Саміт "Великої двадцятки" - 2016: геополітичні оцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Саміт «Великої двадцятки» - 2016: геополітичні оцінки

О.С. ВОНСОВИЧ

Українсько-Польський вищий

навчальний заклад «Центрально-Європейський університет»,

Київ, Україна

Авторське резюме

Стаття присвячена аналізу підсумків саміту «Великої двадцятки» в геополітичному контексті із метою надання геополітичних оцінок. Визначено, що цьогорічний саміт продемонстрував зацікавленість світової спільноти у подальшому розвитку глобальних економічних процесів, а також у реформуванні глобальної економіки в цифрову із використанням інноваційних підходів та методів. З'ясовано, що найбільш актуальними завданнями саміту стали: координація політики між членами G20 з метою досягнення глобальної економічної стабільності та стійкого розвитку; просування фінансового регулювання, яке б знижувало ризики та запобігало майбутнім фінансовим кризам; створення нової міжнародної фінансової архітектури. Підсумки саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу багато в чому визначили перспективи розвитку глобальних економічних процесів, а також побудову нового світового економічного порядку із запровадженням інноваційних підходів та елементів цифрової економіки. Доведено, що діяльність по забезпеченню функціонування світової економіки повинна базуватись на колективних зусиллях всіх учасників та враховувати усі реалії на міжнародній арені. Обґрунтовано тезу про те, що саме геополітичні фактори багато в чому визначають не тільки поведінку держав на міжнародній арені, але і напрями, за якими здійснюються світові процеси, в тому числі й економічні. Тому в цьому контексті важливим видається консолідація зусиль та ресурсного потенціалу для продовження роботи над створенням нового світового економічного порядку ХХІ ст., який би враховував усі потреби людства.

Ключові слова: глобальні економічні процеси; співробітництво; геополітичні аспекти; інновації; рішення; завдання

саміт двадцятка великий геополітика

The Summit of «Group of Twenty» - 2016: geopolitical assessments

O.S. VONSOVYCH

Ukrainian-Polish institution of higher education» «Central European university», Kyiv, Ukraine

Abstract

The article investigated the geopolitical assessments of the results of the Summit of «Group of Twenty», which took place in Hangzhou from 4 till 5 September, 2016. The main idea of this event was the development of innovation, healthy, coherent and inclusive economy. Moreover, important for the geopolitical consolidation of efforts of member countries in the context of further development of the world economy was making such documents as: Contours of the innovative growth of «Group of Twenty», Action plan of «Group of Twen- ty» in connection with a new industrial revolution, Hangzhou action plan, which set out a strategy for overall and confident growth and also initiative of «Group of twenty» in development and cooperation in the field of digital economy. Important thing is that analysis of the Summit's results for world regions is important from a geopolitical point of view. We can predict that in the future geopolitical dialogue between the EU and the US in the economy will become more vital for both sides, and will enable to contribute to the implementation of more global challenges of the global economy. We should mention that Summit of «Group of Twenty» largely determined the prospects of global economic processes and build a new world economic order with the introduction of innovative approaches and elements of the digital economy. Activity on the functioning of the global economy should be based on the collective efforts of all participants and take into account all the realities on the international stage. No less important is that the Summit proved the presence of leading geopolitical centers that affect not only the balance of power in the world, but also the further development of key economic processes. Each of these centers sees its future not only the global economy but the global system as a whole as well as its geopolitical influence in certain regions and countries. On the one hand, as for the development of innovative, healthy, coherent and inclusive global economy, we should say that this is a long-term process, which must go through a series of complex geopolitical discussions and negotiations as to what will be the future of the world economy. On the other hand, in order to achieve the final goal, we must also consider the political and security aspects. Without achieving normalization of relations between the parties, which are now involved in the conflicts in different regions without increasing counteracting terrorism, without implementation of the agreements, without actualization of the role of diplomacy it is not possible the formation of a stable, functional and efficient global economic system. Geopolitical factors largely determine not only the behavior of states on the international stage, but also the ways in which global processes carried out, including economic. Therefore, in this context important is the consolidation of efforts and resource potential for continuation of work on a new global economic order of the XXI century, which would take into account all needs of humanity.

Keywords: global economic processes; cooperation; geopolitical aspects; innovations; decisions; tasks

Саммит «Большой двадцатки» - 2016: геополитические оценки

А. С. ВОНСОВИЧ

Украинско-Польское высшее учебное заведение «Центрально-Европейский университет», Киев, Украина

Авторское резюме

Статья посвящена анализу итогов саммита «Большой двадцатки» в геополитическом контексте с целью предоставления геополитических оценок. Определено, что саммит этого года продемонстрировал заинтересованность мировой общественности в дальнейшем развитии глобальных экономических процессов, а также в реформировании глобальной экономики в цифровую с использованием инновационных подходов и методов. Выяснено, что наиболее актуальными заданиями саммита стали: координация политики между членами G20 с целью достижения глобальной экономической стабильности и устойчивого развития; продвижение финансового регулирования, которое бы снижало риски и предотвращало будущие финансовые кризисы; создание новой международной финансовой архитектуры. Итоги саммита «Большой двадцатки» в Ханчжоу во многом определили перспективы развития глобальных экономических процессов, а также построение нового мирового экономического порядка с введением инновационных подходов и элементов цифровой экономики. Доказано, что деятельность по обеспечению функционирования мировой экономики должна базироваться на коллективных усилиях всех участников и учитывать все реалии на международной арене. Аргументирован тезис о том, что именно геополитические факторы во многом определяют не только поведение государств на международной арене, но и направления, по которым совершаются мировые процессы, в том числе и экономические. Поэтому в этом контексте важным является консолидация усилий и ресурсного потенциала для продолжения работы над созданием нового мирового экономического порядка ХХ1 ст., который бы учитывал все потребности человечества.

Ключевые слова: глобальные экономические процессы; сотрудничество; геополитические аспекты; инновации; решения; задания

Постановка проблеми. Основною проблемою, яку досліджує автор у даній статті, - є ге- ополітичний аналіз підсумків Саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу, а також визначення перспектив розвитку глобальних економічних процесів. Дослідження даної проблеми є необхідним для визначення подальшої розстановки геополітичних сил в світі, їх інтересів та планів дій. Актуальним видається аналіз впливу гео- політичної поведінки ключових геополітичних гравців на подальший розвиток світової економічної системи в контексті інноваційних підходів із запровадженням елементів цифрової економіки.

Аналіз досліджень і публікацій. У даній статті автором були використані, переважним чином, матеріали вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, а також матеріали з офіційного веб-сайту Саміту G20. Це надало можливість автору більш детально дослідити головні аспекти обраної проблематики, а також дати геополітичні оцінки головним рішенням Саміту.

Мета дослідження - дати геополітичні оцінки підсумковим рішенням Саміту «Великої двадцятки», а також провести аналіз результатів Саміту для регіонів світу з геополі- тичної точки зору.

Виклад основного матеріалу. Цьогорічний Саміт «Великої двадцятки» в Ханчжоу (засідання групи міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського Союзу), який тривав з 4 по 5 вересня, продемонстрував зацікавленість світової спільноти у подальшому розвитку глобальних економічних процесів, а також у реформуванні глобальної економіки в цифрову із використанням інноваційних підходів та методів. Головною темою Саміту було «Будівництво інноваційної, здорової, взаємопов'язаної та інклюзивної світової економіки». Аналізуючи зміст даної теми, автор зауважує на тому, що з геополітичної точки зору світ продовжує глобалізуватись, насамперед в економічній сфері, адже сучасні економічні процеси світового масштабу відбуваються в головних геополітичних центрах світу, таких як Сполучені Штати Америки, Китай, Російська Федерація, Європейський Союз та ін. Відтак,саме від цих центрів та їх геополітич- них гравців залежить майбутнє світової економіки та той формат, в якому вона буде реалізовуватись на практиці.

Важливе значення для консолідації гео- політичних зусиль країн-учасниць у контексті подальшого розвитку світової економіки мало прийняття таких документів, як: Контури інноваційного росту «Групи двадцяти», План дій «Групи двадцяти» у зв'язку із новою індустріальною революцією, Ханчжоуський план дій, в якому викладено стратегію для забезпечення загального і впевненого росту, а також ініціатива «Групи двадцяти» із розвитку та співробітництва в області цифрової економіки [12]. Універсальний характер даних документів свідчить про те, що колективний принцип та кооперативний підхід є основними в рамках реалізації положень на практичному рівні. В гео- політичному контексті актуальним аспектом є продовження тенденції до залучення основних світових та регіональних геополітичних центрів до участі в розбудові нової цифрової глобальної економіки ХХІ ст. Це є важливою умовою для консолідації економічних потенціалів різних регіонів світу з метою вироблення спільного кінцевого продукту, який би задовольняв нагальні потреби, а також сприяв би підвищенню рівня економічної безпеки на міжнародній арені.

Найбільш актуальними завданнями Саміту стали: координація політики між членами G20 з метою досягнення глобальної економічної стабільності та стійкого розвитку; просування фінансового регулювання, яке б знижувало ризики та запобігало майбутнім фінансовим кризам; створення нової міжнародної фінансової архітектури [10]. Зрозуміло, що реалізація цих завдань потребуватиме часу і, поки що, невідомо коли вони будуть здійснені на практичному рівні в повному обсязі. Все залежатиме від того, якою буде загальна геополітична ситуація в світі та яких геополітичних інтересів притримуватимуться ключові економічні гравці. В разі того, якщо кожен із них буде обстоювати власні інтереси, процес побудови універсальної глобальної економічної системи буде видаватись вкрай складним і довготривалим; стан глобальної економічної стабільності та розвитку може зазнати дисбалансу, що призведе до непередбачуваних наслідків; система світової економічної безпеки може бути піддана деструктивним впливам, що знизить її ефективність та значущість. Виходячи з цього, найбільш актуальним, на думку автора, є шлях об'єднання зусиль економічних гравців з метою встановлення глобальної економічної рівноваги та зміцнення світової економічної безпеки. В такому разі існуватимуть підстави для повноцінної реалізації вищезазначених завдань на практичному рівні в повному обсязі.

Актуальним, на думку автора, є аналіз результатів Саміту для регіонів світу з геопо- літичної точки зору. Так, наприклад, Голова Єврокомісії Ж-К. Юнкер заявив, що переговори ЄС та США відносно укладання угоди про Трансатлантичне торговельне партнерство продовжаться [8]. Такі наміри свідчать про те, що трансатлантичний діалог між європейським та західним геополітичними просторами продовжує поширюватись на інші сфери, в тому числі і на економічну. Окрім класичних без- пекових питань, останнім часом країни ЄС все частіше виявляють зацікавленість у розширенні економічного співробітництва, насамперед зі США. Американські ринки є привабливими в контексті реалізації європейских товарів і послуг, а тому мають стратегічне значення. Виходячи з цього, можна передбачити, що в перспективі геополітичний діалог між ЄС та США в сфері економіки набуде важливого значення для обох сторін, а також надасть можливість долучитись до виконання більш глобальних завдань світової економіки.

Не менш важливим питанням для європейського геополітичного простору є наслідки Вгехії - виходу Великої Британії з Європейського Союзу. В підсумковому документі Са- міту говориться: «Підсумки референдуму про членство Великої Британії в ЄС додають невизначеності в світову економіку. Члени «Групи двадцяти» мають всі можливості для того, щоб упереджено відреагувати на можливі економічні та фінансові наслідки референдуму» [14]. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення чисельності різного роду деструктивних процесів у рамках ЄС, серед яких і Вгехії. Це негативним чином позначається на цілісності геополітичного простору Європи, а також створює умови, в яких неможливим стає продовження роботи над укріпленням геополі- тичних кордонів. Все це не може не турбувати і світову спільноту, адже європейський простір є невід'ємною частиною світового геополітич- ного простору і всі процеси, що відбуваються в ньому (в європейському просторі), прямо чи опосередковано пов'язані зі світовими. Відтак, від стабільності та збалансованості європейського геополітичного простору залижатиме і ситуація в світовому. Саме тому, лідери «Великої двадцятки» висловили сподівання, що в майбутньому хочуть бачити Велику Британію близьким партнером Європейського Союзу [13].

Відносно Російської Федерації потрібно зауважити, що під час Саміту президент В. Путін встиг провести двосторонні зустрічі із президентами Туреччини, США, Франції, Аргентини, Єгипту, канцлером Німеччини, новим прем'єр-міністром Великої Британії, а також головою КНР. Під час цих зустрічей обговорювалось широке коло питань, насамперед тих, які стосувались геополітичних інтересів Росії в різних сферах як на регіональному, так і на глобальному рівні. Серед них найбільш пріоритетними стали: «українське питання», «си- рійське питання», подальша реалізація планів по «Турецькому потоку», проблематика співробітництва в рамках БРІКС та ряд інших [9]. Всі вони, в геополітичному відношенні, мали велике значення як для економічної сфери, так і для політичної та безпекової. Актуальним при цьому залишається питання про те, як швидко вдасться досягнути конкретних практичних результатів і наскільки це відповідатиме інтересам Росії. Від цього залежитиме подальша розстановка геополітичних сил в світі, а також розвиток глобальних трансформаційних процесів в економіці.

Роль Сполучених Штатів Америки в рамках Саміту була однією із найбільш значущих. Від висловлювань президента Б. Обами залежало багато чого в процесі прийняття підсумкових рішень. Так, наприклад, під час зустрічі із С.Цзінпінем серед інших обговорювалось питання відносно планів США по розміщенню елементів системи ПРО в Південній Кореї. Го- лова КНР заявив, що Китай виступає проти розміщення в Південній Кореї елементів американської системи ПРО THAAD (Terminal High Altitude Area Defense), яку США планують розмістити до кінця 2017 р. [4]. В свою чергу Б. Обама закликав китайську владу поважати рішення Гаагського суду відносно Південно-Корейського моря і підняв питання кі- бербезпеки [3]. Окрім цього, США та Китай ратифікували Паризьку угоду відносно клімату [3]. З цього можна судити про те, що між США та КНР мають місце певні розбіжності відносно питань безпекового характеру, а також геополітичного впливу на Корейському півострові, хоча з іншого боку вдалось досягти згоди відносно глобальної проблематики щодо клімату. Виходячи з цього, автор зауважує на тому, що в перспективі зберігатимуться певні дисбаланси між двома геополітичними центрами сили, що впливатиме на глобальні процеси та на інших геополітичних гравців. Це може призвести до ускладнення ситуації в рамках конструктивного співробітництва щодо найбільш актуальних питань світового масштабу в економічній, політичній, безпековій та інших сферах. З метою недопущення негативних наслідків доцільним вбачається розвиток амери- кано-китайського співробітництва у форматі стратегічно виваженого діалогу із використанням сучасних механізмів та засобів.

Китайська Народна Республіка, окрім свого головуючого місця, також стала осередком найбільш плідних та стратегічно важливих дискусій. Китайський лідер закликав не підтримувати сили, які виступають за незалежність Тибету и не втручатись у справи Китаю під приводом захисту прав людини [12]. Під час зустрічі із прем'єр-міністром Японії С. Абе С. Цзінпін наголосив на тому, що основна позиція Китаю відносно покращення і розвитку китайсько-японських відносин не змінилась: обидві країни повинні в дусі чотирьох принципових домовленостей відповідним чином врегулювати питання щодо Східно-Китайського моря шляхом переговорів та консультацій щоб спільно забезпечити мир та стабільність в регіоні [9]. У відповідь С. Абе заявив, що надає великого значення відносинам із Китаєм і що Японія має намір активно разом із Китаєм будувати взаємну довіру і сподівається, що в дусі досягнутих Японією і Китаєм відповідних домовленостей Японія буде плідно покращувати міждержавні відносини, підтримувати діалог по відповідних проблемах [11]. Із цього видно, що Китай та Японія мають тісний геополітичний зв'язок, який спрямований на укріплення стабільності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Це досягається за рахунок конструктивного співробітництва, а також спільних зусиль, які спрямовані на практичну реалізацію досягнутих домовленостей. В перспективі такі відносини матимуть важливе значення не тільки для самих учасників, але і для розвитку глобальних процесів, насамперед в економічній сфері. Це може стати одним із додаткових поштовхів до вирішення глобальних проблем, вирішення яких матиме значення для всього людства.

Під час Саміту в Ханчжоу обговорювалось і «українське питання», але воно, на жаль, виявилось не пріоритетним. Головним підсумком для України стало відновлення «нормандського формату» переговорів відносно врегулювання ситуації на сході України. Підтвердженням цьому стали слова В. Путіна відносно того, що він не бачить іншого формату для переговорів по мирному врегулюванню на Донбасі окрім нормандського [1]. В свою чергу, канцлер Німеччини А. Меркель зауважила на тому, що у відсутності України ніяких рішень відносно ситуації на Донбасі не приймалось [2]. Б. Обама заявив про те, що санкції проти Росії не будуть зняті до повного виконання умов Мінських домовленостей відносно ситуації на сході України [5]. Інші питання, які обговорювались на Саміті відносно нашої держави, не мали принципово важливого значення і обмежувались, переважним чином, риторичними і декларативними закликами до виконання Мінських домовленостей, припинення активних бойових дій, активізації конструктивного діалогу в рамках «нормандського формату» і т.д. Але всі вони так і не знайшли належного юридичного закріплення в жодному із документів Саміту. Таким чином, на думку автора, можна констатувати низький рівень геополі- тичної уваги відносно України з боку провідних держав світу, хоча ситуація, яка має місце на сході, напряму впливає на стан регіональної (переважним чином європейської) та міжнародної безпеки. Виходячи з цього, геополітичні амбіції провідних держав світу повинні більш практично і конструктивно проявлятись по відношенню до України, враховуючи її важливе геополітичне та геостратегічне розташування. За таких умов стає можливим більш швидке і об'єктивне врегулювання ситуації на сході, а також прискорення процесу інтеграції нашої держави до європейського та євроатлантичного геополітичного просторів. В перспективі, в разі актуалізації уваги з боку провідних держав світу, можливе входження України до світового економічного співтовариства на правах повноцінного члена, але лише за умови остаточного і повного врегулювання усіх кризових проявів всередині держави.

Що стосується регіону Близького Сходу, то йому також було приділено значну увагу. Президент США Б. Обама заявив: «У нас є серйозні розбіжності з росіянами як у тому, що стосується сторін, які ми підтримуємо, так і процесу, який необхідний, щоб у Сирії настав мир. Але якщо ми не досягнемо угоди з росіянами про те, як знизити рівень насилля і полегшити гуманітарну кризу, то важко уявити, як ми зможемо перейти до наступної фази» [6]. В цій заяві простежується певний геополітичний тиск з боку США на Росію, щоб змусити останню до поступок і виконання затверджених рішень. В свою чергу, президент Росії В. Путін заявив, що остаточне врегулювання конфлікту в Сирії може бути досягнуто лише політичними засобами [7]. Позиція Російської Федерації має розходження із американською, а відтак створює умови, за яких геополітичний дисбаланс на Близькому Сході залишатиметься на найближчу перспективу. Це, в свою чергу, впливатиме і на розвиток глобальних економічних процесів, адже багато з них прямо чи опосередковано пов'язані із цим регіоном. Тому під час Саміту учасники закликали учасників конфлікту якомога швидше перейти до мирного врегулювання і дотримуватись виконання досягнутих домовленостей.

Висновки. Підсумки Саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу багато в чому визначили перспективи розвитку глобальних економічних процесів, а також побудову нового світового економічного порядку із запровадженням інноваційних підходів та елементів цифрової економіки. Діяльність по забезпеченню функціонування світової економіки повинна базуватись на колективних зусиллях всіх учасників та враховувати усі реалії на міжнародній арені.

Саміт засвідчив наявність провідних геопо- літичних центрів, від яких залежить не тільки розстановка сил в світі, але і подальший розвиток ключових економічних процесів. Кожен із цих центрів по своєму бачить майбутнє не тільки глобальної економіки, але і світового устрою в цілому, а також свій геополітичний вплив на ті чи інші регіони та країни.

Основним лейтмотивом Саміту став заклик до спільних зусиль в контексті розбудови інноваційної, здорової, взаємопов'язаної та інклюзивної світової економіки. Це довготривалий процес, який має пройти через ряд складних геополітичних дискусій та переговорів відносно того, яким буде світове майбутнє економіки. Але для того, щоб досягнути кінцевої мети, потрібно також враховувати політичні та безпе- кові аспекти. Без досягнення нормалізації відносин між сторонами, які сьогодні втягнуті в конфлікти в різних регіонах, без нарощування протидії терористичній діяльності, без виконання досягнутих домовленостей, без актуалізації роль дипломатії видається неможливим формуванням стабільної, функціональної та ефективної глобальної економічної системи.

Саме геополітичні фактори багато в чому визначають не тільки поведінку держав на міжнародній арені, але і напрями, за якими здійснюються світові процеси, в тому числі і економічні. Тому в цьому контексті важливим видається консолідація зусиль та ресурсного потенціалу для продовження роботи над створенням нового світового економічного порядку ХХІ ст., який би враховував усі потреби людства.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ