Інституційні механізми регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-членах ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інституційні механізми регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-членах ЄС

08.00.02 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Марковська Галина Володимирівна

Львів - 2012

АНОТАЦІЯ

Марковська Г.В. Інституційні механізми регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-членах ЄС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2012.

У дисертації висвітлено теоретичні основи формування та реалізації інституційних механізмів регулювання міжнародної трудової міграції. Особлива увага приділена особливостям міграційних процесів в країнах-членах ЄС. Розроблено цілісний комплекс моделей оцінювання міграційного клімату в країнах-членах ЄС, визначено ступінь міграційної привабливості країн-членів ЄС. Спрогнозовано міграційний приріст населення в країнах-членах з урахуванням впливу соціально-економічних факторів. Систематизовано основні інструменти регулювання міграційних процесів як в рамках національних міграційних політик, так в рамках спільної міграційної політики ЄС. Визначено пріоритетні напрями у здійсненні міграційної політики для забезпечення ефективного розвитку країни.

Ключові слова: міжнародна трудова міграція, міграційна політика, інституційні механізми регулювання, міграційний клімат, індекс міграційної привабливості.

АННОТАЦИЯ

Марковска Г.В. Институциональные механизмы регулирования международной трудовой миграции в странах-членах ЕС. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2012.

В диссертации рассмотрены теоретические основы формирования и реализации институциональных механизмов регулирования международной трудовой миграции. Особое внимание уделено особенностям миграционных процессов в странах-членах ЕС. Разработан целостный комплекс моделей оценки миграционного климата в странах-членах ЕС, определена степень миграционной привлекательности стран-членов и направления перемещения рабочей силы. Сделан прогноз миграционного прироста населения в странах-членах ЕС с учетом влияния социально-экономических факторов. Систематизированы основные инструменты регулирования миграционных процессов как в границах национальных миграционных политик, так в границах общей миграционной политики ЕС. Определены приоритетные направления в осуществлении миграционной политики для обеспечения эффективного развития страны.

Ключевые слова: международная трудовая миграция, миграционная политика, институциональные механизмы регулирования, миграционный климат, индекс миграционной привлекательности.

SUMMARY

Markovska H.V. Institutional mechanisms of regulation of international labour migration in EU member states. - Manuscript.

The dissertation for the Scientific Degree of Candidate of Sciences (Economics) in speciality 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2012.

The thesis enlightens the theoretical fundamentals and development of institutional mechanisms of regulation of international labour migration in EU member states. The thesis provides insight into the theoretical foundations of development and implementation of institutional mechanisms to regulate international migration. Аuthor considered the institutional levels of migration in the EU and proposed the division of national migration policies of member states in relation to internal migration flows of EU and migrants from third countries.

The question of international migration is extraordinarily important for the countries of the European Union. The statistical indexes of international migration are utillized not only for monitoring and harmonization of immigration policy but also for an analysis and making a decision in other spheres of public life. Actuality of research of this problem is predefined by negative tendencies which are observed in the recreation of population both in EU, in Ukraine and in the world. In many countries of EU an increase of immigrants became the basic factor of change of quantity of population.

Particular attention is paid to the peculiarities of migration processes in the EU member states. Author outlined the factors on which depends the degree of migration attractiveness of EU member states and proved their impact on the economy, predicted population growth and migration in EU member states, taking into account the impact of socio-economic factors.

Research pay attention to the state of EU member states migration climate for the period 2000-2010. Author carried out an integrated assessment of migration climate on the basis of individual indicators of socio-economic conditions in the countries, conducted a standardized system of indicators and defined ranking of the member states on the value of the integral indicator of migration climate.

Author analyzed the migration trend growth models of the member states and defined the reliability of migration flows and different types of trends specific to the population of EU member countries.

The mechanisms regulating migration flows and migration policies defined features of the EU member states, as management of migration flows includes a multilevel system of mechanisms that determine the overall direction of EU migration policy and its relationship to all stages of regulation. Systematized as the main instruments for regulating migration processes in the framework of national migration policies, both within the EU common migration policy. Priority directions in the implementation of migration policy to ensure the effective development of the country.

Subsequent realization of course on integration to Europe needs foremost close collaboration in the field of migratory policy between Ukraine and EU. Ukraine actively co-operates with EU in the field of fight against illegal migration, readmision, against the organized crime and terrorism, carries out active reformation of boundary management, migratory visa policy and proper legal base. Today indisputable is that neighbourhood with EU will help Ukraine to establish principles of public immigration policy and to perfect a management migratory processes, in accordance with modern world and European standards in industry of human rights, taking into account national interests, realities of socio-economic, political, geographical position of the state, migratory and demographic situation in it, to perfect a management migratory processes, provide integration of immigrants.

It should be noted that Ukraine must understand and take into account tendencies which are observed in the countries of EU. Direct neighbourhood of EU gave new possibilities our state in the field of development and improvement of control the system, control migratory processes, and at the same time create new limitations for motion of Ukrainian immigrants. Depending foremost upon internal labour resources, Commision acknowledges the necessity of economic immigration. In the future in EU, probably, more effective and more concerted system of procedures and criteria will be accepted, that will enable, not opening scopes for foreign labour force, to attract the immigrants of necessary for Europe qualification exceptionally. And the same to open markets for legal Ukrainian immigrants.

Keywords: international migration, migration policies, institutional mechanisms for regulation of migration, migration climate, index migration attractiveness.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор ГРАБИНСЬКИЙ Ігор Михайлович Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук ГАЙДУЦЬКИЙ Андрій Павлович АТ “Укрексімбанк”, заступник начальника Управління організації та супроводження роздрібного бізнесу;

кандидат економічних наук, доцент ЛАПШИНА Ірина Анатоліївна Львівська комерційна академія, доцент кафедри міжнародних економічних відносин.

Захист дисертації відбудеться «21» лютого 2012 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.21 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий «20» січня 2012 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.г.н., доц. Ю.І. Присяжнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інституційні механізми регулювання міжнародної трудової міграції є однією з актуальних проблем в сучасній економічній літературі. Це спричинено глобалізацією світового господарства, що помітно активізувала міжнародні міграційні процеси, які й стали важливим специфічним чинником, що впливає на формування національного ринку праці та його сегментацію.

Явище міжнародної міграції населення доволі давнє і стало важливою складовою в історії людства. Звісно, на початкових етапах міжнародна міграція розглядалась як звичайне стихійне явище, що не потребує втручання держави. Однак в умовах ринкових змін, посилення інтеграції між країнами та зростання значення мобільності робочої сили, одним із першочергових напрямів стає політика управління міграційними процесами. Європейський Союз є привабливим для мігрантів завдяки високому рівню життя та заробітних плат. До того ж, європейське населення невпинно “старіє” (збільшується частка населення похилого віку), тому для політиків питання щодо збільшення чи не збільшення міграційних потоків до країн-членів ЄС стало одним із пріоритетних. Це і зумовлює актуальність наукового осмислення інституційних механізмів регулювання міжнародної трудової міграції як в межах міграційної політики країн-членів ЄС, так і спільної міграційної політики співтовариства загалом. Дослідження особливостей міграційних процесів та їхнього управління є важливим і для України, особливо в умовах євроінтеграційних процесів.

Теоретичні основи міграції та міграційних процесів стали предметом дослідження багатьох вчених. Вагомий внесок у розвиток наукових досліджень міграційних процесів, вивчення причин і соціально-економічних наслідків міжнародної міграції населення зробили такі українські вчені: С. Бандура, Д. Богиня, В. Будкін, О. Власюк, А. Гайдуцький, М. Долішній, С. Злупко, І. Лапшина, Е. Лібанова, Ю. Макогон, О. Малиновська, О. Овчиннікова, Т. Петрова, І. Прибиткова, С. Пирожков, О. Позняк, А. Поручник, Ю. Римаренко, М. Романюк, А. Румянцев, С. Писаренко, С. Трубич, А. Філіпенко, М. Шульга, О. Хомра та інші. Серед зарубіжних економістів слід згадати роботи Т. Андерсена, Р. Брубейкера, А. Вільямса, Г. Вітковської, А. Вишневського, Ж. Зайончковської, І. Івахнюка, В. Іонцева, В. Кристаллера, Д. Массея, Л. Рибаковського, О. Старка, М. Окольского, В. Орєшкіна, Г. Тапиноса, М. Тодаро, І. Цапенка, Т. Юдіної та інших.

На жаль поза увагою дослідників залишились проблеми наукової розробки теоретико-методологічних та практичних аспектів міграційних процесів, вироблення нових науково обгрунтованих рекомендацій щодо інституційних механізмів регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-членах ЄС.

Актуальність та необхідність систематизації теоретико-методологічних інструментів регулювання міграційних процесів у країнах-членах ЄС, дослідження економічних передумов міграції робочої сили, оцінка інституційних та соціально-економічних трансформацій міграційної політики країн-членів ЄС, недостатня практична розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мети, завдання та структури.

Зв'язок рoбoти з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дисертаційного дослідження використовуються у процесі викладання економічних дисциплін курсу “Світова економіка” (тема 2 - “Світова економічна система”) та курсу “Міжнародні економічні відносини”, що читаються кафедрою міжнародних економічних відносин для студентів напряму 6.030203 - “міжнародні економічні відносини” та спеціальності 8.030203 - “міжнародні економічні відносини”, а також були використані при виконанні науково-дослідної роботи “Секторальна інтеграція в економічній системі Європейського Союзу” № ДР 0110U003148 (2010-2014 рр., науковий керівник - проф. Писаренко С.М.). Особистий внесок автора полягає у дослідженні теоретичних та прикладних проблем інституційних механізмів регулювання міграційних процесів в країнах-членах ЄС, а також у розробленні індексу міграційної привабливості, що характеризує особливості міграційного клімату в країнах-членах ЄС та дає можливість визначити майбутні тенденції міграційних процесів.

Мета і завдання дoсліджeння. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-членах ЄС та оцінка соціально-економічних вимірів міграційних процесів для визначення основних інституційних механізмів здійснення міграційної політики країн-членів і реалізації спільної міграційної політики ЄС.

Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні поставлено такі основні завдання:

- розкрити сутність та економічний зміст міграції населення, визначити її структуру та причини виникнення;

- здійснити порівняльний аналіз теоретичних підходів до дослідження трудової міграції для виявлення і систематизації чинників формування міграційної політики держави;

- з'ясувати основні особливості міграційних процесів в країнах-членах ЄС та обґрунтувати їхній вплив на економіку держав;

- дослідити інституційні механізми управління трудовою міграцією в країнах-членах ЄС;

- проаналізувати діючі системи працевлаштування мігрантів в країнах-членах ЄС;

- запропонувати методику оцінювання міграційного клімату країн-членів ЄС;

- змоделювати міграційний приріст населення країн-членів ЄС;

- дослідити можливість поглиблення координації та формування спільної міграційної політики ЄС;

- розробити рекомендації щодо державного регулювання зовнішніх міграцій в Україні.

Oб'єктoм дoсліджeння є процеси трудової міграції в країнах-членах ЄС.

Прeдмeт дoсліджeння - особливості міжнародних міграційних процесів та закономірності їхнього регулювання в межах спільної міграційної політики ЄС та національних міграційних політик країн-членів.

Мeтoди дoсліджeння. Теоретико-методологічною основою цього дослідження є принцип наукового абстрагування та об'єктивності в аналізі явищ та процесів. У дисертаційній роботі застосовано широкий спектр методів наукового дослідження: системний та узагальнення (при дослідженні природи міграційних процесів); історико-логічний (при дослідженні основних методів регулювання міграції населення, при вивченні передумов та напрямів європейської міграційної політики); кількісного та якісного аналізу (при дослідженні міграційної динаміки в країнах-членах ЄС, при порівнянні особливостей функціонування ринку праці країн-членів); структурно-логічний (при формулюванні методичних рекомендацій щодо механізмів максимізації позитивних наслідків від міграції в країнах-членах ЄС); графічної інтерпретації даних (при узагальненні та візуалізації результатів дослідження). Для виконання роботи застосовано також методи регресійного аналізу даних для виявлення та оцінювання статистичних та логічних закономірностей впливу соціально-економічних чинників на міграційні процеси, методи статистичного та порівняльного аналізу - для ранжування та кластеризації країн-членів ЄС за рівнем їхньої міграційної привабливості, а також використано прогнозні моделі для побудови міграційного приросту населення ЄС.

Наукова новизна oдeржаних результатів полягає в теоретичному узагальненні проблеми регулювання міграційних процесів, що дало змогу розв'язати конкретне наукове завдання - визначити інституційні механізми регулювання трудової міграції та реалізації спільної міграційної політики ЄС.

До найвагоміших наукових результатів, що становлять наукову новизну, належать такі:

вперше:

– розроблено індекс міграційної привабливості для країн-членів ЄС, що дало змогу проранжувати ці країни за рівнем їхньої міграційної привабливості, тобто досліджено привабливість країн-членів ЄС щодо міграційних потоків у світовому масштабі та визначено привабливість міграційних переміщень населення в межах ЄС;

– проведено стандартизацію системи показників для аналізу міграційного клімату країн-членів ЄС на основі одиничних показників економічної активності мігрантів, що характеризують соціально-економічні умови в країнах-членах співтовариства;

– побудовано, на основі дослідження міграційного приросту країн-членів ЄС, прогнозну модель міграційних процесів з метою розроблення ефективного організаційно-економічного механізму їх регулювання. Під прогнозуванням мається на увазі науково обґрунтоване передбачення (на 2012-2014 роки) ймовірнісних шляхів розвитку такого явища як міграція, що досягається за допомогою побудови трендових моделей;

удосконалено:

– визначення поняття “трудова міграція”, яке розглядається як складне багатоаспектне суспільно-економічне явище, що передбачає мобільність працездатного населення відповідно до умов та потреб ринків праці, і активно реагує на зміни в суспільстві та вимагає ефективних дій з боку держави;

– визначення поняття “міграційна політика”, яке розглядається як система засад, принципів, механізмів, методів та ресурсів, з використанням яких держава цілеспрямовано здійснює адміністративно-правові, організаційно-фінансові важелі управління, що регулюють міграційну мобільність населення, впливають на фактори схильності до міграції, забезпечують ефективне регулювання соціально-економічних та демографічних потреб країни і створення належних умов для гармонійного співіснування громадян і мігрантів;

отримали подальший розвиток:

– класифікація міграційної політики країн-членів ЄС відповідно до міграційних потоків: регулювання міграційних потоків із третіх країн (зовнішня сфера контролю - ліберальна, поміркована, консервативна міграційні політики країн-членів) та регулювання міграційних потоків із країн-членів ЄС (внутрішня сфера контролю - міграційна політика країн-донорів робочої сили та -реципієнтів);

– визначення шляхів максимізації позитивних наслідків міграції в країнах-членах ЄС. Зокрема, запропоновано засади спільної міграційної політики; удосконалення механізмів відбору мігрантів з урахуванням їхніх професійних навичок та кваліфікацій; задіяння гендерного аналізу в процесі формування міграційної політики; підвищення рівня індексу інтеграційної політики країн-членів ЄС; спільний контроль усіма країнами-членами ЄС обсягів міграції;

– дослідження особливостей міграційних процесів в Україні. Зокрема, систематизовано основні чинники впливу на процеси міграції населення та запропоновано рекомендації щодо розвитку міграційної політики України. Країні потрібно розробити національну міграційну політику, яка б була спрямована на повернення її громадян; ефективне використання інтелектуального, трудового, соціального та інвестиційного потенціалу мігрантів; залучення кваліфікованих мігрантів в країну та попередження майбутньої еміграції власного кваліфіко-ваного трудового потенціалу; політика інтеграції мігрантів; боротьба із нелегальною міграцією; анти- дискримінаційні заходи на всіх етапах міграційних процесів, ефективний та дієвий правовий захист мігрантів; соціальний захист мігрантів за кордоном; акумуляція грошових переказів та забезпечення реалізації стратегії збереження цих надходжень в країні.

Практичне значення наукових результатів. Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для органів державної влади, місцевого самоврядування, організацій із захисту прав мігрантів, компаній та фінансових установ.

Теоретичні положення та методичні підходи, викладені у дисертації мають практичне значення та використовуються Управлінням міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації для визначення пріоритетних напрямів та механізмів регулювання сучасних міграційних процесів, аналізу рівня міграційної привабливості та здійснення інтегральної оцінки міграційного клімату України з метою формування сприятливого середовища для мігрантів та захисту прав громадян нашої держави за кордоном.

Наукові положення та результати дисертації використовуються також при виконанні науково-дослідної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка “Секторальна інтеграція в економічній системі Європейського Союзу” (науковий керівник - проф. Писаренко С.М.).

Oсoбистий внесок здобувача. Всі результати, які навeдeні в дисертації і виносяться на захист, отримані здoбувачeм oсoбистo.

Публікації. За тeмoю дисертації oпублікoванo 16 одноосібних наукових праць загальним обсягом 7,86 авт. арк., з них 8 статей у наукових фахових виданнях, 1 - у міжнародному науковому виданні та 6 тез доповідей на наукових конференціях.

Апробація результатів дисертації. Oснoвні ідеї та положення дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на міжнародних та вітчизняних конференціях, мeтoдoлoгічних семінарах, зoкрeма, на міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (м. Львів, 15-16 травня 2009 р.), ІІІ науково-практичному семінарі з міжнародною участю “Проблеми розбудови митної системи в інтересах економічної безпеки України” (м. Тернопіль, 26-28 листопада 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка” (м. Львів, 17-18 грудня 2009 р.), VІІ міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 25-26 лютого 2010 р.), VІІI міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (жовтень 2010 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів “Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальної трансформації” (м. Київ, 28-29 жовтня 2010 р.), VI міжнародній науково-практичній конференції “Україна і глобальна економіка: теорія і практика господарювання” (м. Сімферополь, 29-30 жовтня 2010 р.), I edycji Miedzynarodowego kongresu naukowego “Gospodarka-Edukacja-Kultura” (м. Кєльце, Польща, 7-8 грудня 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Економіка, фінанси та бізнес: проблеми та перспективи розвитку” (м. Одеса, 17-18 грудня 2010 р.), міжнародній науковій конференції факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І.Франка (м. Львів, 8-9 лютого 2011 р.).

Структура дисертації та її обсяг. Специфіка зумoвлeних метою та завданнями прoблeм, що стали предметом дoсліджeння, їх різноплановість зумовили загальну логіку і структуру дисертації. Рoбoта складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 198 сторінках, він містить 11 таблиць, 38 рисунків та 8 додатків. Список використаних джерел містить 169 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об'єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, сформульовано практичне значення результатів дисертації та особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.

У першому розділі “Концепційні засади дослідження інституційних механізмів регулювання міжнародної трудової міграції” розкрито суть поняття “міграція” та “міграційна політика”, висвітлено теоретичні основи дослідження трудової міграції населення, формування та розвитку інституційних механізмів регулювання міжнародної трудової міграції, проаналізовано засади формування спільної міграційної політики ЄС. Автором узагальнено підходи дослідників до визначення поняття “трудова міграція” та “міграційна політика”, що дало змогу розробити власне бачення даних понять.

Кожна країна, стикаючись з явищем міграції, першочерговим завданням ставить регулювання міграційних потоків і, звісно ж, як результат отримання вигоди від цього процесу. Сучасний світовий ринок праці вимагає від держав розробки моделей вирішення урядами багатьох аспектів міграції, а особливо, коли це стосується питання розвитку країн.

У роботі досліджено інституційні механізми регулювання міграційних процесів, а саме визначено структуру міграційної політики країн-членів ЄС (рис.1), що передбачає перш за все два напрямки регулювання міграційних потоків (щодо внутрішніх міграційних процесів в межах ЄС та зовнішніх - із третіх країн). Спільна міграційна політика представляє загальноєвропейський рівень регулювання міграційних процесів в рамках об'єднання і передбачає сукупність заходів із управління міграцією, що є обов'язковими для виконання країнами-членами. Національний рівень регулювання міграційних процесів передбачає сукупність заходів окремої держави щодо регулювання міграції. А регіональний рівень передбачає національний рівень регулювання міграційних процесів в рамках потреб ринків праці окремих регіонів країни.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Модель міграційної політики на всіх рівнях регулювання

Інструменти регулювання можна умовно поділити відповідно до характеру участі країни у міграційному процесі (як країни призначення чи країни походження). Між країнами призначення і походження є тісний зв'язок, тобто спільний міграційний капітал. А оскільки мігранти перебувають на перетині політик двох країн, країни повинні тісно співпрацювати.

Міграційну політику країн-членів ЄС стосовно мігрантів із країн-членів можна розділити на два типи: 1) міграційна політика країн-донорів робочої сили, що передбачає заходи із регулювання від'їзду робочої сили та захист інтересів мігрантів за кордоном; 2) міграційна політика країн-реципієнтів робочої сили, що передбачає регулювання приїзду мігрантів та їхнє перебування в країні.

Міграційне законодавство країн відрізняється залежно від країни походження мігрантів, оскільки більшою загрозою для ринків праці ЄС залишається міграція із третіх країн. Міграційну політику країн-членів ЄС стосовно мігрантів із третіх країн можна розділити на три типи:

1. Країни із ліберальним типом міграційної політики (полегшена система доступу до ринків праці країн, відсутність суттєвих обмежень щодо міграції у законодавстві країни, політика інтеграції мігрантів виконує другорядну роль у системі міграційної політики країн). До даної категорії належать: Італія, Іспанія, Португалія, Румунія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Болгарія, Чеська Республіка.

2. Країни із поміркованим типом міграційної політики (помірний характер законодавчих норм, відкритість ринку для певної категорії мігрантів, регулювання міграційних потоків відповідно до критеріїв, встановлених країнами, посилена увага до інтеграційної політики). До даної категорії належать: Ірландія, Швеція, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Австрія, Греція.

3. Країни із “консервативним” типом міграційної політики (складна система доступу до ринків праці, що регулюється відносно “жорстким” законодавством країн, високий рівень інтеграційної політики, що передбачає систему заходів із участі мігрантів у суспільному житті країни, стимулювання міграції висококваліфікованих кадрів). До даної категорії належать: Франція, Німеччина, Кіпр, Мальта, Великобританія, Люксембург, Данія, Бельгія, Нідерланди.

Для розробки та реалізації ефективної політики регулювання міграційних процесів необхідна кількісна оцінка залежності міграції населення від соціально-економічних чинників та можливостей регулювання міграційної привабливості. Активізація міграційних процесів в країнах-членах ЄС вимагає від держав надійного механізму управління міграційними потоками.

У другому розділі “Особливості здійснення управління міграційними процесами у країнах-членах ЄС” досліджено сучасний стан міграційних процесів в країнах-членах ЄС, основні напрями та тенденції, особливості ринку праці країн-членів ЄС, основні засади системи працевлаштування мігрантів, здійснено аналіз впливу соціально-економічних чинників на міграційні процеси, визначено індекс міграційної привабливості країн-членів ЄС та особливості їхнього міграційного клімату.

Для оцінювання впливу соціально-економічних чинників на міграційні процеси у роботі побудовано багатофакторну регресійну модель інтегрального оцінювання міграційних процесів. Використавши формулу визначення індексу міграційної привабливості, побудовано індекси міграційної привабливості для усіх країн-членів ЄС. При цьому, оцінювання міграційної привабливості здійснювалось у світовому масштабі, тобто досліджено привабливість країн-членів ЄС щодо міграції населення з усіх інших держав світу, динаміку привабливості ЄС загалом щодо мігрантів в світовому масштабі та визначено привабливість міграційних переміщень населення в межах ЄС.

Насамперед, оцінено міграційну привабливість країн-членів ЄС у світовому масштабі. Оскільки, в процесі створення ВВП бере участь, здебільшого, населення працездатного віку, тому запропоновано взяти до уваги тільки його чисельність, а не все населення. З урахуванням цього формула (1) матиме такий вигляд:

регулювання економічний національний міграційний

(1)

де ВВПі - обсяг ВВП і-ої країни, ВВПс- світовий ВВП, NPi - чисельність населення працездатного віку i-ої країни, NPc - чисельність населення працездатного віку світу, n - кількість країн світу.

Скориставшись формулою (1) побудовано індекси міграційної привабливості країн-членів ЄС за 2000-2010 роки у світовому масштабі. За отриманими результатами, за період 2000-2010 років відбулись суттєві зміни у міграційному кліматі країн-членів. Протягом досліджуваного періоду значення показника міграційної привабливості менше одиниці спостерігалось у таких країнах, як Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина, що свідчить про те, що ці країни забезпечені необхідним працересурсним потенціалом та не потребують притоку людського капіталу, тобто для них характерний його надлишок. Також треба зазначити, що ці країни найпізніше стали членами ЄС та відрізняються нижчим рівнем соціально-економічного розвитку. Варто зазначити, що серед досліджуваних країн виділяються Болгарія та Естонія. Зокрема, Болгарія характеризується найменшими значеннями побудованого показника у досліджуваному періоді та найнижчими темпами його зростання. Протилежна ситуація склалася в Естонії. Хоча на початку досліджуваного періоду вона й вирізнялась низьким рівнем міграційної привабливості, проте вже у 2008 р. цей показник наблизився до одиниці та становив 0,92. Така динаміка побудованого показника свідчить про позитивні тенденції в економічному розвитку країни, формуванні та ефективному використанні її людського капіталу.

Динаміка індексів міграційної привабливості таких країн, як Мальта та Словенія дає підстави зробити висновок, що економічне зростання відбувалось швидшими темпами ніж зростання чисельності працездатного населення. Наприклад, Словенія починаючи з 2002 р., а Мальта з 2007 р. змінюють статус донорів робочої сили на реципієнтів.

Наступним етапом дослідження є розрахунок індексу міграційної привабли-вості країн-членів Європейського Союзу загалом за період 2000-2010 років. Для цього було видозмінено формулу (1):

(2)

де ВВПєс - ВВП усіх країн-членів ЄС, NPєс - чисельність населення працездатного віку усіх країн-членів ЄС. Отримані з використанням формули (2) індекси міграційної привабливості ЄС подано на рис.2.

Рис. 2. Динаміка індексу міграційної привабливості ЄС

Як відображено на рис. 2, протягом 2000-2004 років потреба країн-членів ЄС у робочій силі зростала. У 2004 році вона досягнула свого максимуму. З 2005 року спостерігається спад міграційної привабливості Європейського Союзу. Такі зміни зумовлені насамперед асиміляцією мігрантів та кризовими явищами в економіці країн-членів ЄС. І як наслідок, у 2010 р. значення показника досягає рівня 2000 року.

Для розрахунку привабливості міграційних переміщень населення в межах ЄС змодифіковано формулу (1) та отримано таку формулу:

(3)

Аналізуючи результати розрахунку індексу міграційної привабливості країн-членів ЄС з використанням формули (3), можна зробити висновок, що у 2000-2010 роках найпривабливішим для міграції був Люксембург, його індекс міграційної привабливості істотно вирізнявся серед інших країн-членів ЄС. Статистична інформація про міграційний приріст населення підтверджує отримані результати, адже саме в Люксембурзі значення цього показника в аналізованому періоді було максимальним. Для Румунії, що розташована внизу нашої рейтингової таблиці, міграційний приріст населення впродовж 2000-2010 років був від'ємним або дорівнював нулю. Така ж ситуація спостерігалась в таких країнах, як Естонія, Латвія, Литва, Польща та Румунія.

До п'ятірки найпривабливіших щодо міграції країн-членів ЄС, окрім Люксембургу, належать Данія, Ірландія, Нідерланди та Швеція. В аналізованому періоді міграційний приріст завжди був додатнім лише у Данії та Швеції. Єдиною країною, яка в досліджуваному періоді стала непривабливою для міграції є Великобританія. У 2007 р. відбувся різкий спад побудованого показника з 1,21 до 1,07, а вже в 2009 році він прийняв значення менше 1 і становив 0,96.

У дисертаційній роботі виконано кластеризацію країн-членів ЄС за значенням індексу міграційної привабливості у 2000-2010 роках (табл.1). Сформовано три кластери країн:

1. Привабливі для мігрантів (ІМП > 1).

2. Непривабливі для мігрантів (ІМП ? 1).

3. Змінно привабливі (ІМП в аналізованому періоді приймав значення як більше одиниці так і менше).

Таблиця 1. Кластеризація країн-членів ЄС за значенням показника міграційної привабливості

Кластер	Країна	Кількість країн, що потрапляють у кластер	Діапазон зміни показника
Кластер 1: Привабливі для мігрантів	Австрія, Бельгія, Ірландія, Фінляндія, Люксембург, Швеція Нідерланди, Франція, Німеччина, Данія	10	>1
Кластер 2: Неприваб-ливі для мігрантів	Менш непривабливі	Греція, Кіпр, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія	16	?1
	Більш непривабливі	Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чеська Республіка
Кластер 3: Змінна привабливість	Великобританія	1

Розраховано автором за статистичними даними Євростату та МВФ

Отримані результати дають змогу оцінити привабливість міграції населення як в межах ЄС, так і в світовому масштабі. Порівняння цих результатів свідчать, що на початку досліджуваного періоду поділ країн на міграційно привабливі та непривабливі відрізняються групою країн, що сформована в рамках другого кластеру - “менш непривабливі”. Тобто якщо розглядати привабливість територіальних переміщень працездатного населення в країни-члени ЄС з інших країн світу, то такі країни, як Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Португалія є привабливими для мігрантів. В межах ЄС ці країни є донорами робочої сили. Таким чином можна зробити висновок про те, що в структурі мігрантів цих країн домінуватимуть громадяни країн, які не є членами ЄС. Окрім цього аспекту треба відзначити, що динаміка зміни індексів міграційної привабливості країн-членів ЄС в світовому масштабі характеризувалась більшими темпами зростання, особливо яскраво такі тенденції проявляються в таких країнах, як Греція, Іспанія, Кіпр, Нідерланди, Чеська Республіка, Словаччина, Естонія.

У роботі, через побудову середніх зважених показників, здійснено інтегральне оцінювання міграційного клімату країн-членів ЄС за період 2000-2010 роки, використовуючи систему показників, що характеризують соціально-економічні умови в країнах-членах. Автором виконано ранжування країн-членів ЄС за інтегральною оцінкою міграційного клімату. На основі проведеного дослідження, можна робити висновок, що найкращий міграційний клімат характерний для Люксембургу. Окрім нього, верхівку нашого рейтингу становлять такі країни як Мальта, Німеччина, Австрія, Кіпр, Нідерланди, Великобританія та Франція. Отримані результати підтверджуються статистичною інформацією. Зокрема, Кіпр, Люксембург та Німеччина мають впродовж 2000-2010 рр. найбільші значення показника міграційного приросту населення. До країн з “поганим” міграційним кліматом (малі значення побудованого інтегрального показника) належать: Литва, Латвія, Болгарія, Словаччина та Польща. В цих країнах також спостерігається і найменший міграційний приріст населення.

Оцінка міграційної привабливості країн-членів ЄС є першим етапом на шляху визначення основних механізмів регулювання міграційних процесів. Закономірності міграційної політики полягають в тому, що вона зачіпає проблеми різних сфер суспільного життя. Якщо розглянути основні чинники, що впливають на міграційну сприятливість, то можна визначити за якими напрямами держави мають конкурентні переваги. Звісно кожна країна-член ЄС має свій власний “профіль” міграційних процесів, однак відповідно до отриманих результатів, можна стверджувати, що визначення особливостей міграційного клімату країн є вагомим кроком на шляху імплементації спільних методів регулювання міграційних процесів як в рамках ЄС, так і на національному рівні країн-членів.

У третьому розділі “Проблеми та перспективи реалізації спільної міграційної політики країн-членів ЄС” проведено прогнозування міграційного приросту населення в країнах-членах ЄС, досліджено особливості міграційних процесів в Україні, розглянуто напрями вдосконалення механізмів регулювання міграційних процесів в рамках спільної міграційної політики ЄС та особливості міграційної політики України.

У дисертаційній роботі здійснено прогноз міграційного приросту для всіх країн-членів ЄС. Для виявлення якісних властивостей розвитку певного явища чи процесу існують різні рівняння трендів. У результаті теоретичного обґрунтування обраних залежностей відповідно до фактичного ряду міграційного приросту населення усі країни-члени ЄС розподілено на дві групи. Для першої з них досліджують усі п'ять типів моделей (лінійна, логарифмічна, поліноміальна, степенева, експонентна). Для другої групи розглядаються лише три з запропонованих моделей, а саме: лінійна, логарифмічна та поліноміальна. Першу групу країн становлять: Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Люксембург, Португалія, Словаччина, Угорщина, Фінляндія та Швеція. До другої групи належать усі інші країни-члени ЄС.

На основі отриманих результатів для кожної країни обрано тип трендової моделі для прогнозування міграційного приросту населення. Отримані прогнозні значення свідчать, що лідером серед країн-членів ЄС за показником міграційного приросту населення на 1000 осіб залишається Люксембург, до того ж значення цього показника в прогнозному періоді постійно зростає. Такі тенденції в міграційних потоках перш за все обґрунтовуються стабільним економічним зростанням, наприклад, в період з 2001 по 2008 роки темпи зростання ВВП були одними з найвищих в ЄС. Високі показники міграційного приросту населення спостерігаються також на Кіпрі та в Бельгії, а у 2013-2014 роках. характерним є значний спад показника в таких країнах, як Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Швеція та Чеська Республіка. Відтік людського капіталу прогнозується з таких країн, як Естонія, Литва, Латвія, Польща, Словенія.

У роботі досліджено також основні тенденції міграційних процесів в Україні, визначено основні чинники впливу на економіку країни. Якщо аналізувати міграційні процеси нашої держави з точки зору теорії “притягування-виштовхування”, то на жаль проявляється дія факторів виштовхування. Незважаючи на те, що є чимало сподівань, що з часом в Україні підвищиться рівень життя і громадяни країни зможуть працевлаштуватися на батьківщині, а не шукатимуть за кордоном можливостей зайнятості. Але якщо проаналізувати досвід країн, які в минулому були постачальниками робочої сили, таких як Іспанія чи Італія, можна побачити, що незважаючи на економічне зростання країн та модернізацію економіки масові еміграційні процеси не відбулися, хоча показники еміграції зросли. Крім того досвід розширення ЄС показує, що з приєднанням нових країн поступово зменшується кількість осіб, які виїжджали за кордон та сприяє поверненню мігрантів додому.

Міграційна політика країн повинна передбачати дію цілого ряду різноманітних чинників: демографічних обмежень, регулювання ринкових потреб, соціальних очікувань; досягнень охорони здоров'я; загального розвитку країни; підвищення освітнього рівня тощо. Cпільна міграційна політика ЄС передбачає гнучку систему заходів, які повинні забезпечити соціально-економічний розвиток ринку ЄС, сприяти посиленню партнерства між країнами-учасниками міграційного процесу та реалізувати спільно поставлені цілі. На сьогодні ця політика повинна здійснюватися за такими основними напрямами: заохочення трудової міграції; політика інтеграції мігрантів в країні призначення; боротьба із нелегальною міграцією та торгівлею людьми; спільні правові норми реалізації візової політики та політики надання притулку; співпраця з третіми країнами у сфері контролю над обсягами міграції; спільний контроль усіма країнами-членами ЄС обсягів міграції.

Майбутній вибір механізмів активної міграційної політики повинен бути приведений у відповідність до здібностей, освіти та кваліфікації потенційних мігрантів. Крім того, уряди країн повинні створити необхідні умови для самих мігрантів. Навіть якщо прогнози передбачають кількісний і якісний дефіцит робочої сили, урядам будуть потрібні значно сильніші докази, щоб переконати суспільство в необхідності залучення іноземної робочої сили. Це означає, що тоді як прогнози можуть слугувати основою для політики планування в галузі освіти, ринку праці, соціального забезпечення та соціальних реформ, цілком ймовірно, що міграційна політика буде залишатися лише на стадії короткострокових заходів. У цьому контексті розробка середньострокової та довгострокової політики в галузі трудової міграції створить можливості вирішення демографічних та економічних проблем ЄC.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення проблеми регулювання міграційних процесів, що дало змогу розв'язати конкретне наукове завдання - визначити інституційні механізми регулювання трудової міграції в країнах-членах ЄС та реалізації спільної міграційної політики ЄС.

За підсумками проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Міграційна політика ЄС передбачає кілька рівнів регулювання (в рамках спільної міграційної політики, національний та регіональний), кожен з яких передбачає ефективне регулювання міграційних потоків з метою ефективного управління економічними та демографічними процесами на ринку ЄС. Нові виклики та можливості глобалізаційних процесів зробили актуальним саме питання поєднання національних міграційних політик країн-членів та спільної міграційної політики ЄС, де відповідно до принципу єдності національні міграційні політики повинні бути доповненням до спільної міграційної політики.

2. Кожна країна-член ЄС має право визначати власну політику з питань міграції. Попри те існують законодавчі акти, які визначають основи міграційної політики країн та встановлюють певні зобов'язання перед співтовариством. Однак законодавча база спільної міграційної політики ЄС потребує постійного доповнення відповідно до нових зобов'язань та сучасних умов. Спільна міграційна політика повинна брати до уваги потреби національних ринків, тоді як національні міграційні політики повинні відповідати загальним нормам спільної міграційної політики ЄС. Міграційна політика повинна грунтуватись на таких принципах, як чіткість, прозорість й справедливість та бути спрямована на заохочення до легальної міграції. Для реалізації цих принципів на практиці, ЄС та країни-члени повинні: визначити чіткі і прозорі правила в'їзду та перебування в ЄС; надати інформацію для потенційних мігрантів та шукачів притулку, зокрема, про їхні права та обов'язки як резидентів ЄС; надавати підтримку та допомогу в дотриманні умов в'їзду та перебування у країнах походження, а також призначення; забезпечити гнучку загальноєвропейську візову політику тощо.

3. Сучасна соціально-демографічна ситуація в країнах-членах ЄС та економічна криза 2008-2009 років суттєво вплинули на тенденції сучасних міграційних процесів, оскільки в умовах ускладнення демографічної ситуації та економічної нерівності між країнами-членами міграційні процеси продовжують існувати і набувати нових характеристик (загальні темпи імміграції сповільнилися, тоді як обсяги еміграції в країнах-членах ЄС збільшилися, економічна криза змінила гендерний склад трудових мігрантів, спостерігаються тенденції до скорочення обсягів нелегальної міграції, ЄС є регіоном із найбільшою кількістю прийнятих позитивних рішень про надання захисту особам, що шукають притулок, міграційний приріст став основним фактором зміни чисельності населення тощо). Загальний стан сучасних міграційних потоків підтверджує, що Європейський Союз залишається активним центром тяжіння мігрантів, оскільки є привабливим для міграції завдяки високому рівню життя та заробітних плат.

4. Європейський Союз продовжує проводити цілеспрямовану політику збалансованості ринку праці. Формування спільного ринку праці, як ядра загальноєвропейського ринку праці, варто розглядати як процес створення умов забезпечення свободи пересування осіб, яка регулюється відповідними правовими нормами кожної країни-члена. Внаслідок світової економічної кризи ринки праці ЄС почали суттєво слабнути. Однак це не означає, що країни повністю закрили свої ринки для іноземної робочої сили. Країни-члени ЄС продовжують спрямовувати власну політику ринку праці на забезпечення повної продуктивної зайнятості всього економічно активного населення із залученням іноземної робочої сили, впроваджуючи більш посилені норми контролю за дотриманням умов працевлаштування мігрантів, їх перебування в країні, наявність відповідних дозволів, візової політики тощо.

5. Окрім встановленого єдиного права на вільне пересування, ЄС здійснює координовану політику регулювання ринку праці із урахуванням соціально-економічних та демографічних складових. Вагому роль у цьому процесі відіграє моніторинг ринків праці (національний та міжнародний ринки), що створює передумови ефективної політики зайнятості та міграційної політики загалом. Моніторинг національного ринку праці передбачає контроль за рівнем заробітної плати в країні, можливості працевлаштування, можливість відновлення чи покращення кваліфікації, соціальне забезпечення, в той час, як моніторинг міжнародного ринку - можливість легального працевлаштування, соціальний захист, пропозиція та попит вакансій. Здійснюючи експертну оцінку національного та міжнародного ринків праці, країна може ефективно управляти попитом та пропозицією власної робочої сили, а відповідно визначати межі міграційних потоків і забезпечувати у країні сприятливий міграційний клімат.

6. На підставі побудованої багатофакторної економетричної моделі виявлено статистичні залежності трудової міграції від соціально-економічних чинників, що здійснюють стимулювальну або дестимулювальну дію на інтенсивність та напрями міграційних потоків. Аналіз коефіцієнтів усіх чинників дав підстави визначити сумарну характеристику рівня привабливості соціально-економічних умов країн-членів ЄС для мігрантів. Запропоновано моделі оцінювання міграційного клімату в країнах-членах ЄС, зокрема побудовані індекси міграційної привабливості і розроблена система показників оцінювання напрямів переміщення робочої сили та відповідно і можливостей країн приймати мігрантів на основі здійсненого ранжування і кластеризації країн-членів ЄС за рівнем їхньої міграційної привабливості для трудових мігрантів.

7. Тенденції територіальної мобільності робочої сили визначають засади ефективної міграційної політики, а тому автором побудовано трендові моделі міграційного приросту, що можуть слугувати основою для політики планування в галузі освіти, ринку праці, соціального забезпечення та соціальних реформ. Здійснене автором прогнозування міграційного приросту населення країн-членів ЄС дало змогу передбачити оптимістичні чи песимістичні оцінки особливостей міграційних потоків в ЄС. Отримані прогнозні значення свідчать, що лідером серед країн-членів ЄС за показником міграційного приросту залишається Люксембург, до того ж, значення цього показника в прогнозному періоді постійно зростає. Високі показники міграційного приросту населення спостерігаються також на Кіпрі та в Бельгії, а у 2013-2014 роках характерним є значний спад показника в таких країнах, як Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Швеція та Чеська Республіка. Відтік людського капіталу прогнозується з таких країн, як Естонія, Литва, Латвія, Польща та Словенія. Результати цього дослідження можуть стати предметом уваги органів державного регулювання міграційних потоків для підвищення ефективності організації та реалізації ключових засад міграційної політики ЄС.

8. Побудовані стандартизовані значення показників, що характеризують стан міграційного клімату, дають змогу оцінити вплив соціально-економічних факторів на трудову міграцію в країнах-членах ЄС, а відповідно і механізми регулювання міграційних процесів в цих країнах. Отримані результати свідчать, що основними мотивами, які зумовлюють міграцію населення, є перш за все, економічні причини. Саме вони формують напрями міграційних потоків та є своєрідними регуляторами інтенсивності територіальних переміщень. Також варто зазначити, що розраховані нами показники привабливості підтвердили, що до п'ятірки найпривабливіших щодо міграції країн-членів ЄС, належать Люксембург, Данія, Ірландія, Нідерланди та Швеція. Варто також відзначити, що такі країни, як Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина забезпечені необхідним працересурсним потенціалом та не потребують притоку людського капіталу, для них характерний його надлишок.

...