Антиімміграційна позиція в контексті кризових тенденцій європейської політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антиімміграційна позиція в контексті кризових тенденцій європейської політики

Ю.В. МАРУСИК

Авторське резюме

У статті проаналізовано становлення сучасних міграційних потоків до Європи, причини та особли-вості неоднозначного сприйняття цього процесу місцевим населенням, зокрема, в контексті кризових тенденцій початку ХХІ ст. Визначено ключові особливості нових ультраправих партій, фундаментальні відмінності із правлячими партіями тоталітарних режимів та неонацистськими чи неофашистськими організаціями, проблеми їх позиціонування в реаліях європейських інтеграційних процесів та викорис-тання антиімміграційної риторики. Висвітлено особливості їх електоральних успіхів на національному та загальноєвропейському рівні, причини відмінностей результатів на цих рівнях. Проаналізовано від-мінності виборчих систем та вплив нової електоральної поведінки на вибори до легіслатур різних рівнів. Виявлено тенденції пом'якшення антиімміграційної риторики ультраправих та поширення цієї теми се-ред менш радикальних партій. Акцентується увага і на здійсненні референдуму у Швейцарії як прикла-ді підтримки більшістю виборців обмеження імміграції. Проаналізовано електоральні процеси останніх років, які стають все більш пов'язаними між собою і активно реагують на загальноєвропейські кризові явища. Крізь призму цих явищ антиімміграційна позиція виявляється однією з найяскравіших, але вже не самодостатньою проблемою євроінтеграційних процесів. міграційний ультраправий партія тоталітарний

Ключові слова: міграція, імміграція, ультраправі партії, електоральні процеси, електоральна пове-дінка, виборча система, євроскептицизм.

Anti-immigration stance in the context of crisis tendencies of European policy

YU.V. MARUSYK

International institute of education, culture and diaspora relations Lviv Polytechnic national
university, Lviv, Ukraine, E-mail: yuriy_m@outlook.com

Abstract

This paper examines the formation of contemporary migration flows to Europe, factors and character-istics of ambiguous perception of the process by the local population, particularly in the context of crisis tendencies at the beginning of XXI century. The key features of the new far-right parties, the fundamental differences between the ruling parties of totalitarian regimes and neo-Nazi or neo-fascist organizations, the problems of their positioning in the realities of the European integration process and the use of anti-immi-gration rhetoric are distinguished. The peculiarities of electoral success at the national and European level, the reasons of differences in results at these levels are defined. The differences of electoral systems and the impact of new voting behavior in elections to the legislatures of various levels are analyzed. The author high-lighted the trends of mitigation of anti-immigration rhetoric of the far-right and the spread of this theme among less radical parties. A special attention is also drawn to the referendum in Switzerland, as an example of the majority of voters' support of immigration restrictions. The analysis is made of electoral processes in recent years, which have become increasingly linked and actively respond to general European crisis. Through the prism of this crisis the anti-immigration position is one of the brightest, but it's no longer self-sufficient problem of European integration processes.

Keywords: migration, immigration, far-right parties, electoral processes, electoral behavior, electoral system, euroscepticism

Постановка проблеми. Починаючи з кінця ХХ ст., паралельно з процесом євроінтеграції спостерігається поступове посилення антиім- міграційних настроїв у Європі. Кожна з пере-житих криз загострювала проблеми, пов'язані з імміграцією. Тому з часом ця проблематика поступово збільшує вплив на електоральні про-цеси і політику загалом. Антиімміграційна позиція стала однією з ключових тем, які при-вели до помітного успіху нових ультраправих партій, таким чином призвівши до змін у по-літичному ландшафті ЄС. Поряд з інституцій- ним оформленням євроінтеграційних процесів у ході функціонування наднаціональних струк- © Ю.В. Марусик, 2014 тур виявляються певні недоліки, і питання спротиву імміграції стає одним із найпомітні-ших елементів євроскептицизму.

Аналіз досліджень і публікацій. Пробле-матику міграційних потоків, до яких була за-лучена Європа, досліджують Т.І. Трофімова [9], М.Л. Баччі [1], К. Дастман [22], Р. Хансен [21] та ін. Наслідки економічної кризи для ім-міграції висвітлюють: П. Таран [15], Дж. Кьо- лєр [24] та ін. Питання антиімміграційних на-строїв у Європі висвітлюється у роботах таких вчених: А.С. Романюк [7], Е. Едвардс [16], Л. Баркер [12] та ін. Зважаючи на динаміку мі-граційних процесів та поступову зміну ставлен-ня до них європейців, доцільним є подальший аналіз цієї проблематики.

Мета дослідження - охарактеризувати про-цес формування антиімміграційної позиції в Європі; визначити її причини та місце в сучас-ній європейській політиці; проаналізувати стан і перспективи суспільної та політичної реакції на проблему імміграції в контексті кризових тенденцій, що спостерігаються в Європі, і їх вплив на електоральні процеси.

Виклад основного матеріалу. У ХХ ст. Єв-ропа пережила «демографічний перехід», що позначився переходом від традиційного типу відтворення населення до сучасного, від висо-ких до низьких показників народжуваності та смертності [1, с. 197]. З часом такий тип від-творення все менше відповідав потребам еконо-міки. Після закінчення Другої світової війни, попри зростання народжуваності, для відбу-дови європейських економік масово викорис-товуються іммігранти. Хоча в Західній Європі спостерігалось безробіття, але значна частина корінного населення не погоджувалась на низь- кооплачувану роботу [9, с. 113]. Тобто йдеть-ся про роздвоєння ринків праці. Характерною особливістю цього процесу була значна част-ка мігрантів із Південної Європи. З початку 1950-х років хвилю імміграції посилили неєв- ропейські країни Середземномор'я та колонії (в тому числі й колишні), що призвело до збіль-шення різноманітності населення в країнах, які досі були етнічно однорідними [22, с. 5].

Основним джерелом низькокваліфікова- них іммігрантів для колишніх колоніальних імперій стали колишні колонії. Так, у 1948 р. з причин, не пов'язаних з міграцією, було при-йнято законодавство, яке трансформувало всіх підданих колоній в повноправних підданих Ве-ликобританії, що мали право необмеженого пе-реселення в метрополію [21, с. 26]. Обмеження на імміграцію були введені аж у 1962 р. Анало-гічною була ситуація і з Алжиром, що позиці- онувався не як колонія, а як один з невідділь-них департаментів Франції - аж до отримання незалежності в 1963 р. [21, с. 27]. Подібні тен-денції спостерігались і в інших метрополіях, що переживали деколонізацію [22, с. 10].

Водночас країни, що не володіли колонія-ми, активно залучали працівників з периферії Європи, Середземномор'я, а також з Туреччини [22, с. 7]. Іммігранти розглядалися як тимчасо-ві і повинні були повернутись у разі економіч-ного спаду. Однак будь-які договірні чи правові механізми для врегулювання їхнього тимчасо-вого статусу не були сформовані [22, с. 7]. Не- врегульованість цього питання була одним із чинників відсутності повноцінної інтеграції іммігрантів у нові суспільства, що сприяло їх анклавізації.

В 1973 р., у зв'язку з економічною кризою, уряди Німеччини, Австрії, Бельгії, Швейцарії, Франції та ін. намагались різко обмежити ім-міграцію, внаслідок чого тимчасові іммігран-ти, не маючи гарантії можливості повернен-ня в Європу, шукали засобів залишитись на невизначений термін [21, с. 26]. Іммігранти, які розглядались державою як тимчасові, пе-ретворювались на постійних. Крім цього, ім-мігранти, які вже поселились, намагались возз'єднатись із своєю сім'єю в Європі, тому між 1973 і 1985 рр. зросла частка відповідно-го типу імміграції, що призводив до подальшої анклавізації. Впровадження більш жорстких заходів для боротьби із небажаною міграцією частково стримували і ті принципи, які про-голошувались основоположними для європей-ських суспільств.

Після розвалу соцтабору спостерігалась ще одна хвиля імміграції, до якої були залучені країни Центральної та Східної Європи. Навіть в країнах ЄС, які раніше постійно втрачали населення, було зафіксовано позитивне мігра-ційне сальдо [7, с. 73]. На сьогодні в Європі спостерігається поступове зростання частки іммігрантів. Найбільша їх частка проживає в Люксембурзі (42,4 %), Швейцарії (27,8 %), Ав-стрії (16,7 %), Франції (12,6 %), Великобрита-нії (12,9 %) і фіксується тенденція до подаль-шого зростання [20].

Економічна криза 2008 р. та боргова криза значно скоротили потреби у трудових ресурсах. Внаслідок того, що іммігранти часто викорис-товуються як циклічний буфер для балансу-вання економічного зростання та безробіття, вони почали першими втрачати робочі місця [15, с. 4]. У той час, як рівень безробіття гро-мадян країн ЄС збільшився на 2,8 % в період 2008-2009 рр., серед негромадян ЄС відбулось зростання на 5 % [24, с. 4]. Різниця може бути пояснена і зайнятістю переважно в секторах з високою циклічністю попиту, таких як будів-ництво, роздрібна торгівля та готельний бізнес. Значна частина мігрантів, які зберегли зайня-тість, зазнала скорочення заробітної плати, ро-бочого часу і погіршення умов праці [15, с. 4]. В окремих країнах спостерігається збільшення рухливості іммігрантів між секторами еконо-міки, створюючи конкуренцію місцевому насе-ленню за рамками традиційних для себе галу-зей [24, с. 5]. У багатьох країнах знижуються офіційні квоти прийому іноземних працівників з самого початку кризи в 2008-2009 р., водно-час зростає і відсоток нелегальних іммігран-тів, в першу чергу через перевищення термінів віз та переходу в тіньову економіку внаслідок втрати попередньої роботи [24, с. 5]. Таким чи-ном, в умовах загострення економічної ситуації спостерігається комплекс нерозв'язаних проб-лем, пов'язаних з міграцією. Варто виділити окремі їх сфери: трудова (з різним рівнем ква-ліфікації), вимушена міграція, спрямована на возз'єднання родин, і нелегальна, що є найваж-ливішими компонентами міграційних потоків до Європи. Частка цих складових значно варі-юється у різних країнах, як і реакція на них. Однак поширеним є спрощене сприйняття ім-міграції як єдиного цілого, чим активно корис-туються окремі політичні партії, позиція яких полягає в тому, що будь-який вид імміграції сприймається як загроза [26, с. 923].

Зважаючи на такі обставини, в Європі спо-стерігалося зростання антиімміграційних на-строїв. Сьогоднішня неоднозначна ситуація з іммігрантами є наслідком неврегульованості цього питання в період розпаду колоніальних імперій, післявоєнної відбудови та економічно-го буму до 1973 р. Складність подальшого ре-гулювання імміграції пояснюється формуван-ням власної інфраструктури та внутрішньою інерцією цього процесу [5, с. 172]. Потреба в іммігрантах внаслідок сучасного типу відтво-рення населення призводить до нестачі тру-дових ресурсів, але більшість із них не мають відповідної кваліфікації, а також суттєво від-різняються культурою та традиціями [7, с. 76]. В сучасних умовах відсутня потреба відбудови Європи та економічний бум, але кількість ім-мігрантів помітно зросла. До міграції західних і південних європейців додалися східні, але всі вони з різною ефективністю натуралізуються. Актуальною проблемою є анклавізація та опір інтеграції саме представників інших конти-нентів, проти яких найчастіше спрямовується антиімміграційна риторика [4]. Вони вже сфор-мували свої окремі соціальні структури, до яких долучаються нові іммігранти, і посилю-ють процес міграції саме зі своєї батьківщини. Сформовані анклави мігрантів із своєрідною соціальною структурою інституціоналізували процес подальшої міграції своїх співвітчиз-ників, поглиблюючи проблему анклавізації. Таким чином, явних для значної частини на-селення причин масової імміграції не спостері-гається, натомість їхня культурна та соціальна відчуженість є очевидною.

Як доводить М. Доган, в Європі відстежу- ється нова електоральна поведінка, яка здій-снюється не стільки згідно із традиційними соціополітичними поділами, а більш індивіду-алізовано, у відповідності з актуальними полі-тичними проблемами [10, с. 390]. Цим корис-туються популістські партії крайньо-правого політичного спектра, що стали найпослідовні-шими критиками імміграції. Дослідники ви-значають їх як якісно новий тип партій [7, с. 69], що значно відрізняється як від традицій-них правих, так і від неонацистських чи неофа-шистських партій.

Деякі дослідники вважають, що саме масо-ва імміграція стала основним чинником, який сприяв зростанню популярності ультраправих партій у Західній Європі [25, с. 9]. Існують і інші підходи до визначення сутності та причин посилення цих партій [23, с. 215]. Найбільш повторюваною характерною особливістю уль-траправих є протиставлення «ворогу» - іммі-грантам, діючій владі (державній і наддержав-ній), її політиці, постматеріалістичним партіям лівого спрямування. Однак підтримку насе-лення отримує те протиставлення «ворогу», яке здійснюється своєрідним чином, не повто-рюючи підходи нацистських та фашистських партій. Комплексні дослідження європейських ультраправих партій свідчать, що успіх їхніх представників обернено пропорційний зв'язкам із неофашистськими партіями та рухами [23, с. 215].

Особливо актуальним це питання є в краї-нах, де функціонували тоталітарні режими і, відповідно, значна частина колишньої еліти була задіяна в ультраправих партіях післяво-єнного періоду. Там, де фашистські та подібні партії були сильними у міжвоєнний період, сучасні ультраправі стикаються із проблемою максимізації підтримки виборців [23, с. 230], тобто там, де нові ультраправі асоціюються саме із неототалітарними партійними утворен-нями, зменшуються шанси виходу їх із стану «нішовості». Таким чином, Європа переживає не сплеск оновлених фашистських та нацист-ських партій, а становлення нових видів край-ніх правих. Вони використовують невдачі тра-диційних партій та їх політики у різних сферах суспільного життя - забезпеченні економічно-го розвитку, соціальних гарантій, проблемах зростаючих міграції і безробіття та ін. [23, с. 215]. В нових умовах, не переймаючи всі особ-ливості пануючих партій колишніх тоталітар-них режимів, нові ультраправі використовують невдачі традиційних впливових партій, попу-лізм та спекулювання неоднозначними питан-нями, серед яких антиімміграційна риторика займає одну з ключових позицій.

Ще однією стороною сприйняття міграції суспільством та партіями став її зв'язок із без-пекою. В умовах, коли соцтабір був ліквідо-ваний, а в Європі посилювались інтеграційні процеси (однією з цілей яких було саме уне- можливлення конфронтації європейських дер-жав), місце «ворога», що загрожує безпеці, зайняли іммігранти. Тому закономірним є ши-роке використання в антиімміграційному дис-курсі понять, пов'язаних із війною, кордонами та ін. [26, с. 925]. На відміну від попередніх історичних періодів, ксенофобія та шовінізм стосуються не населення сусідніх держав і по-кликані не об'єднати народ для розширення території, а радше спрямовуються на диферен-ціацію суспільства, в якому, з точки зору уль-траправих, уже сьогодні забагато «чужих». В окремих випадках ця тенденція поєднується із прагненням регіональної диференціації чи на-віть сепаратизму (Фламандський інтерес, Ліга Півночі). Тобто ідеї нових ультраправих карди-нально відрізняються від різноманітних варі-антів націоналізму і расизму, що містили в собі більше імперських елементів. Але це не відмі-няє того, що ультраправі стоять на позиціях ет-нічного і національного шовінізму та нативізму [26, с. 924].

В Європі з кінця минулого століття спо-стерігається стабільне проходження у легісла-тури різного рівня ультраправих, що активно використовували антиімміграційну риторику. На національному рівні вони в більшості ви-падків не набирали значної частки голосів, але успішність таких партій на виборах постійно зростала [16, с. 26]. Хоча у деяких країнах спо-стерігався цілеспрямований бойкот ультрапра-вих іншими політичними силами [12], це не зупиняло їх посилення в загальноєвропейсько-му масштабі. Окремі партії такого спрямуван-ня навіть змогли брати участь у коаліційних та урядових процесах [16, с. 27]. Але, як по-казує дослідження Дж. Карвало, доступ до мі-ністерських позицій ультраправих не корелює із втіленням в життя їхніх програмних поло-жень [14, с. 22]. Автор звертає увагу на те, що у Франції, де Національний Фронт не був залу-чений до владної коаліції, спостерігався вищий рівень інтенсивності антиімміграційних захо-дів, ніж в Італії, де ультраправа Ліга Півночі була в складі провладної більшості та отримала доступ до міністерських посад. Однак варто за-уважити, що в Італії внаслідок існування своє-рідної партійної системи спостерігається не-значний вплив окремих партій на коаліційні уряди. Водночас дослідник доводить, що анти- імміграційні заходи, запропоновані Н. Сарко- зі, - це не лише реалізація ідей Національно-го Фронту, а й відстоювання своїх інтересів, зокрема, і спроба боротись із електоральною «канібалізацією» більш радикальних правих [14, с. 24]. Таким чином, традиційні політичні еліти можуть або пом'якшувати, або сприяти інтенсифікації антиімміграційної політики у відповідності зі своїми інтересами.

Зважаючи на сталість відстоювання анти- імміграційних позицій різними партіями, зрос-тання їх електоральних успіхів [17] і навіть певний вплив на державну політику [14, с. 22], привернення уваги не лише радикальних і на- півмаргінальних партій до цієї проблеми, мож-на стверджувати, що формування нового соціо- політичного поділу [7, с. 81] по лінії ставлення до імміграції сьогодні переходить на новий рі-вень. Єдиним аргументом, що свідчить про не-остаточне закріплення цього соціополітичного поділу, є відсутність партій, які б чітко по- зиціонували себе як прихильники імміграції. Але, попри відсутність такого позиціонування, політика більшості європейських держав та наднаціональних структур сприяє імміграції.

Одну з поширених точок зору серед супро-тивників імміграції представників інших кон-тинентів можна визначити як новий расизм, «культурний». Прихильники таких ідей вва-жають, що представники окремих культур за-надто різні, і їх об'єднання призведе до зни-щення унікальних особливостей культур [27, с.

743-744]. Дж. Рідґрен вважає, що саме на такій позиції «етноплюралізму» побудований дис-курс нових праворадикалів. Крім цього, части-на ультраправих поєднує ідеї захисту здобутків лібералізації європейських суспільств - захист рівності жінок та інших свобод, що не було ха-рактерно для попередніх поколінь сил крайньо- правого спектра. Це поєднується із спекулю-ванням релігійними відмінностями, внаслідок чого важливою особливістю більшості ультра-правих рухів Європи є ісламофобія [26, с. 925]. Водночас така точка зору кардинально відріз-няється від традиційного расизму відсутністю наголошення на ієрархічності різних груп на-селення. Висловлювалась і точка зору про те, що популярність тем ксенофобії та етноцент- ризму, що резонували із «етноплюралізмом», відбулася в результаті кризи національної іден-тичності серед постіндустріальної демократії і була викликана трансформацією в мульти- культурному суспільстві [27, с. 746]. Тобто та модель суспільного розвитку, що формується в Євросоюзі, призводить до спротиву сил, які поступово приходять на зміну традиційним націоналістам. З цієї точки зору максимально чітко виявляється нерозривний зв'язок між єв- роскептиками та супротивниками імміграції. Сучасна міграційна політика розглядається як нав'язана національним державам ззовні ди-ректива, а ультраправі звертають увагу на най-більш очевидні вираження тиску Євросоюзу [13, с. 2]. Тобто ще однією стороною процесу посилення ультраправих є те, що він проходив паралельно із активізацією євроінтеграції [23, с. 214].

Дослідження, що було презентоване прак-тично напередодні виборів до Європарламенту 2014 р., свідчить про тенденцію підміни іммі-грації як самодостатньої загрози більш систе-матичним включенням проблеми імміграції в риторику євроскептицизму [13, с. 2]. Тобто культурний шовінізм використовують не так активно, як виведення критики імміграції з загальної проблеми євроскептицизму, що на хвилі світової економічної кризи і європейської боргової кризи є логічним використанням не-стабільності для виходу ультраправих партій за рамки традиційного протестного електорату.

Поступове посилення позицій ультрапра-вих особливо помітне на рівні Європарламен- ту. В 2014 р. спостерігалось чергове зростання електорального успіху ультраправих. У знач-ній частині країн ЄС такі партії виявились се-ред лідерів, а в окремих випадках отримали найвищі результати [17]. Такі результати знач-но відрізняються від виборів національного рів-ня. Наприклад, Французький Національний Фронт, попри вражаючі успіхи на попередніх муніципальних виборах, залишався лише тре-тьою силою, а у Великобританії Партія неза-лежності Сполученого Королівства традиційно не отримує жодного мандата в Палаті общин.

Водночас ці партії отримали найвищі результа-ти на виборах у Європарламент. В інших краї-нах ЄС спостерігається подібна тенденція, хоч вона і не так яскраво виражена.

Причиною таких кардинальних відміннос-тей можна визначити комплекс чинників «ме-ханічного» (тип виборчої системи, особливості її реалізації, розмір виборчих округів) та «пси-хологічного» характеру (перерозподіл голосів «непрохідних» кандидатів), сформульованих М. Дюверже [2, с. 310]. На наш погляд, вар-то виділити і чинники політичного характе-ру, тобто конкретний політичний контекст, на фоні якого відбуваються електоральні процеси та сприйняття населенням політичної ролі ле- гіслатур різного рівня.

На виборах до Європарламенту спостеріга-ється стабільно нижча, ніж зазвичай на вибо-рах до національних легіслатур, явка, а її рі-вень постійно зменшується, починаючи із 1979 р. [28] Серед причин, якими можна пояснити таку тенденцію, можна виділити досить об-межений набір повноважень Європарламенту, особливо у сферах законодавства і зовнішньої політики [3]. При невисокому рівні явки знач-но зростає роль активної частини електорату, яку можуть мобілізувати ультраправі. Тобто на таких виборах використання протестного елек- торату радикалами приносить помітні резуль-тати.

Значною мірою впливають на електораль-ні настрої і невдачі правлячих партій, на які покладається відповідальність не лише ви-конання волі виборців, а й зобов'язань перед Євросоюзом. Це співзвучно із критикою уль-траправими традиційних еліт та урядів націо-нальних держав і ЄС як єдиної системи.

Однією з ключових причин відмінності ре-зультатів ультраправих на національному та загальноєвропейському рівні є різниця в про-порційності виборчих систем. Вибори в краї-нах, де ця різниця проявляється найчіткіше, відбуваються за різними варіантами мажори-тарної системи із значним рівнем диспропор-ційності на користь великих партій [8, с. 60]. Схожа ситуація спостерігається при викорис-танні різних варіантів виборчої системи про-порційного представництва, поширених серед більшості європейських держав, хоч диспро-порційність у них не настільки сильно вира-жена. Для того щоб протистояти тенденції до надмірного збільшення ефективної кількості партій, пропорційні виборчі системи модифі-кують, внаслідок чого спостерігається зрос-тання дисбалансу між отриманим відсотком голосів та відсотком мандатів [2, с. 316]. У кожному конкретному випадку це різний на-бір механізмів (наприклад, виборчий бар'єр, використання методу д'Ондта та ін.). Водночас спостерігаються і спроби втримати баланс між пропорційністю представництва та ефективніс-тю функціонування легіслатур (на яку значно впливає ефективна кількість партій). Така си-туація доповнюється психологічним чинником, під яким розуміється відмова від голосування за «непрохідну» партію. Таким чином, хоча на національному рівні відбувається пошук балан-су між пропорційністю представництва і обме-женням зростання кількості партій, але зага-лом спостерігається дисбаланс пропорційності в сторону великих партій, зокрема, представ-ників «традиційної еліти».

Вибори до Європарламенту значно відрізня-ються від виборів на національному рівні. Хоч влада кожної країни і формує власну виборчу систему, вона повинна відповідати певним кри-теріям. Серед основних вимог варто виділити надання переваги пропорційному типу вибор-чої системи, обмеження виборчого бар'єру та надмірного подрібнення виборчих округів [18]. Тому у більшості країн використовують різні варіанти, наближені до пропорційного типу ви-борчої системи, у 14 країнах не застосовується виборчий бар'єр, і лише шість країн із 27 розді-лили свої території на кілька виборчих округів [11]. Ці особливості значно розширюють мож-ливості представництва та підвищують шанси обрання представників малих партій.

Отже, враховуючи особливості виборчих систем, рівень явки, сприймання виборів до Європарламенту як способу критики діючої влади, стає зрозумілою тенденція зростання електорального успіху ультраправих в умовах кризи. Однак, попри помітні успіхи, ультра-праві партії залишаються відстороненими від прийняття важливих політичних рішень як на національному, так і європейському рівнях, де вони зіткнулись із проблемою формування власної фракції [17]. Таким чином, самі по собі електоральні успіхи ультраправих партій, що використовують антиімміграційну риторику, яка поступово інтегрується в євроскептицизм, зважаючи на особливості окремих виборчих систем, є нормальним явищем у кризових умо-вах.

Але, крім успіху ультраправих на виборах до Європарламенту, в 2014 р. відбулась знакова подія, яка показує приклад переходу на новий рівень антиімміграційної політики. Якщо для ультраправих партій закономірним є популізм та спекулювання на темі імміграції, яка про-тягом тривалого періоду приносила зростання голосів, то більш помірковані партії рідко за-ймали категоричну позицію. Окремі політичні сили, що позиціонують себе правими чи кон-серваторами, починають користуватися подіб-ними гаслами і реалізовувати відповідну нор- мотворчу діяльність [4]. Яскравим прикладом такої політичної ситуації є Швейцарія, де 9 лютого 2014 р. відбувся референдум, на якому населення підтримало обмеження імміграції, запропоноване Швейцарською народною парті-єю (ШНП). Цей референдум був ініційований впливовою партією та продемонстрував під-тримку антиімміграційної політики більшістю населення європейської держави. ШНП, що виступила ініціатором референдуму, позиціо- нує себе як правоконсервативна і заперечує свою приналежність до праворадикального по-літичного спектра [4]. Ця партія на останніх парламентських виборах отримала найбільшу кількість голосів - 29 %. Спостерігається не лише використання антиімміграційної ритори-ки однією з провідних партій, а й реальні кро-ки для здійснення такої політики - проведення референдуму, який зобов'язує владу реалізу-вати зміни в законодавстві щодо встановлення квот прийому іммігрантів. Антиімміграційна позиція виявилась не однією з тез популярної партії, а отримала конкретну підтримку насе-лення. Водночас варто звернути увагу на те, що ШНП, попри розміри фракції, є опозиційною партією. Тобто потрібно враховувати значення цього референдуму і як своєрідного вияву про-тесту проти правлячої коаліції та інструменту міжпартійної боротьби.

Хоча Швейцарія й не є членом ЄС, попри сильні позиції євроскептиків, вона залишаєть-ся активним учасником євроінтеграційних про-цесів. Референдум 9 лютого 2014 р. важливий не тільки як чинник міграційних процесів у Швейцарії, а й як приклад для інших європей-ських країн. Швейцарський інцидент позитив-но сприйняли представники ультраправих пар-тій держав-членів ЄС. Зокрема, Національний фронт намагається провести аналогічний рефе-рендум [19].

Водночас в Європі спостерігається законо-мірний процес демаргіналізації та зменшення радикальності тих ультраправих партій, які тривалий час включені в парламентські про-цеси. Так, в Європарламенті ультраправі, що мають практику неодноразового входження в легіслатури, відмовляються від тісної спів-праці з тими, хто пройшов уперше, мотивуючи це надмірною радикальністю останніх [6]. Для закріплення електорального успіху нові парла-ментські партії, що використовували радикаль-ні гасла, намагаються розширити число своїх потенційних виборців і пом'якшувати свої по-літичні позиції, поступово наближаючись до традиційних партій. Посилення ультраправих - закономірна реакція суспільств на загально-світову та європейську кризи. І частина уль-траправих, що закріплюються в парламентах, поступово повинні пом'якшити свої програми і стати частиною владної системи. А до того вони залишаються значною мірою виключеними із процесу формування коаліцій та органів ви-конавчої влади. Однак помітний наслідок для політичного ландшафту Європи залишається і в разі пом'якшення риторики ультраправих. Навіть пом'якшивши свої програми, вони не можуть повністю відмовитись від ключових по-зицій, як-то націоналізм (спрямований у пер-шу чергу проти іммігрантів), євроскептицизм та ін. Тобто, навіть ставши більш активними учасниками владних процесів, вони принесуть у правлячі кола свої ідеї, хоч і в більш помірко-ваному вигляді.

Висновки. Отже, поєднання історичної не- врегульованості окремих питань імміграції, кризових тенденцій, нової електоральної пове-дінки і виборів до Європарламенту як зовніш-нього фактора, що сприяє підвищенню віри виборців у можливий успіх партій крайнього політичного спектра, призводять до перероз-поділу влади на різних рівнях. Ультраправі для закріплення успіху і розширення свого електорату змушені знижувати радикальність риторики. Однак ключові позиції, що визна-ються рушійними для підтримки виборців, за-лишаються незмінними. Зокрема це стосується й антиімміграційної риторики. Знаковою поді-єю є і приклад підтримки більшістю виборців обмеження імміграції у Швейцарії. Спостері-галась підтримка більшістю електорату саме питання обмеження імміграції, а не програми партії загалом. Така практика була підтрима-на ультраправими в країнах Євросоюзу. Таким чином, новий соціополітичний поділ по лінії ставлення до імміграції стає все більш актуаль-ним у Європі, значно впливаючи на результати виборів. На сьогодні лише окремі партії, що значною мірою впливають на формування по-літики, стоять на антиіммігрантських позиці-ях. Але суспільна думка, успіхи ультраправих і їхній рух до дерадикалізації та входження до числа впливових партій у суспільній свідо-мості значно змінюють цю ситуацію. Зважа-ючи на те, що антиіммігрантським силам на-віть необов'язково входити в уряд для впливу на політичний курс, зміна ставлення влади на різних рівнях до цього питання бачиться нами невідворотною. Тому ЄС, що переживає глибокі і різнопланові кризові явища, стоїть перед ди-лемою зміни міграційної політики на загально-європейському рівні, яка б забезпечила комп-роміс між потребами економіки та інтересами різних груп населення. А сама проблема поши-рення антиімміграційної риторики та посилен-ня партій, що активно використовують її, стала одним із індикаторів кризи євроінтеграційних процесів, яка виходить за рамки економіки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Баччи М.Л. Демографическая история Европы. Серия «Становление Европы» [Текст] / М.Л. Баччи; пер. с итал. А. Миролюбовой. - СПб.: Александрия, 2010. - 304 с.

2. Дюверже М. Политические партии [Текст] / М. Дюверже; пер. с франц.- М.: Академический Проект, 2000. - 538 с.

3. Ерохов С.В. Европейский парламент: Эволюция правового статуса и компетенция. [Электронный ресурс] / С.В. Ерохов - Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/evropeiskii-parlament-evolyutsiya-pravo- vogo-statusa-i-kompetentsiya

4. Кюнци Р. Швейцария не является колонией Евросоюза [Электронный ресурс] / Р. Кюнци. - Режим доступа: http://www.swissinfo.ch/rus/detail/content.html?cid=38005044

5. Массей Д. Синтетическая теория международной миграции [Текст] / Д. Массей // Мир в зеркале международной миграции: Научная серия: Международная миграция населения: Россия и современный мир / Гл. ред. В. А. Ионцев. - М.: МАКС-Пресс, 2002. - Вып. 10. - С. 112-129.

6. Преображенский И. Россия не получит фракцию в Брюсселе [Электронный ресурс] / И. Преображенский.

- Режим доступа: http://www.rosbalt.ru/main/2014/06/20/1282601.html

7. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи: Монографія [Текст] / А.С. Романюк. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - 310 с.

8. Романюк А.С. Оцінка пропорційності виборчих систем країн Західної Європи та України: порівняльний аспект [Текст] / А.С. Романюк // Вісник Центральної виборча комісії: Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання / Україна. Центральна виборчої комісія; ред. Я. Давидович. - К.: [б.в.], 2007. - № 2 (8). - С. 58-63.

9. Трофимова Т.И. Европейская миграция: тенденции и социально-экономические последствия [Текст] / Т.И. Трофимова // Известия Иркутской государственной экономической академии. - 2007. - № 4. - С. 112-115.

10. Хрестоматия. Политология [Текст] / Сост. Б.А. Исаев, А.С. Тургаев, А.Е. Хренов. - СПб.: Питер, 2006.

- 464 с.

11. Anosovs E. European elections: national rules [Electronic resource] / E. Anosovs, E.-M. Poptcheva, G. Sab- bati. - Regime to access: http://www.europarl.europa.eu/eplibrary/InfoGraphic-2014-European-elections-na- tional-rules.pdf

12. Barker L. Immigration and Belgium's Far-Right Parties [Electronic resource] / L. Barker. - Regime to ac-cess: http://www.migrationpolicy.org/article/immigration-and-belgiums-far-right-parties

13. Changing Enemies of the Western far-right: from Immigrants to Europe. An analysis by Political Capital In- stituteMay 21, 2014 [Electronic resource]. - Regime to access: http://www.riskandforecast.com/useruploads/ files/pc_flash_report_changing_enemies.pdf

14. Carvalho J. The impact of extreme-right parties on immigration policy in Italy and France in the early 2000s. [Electronic resource] / J. Carvalho. - Regime to access: http://www.academia.edu/5668297/The_impact_of_ extreme-right_parties_on_immigration_policy_in_Italy_and_France_in_the_early_2000s

15. Crisis, Migration and Precarious Work: impacts and responses Focus on European Union member countries 2011 [Electronic resource] / P. Taran, J. Koehler, F. Laczko, C. Aghazarm, J. Schad. - Regime to access: http:// www.globalmigrationpolicy.org/articles/decentWork/Crisis,%20Migration,%20Precarious%20Work-%20 impacts%20&%20responses%20focus%20EU,%20TARAN%202012.pdf

16. Edwards E. Immigration and radical right wingoulism in Europe [Electronic resource] / E. Edwards. - Re-gime to access: http://worldview.unc.edu/files/2013/01/WV_Europe-Seminar_2013_migration.pdf

17. European Parliament. Results of the 2014 European elections [Electronic resource]. - Regime to access: http://www.results-elections2014.eu/en/election-results-2014.html

18. European Parliament to be elected with Proportional Representation systems [Electronic resource]. - Re-gime to access: http://www.fairvote.org/research-and-analysis/blog/european-parliament-to-be-elected-with- proportional-representation-systems/

19. Exigeons nous aussi un referendum sur l'immigration. Site officiel du Front National. [Electronic resource].

- Regime to access: http://www.frontnational.com/exigeons-nous-aussi-un-referendum-sur-limmigration

20. Immigrant and foreign population / OECD Factbook 2014: Economic, Environmental and Social Statistics, OECD Publishing [Electronic resource]. - Regime to access: http://dx.doi.org/10.1787/factbook-2014-6-en

21. Hansen R. Migration to Europe since 1945: Its History and its Lessons [Electronic resource] / R. Hansen. - Regime to access: http://homes.chass.utoronto.ca/-rhansen/Articles_files/20031.pdf

22. Immigration:The European Experience Christian Dustmann and Tommaso Frattini № 2012-01 [Electronic resource]. - Regime to access: http://www.norface-migration.org/publ_uploads/NDP_01_12.pdf

23. Karapin R. Radical-Right and Neo-Fascist Political Parties in Western Europe [Electronic resource] / R. Karapin. - Regime to access: http://www.hunter.cuny.edu/polsci/faculty/Karapin/repository/files/karap- in1998.pdf

24. Migration and the Economic Crisis in the European Union: Implications for Policy [Electronic resource] / Re-search and Publications Division, IOM. - Regime to access: http://www.labourmigration.eu/research/book/12/ raw

25. Muddle C. The Relationship Between Immigration and Nativism in Europe and Nortrth America [Electronic resource] / C. Muddle. - Regime to access: http://www.migrationpolicy.org/pubs/Immigration-Nativism.pdf

26. Ozerim M. G. European Radical Right Parties as Actors inSecuritization of Migration [Electronic resource] / M.G. Ozerim. - Regime to access: http://waset.org/publications/16136/european-radical-right-parties-as- actors-in-securitization-of-migration

27. Rydgren J. Immigration sceptics, xenophobes or racists? Radical right-wingvoting in six West European countries [Electronic resource] / J. Rydgren. - Regime to access: http://people.su.se/-rydgr/Immigration%20 skeptics.pdf

28. Turnout at the European elections (1979-2009) European Parliament / About Parliament [Electronic resource]. - Regime to access: http://www.europarl.europa.eu/aboutparliament/en/000cdcd9d4/Turn- out-(1979-2009).html

Стаття надійшла до редакції 05.11.2014

REFERENCES:

1. Bacci M. L. Demograficheskaya istoriya Evropy (Demographic history of Europe). «Stanovlenie Evropy». Perevod s ital'yanskogo A. Mirolyubovoj SPb.: Aleksandriya, 2010, 304 p.

2. Dyuverzhe M. Politicheskie partii (Political parties). M.: Akademicheskij Proekt, 2000. 538 p.

3. Erokhov S. V. Evropejskij parlament: E'volyuciya pravovogo statusa i kompetenciya (European Parliament: The evolution of the legal status and competence). Regime to access: http://www.dissercat.com/content/evro- peiskii-parlament-evolyutsiya-pravovogo-statusa-i-kompetentsiya

4. Kuenzi R. Shvejcariya ne yavlyaetsya koloniej Evrosoyuza (Switzerland is definitely not a colony of the EU). Regime to access: http://www.swissinfo.ch/rus/detail/content.html?cid=38005044

5. Massey D. Sinteticheskaya teoriya mezhdunarodnoj migracii (Synthetic theory of international migration). Mir v zerkale mezhdunarodnoj migracii: Nauchnaya seriya: Mezhdunarodnaya migraciya naseleniya: Rossiya i sovremennyj mir. M.: MAKS-Press, 2002. no. 10. pp. 112-129.

6. Preobrazhenskij I. Rossiya ne poluchit frakciyu v Bryussele (Russia does not receive a fraction in Brussels). Regime to access: http://www.rosbalt.ru/main/2014/06/20/1282601.html

7. Romanyuk A. S. Porivnyal'nyy analiz politychnykh instytutiv krayin Zakhidnoyi Yevropy: Monohrafiya (A comparative analysis of political institutions in Western Europe: Monograph). Vydavnychyy tsentr LNU imeni Ivana Franka, 2007. 310 p.

8. Romanyuk A. S. Otsinka proportsiynosti vyborchykh system krayin Zakhidnoyi Yevropy ta Ukrayiny: porivnyal'nyy aspekt (Evaluation of the proportionality of electoral systems in Western Europe and Ukraine: a comparative aspect). Visnyk Tsentral'noyi vyborchoyi komisiyi: Zahal'noderzhavne ofitsiyne, normatyvno- pra- vove, informatsiyne vydannya / Ukrayina. Tsentral'na vyborchoyi komisiya. K.: 2007. no. 2 (8). pp. 58-63.

9. Trofimova T. I. Evropejskaya migraciya: tendencii i social'no-e'konomicheskie posledstviya (European migra-tion: trends and socio-economic impacts). Izvestiya Irkutskoj gosudarstvennoj e'konomicheskoj akademii. no. 4. 2007. pp. 112-115.

10. Xrestomatiya. Politologiya (Reader. Politology). Spb.: Piter, 2006. 464 p.

11. Anosovs E., Poptcheva E.-M., Sabbati G. 2014 European elections: national rules / E. Anosovs, E.-M. Poptch- eva, G. Sabbati. Regime to access:

http://www.europarl.europa.eu/eplibrary/InfoGraphic-2014-European-elections-national-rules.pdf.

12. Barker L. Immigration and Belgium's Far-Right Parties / L. Barker. Regime to access: http://www.migra- tionpolicy.org/article/immigration-and-belgiums-far-right-parties

13. Changing Enemies ofthe Western far-right: from Immigrants to Europe. An analysis by Political Capital InstituteMay 21, 2014. Regime to access:

http://www.riskandforecast.com/useruploads/files/pc_flash_report_changing_enemies.pdf

14. Carvalho J. The impact of extreme-right parties on immigration policy in Italy and France in the early 2000s. / J. Carvalho. Regime to access:

http://www.academia.edu/5668297/The_impact_of_extreme-right_parties_on_immigration_policy_in_Ita-

ly_and_France_in_the_early_2000s

15. Crisis, Migration and Precarious Work:impacts and responses Focus on European Union member countries 2011 / P. Taran, J. Koehler, F. Laczko, C. Aghazarm, J. Schad. Regime to access: http://www.globalmigra- tionpolicy.org/articles/decentWork/Crisis,%20Migration,%20Precarious%20Work-%20impacts%20&%20 responses%20focus%20EU,%20TARAN%202012.pdf

16. Edwards E. Immigration and radical right wingoulism in Europe / E Edwards. Regime to access: http:// worldview.unc.edu/files/2013/01/WV_Europe-Seminar_2013_migration.pdf

17. Results of the 2014 European elections / European Parliament. Regime to access: http://www.results-elec- tions2014.eu/en/election-results-2014.html

18. European Parliament to be elected with Proportional Representation systems. Regime to access: http:// www.fairvote.org/research-and-analysis/blog/european-parliament-to-be-elected-with-proportional-represen- tation-systems/

19. Exigeons nous aussi un referendum sur l'immigration. Site officiel du Front National. Regime to access: http://www.frontnational.com/exigeons-nous-aussi-un-referendum-sur-limmigration

20. Immigrant and foreign population / OECD Factbook 2014: Economic, Environmental and Social Statistics, OECD Publishing. Regime to access: http://dx.doi.org/10.1787/factbook-2014-6-en

21. Hansen R. Migration to Europe since 1945: Its History and its Lessons. / Hansen R. Regime to access: http:// homes.chass.utoronto.ca/-rhansen/Articles_files/20031.pdf

22. Immigration:The European Experience Christian Dustmann and Tommaso Frattini no. 2012-01. Regime to access: http://www.norface-migration.org/publ_uploads/NDP_01_12.pdf

23. Karapin R. Radical-Right and Neo-Fascist Political Parties in Western Europe. Regime to access: http:// www.hunter.cuny.edu/polsci/faculty/Karapin/repository/files/karapin1998.pdf

24. Migration and the Economic Crisis in the European Union: Implications for Policy / Research and Publica-tions Division, IOM. Regime to access: http://www.labourmigration.eu/research/book/12/raw

25. Muddle C. The Relationship Between Immigration and Nativism in Europe and Nortrth America / C. Muddle. Regime to access: http://www.migrationpolicy.org/pubs/Immigration-Nativism.pdf

26. Ozerim M. G. European Radical Right Parties as Actors inSecuritization of Migration / M.G. zerim. Regime to access: http://waset.org/publications/16136/european-radical-right-parties-as-actors-in-securitization-of- migration

27. Rydgren J. Immigration sceptics, xenophobes or racists? Radical right-wingvoting in six West European countries / J. Rydgren. Regime to access: http://people.su.se/-rydgr/Immigration%20skeptics.pdf

28. Turnout at the European elections (1979-2009) European Parliament / About Parliament. Regime to access: http://www.europarl.europa.eu/aboutparliament/en/000cdcd9d4/Turnout-(1979-2009).html

Размещено на Allbest.ru