняття офшорної юрисдикції, незважаючи на усе різноманіття офшорних юрисдикцій, що існують й активно використовуються у світі національним та транснаціональним капіталом. Серед існуючих підходів вчених до визначення офшорної юрисдикції, виділяється підхід В. Удодова, який зазначає, що офшорними юрисдикціями є країни чи окремі території єдиних держав, де на державному рівні для визначених типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподаткуванні, знижені чи відсутність вимог до бухгалтерського обліку й аудиту, частково або повністю знято митні і торгівельні обмеження. Визначено офшорну юрисдикцію як державу чи частину території держави, де для нерезидентів надаються податкові та інші пільги, запроваджені особливості валютного контролю та гарантується право фінансової таємниці.

У підрозділі сформульований підхід щодо класифікації офшорних юрисдикцій, який базується на критеріях оподаткування, реєстрації, фінансової звітності та конфіденційності. Усі офшорні юрисдикції пропонується поділяти на чотири групи. До першої групи відносяться офшорні юрисдикції, які можна назвати цілковитими офшорами. До другої групи офшорних юрисдикцій відносяться країни з пільговим оподаткуванням деяких видів господарської діяльності. До третьої групи офшорних юрисдикцій відносяться територіальні утворення. До четвертої групи офшорних юрисдикцій відносяться незвичайні офшорні юрисдикції. До таких юрисдикцій віднесено типові країни з низькими ставками податків (наприклад, Кіпр).

Офшорні юрисдикції пропонується також поділити на декілька груп залежно від специфіки різних пільг, встановлених для платників податків. Пропонується офшорні юрисдикції класифікувати таким чином: які не оподатковують нерезидентів; які оподатковують іноземний дохід за зниженими ставками; які оподатковують лише дохід, одержаний в країні, при цьому звільняють від податків іноземні доходи; які оподатковують іноземний дохід, а дохід, одержаний в країні, не оподатковується; які оподатковують заощадження, а поточні доходи не оподатковують.

У підрозділі 1.2 “Офшорні компанії: поняття, організаційно-правові форми, спеціалізація” систематизуються критерії для класифікації офшорних компаній, визначаються види офшорних компаній та виявляється мета створення офшорних компаній. Запропоновано визначити офшорну компанію як компанію, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент.

Наводячи існуючі в літературі класифікації офшорних компаній, зазначено, що усі вони мають незавершеність, іноді - деяку непослідовність. У підрозділі пропонується авторська уточнююча класифікація офшорних компаній. Так, за своєю спеціалізацією офшорні компанії автор поділяє на: компанії фінансового профілю (фінансові посередницькі компанії (Ліхтенштейн); офшорні банки (острів Кайкос); страхові компанії (Багамські острови); компанії холдингового типу (оперативно-холдингові компанії (Люксембург); інвестиційні компанії (Бермудські острови); компанії щодо володіння інтелектуальною власністю (Кіпр); компанії щодо володіння суднами (Ліберія); компанії щодо володіння нерухомістю (Гібралтар); торгово-посередницькі фірми (експертно-імпортні фірми (Швейцарія); закупівельні компанії (Нідерланди); дистриб'юторські компанії (Гібралтар). За ознакою структуризації міжнародного бізнесу офшорні компанії поділяються на: компанії, головною метою яких є накопичення грошових коштів при забезпеченні високого рівня конфіденційності власників коштів; транзитні компанії, які відіграють роль “передавача” фінансових потоків.

Наголошено також на тому, що головною метою існування офшорних компаній є створення легального механізму зниження податкового тягаря та міжнародного податкового планування під час ведення бізнесу, управління фінансами, розміщення валюти на рахунках банків, захисту активів, структурування міжнародного бізнесу, що знаходиться за межами реєстрації.

У підрозділі зазначається, що з метою мінімізації податкових зобов'язань та здійснення податкового планування, українські підприємці активно практикують західний досвід у використанні офшорних компаній. Не дивлячись на дозволену законом діяльність таких компаній та під виглядом легального походження прибутку в “офшорних країнах”, український бюджет щорічно недоотримує податкові надходження від українських підприємств.

Сполучаючи системний, аксіологічний і формально-логічний аналіз законодавства та наукової літератури, встановлено, що офшорні компанії відіграють неабияку роль у веденні бізнесу на територіях країн, що мають офшорні зони. Кожна держава зі свого боку зацікавлена у створенні офшорних юрисдикцій, які ведуть свою діяльність законно та забезпечують для країни стабільність і гармонійний розвиток економіки. Зазначено, що враховуючи наявність тіньового сектора в економіці за рахунок виведення капіталу з країни за допомогою офшорних зон, за рахунок існування фіктивних офшорних компаній з метою “відмивання” коштів, відбувається економічна стагнація країни. Ось чому сьогодні вкрай необхідні програма та механізми з контролю та боротьби зі вказаними явищами, насамперед, із проникненням тіньової економіки у діяльність офшорних зон і розробка найбільш оптимальної стратегії економічного розвитку.

Розділ 2 “Фінансово-правові аспекти діяльності офшорних компаній” (складається з двох підрозділів) з загальних фінансово-правових позицій простежені фінансово-правовий статус офшорних компаній та функціонування діяльності офшорних компаній.

Підрозділ 2.1 “Фінансово-правовий статус офшорних компаній” присвячений дослідженню фінансово-правового статусу офшорних компаній, під яким пропонується розуміти їх права, обов'язки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосуб'єктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. Основними змістовними елементами фінансово-правового статусу офшорної компанії є особливості сплати податків такою компанією.

Визначено, що головною метою діяльності офшорних компаній є створення легального механізму зниження податкового тягаря та досягнення податкового планування під час ведення бізнесу, управління фінансами, інвестування, розміщення валюти на рахунках банків.

Водночас у підрозділі доведено, що офшорні компанії часто використовуються у протизаконній діяльності, зокрема ухиленні від оподаткування, завдяки тому, що конфіденційність стосується і капіталів, що вивозяться з території інших країн. Через це в різних країнах є намагання здійснювати контроль за фінансовими операціями, пов'язаними з офшорними компаніями. Негативне ставлення до офшорних компаній ОЕСР і ФАТФ виникає через наявність сумнівних операцій, відсутність обміну податковою інформацією з різними країнами.

Для уникнення мінімізації податкових зобов'язань резидентів України за допомогою використання офшорних компаній автор пропонує до Податкового кодексу України внести зміни з метою запровадження спеціального податку з операцій з нерезидентами, що мають офшорний статус. Об'єктом оподаткування таким податком має бути сума платежу, яка сплачується на користь нерезидента, що має офшорний статус.

А з метою повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих коштів на розвиток економіки України у підрозділі доводиться необхідність прийняття Закону України “Про легалізацію капіталів”, розроблений автором.

У підрозділі 2.2 “Функціонування діяльності офшорних компаній” розглядаються механізми використання офшорних компаній. Встановлено, що офшорні механізми надають офшорним компаніям не тільки можливість використовувати спрощені умови та певні переваги, пов'язані із веденням ними господарської діяльності, а й досить часто, порушити правила ведення “здорового” бізнесу, зокрема отримати чистий прибуток, уникаючи сплати будь-яких податків або зборів.

Зазначено, що в залежності від спрямування діяльності, з правових позицій, механізми використання офшорних компаній можуть бути такими: 1) діяльність офшорних компаній без “прихованої” мети, коли її операції є законними та не впливають негативно на бюджет як країни реєстрації, так і країни провадження діяльності; 2) офшорні компанії, які планують свою діяльність таким чином, щоб не порушувати законодавство країни реєстрації; 3) офшорні компанії, які займаються міжнародним податковим плануванням; 4) компанії, які використовують офшорний статус з метою приховування незаконної та злочинної діяльності, або ж використовують офшорну юрисдикцію для податкового шахрайства.

Відмічається, що з фінансової сторони офшорною компанією можуть використовуватись такі методи для досягнення економічних вигод: маніпулювання міжнародними угодами; механізми при експортно-імпортних операціях, що впливають на цінову політику купівлі/продажу товарів в різних країнах; формування великих витрат в філіях офшорної корпорації; використання ротаційних компаній, метою яких є зведення до мінімуму тієї частини прибутку, яка підлягає оподаткуванню.

Далі акцентується увага на перевагах використання офшорної компанії-резидента, а саме те, що такій компанії дозволяється проводити операції в країні реєстрації, а також за її межами. При цьому офшорні операції в такій країні не оподатковуються.

Досліджено, що статус офшорної компанії-нерезидента передбачає її реєстрацію у відповідній юрисдикції. Її управління здійснюється виключно із-за кордону, та власна діяльність ведеться поза межами юрисдикції. Результатом використання такого механізму офшорної компанії є можливість проводити будь-які фінансові операції в межах внутрішньої структури транснаціональної корпорації, в тому числі нелегальної, із-за кордону через компанію, яка фактично існує лише формально.

У підрозділі обґрунтовано, що серед найпоширеніших механізмів використання офшорних компаній у світовій практиці існування податкового планування можна виділити такі: проведення експортно-імпортних операцій; операції з об'єктами права інтелектуальної власності; лізингова діяльність; давальницький та агентський методи використання офшорних компаній.

Встановлено, що використовуючи експортно-імпортні операції, компаніям вдається моделювати ціну товару, як завищуючи, так і занижуючи її, залежно від зацікавленості в цьому сторін. Використання агентського методу дозволяє максимально зменшити податки шляхом вибору юрисдикції з малою ставкою оподаткування. Давальницький метод на сьогоднішній день використовується компаніями, які здійснюють зберігання та переробку сировини і виробництво товарів та продукції на давальницькій основі. Лізинговий метод використовується двома офшорними компаніями, що є нерезидентами по відношенню до покупця, які укладають між собою договір кредиту, за кошти якого одна із компаній купує необхідний товар для покупця.

В підрозділі досліджуються механізми використання офшорних компаній в залежності від типу таких компанії, а саме торгових, страхових, банківських, інвестиційних, трастових, холдингових, дочірніх фондів, транснаціональних, ротаційних.

Розділ 3 “Фінансово-правове регулювання офшорних механізмів: шляхи вдосконалення та перспективи” складається з двох підрозділів, в яких визначаються шляхи вдосконалення фінансово-правового регулювання суспільних відносин щодо офшорних механізмів в Україні і тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів.

У підрозділі 3.1 “Шляхи вдосконалення фінансово-правового регулювання суспільних відносин щодо офшорних механізмів в Україні” зосереджено увагу на недосконалому правовому регулюванні суспільних відносин щодо офшорних механізмів в Україні та висловлено пропозиції щодо його удосконалення.

У підрозділі обґрунтовано, що сучасну економіку вже неможливо уявити без офшорної господарської діяльності, яка використовується суб'єктами господарювання майже у всіх видах діяльності й у всіх країнах.

Встановлено, що близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії. Значна частка інвестицій надходить з Республіки Кіпр. Дана країна формально є одним з найбільших інвесторів в українську економіку і входить до першої трійки країн-інвесторів. Разом з тим офшорному бізнесу притаманні негативні якості, оскільки “податкові гавані” та “фінансові раї” стали ключовою ланкою у різноманітних схемах легального та нелегального ухилення від оподаткування, важливим елементом тіньової економіки, з якою ведуть боротьбу всі країни світу. Використання офшорних механізмів, що пов'язано із ухиленням від оподаткування та відпливом капіталу з України, призводить до недоотримання українським бюджетом значної частини податків. Не зважаючи на те, що “офшорна” діяльність на міжнародній економічній арені є незабороненим видом бізнесу і таким, що все більше набирає попиту серед підприємців, виникає необхідність в удосконаленому правовому регулюванні зазначених правовідносин, аби уникати кримінального елементу в таких відносинах.

Визначено, що проблема офшорних механізмів має вирішуватись на глобальному рівні за рахунок об'єднання зусиль інших країн, міжнародних організацій, що надасть змогу створити спільну законодавчу базу та гармонізувати податкову систему і систему санкцій для зменшення відтоку капіталу з країни. Окрім створення відповідної національної та міжнародної податкової бази, необхідно, щоб законодавство постійно вдосконалювалося у темпі розвитку та появи нових схем мінімізації податкових зобов'язань. Тоді офшорні юрисдикції використовуватимуться у вигляді законного інструмента мінімізації оподаткування шляхом його планування, що визначатиметься як зменшення розміру податкових зобов'язань шляхом цілеспрямованих правомірних дій платника податку, до яких відноситься користування законодавчими пільгами, податковими звільненнями тощо.

Відмічається, що після анексії АР Крим постало дуже багато проблемних питань, зокрема в сфері оподаткування, реєстрації господарської діяльності та звітності. Наводяться контраргументи з приводу створення на території АР Крим вільної економічної зони. Доведено, що на території анексованої АР Крим доцільно створити офшорну юрисдикцію. Для створення офшорної юрисдикції на території Криму запропоновано ухвалити Закон України “Про спеціальний економічний центр “Крим”.

Підрозділ 3.2 “Тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів” присвячений аналізу міжнародного ставлення в світі до офшорних механізмів. Відмічається, що багато країн змінюють своє законодавство з метою дотримання міжнародних стандартів щодо правового регулювання офшорних механізмів. Останніми роками багато країн світу запроваджують на рівні національного законодавства обмеження відносин із офшорними компаніями.

У підрозділі доведено, що міжнародно-правове регулювання офшорних механізмів проводиться міжурядовими організаціями (МВФ, Світовий банк (СБ), ФАТФ, ОЕСР), які здійснюють свою діяльність як представники економічно розвинутих країн, що економічно втрачають від діяльності офшорних компаній. Міжнародні дії, спрямовані проти офшорних юрисдикцій, пояснюються такими причинами: 1) побоювання зменшення податкових надходжень та можливості відмивання незаконно отриманих доходів на територіях офшорних юрисдикцій; 2) відтік капіталу; 3) порушення стабільності світової економіки.

Доведено позицію, що не можна однозначно говорити про те, що офшорний механізм є негативним явищем і аргументовано, що у світі офшорні юрисдикції діють як альтернатива державам із високим рівнем оподаткуванням. Офшорні юрисдикції стають конкурентами на світовому рівні, запобігаючи встановленню податкової монополії. Різні режими оподаткування у світовій економіці сприяють створенню конкурентної боротьби держав за прихильність споживачів. Країнам із високими ставками оподаткування через певні обмеження не загрожує втрата платників податків. Однак, завдяки існуванню офшорних юрисдикцій, наявна податкова конкуренція не дозволяє податково тиснути й вводити конфіскаційні умови господарської діяльності. Адже у випадку завищення оподаткування суб'єкти господарювання будуть переводити бізнес в офшорні юрисдикції.

Визначено, що офшорний бізнес є ефективним засобом підвищення прибутковості міжнародних операцій, адже забезпечує економію значних коштів при сплаті податків. Зазначені переваги, а також майже повна відсутність в офшорних юрисдикціях контролю за діяльністю офшорних компаній, обумовили їх розповсюдження у господарській діяльності підприємців усього світу. Простота регулювання господарської діяльності при використанні офшорних механізмів обумовлює невисоку вартість і високу ефективність податкового планування.

Обґрунтовано, що ліквідація офшорних юрисдикцій може призвести до запровадження одного підвищеного рівня оподаткування в країнах для всіх платників податків. У випадку заборони здійснювати операції з офшорними юрисдикціями це може викликати спотворення фінансових потоків і вплинути на режим вільної торгівлі в усьому світі. Закриття окремих або навіть всіх офшорних юрисдикцій в одній частині світу призведе до збільшення їх кількості в інших частинах світу. Є така приказка: “святе місце - пустим не буває”. Якщо закрити офшорні юрисдикції в одному місці - вони обов'язково з'являться в іншому. Це відбуватиметься тому, що попит на послуги офшорних юрисдикцій залишиться ще на довгі роки. Так само, як і створення офшорних юрисдикцій, їх закриття має бути природним або обґрунтований об'єктивними причинами. Доведено, що адміністративний та економічний тиск різних організацій, який зараз чиниться на офшорні юрисдикції і який призводить до їх закриття, є суб'єктивним.

Для вирішення завдань щодо міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів автором запропоновано утворити єдину міжнародну регулюючу організацію офшорних механізмів (абревіатура автора - ОРОМ). Таку організацію можливо утворити, наприклад, шляхом прийняття спеціальної резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Для ефективної діяльності цій міжнародній організації офшорних механізмів запропоновано делегувати такі повноваження: 1) складання переліку офшорних юрисдикцій на основі параметрів, визначених міжнародним співтовариством; 2) створення і ведення реєстру юридичних осіб, зареєстрованих в офшорних юрисдикціях; 3) обмін податковою інформацією з контролюючими органами усіх країн, компанії яких зареєстровані в офшорних юрисдикціях; 4) регулювання трансакцій офшорних компаній з метою забезпечення прозорості при збереженні банківської таємниці; 5) визначення розміру єдиної ставки оподаткування для компаній, що здійснюють операції з офшорними юрисдикціями.

ВИСНОВКИ

Проведений у дослідженні комплексний аналіз фінансово-правового регулювання офшорних механізмів дозволив сформулювати ряд наукових та практичних висновків, спрямованих на удосконалення нормотворчої, правозастосовної та судової практики, а саме:

1. У дисертації досліджено питання розвитку офшорних юрисдикцій і запропоновано такий розвиток поділити на чотири періоди.

Під час першого періоду, що почався з 1920-1930 років, економічно розвинені країни ввели високі ставки податків із доходів своїх громадян, включаючи доходи від іноземних інвестицій.

Під час Другої світової війни використання офшорів було обмеженим. Це був початок другого періоду існування офшорних юрисдикцій. У цей період, особливо після закінчення війти, відновлювалася світова економіка, і частота використання офшорних юрисдикцій збільшувалася.

Значного розвитку офшорні юрисдикції набули під час третього періоду у 1960-х роках, коли вони почали значно розширювати свої функції.

Четвертий період розвитку офшорних юрисдикцій розпочався у 1990-х роках.

2. Із метою поліпшення ведення підприємницької діяльності та формування сприятливих умов для її довгострокового планування запропоновано в Податковому кодексі України дати визначення поняття “офшорна юрисдикція”.

Під цим терміном слід вважати державу чи територію держави, яка не оподатковує або ж оподатковує за ставкою менше 16 % прибуток юридичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність на території відповідної держави.

3. Головними ознаками офшорних юрисдикцій визначені наступні: 1) сплата податків; 2) фінансова таємниця; 3) валютний контроль.

4. Офшорна компанія є компанією, що має місце реєстрації в офшорній зоні, на території, де міжнародному бізнесу надаються пільги ведення господарської діяльності, що проводиться поза межами території країни у вигляді низького рівня оподаткування (в деяких випадках його відсутності), відсутності валютного та фінансового контролю.

5. До Податкового кодексу України слід внести зміни у частині визначення поняття “офшорна компанія” наступного змісту:

“Офшорна компанія - це компанія, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, яка здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент”.

6. Залежно від організаційно-правових форм юридичних осіб офшорні компанії можна поділити на:

– офшорні компанії відкритого типу у вигляді акціонерних товариств, власниками та акціонерами яких може бути необмежене коло осіб;

– офшорні компанії закритого типу - товариства з обмеженою відповідальністю. Коло власників таких компаній зазвичай є обмеженим, а корпоративні права можуть вільно не продаватися;

– офшорні компанії з необмеженою відповідальністю.

7. Під фінансово-правовим статусом офшорних компаній пропонується розуміти їх права, обов'язки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосуб'єктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. При цьому офшорні компанії є учасниками фінансово-правових відносин, а саме відносин з їх реєстрації, сплати податків, подання фінансової звітності, відкриття рахунків в банках та інше.

8. Для уникнення штучної мінімізації податкових зобов'язань резидентів України за допомогою використання офшорних компаній до Податкового кодексу України доцільно внести зміни та запровадити спеціальний податок з операцій з нерезидентами, що мають офшорний статус. У цих змінах слід визначити, що платниками цього податку мають бути резиденти України, які проводять оплату товарів (робіт, послуг) або проводять інші платежі на рахунок нерезидентів, що мають офшорний статус, чи здійснюють розрахунки через таких нерезидентів. Цей податок має зараховуватися до бюджету при перерахуванні коштів на рахунок нерезидентів, що мають офшорний статус. Об'єктом оподаткування податком є сума платежу, яка сплачується на користь нерезидента, що має офшорний статус.

...