Кримський аспект антіросійських санкцій Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК328 ЄС:327.7:327.8

Кримський аспект антіросійських санкцій Європейського Союзу

Горюнова Є. О.,

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри філософії та історії, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського (Україна, Київ)

Розглянуто застосування санкційного механізму Європейського Союзу проти незаконно анексованого Росією Криму в контексті спільної зовнішньої політики ЄС. санкція крим антіросійський

Проаналізовано кримський вимір санкцій ЄС, який представлено персональними обмеженнями (проти фізичних та юридичних осіб, які мали відношення до російської анексії Криму та його подальшої інтеграції в Росію) та секторальними санкціями. Зазначено, що секторальні обмеження стосуються галузей, що мають важливе значення для півострова в контексті його інтеграції до інфраструктурного та економічного середовища РФ, але мають досить обмежений вилив наРосію.

Проаналізовано опосередковані наслідки санкцій ЄС на економіку анексованого півострову та визначені проблемні аспекти санкційної політики ЄС, які дозволяють Росії використовувати схеми для того, щоб уникати режиму обмежень.

Ключові слова: Крим, анексія, Російська Федерація, санкції, Європейський Союз.

The article analyzes the Crimean dimension of the EU sanctions which is represented by personal restrictions (against individuals and entities related to Russia's annexation of the Crimea and its further integration into Russia) and sectoral sanctions. It is noted that the sectoral restrictions are related to the industries that are importantfor the peninsula in the context of its integration into the infrastructure and the economic environment of the Russian Federation, but have a rather limited impacton Russia.

The article also examines the indirect effects of the EU sanctions on the economy of the annexed peninsula, and identifies the problem aspects of the EU sanctions policy, which allow Russia to use schemes in order to avoid the regime ofrestrictions.

Keywords: Crimea, annexation, Russian Federation, sanctions, European Union.

Санкційна політика протягом останніх років залишається досить дієвим зовнішньополітичним інструментом Європейського Союзу, що дозволяє за допомогою невійськових засобів впливати на держави, чия політика порушує канони міжнародного права та загрожує безпеці.

З перших днів анексії Криму Росією Євросоюз висловив підтримку територіальної цілісності України та відмовився визнавати факт проведення на півострові референдуму щодо «приєднання до Росії». У відповідь на російську анексію Криму Європейський Союз вводить персональні та секторальні санкції проти Росії та окремо Криму, суттєво обмежуючи можливості ведення бізнесу на півострові для європейських компаній. Але саме територіальний характер цих санкцій має певні загрози щодо припинення анексії Криму, бо «кримські санкції» не задають суттєвих збитків Росії.

Мета статті - проаналізувати кримський вектор санкційної політики Євросоюзу щодо Російської Федерації та визначити його ефективність.

Проблема формування та реалізації спільної зовнішньої політики ЄС в теоретичному та практичному вимірах представлена в працях іноземних та вітчизняних дослідників: Ш. Брезертона, Д. Воглера, М. Сміта, О. Мартинова, Ю. Ковбасюк, О. Шниркова тощо. Санкційна політика ЄС досліджується А. Тостенсеном, Дж. Скоттом, С. Блокменсом, М. Дораєвим тощо. Однак, аспекти запровадження та реалізації санкційного механізму в ЄС у відповідь на російську анексію Криму практично залишилися поза увагою предметного поля дослідників.

Санкції як інструмент зовнішньої політики Європейські Спільноти починають активно використовувати у 1980-ті роки. У Європейському Союзі санкції стають дієвим механізмом Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС. У 2004 р. Комітет з політики та безпеки Ради ЄС визначив загальні рамки впровадження санкцій, які розглядаються як важливий інструмент зовнішньої політики ЄС [1]. У 2012 р. Рада ЄС розробила «Керівні вказівки з імплементації та оцінки рестриктивних (обмежувальних) заходів (санкцій), що приймаються в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС» [2].

Згідно з правовими засадами ЄС, головна роль у визначенні санкцій належить Раді ЄС (Раді Міністрів ЄС), яка приймає відповідні політичні рішення та правові регламенти, які регламентують обмеження. Пропозицію щодо введення санкцій вносить Верховний представник ЄС із питань закордонних справ або будь- яка країна-член ЄС.

Процедура прийняття даної категорії рішень вимагає одноголосного голосування на засіданні Ради із закордонних справ. Але правові засади ЄС дозволяють прийняти рішення кваліфікованою більшістю в окремих випадках. До того ж сама процедура досить гнучка та дозволяє державі не приймати участі у голосуванні таким чином, щоб не блокувати прийняття рішення [3]. Це обмежує можливості гальмування даних рішень з боку однієї або кілька країн-членів, але все ж таки потребує згоди більшості учасників на реалізацію санкцій.

ЄС розглядає економічні санкції (торгові та фінансові обмеження) як важливий зовнішньополітичний інструмент, за допомогою якого можна змусити певну країну змінити свою політику. Саме тому ЄС все частіше запроваджує не загальне ембарго, а таргетовані (цільові) санкції проти політичної еліти або представників великого бізнесу та пов'язаних з ними бізнес- структур [4].

Крім персональних санкцій ЄС також використовує секторальні санкції, які вводить обмеження для певних секторів економіки. Наприклад, заборону на отримання технологічної або фінансової допомоги, що суттєво обмежує економічні можливості підсанкційної держави, необхідні для продовження її протиправних дій.

На думку європейських дослідників, санкції ЄС слід розглядати як форму негативної політичної кондиціональності (обумовленості) [5]. Тобто, в ЄС свідомо відмовляються від торгових та фінансових відносин з певною країною, щоб змусити ту припинити порушувати міжнародні правові норми - наприклад, припинити агресивні дії або територіальну анексію. Саме такими є санкції ЄС щодо Росії, які було введено у відповідь на незаконну анексію Криму та Севастополя, що порушує територіальну цілісність та суверенітет України.

Важливою особливістю європейських санкцій є їхня територіальність - тобто вони діють виключно у межах юрисдикції ЄС. Санкції ЄС щодо Криму мають також територіальну прив'язку до півострова - їхня дія розповсюджується на територію анексованої АРК та міста Севастополя.

ЄС вводить перші санкції проти Російської Федерації у березні 2014 р. - після анексії Криму Росією. Ще 6 березня 2014 р. на позачерговому засіданні Європейської ради було прийнято рішення про визнання незаконним референдуму, призначеного кримською владою, як такого, що не відповідає Конституції України.

17 березня Рада ЄС прийняла рішення про введення персональних санкцій проти 21 особи з Росії та України, які мали відношення до анексії Криму. До списку потрапили вісім осіб з Криму, серед яких голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов, назначені на тлі анексії «прем'єр-міністр» Криму Сергій Аксенов та його «перший заступник» Рустем Теміргалієв, обраний на мітингу «народний мер» Севастополя Олексій Чалий та ін. Серед росіян першими під санкції потрапили депутати, які готували правове підгрунтя анексії, та військові, що здійснювали операцію по захопленню українського півострова: голова Комітета ради Федерації з питань безпеки та оборони Віктор Озеров, голова Комітета Ради Федерації з конституційного права та державного будівництва Андрій Клішас, голова Комітета Госдуми зі справ Співдружності незалежних держав Леонід Слуцкій, командувач Чорноморський флотом РФ Александр Вітко та ін. Усі особи, чиї прізвища з'явилися в санкційному списку, отримали заборону на в'їзд до ЄС та заморожування їхніх коштів та ресурсів [6].

Протягом 2014-17 рр. до санкційного списку додали кримських посадовців - «сенатора» Ольгу Ковітіді, «керівників» Федеральної міграційної служби РФ по Криму та Севастополю - Петра Яроша та Олега Козюру, «прокурорів» Криму та Севастополя - Наталію Поклонську та Ігоря Шевченка, «міністра внутрішніх справ» Криму Сергія Абісова, «обраних» від Криму депутатів Держдуми РФ Руслана Бальбека, Дмитра Бєліка, Андрія Козенка, Світлану Савченко, Павла Шперова, нового «губернатора» Севастополя Дмитра Овсянникова. У 2018 р. персональні санкції вперше були застосовані проти керівного складу виборчих комісій, які займалися процесом організації та проведення президентських виборів в Криму та Севастополі.

Секторальні санкції проти Росії російська дослідниця М. Стрежньова розподіляє на дві групи: санкції, що спрямовані проти низки російських держкомпаній нафтової, оборонної та фінансової сфер, та санкції щодо Криму [7].

Загальні економічні санкції проти Росії включають чотири сегменти: 1) експортно-імпортне ембарго на торгівлю зброєю; 2) обмеження щодо експорту в Росію товарів подвійного значення та надання фінансової або технічної допомоги, що стосується крупних російських компаній; 3) обмеження доступу Росії до технологій стратегічного значення у сфері видобутку нафти (в Арктиці, на глибинному шельфі та сланцевої нафти); 4) заборона довгострокових позик та кредитів, угод з цінними паперами та інші обмеження для п'яти великих банків РФ («Сбербанка России», ВТБ, «Внешэкономбанка», «Россельхозбанка» та «Газпромбанка»),

Секторальні санкції щодо Криму мають декілька важливих ознак. По-перше, їхня дія розповсюджуються виключно на територію незаконно анексованих Криму та Севастополя. По-друге, на відміну від загальних антиросійських санкцій, ці обмеження стосуються чотирьох ключових сфер - транспортної, енергетичної, нафтогазової та телекомунікаційної. По-третє, ЄС вводить суттєві обмеження для зовнішньої торгівлі з півостровом через списки заборонених для імпорту та експорту товарів. По-четверте, ЄС суттєво обмежує бізнес зв'язки з анексованим Кримом, забороняючи надання інвестицій, купівлю акцій та підприємств, надання кредитів та позик. По-п'яте, ЄС вводить секторальні санкції проти деяких кримських підприємств, які завдяки діям окупаційної влади примусово змінили власників. Це стосується, насамперед, державних підприємств, які були переведені у власність так званої Республіки Крим навесні 2014 р.

Першими серед кримських підприємств під санкції у травні 2014 р. потрапили енергетичні компанії «Чорноморнафтогаз» та «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами». 25 липня 2014 р. до санкційного списку додали 9 кримських підприємств, які «змінили власників всупереч українському законодавству». Серед них «Керченська поромна переправа», «Севастопольский морський торговий порт», «Керченський морський торговий порт», національне- аграрне об'єднання «Массандра», агрофірма «Магарач» та завод шампанських вин «Новый свет» тощо) [8].

ЗО червня 2014 р. регламентом ради ЄС введено секторальні санкції, які стосуються транспорту, енергетики, телекомунікаційної та нафтогазової галузей. Відповідним рішенням забороняється інвестування, постачання обладнання або технологій, здійснення фінансових або страхових послуг для у цих секторах. До того ж, європейським компаніям забороняється надавати кредити, купувати акції або створювати спільні підприємства у підсанкційних сферах [9]. Крім того, Рада визначає понад 250 кримських товарів (насамперед, корисні копалини та мінерали), які заборонено імпортувати до ЄС. Під санкції потрапив і Російський національний комерційний банк, який з'явився на півострові та «підтримав фінансово дії російського уряду щодо інтеграції Криму в Російську Федерацію, підриваючи територіальну цілісність України».

18 грудня 2014 р. ЄС розширює обмеження щодо Криму, забороняючи будь-які фінансові операції (інвестиції, надання кредитів та позик, створення спільних підприємств, купівлю нерухомості та підприємств). Вводиться заборона на експорт низки європейських товарів до Криму (насамперед, це стосується обладнання). Під санкції потрапляє туристична сфера півострову - європейським компаніям забороняється надавати туристичні послуги в Криму та Севастополі, а круїзні лайнери можуть заходити до кримських портів тільки у надзвичайних ситуаціях [10].

Кожні півроку ЄС продовжує дію персональних та секторальних санкцій проти Росії, та раз на рік продовжує санкції щодо Криму.

Санкційна політика заходу суттєво обмежує можливості Росії на півострові - великі банки, продуктові мережі та мобільні оператори не хочуть заходити в Крим. Певні проблеми виникали у росіян під час будування мосту через Керченський пролив, прокладки енергокабелю з Кубані та придбання європейського обладнання для кримських ТЕС. Тому Росія змушена використовувати різноманітні схеми, щоб уникнути санкцій.

За допомогою схеми зі спільним підприємством росіяни влітку 2017 р. поставили до Криму німецькі турбіни концерну «Сіменс», посилаючись на те, що обладнання було модернізовано в Росії і тому вже не потрапляє під санкції ЄС [11]. Влітку 2018 р. з'явилася інформація про плани ірландської компанії Petrel Resources облаштувати LNG-термінал для природного газу в Керченській протоці, щоб обійти санкції ЄС [12].

Вплив національного фактору та бюрократична процедура прийняття зовнішньополітичних рішень у сукупності зі національними процедурами імплементації знижують вплив санкцій ЄС та створюють умови для того, щоб вийти з-під них. Враховуючи тісні економічні зв'язки ЄС з Росією, введення обмежень негативно сприймають у деяких бізнес-колах Європи. Все це дозволяє Росії через своїх агентів впливу домагатися скорочення або навіть скасування санкцій.

Безпосередній вплив західних санкцій на економіку Криму дуже складно проаналізувати в умовах браку об'єктивної інформації, але виявити певні тренди на основі офіційної статистики все ж можливо.

По-перше, протягом 2014-17 рр. частка іноземних інвестицій в загальній структурі економіки Криму знизилася з 7,2% до 1,2%. Також протягом 2014-17 рр. частка підприємств спільної власності скоротилася з 2,9% до 1,5%. Іноземних інвестицій до Криму, починаючи з 2015 р., взагалі не зафіксовано [13, с. 150]. Аналогічна ситуація в Севастополі - за три роки частка іноземних інвесторів у загальному обсязі скоротилася майже вії разів - з 26,1 до 2,4% [14, с. 128-129].

По-друге, після введення санкцій суттєво зменшився торговельний оборот Криму та Севастополя з країнами ЄС. Так, за останніми даними 2015 р., з понад 20 торговельних партнерів, яких Крим мав в ЄС до анексії, залишилось тільки 7. До того ж кримський експорт до ЄС повністю припинився, а європейський імпорт суттєво скоротився. Наприклад, сума імпорту з Німеччини знизилася в 34 рази, Латвії - у 10 разів, Фінляндії - у 6,8, Італії - у 4,8, Польщі -уЗ рази [15, с. 544; 16].

Висновки. Санкції залишаються важливим інструментом зовнішньої політики Європейського Союзу, здійснюючи прямий або опосередкований вплив на політичну та бізнес еліту Росії та окремі сектори економіки.

Європейські санкції мають конвенціональну природу та спрямовані на те, щоб змусити державу-порушника відмовитися від її неправомірної політики. У випадку з Росією головна умова - це відновлення територіальної цілісності України.

Кримський вектор антиросійських санкцій ЄС стосується осіб, що мали відношення до анексії Криму, або приймали та приймають участь у реалізації російської політики на півострові. Секторальні санкції ЄС в Криму стосуються найбільш важливих галузей, які через припинення постачання європейського обладнання та технологій мають серйозні проблеми. Наприклад, заборона на постачання нового та ремонт старого обладнання для телекомунікаційної сфери призвела до використання продукції інших країн, що знизило якість мобільного зв'язку в Криму.

Санкційна політика ЄС вплинула на зменшення зовнішньої торгівлі Криму та Севастополя: з 2015 р. кримська продукція вже не експортується до ЄС, а імпорт європейських товарів до Криму після введення обмежень скоротився у 8 разів. Заборона на інвестиції призвела до суттєвого скорочення частки іноземного капіталу на підприємствах Криму та повної відсутності з 2015 р. іноземних вкладень в економіку півострова.

Але територіальний характер кримських санкцій не несе суттєвих збитків для російській економіки. Тому скасування основних секторальних санкцій проти Росії із збереженням обмежень проти Криму може стати на заваді повному відновленню територіальної цілісності України.

Складний механізм наднаціонального прийняття та національної імплементації зовнішньополітичних рішень створює різноманітні можливості для того, щоб їх уникнути. Це знижує рівень санкційного впливу та не дозволяє ЄС досягти поставлених цілей та змусити державу-порушника відмовитися від її політики.

Таким чином, європейська санкційна політика щодо Росії потребує зміцнення та включення кримського напрямку до загальних секторальних обмежень. Саме це дозволить і далі впливати на Росію, вимагаючи від неї повного відновлення територіальної цілісності України з урахуванням Криму та Севастополя.

Список використаних джерел

1. Council of the European Union. Basic Principles on the Use of Restrictive measures (Sanctions). 10198/1/04. Brussels, 2004. [Electronic resource]. Mode of access:http://register.consilium.europa. eu/doc/srv?l=EN&f=ST%2010198%202004%20REV%201

2. Council of the European Union. Guidelines on implementation and evaluation of restrictive measures (sanctions) in the framework of the EU Common Foreign and Security Policy. 11205/12. COR 2. Brussels, 2012. [Electronic resource]. Mode of access: http://data.consilium. europa.eu/doc/document/ST-11205-2012-COR-2/en/pdf.

3. Consolidated version of the Treaty on European Union. Official Journal of the European Union. Brussels, 2012. [Electronic resource]. Mode of access:https://eur-lex.europa.eu/resource. html?uri=cellar:2bfl40bf-a3f8-4ab2-b506-fd71826e6da6.0023.02/ DOC_l&format=PDF

4. Tostensen A., Bull B. Are Smart Sanctions Feasible? // World Politics. 2002. Vol.54. №3. P.373-403; Portela C. The EU's Use of =Targeted' Sanctions: Evaluating effectiveness // CEPS Working Document. March 2014. №39.

5. Huffiauer G. C., Schott J. J., ElliottK. A. and Oegg B. Economic Sanctions Reconsidered, 3rd ed., Washington, D.C.: Peterson Institute for International Economics, 2007. P.3.

6. Council regulation (EU) concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine. 269/2014. Brussels, 2014. [Electronic resource]. Mode of access: https://eur-lex.europa.eu/ LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2014:078:0006:0015:EN:PDF

7. Стрежнева M. В., Руденкова Д. Э. Европейский союз: архитектура внешней политики. - М.: ИМЭМО РАН, 2016. - 135 с. // Strezhneva М. V., Rudenkova D. Je. Evropejskij sojuz: arhitektura vneshnej politiki. -M.: IMJeMO RAN, 2016. - 135 s.

8. Council regulation (EU) implementing Regulation (EU) No 269/2014 concerning restrictive measures in respect of actions

undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine. 810/2014. Brussels, 2014. [Electronic resource]. Mode of access: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2014.221.01.0001.01.ENG

9. Council regulation (EU) amending Regulation (EU) No 692/2014 concerning restrictions on the import into the Union of goods originating in Crimea or Sevastopol, in response to the illegal annexation of Crimea and Sevastopol. 825/2014. Brussels, 2014. [Electronic resource]. Mode of access: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/7uri =OJ:L:2014:226:FULL&from=EN

10. Council regulation (EU)amending Regulation (EU) No 692/2014 concerning restrictive measures in response to the illegal annexation of Crimea and Sevastopol. 1351/2014. Brussels, 2014. [Electronic resource]. Mode of access:https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2014.365.01.0046.01.ENG

11. Siemens to press criminal charges as Russian-bound turbines head to Crimea. 11.07.2017. [Electronic resource]. Mode of access: https://www.dw.com/en/siemens-to-press-criminal-charges-as- russian-bound-turbines-head-to-crimea/a-39634804

12. Teeling oil company in talks with Gazprom over Crimea venture. 23.06.2018. [Electronic resource]. Mode of access:https://www. irishtimes.com/business/energy-and-resources/teeling-oil-company- in-talks-with-gazprom-over-crimea-venture-1.3537573

13. Республика Крым в цифрах. 2017: Крат. стат. сб. / Крымстат.

- С., 2018. - 176 с. II Respublika Krym v cifrah. 2017: Krat. stat. sb. I Krymstat. - S., 2018. - 176 s.

14. Город Севастополь в цифрах 2017 г.: Крат. стат. сб. / Крымстат. - С., 2018. - 149 с. // Gorod Sevastopol' v cifrah 2017 g.: Krat. stat. sb. / Krymstat. - S., 2018. - 149 s.

15. Статистичний збірник «Регіони України». 2014. Частина II.

- К., 2014. - 733 с. // Statystychnyj zbimyk «Regiony Ukrai'ny». 2014. Chastyna II. - K., 2014. - 733 s.

16. Географическая структура внешней торговли товарами Республики Крым с основными странами-паргаерами в 2015 г. - С., 2016. - 12 с. // Geograficheskaja struktura vneshnej torgovli tovarami Respubliki Krym s osnovnymi stranami-partnerami v 2015 g. - S., 2016.

Размещено на Allbest.ru