До питання про кліматичну дипломатію

Аналіз останніх досліджень і публікацій виявив явну недостатність у вітчизняній науковій традиції робіт, спрямованих на дослідження проблеми кліматичної дипломатії, хоча у документах, присвячених проблематиці зміни клімату, цей термін вживається [1-3]. На сьогодні вкрай недостатньо наукових праць, у яких би розглядались основні аспекти теорії і практики кліматичної дипломатії [4-8]. Дослідження, що присвячені розгляду проблем зміни клімату у політологічному значенні, як їх презентує сучасна західна політична наука, практично відсутні.

Мета і завдання даної статті пов'язані з концептуалізацією кліматичної дипломатії в аспекті міжнародно-політичної проблематики щодо її сутності, структури та аналізом її методологічного значення для удосконалення сучасних практик управління міжнародними відносинами або зовнішньою політикою у галузі змін клімату.

Виклад основного матеріалу. Визнання на глобальному рівні необхідності вирішення зазначеної проблеми та виключна складність тематики багатосторонніх переговорів з проблем зміни клімату, що потребувала участі професійних дипломатів у цьому процесі, породило проблему кліматичної дипломатії, виникнення якої пов'язують з другою половиною ХХ ст. Проте, хоча поняття "кліматична дипломатія" є не таким уже новим, фактично досі не розроблена відповідна теорія. Оскільки проблеми, пов'язані зі зміною клімату, все більше інтегруються з управлінням міжнародними відносинами або зовнішньою політикою, саме тому і концептуалізація кліматичної дипломатії, на наш погляд, має відбуватися у контексті міжнародно-політичних проблем.

Саме тому потрібно зазначити, що і застосування, і визначення кліматичної дипломатії здійснюється завдяки сучасним науковим дослідженням, об'єктом аналізу яких є міжнародні відносини. Науковці пояснюють це тим, що кліматичні ризики інтегровані в зовнішньополітичні програми. Проте до сих пір відсутній єдиний підхід до науково-понятійного апарату, аналізу зародження і етапів еволюції кліматичної дипломатії, сучасному уявленню про її засоби та механізми. Але кліматичну дипломатію неможливо розглядати у відриві від традиційної, класичної дипломатії.

У вступі до "Оксфордського довідника сучасної дипломатії" зазначається, що Британська енциклопедія визначає дипломатію як "мистецтво спілкування між народами", а Оксфордський англійський словник характеризує її як "управління міжнародними відносинами шляхом переговорів; метод, за допомогою якого ці відносини коригуються і управляються послами та посланцями з метою забезпечення переговорного процесу" [9].

Виходячи з цього, критеріальними ознаками кліматичної дипломатії будемо вважати:

- належність до сфери міжнародних відносин і зовнішньої політики держави. "Серйозність ризиків, пов'язаних зі зміною клімату, вимагає від них високого рівня політичного пріоритету" [10, р. 5]. Проте запровадження кліматичної дипломатії у зовнішньополітичному портфелі все ще є складним завданням. Невипадково влітку 2016 р. представник ЄС Ф. Могеріні говорила про необхідність спрямування стратегії ЄС на інтеграцію кліматичної дипломатії у загальне мислення у зовнішній політиці та політиці безпеки ЄС, визначаючи стратегічну важливість зміни клімату як першопричину конфлікту, назвавши її "мультиплікатором загроз, що каталізує дефіцит води та їжі, пандемії та переміщень". Проте, підкреслював П. Деліл із Європейської служби зовнішніх справ, таке спрямування залишається головною проблемою інтеграції кліматичної дипломатії у весь зовнішньополітичний портфель [11].

В аналітичному документі, підготовленому в рамках проекту "Сприяння європейським реформам у сфері довкілля і зміни клімату в Україні", зазначається: "проблема глобальної зміни клімату займає сьогодні одне з ключових місць на порядку денному в міжнародній політиці. Усвідомлення цієї проблеми, поступ на шляху до її вирішення відбуваються в дуже складних умовах міжнародних переговорів, консультацій, суперечок, відстоювання вузьких, локальних, короткочасних, часто суто економічних чи геополітичних інтересів окремими державами, боротьби поглядів та ідеологій тощо" [1];

- застосування переговорів як основного інструменту налагодження стосунків між суб'єктами міжнародних відносин у галузі зміни клімату, тобто об'єктом кліматичної дипломатії є міжнародні переговори, пов'язані із вирішенням глобальної проблеми зміни клімату. Учасники міжнародного переговорного процесу узгоджують позиції еколого-економічної політики з питань зміни клімату для прийняття консолідованих рішень. "Переговорний процес відбувається в рамках неформальних переговорних груп, які проводять численні консультації з метою формування спільної думки та позиції з того чи іншого питання. В рамках переговорного процесу діють неформальні групи: група G77 Група 77 (G-77) - найбільша міждержавна організація країн, які розвиваються, що діють в рамках ООН та її органів. + Китай, група найменш розвинутих країн, група острівних країн, група ЄС, група африканських країн, "Парасолькова група", група екологічної рівноваги. Групи висловлюють спільну думку, проте окрема країна має право на власну окрему позицію. Україна є членом "Парасолькової групи", до якої входять Австралія, Нова Зеландія, Норвегія, США, Росія, Казахстан, Японія, Канада" [12, с. 10];

- наявність інституту професіоналів, які безпосередньо ведуть кліматичні переговори і реалізують кліматичне співробітництво, запобігаючи не лише змінам клімату, а також і наслідкам заходів, що вживаються з метою реагування на зміну клімату. В аналітичному документі, підготовленому в рамках проекту "Сприяння європейським реформам у сфері довкілля і зміни клімату в Україні", зазначається: "Через комплексність проблеми зміни клімату до її дослідження та винайдення шляхів розв'язання долучаються кліматологи, екологи, метеорологи, політики, дипломати, юристи, економісти, правозахисники, географи, філософи та ін." [1].

Спробуємо проаналізувати існуючі визначення кліматичної дипломатії. В "Оксфордському довіднику сучасної дипломатії" подано цілісне бачення кліматичної дипломатії: проаналізовано форму, структуру та принципи переговорів, які в її рамках здійснюються. Л. Елліотт зосереджує увагу на двох взаємодіючих рівнях дипломатії з питань зміни клімату - емпіричному та аналітичному. Перший - емпіричний рівень охоплює аналіз архітектури зміни клімату, починаючи з резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка встановлює технічні завдання для міжурядового комітету з обговорення рамкової конвенції з питань зміни клімату, і закінчуючи конференціями сторін. Другий рівень аналізу - мережеві форми кліматичної дипломатії на широкому тлі дискусії про природу, актуальність та адекватність дипломатії у складному та глобальному світі. Розглянута тут історія породжує питання про легітимність та ефективність, які є основними для обговорення питань глобального управління [9, р. 840]

У глобалізованому світі, на думку автора, дипломатичні практики мають бути відкритими, транспарентними, зацікавленими та підзвітними, а їхні результати мають бути загальноприйняті не лише урядами-учасницями, а й громадянським суспільством та глобальною громадськістю. Кліматична дипломатія є багаторівневою, а визначення дипломатії лише як каналу спілкування шляхом переговорів між керівниками держав сьогодні є надто обмеженим. Відображаючи складність сучасних кліматичних переговорів, варто говорити про кліматичну дипломатію як публічну, що є інструментом м'якої сили, яким володіють офіційні особи, як держав, так і міжнародних організацій, неофіційних установ, транснаціональних структур. Різноманітні дії недержавних та приватних суб'єктів не можуть бути визнані дипломатією в традиційних термінах, але вони існують у межах механізмів управління змінами клімату, формальних угод, визнаються міжнародним правом. Проте більша частина цієї діяльності продовжує орієнтуватися на основні угоди ООН щодо зміни клімату [13, р. 842-843].

У звіті E3G E3G (Екологічний захист третього покоління) - це аналітичний центр з питань зміни клімату, який працює для прискорення глобального переходу до майбутнього з низьким вмістом вуглецю. Організація працює у багатьох областях, включаючи кліматичну дипломатію, енергетику, фінанси, міста, ризики, ефективність та інфраструктуру. до проекту "Розуміння кліматичної дипломатії" також здійснена спроба визначити поняття "кліматична дипломатія", яка охоплює розуміння того, як формувати дискусію щодо національних інтересів шляхом залучення нових кіл, які можуть вплинути на зміни. "Кліматична дипломатія - це практика та процес створення міжнародного кліматичного режиму та забезпечення його ефективної роботи. Тому еволюція кліматичної дипломатії передує формуванню кліматичного режиму" [14].

Під міжнародним кліматичним режимом у даній статті будемо розуміти сукупність узгоджених принципів, норм, правил, процедур та інститутів, які координують і регулюють недержавні та міждержавні відносини у сфері забезпечення глобальних кліматичних змін.

Хоча зміна клімату вже давно обговорюється в контексті зовнішньої політики, вона не завжди була інтегрована в більш широкі дипломатичні зусилля, особливо в країнах, що розвиваються. Акцент на кліматичній дипломатії потенційно може стати важливим інструментом для країн, що розвиваються, для впливу на міжнародні переговори щодо зміни клімату. Однак існує проблема, як підтримувати дипломатів, учасників переговорів та виробників політики у країнах, що розвиваються. Зокрема, в них відсутні знання та керівництво щодо того, як можна досягти інтеграції таких питань, а також бракує фахівців, щоб вони могли інтегрувати національні та міжнародні пріоритети у сфері зміни клімату у зовнішню політику.

Проект, над яким працювала організація E3G, складався з двох напрямів. Перший стосувався огляду дипломатії з питань клімату. Його ключовими заходами були: огляд літератури та аналіз кращих практик країни та виклики щодо інтеграції кліматичних змін у зовнішню політику. Він передбачав розуміння факторів національного рівня, що впливають на ефективне проведення кліматичної дипломатії на міжнародному рівні, а також визначення міжнародних можливостей для кліматичної дипломатії. Другий напрям стосувався організації та проведення семінару з кліматичної дипломатії, в якому взяли участь дипломати, переговірники та експерти з питань дипломатії клімату. Він мав три основні мети: повідомити нові висновки звіту, надати простір для дипломатів, науковців та інших практиків, які працюють у сфері кліматичної дипломатії, щоб висловити свою точку зору та покращити розуміння інтеграції кліматичних змін у зовнішню політику. Нарешті, ця подія мала служити для розвитку нових та продуктивних робочих відносин у середовищі кліматичної дипломатії [15].

Бремберг та М. Мобйорк, науковці з проблем зміни клімату Стокгольмського інституту досліджень проблем миру, підкреслюючи роль ЄС - світового лідера у кліматичній дипломатії, визначали: остання "в основному відноситься до дій, що вживаються Європейською комісією, Радою з питань зовнішніх справ Європейського Союзу та Європейською зовнішньою Службою дій... для формування міжнародного співробітництва в галузі зміни клімату" [16]. Вчені акцентують увагу на тому, що, оскільки ЄС визнав відносно рано, що зміна клімату має наслідки для безпеки, "кліматична дипломатія зосереджує свою увагу на подоланні небезпек, створюваних зміною клімату" [16].

Зрозуміло, кожний із підходів до трактування кліматичної дипломатії є достатньо вузьким, оскільки абсолютизує роль окремих чинників кліматичної дипломатії. Особливо це стосується останньої трактовки, де превалює європоцентричний підхід. Європа без сумніву грає сьогодні значну роль у розвитку кліматичної дипломатії та формуванні міжнародного кліматичного режиму. Проте у цьому процесі особлива роль належить і ООН, і іншим міжнародним організаціям. Саме тому пропонуємо виходити у визначенні кліматичної дипломатії ні з регіональних позицій, а зі змістовних функцій досліджуваної дипломатичної діяльності.

Перед тим, як сформулювати власне визначення кліматичної дипломатії, проаналізуємо деякі її риси та особливості, обумовлені тими змінами, що відбуваються у сучасному суспільстві. Науковці E3G, аналізуючи трактування кліматичної дипломатії, звертають увагу на такі її основні риси:

Для обмеження ризику зміни клімату необхідне швидке, широке та глибоке міжнародне співробітництво. Зміни клімату мають спільні риси з іншими основними зовнішньополітичними проблемами, такими як ядерні розповсюдження та тероризм. Якщо зміни не будуть реалізовані, виникне значна загроза процвітанню та безпеці.

2. Роль кліматичної дипломатії обумовлена забезпеченням формування демократичного міжнародного режиму, його ефективної роботи та еволюції для запобігання нових викликів. Кліматична дипломатія забезпечує точну оцінку інтересів та намірів країн і знаходить простір для досягнення згоди. Для цього мають бути інтерпретовані суперечливі національні інтереси навколо вразливості до клімату. Кліматична дипломатія повинна забезпечити відображення та розуміння національних пріоритетів у часто абстрактному світі міжнародних угод про зміну клімату.

На думку німецького дослідника Н. Раймера: "система кліматичної дипломатії - демократія в її чистішій формі. Жодний багатосторонній процес у світі ніколи не містив у собі стільки демократичних принципів. Кожна держава має один голос, не звертаючи увагу, чи має вона мільярдне або кількатисячне населення. Кожна група країн має доступ до переговорів і може застосовувати власні прапори, розкривати власні інтереси, які можуть впливати на прийняття рішень. Жодний інший процес в історії людства не протікав так прозоро, як кліматична дипломатія під патронажем ООН. Жодний інший процес у світі не мав таких широких можливостей впливу громадянського суспільства на уряд країни світу, як кліматична дипломатія" [17, s. 87].

Зміна клімату може мати соціальні та людські наслідки, які, ймовірно, можуть мати ризики конфлікту та нестабільності [18, c. 147]. Вважається, що найбільш сильний удар зміна клімату нанесе людям, які живуть у бідності, слаборозвинених та нестабільних державах, при поганому управлінні. Впливи фізичних наслідків зміни клімату додадуть тиску на проблемні суспільства, оскільки багато хто з цих громад має низьку здатність адаптуватися до кліматичних змін і стикається з високим ризиком насильницьких конфліктів. Тому багато хто з бідних країн та громад у світі стикаються з двозначною проблемою: зміною клімату та насильницьким конфліктом [19]. У доповіді неурядової організації International Alert "Клімат конфлікту. Зв'язок між зміною клімату, миром та війною" зазначається, що дві третини населення світу мешкають у країнах з високим ризиком нестабільності внаслідок зміни клімату. Багато з країн, що будуть найбільшою мірою схильні до впливу зміни клімату, також постраждали від загрозливих насильницьких конфліктів. Тут говориться: "зміна клімату створює передумови для кровопролитного конфлікту, який, у свою чергу, знижує добробут суспільства та його спроможність протистояти наслідкам кліматичних змін" [19].

3. Основними елементами кліматичної дипломатії є: