Система управління асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЄЮ ДЕРЖАВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ (АСЕАН)

Алла Шевченко

Актуальність проблеми. Україна з моменту встановлення незалежності знаходиться в процесі формування демократичної політичної системи. Водночас, у сучасних умовах колишні градації змінюються, відбувається взаємне сприйняття різних моделей, переплетення елементів різних форм, зокрема, виникають змішані форми правління. Створення таких форм відображає певні тенденції сучасного розвитку державного управління. У зв'язку з цим великого значення набуває вивчення форми правління Асоціацією держав Південно-Східної Азії, досвід якої може бути використаний у процесі розвитку державного управління України.

Метою підготовки даної статті є вивчення досвіду та функціонування системи управління Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) - одного з найбільших інтеграційних торгових об'єднань. Проведений аналіз функціонування системи управління АСЕАН може бути корисним для України в побудові і поглибленні відносин з державами - членами АСЕАН.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні дослідження АСЕАН почалися порівняно недавно. В працях українських і російських науковців були висвітлені окремі аспекти політичної ситуації та економічної співпраці в регіоні Південно-Східної Азії. Серед них, зокрема, дослідження О. Радченка, Д. Степанова, Л. Ткачука, С. Шергіна, В. Воротіна, Є. Барщевського та інших. Проблеми формування та інституційної еволюції АСЕАН розробляли Ю. Андрєєв, А. Рогожин, Ю. Плеханов, В. Самойленко, Т. Суліцький. Економічні та політичні проблеми розвитку АСЕАН знайшли відображення в цілому ряді робіт російських сходознавців. У першу чергу слід відзначити роботи Л. Васильєва, Н. Малєтіна, В. Мазиріна, Е. Бажанової, Е. Колдунової, І. Іванової та інших наукових співробітників Інституту Далекого Сходу РАН.

Незважаючи на існування окремих досліджень, присвячених різним аспектам діяльності АСЕАН, у науковій літературі недостатньо розроблені питання комплексного аналізу організаційної структури самої Асоціації, а також державного управління країн учасниць цього об'єднання.

Виклад основного матеріалу. Південно-Східна Азія, як самий економічно динамічний регіон у світі, за останні півсторіччя пройшла шлях від регіону - торгового перехрестя до регіону - лідера світу, що розвивається за показниками темпів і якості розвитку. Прискореній модернізації, формуванню зовнішньо-орієнтованої інвестиційної моделі сприяли державна політика, швидкий демографічний перехід, зростання урбанізації, трансформація фактора трудових ресурсів: від дешевини до якості. Розвиток породжує ускладнення територіальної організації товариств Південно-Східної Азії, відбувається подолання анклавного характеру освоєння території, інтеграція країн у глобальні структури. Окремі країни регіону демонструють практично всю різноманітність стадій, типів і траєкторій соціально- економічного розвитку [1].

Індонезія - найбільша в регіоні та одна з найбільших в світі, багата країна з бідним населенням, із гострими проблемами територіальної цілісності і національної інтеграції. Сінгапур - постіндустріальна, максимально «глобалізована» економіка, цілком залежна від світового ринку. Малайзія - країна, в якій модернізація економіки відбувається при збереженні традиційної культури і соціально-політичних структур. Таїланд - селянська країна, яка експортує рис і електроніку. Філіппіни - держава, яка рано взяла «промисловий старт», в якій демографічне зростання випередило економічне. Бруней - багатий «нафтоекспортер» із відсталою соціально-економічною структурою. В'єтнам - бідна країна, яка недавно відкрилася світовому ринку, що демонструє швидкі темпи розвитку. Лаос, Камбоджа, М'янма -постраждали від внутрішньої нестабільності бідні аграрні країни, слабо пов'язані зі світовим господарством. Східний Тимор - наймолодша держава світу з несформованою економічною структурою, залежна від міжнародної допомоги [2].

Унікальність Південно-Східної Азії полягає в тому, що її багатовимірне різноманіття не тільки не руйнує регіональну спільність (закладену факторами позиційності і природного споріднення, спільною історією, повторюваністю ідеологічних, культурних, господарських елементів), але якраз і становить її найяскравішу характерну рису.

Інституційне втілення регіональної спільності - Асоціація держав Південно-Східної Азії - дозволяє країнам регіону протистояти викликам глобалізації, робить регіон великим економічним гравцем і інтегральною частиною Азійсько-Тихоокеанського регіону; за домінування на його ринках конкурують Японія і Китай. Не тільки природні катастрофи, а й політичні бурі сучасності, регіональні і внутрішні конфлікти, міжнародний тероризм не обходять стороною це ожвавлене перехрестя людства, випробовуючи на міцність вироблений тисячоліттями в Південно-Східній Азії досвід співіснування товариств з несхожими культурами, мовами і релігіями [3].

Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) створена в 1967 році на основі Бангкокської декларації з метою розширення співробітництва в економічній, соціальній, культурній, науково-технічній та інших областях, підйому рівня життя населення. Її засновниками стали Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни, до яких у 1984 році приєднався Бруней, у 1995 році - В'єтнам, а в 1997 році - Лаос, у 1999 році - М'янма і Камбоджа. Статус спеціального спостерігача мають Папуа-Нова Гвінея і Східний Тимор.

АСЕАН сьогодні є найбільш активною структурою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Незважаючи на труднощі і виклики, породжені кризою, рецесію в період з 1999 по 2000 роки, тероризм і епідемії, АСЕАН є найбільш успішним угрупованням невеликих і середніх за розміром країн, що розвиваються [4].

АСЕАН має розгалужену децентралізовану структуру управління, економічні успіхи кожної країни якої залежать від результатів діяльності усіх країн-членів. АСЕАН - одне з найбільш динамічних регіональних угруповань не тільки Азійсько-Тихоокеанського регіону, а й цілого світу. Незважаючи на те, що АСЕАН поступається ЄС у впровадженні форм інтеграції, її країни досягли більш високих темпів зростання щорічного ВВП [5].

Спочатку роль АСЕАН була радше політичною, ніж економічною, тому найбільш значущі угоди про співпрацю укладалися країнами-членами саме в цій області і були спрямовані на підтримання миру в регіоні і побудову спільноти, вільної від впливу зовнішніх сил [6].

Минулий досвід АСЕАН підтверджує позитивну роль регіональної багатосторонньої організації у формуванні нового світового порядку, якщо і досі така організація діє на основі відкритого регіоналізму, рівноправного співробітництва.

У прийнятій 8 серпня 1967 року в Бангкоку установчій Декларації АСЕАН була представлена світу як «регіональне об'єднання», яке буде домагатися вирішення завдань переважно в соціально-економічній сфері. Проте інтереси безпеки режимів і політичних еліт першої п'ятірки країн-засновників - Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін - були при цьому визначальними. Створення механізму колективної протидії спільним загрозам і узгодження політики стало стратегічним імперативом для батьків-засновників АСЕАН, якими є Таїланд, Філіппіни і Малайя. Крім невдалого досвіду Асоціації Південно-Східної Азії (АСА), це була перша регіональна організація, створена на чисто азіатською основі - без участі США або європейських держав.

Як міжнародний інститут, АСЕАН слугувала дипломатичним інструментом координації зусиль держав регіону «проти підривної комуністичної діяльності». У перше десятиліття її активність зводилася в основному до проведення періодичних зустрічей глав міністрів закордонних справ держав-членів, стурбованих виключно тривожною обстановкою, що склалася в регіоні, та їх економічною відсталістю. Аж до кінця 2008 року в АСЕАН не було ніяких регулюючих статутних документів. Її робота будувалася виключно на особистих домовленостях глав держав, а всі рішення носили необов'язковий характер і виконувалися на суто добровільній основі. Еволюція АСЕАН проходила так повільно, а довіра між країнами регіону формувалася з такими труднощами, що третій саміт АСЕАН відбувся лише через десять років після другого, у 1977 році [6].

Після закінчення «холодної війни» в діяльності АСЕАН стали відбуватися якісні зміни, в результаті чого вона стала перетворюватися на повноцінне регіональне об'єднання, а її робота дещо активізувалася. Після фінансової кризи 1997 - 1998 років була переглянута стратегія розвитку АСЕАН, реорганізована її структура, змінені форми і методи діяльності, а в 2003 році лідери Асоціації ухвалили другу Декларацію згоди і затвердили «Бачення АСЕАН - 2020».

Однак до середини минулого десятиліття в державах-членах накопичилося невдоволення недостатньо ефективною діяльністю цієї організації, у зв'язку з чим виникла необхідність виробити її статут. Рішення про розробку Статуту було прийнято в 2004 році з метою зміцнення організаційно-правової бази діяльності Асоціації. Відповідно до прийнятої Хартії (Статуту) Асоціація «повинна стати повністю структурованою міжурядовою організацією, побудованою на певних принципах і обов'язкових для всіх правилах», що дозволяло їй позбутися від докорів в аморфності.

Підписання Статуту АСЕАН лідерами «десятки» на її ювілейному саміті в Сінгапурі в листопаді 2007 року стало найважливішим кроком в досягненні накреслених інтеграційних цілей Асоціації. З набуттям чинності 15 грудня 2008 року Статут АСЕАН офіційно перетворює її в повноцінну міжнародну міжурядову організацію. Дана подія, поряд з планом створення триєдиного Співтовариства АСЕАН до 2015 року, активізує формування міжнародно-правової основи інтеграційних процесів всередині Асоціації у політичній, економічній та соціально- культурній сферах [7].

Відповідно до Статуту, базові принципи діяльності АСЕАН збереглися незмінними - верховенство закону, демократія, «справедливе управління». Ключовими завданнями Асоціації проголошені підтримання регіонального миру, безпеки та стабільності, створення в Південно-Східній Азії зони, вільної від ядерної зброї та інших засіб масового знищення, формування Економічного співтовариства та зон вільної торгівлі, зміцнення демократії, повага та захист прав та свобод людини, прагнення до забезпечення соціальної справедливості та подолання бідності, боротьба з транснаціональною злочинністю та транскордонними загрозами, захист навколишнього середовища та культурної спадщини. Проголошується відмова від діяльності, яка загрожує суверенітету, територіальній цілісності, політичній або економічній стабільності країн-членів АСЕАН. Статутом офіційно проголошується правосуб'єктність АСЕАН як міжнародної (міжурядової) організації. Помітно зміцнюється структура керівних органів «десятки». Створено три ради Співтовариства АСЕАН - в галузі політики та безпеки, економічна та соціально-культурна. На них покладено завдання координації роботи вже існуючих міністерських секторальних нарад. Таким чином, повсякденна робота АСЕАН відтепер базується на трьох «стовпах» (укрупнених напрямках) [8].

АСЕАН не є наднаціональною організацією, яка приймає юридично обов'язкові для держав рішення прямої дії. Всі її органи є колегіальними, що дозволяє враховувати інтереси всіх держав-членів.

Положення Статуту мають рамковий характер і в цілому є зводом правил, прийнятих Асоціацією раніше (серед них - наріжні принципи консенсусу в ухваленні рішень і невтручання у внутрішні справи країн-учасниць).

В АСЕАН склалася структура керівних механізмів, що включає саміти, міністерські зустрічі і наради старших посадових осіб з окремих напрямків співпраці, які очолюють представники країни, головуючої в асоціації.

Відповідно до Статуту АСЕАН, вищим органом об'єднання є зустрічі глав держав і урядів (саміти), які проходять двічі на рік (як правило, навесні і восени). Виконавчим і координуючим органом Асоціації служать щорічні наради міністрів закордонних справ. Прийняття рішень відбувається на основі згоди всіх країн-членів. Цей принцип забезпечує малим країнам (Бруней, Сінгапур) можливість не бути утиснутими або виключеними з процесу прийняття рішень. Таким чином, регіональне співробітництво АСЕАН ґрунтується на рівноправ'ї всіх її учасників, незалежно від розміру території або етнічного складу

Зміна головування в АСЕАН відбувається щорічно. Перехід головування здійснюється на основі алфавітного порядку країн англійською мовою. У 2014 році в якості голови виступала М'янма, в 2015 року - Малайзія, в 2016 році - Лаос, у 2017 році головування в АСЕАН перейшло до Філіппін, а в 2018 році саміт буде приймати Сінгапур [9]. Поточне керівництво здійснює Постійний комітет, очолюваний міністром закордонних справ країни - «господині» чергової наради.

Зовнішньополітична стратегія Асоціації визначається главами держав та урядів у ході самітів. Функція реалізації узгодженої зовнішньої політики покладена на Координаційну раду АСЕАН в складі міністрів закордонних справ, у завдання якої входять контроль за ходом виконання всього спектру міждержавних домовленостей та вироблення проектів рішень, що виносяться на саміти «десятки». Засідання Координаційної ради проводяться не менше двох разів на рік. Будь-яка країна, яка не є членом АСЕАН, а також міжнародна організація має право акредитувати свого посла при Асоціації. Для цього необхідно заручитися згодою міністрів закордонних справ АСЕАН.

На постійній основі діє Секретаріат в Джакарті на чолі з генеральним секретарем. Кандидатура Генерального секретаря АСЕАН (в статусі міністра) затверджується рішенням саміту Асоціації в порядку ротації за поданням Координаційної ради на один термін на п'ять років. Йому призначають чотирьох заступників: із зовнішніх зв'язків, безпеки, економіки та соціально-культурного співробітництва. Під його керівництвом працюють Секретаріат Асоціації, апарат якого укріплений кваліфікованими фахівцями, а також Дослідницький інститут АСЕАН, створений з метою розвитку співпраці з академічними центрами держав-членів, бізнес-структурами та неурядовими організаціями. Відповідно до Статуту, генеральний секретар наділений не тільки функціями головної посадової особи, а й повноваженнями представляти АСЕАН на міжнародній арені (в силу відсутності консенсусу з цього питання серед держав-членів АСЕАН дана норма Статуту де-факто поки не працює) [6]. З 1 січня 2013 року цей пост займає колишній заступник міністра закордонних справ В'єтнаму Ле Ліонг Мінь.

На базі Секретаріату Асоціації створено Комітет постійних представників при АСЕАН, в який кожна держава «десятки» призначає свого постійного представника в ранзі посла при Асоціації в Джакарті. До функцій Комітету постійних представників входить, зокрема, координація роботи Секретаріату АСЕАН, а також повсякденна взаємодія з діалоговими партнерами АСЕАН.

У структурі робочих органів АСЕАН, поряд з Секретаріатом, який контролює виконання всіх програм, важлива роль відводиться галузевим комітетам на рівні старших посадових осіб (зазвичай це заступники відповідних міністрів), які і готують питання до засідань міністерських рад. Таких комітетів три, а всього в структурі АСЕАН працює 28 міжміністерських органів, які координують виконання різних програм. Зустрічі профільних міністрів і старших посадових осіб щодо конкретних напрямків взаємодії скликаються на регулярній основі. Щорічно вони проводять близько 300 різних зустрічей і заходів [6].

Наприклад, керівництво роботою за напрямком Економічного співтовариства АСЕАН здійснюється Радою Економічного співтовариства АСЕАН, до складу якої входять міністри економіки країн «десятки». Цей орган координує діяльність низки секторальних структур в наступних областях: зовнішня торгівля (у т.ч. формування зони вільної торгівлі як у рамках АСЕАН, так і з позарегіональними державами), інвестиції, фінанси, енергетика, транспорт, телекомунікації, видобуток корисних копалин, сільське господарство, наука і технології, туризм. Функції з адміністративної підтримки та координації зусиль усіх країн АСЕАН виконує її Секретаріат, в рамках якого було створено Департамент з питань формування Економічного співтовариства, під керівництвом одним із заступників Генерального секретаря Асоціації [8].

Результативність діяльності управління АСЕАН у забезпеченні економічної рівноваги характеризується ступінчатою ієрархічною системою, що є переважною для більшості сучасних регіональних інтеграційних угрупувань, у яких секретаріати є головними органами управління, а допомогу їм надають функціональні органи. Управління координується постійними наднаціональними секретаріатами і робочими групами.

Головний зміст ділової активності робочих груп полягає в тому, щоб діяти, виходячи з рішень і документів, прийнятих у ході саміту країн інтеграційної угоди, і намічати основні конкретні напрями співпраці на найближчу перспективу.

Розробкою таких напрямів діяльності робочих груп займаються Секретаріат і керівництво робочих груп; запропоновані ними рекомендації обговорюються і затверджуються на пленарних засіданнях робочих груп, у присутності делегацій всіх країн- учасниць, оглядачів та гостей. Кожна з наявних робочих груп розглядає специфічне коло питань, що цікавлять саме її учасників, має власні пріоритети та особливості, хоча й працює у тісному контакті з Секретаріатом. На засіданнях кожної з робочих груп розглядаються конкретні питання в тих сферах співробітництва, що визначені учасниками як пріоритетні. Узгодження порядку денного засідань груп, а також фінансування програм і проектів здійснюється в контактах із секретаріатом [10].

Вся ця багатопланова діяльність фінансується за рахунок рівних внесків держав-членів щорічно, а також за рахунок додаткових внесків окремих держав і приватного бізнесу [6].

Свої відносини з позарегіональними державами АСЕАН будує, виходячи зі сформованої системи та рівня цих відносин: ці держави можуть мати статус діалогового партнера, секторального діалогового партнера, партнера з розвитку, спостерігача, гостя або інший статус, який визначається міністрами закордонних справ АСЕАН. У даний час декілька десятків держав офіційно є діалоговими партнерами Асоціації - Австралія, Канада, Китай, Індія, Японія, Республіка Корея, Нова Зеландія, США, Росія та країни ЄС. Аналогічний статус має Програма розвитку ООН. Секторальних діалоговим партнером є Пакистан.

Юридичною базою взаємовідносин країн «десятки» служать три декларації згоди АСЕАН - 1976, 2003 і 2011 років, а також Договір про дружбу і співробітництво в Південно- Східній Азії (Балійський договір) 1976, що допускає з 1987 року можливість приєднання позарегіональних держав. У жовтні 2003 року до нього приєдналися Китай та Індія, в липні 2004 року - Японія і Пакистан, в листопаді 2004 року - Росія і Південна Корея, в липні 2004 року - Нова Зеландія і Монголія, в грудні 2005 року - Австралія, в липні 2009 року - США, в липні 2010 року - Туреччина і Канада. У 2002 році набула чинності Угода про створення Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА). На 17-му саміті АСЕАН (Ханой, 2010) затверджено Генеральний план взаємозв'язку АСЕАН, спрямований на поглиблення інтеграції «десятки» за рахунок об'єднання її транспортної, інформаційно-комунікаційної та соціальної інфраструктури. З 1 січня 2016 року у відповідності до Декларації про створення Співтовариства АСЕАН (підписана в листопаді 2015 року на 27-му саміті Асоціації в Куала-Лумпурі) запущене триєдине Співтовариство АСЕАН в політичній, економічній та соціо-культурній сферах. В якості вищих координаційних органів спільної роботи «десятки» за цими напрямками функціонують Ради трьох Співтовариств АСЕАН в складі профільних міністрів. Програмними документами подальшого розвитку Асоціації вважаються схвалені на 27-му саміті Декларація «АСЕАН - 2025: разом у майбутнє», а також концепція «Бачення АСЕАН - 2025». У 2016 році цей пакет був доповнений документом «Взаємопов'язаність АСЕАН - 2025» і новим Робочим планом реалізації Ініціативи інтеграції АСЕАН (ухвалена 2000 року) [9].

Сам факт того, що Асоціація за більш ніж п'ятдесятирічну історію свого існування не тільки не втратила актуальності, але і сьогодні продовжує впевнено еволюціонувати, свідчить, що це об'єднання - серйозна регіональна сила, з якою слід рахуватися.

Важко знайти на Землі інший великий - близько однієї дванадцятої частини людства - регіон, в культурному ландшафті якого зустрілися б риси настільки різних цивілізацій, сплітаючись у строкатий, але виразний орнамент. Параметри різноманітності Південно-Східної Азії включають різноманіття етнолінгвістичних ситуацій, політичного ладу, величезний розкид за розмірами території і населення, забезпеченості ресурсами і характером економіки десяти держав регіону. Прийняття в Асоціацію в 1995 - 1999 роки В'єтнаму, Лаосу, М'янми, Камбоджи посилили відмінності, оскільки ці країни знаходяться в процесі інституційного регулювання розвитку ринково-орієнтованої економіки. Крім того, їх досвід участі в економічних угрупуваннях незначний.

Послідовно долаючи чинники, пов'язані з цими труднощами, учасники Асоціації позначили цілями свого розвитку до 2025 року створення «Співтовариства АСЕАН» (по типу ЄС) [11].

Сьогодні АСЕАН із чисельністю населення 629 мільйонів чоловік, територією 4, 48 мільйонів кв. км, сукупним ВВП 2, 4 трильйони доларів, зовнішньоторговельним оборотом 2, 3 трильйони доларів, із темпами економічного зростання (близько 5 %), що помітно випереджають середньосвітові (всі дані - за 2011 р), є центром інтеграційних процесів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та нової розстановки сил, що там складається. АСЕАН, підтримуючи діалог з усіма ключовими гравцями регіону, - США, КНР, Росією, Японією, Республікою Корея, Індією, Австралією та іншими, - планомірно зміцнює свої зовнішньополітичні та економічні позиції.

Унікальна особливість АСЕАН - можливість вирішувати на основі консенсусу всі питання, якими б важкими вони не були. Саме це не раз за минулі 50 років дозволяло Асоціації рятувати регіон від ескалації конфліктів і посилення дестабілізації. Як вважає більшість експертів-сходознавців, продемонстрована АСЕАН здатність виробляти особливу політичну культуру компромісів в міжнародних відносинах гідна того, щоб взяти її на озброєння [8].

управління асоціація держава азія

Список використаних джерел

1. Воротін В. Досвід державного управління та регулювання економіки в країнах азіатсько-тихоокеанського регіону. Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць УАДУ (Львівський філіал) / За заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛФ УАДУ; Кальварія, 2000. Вип. 4. С. 77-91.

2. Иванова И.С. Социально-экономическая география зарубежной Азии. Юго-восточная Азия: Учебное пособие. М.: Географический факультет МГУ 2005. 184 с.

3. Воротін В. Особливості державної регіональної політики країн АСЕАН у контексті фінансової глобалізації. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ 2000. Вип. 2. В 4 ч. Ч. IV. С. 23-29.

4. Комиссина И.Н. Сотрудничество России с АСЕАН. Россия в Азии: проблемы взаимодействия. М., 2006. С. 85-160.

5. Воротін В. Досвід державного управління та регулювання економіки в країнах азіатсько-тихоокеанського регіону. Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць УАДУ (Львівський філіал) / За заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛФ УАДУ; Кальварія, 2000. Вип. 4. С. 77-91.

6. АСЕАН в начале XXI века. Актуальные проблемы и перспективы / Л.Е. Васильєв [и др.]. М.: ИД «ФОРУМ», 2010. 368 с.

7. Локшин Г.М. Научная статья на тему: Россия - АСЕАН: Новые проекты и форматы сотрудничества. URL: http://naukarus.com/rossiya-asean-novye-proekty-formaty-sotrudnichestva

8. Азиатско-Тихоокеанский регион. Региональные проблемы. Международные организации. Экономические группировки. Справочник. М.: Восток-Запад, 2010. 320 с.

9. РИА Новости. URL: https://ria.ru/spravka/20170426/1492998492.html

10. Гладченко А.Ю. Національні інструменти державного управління у забезпеченні економічної рівноваги. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/7 2017/20.pdf

11. ASEAN (2017), «Basic Documents». URL: http://www.asean.org/asean/asean-secretariat/ basic-documents

Размещено на Allbest.ru