Роль національних меншин в євроінтеграційному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль національних меншин в євроінтеграційному процесі України

Г. І. ЛУЦИШИН

Авторське резюме

У статті розглянуто роль національних меншин в євроінтеграційному процесі України. Сучасні інте-граційні процеси на території Європи сприяють зростанню ролі національних меншин. Оскільки Укра-їна вибирає курс на інтеграцію в європейський простір, це зумовлює необхідність розвитку державної політики відповідно до європейських стандартів, що сприяє рівності політичних, економічних та соці-альних прав усіх етнічних груп держави. Обґрунтовано, що наявність національних меншин часто ви-ступає стимулюючим фактором для розвитку міждержавних відносин, у більшості випадків інтерес до життя національних меншин сприяє досягненню взаєморозуміння та налагодженню дружніх міждер-жавних відносин.

Доведено, що національні меншини, історичною батьківщиною яких є країни Європи, відіграють важливу роль у розвитку європейських інтеграційних процесів в Україні, вони мають значний вплив на розвиток зовнішньополітичної діяльності держави, часто виступають одним із ключових чинників при веденні міждержавної співпраці. На активність національних меншин на зовнішньополітичному рівні впливають такі фактори як територіальна наближеність національної меншини до своєї етнічної бать-ківщини, історичні зв'язки, активна прикордонна співпраця, створення міжнаціональних інституцій, зокрема міжпарламентських груп та міжурядових комісій, активний інформаційний обмін. За останні роки в Україні національні товариства помітно активізували свою діяльність на міжнародному рівні, зо-крема зросла їх участь у роботі міжнародних організацій, спільних міжпарламентських комісіях.

Ключові слова: національні меншини, європейська інтеграція, політична нація, мобілізація наці-ональних меншин, етнополітичні конфлікти, політична еліта, етнічні регіони, етнополітика, мульти- культуралізм.

Role of national minorities in the european integration process of Ukraine

H. I. LUTSYSHYN

National university «Lviv polytechnics», Lviv, Ukraine, E-mail: l_halyna@ukr.net євроінтеграційний україна національний меншина

Abstract

The article deals with the role of national minorities in the European integration process of Ukraine. The failure to resolve the issues of national minorities challenges the European integration and causes interethnic relationships to exacerbate. It has been substantiated that the presence of national minorities is often seen as a stimulus for the development of inter-governmental relationships, and in most cases the interest in the life of national minorities fosters mutual understanding and friendly relationships between countries.

© Г. І. Луцишин, 2014

It has been demonstrated that national minorities whose historical motherland lies in European countries play an important role in the development of European integration processes in Ukraine, have a significant influence on the development of the country's foreign policy activities, often become a key factor in interna-tional cooperation. The activeness of national minorities in foreign policy matters is affected by factors such as the national minority's territorial proximity to its ethnic motherland, historical ties, active borderline cooperation, creation of interethnic institutions, in particular, inter-parliamentary groups and inter-govern-mental commissions, active information exchange. National associations have become noticeably more active internationally over the past years in Ukraine. For example, they have increased their role in the activities of international organizations, joint inter-parliamentary commissions.

Key words: national minorities, european integration, political nation, mobilization of national minori-ties, ethnopolitical conflicts, political elite, ethnic regions, ethnic policy, multiculturalism.

Постановка проблеми. Етнічне відроджен-ня, активні інтеграційні процеси на території Європи сприяють зростанню ролі національ-них меншин. Входження України у світове співтовариство неможливе без вирішення ет- нополітичних питань відповідно до стандартів демократичної держави. Однією з умов щодо членства в ЄС є прийняття законодавства, яке відповідає міжнародним критеріям у сфері за-хисту прав національних меншин, також ви-значено зобов'язання стосовно запровадження механізмів захисту національних меншин у країнах-кандидатах на вступ до ЄС. Актуаль-ність досліджуваного питання полягає в тому, що на сучасному етапі, попри глобалізаційні процеси, поширення масової культури та зрос-тання міждержавної залежності, можна спо-стерігати підвищення ролі етно-національного чинника у зовнішньополітичних процесах, а в окремих ситуаціях вони виступають одним із важливих факторів при веденні міждержав-ної співпраці та формуванні євроінтеграційних процесів.

Питання європейської інтеграції актуалізує проблему представництва національних мен-шин, їх участі у суспільно-політичному житті держави, вимагає розробки та імплементації законодавства, що сприяє громадському діало-гу. Сьогодні в країнах ЄС представлено близь- ко190 етнічних меншин і особливо актуаль-ними та дискусійними є питання мобілізації національних меншин на рівні країн-членів, як це вплине на архітектуру нової Європи. Зви-чайно, забезпечення реалізації прав меншин у кожній країні залежить від особливостей пра-вової системи, форми правління, державного та адміністративного устрою. Досліджувана про-блема є актуальною для України, яка обрала євроінтеграційний курс розвитку, а також на сучасному етапі спостерігається підвищення ролі національних меншин як у внутрідержав-них та і міжнародних процесах. Важливим є те, що вирішення проблем національних мен-шин сприяє врегулюванню конфліктів, особли-во в «розколотих» суспільствах, розділених за етнічною, мовною, релігійною ознаками.

Аналіз досліджень і публікацій. Незважаю-чи на актуальність теми, проблема ролі націо-нальних меншин у євроінтеграційному процесі є малодослідженою в Україні. Сьогодні питан-ня національних меншин найчастіше науковці розглядають із точки зору прав людини; в кон-тексті дотримання конституційних прав націо-нальних меншин; а також з точки зору впливу національних меншин на збереження політич-ної стабільності в державі. Також у політоло-гічній літературі вичерпно висвітлені питання ролі й місця національних меншин у націо-нальній структурі країни, взаємовідносин дер-жави та національних меншин, питання фор-мування, чисельності та громадської діяльності національних меншин, вказується на функції та роль національних меншин у розбудові де-мократичної держави. Однак дослідники прак-тично обминають питання участі національ-них меншин у політичному житті держави, політичної мобілізації національних меншин, представництво національних меншин в ор-ганах влади різних рівнів, ролі національних меншин у зовнішньополітичних процесах. Се-ред сучасних українських дослідників, які зробили особливий внесок у вивчення питан-ня діяльності національних меншин, мож-на виділити І.Варзара, О.Картунова, О.Май- бороди, Ю.Римаренка, О.Мироненка, В.Євтуха, С.Здіорука, С.Макарчука, А.Леонову, І.Онищенко, П.Надолішнього, Ю.Тищенко, Л.Шкляра та ін. Також актуальними є і пра-ці зарубіжних науковців - Б.Андерсона, П.Бурдьє, Р.Брюбейкера, К.Дойча, В. Кимліч- ки, А. Лейпхарта, Е.Сміта. Хоча в Україні вже існують певні напрацювання щодо вивчення проблеми національних меншин, однак їх не-достатньо, враховуючи динаміку етнонаціо- нального розвитку та його важливість для про-цесів державотворення. Тому вивчення даної проблеми вимагає постійної уваги та нових тео-ретичних розробок.

Мета дослідження - визначити та проана-лізувати особливості впливу національних мен-шин на процес євроінтеграції України в сучас-них умовах.

Виклад основного матеріалу. Європейська інтеграція України потребує не лише досяг-нення належного рівня розвитку в економіці та політиці, але й має безпосереднє відношення до питання національних меншин. Зовнішньо-політичні фактори, зокрема політика окремих держав та політичних лідерів, з якою іденти-фікується та чи інша національна меншина, мають особливий вплив на діяльність націо-нальних меншин. Для держав, які перебува-ють у процесі творення і включають у себе різ-ні національні меншини, дуже важливо, щоб представники національних меншин активно включались у розбудову цих держав, щоб від-бувалось ототожнення з країною проживання. Саме демократичне суспільство дає можливість національним меншинам повноцінно розви-ватись і брати участь у всіх значимих проце-сах держави. Із зародженням демократичного устрою та становленням громадянського сус-пільства участь національних меншин у сус-пільно-політичних процесах помітно активі-зується. Світовий досвід показує, що права національних меншин у різних країнах можуть бути забезпечені шляхом прийняття внутріш-ніх конституційних законів (Іспанія), або в спеціальних формах автономії (Італія), або в такій державно-правовій формі, як федерація чи конфедерація (Бельгія, Швейцарія). Про-те спільним для правового врегулювання будь- яких форм відносин є максимальний розвиток демократії та громадянського суспільства. На поведінку національних меншин у тій чи іншій державі впливає багато факторів, зокрема, це і політичний устрій та економічний розвиток.

Питання національних меншин слід роз-глядати у найширшому контексті - як внут-рішньому, так і міжнародному. Демографіч-ний та політичний рівень впливу національних меншин є різним, оскільки одні з них утво-рюють маленькі локальні групи, інші - віді-грають суттєву роль у суспільно-політичному житті окремих держав. Найчастіше супереч-ності у цій сфері стосуються таких понять, як визначення, типології, стан національної сві-домості, відносини між державою та націо-нальними меншинами. Це свідчить про те, що не можна говорити про єдину проблему наці-ональних меншин, оскільки кожна з них має свою історію, властиві тільки їй проблеми та аспірації. Практика показує, що в основу ви-значення поняття «національна меншина» по- кладо комплексний підхід, який включає такі критерії, як кількісний критерій та термін про-живання на території держави, критерій недо- мінування, наявність громадянства, наявність стійких етнічних, релігійних та мовних харак-теристик, почуття солідарності. Загалом, наці-ональні меншини - це групи населення, осілі в даній державі, які перебувають у кількісній та фактичний меншості щодо титульної нації або становлять менше 50% від усього населення, культивують свою національну окремішність, відрізняються від більшості громадян своїм ет-нічним походженням, мовними, культурними або релігійними рисами. Також національні меншини, окрім своїх зовнішніх відмінностей, усвідомлюють свою етнічну окремішність, а приналежність до національної меншини стає для них пріоритетом серед інших форм соці-альної ідентифікації.

З метою забезпечення прав національних меншин та узгодження національного законо-давства із загальноєвропейським Україна рати-фікувала у 1997 році Рамкову конвенцію «Про захист національних меншин» (1995 р.) [3, с. 49]. Її головний зміст - забезпечити ефектив-ний захист національних меншин. Щодо забез-печення ефективної участі національних мен-шин у статті 15 цієї Конвенції зазначається, що «сторони створюють необхідні умови для ефективної участі осіб, які належать до націо-нальних меншин, у культурному, соціальному та економічному житті та у державних спра-вах, зокрема тих, які їх стосуються». Як наго-лошує Ю.Тищенко, Рамкова конвенція про за-хист національних меншин передбачає систему моніторингу, яка дозволяє оцінити рівень реа-лізації положень конвенції в країнах-учасни- цях. Важливою у цьому контексті є діяльність Комітету експертів з питань захисту національ-них меншин, який створений у 2005 році Ко-мітетом міністрів Ради Європи [6]. У 2003 році Україна ратифікувала Європейську хартію ре-гіональних мов або мов меншин [1]. Ратифіка-ція цього документа внесла певні конфліктні настрої в українське суспільство і показала, що застосування єдиних критеріїв і юридич-них норм для різних суспільств часто сприяє виникненню багатьох ускладнень, оскільки проблема національних меншин завжди кон-кретна, навіть коли йдеться про різні групи в межах однієї країни. Це підтвердило і при-йняття Закону України «Про засади держав-ної мовної політики» від 3 липня 2012 р. [2], який посилив регіональне та етномовне проти-стояння, загострив регіональний поділ запро-вадженням категорії «регіональні мови», коли «мова меншини» не корелюється з етнічною приналежністю, а з регіональною. Даний закон розглядає мову не як одну із найважливіших етнонаціональних ознак, а як територіальну ознаку, що закладає певні протиріччя. Форму-ючи мовну політику в державі, необхідно ви-ходити з того, що проблема захисту мов націо-нальних меншин не повинна бути загрозою для національної ідентичності і національної кон-солідації України. Ця умова має бути першо-черговою в суспільстві, яке спрямоване на на-ціональну консолідацію, а не на розкол нації.

Одним із важливих факторів, який має особливий вплив на діяльність національних меншин і великою мірою впливає на їх розви-ток, є зміцнення співпраці із державами, що є рідними для національних меншин. Націо-нальні меншини, історичною батьківщиною яких є країни Європи, відіграють важливу роль у розвитку європейських інтеграційних процесів в Україні. Події свідчать, що націо-нальні меншини мають доволі значний вплив на розвиток зовнішньополітичної діяльності в тій чи іншій державі, а в деяких країнах це питання виступає одним із ключових при ве-денні міждержавної співпраці. Часто увага до питання національних меншин супроводжу-ється політичними спекуляціями та засобом тиску однієї держави на іншу. Однак, як свід-чить досвід, у більшості випадків закономірний інтерес до життя національних меншин сприяє досягненню взаєморозуміння та налагодженню дружніх міждержавних відносин.

За час незалежності національні товариства в Україні помітно активізували свою діяль-ність на міжнародному рівні, зокрема, зросла їх участь у роботі міжнародних організацій, спільних міждержавних комісіях. На рівень активності національних меншин на зовніш-ньополітичному рівні впливають різні факто-ри, зокрема, це територіальна наближеність національної меншини до своєї етнічної бать-ківщини, історичні зв'язки, активна прикор-донна співпраця, створення міжнаціональних інституцій. Роль етнічної батьківщини поля-гає в організації політичної взаємодії, зокре-ма, етнічна батьківщина формує уявлення про представників національних меншин в інших країнах як про представників однієї нації. Це чітко можна прослідкувати на позиції таких держав, як Росія, Ізраїль, Угорщина, Румунія. Також часто етнічна батьківщина може надава-ти моральну та матеріальну підтримку націо-нальним меншинам, виступати із офіційними формами протесту до міжнародних організацій.

Аналізуючи взаємовплив національної мен-шини, її країни проживання (в якій виділена титульна нація і окреслені групи національ-них меншин) та етнічної батьківщини, можна побачити, що етнічна батьківщина часто вда-ється до конкретних політичних дій під гас-лом захисту інтересів меншини. Така політика набуває різних форм, починаючи від надання «батьківщиною» привілеїв щодо імміграції та здобуття громадянства для представників мен-шини, нібито з метою «повернення їх додому», від різного роду впливу на політику інших дер-жав з метою надання сприяння представникам меншини аж до прямих зазіхань на території інших держав під гаслом етнонаціональної спільності.

Особливу роль у налагодженні міжнаціо-нальних відносин на міжнародному рівні віді-грає також активність ведення прикордонної співпраці. Ряд європейських держав уже на початку налагодження прикордонної співпра-ці розглядають це як одну з можливостей ви-рішення проблем захисту прав національних меншин у межуючих державах. Прикордонне співробітництво сприяє захисту і єдності на-ціональних меншин, допомагає налагодженню тісніших контактів з етнічною батьківщиною та активному інформаційному обміну, сприяє подоланню бар'єрів та стереотипів, які скла-лись історично. Однак слід враховувати і той факт, що національні меншини не є цілісними групами, зокрема, в одних випадках меншини активно беруть участь у роботі органів влади, а в інших - сповідують філософію крайнього се-паратизму, активно шукають підтримки закор-доном - етнічної батьківщини чи міжнародних організацій.

Характеризуючи діяльність національних товариств України за останні роки, можемо стверджувати, що, окрім забезпечення націо-нальних та духовних потреб, рівень політич-ної активності національних меншин як в се-редині держави, так і на міжнародному рівні значно зріс, і є характерним для найчисельні- ших та суспільно активних - росіян, євреїв, по-ляків, угорців, румунів. Однак чи не найбільш активними на міжнародному рівні виявились організації єврейських, російських, румун-ських, угорських національних меншин, які неодноразово представляли Україну на між-народному рівні (участь у міжнародних кон-ференціях, з'їздах, симпозіумах тощо). Також в Україні почали створюватись окремі органі-зації національних меншин, одним з важли-вих завдань яких є участь у міжнародних про-цесах. Серед таких організацій можна назвати Єврейську конфедерацію України, Всеукраїн-ський єврейський конгрес, Товариство росій-ської культури «Русь», які створювались саме з метою об'єднання громад національних мен-шин та представлення їх інтересів як в Украї-ні, так і за кордоном, створення представниць-ких органів національних меншин України у світі.

Значну увагу діяльності національних мен-шин приділяють міжпарламентські групи, зо-крема, особливо активною є міжпарламентська група «Україна - Німеччина», «Україна-Угор- щина». Особливий вплив мають і міжнародні партійні коаліції національних меншин, які фінансує Європейський парламент. Як зазна-чає датський етнополітолог Тоув Маллой, при-кладом таких коаліцій нацменшин є Європей-ський вільний альянс (European Free Alliance), Федеральний союз європейських національнос-тей (Federal Union of European Nationalities). Ці асоціації представляють інтереси націо-нальних меншин, захищають їх мову, культу-ру та історію, сприяють мирному співіснуван-ню більшості меншини в межах держави чи регіону [7].

У світовій практиці відомо кілька правових моделей розв'язання питання національних меншин у багатоетнічних суспільствах. Зокре-ма, це:

* Модель захисту прав національних мен-шин через національно-державний устрій. Кожна етнічна група процес свого самовизна-чення доводить до рівня державного утворення (федерація, конфедерація) і таким чином у пра-вовому просторі держави етнічна група постає не як етнічна, національна меншина, а як пев-ний державний етнос.

• У другій моделі намагаються поєднати забезпечення прав національних меншин як на рівні індивідуальних, так і колективних суб'єктів. У законодавствах низки країн колек-тивні права національних меншин піднесено до юридичного забезпечення гарантій у політич-ній сфері. Для них законодавством гарантовані квоти в парламенті, представництво в місце-вих органах влади, участь у виборах.

• У третій моделі держава забезпечує всім громадянам рівні права і жодних додаткових прав національним меншинам не надає. При-кладом реалізації такої моделі є Франція, Гре-ція, Японія

Висновки. Підсумовуючи, варто зауважи-ти, що сучасна європейська поліетнічна дер-жава не може ігнорувати міжнародні норми дотримання прав національних меншин, які сформульовані в документах таких міжна-родних організацій як Рада Європи, Європей-ський Союз, ОБСЄ тощо. Міжнаціональні від-носини відіграють одну з важливих ролей у зовнішньополітичній діяльності держави та формуванні євроінтеграційних процесів. Про-блема представництва національних меншин у багатьох європейських державах вирішуєть-ся кількома мето-дами: завдяки спеціальним нормам у виборчому законодавстві; внаслідок демократичних традицій, що склалися, високо-го рівня політичної культури народів; створен-ня різних консультативних органів, залучення представників меншин до виконавчих органів. Європейська практика свідчить, що для досяг-нення міжетнічної злагоди в демократичному суспільстві необхідним є дотримання основних прав і свобод людини та забезпечення колек-тивних прав національних меншин і основ-не - це відмова від будь-яких форм дискримі-нації. Для недопущення виникнення нових міжетнічних конфліктів на території Європи необхідна передусім інтеграція національних меншин в поліетнічну державу, а також в полі- культурну Європу.

Важливим також при європейській інте-грації національних меншин є і фактор по-етапності їх входження у внутрішньодержавні процеси та надання представникам національ-них меншин прав, необхідних для забезпечен-ня їх самобутності. Необхідним є вироблення надійного соціально-політичного механізму регулювання відносин між більшістю та мен-шістю, який забезпечує всім рівні можливос-ті. За останні десятиріччя в Україні внутрішня етнічно-групова структура суттєво змінилася і продовжує змінюватися. Разом з тим, сучасні інтеграційні процеси на території Європи ак-тивно сприяють зростанню ролі національних меншин, зокрема, із розширенням прикордон-ної та міжрегіональної співпраці. Невирішен- ня проблем національних меншин призводить до гальмування європейської інтеграції країн Центральної та Східної Європи, а також сти-мулює до загострення міжнаціональних відно-син.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» № 80215 від 15.05.2003 року [Текст] //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 30. - 259 с.

2. Закон України «Про засади державної мовної політки» № 502917 від 09.06.2013 року [Текст]// Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 23. - Ст. 218.

3. Збірка договорів Ради Європи [Текст]. - К.: Парламентське вид-во, 2000. - 655 с

4. Малой Т. Роль національних меншин у процесі розширення та консолідації Євросоюзу / Т.Малой. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://dialogs.org.ua/ru/cross/page8811.html

5. Мяловицька Н. Права національних меншин: європейський досвід [Текст] / Н. Мяловицька // Віче. -- 2013. -- №17. - С.25-26.

6. Тищенко Ю. А. Забезпечення ефективної участі меншин у суспільному житті: електоральні процеси. Аналітичний огляд [Текст] / Ю. А. Тищенко / Український незалежний центр політичних досліджень. - К., 2012.--49 с.

7. Committee of Experts on Issues relating to the Protection of National Minorities // http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/minorities/6_Resources/DH-MIN_WorkingDocuments_en.asp.

Стаття надійшла до редакції 06.11.2014

REFERENCES:

1. Zakon Ukrainy «Pro ratyfikatsiiu Yevropeiskoi khartii rehionalnykh mov abo mov menshyn» № 80215 vid 15.05.2003 roku (Law of Ukraine «On ratification of the European Charter for Regional or Minority Languages» № 80 215 from 15.05.2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003. № 30. 259 р.

2. Zakon Ukrainy «Pro zasady derzhavnoi movnoi politky» № 502917 vid 09.06.2013 roku (Law of Ukraine «On the Principles of State Language politky» № 502 917 from 06.09.2013 year). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2013. № 23. Р. 218.

3. Zbirka dohovoriv Rady Yevropy (Collection of Council of Europe treaties). K.: Parlamentske vydvo, 2000. 655р.

4. Maloi T. Rol natsionalnykh menshyn u protsesi rozshyrennia ta konsolidatsii Yevrosoiuzu (The role of na-tional minorities in the expansion and consolidation of the European Union.). Mode of access: http://dialogs. org.ua/ru/cross/page8811.html

5. Mialovytska N. Prava natsionalnykh menshyn: yevropeiskyi dosvid (The rights of national minorities: the European experience). Viche. 2013. №17. Р.25-26.

6. Tyshchenko Yu. A. Zabezpechennia efektyvnoi uchasti menshyn u suspilnomu zhytti: elektoralni protsesy. Analitychnyi ohliad (Ensuring the effective participation of minorities in public life: electoral processes. Ana-lytical Review). Ukrainskyi nezalezhnyi tsentrpolitychnykh doslidzhen. K., 2012. 49 p.

7. Committee of Experts on Issues relating to the Protection of National Minorities. Regime to access: http:// www.coe.int/t/dghl/monitoring/minorities/6_Resources/DH-MIN_WorkingDocuments_en.asp

Размещено на Allbest.ru