Глокалізація як політична модель: європейський вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глокалізація як політична модель: європейський вимір

Глокалізація як глокальна модель сучасних етнополітичних процесів наразі активно розробляється та використовується етнополітичною наукою. Так, О. Маруховська-Картунова у своїх етнокофліктологічних дослідженнях доводить, що глокалізація супроводжується хаотичними проявами і явищами, які вкрай негативно позначаються на сфері етнонаціональних відносин, стаючи каталізаторами етноконфліктів¹. Глокалізація як глокальна модель дозволяє вивчити більшість етнополітичних проблем під якісно новим кутом зору, що допомагає виявити їх глибинні причини та чинники, а отже, напрацювати більш ефективні механізми розв'язання.

Загалом моделювання досить давно і широко застосовується у політичній науці. У ХХ ст. моделі стали невід'ємною складовою мови економіки, політики, бізнесу, вони скрізь використовуються для глибшого розуміння досліджуваної ситуації чи об'єкту і ефективнішого досягнення цілей, - стверджує Е. Скотт. Моделювання як метод наукового пізнання передбачає процес побудови, вивчення і застосування моделей. Модель у процесі дослідження замінює досліджуваний об'єкт настільки ефективно, що її вивчення дає принципово нові знання про нього. Моделювання передбачає використання таких методів пізнання, як абстракція, аналогія, гіпотеза. Політологічні словники, кодифікуючи методи етнополітичних досліджень, зазначають, що моделювання поряд з аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, аналогією, абстрагуванням, спостереженням та експериментом є уні-версальним інструментарієм осмислення етнополітичних явищ і процесів, суб'єктів і об'єктів етнополітики. Застосування моделювання як основної методології дослідження етнополітичних процесів не є типовим для української етнополітологи насамперед через складність цього наукового інструментарію, однак спробуємо ним скористатися.

Британський математик, корифей моделювання Дж. Бокс свого часу зауважив, що «по суті, всі моделі хибні, але деякі з них корисні». Таким чином дослідник вказав на недоліки цього методу: вибірковість, складність розробки моделей та обмеженість застосування в окремих випадках. Однак без застосування моделювання в етнополітологи неможливо прогнозувати перебіг явищ (особливо це стосується етнополітичних конфліктів), відстежувати тенденції, виявляти дієвість тих чи інших механізмів впливу на етнополітичну ситуацію.

О. Картунов вказує на велику роль моделювання як методології етнополітичного пізнання. Науковець виокремлює функцію моделювання як одну з восьми функцій етнополітології, під якою має на увазі розробку формальних, евристичних, математичних та інших моделей етнополітичних процесів. Слід зазначити, що низка інших функцій етнополітології також базується на моделюванні, принаймні не може бути повно реалізована без застосування цього інструментарію. Це прогностична функція, яка передбачає наслідки тих чи інших рішень, впровадження різноманітних теорій і концепцій, прогнозує розвиток етнополітичних процесів і явищ, а також прикладна функція науки, яка продукує рекомендації для практичної етнонаціональної політики на основі пізнання закономірностей розвитку етнополітичних процесів.

У цьому дослідженні ми плануємо розглянути вплив збільшення потоку мігрантів з мусульманських держав до ЄС внаслідок збройних конфліктів через призму глокалізації як глокальної політичної моделі. Підходи до глокалізації в науці суттєво різняться, що ускладнює розуміння та вивчення явища. Адже глокалізація є поєднанням, на перший погляд, непоєднуваних тенденцій - глокалізації та локалізації. Погодьмося, що для етнополітолога подібна діалектика не повинна становити труднощів, адже для більшості ет- нополітичних процесів притаманні взаємосупроводжуваність, взає- моперехід та діалектична взаємодія. Наприклад, етнополітична інтеграція та дезінтеграція; толерантність та ксенофобія; консолі-дація та сепаратизація. Ці явища найчастіше є невід'ємними складовими одного етнополітичного процесу, перетікаючи одне в одне.

Що ж стосується глокалізації (термін утворився від поєднання globalization + localization = glocalization), то в науці не спостерігається повної єдності у визначенні цього явища, що дає можливість окреслити наступні підходи. Перший визначає глокалізацію як процес глокалізації локального та локалізації глокального. Так, Н. Абер- кромбі стверджує, що це явище відображає ідею напруженості між локальною та глокальною культурами. Глокалізація безпосередньо як поняття була запозичена з маркетингових стратегій глокальних компаній, що намагалися задовольнити місцеві смаки і тому модифікували продукцію залежно від того, на який локальний ринок вона надходить. Іноді термін «глокалізація» використовується для позначення глокальної локалізації -- глокального світогляду та культури пристосованих до локальних умов.

Вперше теорія глокалізації була запропонована британським соціологом Р. Робертсоном і пояснювала вона діалектичну взаємодію між гомогенізацією, якою характеризується глокалізація, та індіге- нізацією - перемогою традиційного, локального над глокальним⁷. Р. Робертсон стверджував, що глокальні та локальні тенденції в загальному підсумку взаємодоповнювані і взаємопроникають одна в одну, хоча в окремих випадках можуть навіть протидіяти одна одній. Таким чином другий підхід не розглядає глокалізацію локального та локалізацію глокального як окремі тенденції сучасного розвитку. Глокалізація в його межах постає процесом соціального, політичного, культурного розвитку, що характеризується взаємодією протилежних тенденцій.

За іншою версією термін «глокалізація», що міксує процеси глокалізації та локалізації і означає поєднання модернізації локальних культур з досягненнями глокальної мультикультурної цивілізації, було запропоновано А. Моріта, засновником японської корпорації Sony. Вважається, що ідея глокалізації була запозичена у 80-х роках від японської практики «дочакука» (від яп. - ±#(Ь, транслітер. - дочаку), що передбачала пристосування методів обробітку землі до локальних умов. М. Шумилов зазначає, що глокалізація в японському розумінні відбувається внаслідок культурної гібридизації, тобто конструктивної співпраці та взаємозбагачення культур в межах культурних регіонів.

Спрощено глокалізація - це продовження глокалізації, що супроводжується збереженням, посиленням регіональних тенденцій. Але якщо в межах глокалізації як моделі глокального розвитку - тенденції регіоналізації, локалізації вважаються здебільшого негативним наслідком чи побічним ефектом, то в межах глокалізації - рівноправною складовою процесу. Глокалізація вивчає глокалізацію як низхідний потік, а локалізацію як висхідний потік. Хоча обидва є протидіючими за своїм характером, однак можуть комбінуватися, започатковуючи нові процеси, в тому числі етнополітичні.

Глокалізація як всезагальна гомогенізація світу, зникнення етнічних відмінностей довела свою недієвість та неспроможність пояснити дію і значення багатьох локальних чинників. Адже замість злиття та уніфікації спостерігається підвищення інтересу до локальних відмінностей, традицій, зростання націоналістичних настроїв, сепаратистських тенденцій. Глокалізація як загальна модель розвитку враховує дію цих чинників і набагато краще пояснює їх вплив на етнополітичну сферу. Н. Кожевніков та Н. Пашкевич підкреслюють, що природні процеси розвитку рухаються в обидва боки: глокальності та локальності, тому глокалізація призводить до того, що глокальність постає не одновимірним простором, а транслокальністю, новим виміром зближення полюсів глокальності та локальності. Для етноспільнот це означає - пошук оригінальних відмінностей, нових механізмів та шляхів підкреслення власної ідентичності та виключності на глокальному рівні, з одного боку, а з іншого боку, - пристосування, відтворення елементів загального в конкретних культурах.

У цьому контексті слід згадати, що поряд з поняттям глокалізації для відображення специфіки та складності процесів, що характеризують сучасну глокальність у її локальних проявах, дослідники виокремлюють також цілу низку суміжних понять - регіоналізацію, партикуляризм, традиціоналізм, гібридизацію, фрагментацію, фраг- меграцію (поєднання інтеграції з фрагментацією)¹⁰. Всі ці процеси можуть бути охарактеризовані як прояви глокалізації на різних рівнях та в різних куточках світу, її форми. Так, наприклад, гібридизація вважається найпоширенішим видом глокалізації в сучасному світі, одним з механізмів поєднання глокального та локального. Під час гібридизації глокальні процеси адаптуються до соціальної, політичної, етнокультурної систем та їх інститутів.З. Бауман називає глокалізацію процесом, що об'єднує тенденції глокалізації та локалізації, заснованим на перерозподілі привілеїв та дискримінації, багатства і бідності, свободи та залежності¹¹. Дослідник підкреслює, що інтеграція, фрагментація, глокалізація і те- риторизація світу взаємопов'язані і є різними проекціями одного й того процесу - глокалізації. Саме глокалізація пояснює, чому різні етнічні групи не уніфікуються в спільному етнокультурному середовищі, а навпаки з'являються та актуалізуються нові культурні відмінності в контексті взаємодії глокального та локального. Як підкреслює М. Касабуцька, саме тому глокальні зміни в сфері культури не пов'язані з втратою державою своєї національної неповторності, з нав'язуванням певних стандартів всьому світу і тотальною уніфікацією¹². Саме в період глокальних змін у всіх сферах життя суспільства посилюється почуття національної ідентичності і відбуваються процеси глокалізації. Все це актуально для європейських суспільств, етнокультурні середовища яких зазнають не лише посиленого тиску ззовні з боку глокалізації, а й зсередини внаслідок стрімкого зростання мігрантських спільнот.

М. Касабуцька, вивчаючи процес глокалізації, зокрема особливостей міжкультурної взаємодії, пропонує наступний алгоритм гло- калізації, який полягає в тому, що у міру розширення контактів з глокальним середовищем акценти зміщаються більше на локальну складову, ніж на глокальну. Тому глокальні етнокультурні символи та цінності на території окремо взятої країни не перетворюються на уніфікуючі, навіть не асимілюються, а зазнають значної трансформації для того, щоб увійти в контекст місцевої культури, набути значення та стати впізнаваними в поліетнічному багатокультурному суспільстві.

Прикладом дії моделі глокалізації можуть бути спроби мусульман Європи відмежуватися від терористичних актів у Франції 2015 року, продемонструвати, що іслам як релігія та культурна матриця не має нічого спільного з тероризмом і повинна залишатися повноцінною складовою мультикультурної багаторелігійної об'єднаної Європи. Так, набули розголосу акції, організовані після терактів у м. Парижі для відновлення контакту мусульман з європейською частиною французького суспільства, яка оплакувала пам'ять загиблих. Учасник однієї з акцій вийшов на площу Республіки зі зав'язанимиочима та плакатом з написом «Я мусульманин, і мені кажуть, що я - терорист. Я довіряю вам, а ви довіряєте мені? Якщо так, то обійміть мене». Велика кількість згорьованих французів взяли участь у цьому флешмобі, підтримуючи мусульман, які не мали відношення до теракту і давно стали невід'ємною частиною поліетніч- ного французького суспільства. Завдяки подібним акціям було налагоджено діалог між поміркованими, вже єропеїзованими мусульманами, які поділяють європейські цінності. Таким чином го- локалізація означає не лише протидію місцевої та будь-якої зовнішньої культури (як глокальної, так і тієї, що представляють різноманітні мігрантські спільноти), а й їх взаємопроникнення, постійний обмін та інтерференцію.

Розглядати глокалізацію як модель взаємодії культурних середовищ можна на рівні Європейського Союзу. Глокалізаційну модель можна представити як багаторівневу взаємодію, інтеракцію національного, загальноєвропейського, глокального культурних середовищ та привнесених культурних, релігійних та інших традицій мігрантами. Наслідком цієї взаємодії постає унікальне етнокультурне середовище, що має спільні риси, спільні етнополітичні проблеми і виклики, в цілому характерні для ЄС, однак з яскраво вираженими відмінними регіональними рисами. Цю глокалізаційну модель етнокультурного середовища Європейського Союзу також можна охарактеризувати як багаторівневу, оскільки вона певною мірою корелює з множинністю ідентичностей - загальноєвропейської, національної, етнічної та інших.

Коректність та дієвість застосування такої політичної моделі глокалізації підтверджують дослідження характерних рис та практичних аспектів глокалізації Н. Кожевнікова та Н. Пашкевича. Дослідники визначають багаторівневість, взаємопроникність характерними рисами глокалізації, яка найкраще піддається дослідженню на рівні великих регіональних наднаціональних макроструктур на зразок ЄС. Підкреслюється, що раніше наукові дослідження були спрямовані на найвищий рівень глокалізації, тоді як інші її рівні мають не менше значення і можуть по черзі виходити на передній план, залежно від умов і конкретних факторів. Про цьому рівні глокалізаційної моделі безперервно взаємодіють один з одним.Прикладом функціонування такої багаторівневої глокалізацій- ної моделі може бути вплив міграційної кризи в Європейському Союзі. Так, в 2015-2016 роках актуалізувалися етнополітичні загрози, що походять з мігрантського етнокультурного середовища, яке різко почало розширюватися внаслідок збільшення кількості мігрантів та загрожувати цінностям загальноєвропейського та національного рівнів країн ЄС. Це дало підстави журналістам навіть констатувати явище ісламізації Європи, що означає посилення впливу ісламу в різних сферах загальноєвропейської політики і суспільного життя, а також збільшення прихильників цієї релігії в певному регіоні або країні ЄС. До речі, ісламізація також визначається науковцями як один з різновидів глокалізації за аналогією з істерні- зацією або вестернізацією.

Однак в цьому дослідженні розглядається більш складна багаторівнева модель глокалізації, в якій ісламізацію можна позиціону- вати як підсистему складнішої системи, вдаючись до системного методу. В Європейському Союзі наразі під тиском збільшення кількості мігрантів переважно з регіонів збройних конфліктів Сходу та Північної Африки спостерігається розширення, домінування в політичному та соціальному дискурсах мусульманської культурно-релігійної підсистеми. Іншими словами збільшення кількості мігрантів в країнах ЄС призводить до автоматичної реплікації їх етнокультурного середовища, що включає на лише мову, релігію, а й культурні, соціальні, етнічні, поведінкові стереотипи. Цей етнополітичний процес створив загрози для інших підсистем або рівнів моделі глокалі- зації - загальноєвропейського та національних.

Прикладом, що висвітлює практичні аспекти трансформації гло- калізаційної моделі можуть бути напади на жінок, які сталися під час новорічних свят у Німеччині, Австрії, Швейцарії та Фінляндії. Зокрема у Кельні у новорічну ніч близько 100 жінок стали жертвами сексуальних домагань та пограбувань з боку мігрантів. Масштаб нападів на жінок на центральному вокзалі та біля собору м. Кельн шокував Європу, оскільки у них брали участь близько тисячі чоловіків-вихідців зі Сходу та Північної Африки, що перебували в стані алкогольного сп'яніння. Місцева поліція навіть назвала ці напади новим виміром злочинів, з якими правоохоронним органам ЄС раніше не доводилося мати справу¹⁵. Пізніше кількість справ, пору-шених за фактом заяв про напади протягом новорічних свят у Кельні, сягнула понад півтисячі.

Аналогічні напади також сталися під час новорічних святкувань ще в 12 землях Німеччини, швейцарському Цюриху, австрійському Зальцбургу та фінському Гельсінкі. Федеральне відомство з кримінальних справ повідомило, що жертвами нападів практично у всіх випадках були жінки, а нападниками - чоловіки-мігранти віком від 17 до 30 років арабської або північноафриканської зовнішності. Пошук підозрюваних звузив коло переважно до шукачів притулку та осіб, які нелегально перебувають у країнах ЄС. Новорічні напади засвідчили посилення позицій та претензій на домінування емігрантського етнокультурного середовища у досліджуваній нами багаторівневій глокалізаційній моделі ЄС. Загалом пояснюються вони невисокою цінністю жінки як особистості, неповагою до її прав у етнокультурному середовищі Сходу, звідки походять мігранти. Ці злочини збурили політикум та суспільство, а також стали причиною соціальних та політико-правих спроб звузити подібне розширення мігрантського етнокультурного середовища.

Зокрема, у Німеччині в січні 2016 року відбулася низка анти- мігранських протестів, як стихійних, так і організованих. Так, 2 тис. демонстрантів, переважно жінок, провело акцію в центрі Кельну для того, щоб висловити протест проти нападів на жінок під гаслами "Ні означає ні” та "Заберіть свої руки геть від наших тіл”. Також в Кельні представники антиісламський руху Pegida влаштували протест проти міграційної політики канцлера Німеччини, під час якого закидали поліцію пляшками та петардами. Соціологічні опитування засвідчили, що після нападів на жінок більшість жителів Німеччини підтримали б обмеження прийому біженців, зокрема до 200 тис. осіб у 2016 році.

До різких заяв вдалися держави Східної Європи, які виступають проти політики розподілу біженців, запропонованої Німеччиною. Зокрема, прем'єр-міністр Словаччини Р. Фіцо на тлі вищезгаданих злочинів заявив, що не допустить велику мусульманську громаду до Словаччини, оскільки, на його думку, «мусульманських біженців неможливо інтегрувати» та долучити до європейських цінностей. Політик вважає, що ЄС повинен зупинити наплив мігрантів. Слід зазначити, що реальна кількість мігрантів-мусульман у країнах ЄСнаразі не встановлена, оскільки поряд з легальними мігрантами до об'єднаної Європи потрапляє велика кількість так званих нелегалів.

Міграційна криза призвела до трансформації глокалізаційної моделі етнокультурного середовища ЄС, що дестабілізує етнополі- тичну систему наддержавного утворення та загрожує збереженню його цілісності. Не випадково, дослідники глокалізації вказують, що всі етапи і напрямки трансформації повинні містити інституціо- налізовані механізми зворотного зв'язку, що дозволять коректувати подальший вектор розвитку моделі глокалізації. На думку Н. Кожевникова та Н. Пашкевича, глокалізація повинна рухатися до формування цілісних, багаторівневих, взаємодоповнюваних і стабільних систем. Для цього вони радять забезпечити управління хаотичними тенденціями в політиці, в тому числі міграційній, в культурі та інших сферах, що дозволить цим системам (моделям) знайти найоптимальніші шляхи до нових стабільних станів та оптимальних структур. Наразі в ЄС спостерігається тимчасова стабілізація глокалізаційної моделі етнокультурного середовища, в першу чергу, за рахунок протестної активності, суспільних настроїв, тобто неінстуціоналізованих каналів зворотного зв'язку.

Література

глокалізація міграційний політика

1.Маруховська-Картунова О. Еволюція та сутність етнокланових режимів: етноконфіктний вимір / О. Маруховська-Картунова // Наукові записка НаУ- КМА. - Т. 173 : Політичні науки. - К., 2015. - С. 62.

2. Scott E. Model Thinking [Електронний ресурс] / E. Scott / Coursera. - University of Michigan. - Режим доступу : https://www.coursera.org/learn/model-thinking.

3. Антонюк О. Методи етнополітологічних досліджень [Електронний ресурс] / О. Антонюк // Політологічний словник. - Режим доступу : http://subject.com.ua/political/ dict/863.html.

4. Box G. Empirical Model Building and Response Surfaces / G. Box, N. Draper. - New York : John Wiley & Sons, 1987. - Р. 424.

5. Картунов О. Вступ до етнополітології : наук.-навч. посібник / Картунов О. - К. : Ін-т економіки, управління та господарського права, 1999. - С. 48-49.

6. Аберкромби Н. Глока- лизация / Аберкромби Н., Хилл С. Тернер Б. // Социологический словарь. - М. : Экономика, 2004. - С. 175.

7. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture (Theory, Culture & Society Series) / R. Robertson // SAGE Publications, 1992. - Р. 67.

8. Шумилов М. Концептуальные основы глокализации [Електронний ресурс] / М. Шумилов // Теоретический журнал "Credo". - 2005. - Режим доступу : http://credonew.ru/content/view/459/57/.

9. Кожевников Н. Глокализация: концепции, характерные черты, практические аспекты / Н. Кожевников, Н. Пашкевич // Вестник Северо-Восточного федерального университета им. М.К. Аммосова. - 2005. - №3. - Т.2. - С. 111.

10. Хан Е. Сущность и социальные функции теории глокализации / Хан Е. // Философия. Политика. Культура. - М. : Прогресс-Традиция, 2011. - С. 109.

11. Бауман З. Глокализация. Последствия для человека и общества / Бауман З. - М., 2004. - С. 87.

12. Касабуцкая М. Глокализация и особенности межкультурного взаимодействия / М. Касабуцкая // Труды Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств, 2015. - С. 206.

13. Мусульманин із зав'язаними очима обіймає парижан [Електронний ресурс] / Радіо Свобода. - Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/media/video/27375542.html.

14. Кожевников Н., Пашкевич Н. Цит. праця. - С.112. 15. Німеччину шокували новорічні напади на жінок у Кельні [Електронний ресурс] / BBC Ukrainian. - Режим доступу : http://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/01/ 160105_ cologne_new_year_assaults_women.

15. Більшість німців висловилися за обмеження міграції біженців після подій у Кельні: соціологічне опитування [Електронний ресурс] // ТСН. - Режим доступу : http://tsn.ua/svit/bilshist-nimciv- vislovilisya-za-obmezhennya-migraciyi-bizhenciv-pislya-podiy-u-kelni- 568783.html.

16. У Словаччині вважають, що біженців-мусульман неможливо інтегрувати [Електронний ресурс] // Кореспондент. - Режим доступу : http://ua.korrespondent.net/world/3612719-u-slovachchyni-vvazhauit-scho- bizhentsiv-musulman-nemozhlyvo-intehruvaty. 18. Кожевников Н., Пашкевич Н. Цит. праця. - С.112.

Размещено на Allbest.ru