Пряме іноземне інвестування в економіку країн центрально-східної Європи в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 339.727+339.92 (4-191.2-11)

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПРЯМЕ ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

КРУТИЛКО

Олександр Іванович

Львів - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор географічних наук, професор

ПИСАРЕНКО Світлана Марківна

Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

МАКОГОН Юрій Володимирович,

Донецький національний університет, завідувач кафедри “Міжнародна економіка”, заслужений діяч науки і техніки України;

кандидат економічних наук, доцент ВДОВІЧЕН Анатолій Анатолійович,

доцент кафедри “Міжнародна економіка”, Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

Захист дисертації відбудеться “05” червня 2012 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.21 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драго-манова, 5).

Автореферат розісланий “04” травня 2012 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.г.н., доц. Ю.І. Присяжнюк

АНОТАЦІЯ

Крутилко О.І. Пряме іноземне інвестування в економіку країн Центрально-Східної Європи в умовах євроінтеграції.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2012.

У дисертації розкрито методологічні основи та теоретичні засади прямого іноземного інвестування, а також досліджено взаємозалежність та взаємовплив глобалізації, інтеграції та лібералізації на пряме іноземне інвестування як у світовій економічній системі, так і в контексті окремих країн та регіонів. Об'єктом дослідження є пряме іноземне інвестування в умовах європейської інтеграції. Предметом дисертаційної роботи є організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ в контексті глобалізації та євроінтеграції.

У роботі узагальнено та критично осмислено вплив глобалізації та економічної інтеграції на пряме іноземне інвестування; визначено місце країн ЦСЄ на міжнародному ринку капіталу до і після вступу до ЄС; розкрито зміст і структуру надходження прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ; визначено систему чинників, що впливали на інвестиційну привабливість країн ЦСЄ до та після їх вступу до ЄС; сформульовано основні етапи їх прямого іноземного інвестування; обґрунтовано вплив прямих іноземних інвестицій на трансформацію економік країн ЦСЄ-7 в умовах євроінтеграції; визначено глибину інтеграції країн ЦСЄ та ЄС-15 у сфері прямого іноземного інвестування; сформульовано та розв'язано низку економетричних (кореляційно-регресійних) моделей визначення впливу факторів економічної трансформації на ефективність залучення прямих іноземних інвестицій. Особлива увага приділена визначенню на основі досвіду країн ЦСЄ пріоритетів та організаційно-економічних механізмів залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Ключові слова: прямі іноземні інвестиції; інвестиційний клімат; механізми залучення прямих іноземних інвестицій; інвестиційні зв'язки у системі ЄС.

прямий іноземний інвестування глобалізація

АННОТАЦИЯ

Крутилко А.И. Прямое иностранное инвестирование в экономику стран Центрально-Восточной Европы в условиях евроинтеграции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2012.

В диссертации раскрыты методологические и теоретические основы прямого иностранного инвестирования, а также исследована взаимозависимость и взаимовлияние глобализации, интеграции и либерализации на прямое иностранное инвестирование как в мировой экономической системе, так и в контексте отдельных стран и регионов. Объектом исследования является прямое иностранное инвестирование в условиях европейской интеграции. Предметом диссертационной работы является организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций в страны ЦВЕ в контексте глобализации и евроинтеграции.

В работе обобщены и критически осмысленно влияние глобализации и экономической интеграции на прямое иностранное инвестирование, определены место стран ЦВЕ на международном рынке капитала до и после вступления в ЕС; раскрыто содержание и структуру поступления прямых иностранных инвестиций в страны ЦВЕ; определена система факторов, которые влияли на инвестиционную привлекательность стран ЦВЕ до и после их вступления в ЕС; сформулированы основные этапы их прямого иностранного инвестирования; обосновано влияние прямых иностранных инвестиций на трансформацию экономик стран ЦВЕ-7 в условиях евроинтеграции, определены глубину интеграции стран ЦВЕ и ЕС-15 в сфере прямого иностранного инвестирования; сформулированы и решены ряд эконометрических (корреляционно-регрессионных) моделей определения влияния факторов экономической трансформации на эффективность привлечения прямых иностранных инвестиций. Особое внимание уделено определению на основе опыта стран ЦВЕ приоритетов и организационно-экономических механизмов привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины.

Ключевые слова: прямые иностранные инвестиции; инвестиционный климат; механизмы привлечения прямых иностранных инвестиций, инвестиционные связи в системе ЕС.

SUMMARY

Krutylko O. Foreign direct investment in the economies of Central and Eastern Europe in terms of European integration. - Manuscript.

The dissertation for the Scientific Degree of Candidate of Sciences (Economics) in speciality 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2012.

The thesis enlightens the methodological framework and theoretical basis of foreign direct investment. Author analyzed the interdependence and mutual influence of globalization, integration and liberalization on foreign direct investment as the global economic system and in the context of individual countries and regions. The object of study is the foreign direct investment in terms of European integration. The subject of the thesis is the organizational and economic mechanism of bringing in of foreign direct investments in CEE countries in the context of globalization and European integration.

Author summarizes and critically comprehends the impact of globalization and economic integration on foreign direct investment, the place of CEE countries in the international capital market before and after EU accession, the content and structure of foreign direct investment in CEE countries, the system of factors that affect the investment attractiveness of these countries before and after their accession to the EU. Particular attention is paid to the main stages of foreign direct investment and the reasonable influence of foreign direct investment on transformation of economies of the CEE-7 in terms of European integration. Author outlined the depth of integration of CEE countries and EU-15 in foreign direct investment, formulated and solved a number of econometric (correlation-regression) models of determination of influence of factors of economic transformation on the efficiency of bringing in of foreign direct investment.

Author analyzes the impact of EU enlargement on investment in the state of European integration. The analysis is based on the method of calculating the total and individual investment ties between the countries of CEE and EU-15. On the ground of this analysis, it was ascertained that after the accession of CEE countries to the EU, the investment ties between countries have not strengthen, but rather weakened. It gives considerable cause for the doubt about the validity of allegations of strengthening the investment integration of the EU after its significant enlargement.

Research pay attention to the determination of priorities based on the experience of CEE countries and organizational and economic mechanisms of bringing in of foreign direct investments to the economy of Ukraine. Author carried out the effective organizational and economic mechanism of bringing in of foreign direct investment in CEE countries based on an innovative strategy of foreign direct investing and aspiration of foreign capital in infrastructure development through the mechanism of state-private partnership.

Keywords: foreign direct investment, investment climate, the mechanisms of foreign direct investment, investment relations in the system of the EU.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світова практика свідчить, що ефективне використання потенціалу прямих іноземних інвестицій є дієвим засобом економічного розвитку на основі інтенсифікації, модернізації виробництва, впровадження інновацій, підвищення ефективності використання ресурсів та застосування сучасного менеджменту. У період ринкової трансформації національних економік країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) обсяги надходження прямих іноземних інвестицій у співвідношенні до ВВП цих країн були майже вдвічі, а на особу - втричі більші, ніж в країнах СНД. Водночас обсягами та динамікою значно поступались країнам-членам ЄС-15, до інтеграції з якими вони прагнули. Після вступу країн ЦСЄ до ЄС обсяги залучення прямих іноземних інвестицій збільшилися, проте водночас постала необхідність поглиблення адаптації їхньої національної інвестиційної політики до нових умов та ризиків, пов'язаних із лібералізацією економіки в системі ЄС.

Світова економічна криза 2008-2009 років висвітлила недоліки інвестиційних режимів країн ЦСЄ, поставивши деякі з них у скрутне становище внаслідок різкого зниження, а подекуди й відтоку іноземного капіталу. Існуюча сучасна недосконалість інвестиційної політики в країнах ЦСЄ потребує теоретичних узагальнень, розробки практичних рекомендацій, направлених на формування більш сприятливого інвестиційного клімату в цих країнах, що і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Для дослідження було обрано сім країн ЦСЄ - Польщу, Чехію, Угорщину, Словаччину, Литву, Латвію, Естонію (ЦСЄ-7). Актуальність вибору зазначеної групи країн визначається успішною їх інтеграцією до ЄС, створенням більш сприятливого інвестиційного клімату та залучення значніших обсягів прямих іноземних інвестицій порівняно з країнами СНД. Але водночас надходження прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 суттєво відрізняються від країн -членів ЄС-15 як за динамікою, обсягами, так і за видами економічної діяльності.

Вступ країн ЦСЄ-7 до ЄС відкрив їм нові можливості для розширення прямого іноземного інвестування, потенціал якого залишається ще не повністю використаним, потребує значного перегляду пріоритетів і завдань інвестиційної політики.

Цей досвід дуже важливий як для інших країн ЦСЄ, так і для України в контексті реалізації її євроінтеграційної стратегії. Вивчення інтеграційного досвіду країн ЦСЄ у поєднанні з їх практикою залучення прямих іноземних інвестицій дає Україні змогу ефективніше використовувати свій інвестиційний потенціал та успішніше реалізовувати власну євроінтеграційну стратегію.

Проблеми залучення та регулювання прямих іноземних інвестицій загалом, а також у контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів у своїх працях досліджували такі зарубіжні вчені, як Дж. Данінг, Дж.Кейнс, А.Маршал, Дж.Міль, Т.Озава, Р.Мірдала, М.Портер, Л.Пельтек, М.Рогальскі, П.Самуельсон, Л.Тороу, П.Фішер, М.Фрідмен, Д.Холланд, Г.Хансон. З українських дослідників це питання висвітлювали В.Будкін, А.Вдовічен, О.Гаврилюк, П.Гайдуцький, С.Гуткевич, Є.Гребеннікова, Д.Лук'яненко, С.Захарін, І.Іванов, В.Любімов, О.Казакова, Н.Макарій, Ю.Макогон, В.Марцін, В.Мельник, О.Носова, Т.Мацибора, А.Навой, А.Поручник, С.Писаренко, О.Рогач, В.Федоренко, А.Філіпенко, В.Хобта, О.Шнирков та ін.

Однак ґрунтовних досліджень ролі прямих іноземних інвестицій у інтеграційному процесі в Європі, а також визначення глибини інтеграції у сфері прямого іноземного інвестування між країнами ЄС-15 та країнами ЦСЄ практично немає, що і зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри міжнародних економічних відносин “Секторальна інтеграція в економічній системі Європейського Союзу” Д.Р. № 0110U003148 факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (2010-2014) (науковий керівник - проф. Писаренко С.М.). Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні інтеграційного чинника прямого іноземного інвестування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних, методичних та практичних основ формування сприятливого інвестиційного клімату національних економік, а також визначення ролі прямих іноземних інвестицій в реалізації європейської інтеграційної стратегії країн ЦСЄ.

Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні поставлені такі основні завдання:

- узагальнити та критично осмислити вплив глобалізації та економічної інтеграції на пряме іноземне інвестування;

- визначити місце країн ЦСЄ-7 на міжнародному ринку капіталу до і після вступу до ЄС;

- розкрити зміст і структуру надходження прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7;

- визначити систему чинників, що впливали на інвестиційну привабливість країн ЦСЄ-7 до та після вступу до ЄС;

- сформулювати основні етапи прямого іноземного інвестування країн ЦСЄ-7;

- обґрунтувати вплив прямих іноземних інвестицій на трансформацію економік країн ЦСЄ-7 в умовах євроінтеграції;

- визначити глибину інтеграції країн ЦСЄ-7 та ЄС-15 у сфері прямого іноземного інвестування;

- розробити ефективний організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ;

- визначити на основі досвіду країн ЦСЄ-7 пріоритети та організаційно-економічні механізми залучення прямих іноземних інвестицій до економіки України.

Об'єктом дослідження є пряме іноземне інвестування в умовах європейської інтеграції.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ в контексті глобалізації та європейської інтеграції.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, за допомогою якого з'ясовано мотиваційні чинники залучення прямих іноземних інвестицій та чинники інвестиційної привабливості національних економік в умовах глобалізації, інтеграції та лібералізації економічних процесів (у підрозділах 1.1; 1.2 та 1.3). У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи аналізу і синтезу, групування і порівняння економічних явищ (у підрозділах 2.1; 2.2; 3.1), а також історичний, абстрактно-логічний, матричний, графічний, емпіричний і статистичний методи при побудові таблиць, графіків і схем, обчисленні індексів і оцінок у прогнозуванні міжнародних інвестиційних процесів (підрозділи 2.1; 2.2; 3.1; 3.2; 3.3). Для оцінки ефективності інвестиційних режимів та їхнього впливу на інтенсивність інвестування в країнах ЦСЄ-7 застосовано економетричні моделі кореляційно-регресійного аналізу (підрозділ 2.3). Використані офіційні матеріали міжнародних організацій (ЮНКТАД, Євростат, СОТ, МВФ, Світовий банк, ЄБРР), інші зарубіжні і українські інформаційні матеріали та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами дисертаційного дослідження, що характеризують їхню новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є такі:

Вперше:

- визначено інтенсивність та глибину інвестиційної інтеграції між кожною з країн ЄС-15 та ЦСЄ-7 до і після вступу до ЄС на основі обсягів та динаміки надходження прямих іноземних інвестицій. Це дало змогу за щільністю інвестиційних зв'язків виділити п'ять груп країн та довести зниження рівня інвестиційних зв'язків між країнами ЄС-15 та країнами ЦСЄ-7 - новими країнами членами, після розширення ЄС у 2004 році;

- на основі оцінки інвестиційних режимів країн ЦСЄ-7 доведено, що надходження прямих іноземних інвестицій до цих країн до їх вступу до ЄС залежав від ендогенних (рівня економічної свободи, відкритості національної економіки), а після вступу - від екзогенних (економічна глобалізація, глобальна конкурентоспроможність) чинників. Це дозволило розробити рекомендації щодо вдосконалення організаційно- економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій та нівелювання негативних впливів світових економічних процесів на національні економіки країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС.

Удосконалено:

- систему чинників посилення глобалізації світової економіки з врахуванням впливу прямого іноземного інвестування. Вплив прямих іноземних інвестицій на глобалізацію здійснюється через концентрацію та централізацію капіталу, посилення ролі ТНК, формування глобального фінансового ринку тощо. Глобалізація розглядається як складне багатоаспектне суспільно-економічне явище, що є незворотним, всеохоплюючим процесом, однією з рушійних сил якого є прямі іноземні інвестиції;

- визначення інтеграційної сутності впливу прямого іноземного інвестування на інтеграцію країн-реципієнтів до єдиного глобального простору. Ця концепція розглядається як система механізмів, принципів, методів. Вона передбачає забезпечення країн-реципієнтів відповідними фінансовими, матеріальними та управлінськими ресурсами;

- концепцію асиметричності залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7, реалізація якої вимагає необхідності розробки: інституційних механізмів розподілу та регулювання прямого іноземного інвестування в цих країнах для забезпечення збалансованого та стабільного розвитку їх національних економік на основі створення вільних економічних зон, науково-дослідних, технологічних та інноваційних кластерів; впровадження державно-приватного партнерства; визначення секторальних пріоритетів спрямування іноземного капіталу в інфраструктуру, трудомісткі, інноваційні та ресурсозберігаючі сектори економіки;

- обґрунтування негативного впливу надмірної лібералізації інвестиційного клімату та надходження прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7, насамперед у сектори економіки з швидким обігом капіталу (банківський, страховий сектори, інвестиційні, венчурні фонди тощо), що призводить до негативних наслідків у період рецесії світової економіки. Зокрема запропоновано регулятивні заходи щодо недопущення критичного відтоку іноземного капіталу з країни та запобігання пов'язаних з ним економічно-соціальних ризиків та зниженню темпів економічного розвитку.

Набули подальшого розвитку:

- аргументація невідповідності прямого іноземного інвестування України, її потенціалу інвестиційної ємності, особливо в інноваційній, інфраструктурній, виробничій сферах, що зумовлено незавершеністю ринкової трансформації національної економіки, формуванням недостатньо сприятливого інвестиційного клімату. Розроблено рекомендації щодо усунення бар'єрів на шляху залучення іноземного капіталу та створення сприятливих умов ведення бізнесу в Україні, що передбачають зміни у сфері фіскального, митного, адміністративного регулювання, а також вдосконалення судочинної системи та подолання корупції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані в практичній діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, ТНК, інвестиційних фондів, консалтингових компаній, фінансових установ. Результати дисертаційного дослідження були використані Комітетом з питань європейської інтеграції Верховної Ради України для підготовки аналітичних, експертних висновків та у процесі комітетських слухань (довідка №04-18/16-151); Інститутом стратегічних оцінок - в аналітичних розробках та рекомендаціях, які періодично готуються та подаються на розгляд органам виконавчої та законодавчої влади; Головним Управлінням економіки Хмельницької державної обласної адміністрації у розробці Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 роки та Програми залучення інвестицій в Хмельницьку область на 2011-2020 роки, а також у процесі викладання економічних дисциплін курсу “Світова економіка” (тема 2 - “Світова економічна система”) та курсу “Міжнародні економічні відносини”, що читаються кафедрою міжнародних економічних відносин для студентів напряму (6.030203 - “міжнародні економічні відносини” та спеціальності 8.030203 - “міжнародні економічні відносини”).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ, здобуті автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, її теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідались і обговорювались на ІІІ науково-практичному семінарі “Проблеми розбудови митної системи в інтересах економічної безпеки України” (Буковель, 2009); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” в Тернопільському національному економічному університеті (25-26 лютого 2010 року); міжнародній науково-практичній конференції “Економіка, фінанси та бізнес: проблеми та перспективи розвитку” (17-18 грудня 2010 року, м. Одеса) у Центрі економічних досліджень та розвитку; на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (24 грудня 2010 року, м. Сімферополь); на дев'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 23 березня 2011 року).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 6 одноосібних наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,56 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Специфіка зумовлених метою та завданнями проблем, що стали предметом дослідження, їх різноплановість зумовили загальну логіку та структуру наукової роботи. Дисертація містить вступ, три розділи (9 підрозділів), висновки, список використаних джерел і додатки. Дисертаційне дослідження налічує 179 сторінок, 15 таблиць, 40 рисунків та 3 додатки. Список використаної літератури має 247 позицій на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, конкретизовано об'єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, сформульовано практичне значення результатів та особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.

У першому розділі “Методологічні основи дослідження прямого іноземного інвестування в умовах євроінтеграції” розкрито методологічні основи та теоретичні засади прямого іноземного інвестування, а також досліджено взаємозалежність та взаємовплив глобалізації, інтеграції та лібералізації на пряме іноземне інвестування як у світовій економічній системі, так і в контексті окремих країн та регіонів.

Основною рисою розвитку міжнародних економічних відносин другої половини ХХ - початку ХХІ століття є посилення ролі глобалізації світової економіки, що проявляється в уніфікації економічних, регулятивних, торговельних стандартів, посилення ролі міжнародного капіталу та нівелюванні економічних і політичних бар'єрів між країнами. Збільшення обсягів та розширення географічних масштабів спрямування прямих іноземних інвестицій набувають все більшої ваги у міжнародних економічних відносинах, прискорюючи та стимулюючи глобалізаційні, інтеграційні та лібералізаційні процеси у світі.

Прямі іноземні інвестиції за умов інтеграції країн до світового фінансового ринку стають одним із основних чинників поглиблення глобалізації світової економіки, що передбачає встановлення між національними економіками таких тісних та глибинних зв'язків, які не можуть повною мірою забезпечуватись іншими формами міжнародних економічних відносин.

На думку автора, зв'язок між прямими іноземними інвестиціями та глобалізацією економіки має дуалістичний та змінний характер і повинен розглядатися комплексно. Прямі іноземні інвестиції стимулюють глобалізм окремих економічних процесів (міжнародну торгівлю, рух факторів виробництва, міжнародну міграцію тощо) за умов загострення міжнародної конкуренції, ресурсних обмежень та кризових явищ. Водночас, рух іноземного капіталу та розвиток інвестиційного ринку на рівні національних економік потребує: 1) уніфікації законодавчої бази; 2) розвитку інвестиційних інституцій; 3) інтернаціоналізації та інтеграції інфраструктури; 4) транснаціоналізації комерційних зв'язків, товарних та фінансових ринків тощо.

У дисертації розглянуто глобалізацію та регіональну економічну інтеграцію крізь призму прямого іноземного інвестування. Визначено особливості взаємодії надходження іноземного капіталу та посилення інтеграційних ініціатив, оскільки передумовою інтеграційних процесів у регіоні є розвиток та спрощення економічних та торговельних відносин, безпосередньо пов'язаних з прямими іноземними інвестиціями.

Проведені автором дослідження свідчать, що на кожному з етапів економічної інтеграції прямі іноземні інвестиції набувають все більшого значення для розвитку економіки, забезпечуючи тісніший інтеграційний зв'язок національних економік як між економічними суб'єктами, так і на міждержавному рівні.

У другому розділі “Особливості прямого іноземного інвестування країн ЦСЄ-7 в умовах євроінтеграції” розкрито інституційні засади та ефективність залучення та регулювання прямих іноземних інвестицій у країнах ЦСЄ-7 у період до та після їх вступу до ЄС, обґрунтовано вплив європейської інтеграції на інвестиційний клімат країн ЦСЄ, а також визначені переваги та ризики лібералізації інвестиційної політики цих країн.

Декларація інвестиційних прагнень, а згодом і приєднання країн ЦСЄ-7 до ЄС були визначальною передумовою створення та вдосконалення інвестиційної політики цих країн. Економічна трансформація, активне реформування, підвищення привабливості інвестиційного клімату, а також запровадження інституційних форм залучення прямих іноземних інвестицій забезпечили конкурентоспроможність країн ЦСЄ-7 на міжнародному ринку капіталу. Одним із ключових інститутів, покликаних забезпечити надходження іноземного капіталу до країн ЦСЄ-7, є агентства по сприянню іноземним інвестиціям (АСІ). Ефективна діяльність цих агентств значно збільшує обсяги надходження іноземного капіталу в економіку країни-реципієнта. При оптимальній роботі вони здатні забезпечити до третини надходження прямих іноземних інвестицій в економіку країни від її загальнонаціонального інвестиційного портфеля. У дослідженні виявлено високу результативність АСІ у забезпеченні іноземного інвестування масштабних національних проектів (інфраструктурних, інноваційних тощо). У країнах ЦСЄ-7 ефективність діяльності цих агентств оцінюється у 50-80% від їх потенційних можливостей.

Не менш важливими формами залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 є вільні економічні зони, технопарки, сервісні парки, кластери, ІТ-центри тощо. Ці механізми цінні, насамперед, тим, що капітал спрямовується в інновації, нові технології, НДДКР.

Значна лібералізація інвестиційних режимів та активна інвестиційна політика країн ЦСЄ-7 сприяла їх відкриттю для іноземних інвесторів. У дослідженні автор визначив шість основних етапів формування інвестиційних режимів країн ЦСЄ-7, які мали свої особливості формування як в контексті європейських інтеграційних ініціатив, так і у взаємодії зі світовими економічними процесами (рис.1).

Перший етап - 1990-1993 рр. - розпад соціалістичної системи, країни ЦСЄ отримали можливість вільно розвиватися на принципах ринкової економіки. Особливістю цього етапу був доступ іноземних інвесторів на внутрішні ринки країн.

Другий етап - 1994-1997 рр. - активна ринкова трансформація економічних систем країн ЦСЄ-7, формування базових ринкових засад у всіх сферах економіки, включаючи інвестиційну. В цей період спостерігалося прискорення надходження прямих іноземних інвестицій, що пов'язано, насамперед, із проведенням приватизації державного майна та лібералізацією інвестиційного режиму.

Третій етап - 1998-2001 рр. - країни ЦСЄ-7 проводять регулювання та вдосконалення інвестиційних режимів (підтверджується численними міжнародними рейтингами), що збільшує їх конкурентоспроможність на міжнародних ринках капіталу.

Рис. 1. Приріст прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7,

(у % до попереднього періоду)

Четвертий етап - 2002-2004 рр. - найактивніша фаза підготовки країн ЦСЄ-7 до вступу до ЄС, що включала в себе значні інституційні, законодавчі, економічні та політичні зміни. У цьому періоді країни ЦСЄ отримували цільову фінансову підтримку від ЄС, спрямовану на трансформацію економік та наближення рівня їх розвитку до стандартів ЄС.

П'ятий етап - 2005-2007 рр. - країни ЦСЄ, у тому числі ЦСЄ-7, стають членами ЄС, що відкриває нові можливості та переваги для прямого іноземного інвестування. Цей період є одним із найбільш успішних у залученні іноземного капіталу, однак все чіткіше стали проявлятися диспропорції у сферах їх надходження.

Шостий етап - 2008-2011 рр. - цей період визначається впливом світової фінансової кризи на національні економіки країн ЦСЄ-7 та особливостями посткризового розвитку. У ці роки вперше з початку ринкової трансформації призупинилась лібералізація інвестиційних режимів, а в деяких країнах (Польща, Словаччина, Угорщина) спостерігалося жорсткіше регулювання з метою недопущення відтоку іноземного капіталу з банківського, страхового секторів, інвестиційних, венчурних та хедж-фондів тощо та порушення стабільності економічного розвитку.

Незважаючи на мінливий світовий економічний розвиток (фінансові кризи 1998 та 2008 років тощо), країни ЦСЄ-7 провадили успішну політику залучення прямих іноземних інвестицій, однак незважаючи на високу динаміку прямого іноземного інвестування, вони все ж значно поступалися країнам ЄС-15 як за обсягами залучення прямих іноземних інвестицій до ВВП (вдвічі), так і в розрахунку на жителя (втричі).

Для оцінки впливу чинника інтеграції країн ЦСЄ-7 до ЄС на обсяги прямого іноземного інвестування автор обрав два періоди тривалістю шість років - 1998-2003 та 2004-2009, тобто до і після вступу до ЄС. Така періодизація дає можливість нівелювати значення окремих короткочасних змін у обсягах та динаміці надходження іноземного капіталу (наслідки рецесії світової економіки, пряме іноземне інвестування пов'язане з приватизацією державних підприємств тощо). Запропоноване співставлення періодів дозволило оцінити інвестиційну привабливість країн ЦСЄ-7 на міжнародному ринку капіталу порівняно з іншими реципієнтами прямих іноземних інвестицій (СНД, ЄС, Китай, Індія, загальносвітовий показник).

У цьому контексті необхідно зазначити, що вступ країн ЦСЄ-7 до ЄС у 2004 році відбувся в умовах зростання світової економіки. Ринкова трансформація на основі реформ призвела до покращення умов ведення господарської діяльності, що сприяло суттєвому збільшенню фінансових потоків у ці країни, найбільше у Латвію, Литву та Естонію (рис. 2).

Рис. 2. Порівняльна характеристика приросту прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 за період до і після вступу до ЄС

(2004-2009 до 1998-2003 рр.), %

Результати проведеного дослідження свідчать, що інтенсивність інвестиційних потоків до країн ЦСЄ-7 мала тенденцію до росту зі вступом до ЄС. Період з 2004 по 2009 роки деякі науковці відзначали як "розквіт прямого іноземного інвестування" або "інвестиційний бум", наголошуючи, що цей регіон у період з 2004 по 2008 рік мав особливу пріоритетність серед іноземних інвесторів на міжнародному ринку капіталу. Однак автор частково не погоджується з цими твердженнями. Країни ЦСЄ-7 мали переваги лише на європейському ринку, оскільки середній приріст прямих іноземних інвестицій в країни ЦСЄ-7 у 2004-2009 порівняно з 1998-2003 рр. дорівнював 130% (рис. 3). У цей же період приріст прямих іноземних інвестицій до країн СНД збільшився у 4,5 рази, Індії - 3,5 рази, до Китаю - на 152%.

Про пріоритетність країн ЦСЄ-7 на європейському ринку в сфері залучення прямих іноземних інвестицій свідчить те, що за досліджуваний період у ЄС надходження прямих іноземних інвестицій зросло лише на 28%, а загалом у світі - на 46%.

Рис. 3. Приріст надходження прямих іноземних інвестицій до країн світу у 2004-2009 порівняно з 1998-2003 рр.,%

Це дає підстави характеризувати країни ЦСЄ-7 як країни, що на світовому інвестиційному ринку користуються помірною інвестиційною привабливістю.

У дисертаційній роботі здійснений аналіз прямого іноземного інвестування до країн ЦСЄ-7 за видами економічної діяльності та досліджено динаміку та особливості їх змін у періоди до та після вступу до ЄС. Зі вступом країн ЦСЄ-7 до ЄС у структурі надходження прямих іноземних інвестицій зросла частка фінансового сектора (з 18 до 20%) та операцій з придбання нерухомості (з 11 до 17%). Натомість інтерес іноземних інвесторів до промислових галузей знизився з 43% до 26%. Це свідчить, що прямі іноземні інвестиції у країнах ЦСЄ-7 після вступу до ЄС в першу чергу спрямовувались у приватизацію та придбання об'єктів нерухомості, існуючих активів, банків та інших фінансових установ, логістичних і торгових мереж, що значною мірою мало кон'юнктурний, а досить часто і спекулятивний характер. Такий характер інвестування мало сприяв модернізації, інтенсифікації економіки, ресурсозбереженню, створенню нових робочих місць, розвитку малого і середнього бізнесу та поглибленню інноваційної діяльності.

У дисертації визначено показники інтеграції країн ЄС-15 та нових членів ЄС - країн ЦСЄ-7 у сфері прямих іноземних інвестицій. Розраховано значення країн ЄС-15 як донорів прямих іноземних інвестицій для країн ЦСЄ-7 та значення країн ЦСЄ-7 як реципієнтів прямих іноземних інвестицій для країн ЄС-15, а також усереднений показник двосторонніх інвестиційних зв'язків з метою виявлення їх змін у процесі євроінтеграції.

З'ясовано, що до розширення ЄС у 2004 році частка прямих іноземних інвестицій, залучених з країн ЄС-15 у загальному інвестиційному портфелі країн ЦСЄ-7, становила 82,2%. Найбільшим реципієнтом прямих іноземних інвестицій, що надходили з ЄС-15, була Естонія - 90,5%, найменшим - Латвія - 54,9%.

Після приєднання країн ЦСЄ-7 до ЄС частка прямих іноземних інвестицій країн ЄС-15 у інвестиційному портфелі країн ЦСЄ-7 поступово зменшилась до 78,7%.

Країни ЦСЄ-7 до вступу до ЄС отримували лише 2,3% прямих іноземних інвестицій із загального інвестиційного портфеля ЄС-15. Після приєднання до ЄС ця частка зросла на 1,9 в.п. - до 4,2%. Однак очевидно, що вона досить незначна, щоб говорити про інвестиційну інтегрованість країн ЄС-15 та ЦСЄ-7 в системі ЄС. В результаті дослідження з'ясовано, що лише Австрія була стабільно активним інвестором країн ЦСЄ-7 як до, так і після розширення ЄС (17% всіх австрійських інвестицій спрямовувались до країн ЦСЄ-7 до їх вступу до ЄС та 25% після). Водночас Нідерланди значно збільшили свою частку в інвестуванні країн ЦСЄ-7 після приєднання останніх до ЄС. Зокрема, до 2004 року частка прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 становила лише 7,2%, а у 2004-2009 роках -15,3%.

Для визначення динаміки взаємних інвестиційних зв'язків між країнами ЄС-15 та ЦСЄ-7 був проведений аналіз по кожній країні ЦСЄ-7 та ЄС-15, що дало підстави виділити такі групи:

1. Країни ЦСЄ-7, частка яких після вступу до ЄС в інвестиційному портфелі ЄС-15 зменшилася - Чехія, Угорщина, Литва, Естонія та спільний показник країн ЦСЄ-7, що відбулося внаслідок змін інвестиційних пріоритетів з країн - нових членів ЄС на азійські напрямки та країни, що розвиваються (в першу чергу БРІКС). Іншою причиною було зростання, з 2008 року фінансування стагнуючих економік в межах країн - членів ЄС-15 (Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Португалія тощо).

З іншого боку, до таких країн ЦСЄ-7, як Чехія та Угорщина збільшились обсяги прямого іноземного інвестування з Японії, Південної Кореї, Індії та Китаю, які через нові країни - члени ЄС виходили на великий споживчий європейський ринок на вигідних умовах (висококваліфікована, але водночас значно дешевша, ніж в країнах ЄС-15 робоча сила, нижчі екологічні вимоги, достатньо сприятливий інвестиційний клімат); в Литву та Естонію - з Росії та Норвегії, які склали значну конкуренцію інвесторам з ЄС-15.

2. Країни ЦСЄ-7 (Польща, Латвія, Словаччина), частка яких після вступу до ЄС в інвестиційному портфелі ЄС-15 збільшилася. Польща є привабливою для іноземних інвесторів з ЄС-15 своїм геополітичним положенням та ємністю внутрішнього ринку (найбільші інвестори - Німеччина, Франція, країни Бенілюксу), Латвія - значною лібералізацією інвестиційного клімату (найбільші інвестори - Німеччина, Франція).

3. Країни ЄС-15, інвестиційний зв'язок яких з країнами ЦСЄ-7 після розширення ЄС у 2004 році зміцнився (Франція, Великобританія, Люксембург, Нідерланди, Фінляндія, Швеція). Інвестори з цих країн відкрили значні переваги для вкладення прямих іноземних інвестицій в економіки нових країн членів ЄС та поширили свій фінансовий та промисловий вплив на ринки країн ЦСЄ-7 шляхом інвестиційної експансії.

4. Країни ЄС-15, інвестиційний зв'язок яких з країнами ЦСЄ-7 послабився після їх вступу до ЄС. Це Німеччина, Італія, Австрія та спільний показник країн ЄС-15. Німеччина переорієнтувала фінансові потоки на вирішення проблем всередині ЄС-15, Італія зіткнулась з рецесією власної економіки, що призвело до значного зменшення частки прямих іноземних інвестицій, що спрямовувались в країни ЦСЄ-7.

5. На окрему увагу заслуговують Греція, Іспанія та Португалія. Відзначимо відсутність інвестиційного інтересу з їхнього боку до країн ЦСЄ-7 як до, так і після вступу останніх у 2004 році до ЄС. Це пов'язано, передусім, із їх внутрішніми економічними проблемами та наростанням боргової кризи.

У дисертаційному дослідженні на основі економетричного аналізу визначено чинники впливу на інвестиційний клімат країн ЦСЄ-7 до і після їх вступу до ЄС.

Для досягнення поставленої мети проаналізовано вплив економічних, фінансових, політичних, правових чинників на обсяги залучення прямих іноземних інвестицій (відношення обсягів прямих іноземних інвестицій до ВВП та у їх розрахунку на жителя). Інвестиційну привабливість країн ЦСЄ-7 найбільш повно, на думку автора, визначає їх ранжування у таких рейтингах: глобальної конкурентоспроможності; економічної свободи; інвестиційної свободи; економічної глобалізації; ефективності влади; легкості ведення бізнесу; кредитоспроможності; податкової сприятливості, а також усереднений показник вищеназваних рейтингів (інтегральний фактор).

До вступу країн ЦСЄ-7 до ЄС найбільший вплив на обсяги залучення прямих іноземних інвестицій на жителя мав інтегральний фактор інвестиційної привабливості (коефіцієнт кореляції 0,833) (рис.4).



Рис. 4. Обсяги прямих іноземних інвестицій на жителя в країнах ЦСЄ-7 з врахуванням впливу фактора інтегральної оцінки

інвестиційної привабливості, 2003 р.

Відповідні розрахунки були проведені для оцінки інвестиційної привабливості країн ЦСЄ-7 після їх вступу до ЄС. Найвище значення коефіцієнту кореляції виявилось між показником співвідношення прямих іноземних інвестицій до ВВП та показником економічної глобалізації - 0,906 (рис.5).



Рис. 5. Обсяги прямих іноземних інвестицій до ВВП в країнах ЦСЄ-7 з врахуванням впливу фактора економічної глобалізації, 2010р.

Автором здійснено кореляційний і регресійний аналіз та розроблено відповідні економетричні моделі. Проведено кількісну перевірку оцінки тісноти взаємозв'язків на основі кореляційного аналізу та розраховано коефіцієнти кореляції між показниками.

Отже, на процес формування інвестиційного клімату і відповідно обсягів надходження прямих іноземних інвестицій у співвідношенні до ВВП та в розрахунку на жителя, у період підготовки країн ЦСЄ-7 до вступу до ЄС найбільший вплив мала інтегральна оцінка інвестиційної привабливості. Цей висновок означає, що певною мірою вищенаведені процеси визначалися збалансованістю всіх ендогенних та екзогенних чинників інвестиційної привабливості. Після приєднання країн ЦСЄ-7 до ЄС формування їх інвестиційного клімату визначалось під впливом чинників глобальної конкурентоспроможності та економічної глобалізації, що свідчить про посилення економічної ролі цієї групи країн на міжнародному ринку.

У третьому розділі “Можливості використання в Україні механізмів стимулювання прямого іноземного інвестування країн ЦСЄ-7” розкрито й обґрунтовано секторальні, інституціональні та інноваційні пріоритети залучення прямих іноземних інвестицій в країнах ЦСЄ-7 в умовах посткризового розвитку та формування конкурентної системи прямого іноземного інвестування в економіку України.

Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України має переважно екстенсивне спрямування. Економічна криза 2008 року показала, що Україні потрібно стимулювати надходження прямих іноземних інвестицій саме в модернізацію, технологічне та інноваційне оновлення галузей, створення робочих місць, розвиток інфраструктури тощо. Виходячи з цього, автор сформулював пріоритети прямого іноземного інвестування (інфраструктурні, трудомісткі, ресурсо- та енергоощадні, природоохоронні).

Важливою формою підвищення інвестиційних сприятливості економіки України є її співпраця з ТНК. Найбільш ефективною формою такої співпраці, як показав досвід країн ЦСЄ, є створення державно-приватних партнерств (ДПП), наукових і технологічних парків, особливих економічних зон.

Одним з пріоритетних напрямів залучення прямих іноземних інвестицій до України є інноваційне оновлення її економіки. За глобальним індексом інноваційного розвитку Україна належить до країн з низьким рівнем поширенням інновацій. Частка інноваційного інвестування становить менш як 10%, а в секторі промисловості - менш як 7%. Це не забезпечує навіть простого відтворення інноваційного розвитку. При цьому Україна, на відміну від країн ЦСЄ-7, не достатньо лібералізувала доступ іноземних інвесторів в інноваційну сферу. Тому частка іноземного капіталу в загальному обсязі інноваційних інвестицій перебуває лише в межах 10%. Це свідчить про недосконалість системи регулювання не тільки у сфері залучення прямих іноземних інвестицій, але й інноваційної діяльності.

Україна має значний нерозкритий потенціал для залучення іноземного капіталу. Але в Україні склався значний дисбаланс між великими можливостями залучення іноземних інвестицій та реальними умовами їх використання. Цей дисбаланс зумовлений несприятливим інвестиційним кліматом, браком ефективної стратегії економічної та інвестиційної політики. З метою усунення цих недоліків у роботі запропоновано основні імперативи вдосконалення системи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні міжнародні економічні відносини формуються та розвиваються під впливом глобалізаційних процесів, що є наслідком економічної інтеграції, яка відбувається на двосторонньому, регіональному та світовому рівнях. В основі понять "інтеграції", а отже, і "глобалізації" лежить лібералізація національних економік, тобто подолання торговельних, фінансових та інших протекціоністських бар'єрів між окремими країнами. Основним генератором цих явищ є прямі іноземні інвестиції, які через інтернаціоналізацію інвестиційних потоків, посилення інвестиційної ролі ТНК та формування міжнародного фінансового ринку сприяють подальшому пришвидшенню лібералізації, інтеграції та глобалізації світової економіки.

2. Країнам ЦСЄ-7 у процесі інтеграції до ЄС не вдалося повністю розкрити їх значний інвестиційний потенціал. За співвідношенням обсягів прямих іноземних інвестицій до ВВП країни ЦСЄ-7 значно поступаються країнам ЄС-15 (вдвічі) і ще більше у розрахунку на особу (більш ніж втричі). І хоча з 2004 року країни ЦСЄ-7 та ЄС-15 знаходяться в одному економічному та інвестиційному просторі, ця різниця в обсягах залучення прямих іноземних інвестицій скорочується дуже повільно, що свідчить про наявність проблем у інвестиційній політиці нових країн - членів ЄС. До них належать: високий рівень бюрократії та складність системи адміністрування, непрозорість фінансової системи, громіздкість податкової системи, високий рівень сприйняття корупції, повільний розвиток інфраструктури, екстенсивний характер надходження іноземного капіталу тощо. Ці проблеми є серйозним викликом підвищенню рівня сприятливості інвестиційного клімату як країн ЦСЄ-7, так і решти країн ЦСЄ.

3. У процесі економічної трансформації країни ЦСЄ-7 пройшли шість періодів лібералізації інвестиційного клімату: 1) 1990-1993 рр. - відкриття економіки для іноземного капіталу, лібералізація основних економічних та інвестиційних свобод; 2) 1994-1997 рр. - формування базових ринкових засад залучення іноземного капіталу, прискорення притоку прямих іноземних інвестицій пов'язані, насамперед, з активною приватизацією державного майна; 3) 1998-2001 рр. - підвищення конкурентоспроможності країн ЦСЄ-7 на міжнародному ринку капіталу, збільшення обсягів залучення прямих іноземних інвестицій, завершення основної приватизації; 4) 2002-2004 рр. - найактивніша лібералізація інвестиційного клімату країн ЦСЄ-7 у процесі підготовки до вступу до ЄС, отримання значної фінансової підтримки від ЄС; 5) 2005-2007 рр. - один з найбільш успішних періодів у залученні прямих іноземних інвестицій для країн ЦСЄ-7 (107% зростання порівняно з попереднім). Але водночас починають проявлятися значні диспропорції у сферах залучення іноземного капіталу; 6) 2008-2011 рр. - характеризується впливом світової фінансової кризи та значним відтоком (вилученням) іноземного капіталу з країн ЦСЄ-7.

4. Важливе значення в залученні та регулюванні притоку прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 має формування системи відповідних інститутів. Серед їх організаційних форм провідна роль належить агентствам зі сприяння іноземним інвестиціям (АСІ). Вони забезпечували для країн ЦСЄ-7 надходження до третини обсягів прямих іноземних інвестицій, особливо у період трансформації їх економік. В країнах, де робота цих інститутів високоефективна, залучення прямих іноземних інвестицій значно інтенсивніше а сфери їх спрямування - більш диверсифіковані (Литва, Латвія, Естонія). У тих країнах, де насиченість економіки інвестиціями низька, робота АСІ оцінюється значно нижче (Словаччина). В більшості країн ЦСЄ-7 діяльність АСІ є ефективною, хоча наявний ще значний резерв її вдосконалення, а саме: розширення функцій та повноважень, активізація діяльності на міжнародних фінансових ринках у частині просування національних та наднаціональних інфраструктурних та інноваційних проектів тощо.

5. Зі вступом країн ЦСЄ-7 до ЄС та збільшенням обсягів прямих іноземних інвестицій відбулися значні зміни внутрішньої структури надходження іноземного капіталу. Зменшилася динаміка приросту прямих іноземних інвестицій у промисловість (-17%), будівництво (-1%) і збільшилась у сферу фінансів (2%), нерухомості (6%), розвиток торгових мереж (15%). Ця тенденція призвела до екстенсивного економічного розвитку та труднощів при подоланні фінансової кризи 2008-2009 років.

6. Незважаючи на незаперечний факт повної економічної інтеграції країн ЦСЄ-7 до ЄС, все ж таки у сфері прямого іноземного інвестування спостерігаються відцентрові тенденції. Інвестиційні зв'язки між групами країн ЄС-15 та ЦСЄ-7 після розширення ЄС послабились на 1 в.п., що свідчить про зниження пріоритетності країн ЦСЄ-7 серед інвесторів з ЄС-15. Передумовами виникнення цієї ситуації були: спрямування основних інвестиційних потоків країн ЄС-15 до азійського регіону, країн БРІКС тощо; внутрішні проблеми ЄС, спровоковані фінансовою кризою 2008-2009 років, та як наслідок - посилення боргової кризи, найбільше у Греції. Рецесія зони Євро вимагає концентрації фінансових ресурсів для подолання її наслідків; значно більшу активність у спрямуванні прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7, після їх вступу до ЄС, проявили країни Азії (+47%) з метою виходу на внутрішній ринок ЄС.

7. Проведений автором кореляційний аналіз показав, що на обсяги прямих іноземних інвестицій у співвідношенні до ВВП найбільше впливають економічна глобалізація та економічна свобода (коефіцієнт детермінації R² становить, відповідно, - 0,820 та 0,355). Водночас на обсяги прямих іноземних інвестицій розрахунку на жителя має вплив фактор глобальної конкурентоспроможності (R² = 0,726;). Доведено, що інвестиційний клімат країн ЦСЄ-7 визначається збалансованістю всіх внутрішніх та глобальних чинників впливу на їх інвестиційну привабливість, що є наслідком посилення політичної ролі та економічного значення цієї групи країн у процесі євроінтеграції.

8. В Україні назріла гостра потреба системних регулятивних реформ, спрямованих насамперед на лібералізацію та дерегуляцію інвестиційного режиму, а також збільшення привабливості країни для іноземних інвесторів шляхом подолання таких негативних явищ в економіці, як бюрократія, корупція, рейдерство тощо. Україна потребує інвестиційної політики, що сприяла б надходженню прямих іноземних інвестицій в інноваційну сферу, розвиток державно-приватних партнерств для оновлення інфраструктури та використання транзитного потенціалу, підвищення енергоощадності та енергоконверсії економіки.

...