Дезінтеграція і інтеграція Кореї: особливості Північно- та Південнокорейського наукового осмислення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ І ІНТЕГРАЦІЯ КОРЕЇ: ОСОБЛИВОСТІ ПІВНІЧНО-ТА ПІВДЕННОКОРЕЙСЬКОГО НАУКОВОГО ОСМИСЛЕННЯ

Процеси етнополітичної дезінтеграції та інтеграції потребують ретельного наукового дослідження в кожному конкретному випадку. «Теорії перебігу, особливостей, причин та закономірностей дезінтеграційно-інтеграційних процесів не завжди і не в повному обсязі можуть бути застосовані до всіх прикладів етнополітичної дезінтеграції/інтеграції. Наважимося стверджувати, що кожен випадок етнополітичної дезінтеграції та інтеграції є унікальним, що певною мірою ставить під сумнів можливість напрацювання загальної теорії, універсальної для цих багаторівневих та багатоаспектних етнополітичних процесів. Тому, на наш погляд, узагальнені теорії етнополітичної інтеграції та дезінтеграції виглядають дуже еклектично, вони постають комбінацією ознак, характеристик багатьох різних прикладів інтеграції та дезінтеграції, але не є справедливими в повному обсязі щодо конкретних прикладів етнополітичної інтеграції/дезінтеграції. Їх дослідження ускладнюється тим, що на об'єктивні характеристики інтеграційно-дезінтеграційних процесів також накладаються особливості їх національного наукового осмислення, які впливають на їх сприйняття у світі та задають вектор розуміння.

Ці припущення якнайкраще підтверджують процеси дезінтеграції та інтеграції Кореї». Процес етнополітичної дезінтеграції країни відбувся в середині ХХ ст., однак, стверджує Кім Чан Хі, його наслідки відчувають не лише дві держави: Південна та Північна Корея, але й увесь світ.

«Особливо беручи до уваги ядерну загрозу, яку несе Північна Корея, яка не бажає грати за загальноприйнятими правилами міжнародного порядку, користуючись переважно мовою ультиматумів. Однак нас цікавитимуть не лише процеси етнополітичної дезінтеграції Кореї та подальшої інтеграції цієї розколотої держави, а й особливості їх наукового осмислення в Південній та Північній частинах. Ця тема не була об'єктом дослідження українських науковців. Серед корейських дослідників цього питання слід окремо виділити Ан Син Те, І Ка Юнг, Нам Сон Ук, Кан Ден Сік, Кім Ге Тун, Кім Кан Ньон, Кім Кюнг Кю, Кім Йон Су, Кім Чан Хі, Кім Юн Хе, Ом Сан Юн, Пак Мін Чхоль, Пак Мьон Су, Чжи І Донг, Чон Гьон Хван, Чон Йон Хун, Чон Те Гук, Чу Бон Хо, Чхве Йон Чін, Ю Пхаль Му, Ю На Юн, Ян Тун Ан та ін.

Насправді, перелік корейських науковців, які досліджують проблему поділу і об'єднання Кореї у всіх її аспектах, особливо що стосується наслідків дезінтеграції у різних сферах життя, буде нескінченним». Адже, як справедливо зауважує Чу Бон Хо: «З моменту закінчення Другої світової війни до сьогодні проблема поділу Корейського півострова є однією з найбільш академічно важливих тем теоретико-прикладних досліджень.

Це питання переплітається з усіма можливостями і обмеженнями майбутніх шляхів корейців і позначається на всіх концепціях розвитку, починаючи з державного будів ництва та національної стратегії та закінчуючи концепціями сучасності та націоналізму». Зауважимо, що більшість південнокорейських наукових праць в цій сфері спрямована на пошук політичних, правових, міжнародних, соціальних, економічних механізмів подолання негативних наслідків дезінтеграції в усіх сферах, на пошук шляхів об'єднання двох Корей, інтеграції Корейського півострова. Чу Бон Хо наголошує, що наразі відносини Південної та Північної Кореї не є інституціоналізованими в плані примирення, об'єднання та співпраці -- вони залежать від ситуації та умов.

Відтак вчений пропонує для початку налагодити, крім контингентних, стабільні та інституціоналізовані відносини між Північчю та Півднем Корейського півострова. Зокрема, вказує на необхідність підготувати політичні пакети, які базуються на потенційних майбутніх змінах у Північній Кореї та розглядати середньо-довгострокову політику щодо Північної Кореї, спрямовану на якісне поліпшення відносин між Півднем та Північчю, пов'язане зі збереженням миру в Східній Азії. Обидві держави Північна та Південна Корея мають тривалий досвід окремішнього розвитку та державного будівництва - понад 70 років.

Нагадаємо, що розподіл (дезінтеграція) Кореї на дві частини відбувся в 1945 р. по 38 паралелі за домовленістю між США та СРСР, які уклали угоду про спільне управління державою. До дезінтеграції Корея була колоніальною державою, анексованою Японією. Раніше після російсько-японської війни на початку ХХ ст. Корею захопила Японія, яка згодом втратила контроль над Корейським півост ровом після поразки в Другій світовій війні. Вирішальну участь у звільненні Кореї відіграли СРСР та США, причому кожна намагалися поширити свій вплив на увесь Корейський півострів, однак стримували, врівноважували одна одну. «З часу дезінтеграції обидві Кореї пішли різними шляхами, продиктованими іншими державами: вони не могли обрати вектор розвитку самостійно. Республіка Корея (Південна Корея) -- шляхом демократичного розвитку під протекторатом США, Корейська Народно-Демократична Республіка (Північна Корея) соціалістичним шляхом під протекторатом СРСР».

Зауважимо, що вирішальну роль в дезінтеграції Кореї відіграв зовнішній чинник -- боротьба інтересів двох наддержав біполярного світу -- США та СРСР. І на цьому особливо наголошують північнокорейські вчені, покладаючи всю відповідальність за дезінтеграцію на США. Жодних внутрішніх передумов, в тому числі етнополітичних, для дезінтеграції не було, -- підкреслюють і собі південнокорейські вчені, зокрема Ю На Йон та Ю Пхаль Му. Дезінтеграція Кореї була не природнім етнополітичним процесом, викликаним низкою чинників розвитку та розподілу етносу і як наслідок його держави, а примусовим. Н. Кім зокрема вказує, що жодних етнокультурних передумов для поділу етносу не було.

Протягом історії з VII по XX ст. Корея була країною з єдиними культурними цінностями: жодного розколу між Північчю і Півднем не спостерігалося. «Незважаючи на те, що цей розкол був створений штучно і оформлений спочатку окупаційною межею, а згодом державним кордоном, за понад 70 років він став об'єктивною реальністю, яка суттєво ускладнює, якщо не унеможливлює інтеграцію Кореї.

Наше дослідження базується переважно на працях південнокорейських вчених, доступ до північнокорейських студій дуже обмежений. Справа в тому, що КНДР належить до найбільш закритих тоталітарних держав, де відсутній вільний доступ та обмін інформацією. Доступ до інтернету в Північній Кореї мають лише представники влади та окремі державні установи, більша частина населення не отримує об'єктивної інформації, особливо що стосується зовнішнього світу». Кан Мі Чжин, біженка з Північної Кореї, у відповідь на запитання, чи з'явиться в КНДР колись інтернет і вільний доступ до інформації, відповіла так: «Інтернет для режиму означатиме смерть. Якщо північні корейці отримають інтернет, вони відразу ж полізуть шукати інформацію про Кім Чон Ина. Вони її отримають і дуже здивуються. Режиму це непотрібно. Ніякого інтернету. У Північній Кореї і телефонного зв'язку, який не прослуховується, немає. Все чітко контролюється. Кожне слово».

Нині, працюючи в Південній Кореї журналістом, вона намагається привернути увагу всього світу до проблем, до яких призводить розподіл Кореї на Південь і Північ. По-перше, це проблема дотримання прав людини, адже ті соціальні, політичні, економічні умови, в яких перебувають більшість північних корейців, не припустимі в сучасному світі. «Система, яка багато років калічить людські долі і перетворює людей на рабів, не повинна існувати в сучасному світі.

Не може в ХХІ ст. людина бути рабом, у людини повинні бути базові права -- це нормально», -- наголошує Кан Мі Чжин.

«Серед базових прав, які порушуються політичним режимом КНДР, право на інформацію. Відкритість та прозорість влади забезпечується шляхом оприлюднення та надання інформації і є однією з найважливіших гарантій становлення будь-якого демократичного суспільства, до яких не належить Північна Корея. В демократичних державах, до яких зараховує себе Україна, передбачені лише певні обмеження права на доступ до інформації». Реалізація цього права може бути обмежена законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам.

Якщо демократичні держави передбачають незначні обмеження права на доступ до інформації, то Північна Корея, політичний режим якої переконує населення в тому, що держава оточена ворогами, жорстко обмежує реалізацію цього права громадянами. «Тому список установ, які мають доступ до інтернету затверджується та переглядається особисто Кім Чон Ином (±иБ¤Ає) -- Верховним лідером КНДР, який чомусь в українських ЗМІ всупереч логіці та правилам транслітерації іноземних імен називають Кім Чен Ином. Взагалі особливості корейської мови, труднощі перекладу і, як наслідок, повна відсутність перекладів праць корейських вчених по обидва боки кордону з досліджуваної нами проблематики на українську мову (навіть англійський переклад інтеграційно-дезінтеграційних досліджень найчастіше відсутній), обумовлюють хаос в транслітерації імен.

Наразі в Україні використовується система Концевича -- набір правил транскрибування слів корейської мови кирилицею, що був розроблений російським сходознавцем Л. Концевичем на основі наукової транскрипції О. Холодовича 1950-х роках. Ці системи нещадно критикуються українськими вченими». «Можна багато сперечатися про те, наскільки досконалою є система О. Холодовича. Адже це система транскрибування з елементами транслітерації, що робить її не зовсім зручною як для тих, хто зовсім не знайомий з корейською мовою і кому необхідно передати звучання слова якомога ближче до оригіналу (наприклад, для туристів), так і для вчених-кореїстів, для яких важливо знати, як саме писалося слово корейською мовою», -- вказує на недоліки мовознавець О. Щегель. Вчений стверджує, що проблема передавання корейських імен кирилицею існує вже багато років, хоча в Україні їй взагалі уваги не приділяли, адже кореїстика як самостійна наука в Україні нараховує лише кілька десятків років. О. Щегель пропонує передавати ім'я Б¤ як Чон -- запропонована ним система транскрипції корейських імен ґрунтується на їх написанні і відповідно на вимові в Кореї. Однак нам не вдалося знайти жодного українського джерела з іменем північнокорейського лідера «Чон» і лише одне з «Чжон».

«Втім повернімося до дослідження дезінтеграційно-інтеграційних процесів північнокорейськими вченими. Специфіка наукового пошуку в Північній Кореї суттєво відрізняється від загальноприйнятих стандартів. Наукова спільнота на відміну від решти громадян КНДР має доступ до інтернету, однак мало послуговується науковими надбаннями «недружніх» держав, крім того, результати її досліджень практично ніде зовні не оприлюднюються». Виявилося, що три університети Північної Кореї мають зовнішні інтернет-сторінки, де викладають результати своїх наукових досліджень: Університет ім. Кім Ір Сена, Університет науки та технологій Кім Чхека та Пхеньянський університет науки та технологій.

Останній -- перший і єдиний приватний університет Північної Кореї, який був заснований та частково фінансується ззовні. Незважаючи на те, що ПУНТ -- це наукова установа, яка була спільно запланована і реалізована силами Північної та Південної Кореї, сам факт чого вже є інтеграційною ініціативою, однак соціальні науки в ньому не вивчаються. Пхеньянський університет науки та технологій покликаний сприяти економічному розвитку Північної Кореї шляхом підготовки професіоналів з технічних дисциплін, медицини та бізнесу. Зовнішньої інтернет-сторінки Університету науки та технологій Кім Чхека відшукати не вдалося.

Що ж стосується Університету ім. Кім Ір Сена, на його офіційному сайті у відкритому доступі вдалося знайти один журнал з досліджуваної проблематики -- «Журнал Університету ім. Кім Ір Сена» Серія «Соціальні науки», причому чомусь лише один випуск -- №2 за 2014 р. англійською мовою. «Судячи зі змісту, видання висвітлює позицію північнокорейської науки з багатьох питань чи не всієї соціально-гуманітарної сфери. Як інакше пояснити той факт, що публікації з різних не дотичних між собою сфер ніяк не розмежовуються навіть на рубрики? Цитування назв деяких з них дасть змогу зрозуміти суть проблеми -- впереміш йшли такі статті: «Патріотизм Кім Чон Іра -- це кристалізація соціалістичного патріотизму», «Основні принципи та деякі особливості права СОТ», «Дослідження моделі оцінювання продуктивності феросплавних заводів», «Загальне розуміння редагування інтернет-журналістики», «Розуміння класифікації частин англійських речень» та ін. Пізніше вдалося знайти цьому пояснення. Після аналізу всіх номерів Журналу Університету ім. Кім Ір Сена корейською мовою з'ясувалося, що цей англомовний номер -- не був окремим номером, а, очевидно, спеціально сформованим в інтернеті збірником статей з різних номерів, різних серій, різних років, перекладених на англійську мову. Корейською мовою аналогу знайти не вдалося, позаяк Серії «Соціальні науки» цього журналу у вигляді періодичного видання, не існує взагалі». Журнал представлений лише в таких серіях: філософія, економіка; історія; лінгвістика; природничі науки. «Припускаємо, що цей номер було створено показово з наміром продемонструвати англомовній науковій спільноті позицію північнокорейських вчених щодо окремих питань, тому він виглядає таким еклектичним.

Однак нас більше цікавить дезінтеграційно-інтеграційна проблематика -- її важливість, особливості та рівень розробки. І вона була висвітлена -- перша стаття англомовного збірника була присвячена інтеграції Кореї, що вказує на важливість та значимість цієї теми для північнокорейських наукових досліджень. Ми робимо цей висновок, виходячи також з того, що перші десять статей були присвячені північнокорейським лідерам -- Кім Ір Сену, Кім Чон Іру та його наступнику Кім Чон Ину, до яких північнокорейське суспільство демонструє небачену повагу, а також іншим важливим для КНДР питанням -- патріотизму, соціалізму, ядерним випробуванням. Тоді як феросплави, інтернет-журналістика та англійські речення завершували цю серію наукових досліджень, що вказує на їх невисокий рівень пріоритетності». «Однак це не голослівне припущення, яке базується на змісті кількох журналів головного університету такої унікальної країни, як Північна Корея. Звернімо увагу на постаті керманичів держави. До речі, наше дослідження ніколи не було б опубліковане в північнокорейському виданні не стільки через стриману критику, скільки через неповагу до постатей лідерів, ім'я і цитати яких, в тому числі в наукових публікаціях, повинні виділятися жирним та/або більшим шрифтом від решти тексту. Всі північнокорейські наукові статті, які нам вдалося знайти, відповідали цим вимогам.

Авторитет колишніх очільників держави -- вождя Кім Чон Іра (±иБ¤АП), як і його батька, вождя Кім Ір Сона (±иАПјє) в північнокорейському суспільстві також беззаперечний. Саме Кім Ір Сон започаткував практику вживання титулів перед ім'ям лідера, які розробляються керівною Трудовою партії Кореї. Їх застосування варіюється, залежно від політичної ситуації та контексту. Щонайважливіше, два окремих титули Кім Чон Іра з-поміж кількох десятків присвячені ідеї інтеграції Кореї як єдиної держави, що вказує на важливість цієї мети, її належність до національних інтересів КНДР». У дослівному перекладі перший титул звучить як «Запорука (передумова, фактор) об'єднання Батьківщини» (Б¶±№ЕлАПАЗ ±ёјє), другий -- як «Символ об'єднання Батьківщини/ символ національного об'єднання» (Б¶±№ ЕлАПАЗ »уВЎ). «Обидва титули почали використовуватися після вступу Кім Чон Іра на посаду Верховного головнокомандувача КНА в 1991 р. Однак аналіз наукових публікацій свідчить, що Північна Корея бачить тільки один шлях об'єднання обох держав в єдину -- шляхом поглинання Південної Кореї, її приєднання до Північної, хоча така модель інтеграції неможлива через величезний розрив в соціально-економічному розвитку між двома частинами дезінтегрованої держави.

Хоча окремі моделі етнополітичної інтеграції, запропоновані Пхеньяном, були цілком життєздатними. Зокрема, Кім Ір Сон запропонував конфедеративну модель об'єднання -- інтеграцію двох держав в єдину державу за умови збереження різних політичних систем та урядів». Згідно з цією моделлю планувалося, що єдина Демократична Конфедеративна Республіка Корьо (°н·Б- назва однієї з трьох ранньофеодальних держав Кореї, сучасна назва «Корея» походить від «Корьо») проводитиме спільну зовнішню політику та матиме єдине представництво на міжнародній арені, але в різних частинах Кореї збережеться свій політичний та соціально-економічний лад. Уряди Півночі та Півдня тимчасово зберігатимуть свої широкі повноваження, однак згодом вони будуть інтегровані. Це одна з трьох найпоширеніших моделей інтеграції Кореї, поряд з моделями поглинання Південною Кореєю Північної і Північною Кореєю Південної. Кан Ден Сік характеризує сучасну інтеграційну стратегію Північної Кореї як еклектичне поєднання положень старих концепцій та нових підходів, спрямованих на укріплення суспільно-державної системи.

Північнокорейський дослідник Мун Юн Хо стверджує, що Північна Корея докладає і докладатиме зусиль до зміцнення міжнародної солідарності, створення сприятливого середовища для об'єднання Кореї, адже це питання має колосальну вагу для держави. Головну відповідальність за розділення корейської нації він також покладає на американські сили. Вчений досліджує інтеграційну роль та місію колишнього керівника країни Кім Ір Сона в ХХ ст. Ним використовуються звеличувальні звороти на зразок: «під мудрим керівництвом лідера викриваються жорстокі схеми США та інших прихильників дезінтеграції, спрямовані на створення «двох Корей»; «ще один внесок, який Президент зробив у формування сприятливого міжнародного середовища для возз'єднання країни полягає в тому, що він наполегливо працював над розширенням кількості прихильників і симпатиків руху національного возз'єднання нашого народу»; «Кім Ір Сон визначив національне возз'єднання метою свого життя і присвятив всього себе священній меті об'єднанню країни, заклавши солідний фундамент для її реалізації». «Тоді як наукова стаття, на нашу думку, повинна була б містити аналіз конкретних інтеграційних кроків очільників держави і формування інтеграційної політики, зокрема налагодження діалогу між двома частинами Кореї, на який КНДР йде доволі неохоче.

Тим часом населення Північної Кореї має доступ лише до такої наукової інформації, яка й формує громадську думку щодо інтеграції Корейського півострова. Окрім ЗМІ, населення Північної Кореї має доступ до аналогу інтернету, національної інформаційної мережі Кванмйон (±¤ён)». Повна назва північнокорейського інтернету -- Народна мережа Кванмйон, яка була запущена в 2000 р. і нараховує понад 5 тис. сайтів. «Це цензурована версія інтернету всередині держави без доступу назовні. Основна частина матеріалів в цій мережі соціалістичного змісту, хоча на відміну від ЗМІ там вже зустрічаються політично та ідеологічно знебарвлені наукові переважно природничо-технічні тексти. Ззовні потрапити в Кванмйон неможливо, що виключає можливість ознайомити ся з позицією її авторів щодо дезінтеграційно-інтеграційного процесу.

Оскільки КНДР належить до найбільш закритих, ізольованих держав, це ускладнює розуміння природи етнополітичних процесів в цій моноетнічній державі. Корейці там становлять понад 99% населення з незначними вкрапленнями китайців, японців, монгол, кількість яких не перевищує 1%». Як зауважує С. Асланов, «КНДР не є привабливою країною для міграції через низькі стандарти життя, недієвість системи захисту прав людини та відсутність демократичних свобод». «До того ж міграція в КНДР обмежена законом, тому питання етнічного плюралізму та забезпечення вимог етноспільнот не є актуальним для етнонаціональної політики цієї держави». Дослідник стверджує, що тоталітарний політичний режим Північної Кореї не забезпечує належного рівня життя населенню та захисту прав на відміну від Південної демократичної частини. Однак це реальність, в якій живуть більша частина населення корейського півострова.

Можливо, тому в більшості наукових південнокорейських досліджень з проблематики дезінтеграції та інтеграції дуже чітко простежується національна ідея -- возз'єднання обох держав Корейського півострова в єдину Корею. Причому постає вона у вигляді приєднання Північної Кореї до складу Південної після падіння тоталітарного режиму КНДР, яке пророкують південнокорейські вчені. «Це модель інтеграції Кореї, яка повністю домінує в науковому та політичному дискурсі Південної її частини і полягає в реінтеграції Північної Кореї до складу Південної. Натомість нагадаємо, що північнокорейські дослідники вважають Південну частину окупова ною США і також плекають мрії про її звільнення, приєднання до КНДР та возз'єднання нації. Маємо дві протилежні, взаємовиключні стратегії інтеграції півострова, які не враховують позицію іншої сторони, не поважають її базових цінностей і не готові їх поділяти або йти на компроміс. І це головна внутрішня перешкода на шляху до об'єднання Південної та Північної Кореї і єдину державу».

Хоча, насправді, їх набагато більше -- діаметрально різні політичні режими, тривалий досвід окремішнього існування, різний темп соціально-економічного розвитку, недемократична ідеологія КНДР. Дані опитувань вказують на те, що, незважаючи на загальне схвалення ідеї інтеграції Кореї, освічена молодь Півдня остерігається її реалізації на практиці. Не останню роль в цьому відіграє загроза ядерною зброєю з боку КНДР, її політичний режим, незадовільний рівень розвитку, про що свідчить велика кількість біженців з Півночі. Тому південнокорейське населення побоюється за здобутки та досягнення своєї держави, оскільки об'єднання з економічно та соціально відсталою Північчю може спровокувати економічну, соціальну, демографічну кризу в об'єднаній Кореї. «Опитування в КНДР щодо інтеграції не проводилися, але нескладно припустити, що громадська думка повністю збігатиметься з офіційною позицією керівництва».

Що ж стосується позиції південнокорейських учених, крім розробки моделі об'єднання, напрацювання реальних політико-правових механізмів інтеграції, налагодження діалогу, пошуку точок дотику, чому присвячена абсолютна більшість наукових праць, нам вдалося виокремити ще один важливий сегмент досліджень -- прогностичний, присвячений адаптації окремих сфер життя до об'єднаного існування в межах однієї держави. Це дуже інформативний пласт досліджень, який вказує на глибину наукової та прикладної розробки проблеми інтеграції обох частин Кореї. Наприклад, кілька дослідниць із гендерної проблематики вивчають становище північнокорейських жінок та гендерну рівність в об'єднаній Кореї, хоча такої держави ще не існує! Вчені припускають, що гендерна нерівність у Північній Кореї, ймовірно, стане головною перешкодою для соціальної інтеграції в процесі об'єднання двох Корей, яким складно буде напрацювати універсальний спосіб життя. Адже сприйняття чоловічого домінування північнокорейського народу, де переважає відчуття традиційного патріархального авторитарного соціалістичного суспільства, спричинить серйозний конфлікт з поглядами південних корейців. Ця праця відображає побоювання негативних наслідків об'єднання з Північною Кореєю, які можуть загальмувати розвиток і призвести до погіршення добробуту, рівня захисту прав в об'єднаній державі. Тому вчені висувають концепції перехідного періоду об'єднання, адаптації Північної та Південної Кореї одна до одної для вирівнювання економічного, правового та соціального становища суб'єктів інтеграції.

«Характерно, що частина як південнокорейських, так і північнокорейських учених уникають терміна «дві Кореї» або закавичують його. Вони використовують поняття «об'єднання Кореї, Корейського півострову, нації, народу», «Півночі та Півдня Кореї», «Південної та Північної Кореї», а не об'єднання двох Корей. Припускаємо, що це обумовлено не лінгвістичними особливостями, а тим, що Корея в національній свідомості населення обох частин розділеної країни залишається єдиною».

Безумовно, з правової точки зору, коректно вживати поняття «дві Кореї» і аналізувати інтеграцію двох окремих держав, адже термін «розколота держава» -- це більше політичне поняття, ніж правове. Слід враховувати тривалий досвід співіснування двох корейських держав, які є повноправними членами ООН. Наразі обидві частини Кореї, окрім історії та території, об'єднує лише етнічна спорідненість (культура, мова, традиції) та бажання відновити єдину державу. Так, у ст. 4 Конституції Південної Кореї під назвою «Об'єднання, Мир» Республіка Корея декларує прагнення до інтеграції, тому розробляє і проводить політику мирного об'єднання, засновану на принципах свободи і демократії. На практиці держава використовує внутрішні соціально-економічні досягнення та сприятливі зовнішні фактори для зміцнення загальнокорейської єдності. Ідея полягає в тому, щоб зробити Південну Корею привабливою для північнокорейського населення, що повною мірою вдається Південній Кореї.

Що стосується сучасного етапу етнополітичної інтеграції Кореї, то у взаємодії обох частин розділеної держави намітилися певні позитивні зрушення. Головними перешкодами для об'єднання більшість вчених вважають тоталітарний режим КНДР та ракетно-ядерну загрозу, яку він несе всьому світові. Воєнний удар по Північній Кореї викличе удар Пхеньяна у відповідь по Південній Кореї, що може призвести до світової війни, оскільки США, Китай та Росія не залишаться осторонь у випадку збройного зіткнення двох частин півострова. Кан Ден Сік переконаний, що питання інтеграції не може бути вирішене зі застосуванням зброї.

«Корейська проблема має складний багатоетапний характер і її вирішення можливе тільки шляхом послідовної, поетапної реалізації міжкорейських та міжнародних угод, а також вимагається максимальна участь інших держав та міжнародна співпраця», -- наголошує вчений. Однією з найбільших та найважчих складових цієї проблеми він називає денуклеаризацію Корейського півостро ва. Враховуючи це, в сучасних умовах об'єднання Кореї в найближчій перспективі вчений вважає подією нереальною. Кім Кан Йон вважає, що Росія підігріває амбіції КНДР як ядерної держави. Москва допомогла Пхеньяну стати ядерною державою та реалізувати ракетну програму і налаштовує Кім Чон Ина проти Заходу і Південної Кореї.

Таким чином, на основі дослідження особливостей північно- та південнокорейського наукового осмислення дезінтеграційно-інтеграційних процесів на Корейському півострові ми виявили: 1) відсутність об'єктивних етнокультурних передумов для дезінтеграції та визначну роль зовнішнього чинника у виникненні феномену розколотої держави (двох Корей); 2) пріоритетність теоретико-прикладного вивчення проблеми інтеграції (воз'єднання) Північної та Південної Кореї в єдину державу; 3) об'єктивні перешкоди (рівень розвитку, ідеологія, стиль життя) об'єднанню після тривалого окремого існування. Всупереч труднощам доступу до північнокорейських досліджень, вдалося з'ясувати, що вони більше концентруються навколо загальної ідеї інтеграції Кореї та ролі лідерів держави в цьому процесі, тоді як південнокорейська школа працює над розробкою реальних політико-правових механізмів інтеграції та прогнозування їх застосування на Півночі та Півдні.

Загалом обидві держави схвалюють ідею відновлення національної єдності, однак базуються на принципово різних концепціях інтеграції та способах їх реалізації. Північнота південнокорейська моделі інтеграції не просто відрізняються чи суперечать одна одній, вони взаємовиключні: кожна країна планує реінтегрувати іншу до свого складу, не враховуючи позицію протилежної сторони і не поважаючи її базових цінностей. Проте, незважаючи на скепсис учених щодо можливості об'єднання Кореї на сучасному етапі цього інтеграційного процесу, сторони йдуть на діалог та зближення».

корейський півострів інтеграційний розколотий

References

1. Ju Bong Ho (2010). Hanbando bundanui seonggyeok: daenaeoejeok yoin [On the Characteristics and Establishment of the Division of the Korean Peninsula] The Journal of Strategic Studies, Vol.10, No.3, 321-354 [in Korean].

2. Ju Bong Ho (2014). Nambukgwangyeui gwaje: hwahaewa hyeopryeok [Issues in the South and North Korea Relationship: Reconciliation and Cooperation] The Journal of Strategic Studies, Vol.17 No.2, 193-217 [in Korean].

3. Kim N. Severnaja i Juzhnaja Koreja: istorija razdelenija [North and South Korea: the History of Separation] PostNauka - PostScience <https://postnauka.ru/faq/60783> (2018, January, 05) [in Russian].

4. Shhegel, O. (2009). Praktychna transkrypciya korejskyh imen ukrayinskoyu movoyu: porivnyannya, problemy i propozyciyi [Practical Transcription of Korean Names in Ukrainian: Comparisons, Problems and Sentences] Movoznavstvo - Linguistics, no. 1, 76-87 [in Ukrainian].

5. Kim Chzhon Yn - pivnichnokorejskyj politychnyj diyach (biografiya, foto, rozpovidi) [Kim Jong Ying is a North Korean politician (biography, photo, storytelling)]. People.SU. <http://www.people.su/ua/52162>(2017, December, 28) [in Ukrainian].

6. Gimilseongjonghapdaehak [Kim Il Sung University] Kim Il Sung University. <http://ryongnamsan.edu.kp/univ/switchlang?lang=ko> (2017, December, 28) [in Korean].

7. Pyeongyanggwahakgisuldaehak [Pyongyang University of Science and Technology] Pyongyang University of Science and Technology (PUST). <https://pust.co/index.php/academics/> (2017, December, 30) [in Korean].

8. (2014) Journal of Kim Il Sung University (Social Science), 2.

Размещено на Allbest.ru