Ядерна програма Корейської Народної Демократичної Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Еволюція ядерної програми КНДР

1.1 Зародження ядерних випробувань 1950 - 1970 роки

1.2 Стрімкий ядерний розвиток 1970 - 1992 роки

1.3 Перша північнокорейська криза 1993 - 2003 роки

1.4 Друга північнокорейська криза. Модель шестисторонніх переговорів

1.5 Сучасний стан ядерної програми КНДР

Розділ 2. Роль КНДР в сучасній системі міжнародних відносин

2.1 Сучасний світовий порядок

2.2 КНДР як об'єкт міжнародних відносин

Висновки

Список використаних джерел та літератури



Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що розвиток ядерної програми Корейської Народної Демократичної Республіки має вплив на регіональну та глобальну світову безпеку. За останні роки КНДР стала важливим актором на міжнародній арені. За рахунок ядерних залякувань, КНДР впливає на міжнародні події.

Проблема ядерного озброєння КНДР залишається невирішеною, тому теоретичне переосмислення даної теми допоможе уявити подальші дії Північної Кореї та її опонентів - США, Китаю, Росії, Японії, Республіки Корея в азійсько-тихоокеанському регіоні.

Північна Корея була і є видимим гравцем, невидимих держав. Необхідно провести дослідження для того, аби зрозуміти яку роль КНДР відіграє в сучасній системі міжнародних відносин, яка переживає перехідний етап заради кращого розуміння системи, що створюється сьогодні.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає ядерна програма КНДР.

Предметом дослідження виступає вплив ядерної програми КНДР на міжнародну безпеку.

Метою дослідження роботи є здійснити комплексний аналіз ядерної програми КНДР від початку до сьогодення. Проаналізувати роль КНДР в сьогоднішньому світоустрої та визначити вплив зовнішньої політики КНДР на міжнародну безпеку.

Задля досягнення цієї мети визначено такі завдання:

- проаналізувати еволюцію ядерної програми КНДР;

- відобразити основну роль ядерної програми КНДР для зовнішньої політики держави;

- проаналізувати відносини КНДР з міжнародним співтовариством;

- визначити значення КНДР та її ядерної програми для глобальних гравців;

- зробити висновки відносно цілей ядерної програми КНДР;

- відобразити вплив ядерної програми КНДР на міжнародну систему безпеки;

Історіографія дослідження. Зовнішня політика КНДР досліджується багатьма дослідниками-міжнародниками. Найбільш розвинені в цьому плані російські та американські теоретики: И. С. Ланцова [25], [32], О. Жебин [19], А.Григорьєв [23], Рожков О.В. [31], Curtis H. Martin [6], David Randall [10], George W. Alexander [13].

Усі вони:

- Розглядають ядерну загрозу КНДР;

- висвітлюють КНДР як небезпеку для світового співтовариства;

- відображають КНДР як державу з тоталітарною, нестабільною владою;

- пояснюють мету ядерної політики КНДР;

- аналізують зміни в зовнішній політиці КНДР.

Джерельна база роботи. Для вивчення даної теми необхідно було звернутися до джерела, яке допомогло зрозуміти значення історичної події - підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року [1].

Методи дослідження:

– аналітичний - за допомогою даного методу ми вивчили та зрозуміли мету ядерної програми КНДР та для чого вона була створена;

– абстрагування - зручний тим, що ми звели складні явища та процеси зовнішніх взаємодій, тим самим, узагальнили найважливіші процеси, які нас цікавили у ході написання даної роботи;

– узагальнюючий - полягав у створенні кінцевої, остаточної картини політики держави та її ролі у сучасній системі міжнародних відносин.

– проблемно-хронологічний метод використовувався для розчленування теми роботи на кілька досить вузьких проблем, кожна з яких розглядався в хронологічній послідовності;

– статистичний метод використовувався з метою впорядкування та узагальнення історичних фактів;

– метод періодизації використовувався у дослідженні для визначення основних етапів розвитку ядерної програми КНДР, для розмежування окремих періодів та виявлення якісних змін, які відбувалися на цих етапах та у ці періоди;

Наукова новизна. Полягає у дослідженні специфічної держави сьогодення, яка робить новий внесок у створення міжнародної системи.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2 розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи складає 35 сторінок, з них основного тексту 25 сторінки.



Розділ 1. Еволюція ядерної програми КНДР

1.1 Зародження ядерних випробувань 1950-1970 рр.

Після звільнення японського панування в середині ХХ ст. корейський півострів став першим полем для бою двох головних гравців «холодної війни» - Сполучених Штатів Америки та Радянського Союзу. Корейська війна, що була спричинена лідерськими амбіціями Кім Ір Сена, з метою «об'єднання двох рідних сестер» стала початком гонки озброєнь США та СССР, і, розпочала нову еру в історії міжнародних відносин - еру біполярної системи міжнародних відносин.

КНДР виступала на боці комуністичного Радянського Союзу, що допомагав отримати колишньому служителю Червоної Армії - Кім Ір Сену, ядерну зброю.

Кім Ір Сен, як далекоглядний стратег, розумів, що ядерна зброя - це гарантія безпеки в сучасному світі. Головними прикладами для нього послугували дії США в часи Другої Світової війни (удари по Хіросімі і Нугосакі - 6 серпня 1945 р. - 9 серпня 1945 р. [29]) та ядерні наміри США у часи Корейської війни в 1950-53 рр. (в опублікованому після війни звіті міністерства авіації США "Повітряна війна в Кореї" вказувалося, що ці плани, зокрема, передбачали скидання 40-кілотонн бомби в районі Тхончхона і шести бомб в трикутнику Пхенган-Чхорвон-Кімхва [21].). Ким Ір Сен розумів, що час звичайних збройних війн закінчився, і необхідно отримати нові важелі впливу - силу, котра стане запорукою безпеки його держави.

У 1947-1950 рр. Радянський Союз провів серію геологорозвідувальних робіт щодо уранових руд в Північній Кореї. Було виявлено, що в КНДР є до 26 млн. тон запасів урану, з них близько 4 млн. тон придатні для промислової розробки. У ті ж роки на виявлених родовищах споруджувалися рудники. Радянський Союз вивіз з КНДР близько 9 тисяч тон руд, що містить уран [30].

Після закінчення Корейської війни КНДР приступає до підготовки науково-технічних кадрів у галузі ядерних досліджень. У 1956 році з СРСР підписано договір про підготовку корейських спеціалістів. Вони навчаються в МІФІ, МДТУ ім. Баумана, МЕІ, проходять стажування в Об'єднаному інституті ядерних досліджень у Дубні. Всього до початку 90 - х років СРСР готувало близько 300 корейських спеціалістів. В цей час в КНДР створюються науково-дослідницький інститут (далі - НДІ) в ядерній області: НДІ ядерної фізики, НДІ радіохімії. Після підписання в 1959 році договору з СРСР про співробітництво в області мирного використання атомної енергії в Ненбені (80 км на північ Пхеньяна) розпочинається будівництво центру ядерних досліджень. У тому ж році КНДР уклав аналогічну домовленість з Китайською Народною Республікою (далі - КНР). До 1965 року дослідницький центр в Ненбені було побудовано. СРСР поставив для нього дослідницький реактор ІРТ-2000 (теплова потужність 2 Мвт), після чого корейці його двічі модернізували, підвищивши потужність до 8 Мвт (теплова). Паливо для реактора, аж до 1991 року поставлялось з СРСР. Крім цього для центру в Ненбені СРСР поставляв радіохімічну лабораторію, що складалася з 7 камер і 9 блоків для отримання радіоактивних ізотопів, а також крито (100 Вт, на діоксид урану з збагаченням до 10%) [31].

Таким чином, ядерна програма КНДР була розпочата ще в далеких 50-х рр. ХХ ст., коли світ ще не знав «що робити із ядерною зброєю!?» та «навіщо вона потрібна?!».

Ядерна програма КНДР мала стати запорукою безпеки в корейському регіоні й надати своєму власнику могутність, яку раніше ця держава не мала.



1.2 Стрімкий ядерний розвиток 1970-1992 рр.

Семидесяті роки почались продовженням операції «безпека КНДР» з досліджень в області розробки ядерної зброї.

У 1970-х роках Північна Корея проводила дослідження в області створення власного повного ядерного паливного циклу. Мабуть тоді ж за вказівкою політичного керівництва країни північнокорейські вчені почали вивчати можливість створення власної ядерної зброї.

У 1974 році КНДР стала членом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), що надало їй доступ до відкритих матеріалів з питань створення ядерно-енергетичної інфраструктури. Оскільки Північна Корея не була в той час учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), вона не укладала угоди про повномасштабні гарантії з МАГАТЕ. Проте, в 1977 році КНДР підписала тристоронню угоду про гарантії з МАГАТЕ і СРСР. Відповідно до цієї угоди під гарантії МАГАТЕ були поставлені дослідний реактор ІРТ-2000 [31].

Існує інформація, що в середині 1970-х років Північна Корея звернулася до КНР за допомогою в розвитку своєї ядерної збройної програми. У 1977 році представники КНДР були присутні при проведенні китайського ядерного випробування [30].

Друга черга великого будівництва в Ненбені починається з 1980 року. КНДР почала споруджувати власний реактор типу Магнокс 5 Мвт (електро.), завод з виробництва паливних збірок. Одночасно будується завод з рафінування уранової руди (в UO2) в П'янсані. З 1985 року розгортається будівництво 50 МВт (ел.) реактора в Ненбені, 200 Мвт (ел.) в Течоні [31].

12 грудня 1985 року КНДР підписала ДНЯЗ. Це була одна з умов СРСР з надання сприяння Пхеньяну в будівництві 4 блоків (ВВЕР-440) АЕС. Вишукувальні роботи проводилися аж до 1991 року, коли співпраця була припинена через відмову КНДР оплачувати вже виконані роботи [31].

В 1985 році, Сполученими Штатами в районі Йонбені були виявлені ще один ядерний реактор і установка з виробництва палива для нього, які не перебували під контролем МАГАТЕ. Північнокорейська сторона стверджувала, що це не новий, а колишній радянський реактор, потужність якого нібито збільшена до 5 МВт. З цього часу почалася жорстка політична боротьба з ядерного питання між Пхеньяном, з одного боку, і міжнародною спільнотою - з іншого. МАГАТЕ, ООН вимагали дотримання КНДР своїх обов'язків стосовно ДНЯЗ.

З 1985 по 1992 рік зі змінним успіхом тривали переговори про укладення угоди між КНДР і МАГАТЕ про застосування повномасштабних гарантій. Пхеньян обумовлював його висновок політичними умовами, в т.ч. прогресом в нормалізації відносин Північ - Південь. В результаті угода була укладена тільки в січні 1992 року. Відповідно до нього під гарантії Агентства були поставлені: дослідний реактор ІРТ, 5 Мвт реактор, завод з виробництва палива з переробки ВЯП, сховище ЯП, підкритична збірка (Пхеньян). Відповідно до початкової заяви КНДР наявних ядерних матеріалів, вона мала у своєму розпорядженні близько 100-300 г плутонію, виділеного в ході переробки пошкоджених паливних стрижнів, вилучених під час зупинки в 1989 році 5 Мвт реактора. МАГАТЕ, однак, виявило невідповідність між заявленою кількістю і результатами аналізів, проведених в місцях зберігання радіоактивних відходів в Ненбене, які свідчили про можливість наявності у КНДР незадекларованого плутонію [31].

Під час візиту в КНДР інспекторів МАГАТЕ не пустили на кілька північнокорейських ядерних об'єктів. Реакцією на наполегливі вимоги допустити спецінспекції двох об'єктів, що не були заявлені Пхеньяном як ядерні, а були, за його твердженням, військовими, стала заява уряду КНДР від 12 березня 1993 року про вихід із ДНЯЗ [31].

Другий етап «ядерного збагачення» КНДР увінчався переходом від дружніх взаємовідносин КНДР з зовнішнім світом до ворогуючих.

Проаналізувавши дії Північної Кореї протягом 50 - 90 рр., можна з впевненістю сказати, що доброзичливість корейського вождя Ким Чин Іра була підводним човном для досягнення кінцевої цілі - створення власної ядерної зброї.

Міжнародна спільнота не помітила обману та знову довірилась відносно новому міжнародному гравцю, який нещодавно був агресором по відношенню до сусідської держави.

Міжнародне співтовариство забули головне правило правителів: «інтереси власної держави понад усе», чим і керувався Ким Чин Ір протягом свого правління. Його стратегія безпеки ґрунтувалася на ядерній зброї, що мала забезпечити не лише незалежну КНДР від зовнішніх впливів, чи то військових, чи то політичних, а й економічну безпеку, яка стане в подальшому предметом торгу у грі «заплатіть, а ми не будемо використовувати зброю».

1.3 Перша північнокорейська криза 1993-2003 рр.

В середині 90-х років у складі збройних сил Північної Кореї перебували 32 дивізії сухопутних військ, в тому числі 2 танкові, 38 окремих бригад, з них 7 танкових і 22 військ спеціального призначення. На озброєнні армії і флоту є близько 3700 танків, 1960 бойових броньованих машин, 6800 артилерійських знарядь, 730 бойових літаків, 460 надводних кораблів і 27 підводних човнів. Загальна чисельність особового складу досягає 1 млн. 127 тисяч чоловік (п'яте місце в світі після Китаю, США, Індії та Росії), що становить понад 5% населення країни. На військові цілі витрачається більше 20% ВВП. Військові приготування в КНДР проходять під гаслом "перетворимо всю країну в фортецю". За свідченням перебіжчиків, в країні побудовано багато секретних військових баз, що знаходяться під землею або вкопані в гори. На островах Дайва, Джунвей і Рюко в скелях створені цілі міста з гаванями, складами та іншими об'єктами інфраструктури [21].

КНДР продовжує посилювати свій військовий потенціал за допомогою ядерних розробок, вважаючи, що військова міць - це єдина запорука невтручання у внутрішні справи КНДР.

Недопуск інспекцій МАГАТЕ до двох секретних об'єктів КНДР стало причиною виходу КНДР із ДНЯЗ 12 березня 1993 року та спричинило подальший ланцюжок подій:

1. Росія повністю припинила співпрацю з КНДР в ядерній галузі, в т.ч. будівництво АЕС з легководними реакторами (ЛВР) в районі Сінпхо, і активізувала просування своєї ініціативи про проведення міжнародної конференції з безпеки і без'ядерного статусу Корейського півострова для знаходження в комплексі взаємоприйнятних розв'язок вузла корейських проблем [31].

2. У червні 1993 року КНДР в обмін на зобов'язання США не втручатися в її внутрішні справи і не загрожувати застосуванням сили заявила про «призупинення» вступу в силу рішення про вихід із ДНЯЗ. Пхеньян зумовив своє остаточне рішення про продовження участі в Договорі врегулюванням військово-політичних питань на Корейському півострові і нормалізацією своїх відносин з США [31].

3. 13 червня 1994 року КНДР у відповідь на рішення Ради керуючих МАГАТЕ після недопущення інспекторів Агентства на окремі об'єкти про припинення технічної співпраці Пхеньяну в здійсненні ряду проектів заявила про вихід з МАГАТЕ і про відмову від інспекцій Агентства [31].

4. 21 жовтня 1994 року була підписана рамкова угода між КНДР і США щодо врегулювання північнокорейської ядерної проблеми, що передбачала заморожування всієї ядерної діяльності Пхеньяна і поставки мазуту в КНДР на час будівництва там АЕС з ЛВР (легководний реактор), на завершальній стадії якого КНДР повинна відновити повне виконання своїх зобов'язань за угодою про гарантії з МАГАТЕ [31].

5. У березні 1995 року представниками Республіки Корея, США і Японії в розвиток Рамкової угоди було підписано угоду про створення міжнародного консорціуму "Організація енергетичного розвитку Корейського півострова" (КЕДО) для будівництва в КНДР АЕС. Потім до діяльності консорціуму приєднався ЄС [31].

6. У серпні 1997 року в КНДР (район Сінпхо) були розпочаті практичні роботи з будівництва АЕС. Завершення будівництва АЕС зараз фігурує 2008 рік (замість спочатку запланованого 2003 року). КНДР неодноразово висувала США звинувачення в несумлінному виконанні зобов'язань по Рамкової угоди [31].

7. В ході візиту в КНДР замісника Держсекретаря США Дж. Келлі 3-5 жовтня 2002 року північно корейці, за його словами, визнали, що КНДР здійснює ядерну програму. Пхеньян роз'яснив, що він пов'язує рішення ядерного питання на Корейському півострові з укладенням договору про ненапад між КНДР і США [31].

8. 29 листопада 2002 року Рада керівників (СУ) МАГАТЕ схвалила без голосування резолюцію, в якій визнається, що здійснення КНДР військової ядерної програми, або здійснення будь-якої іншої прихованої ядерної діяльності, було б порушенням її міжнародних зобов'язань (в т.ч. ДНЯЗ і угоди з МАГАТЕ про гарантії) і засуджуються публічні заяви Пхеньяна про право на володіння ядерною зброєю [31].

9. 12 грудня 2002 року було оприлюднено заяву північнокорейської сторони про відновлення своєї ядерної програми, яка була заморожена з Рамковою угодою 1994 року, між КНДР і США в обмін на будівництво до 2003 року АЕС і поставку мазуту для ТЕС до завершення будівництва. Таке рішення КНДР намагалася виправдати діями США, які вимагали відмови КНДР від своєї ядерної програми і припинили поставки мазуту. В кінці грудня КНДР прибрала камери спостереження і пломби з усіх ядерних об'єктів, а також запропонувала інспекторам МАГАТЕ покинути КНДР [31].

10. 6 січня 2003 року позачергова сесія СУ МАГАТЕ консенсусом прийняла резолюцію, в якій міститься заклик до КНДР продовжувати співпрацю з Агентством, відновити функціонування обладнання з моніторингу та забезпечити повернення в країну інспекторів МАГАТЕ. Важливо також, що в резолюції наголошується на необхідності врегулювання ситуації, що виникла мирним шляхом [31].

11. 9-12 січня відбулися неофіційні контакти губернатора штату Нью-Мексико У. Річардсона і замісника представника КНДР при ООН Хан Сон Ера, де їм було проінформовано про прагнення корейців продемонструвати готовність до обговорення ядерної програми в форматі переговорів [31].

12. 10 січня 2003 року КНДР офіційно повідомила голови СБ ООН і учасників ДНЯЗ про відмову від рішення призупинити процедуру виходу з Договору, яке було прийнято нею ще 11 червня 1993 року. Мотивування - необхідність захисту вищих національних інтересів в умовах "посилення ворожої політики та тиску" з боку США. КНДР вважає, що з 11 січня 2003 року вона формально вільна від зобов'язань відповідно до ДНЯЗ, а також за угодою з МАГАТЕ про гарантії [31].

13. У заяві МЗС Росії від 10 січня була відзначена глибока заклопотаність таким кроком Пхеньяна. 12 січня Росія запропонувала пакетне рішення корейської проблеми. Воно передбачає, по-перше, забезпечення без'ядерного статусу Корейського півострова, дотримання ДНЯЗ, виконання всіма сторонами зобов'язань за іншими міжнародними домовленостями, включаючи Рамкову угоду 1994 року; по-друге, двосторонній і багатосторонній діалог між усіма зацікавленими сторонами, одним з результатів якого повинні стати гарантії безпеки КНДР; по-третє, відновлення гуманітарних і економічних програм, які діяли на Корейському півострові [31].

14. 18 - 20 січня цього ж року в Пхеньяні перебував заступник Міністра закордонних справ А. П. Лосюков як спецпосланець Президента Росії, який провів зустрічі з Головою Державного комітету оборони Кім Чен Іром і Головою Президії Верховного народного зібрання КНДР Кім Ен Самому. В ході зустрічей північнокорейське керівництво знову підкреслило, що прийняття рішення про вихід із ДНЯЗ є наслідком реальної загрози національній безпеці і суверенітету КНДР з боку США. Разом з тим була відзначена готовність до конструктивного діалогу з США, метою якого було б отримання від Вашингтона гарантій безпеки КНДР у вигляді юридично зобов'язуючого документа. При цьому умови Пхеньян був би готовий переглянути своє рішення про вихід із ДНЯЗ і дати згоду на відновлення контрольної діяльності МАГАТЕ [31].

15. 12 лютого на позачерговому засіданні СУ МАГАТЕ, була прийнята резолюція, яка передбачає напрям Гендиректором Агентства доповіді про недотримання КНДР угоди з МАГАТЕ про застосування гарантій у зв'язку з ДНЯЗ в РБ ООН. Росія (а також Куба) утрималася при голосуванні за проектом резолюції, який був підтриманий іншими членами СУ МАГАТЕ. Російською стороною було підкреслено, що ми вважаємо передачу цього питання в РБ ООН передчасним і контрпродуктивним кроком, оскільки він не сприяє налагодженню конструктивного і довірливого діалогу зацікавлених сторін з метою мирного врегулювання ситуації, що склалася [31].

Перша Корейська криза 1993-2003 рр. стала етапом відстоювання власної позиції Пхеньяну як держави, що не бажає миритися з «новими правилами» світового порядку. Спроба міжнародної спільноти взяти під контроль КНДР не увінчалась успіхом. Ядерна зброя вперше, але не в останнє, була використана корейським лідером як елемент маніпуляції для досягнення власних цілей.

1.4 Друга північнокорейська криза. Модель шестисторонніх переговорів. 2003-2006 рр.

Зрозумілим фактом є те, що Північна Корея боїться США як таку, що має запас ядерної зброї такої кількості, що може знищити не лише КНДР, але усю планету Земля. Таким чином, як вже було сказано раніше, ядерна програма КНДР - це створення моделі безпеки, що забезпечить невтручання зовнішнього світу у власні, внутрішні проблеми Корейської Народної Демократичної Республіки, та, змусить США «сісти» за стіл переговорів з КНДР як із рівною державою.

Також, не потрібно забувати, що наявність ядерного потенціалу - це фактор залякування, фактор маніпуляції, котрий в потрібний момент може стати важелем тиску й стати в нагоді для отримання інших цілей, наприклад, задоволення економічних інтересів КНДР.

КНДР за останні 50 років вкладає в свою військову оснащеність шалені кошти. Внутрішній економічний стан держави погіршився. На переговорах з США, КНДР висвітлює свою внутрішню проблему й вимагає надання їй ресурсів задля «підтримання» власної економіки.

Експерти вважають, що аби зрозуміти дії Пхеньяну, необхідно аналізувати їх невоєнні потреби. Такі потреби перш за все полягають у збереженні політичного режиму, котрий діє у КНДР. Другим таким чинником є відновлення економічної стабільності, чого можна отримати за допомогою шантажу - переговорів, результатом чого буде гуманітарна допомога держав в обмін на закриття ядерної програми.

Образ «ворога», який був створений самою Північною Кореєю необхідний не лише для зовнішньої політичної гри, але й для внутрішньої політичної стабільності. Демонстрація наявності ядерної програми є стійкою ознакою могутності влади, що управляє народом.

Друга північнокорейська криза продовжилась пошуками вирішення проблеми. Для цього було використано модель шестисторонніх переговорів, що в майбутньому стане основною площадкою для подальшого вирішення проблеми.

Як зазначає Ланцова Ірина Сергіївна - спеціаліст у вивченні північнокорейського питання: «Найзначніша відміна другої північнокорейської кризи від першої полягала в тому, що вона розгорталася в абсолютно іншій структурі міжнародних відносин. Якщо в 1993 році в реалії моноцентричної моделі головними учасниками діалогу були США (як глобальний центр) і КНДР (як елемент регіональної системи, що представляє загрозу для глобального центру), то в 2003 році, в умовах переходу до поліцентричної структури (на рівні регіону північно-східної Азії, далі - ПСА) з самого початку в переговорах активно включили Китай і Південну Корею, а внаслідок цього приєдналися Японія і Росія. Шестисторонній формат переговорів з ядерної проблеми КНДР здійснюється з серпня 2003 року, і це є підтвердженням того, що, починаючи з цього періоду, на рівні регіону ПСА можна говорити про зміну структури міжнародних відносин і перетворення її з моно в поліцентричну».

Всього з 2003 р відбулося п'ять раундів шестисторонніх переговорів: в серпні 2003 року, в лютому 2004 року, в червні 2004 року, в серпні-вересні 2005 року, в листопаді 2005 року. Перші три раунди продемонстрували, що, у -перше, незважаючи на шестисторонній формат, головними дійовими особами залишаються Пхеньян і Вашингтон; по-друге, переговорний простір між сторонами відсутній. Перша проблема обумовлена ??тим, що КНДР запросила своїх партнерів до діалогу масштабну економічну допомогу, фактично використовуючи свою ядерну програму як предмет торгу. Надання такої допомоги американці пов'язували з попередніми умовами, головним з яких було згортання і демонтаж всіх ядерних програм Північної Кореї. Дана вимога була сформульована як CVID (Complete, Verifiable and Irreversible Dismantlement - повне, що перевіряється і необоротне згортання). Пхеньян вкрай різко реагував на будь-які попередні умови, а на найменші згадки про CVID відповідав найжорсткішими заявами [32].

Друга найгостріша проблема виникла через американські звинувачення КНДР у здійсненні програми збагачення урану у військових цілях. Північна Корея повністю відкидала наявність збагачувальної програми, категорично відмовляється не тільки вести по ній переговори, але і взагалі згадувати її в офіційних текстах. Третя проблема - відмова КНДР в праві на будь-яке використання атомної енергії навіть після згортання її військових програм, також викликав обурення з боку Пхеньяна [32].

У першому раунді переговорів головною ідеєю було представлено повне роззброєння КНДР як ядерне, так і військове, що мало стати першим етапом для досягнення довготривалої цілі великих держав «без'ядерного статусу Корейського півострову». В обмін на це, учасники переговорів мали б почати поставку енергоресурсів і продовольства в КНДР.

На другому етапі учасники почали розмовляти саме про елементи ядерної програми та наявністю збагачуючого урану. Усі об'єкти, що якось стосуються ядерної програми КНДР повинні бути заморожені до відновлення інспекцій МАГАТЕ та поверненню КНДР в ДНЯО. КНДР може використовувати мирний уран, за умови, повернення до ДНЯО. Всі учасники переговорів погодились, окрім США.

Влітку 2004 року північнокорейська ядерна проблема загострилась. КНДР відмовилась від участі у переговорах та не заморозила об'єкти ядерного спрямування, обґрунтовуючи це невиконанням США домовленостей. Ці зміни в позиції КНДР скоріш за все були пов'язані з виборами в Америці, за якими, на думку Ким Чин Іра, мав перемогти демократ Дж. Кері, з яким би було легше домовитись.

Після перемоги Дж. Буша, було зрозуміло, що позиція США не зміниться. Влітку 2005 року, Пхеньян дав згоду на продовження шестисторонніх перемовин. В серпні-вересні 2005 року переговори було продовжено [19].

В четвертому раунді було визначено кінцеву мета переговорів - перевірка Корейського півострову. Зафіксовані зобов'язання сторін: для КНДР - це відмова від ядерної зброї та існуючих ядерних програм, повернення в ДНЯЗ і гарантії МАГАТЕ; для США - відсутність наміру нападати на Північну Корею із застосуванням ядерної або будь-якої іншої зброї. Важливим підсумком стало те, що всі сторони, включаючи США, визнали право КНДР на мирне використання атомної енергії [19].

Таким чином, четвертий раунд було завершено з надією на остаточне врегулювання північнокорейської проблеми.

Найбільш гарячою точкою між США і КНДР стала подія, що виникла в зв'язку з накладенням у вересні 2005 року економічних санкцій на Азіатський Банк (Bank Delta Asia) в Макао, через який Північна Корея здійснювала велику частину своїх міжнародних валютних операцій. США заявляли, що Північна Корея через цей банк відмиває гроші, отримані в ході незаконної діяльності (наркотрафік і фальшивомонетництво). (12) Внаслідок чого, КНДР вийшла з шестисторонніх перемовин, обумовлюючи це тим, що США намагається «давити» на КНДР з приводу прийняття рішення.

У червні 2006 року відбулася подія, яка не була відображена в світових новинах, але зіграла важливу роль у наступних подіях, що сколихнули всю світову громадськість. Було прийнято рішення про припинення роботи консорціуму KEDO, який, згідно з Рамковою угодою 1994 року повинен був здійснити в Північній Кореї будівництво двох реакторів на легкій воді. Будівництво передбачалося завершити до 2005 року, однак діяльність була малоефективною, вона піддавалася критиці, як з боку КНДР, так і з боку США, Японії і Південної Кореї (основних спонсорів цієї організації) [32].

Рішення про розпуск KEDO фактично означало, що будівництво атомних реакторів на легкій воді так і не буде завершено. Ще в кінці 1990-х років північнокорейське керівництво заявляло, що якщо США не будуть дотримуватися умов Рамкової угоди, то Північна Корея також не має наміру його дотримуватися. Для КНДР енергетична проблема стоїть дуже гостро, і без допомоги зовнішніх сил вона не може бути вирішена [32].

Навесні і влітку 2006 року вся увага була прикута до подій, які розгортаються на Близькому Сході. Корейська проблема на деякий час відійшла на другий план. США проявляли твердість щодо санкцій проти КНДР. Як це вже траплялося раніше, Північна Корея зважилася на демонстративні кроки - 4 липня були проведені випробування семи балістичних ракет. В кінці вересня пройшли повідомлення про підготовку Північної Кореї до випробування ядерного заряду, 9 жовтня це випробування відбулося.

Як ми знаємо, зовнішня політика КНДР характеризується миттєвими діями, які здатні привести держав-противників в стадію страху. Такі дійства КНДР дали їй зворотній результат.

14 жовтня 2006 р СБ ООН прийняв резолюцію щодо ядерних випробувань, проведених Північною Кореєю. У цій резолюції, зокрема, була накладена заборона на поставки, продаж або передачу КНДР будь-якої військової техніки і озброєнь, а також матеріалів і технологій, які можуть бути використані в ядерних дослідженнях. У свою чергу Китай, вкрай не зацікавлений у загостренні обстановки на півострові, призупинив поставки нафти в КНДР. Економічний тиск КНР виявилося вирішальним, адже в даний час 90% всіх енергоресурсів Північна Корея імпортує з Китаю. В кінці жовтня було оголошено, що КНДР погодилася повернутися за стіл переговорів, в їх ході, крім ядерної проблеми, також мало обговорюватися питання про зняття економічних санкцій, накладених США восени 2005 року [8].

Шестисторонні переговори оновилися в середині грудня 2006 року проте домовленості були досягнуті лише в лютому 2007 року, під час сьомого раунду. 13 лютого 2007 року було підписано так звану Пекінську угоду, згідно з якою КНДР повинна здійснити ряд поетапних кроків, спрямованих спочатку на заморожування, а потім і на повне припинення ядерної програми в обмін на економічну допомогу з боку США, Китаю, Республіки Корея, Росії та Японії. Перший крок - розморожування північнокорейських рахунків в банку Макао, потім повинна послідувати зупинка роботи ядерного реактора в Йонбені, крок з боку США і Китаю - поставка в КНДР 50 тисяч тонн мазуту. Згідно з оптимістичними прогнозами, в довгостроковій перспективі Пекінська угода дозволить не тільки врегулювати ядерну кризу на Корейському півострові, але також може сприяти встановленню дипломатичних відносин між КНДР з одного боку і Японією і США з іншого, що, в свою чергу призведе до підписання мирного договору між двома Кореями на заміну існуючій на даний момент перемир'я [32].

Таким чином, як ми бачимо, Північна Корея знову використала ядерний шантаж на свою користь. Попередні економічні та дипломатичні обмеження стосовно КНДР стали приводом для поновлення діалогу, в якому, КНДР грала роль наляканого учасника гри, а, насправді, вибивала собі допомогу держав, прикидаючись тим, хто програв.

ядерна програма північна корея

1.5 Сучасний стан північнокорейської ядерної проблеми

В 2018 році питання ядерного озброєння КНДР залишається актуальним. Майже кожні 2 - 3 роки, північнокорейські лідери повідомляють про наявність ядерної зброї новими ядерними випробуваннями. Всього їх було шість: ядерне випробування 9 жовтня 2006 року, 25 травня 2009 року, 12 лютого 2013 року, 10 грудня 2015 року, 6 січня 2016, 9 вересня 2016, 3 вересня 2017.

Перше ядерне випробування сталося під час «замороженої» стадії шестисторонніх переговорів й послугувало причиною для низки санкцій проти КНДР як це було сказано в попередньому підрозділі

Друге ядерне випробування 2009 року відбулося після чергового кризового становища між Сполученими Штатами та КНДР, яке виникло, в наслідок затримання двох американських журналісток в Північній Кореї. Після чого, так звана «пауза» між двома державами була припинена. Так зазначають журналісти міжнародники Алекс Григорьєв та Ігор Тихоненко у своїй статті «Північна Корея проти США: балансуючи на грані».

Результатом, так званого «відновлення», був візит екс-Президента Біла Клінтона до Північної Кореї, що провів переговори з Ким Чин Іром, і передав йому про наміри США відновити переговори.

Внаслідок чого, північнокорейці відповіли в 2009 році, провівши третє ядерне випробування, викинувши міжнародних інспекторів, і заявивши, що більше ніколи не повернуться за стіл переговорів щодо своєї ядерної програми. У 2010 році вони потопили південнокорейський корвет і обстріляли південнокорейський острів [23].

Після цього в Північній Кореї розпочався період передачі влади Кім Чен Ину. Нинішня криза - найсерйозніша з моменту приходу до влади третього за рахунком представника династії Кім [23].

У лютому 2012 року США і КНДР підписали угоду, що передбачає надання американської продовольчої та економічної допомоги в обмін на поновлення переговорів про північнокорейську ядерну програму.

Після цього Пхеньян вивів на орбіту штучний супутник Землі, продемонструвавши можливості своїх балістичних ракет.

Головною проблемою досягнення згоди між західним світом та КНДР залишаються вимоги Північної Кореї стати офіційною ядерною державою.

Причиною наступного ядерного випробування, а, відповідно й нової кризи, Александр Воронцов вважає недосвідченість молодого лідера Північної Кореї, бажання залякати Сеул, змінивши баланс сил на корейському острові.

У відповідь на нові ядерні випробування, Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію з новими санкціями. Але, піком цієї кризи стали спільні бойові навчання США та Південної Кореї. Після чого КНДР припинила в односторонньому порядку договір про ненапад, який було підписано між Сеулом та Пхеньяном після Корейської кризи 1950-1953 роках та оголосила стан війни між двома Кореями. Ця криза була на межі ядерної війни, як зазначав сам Пхеньян.

В 2015 році Пхеньян повідомив світ про наявність готової водневої бомби, Вашингтон, як і всі провідні держави світу віднеслись до цієї заяви скептично.

6 січня 2016 року на території КНДР зареєстровано землетрус амплітудою 5,1, що повідомляло про успішне проведення нового, четвертого ядерного випробування КНДР.

Китайський новинний портал «Сіна» повідомив, що опитані виданням експерти вважають, що потужність здійсненого вибуху еквівалентна приблизно 22 тис. тон тротилу, в той час як аналогічний показник водневої бомби становить від кількох сотень тисяч до одного млн тон вибухової речовини. Експерти підкреслили, що наявні у них дані свідчать про те, що випробування було аналогічно з тестами, проведеними КНДР в 2009 році, а потужність заряду порівнянна з бомбою, підірваної в Хіросімі [20]. Тобто, випробування 6 січня 2016 року було ядерним випробуванням без використання водневої бомби.

Після чергових погроз світових гравців «взяти все у свої руки» відбулися збори Ради Безпеки і прийнято нові санкції проти Північної Кореї.

П'яте ядерне випробування відбулося 9 вересня 2016 року, через декілька тижнів після запуску балістичних ракет, здатних нести ядерні боєголовки, у бік Японії на відстань 1000 км.

Цікавим фактом є те, що Ким Чин Ин влаштував новий спектакль якраз в той момент, коли в Пекіні був присутній на зустрічі G-20 президент США - Обама.

Як зазначають експерти, випробування від 9 вересня 2016 року було значно потужнішим за випробування від 6 січня 2016 року: цього разу потужність заряду становила щонайменше 10-12 кілотонн (1 кілотонна - це 1000 тонн тротилу) - хоча деякі американські дослідники вважають, що потужність вибуху склала від 20 до 30 кілотонн.

Відповідно до заяви Інституту ядерної зброї КНДР метою випробування 9 вересня 2016 року була стандартизація ядерної боєголовки. Це означає, що КНДР впритул підійшла до можливості створювати необхідну кількість ядерних боєзарядів для розміщення їх на балістичних ракетах [33].

Шосте ядерне випробування поєднало дві важливі події для розвитку ядерної програми КНДР: 4 і 28 липня 2017 року Північна Корея успішно провела свої перші випробування міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) «Хвасон-14». 5 серпня 2017 року ООН одноголосно наклала додаткові санкції на КНДР у зв'язку з її ядерною програмою [22].

Аналітики відзначають, що відповідно до магнітуди землетрусу потужність випробуваної бомби може сягати 100 кілотон. Для порівняння, бомба, яка знищила Нагасакі у 1945 р., мала потужність 20 кілотон [27].

Загострення ситуації припало на зміну президента США - Дональда Трампа. Погляди новобранця на вирішення північнокорейської ядерної кризи є дуже радикальними. ЗМІ неодноразово оголошували про наміри Трампа вести «реальну війну» з КНДР, але останній події змінюють вектор подій.

Фаза потепління між ядерною КНДР та світом почалася з зустрічі лідерів Південної Кореї - Мун Дже Ін та Кім Чен Ином від 27 квітня 2018 року.

Лідери країн, що перебували у стані війни «формально» протягом 65 років, підписали історичний документ, що означав припинення Корейської війни 1950-1953 років.

На зустрічі лідер Південної Кореї піднімав питання щодо денункланізації корейського півострову. Відповідь він отримав задовільну, але допоки ядерна зброя залишатиметься на території Північної Кореї, чітко казати про без'ядерний статус Корейського півострова - не можна.

Вирішальною подією, що дасть зрозуміти наміри Кім Чен Ина буде зустріч з американським президентом Дональдом Трампом у травні-червні 2018 року.

Отож, ядерна програма КНДР пройшла тривалий шлях. Починаючи з середини ХХ ст. КНДР вкладала шалені сили й кошти аби захистити свою державу. Встановлення механізмів для розробки мирного урану, допомога світової спільноти як економічно, так і практично дало великий поштовх для розробок ядерних надбань КНДР, який ми бачимо сьогодні.

КНДР є загрозою для нового світового порядку. США, Китай, Японія, Росія та Республіка Корея - стали основними регуляторами цієї проблеми на початку ХХІ століття.

З початком ядерних випробувань, КНДР почали боятися увесь світ. США зрозуміла, що питання Північної Кореї потрібно вирішувати більш радикальними шляхами.

Роль КНДР в поліцентричному світі остаточно ще не зрозуміла. Але Пхеньян точно грає свою роль у Великій грі Великих гравців.



Розділ 2. Роль КНДР у сучасній системі міжнародних відносин

2.1 Сучасний світовий порядок

Аби зрозуміти роль КНДР в сучасному світовому устрої, необхідно зрозуміти який світовий устрій є сьогодні.

До другої половини ХХ століття, міжнародні відносини були в більшій мірі - європоцентричими. Сьогодні, міжнародна система вперше огортає глобальний масштаб залучаючи майже всі держави світу до здійснення зовнішньої діяльності.

Дослідники й аналітики в області міжнародних відносин все більше висувають ідею щодо наявності так званої гібридної системи міжнародних відносин: уніполярної та багатополярної.

Роль США в «холодній війні» перетворила Сполучені Штати на тимчасового світового гегемона, який диктував власні тенденції державам протягом кількох років. До 2018 року США зберегли статус наддержави, будучи економічним та військовим світовим лідером. Таким чином, будучи наддержавою, США створили уніполярну систему в тій мірі, яка можлива сьогодні.

З початком ХХІ століття світ зустрічається з новими проблемами: перенаселення, тероризм (перш за все, ісламський), приріст економік Китаю та Індії, нестабільність Російської Федерації, ядерні гонки азійських держав, повернення ісламу, конфлікти на етнічних підґрунтях, боротьба за території.

На думку Генрі Кісінджера, для вирішення міжнародних проблем сьогодні потрібні зусилля як однієї супердержави, так і спільні зусилля кількох інших керівних держав. У цьому уні/мультиполярному світі ґлобальна структура сили має чотири рівні. Єдиною наддержавою залишаються США. Далі ідуть найважливіші реґіональні держави, кожна з яких відіграє домінуючу роль у своєму реґіоні. Відтак - група країн, які він називає другорядною реґіональною силою. До них належать: Велика Британія стосовно Німеччини та Франції в Європі, Україна стосовно Росії, Японія та В'єтнам стосовно Китаю, Пакистан стосовно Індії, Австралія стосовно Індонезії, Саудівська Аравія стосовно Ірану, Єгипет стосовно Ізраїлю й Арґентина стосовно Бразилії. Нарешті, четвертий рівень - це країни, які не увійшли до перших трьох груп.

Ця концепція є найбільш поширеною серед сучасників. Але яку роль грає в ній Північна Корея та її ядерна зброя?

Північна Корея часто діє нераціонально, і південнокорейські люди кажуть, що навіть вони не розуміють їх. Пхеньян випускає ядерні загрози проти США. Але якщо ми поставимо їх дії у загальний контекст, зовнішня політика та поведінка Північної Кореї не обов'язково нераціональна в тому, що вони мають план з цілями. Їхні дії, мабуть, не є розумними, ризикованими та застарілими. Дійсно, їхня тактика нагадує "холодну війну", загрожуючи військовою агресією, ядерними ударами та випробуванням ракет, щоб залякати інші країни регіону та США. Вони використовують ядерну загрозу (ядерний шантаж), щоб уникнути будь-якого зовнішнього впливу або втручання в політику Північної Кореї. Мета полягає в тому, щоб підсилити владу свого нового керівництва як регіонального гравця і, можливо, виступати в якості приманки або тактики ведення переговорів про допомогу. Існує велика ймовірність того, що Північна Корея отримає додаткову допомогу через свої дії в першу чергу для того, щоб усунути режим від знищення і тим самим поставити під загрозу безпеку в регіоні та пом'якшити потенціал для війни [13].

Перш за все, необхідно ще раз підтвердити фундаментальну дійсність, що Північна Корея становить загрозу для всього світу.

По-друге, з теоретичної точки зору реалістів, військові запобіжні заходи, прийняті державою самостійно з метою національних інтересів держави - безпеки, сприймаються іншими державами як загроза їхньому існуванню. Таким чином, держави, яким загрожує військова потуга Північної Кореї, також прагнуть максимально збільшити свою військову потужність для власного виживання. Це балансування потужності держави розглядається КНДР як загроза, яка все ж таки існує, і підтверджує свою вихідну гіпотезу про те, що всі держави небезпечні. Це ситуація з дилемою безпеки. Ядерні накопичення або ядерні демонстрації держави сприймаються як загроза для Росії, його сусідів або світової спільноти в цілому.

2.2 КНДР як об'єкт міжнародних відносин

Ядерна Північна Корея вигідна як для Китаю, так і для Америки.

Китай сьогодні стрімкими кроками йде до зайняття лідерських позицій в азійському регіоні. Це можна зрозуміти з зовнішньої та внутрішньої політики Китаю, який за останні 20 років піднявся в економічному плані до другого місця економік світу - після США (якщо не враховувати ЄС). За рахунок сильно розвиненої економіки, Китай починає посилювати свій військовий потенціал, з середини ХХ століття - це оснащення ядерною зброєю, з початку ХХІ століття - стрімка закупівля звичайної зброї для озброєння найбільшої людської армії в світі.

Як представник гібридної економічної системи та гібридного внутрішньополітичного устрою - КНР готується приміряти на себе лідера Східного світу аби захопити усі сфери впливу в азійсько-тихоокеанському регіоні та протистояти Західному світові, який знаходиться під впливом Сполучених Штатів.

Звичайно, таку позицію Китаю потрібно розуміти не лише як ідеологічне протистояння за сфери впливу, як це було за часів Холодної війни між США та СРСР, а як боротьбу за енергетичні ресурси, що так необхідні сьогодні, і, вже не вперше стають причинами війн в азійському регіоні.

Як ми знаємо, КНДР межує з Китаєм. Усі економічні санкції, спрямовані проти КНДР, не діють саме через ігнорування КНР цих санкцій і торгівельну взаємодію КНР з Пхеньяном. Це можна пояснити двома способами: по-перше, Китай зацікавлений у співпраці з КНДР з економічних цілей; по-друге Китаю необхідна стабільна КНДР для можливості ввести світ та США у стан тривоги (за рахунок ядерних провокацій), для того аби по шатнути установлений світовий порядок, на чолі якого стоїть США і диктувати свої правила міжнародному співтовариству.

Головним захисником світу від корейського звіра вважають Сполучені Штати Америки.

В останні роки питання про ядерне озброєння стає все більш серйозною проблемою в світовій політиці. Сполучені Штати взяли на себе відповідальність аби вирішувати ці питання. Вважаючи, що вони є єдиною державою, яка може мати ядерну зброю, в той чай як іншим державам це заборонено [10].

В ХХ столітті Америка боролася за сфери впливу на корейському пів-острові, намагаючись об'єднати Північну та Південну Кореї під гаслом демократії. Але цьому заважав Радянський Союз та КНР, які протистояли поширенню західної ідеології на весь корейський пів-острів. Радянський Союз зник, і, здається, навіщо боротись за корейський регіон?

По-перше, присутність Сполучених Штатів в корейському регіоні необхідна для протидії Китаю в майбутньому. Тісні зв'язки з обома Кореями можуть означати підготовку для створення нової світової системи, де США та КНР матимуть головні ролі.

По-друге, на думку американських геополітиків корейський регіон є важливим геостратегічним регіоном для отримання лідерства у всьому світі.

Наприклад, американський геополітик Спайкмен підкреслював: віссю геополітики є римленд - євразійський пояс прибережних територій (маргінальний півмісяць) - морські країни Європи, Ближній і Середній Схід, Азіатсько-Тихоокеанський регіон (мал. 1).

Мал.1

Його формула світового господства звучить так: "Той, хто панує над римлендом, домінує над євразією, той, хто домінує над євразією, держить майбутнє світу в своїх руках" [26].

Спайкмен виділив три центри світової міці: атлантичне побережжя Північної Америки, європейське побережжя та Далекий Схід. Для утримання СРСР він запропонував створити ряд військових союзів, які сьогодні грають важливу роль в архітектурі американської геополітичної могутності: НАТО - в Європі, Багдатський пакт - у Західній Азії, СЕАТО - у Східній Азії. З подачі Спайкмена війни за римленд стали головним напрямком американської військової стратегії: Корея, В'єтнам, Камбоджа та Афганістан - головні верхівки в цій перманентній військовій експансії [26].

Таким чином, ця концепція пояснює не лише зацікавленість Сполучених Штатів у присутності на корейському півострові, але й побоювання КНДР щодо наявності небезпеки з боку Західного лідера: поширення США демократії в цьому регіоні - загроза політичному режиму КНДР, військова присутність - загроза територіальному суверенітету КНДР.

Отже, КНДР в сучасній системі міжнародних відносин грає важливу роль, будучи об'єктом для двох наддержав - Сполучених Штатів Америки та Китайської Народної Республіки. Вищеназвані держави зацікавлені у відносинах з Північною Кореєю для досягнення геополітичних цілей. Відносини з Північною Кореєю є візитною карткою двох держав.

Американці вклали більше зусиль для стримування північнокорейських лідерів. Як світовий лідер західного світу, США стояло і стоїть на чолі з блоком держав, які забороняють Північній Кореї використовувати ядерну зброю.



Висновки

Ядерна програма КНДР пройшла довгий етап формування: 1950 - 1970 - зароджувалась ідея створення ядерної зброї; 1970 - 1996 - держави-опоненти своїми ж руками допомагали КНДР упровадити виробництво з мирного атому, який згодом КНДР використало проти них; 1996 - 2003 - роки першої кризи Північно Корейської ядерної програми, світове співтовариство виявило в КНДР загрозу, ядерна програма мала бути припинена, ядерна програма розробляла зброю; 2003 - 2008 - друга північнокорейська криза, перші кроки до використання політики маніпуляції за допомогою ядерної програми КНДР та загроз проведення випробувань; 2008 - сьогодення - успішні ядерні випробування - явні ознаки використання методу залякування.

З середини ХХ століття північнокорейські лідери почали діяти в напрямку до своєї кінцевої мети - наявність дієздатної ядерної зброї, яка б змогла залякати світ. Основною причиною створення ядерної програми КНДР світові експерти вважають страх політичного режиму КНДР перед поширеннями західних цінностей та зникнення тоталітарного режиму як такого. За для цього північнокорейські лідери розпочали боротьбу за зброю, котра мала стати запорукою економічної та територіальної безпеки.

Північна Корея, на думку міжнародників-теоретиків є не самостійним гравцем міжнародних відносин. ЇЇ нестабільність використовують як Китай, так і США, що не зацікавлені у стабілізації корейського регіону.

КНДР відіграє свою роль у геополітичному плані, допомагаючи великим державам будувати новий світовий порядок.

Від того, хто вирішить проблему КНДР буде залежати, хто керуватиме світом в новій системі міжнародних відносин.



Джерела та література

1. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї // - 1968. p., 7

2. Дипломатия / [Г. Киссинджер]. - Москва. 2017. с., 903

3. Столкновение цивилизаций / [ С. Хантингтон]. - Москва., 2017. с., 576

4. Arms Control and Proliferation Profile: North Korea [Електронний ресурс] // Arms control association. - Режим доступу: https://www.armscontrol.org/factsheets/northkoreaprofile

5. Rewarding North Korea: Theoretical Perspectives on the 1994 Agreed Framework / [Curtis H. Martin] // Journal of Peace Research. 2002. Vol. 39. N 1. Jan.

6. `Discuss Polarity in International Relation' / [James Arianda]. - KENYATTA UNIVERSITY., 2014. p., 15

7. Jin Dae-Woong. U.S. Urges to Honor Moratorium // The Korea Herald. March 10, 2006.

8. Lee Joo-Нee. Bush Urges Early Start of Nuke Talks // The Korea Herald. November 3, 2006.

9. North Korea Issues Blunt New Threat to United States [Електронний ресурс] // The New York Times. - Режим доступу: https://www.nytimes.com/2013/01/25/world/asia/north-korea-vows-nuclear-test-as-threats-intensify.html

10. North Korea crisis: Kim Jong-un threatens 'all-out nuclear war' / David Randall [Електронний ресурс] // Independent. - Режим доступу: https://www.independent.co.uk/news/world/asia/north-korea-crisis-kim-jong-un-threatens-all-out-nuclear-war-8555350.html

11. North Korea nuclear: State claims first hydrogen bomb test [Електронний ресурс] // BBC News. - Режим доступу: http://www.bbc.com/news/world-asia-35240012

12. North Korea claims successful hydrogen bomb test in 'self-defence against US' [Електронний ресурс] // The guardian. - Режим доступу: https://www.theguardian.com/world/2016/jan/06/north-korean-nuclear-test-suspected-as-artificial-earthquake-detected

13. North Korea and a Future Regional Order in the 21st Century / [George W. Alexander]. - 2017. p., 12

14. North Korea is not a threat to the world peace. - 2016. p., 2

15. The reasons for the crisis on the Korean Peninsula [Електронний ресурс] // Online Journal STRATEGIC CULTURAL FOUNDATION. - Режим доступу: https://www.strategic-culture.org/news/2013/04/12/the-reasons-for-the-crisis-on-the-korean-peninsula.html

...