Становлення організації BRICS у рамках міжнародної політики: взаємовигідний союз для великих політичних гравців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Києво-Могилянська академія» (Україна, Київ)

Становлення організації BRICS у рамках міжнародної політики: взаємовигідний союз для великих політичних гравців

Приходько П.О.

студент факультету соціальних наук і

соціальних технологій

У сучасному політичному дискурсі створюється дедалі більше міжнародних організацій, альянсів, політичних союзів між різними країнами. Ці організації можуть мати різну мету: налагодження економічних відносин та зв'язків, об'єднання заради військової співпраці, співіснування заради балансу сил та нарощування політичної потужності. Деякі організації поєднують та закріплюють за собою одразу декілька вищезазначених цілей. Але далеко не всі впливають на світовий політичний баланс сил та відіграють справді важливу роль у міжнародних відносинах. Однією з організацій, яка на сучасному етапі має посутній вплив на міжнародну політику, є BRICS (абревіатура з англійської - Brazil, Russia, India, China, South Africa).

Основні завдання статті:

проаналізувати передумови та причини, які вплинули на створення BRICS;

описати процес створення міжнародної організації BRICS;

проаналізувати переваги, які мають країни- учасниці BRICS від цього політико-економічного альянсу;

- визначити місце та роль міжнародної організації BRICS у міжнародній політиці.

Країни, які входять до складу BRICS, є досить могутніми у своїх регіонах та в рамках сучасних міжнародних відносин та політичного впливу. Насправді BRICS - це не лише об'єднання, яке ставить перед собою винятково політичні цілі. Існування BRICS спрямоване на економічну взаємодію та взаємодопомогу країн-учасниць організації. Крім того, у планах BRICS - стати однією з наймогутніших політико-економічних організацій світу та керувати сучасними економічними процесами. Проте, звісно у будь-якої мети є як сприятливі моменти, так і перешкоди. BRICS - молода міжнародна політично-економічна організація, якщо порівнювати з такими «гігантами» і «старожилами», як ООН, НАТО чи ЄС, що існують понад півстоліття і на сучасному етапі є найвпливовішими світовими організаціями-конкурентами. Тому реалізація амбітних планів BRICS потребуватиме стратегічно продуманих політтехнологій.

На початку XXI століття світ та усі його процеси вступали в якісно нову епоху суспільно-політичних відносин, до якої людство йшло впродовж усього століття. Разом із початком нового тисячоліття у міжнародних відносинах, міжнародній політиці та міжнародній економіці зароджувалися нові, раніше невідомі процеси, які стали вирішальними при розподілі сучасного світового балансу сил. Науковці почали використовувати такі терміни, як глобалізація, багатополярність, постіндустріальне суспільство.

Наприкінці XX століття розпався Радянський Союз. Це свідчило про те, що біполярна система між США та СРСР порушилася, і в Європі та в Азії протягом останніх десяти років XX століття утворилися десятки нових незалежних країн. Усі ці процеси вели до того, що суспільство, світ та глобальний баланс сил змінюється, і у міжнародних відносинах починають з'являтися нові політичні «гравці» та нові лідери. США та колишній СРСР уже не були тими запеклими ворогами, які установили у світі біполярний баланс сил. На початку XXI століття з'являється такий термін, як багатополярність світу. Багатополярність світу - це система міжнародних відносин, що зароджувалася в кінці XX - на початку ХХІ століття, за якою велика кількість держав мають приблизно однаковий військовий та економічний потенціал, та відіграють приблизно однакову роль у світовому політичному процесі. Багатополярність світу передбачає існування кількох полюсів сили (цивілізаційний, воєнний, економічний, політичний полюси), які не переважають та не розповсюджують свій вплив один на одного [1]. Багатополярність світу стала однією з безпосередніх передумов появи міжнародної організації BRICS.

Глобалізаційні процеси, які розвинулися у XX столітті, призвели до появи такої когорти країн, як «країни, що розвиваються». У другій половині XX століття деякі з цих країн почали демонструвати досить високі темпи зростання та розвитку власних національних економік. Науковці почали називати ці країни «новими індустріальними країнами» (НІК). Ця когорта країн вважалася найбільш перспективною та прогресивною серед держав, що розвиваються.

Прискорений розвиток цих країн став можливим завдяки низці факторів. Можна вважати, що внутрішньо економічна та соціально-політична ситуація в цих країнах була достатньо сприятливою для проведення індустріалізації та досягнення більш високого рівня економічного зростання [6]. Провідні світові держави (такі як США чи Японія) прагнули мати стабільних економічно потужних партнерів, тому були зацікавлені у виникненні такої когорти країн, як НІК.

Таким чином, сприятливі внутрішньодержавні фактори, що передусім полягали в підтримці макроекономічної стабільності всередині країни, створенні умов для високої норми заощаджень та інвестицій у країні, активності уряду в питаннях створення інституційних умов економічного зростання та ефективності його дій, а також глобалізаційні процеси, що швидко розповсюджувалися в міжнародній економіці, посприяли формуванню та прискореному розвитку нових індустріальних країн [6].

Сьогодні у світі спостерігається розвиток НІК нового типу. Причиною появи НІК нового типу можна вважати зміну тенденцій розвитку світової економічної системи. Реалії сучасної міжнародної економіки спричинили зростання значення країн та об'єднань, що володіють унікальними ресурсами та здійснюють ефективну державну економічну політику [2, с. 274]. Оскільки всі країни BRICS нa початку XXI століття були такими, що розвиваються, вони вирішили інтегруватися до такої політико-економічної структури, як BRICS. Отже, основним явищем, яке спричинило появу нових індустріальних країн в середині XX століття і яке дозволило створити таке політико-економічне об'єднання, як BRICS, є глобалізація. Глобалізація - це процес міжнародної економічної, політичної, культурної інтеграції та уніфікації. Основними проявами та наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція людських ресурсів та капіталу, стандартизація та універсалізація законодавства, економічних, політичних та культурних процесів у різних державах [4]. Зокрема глобалізація стала основною передумовою до появ численних міжнародних організацій (зокрема і BRICS). Можна зробити проміжний висновок, що глобалізація - безпосередня причина краху біполярної системи та зародження багатополярності світу.

Із вищесказаного можна визначити основні передумови формування BRICS у контексті загальних світових процесів: глобалізація (економічна, політична, культурна інтеграція) та багатополярність світу (рівномірний світовий баланс сил між наймогутнішими державами). Ці процеси були основними рушіями у міжнародних відносинах початку XXI століття і стали чинниками, які безпосередньо вплинули на інтеграцію та утворення політико-економічного альянсу між країнами-учасницями сучасної організації BRICS.

Окрім світових процесів початку XXI століття, які стали передумовами до створення BRICS, можна також виокремити бажання економічно потужних держав у своїх регіонах (Росія, Бразилія, Китай, ПАР, Індія) створити взаємовигідний союз, який має всі шанси стати одним із основних світових економічних осередків. Такий висновок можна зробити з того, що в планах країн BRICS (а на початку зародження BRIC) було потіснити передові країни Західної Європи та США із так званого «політико-економічного Олімпу». Окресливши об'єктивні передумови створення BRICS (глобалізація та багатополярність), доцільно схарактеризувати стосунки держав (Росія, Бразилія, Китай, ПАР, Індія), що призвело до формування BRICS як міжнародної організації.

Як уже зазначалося, в кінці XX століття суспільство стояло на порозі нового часу та розвитку. Після розпаду СРСР Сполучені Штати стали одним із головних претендентів на роль домінуючої світової держави практично у всіх сферах світового розвитку. Основними партнерами та однодумцями США були країни Західної Європи, а також найбільш економічно продуктивні країни світу (наприклад, Японія). Внаслідок цих процесів країни третього світу почали усвідомлювати потребу об'єднання власних ресурсів заради реальної противаги Заходу та США.

На початку XXI століття ситуація почала змінюватися, і саме в цей період почали з'являтися тенденції до об'єднання та створення союзів між великими країнами, що розвиваються досить високими темпами. Трохи раніше, на початку 1990-х років, була оприлюднена ідея створення стратегічного партнерства між Росією, Індією та Китаєм, або ж RIC (Russia, India, China) [5, с. 72]. Пізніше ця ідея трактувалася як реакція та відповідь на наміри розширення НАТО на схід. Реакції на цю ідею не виникли, оскільки тогочасні стосунки між ймовірними учасниками цього союзу були досить напруженими, тому на такому ранньому етапі говорити про серйозні інтеграційні процеси між Росією, Індією та Китаєм не доводилося. Проте пізніше, на початку XXI століття, країни «незахідного світу» почали об'єднувати сили, аби протистояти США у плані економічної та політичної могутності. В той же час почали проводитися конференції науковців Росії, Китаю та Індії щодо питань зовнішньої політики, економіки та безпеки. Спільний розгляд міжнародних політичних та економічних проблем все більше зближував Росію, Індію та Китай, а пізніше також Бразилію, що приєдналася до них. Ці процеси були свідченням зародження нової інтеграційної структури [5, с. 73].

Абревіатуру BRIC вперше було вжито у 2001 році Джимом О'Нілом, працівником американського банку «Goldman Sachs» [3]. Країни, що входили до цього об'єднання, орієнтувалися на економічну, політичну та дипломатичну співпрацю. З 2001 року стосунки між країнами зазнали нового підйому. Між науковцями існують певні суперечності щодо того, яка ж насправді офіційна дата створення BRIC (насамперед через відсутність інституалізації). Називають три дати: 2006, 2008 та 2009 рік. Проте все-таки сама організація підтверджує те, що 2008 рік - офіційна дата створення BRIC. Саме в цей рік відбувся перший саміт в Єкатеринбурзі (Росія). Під час саміту країни остаточно і офіційно сформували міжнародну організацію BRIC. Перший саміт BRIC як офіційної організації відбувся в тому ж таки Єкатеринбурзі, проте через рік, в 2009му [5, с. 73]. У ході офіційної зустрічі були окреслені основні напрямки взаємодії держав-учасниць BRIC, які стосувалися питань взаємодії на міжнародній арені та закріплення інституційних основ організації. Голови держав BRIC домовилися про спільне відстоювання державних та організаційних інтересів на міжнародній арені на основі принципів підтримки, рівноправності, багатополярності та міжнародного права. Крім того, були обговорені позиції щодо основних напрямків боротьби з економічною кризою, а також розвитку співпраці в таких галузях, як економіка, енергетика, освіта та наука. Формат організації ВКІС не допускав домінування позицій якоїсь однієї країни-учасниці, а також передбачав обговорення питань та взаємодію в умовах рівності усіх країн, що входять до ВКІС.

Зі створенням ВКІС взаємодія країн-учасниць між собою активізувалася та дедалі міцніла з кожним роком існування організації. Окремо варто згадати китайсько- індійські відносини в перші роки функціонування ВКІС. У другій половині XX століття Китай та Індія мали напружені зовнішньополітичні відносини. Насправді у ВКІС вони налагодили ефективну взаємодію і заявили про стратегічне партнерство та добросусідські відносини. Окрім того, з 2005 до 2008 параметри торгівлі між Китаєм та Індією збільшилися втричі. Зародження BRIC багато в чому завдячувало поліпшенню російсько-китайських відносин, адже ці країни були головними ініціаторами ВКІС [5, с. 74]. Зокрема, у 2001 році Договором про дружбу вони вирішили ряд територіальних питань і вступили в добросусідські відносини. Бразилія на початку XXI століття почала активно шукати партнерів задля міжрегіональної співпраці, що і привело цю країну до ВКІС. В 2011 році до ВКІС приєдналася Південноафриканська Республіка - найрозвиненіша країна на африканському континенті [5, с. 74]. Організація трансформувалася із ВКІС y BRICS. Приєднання ПАР забезпечувало формування ще більшого впливу BRICS на світові економічні й політичні процеси, адже це по суті означало розширення організації на ще один континент.

Аналіз переваг членства у BRICS для кожної з країн учасниць. У першій частині статті було проаналізовано основні глобальні передумови створення BRICS, а також охарактеризовано основні аспекти історії створення цієї міжнародної організації в світовому політичному просторі. Як було зазначено, - BRICS є взаємовигідним союзом потужних країн, що розвиваються, і кожна країна-учасниця BRICS домінує у своєму політико-економічному регіоні (або принаймні займає провідні позиції). У другій частині статті буде зроблено спробу аналізу переваг членства у BRICS для кожної окремо взятої країни-учасниці цієї організації.

Росія. Говорячи про Росію як члена міжнародної організації BRICS, можна з упевненістю стверджувати, що членство у BRICS для Російської Федерації є найпотрібнішим з-поміж усіх інших членів цієї організації. Це можна пояснити кількома причинами. У політичному та економічному аспектах Росія перебуває в міжнародній ізоляції, на неї накладені жорсткі економічні санкції через розпалювання конфлікту на сході України, а також через окупацію Криму. Окрім того, Росію виключено з G8 («велика вісімка», США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада, Італія, з 2014 - G7), традиційне святкування 9 травня у 2015 році Європа бойкотувала, саміти Росія-ЄС та Росія-НАТО були скасовані у 2015 році [10]. Усе це свідчить про часткову безпорадність Росії протягом останніх 2-ох років на міжнародній арені, зокрема численні бойкоти, ізоляції, санкції насамперед із боку провідних та впливових, економічно потужних країн Західної Європи та з боку США. З огляду на усі вищенаведені факти, значення BRICS для Росії досить велике. Країни-члени BRICS - могутні економічно. А для Російської Федерації мати економічно могутніх партнерів, які зможуть підтримувати її незважаючи на західноєвропейські санкції, зараз досить вигідно. Коли BRICS тільки створювався, цілі Росії були дещо іншими. Зокрема, основна ціль - об'єднати економічно потужні незахідні країни навколо себе та створити панівну політико-економічну організацію на противагу ЄС та МВФ.

BRICS і надалі прагне створити економічну систему, що буде альтернативною системі МВФ (Міжнародний валютний фонд) - СБ (Світовий Банк). Проте Росію, не зважаючи на активну участь у BRICS, важко уявити одним із основних спонсорів та інвесторів такої системи. Це пояснюється низькою динамікою та низьким розвитком економіки порівняно з іншими членами BRICS [10]. Хоча в майбутньому, за умов створення Світового Банку BRICS, Росія зможе використовувати усі переваги цього банку на свою користь (як член BRICS). Це допоможе налагодити російську економіку та пом'якшити проблеми в цій економіці. З налагодженням економічних справ налагодиться й політико-міжнародне становище. Основним партнером Росії у BRICS є Китай, як сусід та економічно наймогутніша країна в BRICS. Формально Китай - лідер BRICS (з огляду на найвищі економічні показники серед всіх членів), навколо якого Росія прагне створити потужну політико-економічну систему (Світовий Банк BRICS і т.д.) [10]. Існування у світі потужної економічної системи на чолі з Китаєм для Росії набагато вигідніше, аніж існування потужної економічної системи на чолі з США чи країнами Західної Європи з ідеологічної точки зору. Проте незрозуміло, чи буде спроба створення такої системи збоку BRICS успішною, адже позиції США та країн Західної Європи у світі поки непохитні. Проте в будь-якому випадку від цієї спроби російська економіка нічого не втратить. Можна сміливо стверджувати, що BRICS для Росії - своєрідний захисний механізм, «прикриття» від санкцій провідних європейських держав та США, а основним лідером цього механізму є Китай - головний політичний та економічний партнер Росії.

Китай. Як уже зазначалося вище, Китай можна вважати основною та найпотужнішою економічною одиницею міжнародної організації BRICS. Здавалося б, які вигоди від BRICS існують для Китаю? Чи не легше співпрацювати з економічними та політичними гігантами, такими як США чи Японія, або ж із країнами Західної Європи? Але у китайських лідерів свої пріоритети, і надалі буде зроблена спроба аналізу переваг членства у BRICS для Китаю.

Можна із впевненістю стверджувати, що Китай не був основним ініціатором створення BRICS (головним ініціатором була Російська Федерація). Проте у Китаю все ж були свої вигоди, які спонукали цю державу приєднатися до BRICS.

По-перше, якщо такі країни, як Індія, Бразилія, Південно-Африканська Республіка і частково Росія ставлять перед собою переважно економічні цілі, які можна реалізувати за допомогою BRICS, то Китай, перш за все, за допомогою BRICS намагається реалізувати власні політичні та ідеологічні цілі [7]. Китай - одна з наймогутніших країн Азії за потенціалом економічного розвитку. І насправді Китай бажає створити політико- економічну систему в Азійському регіоні (на противагу МВФ), в якій саме Китай буде лідером, основним спонсором та головною мілітаристською одиницею. Очевидно, що, не маючи сильних партнерів, таку ідею втілити в життя було би досить важко. І саме в цьому можна вбачати основний інтерес Китаю в BRICS. Приєднавшись до BRICS, Китай має досить міцних партнерів, які мають змогу допомогти цій державі створити омріяну політико-економічну систему, що буде альтернативою світовій політико-економічній гегемонії США [10]. Тепер Китай може формувати свої ідеї не поодинці, а від «колективного імені» усіх членів BRICS. Отже, основна причина вступу Китаю до BRICS - отримання політичної та ідеологічної підтримки збоку країн-членів цієї організації задля досягнення власної світової політичної та економічної гегемонії.

По-друге, поки Китай не має власних оригінальних ідей того, як організувати світову політико-економічну систему. Звідси можна зробити висновок, що інтелектуальна співпраця з іншими членами BRICS, які мають спільну з Китаєм позицію, допомагає створити нові креативні ідеї. Окрім цього, членство у BRICS та позиціонування Китаю як лідера допоможе набути необхідного лідерського досвіду, якого ніколи не було у Китаю, адже країна ніколи не займала очевидних керівних позицій у інших міжнародних організаціях (лідером зазвичай є США).

Бразилія. Ця країна є найбільшою та найпотужнішою на латиноамериканському континенті. Визначаючи вигоди Бразилії від BRICS, насамперед, ідеться про економічні та фінансові цілі. Можна вважати Китай одним із найбільших торгових партнерів Бразилії. Окрім Китаю, вигідні економічні зв'язки Бразилія має з Південно-Африканською Республікою. Варто згадати, що Бразилія, Індія та ПАР входили в інтеграційне економічне об'єднання IBSA ще до створення BRICS (організація існує досі). Також Бразилія - найбільший партнер Росії в Південній Америці [9]. Таким чином, в економічному плані BRICS - досить вигідний альянс для Бразилії, адже ця країна має стійкі економічні зв'язки з кожним членом BRICS.

Вигоди від членства у BRICS Бразилія має і в політичному плані. Упродовж своєї історії ця країна завжди мала значні геополітичні амбіції, проте раніше вона не могла реалізувати їх через часткову слабкість власної економіки та відсутність внутрішньополітичної стабільності. Бразилія позиціонує себе, як південноамериканський лідер, тому навряд чи була у захваті від приєднання до BRICS ще однієї країни з Латинської Америки. Протягом останніх 5-ти років до альянсу прагнула вступити також Аргентина, проте поки що ці намагання не втілилися в реальні рішення. За останні 20 років, з кінця XX століття, Бразилія більш- менш налагодила справи в економіці та стабілізувала внутрішньополітичне життя. Це дало їй змогу стати важливим політичним гравцем на міжнародній арені. Членство в організації BRICSe вигідним для Бразилії з політичної точки зору, адже це дозволяє країні вийти із залежності від США та вести самостійну зовнішню політику. BRICS - політична підтримка Бразилії, яка «розв'язує руки» цій країні у виборі зовнішньополітичного курсу [10]. З одного боку, Бразилія спроможна розвиватися без контролю США, а з іншого боку, Бразилія не вступає в пряму конфронтацію зі Штатами, адже програма BRICSe досить мирною та демократичною, що дозволяє Бразилії одночасно бути партнером Росії й не погіршувати відносини зі США.

Індія. Ця країна, як і всі інші члени BRICS, є потужною та впливовою у своєму регіоні. Економіка Індії в останні 10 років розвивається швидкими темпами. Будь-яка економіка потребує значних інвестицій та капіталовкладень. У планах Індії - грати важливу промислову роль у XXI столітті. Насправді без значних капіталовкладень у галузі промисловості та сільського господарства це буде досить важко зробити. Очевидно, що жодна країна самостійно не буде фінансувати Індію. Інвестиції - це те, для чого Індія приєдналася до BRICS. Можливість створення Світового Банку BRICS є для Індії хорошою перспективою і можливістю розвивати власну економіку та конкурувати з провідними державами світу в економічному плані [10].

Не оминемо й політичних плюсів від членства у BRICS для Індії. Головний політичний інтерес Індії від BRICS полягає в тому, що країна може впевнено «курсувати» між різними міжнародними політичними силами без якихось значних політичних чи економічних втрат. Наразі буде зроблено спробу пояснити вищесказане. Основний зовнішньополітичний напрямок Індії ще до кінця не визначений, він є нейтральним. Мета Індії - грати глобальну роль у міжнародних відносинах. Членство у BRICS дає змогу Індії «маневрувати» між ідеологічно різними політичними альянсами та союзами, підтримувати відносини з країнами, що знаходяться в конфронтації між собою. Для прикладу: Індія хоче зберегти хороші відносини з США, проте не бажає втрачати зв'язків з економічно потужними Росією та Китаєм. Членство в BRICS - це автоматична підтримка Китаю та Росії, але це не може означати, що Індія не має економічних чи то політичних зв'язків з США [10]. Тобто BRICS у цьому випадку виступає так званим «прикриттям» і можливістю обирати між різними політичними силами. Участь у BRICS також грає для Індії важливу внутрішньополітичну роль. Справа в тому, що в країні досі залишаються активними антиколоніальні та антизахідні настрої, що підтримуються багатьма партіями. Якщо Індія не вступила б до BRICS, індійські відносини з США були б розкритиковані всередині країни. А членство Індії в BRICS - чудовий аргумент того, що країна дотримується збалансованого та різностороннього зовнішньополітичного курсу та об'єктивна відповідь на будь яку внутрішньодержавну критику.

ПАР (Південно-Африканська Республіка). Ця країна вступила до BRIC найпізніше, лише 6 років тому, в 2011 р. (відповідно саме в 2011 р. організація змінила назву на BRICS). Незважаючи на пізній вступ до BRICS, ПАР підтримувала стосунки з країнами-членами BRICS ще задовго до створення BRICS. Паралельно зі створенням BRICS існувала організація IBSA, куди, окрім ПАР, входили інші представники BRICS - Індія та Бразилія [8]. Це свідчить про існуючі економічні та політичні зв'язки між ПАР та BRIC ще до вступу першої.

Економічна складова була основним мотиваційним чинником вступу ПАР до BRICS. ПАР вважається економічно найпотужнішою країною Африки, проте не настільки потужною, щоб грати глобальну політичну та економічну роль на міжнародному рівні. Основна мотивація вступу ПАР до BRICS - інвестиції, яких так потребує республіка на півдні Африки. Вступ до BRICS для ПАР це гарантоване надходження інвестицій в економіку країни та співпраця з могутніми світовими країнами, що розвиваються [8]. До того ж перспектива та можливість створення Світового Банку BRICS (і ймовірне використання ресурсів цього банку) для ПАР видається досить привабливою.

Іншим важливим аспектом вступу ПАР до BRICS є політичний престиж країни. ПАР вважається найпотужнішою країною Африки як в економічному, так і в політичному плані, і країна надалі прагне підтримувати цей статус [10]. А вступ до BRICS і є один зі способів підтримки цього статусу, адже перебування ПАР в одній організації з такими країнами, як Китай, Росія чи Бразилія свідчить про політичне визнання цієї африканської країни на міжнародній арені.

Висновок. Виникнення ВИІС8пов'язане з двома основними причинами - глобалізація (з економічної, політичної та культурної точки зору) та багатополярність світу (що поступово формувалася після розпаду СРСР та завершення Холодної війни). На початку XXI століття провідні країни, що розвиваються (Росія, Китай, Індія та Бразилія), прагнули забути політико-територіальні суперечки XX століття та об'єднатися заради створення єдиної ефективної політико-економічної системи на противагу Заходу та США.

Визначаючи переваги від членства у BRICS для кожної з країн-учасниць організації, можна зазначити, що для Росії членство у BRICS - це економічний і політичний «захист» від американських та західноєвропейських санкцій; для Китаю BRICS - це плацдарм для втілення власних політичних амбіцій; для Бразилії членство у BRICS - це спосіб посилення позицій на латиноамериканському континенті та можливість вести зовнішню політику вільно від впливу США; для Індії членство у BRICS - це чудова можливість «маневрувати» між різними політичними альянсами та союзами; для Південно-Африканської Республіки членство у BRICS - це надважливі інвестиції для укріплення національної економіки та престиж, визнання на міжнародному рівні. Членство у BRICS для кожної країни - це засіб посилення та домінування у власному географічному регіоні.

Список використаних джерел

міжнародний політика альянс

1. Багатополярний світ - геополітичне майбутнє [Електронний ресурс] // Військова панорама. - 2012. - Режим доступу: http://wartime. org.ua/1262-bagatopolyamiy-svt-geopoltichne-maybutnye.html.

2. Добрынина Л.А. Глобализация начала XXI века: мегатренды мирового развития / Л.А. Добрынина // Свежий взгляд. - С. 270-276.

3. Лось П. Зачем нужен БРИКС? [Електронний ресурс] / Павел Лось // DW. Made for minds. - 2015. - Режим доступу: http:// www.dw.com/ru/%D0%B7%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BC-1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD-%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%Dl%81/a-18575265.

4. Феномен глобалізації [Електронний ресурс] // Бібліотека економіста. - Режим доступу: http://library.if.ua/book/64/4754.html.

5. Явнова И.И. БРИКС: История создания / Ирина Ивановна Явнова // Сибак. - 2015. - С. 71-74.

6. Bykov О.М. Backgrounds of BRICS and features of its development [Електронний ресурс] / О.M. Bykov // Ефективна економіка, - 2014. - Режим доступу: http://www.economy.nayka. com.ua/?op=l&z=2672.

7. Hsu S. China in BRICS: A Threat to US Power? [Електронний ресурс] / Sara Hsu // The Diplomat. - 2015. - Режим доступу: http:// thediplomat.com/2015/07/china-in-brics-a-threat-to-us-power/.

8. Mabanga T. What BRICS can do for South Africa and Africa? [Електронний ресурс] / Thebe Mabanga // Mail&Guardian. - 2015. - Режим доступу: http://mg.co.za/article/2015-07-07-what-brics-can- do-for-south-africa-and-africa.

9. Sotero P. Brazil: To be or not to be a BRIC? / P. Sotero, L.A. Elliot // ASIAN PERSPECTIVE. - 2007.

10. Why do Brazil, Russia, India and China need BRICS? [Електронний ресурс] / A. Abuev, A. Movchan, P. Topychkanov, S. Vasiliev // Carnegie Moscow Centre. - 2015. - Режим доступу: http://carnegie.ru/2015/07/08/why-do-brazil-russia-india-and-china- need-brics/ijuj.

Размещено на Allbest.ru