Діяльність ЮНЕСКО в сфері науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(100)

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ), VAV7@ukr.net

Діяльність ЮНЕСКО в сфері науки

кандидат історичних наук, асистент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету

Анотація

юнеско природний спадщина культура

Розглянуто діяльність Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в сфері науки. Визначено основні програми Організації в науковій галузі, такі як: «Людина і біосфера» (МАВ), Міжурядова океанографічна комісія (МОК), Міжнародна гідрологічна програма (МГП), Міжнародна програма фундаментальних наук тощо. Висвітлено важливі зустрічі, конференції ЮНЕСКО в науковому житті. Показано важливість об'єднання різних напрямків діяльності Організації для отримання більших результатів щодо збереження природної спадщини. Вказано, на актуальну проблему сучасності, яка нерозривно пов'язана з науковою сферою, трудовою міграцією. В статті було висвітлено питання, які стоять на порядку денному у роботі ЮНЕСКО в сфері науки -- етика, боротьба з дискримінацією тощо. З'ясовано проблеми розвитку науково життя країн світу. Визначено перспективи діяльності ЮНЕСКО шляхом активного залучення інформаційно-комунікаційних технологій і нових здобутків в наукову сферу в найближчі роки.

Ключові слова: ЮНЕСКО, наука, «Людина і біосфера», конвенція, декларація.

Annotation

Pukevych V. ОPhD., assistantoftheDepartmentofModern and ContemporaryHistory ofForeign Countries ofthe historicalfaculty ofthe Taras ShevchenkoNational University ofKyiv (Ukraine, Kyiv), VAV7@uicr.net

The activities ofUNESCO in scientific field

The activities of UNESCO (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) in scientific field are researched. Science is one of the important directions of UNESCO. In the articles the author studies main programs «Man and Biosphere» (МАВ), Intergovernmental Oceanographic Commission (IOC), International Hydrological Program (IHP), International Basic Sciences Programme, etc. Special attention was given combining different directions of activities ofthe Organizationfor obtaining greater results in preserving the natural heritage. Actual problem which is connectedwith the scientific sphere are analysed.

United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization organizes different conferences for solution problems of scientific field, gives important recommendationfor improvement? this sphere.

The author emphasizes on importance involving information and communication technologies and new achievement? in the scientific spherefor ourfuture.

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти науки і культури (ЮНЕСКО) була створення після закінчення Другої світової війни. В рамках основної мети ООН головною ціллю ЮНЕСКО є збереження миру у світі шляхом поширення освітніх, культурних і наукових зв'язків між країнами світу. У Статуті Організації зафіксовано: «Думки про війну виникають в розумах людей, тому в свідомості людей потрібно укорінювати ідею захисту миру» [7, с. 5].

В даній статті автор звертає увагу на один з важливих напрямків діяльності ЮНЕСКО - науку, яка поділяється на природничі і соціальні та гуманітарні сфери. В контексті розвитку наукою галузі метою ЮНЕСКО є поліпшення якості життя людини на основі раціонального керування навколишнім середовищем, інтеграція екологічного фактора в національні стратегії розвитку, підвищення ролі асоціацій і державних організацій в даному питанні.

Серед міжнародних і міжурядових проектів ЮНЕСКО варто відзначити такі програми, як «Людина і біосфера» (МАВ), Міжурядова океанографічна комісія (МОК), Програма в області керування соціальними перетвореннями, Міжнародна гідрологічна програма (МГП), Міжнародна програма фундаментальних наук, Міжнародна програма геологічних наук тощо. В напрямку соціальних і гуманітарних наук ЮНЕСКО акцентує увагу на сприянні науковим дослідженням в області філософії, соціальних наук, дотриманню й пропаганді прав людини і демократії, боротьбі проти всіх форм дискримінації, поліпшенні становища жінок тощо.

Варто відзначити низку документів, які були прийняті Організацією для ефективної роботи в даній сфері. По-перше, це - загальні документи з науки: «Декларація про науку і використання наукових знань» та «Порядок денний в області науки. Рамки дій». Наступні документи відносяться до природничих наук. Це - Конвенція про водно-болотяні угіддя, що має міжнародне значення, головним чином в якості місцезнаходження водоплавних птахів, Конвенція про охорону підводної культурної спадщини, Севільська стратегія біосферних резерватів тощо. В сфері соціальних і гуманітарних наук основними є такі документи: Всезагальна декларація про біоетику і права людини, Міжнародні декларація про генетичні дані людини, Проект стратегії ЮНЕСКО з прав людини, Проект комплексної стратегії ЮНЕСКО в області боротьби проти расизму і дискримінації, Програма ЮНЕСКО з біоетики: пріоритети і перспективи, Всезагальна декларація про геном людини і права людини тощо.

ЮНЕСКО є однією з головних організацій системи ООН і найбільш впливовою міжурядовою організацією в сфері міжнародного наукового співробітництва [2, с. 153]. Таким чином, країнам світу варто співпрацювати з даною Організацією для розвитку свого наукового потенціалу. За словами колишнього генерального директора ЮНЕСКО Ф. Майора: «наука змінила наше життя і життя взагалі, але також примножила можливості для його знищення» [4, с. 9]. Дійсно, завдяки сучасним досягненням науки дуже страждає природа з її багатствами, адже різні новації і технології нерідко сприяють цьому.

ЮНЕСКО активно працює в організації різних міжнародних форумів з проблем науки з метою підведення підсумків і аналізу результатів роботи та підготовки до виконання наступних завдань. Зокрема, варто звернути увагу на конференцію, яка відбулася з ініціативи угорського уряду (Будапешт, 26 червня - 1 липня 1999 р.). Вона зайняла значне місце не тільки за тривалістю і масштабам, але й за своїм значенням. На цій конференції були вчені, підприємці, представники урядів тощо. В результаті були схвалені підсумковий документ «Декларація про науку і використання наукових знань» і «Порядок денний на XXI століття», де зазначалося, що вченим, дослідницьким установам, науковим і академічним суспільствам, а також іншим відповідним неурядовим організаціям слід взяти на себе зобов'язання по відношенню до розширення міжнародного співробітництва, включаючи обмін знаннями й досвідом [5]. Це є дійсно одним з ключових моментів для кращого розвитку науки у всіх країнах світу. Деякі країни світу мають вагому базу професійних вчених, але це потрібно розвивати і надалі, консультуючись з іншими країнами, при цьому ділячись і своїм немалим досвідом.

Також на Будапештській конференції багато уваги було приділено етичним питанням використання наукових знань. Було відзначено, що вчений повинен мати високу моральність, відчувати себе свідомим і відповідальним громадянином. Це дійсно є надзвичайно важливим аспектом роботи будь-якого науковця. Адже саме при наявності таких професіоналів держава може досягти значного прогресу в розвитку науки. В світі були і продовжують залишатися проблеми, які стосуються наукової сфери. Зокрема, після розпаду СРСР у пострадянських країнах наукова сфера мала великі проблеми. На сьогодні ситуація в цих державах дещо покращилася, але наука отримує вкрай мало коштів і відповідно не може повноцінно функціонувати, приносячи нові здобутки для своїх країн. Зарплата вчених, наукових співробітників, викладачів наукових установ країн порівняно з доходами в розвинених європейських державах є надзвичайно низькою. Тому недивно, що спостерігається відплив особливо молодих вчених за кордон в пошуках достойної оплати своєї роботи. До того ж сам сектор науки є досить бідним, оскільки ні на нове оснащення, ні на різні проекти не виділено достатнього фінансування. Конференція з науки у Будапешті дала доцільні рекомендації щодо даних питань, зокрема, урядам варто в рамках національної політики в галузі науки визнавати ключову роль наукових досліджень в справі надбання знань, підготовки вчених і освіти громадськості. Наукові дослідження, фінансовані приватним сектором, стали вирішальним фактором соціально-економічного розвитку, однак це не може позбавити від необхідності проведення досліджень, фінансованих державою. Обидва ці сектори повинні працювати на основі тісної взаємодії й взаємодоповнення в справі фінансування наукових досліджень у довгострокових цілях.

В даному випадку, на думку авторки, є логічним наголосити на такій проблемі, як трудова міграція, оскільки вона нерозривно пов'язана з тим, що досить часто наукові кадри, які отримали професійну освіту, не мають роботи в своїх державах.

Для більш Грунтовного аналізу діяльності ЮНЕСКО в сфері науки необхідно зазначити про важливі програми ЮНЕСКО. «Людина і біосфера» («Man and Biosphere») пропонує використання міждисциплінарних досліджень і створення потенціалу для поліпшення взаємодії людини з навколишнім середовищем у глобальному масштабі. Програма використовує Всесвітню мережу біосферних заповідників як модельних ділянок сталого розвитку, що є опорними майданчиками для поширення знань, досліджень і моніторингу, освіти й підготовки кадрів. Об'єднання біосферних резерватів у рамках однієї мережі сприяє обміну результатами досліджень, методами керування й досвідом вирішення конкретних проблем.

Одразу варто згадати про Севільську стратегію і її роль в науковому і екологічному житті. Концепція біосферного резервату була розроблена в 1974 році робочою групою програми «Людина і біосфера» ЮНЕСКО. Біосферними резерватами являються території наземних і прибережних морських екосистем або сполучення таких екосистем, міжнародно визнані в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАБ). ЮНЕСКО організувала в Севільї (20-25 березня 1995 р.) міжнародну конференцію, в роботі якої взяли участь близько 400 експертів, а також представники 15 міжнародних і регіональних організацій. Відповідно конференція розробила Севільську стратегію, основні напрямки якої є наступні:

1. Зміцнення внеску біосферних резерватів у здійснення міжнародних договорів, спрямованих на збереження навколишнього середовища й сталого розвитку.

2. Створення біосферних резерватів у найрізноманітніших екологічних, економічних і культурних умовах - від великих непорушених районів до міських зон.

3. Зміцнення нових регіональних, міжрегіональних і тематичних мереж біосферних резерватів як основних елементів Всесвітньої мережі біосферних резерватів.

4. Зміцнення проведеної в біосферних резерватах діяльності, пов'язаної з науковими дослідженнями, моніторингом, підготовкою кадрів і освітою.

5. Приділення уваги тому, щоб всі зони біосферних резерватів робили свій внесок у збереження навколишнього середовища, забезпечення сталого розвитку й розширення наукових знань.

6. Розширення перехідної зони з метою включення в неї досить протяжних територій, що дозволяє більш раціонально використовувати екосистеми й реалізовувати переваги біосферних резерватів для вивчення й застосування підходів до досягнення сталого розвитку в регіональному масштабі. Кращий облік людського аспекту біосферного резерватів.

7. Застосування до керування кожним біосферним резерватом підходу, заснованого, по суті, як би на «пакті» між місцевою громадою й співтовариством у цілому.

8. Об'єднання всіх учасників і зацікавлених секторів партнерськими зв'язками, що забезпечують можливості для розвитку біосферних резерватів на місцевому рівні й рівні мереж.

9. Інвестування в майбутнє [6, с. 9-10].

Такий детальний перелік основних положень Севільської стратегії був поданий для того, щоб показати її важливість в розвитку біосферних резерватів.

На наш погляд, заслуговує уваги також МОК (Міжурядова океанографічна комісія), головними завданнями якої є: поглиблення наукових знань і розуміння океанічних і прибережних процесів, сприяння державам в розробці і здійсненні політики щодо океану і прибережних вод тощо. Міжурядова океанографічна комісія координує наукові дослідження різних агентств і інститутів ООН, веде постійне спостереження за океаном з метою підвищити якість метеорологічних прогнозів, вчасно сповіщати населення про цунамі або урагани. Комісія також бере участь у створенні Глобальної системи спостереження за океаном, яка допомагає краще зрозуміти вплив морських течій на зміни клімату. Для цього використовуються дані, одержувані з кораблів і супутників.

Відзначимо, що всі сфери діяльності ЮНЕСКО тісно переплітаються між собою. «Всесвітня культурна і природна спадщина» і «Людина і біосфера» являють собою дві програми ЮНЕСКО, які спеціально розроблені для вирішення проблем конкретних територій і тісно взаємодіють, доповнюючи одна одну, адже біосферні території, природні пам'ятки, охорона підводного середовища - є складовими діяльності ЮНЕСКО в напрямку збереження культурного і природного біорізноманіття.

Наступною складовою діяльності ЮНЕСКО у науковій сфері є Міжнародна гідрологічна програма, яка забезпечує одержання наукових даних, професійну технічну підготовку й консультування з стратегічних напрямків для того, щоб використовувати воду ефективно, справедливо й без шкоди для навколишнього середовища. Діяльність Міжнародної гідрологічної програми також спрямована на пошуки форм і методів запобігання конфліктів, що виникають через нестачу води на національному й міжнародному рівнях. Вода - найважливіший пріоритет ЮНЕСКО. В даному випадку слід продовжити цю тему і наголосити на тому, що найбільша небезпека - загроза нестачі прісної води [3, с. 10].

Важливим заходом ЮНЕСКО було прийняття Проекту всезагальної декларації про біоетику і права людини. Декларація торкається етичних питань, що стосуються медицини, наук про життя й пов'язаних з ними технологій стосовно людини, з урахуванням їх соціальних, правових і екологічних аспектів.

Боротьба з дискримінацією є однією з провідних тем у діяльності ЮНЕСКО. Терпимість означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження й способів проявів людської індивідуальності. їй сприяють знання, відкритість, спілкування й свобода думки, совісті й переконань. Терпимість - це гармонія в різноманітті. Це не тільки моральний борг, але й політична й правова потреба. Терпимість - це чеснота, яка уможливлює досягнення миру й сприяє заміні культури війни культурою миру [1].

ЮНЕСКО у своїй діяльності значну увагу приділяє науковій сфері. Організація намагається допомогти країнам у розробці їхньої національної політики в галузі науки. Хоча державам необхідно в першу чергу самостійно розвивати свій науково-дослідницький потенціал. Сучасний світ з кожним днем активніше йде шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життя. Нові технології, здобутки дають можливість використовувати набуті наукові знання більш продуктивніше. Інформація і комунікація - це ще один з напрямків діяльності Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Об'єднання науки і ІТ-сфери - це перспектива для всіх країн, народів, людства.

Список використаних джерел

1. Декларация принципов терпимости [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ООН. - Режим доступу: http://www.un.org/ru/ documents/decl_conv/declarations/toleranc.shtml

2. Канаев Н. М. Дорогами ЮНЕСКО: воспоминания дипломата / Н. М. Канаев. - М.: Международная жизнь, 2006. -431 с.

3. Майор Ф. За нову етику в становленні до води / Ф. Майор // Кур'єр ЮНЕСКО. - 1999. - №4. - С.10.

4. Майор Ф. Наука: для кого і задля чого? / Ф. Майор і і Кур'єр ЮНЕСКО. - 1999. - №7. - C.9.

5. Повестка дня в области науки. Рамки действий [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ЮНЕСКО. - Режим доступу: http://www. unesco.org/science/wcs/agenda_r.pdf

6. Севильская стратегия для биосферных резерватов. - М.: Издательство Центра охраны дикой природы, 2000. - 30 с.

7. Устав Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры / Основные документы. Издание 2014 года, включающее тексты документов и изменения, принятые Генеральной конференцией на 37-й сессии (Париж, 5-10 ноября 2013 г.). - 237 с. [Електронний ресурс] / База даних UNESDOC. - Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/ images/0022/002269/226924r.pdf#page=6.

Размещено на Allbest.ru