Відносини Російської Федерації з Курдистанським регіоном Іраку в 2007-2017 рр. Енергетичний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДНОСИНИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ З КУРДИСТАНСЬКИМ РЕГІОНОМ ІРАКУ В 2007-2017 РР. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ВИМІР

Розглядаються відносини між Російською Федерацією і Курдистанським регіоном Іраку в 2007--2017 рр. та їх енергетичний вимір. Аналізується внутрішньополітична ситуація в Іраку і її роль у поширенні впливу РФ в енергетичному секторі Іракського Курдистану. Визначаються причини концентрації уваги Російської Федерації на енергетичних відносинах з іракськими курдами. У статті аналізуються мотиви і цілі Росії в активній участі в паливно-енергетичному комплексі Курдської автономії Іраку. Визначається характер зв'язків РФ з іракськими курдами.

Ключові слова: Російська Федерація (РФ), Курдистанський регіон Іраку (КРІ), Регіональний уряд Курдистану (КРГ), іракські курди, Ірак, енергетичний сектор, нафта.

курдистан росія паливно енергетичний

The article examines of the relations between the Russian Federation and the Kurdistan region of Iraq in 2007-2017 and their energy dimension. The article analyses the internal political situation in Iraq and its role in spreading the influence of the Russian Federation in the energy sector of the Iraqi Kurdistan. It also defines the reasons of the focus of the Russian Federation on the energy relations with the Iraqi Kurds. The author analyses the causes and objectives of Russian active involvement in the fuel and energy sector of the Kurdish autonomy of Iraq. The article determines the nature of ties between the Russian Federation and the Iraqi Kurds.

Keywords: the Russian Federation, the Kurdistan Region of Iraq (KRI), the Kurdistan Regional Government (KRG), the Iraqi Kurds, Iraq, the energy sector, oil.

Серед міжнародних акторів, які тією чи іншою мірою взаємодіяли з курдами, можна виділити США,

Велику Британію, Францію. Проте є ще й інший впливовий міжнародний гравець, який можливо має найдовшу історію співпраці з курдами - Росія [1]. Москва підтримувала контакти з курдськими групами на Близькому Сході протягом тривалого періоду своєї історії, спочатку у формі Російської Імперії, потім як СРСР і нарешті Російської Федерації (РФ).

Курдсько-російські зв'язки набували різної конфігурації. У відносинах Росії з курдами спостерігалися періоди як невизначеності так і активної співпраці. Спочатку пострадяська політика Російської Федерації на «курдському напрямку» визначалася в основному «чинником Робітничої партії Курдистану» в російсько-турецьких відносинах. Проте після інтервенції США в Ірак у 2003 році і в результаті розгортання війни в Сирії, курдсько-російські відносини почали зумовлюватися, насамперед, зв'язками РФ з іракськими і сирійськими курдами відповідно. Саме взаємини Росії з Курдистанським регіоном Іраку (КРІ) мають найдовшу історію, а також мають свої характерні особливості. Зокрема, співробітництво Москви з КРІ концетрувалося на енергетичних відносинах.

Об'єктом цієї статті є роль відносин Російської Федерації з курдами в Іраку в російській зовнішній політиці на Близькому Сході. Предмет - відносини РФ з іракськими курдами в контексті взаємини Росії з певними регіональними державами - Турецькою Республікою і Іраком.

Мета статті - дослідження і аналіз політики РФ щодо іракських курдів в 2007-2017 рр.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання', охарактеризувати відносини РФ з іракськими курдами в 2007-2017 рр.; охарактеризувати політичну ситуацію в Іраку на тлі якої відбувалося поширення російського впливу; визначити причини зосередження уваги Російської Федерації на енергетичному секторі у відносинах з Курдистанським регіоном Іраку; виокремити мотиви експансії російських нафтогазових компаній в Іракському Курдистані.

Часові межі статті визначаються: а) 2007 р. - відкриття Генерального консульства Російської Федерації в Курдистанському регіоні Іраку; б) 2017 р. - підписання великої курдсько-російської нафтової угоди.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Аналіз і дослідження «курдського чинника» в політиці РФ в пострадянский період (2003-2011 рр.) можна знайти в монографії Н. 3. Мосакі [3]. Певні аспекти політики Російської Федерації щодо іракських курдів, зокрема її енергетичний і безпековий виміри висвітлювалися в статтях Стівена Бланка в рамках проекту «Russia on the Middle East» американського аналітичного центру the Jamestown Foundation [5; 22]. Відносини між Регіональним урядом Курдистану (КРГ) і урядом Іраку в нафтогазовому секторі аналізувалися в дослідженнях Гарета Стансфілда [16] і М. Л. Асерті [17].

Москва надавала підтримку іракським курдам в період з 2-ї половини 1940-х рр. і до 1972 року. Зокрема, за сприяння СРСР 11 березня 1970 р. було підписано «березневу угоду» між іракськими курдами та іракським урядом, якою закріплювався автономний статус Іракського Курдистану. Однак, відносини між іракськими курдами та Росією припинилися в 1972 р., після підписання радянсько-іракського договору про дружбу і співробітництво. Підтримка Кремлем іракського уряду завдала значної шкоди «курдському питанню» в Іраку [2].

Відносини РФ з іракськими курдами після розпаду СРСР і до 2007 р. характеризувалися досить низькою динамікою і були повністю підпорядковані російській політиці щодо Іраку, яка визначалася здебільшого нафтовими інтересами. Зі свого боку, «іракська політика» Росії відігравала свою роль переважно в російсько- американських відносинах. З огляду на це РФ віддавала перевагу відносинам з США і Іраком перед курдами [3]. До того ж, іракські курди намагалися безуспішно «використовувати» Росію як функціональний чинник у своїх відносинах з Вашингтоном [3]. Загалом Москва не мала істотних інтересів в Іракському Курдистані, які б стимулювали її до активної зовнішньої політики на «курдському напрямку» в Іраку.

Проте, 28 листопада 2007 р. в місті Ербілі, столиці Іракського Курдистану, було відкрито Генеральне консульство Російської Федерації. У такий спосіб РФ визнала нові реалії, що склалися в Іраку після військової операції США в 2003 р., серед яких - зростання ролі курдів у внутрішньополітичному житті Іраку. Офіційно Росія дотримувалася позиції територіальної цілісності Іракської держави. Саме тому відкриття російського консульства в Ербілі оцінювалося виключно у фарватері іраксько-російських відносин [3].

В другій половині 2000-х рр. Москва почала проводити активну зовнішню політику на Близькому Сході, завдяки росту її економіки і фінансових можливостей на фоні високих цін на енергоносії.

У відносинах з іракськими курдами РФ зробила ставку на участь в енергетичному секторі Курдистанського Регіону Іраку. Нарощення присутності Російської Федерації в енергетичній галузі КРІ відбувалося поступово через діяльність російських державних нафтогазових компаній - «Газпром нефть» (дочірня компанія «Газпрому») і «Роснефть», яке умовно можна поділити на два періоди - 2012-2016 та 2016-2017 рр.

Початковим кроком першого періоду активізації російської участі в енергетиці Іракського Курдистану стало підписання в 2012 р. угод про розподіл продукції нафтових блоків «Garmian» (частка 40%) і «Shakal» (80%, оператор) між КРІ і «Газпром нєфтю» [4]. Остання стала 4-ю великою іноземною нафтовою компанією в Іракському Курдистані поряд з «Exxon Mobile», «Chevron» і «Total» [5].

В лютому 2013 р. президент Курдського регіону Масуд Барзані здійснив візит до Російської Федерації. До речі, візит М. Барзані до Росії був розцінений як початок нового етапу в відносинах Росії з іракськими курдами [1]. Під час цього візиту «Газпром нефть» підписала новий договір з владою Іракського Курдистану і увійшла до нафтового блоку «Halabja» [6, с. 34].

В 2016 році «Gazprom Neft Middle East» (дочірня компанія «Газпром нєфті») прийняла в операторське управління нафтове родовище «Sarqala» в Іракському Курдистані [7].

В другій половині 2016 р. інша державна російська компанія «Роснефть» приймає рішення про входження та інвестування в нафтогазовий сектор Іракського Курдистану [8], започаткувавши другий етап в енергетичних відносинах РФ і Курдистанського регіону Іраку.

21 лютого 2017 р. в Лондоні «Роснефть» підписала з Регіональним урядом Курдистану контракт на купівлю курдської нафти в 2017-2019 рр. [9]. Одночасно з контрактом була укладена угода про співробітництво в області розвідки, видобутку, інфраструктури, логістики і торгівлі нафтою. За умовами контракту російська компанія зобов'язувалася зробити попередню оплату Ербілю у розмірі $ 1 млрд. за поставку курдської нафти з її подальшою переробкою на німецьких НПЗ, в яких «Росьнєфть» є міноритарним власником - «MiRO» в Карлсруе і «Вауегпоіі» в Нойштадт-на-Дону. Перша поставка курдської нафти згідно контракту відбулася в квітні 2017 р. [10].

2 червня 2017 р. в рамках XXI Петербурзького міжнародного економічного форуму міністр природніх ресурсів КРГ Ашті Хаврамі і виконавчий директор «Роснєфті» Ігор Сєчін підписали інвестиційну угоду, в рамках якої сторони зобов'язувалися продовжувати співробітництво, укласти концесійну угоду про експлуатацію експортного нафтопроводу на території Курдистану «Ербіль-Джейхан», згідно якої російська компанія отримає доступ до управління нафтогоном (60% власності) [11]. Нафтопровід «Ербіль-Джейхан» був побудований іракськими курдами для постачання нафти напряму Туреччині без використання контрольованого Багдадом маршруту «Кіркук-Джейхан». На сьогодні нафтогін залишається єдиним діючим напрямком доставки нафти до Турецької Республіки з Іраку.

Нові домовленості також передбачали інвестиції в газову сферу, зокрема для побудови газопроводу з Іракського Курдистану для можливого експорту газу до Туреччини і країн Європи. Обидві сторони уклали додатково ряд угод про доступ і розподіл продукції 5 нафтових родовищ в КРІ із попередніми загальними запасами до 670 млрд. барелів [12].

Необхідно відмітити, що входження російської енергетичної компанії до нафтогону «Ербіль-Джейхан», а також намір побудувати газопровід з Іракського Курдистану до Турецької Республіки, кардинально суперечать амбітній меті офіційної Анкари стати «енергетичним вузлом», який би з'єднував європейських споживачів з багатими на енергетичні ресурси регіонами -Близького Сходу і Каспію. Неостанню роль в досягненні цих планів Анкари мали б відігравати її енергетичні відносини з багатим на паливні ресурси Курдистанським регіоном Іраку. Оскільки курдська автономія позбавлена виходу на зовнішні ринки, а найоптимальніший маршрут можливих експортних поставок курдських нафти і газу пролягає через територію Туреччини, природно, що турецький уряд і КРГ були зацікавлені у поглибленні двосторонньої співпраці у сфері енергетики. Так у листопаді 2013 року було підписано турецько-курдську розширену угоду, згідно якої обидві сторони домовилися про будівництво нового нафтогону (вищезгаданий «Ербіль-Джейхан») і газопроводу [13]. Анкара планувала з'єднати майбутній газопровід з Іракського Курдистану з азербайджансько-турецьким газогоном «TANAP», яким би азербайджанський газ постачався до Європи незалежно від РФ. Збільшення долі нафти і газу від альтернативних постачальників (КРІ) в енергобалансі Турецької Республіки, а також готовність Анкари постачати країнам Європи вуглеводневу сировину альтернативними російським маршрутами доставки сприяло б зменшенню залежності Туреччини від російських енергоресурсів. До того ж, перетворення Турецької Республіки на «енергетичний хаб» може підірвати експорт російських паливно-енергетичних ресурсів, які формують валову частку бюджетних надходжень Російської Федерації. Тому Москва намагається якщо не перешкодити альтернативним нафтогазовим проектам, то принаймні взяти дольову участь в них чи запропонувати конкурентні їм проекти, щоб зберегти свій вплив на Туреччину і країни Європи. Загалом, збереження залежності Турецької Республіки і європейських країн від російських енергоносіїв і шляхів їх доставки - необхідна умова стабільності економіки Російської Федерації.

Надалі «Роснефть» продовжувала посилювати свої позиції в Іракському Курдистані, підписавши 18 жовтня 2018 р. з владою курдської автономії документи для набуття чинності угоди з розподілу продукції нафтових блоків. За доступ до проекту «Роснефть» заплатить до 400 млн. доларів, отримавши по 80% долі в кожному з блоків [14].

На початку листопада 2017 р. голова комітету з фінансів і економічних питань парламенту Курдистану Іззат Сабер оцінив загальну суму укладених з «Роснєфтю» контрактів в $ 3 млрд., з яких $ 1,3 млрд. влада регіону вже отримала авансом [15]. Аванс був використаний на погашення боргів КРІ перед своїми постачальниками, а решту коштів планувалося вкласти у спорудження газопроводу з Іракського Курдистану до турецького міста Джейхан і на розвиток нових нафтових родовищ.

Таким чином, беручи до уваги значні інвестиції і плани «Роснєфті» закуповувати 60-70% усього об'єму курдської нафти, можна дійти висновку, що РФ через свою державну компанію фактично перетворилася у вирішальну силу нафтогазового сектору Іракського Курдистану, потіснивши Турецьку Республіку. Окрім цього, Росія стала найбільшим іноземним джерелом фінансової підтримки Регіонального уряду Курдистану [5].

Щоб детальніше розкрити картину стрімкого залучення Росії енергетичного сектору Курдистанського регіону Іраку необхідно визначити фактори, які сприяли експансії російських нафтових компаній. Для цього спершу потрібно розглянути ситуацію в Іраку в 20122017 рр., на тлі якої розгорталася активна участь Кремля в нафтогазовій сфері Іракського Курдистану.

Загалом процес розширення російсько-курдської співпраці в області енергетики супроводжувався постійною внутрішньополітичною кризою між Регіональним урядом Курдистану і урядом Іраку. В основі цього конфлікту лежить питання обсягу і характеру федералізму в Іраку, тобто співвідношення рівня повноважень між регіональним (КРГ) і центральним урядом (Багдад), в якому основне місце займають суперечки щодо спірних територій і контролю над новими нафтовими родовищами, права продажу нафти та розподілу доходів від її продажу. Ускладнюють процес досягнення компромісу між сторонами нечіткість законодавчих положень у сфері паливно-енергетичних ресурсів і фактична зупинка переговорів щодо проекту «Нафтогазового Закону Іраку» (2007 р.) [16], який мав би регулювати відносини в цій сфері між центральною і регіональною адміністраціями.

Інший чинник напруги у відносинах між Ербілем і Багдадом - можлива суверенізація курдської автономії, Грунтом для якої може стати економічна незалежність Іракського Курдистану від Багдаду. Потрібно зауважити, що саме самостійність КРІ в енергетичних справах, яку прагне досягти його влада, може привести до його більшої економічної незалежності. За іронією, готовність попереднього прем'єр-міністра Іраку Н. А. Мілікі використовувати економічну підпорядкованість курдів Багдаду як інструмент тиску на них, спонукала курдських лідерів рішучіше рухатися в напрямку до економічної самостійності [17, с. 3]. Враховуючи значні об'єми паливно-енергетичної сировини на території Іракського Курдистану, КРГ природньо зробила акцент на розвиток власного енергетичного комплексу шляхом залучення великих іноземних компаній, зокрема і російських, до розробки природних ресурсів та реалізації різних економічних програм в курдській автономії. Іракські курди прагнули підвищити цінність своїх ресурсів і збільшити доходи, шляхом стимулювання конкуренції між іноземними економічними суб'єктами, а також використати участь іноземних компаній в розробці нафтових родовищ як чинник суверенізації регіону [3].

Пік напруги у відносинах між урядом Іраку і КРГ прийшовся на початок 2014 р., коли уряд Нурі аль-Малікі призупинив перерахування 17% частки бюджетних надходжень Іракському Курдистану, передбачених попередніми редакціями бюджету Іраку [18, с. 12]. Це відбулося після того, як Ербіль розпочав експортувати нафту новим нафтогоном («Ербіль-Джейхан») прямо до Туреччини в кінці 2013 року. Через величезний дефіцит коштів Курдистанський регіон Іраку стикнувся з найсерйознішою банківською кризою з 1991 року [19, с. 16].

Далі ситуацію ускладнила територіальна експансія «ІДІЛ» в Іраку, спричинивши зайвий фінансовий тягар через велику кількість внутрішньо переміщених осіб і сирійських біженців та потребу КРГ в додатковому озброєнні для захисту регіону від екстремістів.

Пізніше в 2014 року було досягнуто домовленість з новим урядом Іраку, відповідно до якої КРІ почав продавати нафту через нафтопровід «Кіркук-Джейхан» (основний нафтогін до Туреччини), а оплата за енергоносії спрямовувалася Багдаду, який потім перераховував частину коштів курдам [20]. Однак, іракська частина трубопроводу «Кіркук-Джейхан» призупинила свою діяльність через атаки бойовиків.

Очевидно, що процес поширення впливу РФ в енергетичному секторі економіки Іракського Курдистану в 2012-2017 рр. відбувався у доволі складних політичних умовах як в Іраку так і в регіоні загалом. Серед основних чинників складної політичної ситуації в Іракській державі і довкола неї можна умовно виділити - внутрішньополітичний, безпековий і зовнішній (регіональний).

Внутрішньополітичний фактор визначався нафтогазовими суперечками між курдами та центральною владою, і невизначеністю характеру та ступеню федералізму Іраку. Останній компонент загострився через посилення відцентрових тенденцій з боку Курдистанського регіону Іраку, найяскравішим втіленням чого став проведений курдами референдум за незалежність у вересні 2017 р. До речі, якраз на фоні перипетій стосовно процесу підготовки і проведення референдуму про незалежність Іракського Курдистану російська «Роснефть» уклала частину нафтових договорів з КРГ. Зокрема, президент КРІ Масуд Барзані оголосив про проведення референдуму у вересні 2017 р. через декілька днів після укладення російсько-курдських договорів в Санкт-Петербурзі. Додатково, останню на цей час угоду між «Роснєфтю» і КРГ було підписано через два тижня вже після проведення курдського референдуму про незалежність, який спричинив гостру політичну кризу в Іраку. Тимчасом як США, ЄС і регіональні держави виступили проти проведення курдського референдуму офіційна позиція РФ була суперечливою. З одного боку Москва виступала за територіальну цілісність Іраку, а з іншого - заявляла про повагу до національних прагнень курдів [21].

Безпековий чинник, тісно пов'язаний з регіональними тенденціями, зумовлювався територіальною експансією «Ісламської Держави», яка здійснила напад на іракські території в 2014 р., спричинивши дезорганізацію державних і силових інституцій Іраку. За такої ситуації іракські курди могли покладатися тільки на себе і шукати зовнішньої підтримки, насамперед збройної і фінансової.

В комплексі внутрішньополітичний і безпековий чинники зумовили відтік іноземних капіталів та призупинення діяльності міжнародних компаній, зокрема американської «Chevron» [22]. За такої ситуації Російській Федерації було вигідно нарощувати свою присутність в енергетичному секторі Іракського Курдистану, враховуючи те, що за обмеженості чи відсутності інших іноземних джерел фінансування, влада КРІ змушена була укладати нафтові контракти на дуже вигідних умовах.

Зовнішній (регіональний) чинник полягав у зменшенні ступеня залученості США в Іраку зокрема і на Близькому Сході загалом. Така тенденція натомість стимулювала регіональні держави та інших міжнародних акторів, насамперед РФ, до активізації своєї політики в близькосхідному регіоні. Варто додати, що США у своїх відносинах з іракськими курдами і Багдадом зосередилися на політичній і особливо військовій допомозі. У питаннях військової підтримки, навряд чи хтось міг би конкурувати з Вашингтоном, але одночасно утворився вакуум впливу в інших сферах співробітництва. У такий спосіб, офіційна Москва зупинилася на поширенні свого впливу на енергетичний сектор економіки КРІ.

Визначаючи мотиви і цілі обраного вектору політики РФ щодо автономного Іракського Курдистану, в першу чергу енергетичної складової російсько- курдських відносин, варто наголосити, що така політика Російської Федерації є частиною загальної російської зовнішньополітичної стратегії на Близькому Сході.

Російська близькосхідна стратегія має два основні взаємодоповнювальні компоненти (виміри) - економічний і політичний. Політичний - полягає у посиленні політичного впливу і ролі РФ в регіоні. Враховуючи втрату своїх позиції в Європі, Москва розглядає Близький Схід як один із ключових напрямків своєї поточної зовнішньої політики.

Економічний компонент близькосхідної стратегії РФ проявляється у поширенні впливу і зміцненні своїх позицій в економіці країн регіону за допомогою енергетичних угод, продажу зброї, інвестування. Економічний вплив Росії сприяє посиленню її політичної ваги.

РФ також використовує силовий або військовий складник, підсилюючи за необхідності інші компоненти своєї регіональної стратегії, що можна побачити на прикладі Сирії. При цьому, політика Російської Федерації в близькосхідному регіоні є доволі гнучкою. Кремль не розділяє регіональні держави на союзників і ворогів, а також не сковує себе чіткими зобов'язаннями чи гарантіями.

Активність Росії в інвестуванні у розвиток нафтогазової промисловості автономного Курдистану можна розцінювати як один з найяскравіших прикладів економічної складової політичної стратегії Російської Федерації на Близькому Сході.

Необхідно підкреслити, що одним із основоположних мотивів близькосхідної політики РФ - забезпечення важелів впливу на кожного регіонального актора [23]. Саме в цьому контексті варто розглядати політику Росії щодо іракських курдів і визначити її цілі.

Насамперед, через визначальну роль в енергетичному комплексі КРІ, Москва отримує засіб впливу на політику іракських курдів. В разі якщо курди не зможуть виконати умови контрактів укладених з російськими компаніями, РФ зможе вимагати поступок від курдів в інших питаннях.

Одночасно, Москва через іракських курдів впливатиме на Багдад, використовуючи страх іракської влади перед можливою незалежністю Курдистанської автономії. В такій ситуація Росія ефективніше просуватиме власні інтереси, наприклад укладатиме вигідні для Кремля контракти на поставку російських озброєнь.

Окрім того, економіка Іраку зазнає величезного удару без коштів від продажу нафти незалежного Курдистану. А це суперечитиме інтересам США, які полягають у стабілізації внутрішньополітичної ситуації в Іраку.

Зрештою, РФ через доступ до нафтогону «Ербіль-Джейхан» контролюватиме значні об'єми поставок нафти до Туреччини з Іраку. Окрім того, Росія намагатиметься нівелювати сам сенс ідеї альтернативного російським маршрутам азербайджансько-турецького газопроводу «TANAP», запропонувавши побудувати свій газогін з КРІ до Туреччини або з'єднати його із запланованим маршрутом з Азербайджану до Європи. Водночас РФ планує постачати майбутнім газогеном великі обсяги курдського газу за низькими цінами. У такий спосіб Росія посилить свої позиції у відносинах з Туреччиною, а разом з використанням «курдського чинника» в Сирії, отримає можливість поставити Анкару в позицію залежності від себе.

Висновки. «Курдська» політика РФ в Іраку є складовою ширшої зовнішньополітичної стратегії Росії на Близькому Сході. Близькосхідна стратегія Москви має декілька компонентів і забезпечується різними інструментами, як в політичному так і економічному аспектах. Відносини між іракськими курдами і РФ визначаються енергетичним фактором, оскільки Кремль зробив акцент на експансію в паливно-енергитичній сфері Курдистанського регіону Іраку. Залученість Росії до енергетичної сфери КРІ здійснювалася через діяльність російських державних компаній. Перетворення Російської Федерації на основного гравця в енергетиці Іракського Курдистану було зумовлено складною політичною ситуацією в регіоні, що відштовхувала інших міжнародних акторів. Це і політичний конфлікт між іракськими курдами та Багдадом, і діяльність «Ісламської Держави», а також певний «відхід» США з Іраку і Близького Сходу загалом. Відносини РФ з іракськими курдами мають інструментальний характер, оскільки «курдський чинник» використовується Кремлем як засіб впливу і досягнення своїх інтересів у відносинах з регіональними державами - Іраком і Туреччиною. Оскільки одним із основних мотивів близькосхідної політики Росії є забезпечення важелів впливу на кожного регіонального актора, саме в цьому контексті варто розглядати політику Кремля щодо курдів Іраку.

Список використаних джерел

1. Reynolds М. A. Vladimir Putin, Godfather of Kurdistan / M. A. Reynolds. - March 1, 2016 [Electronic resource]. - Access mode: http://nationalinterest.org/node/15358. - Date of access: 23 April 2018.

2. Histyar Q. Friends, Foes, Neighbours: Iraqi Kurdish Face Hard Diplomatic Choices Between the US and Russia / Q. Histyar. - October 22, 2015. [Electronic resource]. - Access mode: http://www.niqash.org/ en/articles/politics/5140/. - Date of access: 16 April 2018.

3. Мосаки H. 3. Курдистан и Курдский Вопрос в Политике Запада и России (90-е годы XX века - начало XXI века / Н. Мосаки. - Москва: Учреждение рос. Академии Наук Институт Востоковедения РАН, Институт Ближнего Востока, 2011.- 346 с.

4. Саргсян А. «Газпром нефть» переиграл «Exxon Mobil» в нефтяной войне в Ираке / Араик Саргсян. -- 17 Апреля, 2013 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.yerkramas. org/article/56274/%C2%ABgazprom-neft%C2%BB-pereigral- %C2%ABExxonMobil%C2%BB-v-neftyanoj-vojne-v-irake. - Дата доступа: 16апреля2018.

5. Blank S. Imperial Strategies: Russia's Exploitation of Ethnic

6. Issues and Policy in the Middle East / Stephen Blank. -- The Jamestown Foundation. -- December 20, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: https://jamestown.org/program/imperial-strategies-russias-exploitation-ethnic-issues-policy-middle-east/. - Date of access: 16 April 2018.

7. Borshchevskaya A. Russia in the Middle East. Motives, Consequences, Prospects / Anna Borshchevskaya // Policy Focus 142.

8. The Washington Institute for Near East Policy. - February 2016 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.washingtoninstitute. org/uploads/Documents/pubs/PF142-Borchevskaya.pdf. - Date of access: 19April2018.

9. «Газпром Нефть» Стала Оператором Блока Garmian [Электронный ресурс]. -- 13 марта 2016 года. -Режим доступа: http:// www.gazprom-nett.ru/press-center/news/1112071/. - Дата доступа: 16 апреля 2018.

10. Цели Путина в Курдистане / Россия сегодня. - 30 октября 2017 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://inosmi.ru/ politic/20171030/240642377.html. - Дата доступа: 16 апреля 2018.

11. «Роснефть» и Правительство Курдистана подписали контракт на поставку нефти [Электронный ресурс]. -- 21 февраля 2017 года.

12. Режим доступа: https://www.rosnett.ru/press/releases/item/185767/. Дата доступа: 16 апреля 2018.

13. Katona V. Putin's Newest Oil Play: Russia Gains Foothold In Iraqi Oil Patch / Viktor Katona. -- June 13, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: https://oilprice.com/Geopolitics/Intemational/Putins- Newest-Oil-Play-Russia-Gains-Foothold-In-Iraqi-Oil-Patch.html. - Dateofaccess: 16April2018.

14. Rosneft and Kurdish ministry sign long-term contract on oil and gas // Rudaw. -- June 02, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: http://www.rudaw.net/english/kurdistan/020620173. -Date of access: 16 April 2018.

15. Russian Oil Giant Signs Production Deal With Iraqi Kurdistan // Radio Free Europe Radio Liberty. - October 18, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.rferl.org/a/iraq-rosneft-oil- deal-kurdistan/28802689.html. - Date of access: 16 April 2018.

16. Turkey Expands Influence In Kurdish Energy Sector [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://oilprice.com/Energy/ Oil-Prices/Turkey-Expands-Influence-In-Kurdish-Energy-Sector. html. - Дата доступа: 27 April 2018.

17. Аксенов С. «Роснефть» пришла в Курдистан, обогнав даже США / Сергей Аксенов // Свободная пресса. - 30 октября 2017 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://svpressa.ru/economy/ article/184128/. - Дата доступа: 16 апреля 2018.

18. Иракский Курдистан получил от «Роснефти» $1 миллиард как аванс по контракту [Электронный ресурс]. - 07 ноября 2017 года. - Режим доступа: https://ria.ru/economy/20171107/1508298410. html. - Дата доступа: 16 апреля 2018.

19. Republic of Iraq Council of Ministers Oil And Energy Committee. Draft Iraq Oil And Gas Law [Electronic resource]. - Access mode: http://cabinet.gov.krd/uploads/documents/Drafl%20Iraq%20Oil%20and%20Gas%20Law%20English__2007_03_10_h23m31s47. pdf.-Dateofaccess: 16April2018.

20. Stansfield G. Kurdistan Rising: To Acknowledge or Ignore the Unraveling of Iraq / Gareth Stansfield // - Middle East Memo. -- July 4, 2014 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.brookings.edu/ wp-content/uploads/2016/06/Kurdistan-Iraq-ISIS-Stansfield-0731. pdf.-Dateofaccess: 16April2018.

21. Aresti M. L. Oil and Gas Revenue Sharing in Iraq / Maria Lasa Aresti // Revenue Sharing Case Study. - NRGI, 2015 [Electronic resource]. - Access mode: https://resourcegovernance.org/sites/default/ files/documents/oil-gas-revenue-sharing-iraq.pdf. - Date of access: 16 April 2018.

22. Brown O., Keating M. Addressing Natural Resource Conflcts: Working Towards More Effective Resolution of National and SubNational Resource Dispute / Oli Brown, Michael Keating. - Chatham House, the Royal Institute of International Affairs. - June 2015 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.chathamhouse.org/ sites/files/chathamhouse/field/field_document/20150619AddressingCon flictResourcesBrownKeating.pdf. - Date of access: 16 April 2018.

23. Корсунський C. Навіщо «Роснефти» нафта й газ Курдистану? / Сергій Корсунський // Дзеркало тижня. - 2017. - №36. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://dt.ua/energy_ market/navischo-rosnefti-nafta-y-gaz-kurdistanu-255296_.html. - Дата доступу: 16квітня2018.

24. Комментарий Департамента информации и печати МИД России в связи с референдумом в Иракском Курдистане [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.mid.ru/foreign_ policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/2875494. - Дата доступа: 17апреля2018.

25. Chevron stops operations in Iraqi Kurdistan / Daily Management Review. -- October 20, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: https://www.dailymanagementreview.com/Chevron-stops-operations- in-Iraqi-Kurdistan_a3797.html. - Date of access: 16 April 2018.

26. Blank S. Russian Advances in the Gulf - Jamestown Foundation / Stephen Blank // Eurasia Daily Monitor. -- Vol.14, Issue: 31. -- March 8, 2017 [Electronic resource]. - Access mode: https://jamestown.org/ program/russian-advances-gulf/. - Date of access: 16 April 2018.

Размещено на Allbest.ru