Інтернаціоналізація вищої освіти: у пошуку перспектив вдосконалення стратегії провідних українських вищих навчальних закладів

Таким чином, поняття інтернаціоналізації вищої освіти недостатньо розроблено в межах вітчизняної законодавчої бази, що загалом не сприяє розвитку цих процесів через недостатнє розуміння сутності та ролі інтернаціоналізації. З огляду на це далі в роботі досліджується питання розроблення та впровадження стратегії інтернаціоналізації провідними українськими університетами, розвиток яких значною мірою залежить від міжнародної діяльності.

З метою аналізу рівня розробленості університетських програм інтернаціоналізації нами було здійснено вибір закладів вищої освіти, що базується на рейтингу вищих навчальних закладів «Топ 200 Україна» (далі - Топ 200) 2016/2017 року [8]. Враховуючи обмежений обсяг роботи, для аналізу ми вибрали десять найкращих університетів згідно з рейтингом. Методологія рейтингу Топ 200 полягає в оцінюванні трьох інтегральних показників, серед яких слід назвати оцінку міжнародного визнання (ІМВ).

У Статуті Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - КПІ ім. І. Сікорського) [9] інтернаціоналізація згадується в контексті міжнародного співробітництва, кінцевою метою якого є перетворення університету на інтернаціональний вищий навчальний заклад. Основні принципи міжнародної діяльності окреслені в окремому розділі, а саме міжнародне співробітництво позиціонується як частина навчально-методичної, виховної, науково-інноваційної та організаційної діяльності університету. Варто зауважити, що в КПІ ім. І. Сікорського розроблена та впроваджується Програма інтернаціоналізації , що забезпечує університету вагомі результати порівняно з іншими ВНЗ та лідируючі позиції в рейтингу Топ 200.

Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - КНУ ім. Т Шевченка) [10] не містить поняття інтернаціоналізації, але окремий його розділ присвячений міжнародній співпраці університету, а серед основних завдань освітньої діяльності університету зазначено підвищення його ролі на міжнародному ринку освітніх послуг.

Крім того, реалізація цілей освітньої діяльності передбачає участь у програмах академічної мобільності, акредитацію університету в європейській і міжнародній асоціаціях університетів, Європейській асоціації забезпечення якості вищої освіти та формування спільних освітніх програм.

Окремої Програми інтернаціоналізації на офіційному сайті КНУ ім. Т. Шевченка немає, натомість мають місце Програма розвитку університету на 2012-2020 роки і Програма розвитку науково-інноваційної діяльності до 2020 року. Їх аналіз свідчить про розвиток в університеті широкого спектру напрямів інтернаціоналізації в межах міжнародного співробітництва, а стратегічним завданням вбачається входження університету до світового та європейського освітнього простору, підтверджене позиціями в міжнародних рейтингах. Незважаючи на значний перелік завдань у сфері міжнародної співпраці, які ставить перед собою КНУ ім. Т. Шевченка, та шляхів їх вирішення, відсутні конкретні критерії щодо їх реалізації, що ускладнює розуміння стану виконання прийнятих програм.

Аналіз статуту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) [11] показує, що інтернаціоналізація вищої освіти декларується як принцип освітньої діяльності університету. Стратегія (програма) інтернаціоналізації в університеті відсутня, проте є комплексна Програма розвитку ХНУ ім. В.Н. Каразіна на період 2015-2020 років, де інтернаціоналізація позиціонується як стратегічний напрям розвитку університету. В ній окреслені основні шляхи розвитку різних форм інтернаціоналізації та термін їх реалізації, проте відсутні чіткі індикатори для оцінки рівня їх виконання. Варто зазначити, що Програма розвитку ХНУ ім. В.Н. Каразіна на 2010-2020 роки містить прогнозні значення показників інтернаціоналізації навчального процесу, за якими можна оцінити ступінь досягнення поставлених цілей.

Відповідно до Статуту Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - ХПІ) [12] концепція освітньої діяльності університету передбачає розвиток програм академічної мобільності та міжнародної діяльності в сфері освіти. Поняття інтернаціоналізації в документі відсутнє, але розвиток основних її форм входить до числа основних напрямів міжнародного співробітництва. Як і в попередньому університеті, Програма інтернаціоналізації відсутня, але має місце затверджена Концепція розвитку ХПІ на 2016-2025 роки, в якій серед стратегічних напрямів розвитку зазначається міжнародна акредитація навчальних програм з метою інтернаціоналізації підготовки фахівців. Крім того, на основі інтернаціоналізації основних напрямів діяльності планується перетворення ХПІ на університет світового рівня. Для інтернаціоналізації освітньої і наукової діяльності виділено основні кроки, термін їх реалізації, прогнозні та цільові показники міжнародної діяльності, що дає змогу періодично оцінювати результати діяльності університету в напрямі інтернаціоналізації.

Здійснений аналіз офіційних документів Національного університету «Львівська політехніка» (далі - Львівська політехніка) [13], зокрема Статуту і Концепції освітньої діяльності, свідчить про відсутність поняття інтернаціоналізації. Водночас одними з основних напрямів освітньої діяльності є міжнародна співпраця та інтеграція в міжнародний освітній простір. Загалом ключові питання інтернаціоналізації, її форм та напрямів розвитку висвітлюються в контексті міжнародної співпраці. Крім того, відсутні чіткі критерії та показники, яких планується досягти, що, як зазначалося вище, негативно впливає на процес оцінювання та контролю.

Лише два з вищезазначених університетів, а саме НГУ і КНЕУ ім. В. Гетьмана, мають затверджені Стратегії інтернаціоналізації, що нині реалізовуються [14; 18]. В інших трьох університетах такі програми відсутні, але мають місце Програми розвитку університетів, де в межах напрямів стратегічного розвитку зазначені основні цілі та шляхи здійснення міжнародної діяльності. Вони мають схожі проблеми, пов'язані з відсутністю критеріїв оцінки та конкретних показників, яких планується досягти в ході реалізації цих Програм розвитку.

В основі стратегії інтернаціоналізації НГУ [14] лежать стратегічні напрями розвитку університету, виходячи з яких були чітко сформульовані цілі, заходи та індикатори міжнародної діяльності в межах таких груп: організація, дослідницько-кар'єрні можливості, викладання та педагогіка, соціально-культурна сфера. Проте за обраними критеріями можна оцінити лише рівень розвитку інтернаціоналізації в університету та його динаміку, але не ступінь виконання стратегії.

В межах стратегії сформовано завдання інтернаціоналізації, базові компоненти стратегії (інституційні зобов'язання, адміністративне лідерство, структура та персонал; інтернаціоналізація навчальних програм, навчальних результатів та неакадемічних видів діяльності; інтернаціональний вимір політик університету щодо науково-педагогічних працівників; студентська мобільність; управління міжнародним співробітництвом), побудовано організаційну модель інтернаціоналізації КНЕУ ім. В. Гетьмана, виділено основні етапи реалізації стратегії, а також окреслено шляхи розвитку основних напрямів інтернаціоналізації.

Основними перевагами Стратегії інтернаціоналізації КНЕУ ім. В. Гетьмана порівняно з іншими є наявність системи індикаторів з абсолютними, відносними та якісними показниками, кількісного виміру стратегічних цілей, аналізу ресурсної бази та переліку виконавців стратегії і стейкхолдерів, який включає безпосередніх агентів і сторони, зацікавлені у реалізації процесів інтернаціоналізації. Такий комплексний підхід сприяє розумінню цілей розвитку університету і залученню до процесів інтернаціоналізації всіх суб'єктів університетської діяльності, а також дає змогу оцінювати результативність стратегії, ступінь її виконання, здійснювати аналіз сильних і слабких сторін з метою підвищення ефективності діяльності.

Підсумовуючи вищезазначене, слід сказати, що розвиток інтернаціоналізації вищої освіти в Україні залежить від ефективності діяльності у цьому напрямі окремих ВНЗ, підвищення якої можливе шляхом:

- визначення сутності інтернаціоналізації для розуміння всіма суб'єктами університетської діяльності і членами суспільства;