Постановка задачі. Мета статті - оцінити стан сучасних ТНК та проаналізувати їх діяльність на території України.

Результати дослідження. Глобальні процеси поділу світових потужностей та виробничих можливостей, інформатизація економічних механізмів, зростання розвинутих країн світу призвели до виділення транснаціональних компаній в окремі суб'єкти світового ринку. З кожним роком кількість ТНК по усьому світу зростає, а масштаби їх діяльності набувають наддержавного рівня. На 2012 рік було зафіксовано 85 тис. од. транснаціональних компаній та їх філій, які контролювали більше 85% світового експорту та 90% прямих іноземних інвестицій [4, с.28].

Вже декілька десятків років лідером серед країн базування з найбільшими ТНК займає США, на другому місці - найрозвинутіші країни Європи (рис.1) [5].

Рис. Розподіл топ 50 найбільших ТНК по країнам базування, %.

Серед компаній з найбільшим іноземними активами близько 17 утримують 90% від загального об'єму активів за кордоном, серед них Arcelor Mittal, Nestlй, Anheuser-Busch InBev та Vodafone [6] (табл.1).

Наприклад, із 300 тис. робочих General Electric більше половини базуються за межами Сполучених Штатів Америки, в той час як в Toyota, що має більше робітників, та лише 38% їх знаходиться за кордоном.

Таблиця 1. Найбільші ТНК та обсяги їх продажів, млрд. дол.

Але в останні роки глобалізаційні процеси призвели до зміцнення позицій країн, що розвиваються, особливо держав Далекого Сходу. Прискорення темпів розвитку, дешева ресурсна база, покращення інвестиційного клімату, світовий дисонанс після кризи 2008 року, чітко визначена зовнішня політика - все це причини росту економічних можливостей гігантів східної Азії (табл.2) [4, с.5].

Таблиця 2.

Топ 10 найбільш перспективних приймаючих країн на 2013-2014 рік

З вищенаведених матеріалів можна побачити, що найбільш розвинутим країнам світу відповідають найбільші транснаціональні компанії. Капітал, що мають ТНК (транснаціональний капітал), залучається в інші країни для розвитку власної системи виробництва та збуту, для реалізації ресурсної бази (в тому числі дешевшої, ніж в країні базування робочої сили). Інвестиційні потоки, що надходять з міжнародних компаній для модернізації чи розвитку будь-якої сфери - є одним з перших кроків експансії національної економіки та реалізації зовнішньої політики ТНК. З однієї сторони, прямі іноземні інвестиції дають поштовх до розвитку промислових галузей, з іншої - отримані прибутки надходять до материнських компаній, виснажуючи ресурси приймаючих країн.

До того ж, необхідно враховувати сучасні тенденції розвитку: науково-технічний прогрес та збільшення темпів інтеграції глобалізації призвели до зростання сектору послуг, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату цього сектору економіки світу, шляхом зменшення ризиків та збільшення швидкості обігу капіталу (табл. 3).

Таблиця 3. Надходження інвестицій в світі по секторам економіки, млрд. дол. [4, c.12]

Отже, діяльність ТНК має ряд позитивних і негативних сторін як для приймаючої країни, так і для країни базування. Серед плюсів входження підприємств міжнародних компаній відносять збільшення інвестиційних надходжень, покращення економічного клімату країни, збільшення відкритості економіки, прискорення науково-технічного прогресу, забезпечення робочими місцями, надходження до державного бюджету. Іншою стороною такої взаємодії виступають такі негативні наслідки, як виснаження ресурсної бази, збільшення монополізації ринку, лобіювання інтересів окремих підприємців, підвищення залежності національної економіки по відношенню до більш могутніх держав, використання країни як ресурсного придатка лише на певний період часу.

Такі двоякі сторони стосуються не лише держав, в яких відкриваються філії та дочірні виробничі потужності, але й країн базування.

До позитивних ефектів відносять: збільшення надходжень до бюджету; розвиток національного виробництва та конкуренції; закріплення держави на міжнародній арені; прискорений розвиток НТП; покращення якості та зменшення ціни продукції; збагачення національних виробників; підвищення незалежності країни тощо.

Але поряд виступають і негативні ефекти, такі як лобіювання власних інтересів, збільшення впливу приватних осіб на державний контроль, а іноді мова йдеться про повну монополізацію галузей. Маючи значний вплив на державний апарат, власники ТНК створюють власні умови ведення бізнесу і можуть виступати на світовому ринку як окремі незалежні суб'єкти.

Україна в контексті сучасного рівня глобалізації відноситься до країн з відкритою економікою. Відносно дешевша та досить різноманітна ресурсна база, недостатній рівень розвитку національної економіки призвели до того, що держава відноситься більше до приймаючих країн, ніж до країн базування. Тобто є ресурсною базою зарубіжних ТНК. В сучасному світі постає питання: як цьому протистояти і чи здатна на це українська економіка?

Для того, щоб на рівні взаємодіяти з транснаціональними компаніями як на території України так і поза її межами, необхідно реалізувати свої власні можливості та ресурси, а саме йдеться про створення українських транснаціональних структур. Схожий досвід вже використовують Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Росія та інші країни, що швидкими темпами розвиваються на міжнародному ринку. Національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, аналогічні міжнародним структурам та здатні власними силами проводити активну зовнішню політику [7, с.15].

Говорити про створення виробничих можливостей повного замкнутого циклу можливо лише в окремих галузях, таких як хімічна промисловість, енергетична сфера та сектор послуг.

До найбільших транснаціональних компаній в Україні відносять "УкрАВТО", "Індустріальний Союз Донбасу" (ІСД), "ROSHEN", "Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ), "Граніт", "Шаркон", "Кераміст" та інші.

Одна з найбільших - це автомобільна транснаціональна компанія "УкрАВТО". Найбільший виробник, дистриб'ютор та сервісний постачальник в Україні. До складу компанії відносять: два заводи в Україні з виробництва автомобілів та два в Польщі, 10 заводів з виробництва комплектуючих в Україні, та 12 в сусідній Польщі, 414 сервісних центрів, 476 автосалонів і пунктів продажу [8]. В 2012 році об'єм ринку виріс на 10% в порівняні з минулим роком і склав 218,7 тис. легкових автомобілів, при цьому випуск транспортних засобів компанією скоротився на 3,3%. Але не зважаючи на це, чистий прибуток компанії в минулому році сягнув 182,066 млн. грн., тобто ріст відбувся на 42% [9].

ІСД - це металургійна корпорація, що була заснована в 1995 році. До її складу входять 5 найбільших металургійних активів та 10 менших комбінатів та заводів в Україні, Угорщині та Польщі. Міжнародна команда "Індустріального Союзу Донбасу" нараховує близько 40 тис. працівників [10]. Металургійна група корпорації входить в число 30 найбільших металургійних компаній у світі по версії Міжнародного Інституту Чавуну та Сталі (Світова асоціація виробників сталі) [11].

Компанія "Рошен" має виробничі потужності у 3 країнах, а продукція представлена більше ніж в 11 країнах світу. Це одна з найбільших корпорацій по виробництву солодощів у світі (за версією Candy Industry Top 100 - 18 місце в світі [12]), щорічне виробництво 450 тис. тонн продукції, що відповідає світовим стандартам якості ISO 22000: 2005, ISO 9001: 2000 [13]. За підсумками 2012 року чистий прибуток компанії скоротився, хоча вартість активів збільшилась на 69,2% і становила близько 2,2 млрд. грн. [14]. Однією з особливостей корпорації є наявність свого власного логістичного центру класу "А", що забезпечений системою управління товарними потоками Warehouse Management System, яка дозволяє максимально оптимізувати процес поставки продукції та створити необхідні найбільш якісні умови зберігання [15].

"Систем Кепітал Менеджмент" - українська багатогалузева група, що включає більше 100 підприємств в сфері металургії, енергетики, фінансів, телекомунікації, медіа та інших секторів економіки. Географічний діапазон компанії включає Україну, Росію, США, Італію, Великобританію, Швейцарію та Болгарію. В корпорації працює близько 300 тис. осіб, а активи компанії на 2012 рік склали близько 28,5 млрд. дол. [16].

Список ТНК ще нараховує десятки великих та середніх компаній, що працюють на міжнародному ринку і базуються в Україні. Вищезазначені компанії є найбільшими з них. Кожна з корпорацій має свої особливості функціонування, що зумовлені специфікою діяльності, ринком попиту та географічними векторами направленості. Але однією з спільних рис, що можна простежити в українських транснаціональних компаніях - це монополізація окремих галузей та сфер діяльності. Тобто, найбільші компанії, що мають статус ТНК, є єдиними гігантами кожен в своїх секторах. Саме цей фактор виступає основним негативним чинником тенденції розвитку ТНК в Україні.

Висновки