Особливості формування та еволюції партійної структури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПрАТ «Українсько-Польський вищий навчальний заклад «Центрально-Європейський університет»

Особливості формування та еволюції' партійної структури

О.С. ВОНСОВИЧ

Постановка проблеми. Основною проблемою, яку досліджує автор у даній статті, - є визначення підсумків та перспектив для України на підставі результатів Саміту НАТО - 2016 у Варшаві. Даний саміт став визначною подією не тільки для міжнародної, але і для європейської безпеки, складовою якої є і Україна. Тому залежно від того, наскільки чітко та об'єктивно будуть сприйняті політичним керівництвом підсумки і проаналізовані перспективи, залежатиме безпекове майбутнє нашої держави.

Аналіз досліджень і публікацій. В даній статті автором були використані, переважним чином, матеріали вітчизняних ЗМІ, ґрунтуючись на яких автор зміг більш детально з'ясувати специфіку досліджуваної теми, а також подати власне бачення і оцінки відносно підсумків та перспектив для України після завершення Саміту НАТО. Також було використано інформацію з офіційного веб-сайта Організації Північноатлантичного договору.

Мета дослідження - з'ясувати та визначити головні підсумки й перспективи для України на підставі результатів Саміту НАТО - 2016 у Варшаві.

Виклад основного матеріалу. Цьогорічний Саміт НАТО у Варшаві став важливою подією в контексті подальшого розвитку та забезпечення європейської та міжнародної безпеки. На саміті обговорювали розширення Альянсу, насамперед це стосувалося Чорногорії, яка 19 травня 2016 р. підписала протокол про вступ до Альянсу, який повинні ратифікувати всі парламенти країн-членів НАТО [9]. Як заявив у 2015 р. міністр зовнішніх справ Туреччини

М. Чавушоглу, Альянс дискутував щодо приєднання ще декількох країн-кандидатів, а саме: Боснії і Герцеговини, Македонії і Грузії [1; 10]. Іншими темами для обговорення стали також події на Близькому Сході, зокрема основною з яких була боротьба з міжнародним тероризмом.

Агресивна політика Росії та захист Укра-

Североатлантический альянс; оборона; интеграция;

їни, Польщі та Балтії були серед головних тем саміту [11]. Найбільш конструктивні дискусії точились навколо питання агресії Російської Федерації по відношенню до України. На підставі цього була дана оцінка діям Альянсу в контексті даної агресії: НАТО в порівнянні з тим, що цей союз являв собою на початку російської агресії проти України, яка кардинально змінила безпековий ландшафт не тільки в Європі, але і в цілому світі, стало більш спроможним в своїй реакції на сучасні, в т.ч. і гібридні загрози, що йдуть, в першу чергу, з боку путінської Росії, та більш рішучим і єдиним у своїх діях [6]. Аналізуючи дане твердження, автор акцентує увагу на тому, що рівень агресивності в політиці Росії, який за останні роки значно зріс, відповідним чином впливає на клімат безпеки на теренах Європи. Ключове місце в цьому питанні займає Україна, яка опинилась в центрі подій «гібридної війни». Саме від того наскільки швидко і в якому напрямі розвиватимуться події на сході нашої держави залежатиме подальша розбудова безпекової компоненти на теренах сучасної Європи.

Потрібно також звернути увагу на те, що до дестабілізуючих дій та політики Росії в НАТО відносять:

- триваючу незаконну і нелегітимну анексію Криму, яку в Альянсі ніколи не визнавали і не визнають і яку закликають Росію припинити;

- порушення суверенних кордонів шляхом застосування сили;

- навмисну дестабілізацію на сході України

Такого роду дії є неприйнятними з точки зору міжнародного права а також статутних положень НАТО, а тому, на думку автора, їх можна вважати такими, які створюють підгрунтя для подальшої дестабілізації безпекової ситуації на теренах нашої держави.

Отже, першим підсумком Саміту для України можна вважати категоричне засудження з боку Альянсу агресивних дій Російської Федерації проти нашої держави, а також те, що ніколи не будуть узаконені її дії по зміні кордонів, зокрема анексії Криму та підтримці сепаратизму, як в Україні. До цього можна додати те, що в подальшому не передбачається відмови від політики стримування і введених проти РФ обмежень та санкцій в зв'язку з її агресією проти нашої країни до повного відновлення територіальної цілісності України.

Наступним підсумком стало схвалення Комплексного пакета допомоги (КПД) для України, як основного інструменту у взаємодії України з Альянсом. Метою КПД - є зібрати воєдино і розширити допомогу НАТО Україні, щоб держава збільшила свою здатність протидіяти агресії, гарантувати свою безпеку і проводити необхідні реформи, в тому числі в сфері безпеки і оборони [7]. КПД містить більш 40 областей, в яких НАТО буде підтримувати проведення реформ. Союзники продовжать надавати підтримку Україні через представництво НАТО в Україні, а також на двосторонній основі, особливо для реформування структур оборони і безпеки на основі стандартів і принципів НАТО, в тому числі для встановлення цивільного демократичного контролю над збройними силами і для забезпечення їх сумісності з НАТО [7]. На думку автора, актуальним питанням щодо практичної реалізації Комплексного пакета допомоги постає цільове використання коштів. Враховуючи негативну тенденцію, яка стала вже, певною мірою, національною особливістю щодо використання зовнішніх коштів в рамках різного роду допомоги не за цільовим призначенням, актуальним видається запровадження чіткого і суворого контролю з боку керівництва НАТО за використанням цих коштів. Це питання набуває практичної цінності, адже така форма гранту для України є необхідною в даний час у контексті врегулювання ситуації на сході і підвищення рівня національної безпеки.

Під час Варшавського саміту було презентовано Стратегічний оборонний бюлетень України до 2020 р. Після його розгляду міністри оборони країн-членів НАТО підтримали Стратегічний оборонний бюлетень України, який є дорожньою картою із реформування українського оборонного сектора [7]. Після засідання комісії Україна - НАТО у Брюсселі, міністр оборони України С. Полторак заявив, що дорожня карта передбачає реформу Збройних сил України відповідно до стандартів НАТО: до 2018 року має завершитися реформа Міністерства оборони, до кінця 2020-го - Генерального штабу [8]. Оптимістичність заяви С. Полтора- ка є занадто високою, якщо порівнювати її із реальним станом справ. Змістові положення даного документа, з одного боку, націлені на комплексну реформу та модернізацію оборонного й безпекового секторів з урахуванням співробітництва з НАТО по відповідних напрямках, а з іншого - не всі з них можна співвіднести із реальними можливостями нашої держави, особливо, якщо мова йде про технічні та технологічні аспекти. Виходячи з цього, автор зауважує на тому, що презентація Стратегічного оборонного бюлетеня на Саміті є демонстрацією виконання програмних кроків співробітництва України з НАТО, але, в той же час, його практична складова щодо реалізації в повному обсязі викликає ряд сумнівів.

Ще одним підсумком Саміту стало підписання спільної заяви Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні. Вона складається із 13 пунктів в яких підсумовуються ключові положення засідання Комісії. Єдиним практичним результатом в даному документі є схвалення Комплексного пакета допомоги для України. Решту складають пункти декларативного характеру, в яких мова йде про заклики до подальших дій в різних сферах, підтримку в різних аспектах, продовження розвитку співробітництва, стурбованість щодо збільшення порушень режиму припинення вогню вздовж лінії зіткнення на сході України, оцінку прогресу України в проведенні комплексних реформ, різного роду вітання із здійсненням кроків на шляху до зміцнення національної безпеки і т.д. [5]. Отже, принцип декларативності, як і раніше, залишається основним ури- ториці НАТО по відношенню до України. Такого роду позитивні висловлювання, з одного боку, дають можливість сподіватись на подальшу підтримку з боку НАТО в проведенні необхідних реформ та розвитку співробітництва, а з іншого боку - створюють осередок невпевненості і невизначеності, який підкріплюється відсутністю конкретних практичних намірів та дій у відповідних сферах. Така ситуація не сприяє подальшій ефективній інтеграції України до НАТО, а навпаки гальмує даний процес. Враховуючи це, потрібно більше уваги приділяти обстоюванню практичних положень в такого роду документах з метою поліпшення і розвитку практичної компоненти у відносинах Україна - НАТО.

Роблячи висновок щодо підсумків Саміту НАТО щодо України, автор зауважує на тому, що їх могло б бути більше, якби українська делегація заздалегідь проробила більш детально практичну складову своїх позицій. Натомість, ми маємо, фактично, чотири більш-менш результати, які, в свою чергу, потребують додаткового насичення практичним змістом. Інші підсумки носять декларативний характер і ступінь вірогідності їх реалізації в майбутньому стоїть під питанням. Отже, кінцевий результат виявився у співвідношенні 90% до 10%, де 90

- це кількість декларативних положень, а 10

- практичних. Враховуючи таку ситуацію, на думку автора, керівництву нашої держави потрібно більш активно виступати на такого роду зібраннях із практичними заявами, документами, пропозиціями, ініціативами. В такому випадку ми матимемо більше шансів на затвердження конкретних практичних дій і програм, які будуть спрямовані на вдосконалення і подальший розвиток співробітництва України з НАТО. Це також, у позитивному відношенні, сприятиме інтеграції нашої держави до Альянсу.

Що стосується перспектив подальшого співробітництва України з НАТО, то потрібно акцентувати увагу на тому, що під час даного Са- міту Україна в офіційних документах НАТО як кандидат на вступ не згадувалась. Основну увагу було зосереджено на можливості приєднання до Альянсу Боснії і Герцеговини, Македонії і Грузії. Цей факт розвіяв амбіційні плани українського політикуму щодо швидкого приєднання до даної організації. Головним аспектом в цьому плані є невідповідність країни до вимог та критеріїв вступу, а також наявність бойових дій на сході. Все це в своїй сукупності створює ситуацію, за якої в найближчій перспективі вступ до НАТО не є можливим.

Важливим моментом в контексті врегулювання ситуації на сході України був заклик всіх сторін в повній мірі виконувати взяті зобов'язання, в тому числі - щодо перемир'я та щодо проведення місцевих виборів у деяких районах Донецької і Луганської областей, щойно будуть створені необхідні безпекові умови у відповідності до Мінських угод [5]. Цінним у цьому є те, щоб цей заклик якомога швидше знайшов своє практичне втілення в найближчій перспективі із відповідними позитивними для України результатами. Це положення є також актуальним і для Європейського Союзу, адже в залежності від того, наскільки швидко вдасться врегулювати ситуацію на сході нашої держави, залежатиме і стабілізація безпекової ситуації на теренах ЄС.

Великі очікування, які покладались на результати засідання Комісії Україна - НАТО не виправдали себе, насамперед у практичному відношенні. Як вже було зазначено вище, більшість змістових положень спільної заяви Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні виявились декларативними, а тому їх подальша реалізація залежатиме від волі нашого керівництва. Керівництво НАТО, зі свого боку, запевнило в підтримці України щодо тих планів і дій, які вона проводить в контексті співробітництва та інтеграції. Головним залишається питання про те, наскільки обдумано і виважено зможе підійти нинішнє керівництво нашої держави до питання переведення із декларативної в практичну площину співробітництво з НАТО. Наскільки швидко це буде зроблено, залежатиме подальший процес інтеграції до Північноатлантичного альянсу.

Розмитою залишається позиція НАТО щодо Російської Федерації: з одного боку залишатиметься політика санкцій та протидії розповсюдженню агресії, з іншого - застосовується «стратегія терпіння», тобто «виваженого, терплячого підходу до викликів» [4]. Така невизначеність Альянсу в перспективі створюватиме небезпеку для України і ускладнюватиме процес врегулювання ситуації на сході. Актуальним в перспективі вбачається чітке визначення позиції Північноатлантичного альянсу щодо Російської Федерації і вжиття відповідних практичних заходів щодо протидії агресивним намірам.

Актуальним у перспективі залишатиметься продовження активізації співробітництва в рамках створених Альянсом трастових фондів та їхньої діяльності в сфері модернізації української армії та оборонного сектора нашої держави [3]. Як уже зазначалось вище, головним питанням на найближчу перспективу залишатимуться цільове розподілення та використання цих коштів. Лише за таких умов можна буде говорити про позитивні результати процесу реформування і модернізації оборонного та безпекового секторів. демократичний контроль збройний агресивний

Негативним моментом в підсумках Саміту, який було підтверджено словами професора М. Мальського, було те, що Україна сама має вирішувати свої внутрішні проблеми [2]. Це неприємний сигнал для нас. З одного боку яскраві декларативні запевнення в підтримці з боку Альянсу, з іншого - самостійність України у вирішенні своїх насущних проблем. Така двоякість позиції НАТО не сприятиме в перспективі ефективному просуванню на шляху до вступу в цю організацію, а навпаки - створюватиме ряд труднощів і перешкод, які будуть заважати здійсненню практичних кроків і реформ.

«Україна може очікувати зближення з Альянсом тоді, коли Захід визнає Росію ворогом», - такими були слова директора українського Інституту глобальних стратегій В. Ка- расьова [2]. Аналізуючи дане висловлювання, автор зауважує на тому, що в даному випадку під словом «Захід» В. Карасьов має на увазі НАТО. В такому випадку, процес очікування може розтягнутись на невизначений час, з огляду на вищезазначену розмитість позицій НАТО щодо Росії. Якщо виходити з того, що треба чекати доти, доки Альянс не визначиться чітко зі своєю позицією, то не треба сподіватись на швидкий вступ до Північноатлантичного альянсу. Україна повинна сама за допомогою своїх сил форсувати процес інтеграції і робити все можливе для того, щоб НАТО сприймала нашу країну як дійсно справжнього партнера і кандидата на вступ, який в повній мірі несе відповідальність за свої дії і слова.

Висновки. Підсумовуючи вищесказане, автор робить висновок про те, що в цілому Саміт НАТО у Варшаві не став переломним моментом для України. Очікування щодо членства не виправдали себе, як, власне, і ті сподівання, які покладали на нього українські політики.

Але все ж таки вдалось досягнути певних позитивних результатів: категоричне засудження з боку Альянсу агресивних дій Російської Федерації проти нашої держави, а також те, що ніколи не будуть узаконені її дії по зміні кордонів, зокрема анексії Криму та підтримці сепаратизму, як в Україні; схвалення Комплексного пакета допомоги для України, як основного інструменту у взаємодії України з Альянсом; підтримка міністрами оборони кра- їн-членів НАТО Стратегічного оборонного бюлетеня України, який є дорожньою картою із реформування українського оборонного сектора; підписання спільної заяви Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні. Цих результатів могло бути більше, якби під час підготовки до Саміту основний акцент робився на практичній складовій, а не на декларативній. Відтак маємо лише чотири позитивних результати.

Багато декларативних запевнень, закликів і сподівань були викладені як у підсумковому документі Саміту, так і в спільній заяві Комісії Україна - НАТО. Вірогідність їх втілення на практиці в найближчій перспективі викликає сумніви, адже нинішня позиція Альянсу полягає в тому, щоб Україна вирішувала свої питання самостійно. Виходячи з цього, така ситуація стає перепоною на шляху до вступу в Північноатлантичний альянс.

Що стосується перспектив для України після Саміту у Варшаві, то не варто сподіватись на швидкі практичні результати. Багато чого нашій державі доведеться робити на практичному рівні самостійно, тим самим доводячи те, що ми є справжнім партнером і кандидатом на вступ не на словах, а у своїх діях. Актуальним завданням залишатиметься доведення здатності України бути кандидатом на вступ до НАТО. Для цього потрібно провести дуже складну і довготривалу роботу щодо реформування без- пекового та оборонного секторів, а також зробити все можливе, щоб відповідати критеріям на вступ. На заваді цьому сьогодні стоїть конфліктна ситуація на сході України, врегулювання якої в контексті виконання положень Мінських домовленостей, дасть змогу не тільки пришвидшити, але і зробити процес інтеграції до Альянсу більш конструктивним.

Важливим питанням для України в перспективі буде чітке визначення позиції НАТО щодо Російської Федерації. Від того, наскільки швидко це відбудеться, залежатиме подальше визначення (або, можливо, трансформація) курсу співробітництва із Північноатлантичним альянсом. Не менш важливим на перспективу залишається питання цільового використання коштів трастових фондів та їхньої діяльності в сфері модернізації української армії та оборонного сектора нашої держави. Від цього залежатиме кінцевий результат процесу реформ Збройних сил України, а також безпекового та оборонного секторів. В разі позитивного завершення даних процесів стане можливим пришвидшення процесу інтеграції до НАТО.

Україна перебуває в непростій ситуації щодо подальшого співробітництва з НАТО. Від того, наскільки практичною, обґрунтованою, виваженою, чіткою та стратегічно розпланованою буде позиція нашої держави відносно Альянсу, будуть залежати подальші відносини із цією організацією. Для того, щоб довести те, що Україна є справжнім партнером Північноатлантичного альянсу, потрібно від принципу декларативності переходити до практичного виміру своїх дій та кроків. Лише в такому випадку стане можливим подальше обговорення набуття членства нашою державою в Організації Північноатлантичного договору.

Авторське резюме

Стаття присвячена дослідженню підсумків та перспектив Саміту НАТО 2016 р. у Варшаві для України. Визначено, що одним із підсумків Саміту для України можна вважати категоричне засудження з боку Альянсу агресивних дій Російської Федерації проти нашої держави, а також те, що ніколи не будуть узаконені її дії по зміні кордонів, зокрема анексії Криму та підтримці сепаратизму, як в Україні. Доведено, що схвалення Комплексного пакета допомоги для України сприятиме реформуванню структур оборони й безпеки на основі стандартів і принципів НАТО, в тому числі для встановлення цивільного демократичного контролю над збройними силами і для забезпечення їх сумісності з НАТО. Обґрунтовано тезу про те, що презентація Стратегічного оборонного бюлетеня України на Саміті є демонстрацією виконання програмних кроків співробітництва України з НАТО, але, в той же час, його практична складова щодо реалізації в повному обсязі викликає ряд сумнівів. Встановлено, що зміст спільної заяви Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні носить, більшою мірою, декларативний, ніж практичний характер. Зроблено висновок про те, що підсумків Саміту НАТО щодо України могло б бути більше, якби українська делегація заздалегідь проробила більш детально практичну складову своїх позицій. Визначено, що важливим питанням для України в перспективі буде чітке визначення позиції НАТО щодо Російської Федерації. Від того, наскільки швидко це відбудеться, залежатиме подальше визначення (або, можливо, трансформація) курсу співробітництва із Північноатлантичним альянсом.

Ключові слова: співробітництво; безпека; Північноатлантичний альянс; оборона; інтеграція; результати

The article investigates the results and prospects of the NATO Summit in Warsaw in 2016 for Ukraine. It was determined that one of the Summit's outcomes for Ukraine can be considered categorical NATO's condemnation of aggression acts of the Russian Federation against our country, and also that will never be legitimized its actions on the change of borders, in particular the annexation of Crimea and support of separatism in Ukraine. It is proved that the approval of the Comprehensive Assistance Package for Ukraine will contribute to the reforming of the defense and security structures based on NATO's standards and principles, including the establishment of civilian democratic control over the armed forces and to ensure their interoperability with NATO. Reasoned argument that the presentation of the Strategic Defense Bulletin of Ukraine at the Summit is a demonstration of execution of the programming steps of Ukraine's cooperation with NATO, but at the same time, its practical component of the full implementation raises a number of doubts. It is founded that the content of the joint statement of the Commission Ukraine - NATO at the highest level is, to a greater extent, declarative than practical. It made a conclusion that the outcomes of the NATO Summit on Ukraine could be more if the Ukrainian delegation had previously worked in more detail the practical component of their positions. It was determined that an important issue for Ukraine in the future will clearly define NATO's position with regard to the Russian Federation. On how quickly this happens will depends the further determining (or, perhaps, transformation) of the course of cooperation with NATO.

Keywords: cooperation; security; North Atlantic Alliance; defense; integration; results

Статья посвящена исследованию итогов и перспектив Саммита НАТО 2016 г. в Варшаве для Украины. Определено, что одним из итогов Саммита для Украины можно считать категорическое осуждение со стороны Альянса агрессивных действий Российской Федерации против нашего государства, а также то, что никогда не будут узаконены ее действия по изменению границ, в частности аннексии Крыма и поддержки сепаратизма, как в Украине. Доказано, что одобрение Комплексного пакета помощи для Украины будет способствовать реформированию структур обороны и безопасности на основе стандартов и принципов НАТО, в том числе для установления гражданского демократического контроля над вооруженными силами и для обеспечения их совместимости с НАТО. Аргументирован тезис о том, что презентация Стратегического оборонного бюллетеня Украины на Саммите является демонстрацией исполнения програмных шагов сотрудничества Украины с НАТО, но, в то же время, его практическая составляющая касательно реализации в полном объеме вызывает ряд сомнений. Установлено, что содержание совместного заявления Комиссии Украина - НАТО на самом высоком уровне носит, в большей степени, декларативный, нежели практический характер. Сделано вывод о том, что итогов Саммита НАТО касательно Украины могло бы быть больше, если бы украинская делегация заранее проработала более детально практическую составляющую своих позиций. Определено, что важным вопросом для Украины в перспективе будет четкое определение позиции НАТО касательно Российской Федерации. От того, насколько быстро это произойдет, будет зависить дальнейшее определение (или, возможно, трансформация) курса сотрудничества с Североатлантическим альянсом.

Ключевые слова: сотрудничество; безопасность; результаты